Ухвала суду № 74638350, 06.06.2018, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

про закриття провадження у справі

06 червня 2018 рокум. ПолтаваСправа № 816/75/18

Полтавський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді – Канигіної Т.С.,

за участю:

секретаря судового засідання – Скорика С.В.,

представника позивача – ОСОБА_1,

представника відповідача-1 – ОСОБА_2,

представника відповідача-2 – ОСОБА_3,

представника третьої особи – ОСОБА_4,

розглянувши у судовому засіданні адміністративну справу за позовом

позивача ОСОБА_5 до відповідачів: третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: 1. Виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області 2. Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії

В С Т А Н О В И В:

09.01.2018 ОСОБА_5 (надалі – ОСОБА_5, позивач) звернулася до Полтавського окружного адміністративного суду з позовною заявою до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області (надалі – виконавчий комітет, відповідач-1) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії, а саме просила:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єкта владних повноважень – виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області;

- зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області вчинити певні дії – скасувати будівельний паспорт, виданий замовнику ОСОБА_6 на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень за адресою: вул. Ватутіна, 86, м. Кременчук, Полтавська область.

В обґрунтування позову позивач зазначає, що на підставі постанови Автозаводського районного суду від 08.02.2016 Управлінням містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради 12.03.2016 видано ОСОБА_6 будівельний паспорт на реконструкцію житлового будинку №86 з прибудовою додаткових приміщень, що розташований по вул. Ватутіна в м. Кременчуці. Водночас постановою Харківського апеляційного адміністративного суду від 01.11.2016 скасовано постанову Автозаводського районного суду від 08.02.2016. За твердженням позивача, такими діями було порушено право позивача, як власника суміжної земельної ділянки № 88 по вул. Ватутіна в м. Кременчуці, а саме: право власності, оскільки третя особа веде самочинне будівництво не тільки на межі земельних ділянок, а частково на території земельної ділянки № 88 по вул. Ватутіна. Позивач указує, що на неодноразові усні звернення до відповідача-2 з проханням скасувати будівельний паспорт отримала лише запевнення, що міри будуть прийняті.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 15.01.2018 позовну заяву залишено без руху.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 05.02.2018 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження в адміністративній справі № 816/75/18, призначено підготовче засідання на 28.02.2018.

28.02.2018 до суду надійшла уточнена позовна заява, у якій позивач просить суд:

- визнати протиправною бездіяльність суб'єктів владних повноважень – виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради;

- зобов'язати виконавчий комітет Кременчуцької міської ради Полтавської області та Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради вчинити певні дії – скасувати будівельний паспорт, виданий замовнику ОСОБА_6 на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень за адресою: вул. Ватутіна, 86, м. Кременчук, Полтавська область.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 28.02.2018 залучено до участі у справі в якості співвідповідача – Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради (надалі – відповідач-2) та залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача – ОСОБА_6 (надалі – ОСОБА_6, третя особа).

Указаною ухвалою суду відкладено підготовче засідання на 21.03.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 21.03.2018 відкладено підготовче засідання на 19.04.2018.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 19.04.2018 відкладено підготовче засідання на 03.05.2018.

02.05.2018 представником позивача надано до суду клопотання про проведення підготовчого засідання 03.05.2018 без його участі.

Ухвалою Полтавського окружного адміністративного суду від 03.05.2018 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 06.06.2018.

У судовому засіданні 06.06.2018 судом постановлено на обговорення питання про закриття провадження у справі № 816/75/18 у зв'язку з тим, що справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Представник позивача проти закриття провадження у справі № 816/75/18 заперечував.

Представники відповідачів просили суд закрити провадження у справі.

Представник третьої особи зазначив, що доцільно відмовити у задоволенні позову.

Заслухавши пояснення представників позивача та відповідачів, третьої особи, дослідивши матеріали справи, розглянувши справу в межах заявлених позовних вимог і наданих сторонами доказів, суд дійшов висновку, що провадження у справі слід закрити з огляду на наступне.

Згідно з частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до пункту 2 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України публічно-правовий спір – спір, у якому: хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв'язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій; або хоча б одна сторона надає адміністративні послуги на підставі законодавства, яке уповноважує або зобов'язує надавати такі послуги виключно суб'єкта владних повноважень, і спір виник у зв'язку із наданням або ненаданням такою стороною зазначених послуг; або хоча б одна сторона є суб'єктом виборчого процесу або процесу референдуму і спір виник у зв'язку із порушенням її прав у такому процесі з боку суб'єкта владних повноважень або іншої особи.

Частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.

Положеннями частини першої статті 7 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

Також пунктом 8 частини першої статті 4 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що позивач – особа, на захист прав, свобод та інтересів якої подано позов до адміністративного суду, а також суб'єкт владних повноважень, на виконання повноважень якого подано позов до адміністративного суду.

Відповідно до статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04.11.1950 (далі – Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Європейський суд з прав людини у справі "Zand v. Austria" від 12.10.1978 вказав, що словосполучення "встановлений законом" поширюється не лише на правову основу самого існування "суду", але й на дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність. Поняття "суд, встановлений законом" у частині першій статті 6 Конвенції передбачає "усю організаційну структуру судів, включно з &lі;…&?а; питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів &?у;…&?ь;". З огляду на це не вважається "судом, встановленим законом" орган, котрий, не маючи юрисдикції, судить осіб на підставі практики, яка не передбачена законом.

Отже, поняття "суду, встановленого законом" зводиться не лише до правової основи самого існування "суду", але й дотримання таким судом певних норм, які регулюють його діяльність, тобто охоплює всю організаційну структуру судів, включно з питаннями, що належать до юрисдикції певних категорій судів.

Положеннями пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема: спорах фізичних чи юридичних осіб із суб'єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.

Вжитий у цій процесуальній нормі термін "суб'єкт владних повноважень" визначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб'єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг (пункт 7 частини першої статті 4 КАС України).

Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), відповідно, прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій.

Беручи до уваги те, що визначальним принципом здійснення правосуддя в адміністративних справах є принцип офіційного з'ясування всіх обставин у справі й обов'язок суб'єкта владних повноважень доказувати правомірність своїх дій чи рішень, на відміну від визначального принципу цивільного (господарського) судочинства, який полягає у змагальності сторін, суд, який розглянув справу, не віднесену до його юрисдикції, не може вважатися "судом, встановленим законом" у розумінні частини першої статті 6 Конвенції. Публічно-правовий спір має особливий суб'єктний склад. Участь суб'єкта владних повноважень є обов'язковою ознакою для того, щоб класифікувати спір як публічно-правовий. Однак сама по собі участь у спорі суб'єкта владних повноважень не дає підстав ототожнювати спір із публічно-правовим та відносити його до справ адміністративної юрисдикції. Необхідно з'ясовувати, у зв'язку з чим виник спір та за захистом яких прав особа звернулася до суду.

Стаття 15 Цивільного кодексу України (далі – ЦК України) передбачає право кожної особи на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа також має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до частини четвертої статті 11 ЦК України у випадках, встановлених актами цивільного законодавства, цивільні права та обов'язки виникають безпосередньо з актів органів державної влади, органів влади Автономної Республіки Крим або органів місцевого самоврядування. Отже, рішення суб'єктів владних повноважень, до яких належать, зокрема, органи місцевого самоврядування, можуть бути підставами виникнення цивільних прав та обов'язків.

Згідно з пунктом 10 частини другої статті 16 ЦК України до способів захисту цивільних прав та інтересів належить, зокрема, визнання незаконними рішення, дій чи бездіяльності органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб.

Відповідно до частини першої статті 21 ЦК України суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні права або інтереси.

Згідно з частиною першою статті 19 Цивільного процесуального кодексу України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.

Таким чином, визнання незаконними рішень суб'єкта владних повноважень може бути способом захисту цивільного права або інтересу.

Отже, якщо порушення своїх прав особа вбачає у наслідках, які спричинені рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень, які вона вважає неправомірними, і ці наслідки призвели до виникнення, зміни чи припинення цивільних правовідносин, мають майновий характер або пов'язаний з реалізацією її майнових або особистих немайнових інтересів, то визнання незаконними (протиправними) таких рішень є способом захисту цивільних прав та інтересів.

Обраний позивачем спосіб захисту порушених, на його думку, прав у сфері публічно-правових відносин шляхом визнання протиправною бездіяльності суб'єктів владних повноважень – виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради та зобов'язання виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області та Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради вчинити певні дії – скасувати будівельний паспорт, виданий замовнику ОСОБА_6 на реконструкцію індивідуального житлового будинку з прибудовою додаткових приміщень за адресою: вул. Ватутіна, 86, м. Кременчук, Полтавська область, суперечить зазначеним вище положенням КАС України та ЦК України.

Оскільки спір у справі стосується права власності як позивача, так і третьої особи на нерухоме майно, тобто цивільного права, то цей спір не є публічно-правовим.

Аналогічні висновки зроблені Верховним Судом, зокрема у постанові від 08.05.2018 у справі № 820/4089/16.

Крім того, сторонами у справі не заперечувалось щодо існування між позивачем та третьою особою спору про право, оскільки станом на дату розгляду цієї справи, на розгляді в Автозаводському районному суді міста Кременчука Полтавської області знаходиться справі за позовом ОСОБА_5 до відповідачів ОСОБА_6 та ОСОБА_7, треті особи: ОСОБА_8, виконавчий комітет Кременчуцької міської ради, Департамент Державної архітектурно-будівельної інспекції у Полтавській області про зобов'язання відповідачів знести за власний рахунок самочинно збудоване незакінчене будівництво-реконструкцію існуючого житлового будинку по вулиці Ватутіна, 86 в м. Кременчуці /а.с. 79-80/.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що позов не підлягає розгляду в порядку адміністративного судочинства України.

Відповідно до пункту 1 частини першої статті 238 Кодексу адміністративного судочинства України суд закриває провадження у справі якщо справу не належить розглядати за правилами адміністративного судочинства.

Керуючись пунктом 1 частини першої статті 238, статтями 239, 241, 243, 256, 293-295 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

У Х В А Л И В:

Провадження у справі № 816/75/18 за позовом ОСОБА_5 до виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, Управління містобудування та архітектури виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача: ОСОБА_6 про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії закрити.

Роз'яснити позивачу право на звернення до місцевого загального суду із відповідним позовом в порядку, встановленому цивільним судочинством.

Копію ухвали надіслати учасникам справи.

Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення суддею.

Ухвала може бути оскаржена.

Апеляційна скарга на ухвалу суду подається протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.

До дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України від 03.10.2017 № 2147-VIII.

Повний текст ухвали складено 11.06.2018.

Суддя Т.С. Канигіна