Рішення № 74638375, 12.06.2018, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р. № 814/943/18 м. Миколаїв

Миколаївський окружний адміністративний суд у складі судді Птичкіної В.В., розглянувши в порядку письмового провадження справу

за позовом:ОСОБА_1, АДРЕСА_1, 54051 до відповідача:Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області, пр. Богоявленський ,55-е, м. Миколаїв, 54018 про:зобов’язання вчинити певні дії,

ОСОБА_1 (надалі – позивач) звернувся з позовом до Інгульського об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (надалі – відповідач або Управління) про зобов’язання відповідача призначити пенсію за віком з дня звернення за нормами Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» (надалі – Закон № 1058), а саме з урахуванням: середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (згідно зі статтею 40 Закону України № 1058); підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення у відповідності до статті 29 Закону України № 1058 на 0,5% за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

В обґрунтування позовних вимог позивач вказав, що він з 19.10.1996 одержував пенсію за вислугою років, призначену йому відповідно до Закону України від 09.04.1992 № 2262-ХІІ «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених із військової служби та деяких інших осіб» (надалі – Закон № 2262). Після звільнення з військової служби позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування. Після досягнення 60 років позивач набув права на призначення йому пенсії за віком. Позивач звернувся до Головного управлінні Пенсійного фонду у Миколаївській області із заявою про припинення йому виплати пенсії за вислугу років, згідно з Законом № 2262. Після чого позивач звернувся до Управління із заявою про призначення йому пенсії за віком, відповідно до Закону № 1058. При визначені розміру пенсії Управлінням було порушено застосування показників середньої заробітної плати, а саме: замість показників за 2016-2017 роки, Управлінням було застосовано показники за 2014-2016 роки, що призвело до заниження розміру пенсії позивача та стало підставою для звернення до суду. Крім того, відповідач не застосував підвищення, передбачене статтею 29 Закону № 1058.

У відзиві на позовну заяву (ар. с. 51-54) Управління вказало таке. Позивач отримував пенсію, що була призначена згідно із Законом № 2262. Згідно з атестатом Головного управління Пенсійного фонду України в Миколаївській області від 29.01.2018 № 472/03, позивача було знято з обліку та було припинено виплату йому пенсії у зв’язку з переходом на пенсію за іншим законом. 29.01.2018 позивач звернувся до Управління з заявою про переведення його з пенсії за вислугу років на пенсію відповідно до Закону № 1058. Відповідач розпорядженням від 09.02.2018 № 199 перерахував пенсію позивача, відповідно до пункту 2.8 постанови Правління Пенсійного фонду України від 25.11.2005 № 22-1 «Про затвердження Порядку подання та оформлення документів для призначення (перерахунку) пенсій відповідно до Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування». Як вказав відповідач у відзиві, позивачем було реалізоване право на пенсію відповідно до статті 7 Закону № 2262, якою встановлено, що особам, які мають право на пенсію за Законом № 2262 та членам їх сімей, які одночасно мають право на різні державні пенсії, призначається одна пенсія за їх вибором. У разі якщо особа має на отримання пенсії відповідно до Закону № 2262 та Закону № 1058, призначається одна пенсія за її вибором. Також у відзиві відповідач вказав, що зміна умов і норм пенсійного забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за Законом № 2262, здійснюється виключно шляхом внесення змін до Закону № 2262 та до Закону № 1058, і на даний час відсутня конкретна норма, яка б регулювала перехід з пенсії за вислугу років на пенсію за віком в солідарній системі пенсійного забезпечення. Також відповідач вказав, що, оскільки після досягнення пенсійного віку, встановленого статтею 26 Закону № 1058, позивач отримував пенсію за вислугу років за нормами Закону № 2262, то відсутні підстави для встановлення до пенсії за віком підвищення, передбаченого частиною першою статті 29 Закону № 1058.

Дослідивши письмові докази, суд

В С Т А Н О В И В:

Позивач, з 19.10.1996 одержував пенсію за вислугою років, що була призначена йому відповідно до Закону № 2262. Після звільнення з військової служби позивач продовжував працювати та сплачував у встановленому законом порядку страхові внески на загальнообов’язкове державне пенсійне страхування.

10.11.2012 позивач досяг пенсійного віку. Загальний трудовий стаж разом з військовою службою складає 48 років, що підтверджується трудовою книжкою та військовим квитком (арк. спр. 13-15, 17-21).

У січні 2018 позивач звернувся до Управління з заявою про припинення виплати пенсії за вислугу років згідно із Законом № 2262. Отримавши атестат, 29.01.2018 позивач звернувся до Управління із заявою про призначення йому пенсії за віком відповідно до статті 40 Закону № 1058 та надав всі необхідні документи.

16.03.2018 Управління повідомило про те, що пенсію за віком призначено йому з 29.01.2018. Заробітна плата розрахована згідно з індивідуальними відомостями про застраховану особу з Державного реєстру загальнообов’язкового державного соціального страхування за період з 01.07.2000 по 31.08.2017. При визначенні розміру пенсії відповідачем були застосовані показники середньої заробітної плати України за 2014-2016 роки.

При прийнятті рішення суд виходив з такого.

Принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов’язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формуються за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, а також порядок формування Накопичувального пенсійного фонду та фінансування за рахунок його коштів видатків на оплату договорів страхування довічних пенсій або одноразових виплат застрахованим особам, членам їхніх сімей та іншим особам визначає Закон № 1058.

Статтею 40 Закону № 1058 встановлений порядок визначення заробітної плати (доходу) для обчисленні пенсії.

Частиною третьою статті 45 («Строки призначення (перерахунку) та виплати пенсії») цього Закону № 1058 встановлено, що переведення з одного виду пенсії на інший здійснюється з дня подання заяви на підставі документів про страховий стаж, заробітну плату (дохід) та інших документів, що знаходяться на час переведення з одного виду пенсії на інший в пенсійній справі, а також додаткових документів, одержаних органами Пенсійного фонду.

При переведенні з одного виду пенсії на інший за бажанням особи може враховуватися заробітна плата (дохід) за періоди страхового стажу, зазначені в частині першій статті 40 Закону № 1058, із застосуванням показника середньої заробітної плати (доходу), який враховувався під час призначення (попереднього перерахунку) попереднього виду пенсії.

В цьому випадку має місце призначення іншої пенсії за іншим законом, а не переведення з одного на інший вид пенсії в межах одного Закону, а тому у відповідача відсутні підстави для застосування до спірних відносин положень частини третьої статті 45 Закону № 1058.

У постанові від 06.03.2018 (справа № 127/18159/17 адміністративне провадження № К/9901/3138/17) Верховний Суд зазначив зокрема таке: «… у випадку, коли особі було призначено пенсію за Законом України «Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб» у подальшому при розрахунку пенсії за віком за Законом України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» такій особі показник середньої заробітної плати має враховуватися за три календарні роки, що передують року призначення нового виду пенсії, оскільки пенсія за віком призначена за іншим законом, ніж пенсії за вислугу років …».

Як вказано в частині п’ятій статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України, при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку, що відповідач мав визначити розмір пенсії позивача на підставі статті 40 з урахуванням пункту 44 Прикінцевих положень Закону № 1058.

У частині першій статті 29 Закону № 1058 вказано, що особа, яка набула право на пенсію за віком відповідно до цього Закону, але після досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, виявила бажання працювати і одержувати пенсію з більш пізнього віку, пенсія за віком призначається х урахуванням страхового стажу на день звернення за призначенням пенсії з підвищенням розміру пенсії за віком, обчисленого відповідно до статті 27 цього Закону, на такий відсоток:

на 0,5% - за кожний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців;

на 0,75% - за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк понад 60 місяців.

Оскільки позивач пенсійного віку досягнув у листопаді 2012 року, а звільнився у серпні 2017 року, він зазначив, що має право на підвищення (0,5%).

Відповідач мотивував відмову у підвищенні таким: «…Ви отримували пенсію за вислугу років з 19.10.1996, призначену згідно Закону № 2262, а з 29.01.2018 проведено перерахунок пенсійної виплати в зв’язку з переведенням на пенсію за віком, згідно Закону № 1058, застосовувати норми ст.29 Закону № 1058 немає підстав ...» (арк. спр. 26).

Суд визнав доводи відповідача необгрунтованими. По-перше, як вказано вище, в даному випадку мало місце не переведення з одного виду пенсії на інший, а призначення іншої пенсії за іншим законом. По-друге, у статті 29 Закону № 1058 відсутні будь-які застереження, за яких вона застосовується. Суд встановив, що Управління допустило тлумачення норми Закону № 1058, при тому, що, згідно з частиною другою статті 19 Конституції України, мало діяти на підставі та у відповідності до нього.

На підставі наведеного суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог.

Судовий збір розподіляється відповідно до статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 2, 9, 19, 77, 139, 241-243, 246, 250, 255, 263 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54051, РНОКПП НОМЕР_1) до Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) задовольнити.

2. Зобов’язати Інгульське об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Миколаєва Миколаївської області призначити ОСОБА_1 пенсію за віком з дня звернення, відповідно до Закону України від 09.07.2003 № 1058-ІV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування», з урахуванням: середньої заробітної плати (доходу) в Україні, з якої сплачено страхові внески за 2016 та 2017 роки (згідно зі статтею 40 з урахуванням пункту 44 Прикінцевих положень Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування»); підвищення розміру пенсії за віком у разі відстрочки часу її призначення у відповідності до статті 29 Закону України від 09.07.2003 № 1058-IV «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» на 0,5 % за кожний повний місяць страхового стажу, починаючи з місяця, наступного за місяцем досягнення пенсійного віку у разі відстрочення виходу на пенсію на строк до 60 місяців.

3. Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Інгульського об'єднаного управління Пенсійного фонду України м.Миколаєва Миколаївської області (пр. Богоявленський, 55-е, м. Миколаїв, 54018, ідентифікаційний код 41250638) на користь ОСОБА_1 (АДРЕСА_1, 54051, РНОКПП НОМЕР_1) судовий збір в сумі 704,80 грн., сплачений платіжною квитанцією від 16.04.2018 № 19.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду першої інстанції подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення суду , або справу було розглянуто в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Апеляційна скарга подається учасниками справи відповідно до статті 297 Кодексу адміністративного судочинства України з урахуванням пункту 15.5 Розділу VII Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя В.В. Птичкіна