Рішення № 74639050, 12.06.2018, Чернігівський окружний адміністративний суд

ЧЕРНІГІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 року м. Чернігів Справа № 825/1720/18

Чернігівський окружний адміністративний суд в складі головуючого судді Д’якова В.І., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області про зобов'язання вчинити певні дії,

У С Т А Н О В И В:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області (далі – ТУ ДСА у Чернігівській області), в якому просить:

- зобов’язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області здійснити перерахунок суддівської винагороди заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (17620 грн) та виплатити заборгованість по заробітній платі, що виникне внаслідок такого перерахунку (на день здійснення виплати).

- зобов’язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області здійснювати нарахування і виплату суддівської винагороди заступнику голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1, до проходження ним кваліфікаційного оцінювання, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і розміру прожиткового мінімуму, який встановлено законом України про державний бюджет на 01 січня поточного року.

Позовні вимоги обґрунтовано тим, що відповідач протиправно виплачує позивачу суддівську винагороду виходячи з посадового окладу в розмірі 16000 грн. На думку позивача, розмір його посадового окладу як судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 01.01.2018 року повинен складати 17620 грн /1762 х 10/ і підлягає перерахунку щороку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня поточного року.

Ухвалою Чернігівського окружного адміністративного суду від 13.04.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін та проведення судового засідання за наявними у справі матеріалами. У відповідності до статей 261-262 Кодексу адміністративного судочинства України заявами по суті є позов, відзив, відповідь на відзив та заперечення.

Від Територіального управління Державної судової адміністрації України у Чернігівській області 23.04.2018 до суду надійшов відзив, в якому відповідач просить відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що до внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн. Враховуючи наведені норми закону, суддям Апеляційного суду Чернігівської області, які не пройшли кваліфікаційне оцінювання, розмір суддівської винагороди встановлено, виходячи із розрахункової величини 1600 грн. із застосуванням відповідного коефіцієнта 1.1. Оскільки норми національного законодавства щодо розміру довічного грошового утримання суддів, зокрема, ОСОБА_2 України № 1774-VIII від 06.12.2016 "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" неконституційними не визнані, тому відповідач правомірно виплачує позивачу суддівську винагороду у розмірі, встановленому виходячи із розрахункової величини, а саме 1600,00 грн.

Позивачем 02.05.2018 подано до суду відповідь на відзив, в якій позивач не погоджується з позицією відповідача, викладеної у відзиві на позов та підтримує свої позовні вимоги повністю.

05.05.2018 від відповідача до суду надійшли заперечення на відповідь на відзив, у яких зазначено, що ТУ ДСА у Чернігівській області при визначенні позивачу розміру суддівської винагороди діяло на підставі, в межах повноважень та у спосіб, передбачений Конституцією та Законами України, тому позов є безпідставним, необґрунтованим та задоволенню не підлягає.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив, суд вважає, що позов підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Судом встановлено, що ОСОБА_1, Указом Президента України від 14.10.2002 № 926/2002 призначений суддею Деснянського районного суду м. Чернігова; постановою Верховної ради України від 22.05.2008 № 300-VІ - обраний суддею цього суду безстроково.

З лютого 2009 року по теперішній час позивач обіймає посаду заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова.

На початку серпня 2017 року позивачем подано до Вищої кваліфікації комісії суддів України (далі - ВККС) заяву про згоду на проходження кваліфікаційного оцінювання, натепер вказане питання ВККС ще вирішено, при цьому позивача не включено до списків суддів, які підлягають оцінюванню.

Починаючи з 01.01.2018 ТУ ДСА у Чернігівської області виплачує позивачу суддівську винагороду виходячи з посадового окладу в розмірі 16000 грн.

Позивач вважаючи, що розмір його посадового окладу як судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 01.01.2018 повинен складати 17620 грн /1762 х 10/ і підлягає перерахунку щороку виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня поточного року, звернувся до суду з відповідним адміністративним позовом.

Даючи правову оцінку обставинам справи, суд зважає на таке.

Приписами ч.2 ст.19 Конституції України визначено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з ч.2 ст.130 Конституції України розмір винагороди судді встановлюється законом про судоустрій.

Відповідно до ч.3 ст.139 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 02 червня 2016 року № 1402-VIII (далі - ОСОБА_2 № 1402-VIII) базовий розмір посадового окладу судді становить:

1) судді місцевого суду - 30 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

2) судді апеляційного суду, вищого спеціалізованого суду - 50 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року;

3) судді Верховного Суду - 75 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, розмір якого встановлено на 1 січня календарного року.

Нормами статті 149 Закону №1402-VIII встановлено, що суди фінансуються згідно з кошторисами і щомісячними розписами видатків, затвердженими відповідно до вимог цього Закону, у межах річної суми видатків, визначених Державним бюджетом України на поточний фінансовий рік, у порядку, встановленому Бюджетним кодексом України.

Відповідно до частин 1, 2 статті 23 Бюджетного кодексу України будь-які бюджетні зобов'язання та платежі з бюджету здійснюються лише за наявності відповідного бюджетного призначення, якщо інше не передбачено законом про Державний бюджет України.

Бюджетні призначення встановлюються законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет) у порядку, визначеному цим Кодексом.

У відповідності до ст.119 Бюджетного кодексу України нецільовим використанням бюджетних коштів є їх витрачання на цілі, що не відповідають:

- бюджетним призначенням, встановленим законом про Державний бюджет України (рішенням про місцевий бюджет);

- напрямам використання бюджетних коштів, визначеним у паспорті бюджетної програми (у разі застосування програмно-цільового методу у бюджетному процесі) або в порядку використання бюджетних коштів;

- бюджетним асигнуванням (розпису бюджету, кошторису, плану використання бюджетних коштів).

На підставі ч.1 ст.51 Бюджетного кодексу України керівники бюджетних установ утримують чисельність працівників, військовослужбовців, осіб рядового і начальницького складу та здійснюють фактичні видатки на заробітну плату (грошове забезпечення), включаючи видатки на премії та інші види заохочень чи винагород, матеріальну допомогу, лише в межах фонду заробітної плати (грошового забезпечення), затвердженого для бюджетних установ у кошторисах.

Згідно зі ст.7 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" від 07.12.2017 № 2246-19 з 1 січня 2018 року прожитковий мінімум для працездатних осіб встановлений у розмірі 1762,00 грн.

Статтею 8 Закону України "Про Державний бюджет України на 2018 рік" визначено, що розмір мінімальної заробітної плати у місячному розмірі з 01.01.2018 складає 3723,00 грн.

Нормами ч.1 ст.135 Закону №1402-VIII визначено, що суддівська винагорода регулюється цим Законом та не може визначатися іншими нормативно-правовими актами.

Пунктом 22 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII встановлено, що право на отримання суддівської винагороди у розмірах, визначених цим Законом, мають судді, які за результатами кваліфікаційного оцінювання підтвердили відповідність займаній посаді (здатність здійснювати правосуддя у відповідному суді) або призначені на посаду за результатами конкурсу, проведеного після набрання чинності цим Законом.

Відповідно до п.23 Розділу 12 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1402-VIII до проходження кваліфікаційного оцінювання суддя отримує суддівську винагороду, визначену відповідно до положень Закону України "Про судоустрій і статус суддів" (Відомості Верховної Ради України, 2010 рік, № № 41-45, ст.529; 2015 рік, № № 18-20, ст.132, із наступними змінами).

Згідно із ч.3 ст.133 Закону України "Про судоустрій і статус суддів" від 07 липня 2010 року № 2453-VI (далі - ОСОБА_2 № 2453-VI) посадовий оклад судді місцевого суду встановлюється в розмірі 10 мінімальних заробітних плат.

Водночас, п. 3 Прикінцевих та перехідних положень Закону України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України" від 06 грудня 2016 року № 1774-VIII (далі - ОСОБА_2 № 1774-VIII) встановлено, що мінімальна заробітна плата після набрання чинності цим Законом не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат.

До внесення змін до законів України щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1600,00 грн.

Відповідно до правової позиції Конституційного Суду України, викладеної в Рішенні від 26 грудня 2011 року №20-рп/2011, передбачені законами соціально-економічні права не є абсолютними. Механізм реалізації цих прав може бути змінений державою, зокрема, через неможливість їх фінансового забезпечення шляхом пропорційного перерозподілу коштів з метою збереження балансу інтересів усього суспільства. Крім того, такі заходи можуть бути обумовлені необхідністю запобігання чи усунення реальних загроз економічній безпеці України, що згідно з частиною першою статті 17 Конституції України є найважливішою функцією держави.

З огляду на викладене, посадовий оклад судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, визначається відповідно до розміру встановленого ч.3 ст.133 Закону № 2453-VI із застосуванням п.3 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України від 06.12.2016 №1774-VІІІ.

Норми даного Закону, незважаючи на те, що вони впливають на числове вираження розміру суддівської винагороди, безпосередньо не стосуються її визначення, адже ними врегульовано виключно порядок застосування мінімальної заробітної плати.

Так, Законом №1774-VIIІ не вносились зміни до Закону №2453-VI і розмір суддівської винагороди залишився на рівні 10 мінімальних заробітних плат. Водночас, Законом №1774-VIII було лише змінено підходи до визначення розміру мінімальної заробітної плати, зокрема, шляхом запровадження нової методології визначення мінімальної заробітної плати, як нижньої межі оплати праці, що гарантується державою.

Судом не приймаються до уваги твердження позивача щодо наявності суперечностей між нормами пункту 3 Розділу ІІ "Прикінцеві та перехідні положення" Закону №1774-VIII та нормами статті 130 Конституції України, частини першої статті 135 Закону №1402-VIII щодо можливості визначення розміру винагороди судді виключно законом про судоустрій.

Стаття 22 Конституції України гарантує, що права і свободи людини і громадянина, закріплені цією Конституцією, не є вичерпними. Конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. При прийнятті нових законів або внесенні змін до чинних законів не допускається звуження змісту та обсягу існуючих прав і свобод.

Пунктом 24 Прикінцевих та перехідних положень Закону від 02.06.2016 № 1402-VІІІ посадовий оклад суддів, які пройшли кваліфікаційне оцінювання, прив’язано до розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня поточного року.

Так, статтею 7 Закону України «Про державний бюджет України на 2018 рік» з 01.01.2018 року для працездатних осіб встановлено прожитковий мінімум у розмірі 1762 грн, що значно перевищує встановлену Законом від 06.12.2016 № 1774-VІІІ фіксовану суму 1600 грн.

За Конституцією України - Україна є суверенна і незалежна, демократична, правова держава (ст. 1). В Україні визнається і діє принцип верховенства права; Конституція України має найвищу юридичну силу; Закони та інші нормативно- правові акти приймаються на основі Конституції і повинні відповідати їй (ст. 8).

Закон від 06.12.2016 № 1774-VІІІ є дискримінаційним по відношенню до позивача як судді, який з незалежних від нього обставин (а з вини ВККС України, яка тривалий час не здійснює кваліфікаційне оцінювання суддів) дотепер не пройшов кваліфікаційне оцінювання та не допускається до його проведення, а також як судді, який має намір піти у відставку (зараз адміністративна справа про визнання за ним право на звільнення у відставку перебуває на розгляді Верховного Суду; справа № 9901/455/18), оскільки цей ОСОБА_2 позбавляє позивача права на перерахунок суддівської винагороди, а в подальшому - й на перерахунок довічного грошового утримання, що, в умовах катастрофічного зростання рівня інфляції, негативно впливає та обмежує гарантії незалежності судді.

ОСОБА_2 встановлює різні форми оплати праці суддів, які працюють у судах одного рівня, та фактично легалізує нерівність в оплаті праці суддів, що неможливо в правовій і демократичній державі, при цьому не відповідає закріпленому в Конституції України принципу верховенства права.

За таких обставин, ОСОБА_2 від 06.12.2016 № 1774-VІІІ, в частині визначення порядку оплати праці суддів, які з незалежних від них причин не пройшли кваліфікаційне оцінювання, а також суддів у відставці є таким, що не відповідає Конституції України, а тому не підлягає застосуванню при обрахунку розміру суддівської винагороди позивача.

Вказана позиція узгоджується з позицією Пленуму Верховного Суду, який пройшов 30.03.2018 і дійшов висновку про те, що нарахування посадового окладу судді, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, повинно здійснюватися виходячи з розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб станом на 01 січня поточного року.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що посилання позивача на звуження обсягу та змісту його прав Законом №1774-VIII є обґрунтованими, а розмір посадового окладу позивача як судді місцевого суду, який не пройшов кваліфікаційне оцінювання, з 01.01.2018 повинен складати 17620 грн. (10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб /1762 х 10/).

За таких обставин і правового регулювання, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позовної вимоги про зобов’язання Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області здійснити перерахунок суддівської винагороди заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (17620 грн.) та виплатити заборгованість по заробітній платі, що виникне внаслідок такого перерахунку (на день здійснення виплати).

Щодо вимоги позивача про зобов’язання Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області здійснювати нарахування і виплату суддівської винагороди заступнику голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1, до проходження ним кваліфікаційного оцінювання, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і розміру прожиткового мінімуму, який встановлено законом України про державний бюджет на 01 січня поточного року, суд дійшов висновку, що вона не підлягає задоволенню виходячи з наступного.

Положеннями статті 5 КАС України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Позивач у своїй позовній заяві просить здійснювати нарахування і виплату суддівської винагороди заступнику голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1, до проходження ним кваліфікаційного оцінювання, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і розміру прожиткового мінімуму, який встановлено законом України про державний бюджет на 01 січня поточного року, відтак така позовна вимога спрямована на майбутній захист прав, свобод та інтересів позивача, які після розгляду справи судом та винесення рішення можуть і не порушуватись.

Отже, у відповідності до частини 1 статті 5 КАС України, завдання адміністративного судочинства полягає у захисті саме порушених прав особи в публічно-правових відносинах, тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується. При цьому захист прав, свобод та інтересів осіб передбачає наявність встановленого судом факту їх порушення.

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорюванні права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин, а тому до адміністративного суду вправі звернутися особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оскаржується.

Окрім того, зі змісту наведених приписів КАС України випливає, що підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи інтересів, при цьому обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Невід'ємною ознакою порушення права особи є зміна стану суб'єктивних прав та обов'язків, та інакше кажучи, порушення впливають на можливість реалізації особою законного права чи впливають на виникнення додаткового обов'язку.

Відтак, саме наявність порушеного права у публічних правовідносинах і є визначальною ознакою публічно-правового спору та, відповідно, підставою для звернення до суду за захистом цього права.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про відмову у задоволенні позовної вимоги про зобов’язання Територіального управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області здійснювати нарахування і виплату суддівської винагороди заступнику голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1, до проходження ним кваліфікаційного оцінювання, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб і розміру прожиткового мінімуму, який встановлено законом України про державний бюджет на 01 січня поточного року.

Відповідно до ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Згідно з частиною першою статті 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є ефективний захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

За приписом частини третьої цієї статті одним з основних принципів адміністративного судочинства є верховенство права, відповідно до якого людина, її права та свободи визнаються найвищими цінностями та визначають зміст і спрямованість діяльності держави.

Відповідно до частин першої та другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

При цьому, відповідач не довів суду правомірності своїх дій.

Враховуючи викладене, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для часткового задоволення позову ОСОБА_1.

Керуючись статтями 241-243, 246, 257 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов задовольнити частково.

Зобов’язати Територіальне управління державної судової адміністрації України в Чернігівській області (вул. Гонча, 37, м. Чернігів,14000, код ЄДРПОУ 26295412) здійснити перерахунок суддівської винагороди заступника голови Деснянського районного суду м. Чернігова ОСОБА_1 (пр. Перемоги, 141, м. Чернігів, 14013, ІН НОМЕР_1) починаючи з 01 січня 2018 року, виходячи з посадового окладу в розмірі 10 прожиткових мінімумів для працездатних осіб (17620 грн.) та виплатити заборгованість по заробітній платі, що виникне внаслідок такого перерахунку (на день здійснення виплати).

У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили в порядку статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України та може бути оскаржене до Київського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення суду. Апеляційна скарга подається до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення.

Повне рішення суду складене 12 червня 2018 року.

Суддя В.І. Д'яков