Ухвала суду № 74638306, 13.06.2018, Одеський окружний адміністративний суд

Справа № 815/2733/18

УХВАЛА

13 червня 2018 року м. Одеса

Суддя Одеського окружного адміністративного суду Катаєва Е.В., розглянувши адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії,-

В С Т А Н О В И В:

До суду Одеського окружного адміністративного суду надійшов адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» до Державної фіскальної служби України (далі – ДФС України), в якому позивач просить:

- визнати протиправними рішення ОСОБА_1 Державної фіскальної служби України №377194/40177201 від 07.12.2017 року, №377190/40177201 від 07.12.2017 року, №377186/40177201 від 07.12.2017 року, №377198/40177201 від 07.12.2017 року про відмову в реєстрації податкових накладних №89 від 02.11.2017 року, №149 від 06.11.2017 року, №167 від 06.11.2017 року, №213 від 07.11.2017 року та скасувати їх.

- зобов’язати ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №89 від 02.11.2017 року, №149 від 06.11.2017 року, №167 від 06.11.2017 року, №213 від 07.11.2017 року.

Також позивач просить стягнути на його користь суму сплаченого судового збору.

Відповідно до ч. 1 ст. 171 КАС України суддя після одержання позовної заяви з'ясовує, крім іншого, відповідає заява вимогам, встановленим статтями 160, 161, 172 цього Кодексу, не має інших підстав для залишення позову без руху, повернення.

Відповідно до вимог ч.5 ст. 160 КАС України в позовній заяві зазначаються, крім іншого: - зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, а в разі подання позову до декількох відповідачів - зміст позовних вимог щодо кожного з відповідачів.

Позивач у позові визначив одного відповідача, але вимоги фактично виклав до двох відповідачів. Протиріч вказаних обставин не висвітлює.

Позивач зазначив у якості відповідача – ДФС України, але до вказаного відповідача пред’явлені вимоги щодо зобов’язання вчинити певні дії, а саме зареєструвати податкові накладні в ЄРПН, в іншій позовній вимозі просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації від 07.12.2018 року.

Таким чином, позивач просить визнати протиправними та скасувати рішення комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації, тобто вимога пред’явлена до вказаної комісії, проте процесуальний статус її у якості відповідача не визначений, копія позову з додатками не надана.

Частиною 3 ст.46 КАС України визначено, що відповідачем по справі є суб’єкт владних повноважень, якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ст. 4 КАС України суб’єкт владних повноважень – орган державної влади, а також їхня посадова чи службова особа, інший суб’єкт при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Наказом Міністерства фінансів України від 13.06.2017 року №566 затверджений Порядок роботи комісії ДФСУ, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації.

Згідно з п.1,2,3 Порядку він визначає організаційні та процедурні засади діяльності комісії Державної фіскальної служби України, яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації (далі - ОСОБА_1), а також права та обов'язки її членів.

ОСОБА_1 є постійно діючим колегіальним органом при ДФС, що діє в межах повноважень, визначених п.201.16 ст.201 ПКУ та постановою КМУ від 29.03.2017 року №190 «Про встановлення підстав для прийняття рішення комісією ДФСУ яка приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН або відмову в такій реєстрації

ОСОБА_1 у своїй діяльності керується Конституцією України, законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції України, ПКУ та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства, а також цим Порядком.

ОСОБА_1 відповідно до п. 201.16.3 ст.201 ПКУ приймає рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН.

Рішення про відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН може бути оскаржено в адміністративному або судовому порядку.

Таким чином, зазначена ОСОБА_1 є суб’єктом владних повноважень, якій надані повноваження відповідно до вимог ПКУ. ОСОБА_2 відповідно до п. 201.16.3 ст.201 ПКУ має право та зобов’язана приймати рішення про реєстрацію ПН/РК в ЄРПН; відмову у реєстрації ПН/РК в ЄРПН. Вказане рішення як суб’єкта владних повноважень може бути оскаржене, у тому числі в адміністративному порядку до ДФС.

Згідно з ч. 4 ст. 161 КАС України, позивач зобов’язаний додати до позовної заяви всі наявні в нього докази, що підтверджують обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги (якщо подаються письмові чи електронні докази позивач може додати до позовної заяви копії відповідних доказів).

За змістом ст.94 КАС України кожний письмовий доказ наданий до позову повинен бути засвідченим в порядку, встановленому чинним законодавством, або у разі наявності оригіналу у позивача - самим позивачем із зазначенням дати засвідчення та зазначення про наявність у нього оригіналу письмового доказу.

Позивачем не виконані вимоги ст.94 КАС України щодо наданих до позову копій документів, зокрема гол. бухгалтер при засвідчені копії документу не зазначив дату її засвідчення.

У позові позивач посилається на ст.122 Кодексу цивільного судочинства, що є незрозумілим при звернення до адміністративного суду.

Крім того, відповідно до ст.168 КАС У підставою для повернення позову є порушення правила об’єднання позовних вимог (крім випадків, в яких є підстави для застосування положень ст.172 КАС України).

Частиною1 ст. 172 КАС України встановлено, що в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог, пов’язаних між собою підставою виникнення або поданими доказами, основні та похідні позовні вимоги.

Згідно з ч.2 ст.172 КАС України суд з урахуванням положень частини першої цієї статті може за клопотанням учасника справи або з власної ініціативи об’єднати в одне провадження декілька справ за позовами:1) одного й того самого позивача до одного й того самого відповідача; 2) одного й того самого позивача до різних відповідачів;3) різних позивачів до одного й того самого відповідача.

Таким чином, у разі наявності різних спірних правовідносин між одними и тими ж сторонами, в одній позовній заяві може бути об’єднано декілька вимог лише за умови, що вони пов’язані між собою підставою виникнення або поданими доказами, або основні та похідні позовні вимоги.

У поданому до суду позову основними та похідними є вимоги позивача про скасування рішення ОСОБА_2 Державної фіскальної служби України про відмову в реєстрації відповідно окремої податкової накладної в Єдиному державному реєстрі податкових накладних та зобов’язання ДФСУ її зареєструвати, тобто з 8 вимог – 4 є окремо пов’язаними між собою як основні та похідні.

Проте суд вважає об’єднання в одній позовній заяві 4 окремо пов’язаних між собою вимог не ґрунтується на положеннях ч.1 ст.172 КАС України, оскільки відсутні умови об’єднання вказаних вимог – пов’язаність їх між собою підставою виникнення або поданими доказами.

Підставою виникнення кожної з 4 окремо пов’язаних між собою вимог є прийняття рішення комісією про відмову у реєстрації щодо кожної окремої податкової накладної, яка виписана позивачем та надана контрагенту по окремим господарським операціям, тобто це різні підстави виникнення спірних правовідносин.

Можна вважати лише вимоги про визнати протиправними та скасування рішень ОСОБА_2 від 07.12.2017 року №377198/40177201 та №377186/40177201 про відмову в реєстрації податкових накладних №167 від 06.11.2017 року, №213 від 07.11.2017 року та зобов’язання ДФС України здійснити дії по реєстрації (зареєструвати) податкових накладних в Єдиному реєстрі податкових накладних №167 від 06.11.2017 року, №213 від 07.11.2017 року, як пов’язаних між собою поданими доказами, оскільки стосуються господарських операцій з одним и тим контрагентом за одним и тим договором.

При цьому оскільки у позивача по господарським операціям були різні контрагенти, на права яких може сплинути рішення суду, може виникнути питання щодо притягнення їх до участі у справі.

З урахуванням викладеного суд вважає, що позивачем не дотримано вимоги ч.1 ст.172 КАС України при об’єднанні в поданій позовній заяві 8 позовних вимог.

Згідно зі ст.169 КАС України суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених ст. ст. 160, 161 цього Кодексу, постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху, в якій зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб їх усунення і встановлюється строк, якій не може перевищувати 10 днів з дня вручення ухвали.

Суд вважає необхідним залишити позов без руху та надати позивачу десятиденний строк для усунення недоліків позовної заяви.

Відповідно до ч.9 ст. 120 КАС України строк не вважається пропущеним, якщо до його закінчення позовна заява, скарга, інші документи чи матеріали здано на пошту чи передано іншими відповідними засобами зв’язку.

У разі своєчасного виконання ухвали суду та усунення недоліків позовної заяви не шляхом здачі належним чином оформленого позову, документів до канцелярії суду, а шляхом відправки його до суду у встановлений строк засобами поштового зв’язку, для попередження повернення судом позовної заяви з підстав невиконання вимог ухвали суду щодо усунення недоліків у встановлений строк позивачу необхідно про надіслання матеріалів засобами поштового зв’язку повідомити суд на його електрону адресу, телефон, факс.

Згідно з п.1 розділу ІІ Нормативів і нормативних строків пересилання поштових відправлень, затверджених Наказом Міністерства інфраструктури України від 28.11. 2013року №958, зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 28.01.2014року за №173/24950, нормативні строки пересилання простої письмової кореспонденції операторами поштового зв'язку (без урахування вихідних днів об'єктів поштового зв'язку): місцевої - Д+2; у межах області та між обласними центрами України - Д+3, пріоритетної - Д+1, де Д – день подання поштового відправлення до пересилання в об'єкті поштового зв'язку або опускання простого листа чи поштової картки до поштової скриньки до початку останнього виймання; 2, 3 – кількість днів, протягом яких пересилається поштове відправлення.

У разі неотримання судом позову та матеріалів на виконання ухвали суду з урахуванням встановлених нормативів та відсутності повідомлень іншими засобами зв’язку суд буде вирішувати питання про повернення позову у вказані строки.

Керуючись ст. 160,161,169 КАС України, суддя, –

У Х В А Л И В:

Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «БУДІВА» до Державної фіскальної служби України про визнання протиправними рішення та зобов`язання вчинити певні дії - залишити без руху.

Повідомити позивача про необхідність у десятиденний строк з дня отримання ухвали усунути недоліки позову та роз’яснити, що в іншому випадку позов буде повернутий позивачу.

Ухвала суду оскарженню не підлягає.

Суддя Е.В. Катаєва