Рішення № 74638409, 13.06.2018, Волинський окружний адміністративний суд

ВОЛИНСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року ЛуцькСправа № 803/905/18

Волинський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого - судді Ковальчука В.Д.,

при секретарі судового засідання Ткачук І.І.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування постанови,

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_4 звернувся з позовом до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №010222 від 02 травня 2018 року.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що постановою Управління Укртрансбезпеки у Волинській області №010222 від 02 травня 2018 року до позивача застосовано адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт в розмірі 1700,00 грн.

Позивач не погоджується з оскаржуваною постановою з тих підстав, що адміністративно-господарський штраф за порушення законодавства про автомобільний транспорт може бути застосовано виключно до автомобільних перевізників - суб’єктів господарювання, яким позивач не є. Вказує на те, що 26 березня 2018 року у власних потребах, а саме з метою придбання квитка на рейсовий автобус міжобласного сполучення та на власному автомобілі перебував на території АС-1, що знаходиться в місті Луцьку, однак жодних перевезень громадян не здійснював. Також зазначає, що його не було повідомлено про розгляд справи про порушення ним Закону України “Про автомобільний транспорт“. Крім того, звертає увагу на те, що в тексті оскаржуваної постанови зазначено його як суб’єкта господарювання з кодом ЄДРПОУ 34396288, проте такий ідентифікаційний код йому не належить. За таким кодом ЄДРПОУ зареєстроване Приватне підприємство «Л» Транс», однак з таким суб’єктом господарювання у будь-яких господарських правовідносинах не перебував. До того ж, позивач вважає, що відповідач невірно застосував законодавчу норму, відповідно до якої до нього було застосовано адміністративно-господарський штраф.

На підставі наведеного позивач просить скасувати постанову про застосування адміністративно-господарського штрафу №010222 від 02 травня 2018 року.

У відзиві на позовну заяву від 06 червня 2018 року вих. №1027/20-18 відповідач (а.с.20-24) позовні вимоги заперечив та зазначив, що 26.03.2017 року посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області проводилась рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів автомобільним транспортом.

В ході проведення перевірки встановлено, що 26.03.2017 року о 14:10 год. у м. Луцьку на території автобусної станції «Луцьк» (АС-1) знаходився легковий автомобіль марки Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1. Вказаний транспортний засіб був обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, з несеною композицією з квадратів, розташованих у шаховому порядку, який встановлений на даху автомобіля.

В порушення вимог статті 39 та статті 49 Закону України “Про автомобільний транспорт” водій вказаного транспортного засобу не передав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, у зв’язку з чим особу водія встановлено не було. Також водій не надав для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ліцензію на право надання послуг з внутрішніх перевезень на таксі.

За інформацією отриманою від посадових осіб Національної поліції, транспортний засіб марки Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1, належить ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1.

Вказані порушення зафіксовані в акті перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.03.2018 року №036164, на підставі якого винесено припис від 02.05.2018 року № 004967 про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт та постанову від 02.05.2018 року №010222 про застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700 гривень на підставі абзацу 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт”.

Відповідач вказує на те, що твердження позивача про те, що він не є суб'єктом господарювання, а тому не є суб'єктом відповідальності за порушення законодавства про автомобільний транспорт є невірним, оскільки Закон України “Про автомобільний транспорт” не ставить у залежність можливість застосування відповідальності від наявності чи відсутності в особи - порушника статусу підприємця.

З врахуванням наведеного відповідач просив в задоволенні позову відмовити.

У відповіді на відзив від 12 червня 2018 року позивач вказує на те, що законодавством не передбачено здійснення фотофіксації транспортних засобів в процесі проведення рейдової перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт. У зв’язку з цим вважає, що фотографія автомобіля не може бути визнана як належний і допустимий доказ, оскільки вона отримана із порушенням порядку здійснення контролю на автомобільному транспорті та взагалі не містить у собі жодних фактів на підтвердження здійснення перевезень пасажирів на таксі. Вказує на те, що відповідачем не надано жодного доказу того, що його автомобіль був обладнаний як таксі, а також не доведено факт здійснення перевезення пасажирів або багажу. На підставі наведеного просить позов задовольнити в повному обсязі.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала повністю з підстав, наведених у позовній заяві, просила позов задовольнити повністю.

Представник відповідача в судовому засіданні адміністративний позов не визнав з підстав, викладених у письмовому відзиві проти позову, просив у його задоволенні відмовити повністю.

Заслухавши пояснення представників сторін, з’ясувавши всі обставини у справі та перевіривши їх письмовими доказами, суд дійшов висновку, що позов не підлягає задоволенню з таких мотивів та підстав.

Судом встановлено, що на підставі направлення на перевірку від 23.03.2018 року №027247 посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області 26.03.2018 року проведена рейдова перевірка транспортних засобів перевізників, що здійснюють внутрішні та міжнародні перевезення пасажирів та вантажів щодо дотримання вимог Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.25).

В ході проведення перевірки встановлено, що 26.03.2018 року о 14 годині 10 хвилин на автостанції №1 в м. Луцьку знаходився легковий автомобіль таксі, марки Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1, облаштований розпізнавальним ліхтарем таксі оранжевого кольору на даху транспортного засобу та таксометром, де здійснювалася висадка 1-го пасажира. Зазначене підтверджується фотокопією, наданою відповідачем (а.с.29).

Водій вказаного транспортного засобу в порушення вимог статті 39 та 49 Закону України “Про автомобільний транспорт” не передав для перевірки посвідчення водія відповідної категорії, у зв'язку з чим особу водія встановлено не було. Також водій не надав для перевірки свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу та ліцензію на право надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів на таксі. За інформацією, отриманою від посадових осіб Національної поліції, транспортний засіб марки Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1, належить на праві власності ОСОБА_3, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1. Зазначене також підтверджується свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу від 06.05.2017 року серії СХМ №354953 (а.с.10).

В ході перевірки встановлено, що водій даного транспортного засобу не надав посадовим особам відповідача у зв’язку з відсутністю реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, а також ліцензію на право надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі.

Вказані обставини зафіксовані посадовими особами Управління Укртрансбезпеки у Волинській області в акті проведення перевірки додержання вимог законодавства про автомобільний транспорт під час виконання перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом від 26.03.2018 року №036164 (а.с.26). Водій, особу якого не було встановлено на момент здійснення перевірки, пояснень про причини порушень статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” не надав, акт перевірки не підписав.

10.04.2018 року відповідач направив ОСОБА_3 повідомлення від 10.04.2018 року №204/15 про розгляд справи про порушення транспортного законодавства 02.05.2018 року (а.с.27-28).

Позивач на вказану дату до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області не прибув, відтак розгляд справи проводився за наявними матеріалами без його участі.

На підставі вказаного акта перевірки відповідачем винесено припис від 02.05.2018 року №004967 про усунення порушення законодавства про автомобільний транспорт перевізнику ОСОБА_3 (а.с.32) та винесено постанову від 02.05.2018 року №010222 про застосування адміністративно-господарського штрафу в розмірі 1700,00 грн. на підставі абзацу третього частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” (а.с.31).

Листом №760/20-18 від 03.05.2018 року оскаржувана постанова та припис були направлені на адресу позивача (а.с.30).

Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає наступне.

Засади організації та діяльності автомобільного транспорту визначає Закон України “Про автомобільний транспорт” від 05.04.2001 №2344-ІІІ (далі - Закон №2344-ІІІ).

Статтею 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" визначено, що автомобільний перевізник - фізична або юридична особа, яка здійснює на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Відповідно до частини першої статті 35 Закону України "Про автомобільний транспорт" послуги пасажирського автомобільного транспорту поділяють на послуги з перевезення пасажирів автобусами, на таксі та легковими автомобілями на замовлення.

Легковий автомобіль - автомобіль, який за своєю конструкцією та обладнанням призначений для перевезення пасажирів з кількістю місць для сидіння не більше ніж дев'ять з місцем водія включно (стаття 1 Закону України "Про автомобільний транспорт").

Як вбачається з матеріалів справи, транспортний засіб марки Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1, що належить ОСОБА_3 є легковим автомобілем.

Відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" таксі - легковий автомобіль, обладнаний розпізнавальним ліхтарем оранжевого кольору, який встановлюється на даху автомобіля, діючим таксометром, сигнальним ліхтарем із зеленим та червоним світлом, розташованим у верхньому правому кутку лобового скла, і який має нанесені композиції з квадратів, розташованих у шаховому порядку на дверцятах автомобіля з лівого та правого боків, призначений для надання послуг з перевезення пасажирів та їхнього багажу в індивідуальному порядку;

Статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що автомобільні перевізники, водії, пасажири повинні мати і пред'являти особам, які уповноважені здійснювати контроль на автомобільному транспорті та у сфері безпеки дорожнього руху, документи, на підставі яких виконуються пасажирські перевезення. Документи для фізичної особи, що здійснює перевезення пасажирів на таксі: для автомобільного перевізника - ліцензія, інші документи, передбачені законодавством України; для водія таксі - посвідчення водія відповідної категорії, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, інші документи, передбачені законодавством України.

Крім того, статтею 34 Закону України "Про автомобільний транспорт" також встановлено, що автомобільний перевізник повинен, зокрема, виконувати вимоги цього Закону та інших законодавчих і нормативно-правових актів України у сфері перевезення пасажирів та/чи вантажів.

Постановою Кабінету Міністрів України від 08.11.2006 року №1567 затверджено Порядок здійснення державного контролю на автомобільному транспорті (далі - Порядок №1567), який визначає процедуру здійснення державного контролю за додержанням суб'єктами господарювання, які провадять діяльність у сфері автомобільного транспорту (далі - суб'єкти господарювання), вимог законодавства про автомобільний транспорт, норм та стандартів щодо організації перевезень пасажирів і вантажів автомобільним транспортом, норм міжнародних договорів про міжнародне автомобільне сполучення, виконанням умов перевезень, визначених дозволом на перевезення на міжобласних автобусних маршрутах, вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення, дотриманням габаритно-вагових параметрів, наявністю дозвільних документів на виконання перевезень та відповідністю виду перевезень, відповідних ліцензій і ліцензійних карток, виконанням суб'єктами господарювання ліцензійних умов, внесенням перевізниками-нерезидентами платежів за проїзд автомобільними дорогами, а також диспетчерського контролю за роботою автомобільних перевізників.

Відповідно до пункту 4 цього Порядку державний контроль на автомобільному транспорті (далі - державний контроль) здійснюється посадовими особами органу державного контролю (далі - посадові особи) шляхом проведення планових, позапланових та рейдових перевірок (перевірок на дорозі).

Пунктом 15 Порядку №1567 визначено виключний перелік документів, що перевіряється контролюючими органами під час здійснення рейдових перевірок: наявність визначених статтями 39 і 48 Закону документів, на підставі яких здійснюються перевезення автомобільним транспортом; додержання вимог статей 53, 56, 57 і 59 Закону; додержання водієм вимог Європейської угоди щодо роботи екіпажів транспортних засобів, які виконують міжнародні автомобільні перевезення (ЄУТР) (далі - Європейська угода); відповідність зовнішнього і внутрішнього спорядження (екіпірування) транспортного засобу встановленим вимогам; оснащення таксі справним таксометром; відповідність кількості пасажирів, що перевозяться, відомостям, зазначеним у реєстраційних документах, або нормам, передбаченим технічною характеристикою транспортного засобу; додержання водієм автобуса затвердженого розкладу та маршруту руху; наявність у всіх пасажирів квитків на проїзд та квитанцій на перевезення багажу, а у разі пільгового проїзду - відповідного посвідчення; додержання водієм режиму праці та відпочинку, а також вимоги щодо наявності в автобусі двох водіїв у разі перевезення пасажирів на відстань 500 і більше кілометрів або перевезення організованих груп дітей за маршрутом, який виходить за межі населеного пункту та має протяжність понад 250 кілометрів; виконання водієм інших вимог Правил надання послуг пасажирського автомобільного транспорту та Правил перевезень вантажів автомобільним транспортом в Україні, інших нормативно-правових актів.

Правила надання послуг пасажирського автомобільного транспорту затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 18.02.1997 року №176 (далі – Правила №176).

Ці Правила визначають порядок здійснення перевезень пасажирів та їх багажу автобусами, таксі, легковими автомобілями на замовлення, а також обслуговування пасажирів на автостанціях і є обов'язковими для виконання організаторами регулярних перевезень, замовниками транспортних послуг (далі - замовники послуг), автомобільними перевізниками, автомобільними самозайнятими перевізниками, персоналом автомобільного транспорту, автостанціями та пасажирами.

Згідно з пунктом 86 Правил №176 автомобільний перевізник, автомобільний самозайнятий перевізник, які здійснюють перевезення пасажирів та їх багажу на таксі (далі - послуги таксі), повинен дотримуватися вимог законодавства про автомобільний транспорт та захист прав споживачів. Для надання послуг таксі автомобільні перевізники, автомобільні самозайняті перевізники повинні мати зареєстровані відповідно до законодавства транспортні засоби, відповідну ліцензію і ліцензійну картку на кожний автомобіль, обладнаний відповідно до встановлених технічних вимог.

З вищенаведеного слідує, що чинним законодавством передбачено обов'язок автомобільного перевізника чи водія мати і пред'являти на вимогу контролюючих органів відповідні документи, що засвідчують його право на здійснення перевезення пасажирів.

З матеріалів перевірки слідує, що легковий автомобіль марки Renault Megane, номерний знак НОМЕР_1, що належить позивачу перебував 26.03.2018 року о 14 годині 10 хвилин на автостанції №1 в м. Луцьку, який облаштований розпізнавальним ліхтарем таксі оранжевого кольору на даху транспортного засобу та таксометром, що підтверджується актом перевірки.

Відповідно до статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч.1 ст.73 КАС України). Суд не бере до уваги докази, які одержані з порушенням порядку, встановленого законом (ч.1 ст.74 КАС України).

Відтак, допустимим доказом у справі є акт перевірки, складений відповідно до вимог Порядку №1567. Саме таким актом перевірки №036164 від 26.03.2018 року, який складений відповідачем з дотриманням Порядку №1567, зафіксовано факт перебування автомобіля позивача на території автостанції з розпізнавальними ознаками таксі (наявність ліхтаря з написом таксі на транспортному засобі та наявність таксометра). За таких обставин суд не бере до уваги твердження позивача про те, що належний йому на праві приватної власності даний транспортний засіб використовувався виключно для власних потреб з метою придбання квитка на рейсовий автобус. При цьому суд звертає увагу на те, що легковий автомобіль позивача перебував на території автостанції №1 м. Луцька, а не на стоянці автомобілів.

Вказане, із долученими до справи письмовими доказами, на думку суду, свідчить про те, що автомобіль позивача перебував на територія автостанції з метою перевезення пасажирів та їх багажу на таксі. Водночас, надаючи такі послуги, водієм належного позивачу автомобіля не були надані під час перевірки визначені статтею 39 Закону України “Про автомобільний транспорт” документи (реєстраційні документи на транспортний засіб, посвідчення водія відповідної категорії, ліцензія на право надання послуг з внутрішніх перевезень пасажирів та їх багажу на таксі). Крім того, позивач в позовній заяві зазначає, що належний йому вищевказаний транспортний засіб не перебував в оренді чи іншому користуванні третіх осіб. У зв’язку з цим суд вважає, що саме на позивача з врахуванням положень статті 1187 Цивільного кодексу України покладений тягар відповідальності за дотримання транспортного законодавства. До того ж, позивачу відповідачем було надано можливість надати пояснення щодо результатів згаданої рейдової перевірки, оскільки ОСОБА_3 було запрошено повідомленням №204/18 від 10.04.2018 року на 02.05.2018 року на розгляд справи про порушення транспортного законодавства, про що свідчить список згрупованих поштових відправлень – простих листів від 10.04.2018 року (а.с.28). У зв’язку з цим суд не бере до уваги твердження позивача про те, що його не було повідомлено про розгляд справи про порушення транспортного законодавства, а надіслання позивачу повідомлення про розгляд справи про порушення транспортного законодавства простою кореспонденцією не спростовує факту встановленого порушення позивачем транспортного законодавства.

Враховуючи наведене, суд дійшов висновку, що позивачем порушено вимоги статті 39 Закону України “Про автомобільний транспорт”, оскільки послуги з перевезення пасажирів та їх багажу на таксі надавались позивачем без оформлення документів, які передбачені статтею 39 Закону України "Про автомобільний транспорт", а саме за відсутності відповідної ліцензії.

Абзацом 3 частини першої статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” визначено, що за порушення законодавства про автомобільний транспорт до автомобільних перевізників застосовуються адміністративно-господарські штрафи за надання послуг з перевезень пасажирів та вантажів без оформлення документів, перелік яких визначений статтями 39 та 48 цього Закону, - штраф у розмірі ста неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.

Порядок стягнення у вигляді штрафу за порушення, викладені у цій статті, та порядок оскарження постанови по справі про правопорушення визначає Кабінет Міністрів України.

Згідно з пунктом 28 Порядку №1567 адміністративно-господарський штраф повинен бути перерахований суб'єктом господарювання на зазначений у постанові рахунок не пізніше ніж протягом п'ятнадцяти днів після отримання ним копії постанови про застосування адміністративно-господарських штрафів, про що повідомляється орган державного контролю, посадовою особою якого винесено відповідну постанову.

Оскільки на момент перевірки у перевізника (позивача) була відсутня ліцензія на перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, тому застосування до ОСОБА_3 адміністративно-господарського штрафу згідно з оскаржуваною постановою є правомірним.

Суд вважає, що помилкове зазначення відповідачем в оскаржуваній постанові коду ЄДРПОУ іншого суб’єкта господарювання не звільняє позивача від відповідальності за порушення транспортного законодавства та не є підставою для скасування оскаржуваної постанови.

Суд звертає увагу на те, що відповідно до статті 1 Закону України "Про автомобільний транспорт" автомобільними перевізниками є також фізичні особи, які здійснюють на комерційній основі чи за власний кошт перевезення пасажирів чи (та) вантажів транспортними засобами.

Водночас статтею 29 цього Закону встановлено, що автомобільним перевізником та автомобільним самозайнятим перевізником, які здійснюють перевезення пасажирів на договірних умовах, є суб'єкти господарювання, які відповідно до законодавства та одержаної ліцензії надають послуги за договором перевезення пасажирів транспортним засобом, що використовується ними на законних підставах.

Тобто, виходячи з буквального тлумачення змісту вищезазначеної норми Закону, наявність статусу суб'єкта господарювання є обов'язковою ознакою автомобільного перевізника. Проте відсутність такого статусу не звільняє позивача від відповідальності, оскільки під час розгляду справи судом встановлено, що ним здійснювались пасажирські перевезення пасажирів та їх багажу на таксі, а частина 1 статті 60 Закону України “Про автомобільний транспорт” передбачає застосування адміністративно-господарських штрафів за порушення законодавства про автомобільний транспорт саме до автомобільних перевізників, до яких, за визначенням статті 1 цього Закону, належить і ОСОБА_4 Д,Д. Зазначене узгоджується з позицією Вищого адміністративного суду України, відображеною в ухвалі від 24.06.2014 року у справі №К/9991/78086/11.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до частини першої, другої статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Проаналізувавши вищевикладене, суд прийшов висновку, що постанова про застосування адміністративно-господарського штрафу №010222 від 02 травня 2018 року в розмірі 1700,00 грн. прийнята відповідачем з дотриманням вимог чинного законодавства України та в межах наданих йому повноважень, а тому в задоволенні позову про скасування зазначеної постанови слід відмовити повністю.

Керуючись статтями 243, 245, 246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, на підставі Господарського кодексу України, Закону України “Про автомобільний транспорт“, суд

ВИРІШИВ:

У задоволенні позову ОСОБА_3 до Управління Укртрансбезпеки у Волинській області про скасування постанови про застосування адміністративно-господарського штрафу №010222 від 02 травня 2018 року відмовити повністю.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржене в порядку та строки, передбачені статтями 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням вимог підпункту 15.5 пункту 1 Розділу VII “Перехідні положення” цього Кодексу. Апеляційна скарга може бути подана до Львівського апеляційного адміністративного суду через Волинський окружний адміністративний суд протягом тридцяти днів з дня складення повного рішення суду.

Повний текст рішення суду буде складено 14 червня 2018 року.

Суддя В.Д. Ковальчук