Рішення № 74638013, 13.06.2018, Кіровоградський окружний адміністративний суд

КІРОВОГРАДСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13 червня 2018 року справа № 396/262/18

провадження № 2-іс/811/59/18

Кіровоградський окружний адміністративний суд у складі судді Петренко О.С., розглянувши у порядку спрощеного позовного (письмового) провадження справу

за позовом: ОСОБА_1

до відповідача: Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області

про визнання дій протиправними та зобов’язання вчинити дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до Новоукраїнського районного суду Кіровоградської області з позовом, в якому просить:

- визнати протиправними дії щодо відмови УПФУ в Новоукраїнському районі зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посаді медичної сестри санаторію "Росія" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок з 19.02.1979р. по 07.12.1979р. (9 місяців 19 днів) та на посаді головного лікаря санаторію "Гусарське Урочище" Новоукраїнського району з 01.12.1987р. по 22.04.1992р. ( 4 роки 4 місяці 22 дні) до спеціального медичного стажу, який дає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію за віком, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування";

- зобов’язати УПФУ в Новоукраїнському районі зарахувати періоди роботи в санаторії "Росія" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок з 19.02.1979р. по 07.12.1979р.(9 місяців 19 днів) та на посаді головного лікаря санаторію "Гусарське Урочище" Новоукраїнського району з 01.12.1987р. по 22.04.1992р. ( 4 роки 4 місяці 22 дні) до спеціального медичного стажу, який дає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію за вислугу років, а також підлягає включенню до спеціального стажу для вирішення питання про призначення грошової допомоги при виході на пенсію за віком.

Позов мотивовано тим, що відповідач неправомірно не зарахував вказані періоди до стажу, який надає право на отримання зазначеної грошової допомоги, у зв'язку з чим не виплатив її.

Згідно наданого до суду відзиву на позов, сторона відповідача позовні вимоги не визнала у повному обсязі, в задоволенні позову просила відмовити, зважаючи на те, що загальний стаж позивача, врахований для призначення грошової допомоги складає 30 років 6 місяців 27 днів, якого недостатньо для її призначення та виплати (а.с.40-41).

Ухвалою суду від 17.05.2018 року замінено неналежного відповідача на Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області.

В судове засідання сторони не прибули, надавши до суду клопотання про розгляд справи за їх відсутності (а.с.71-73).

Керуючись приписами ч.9 ст.205, ч.4 ст.229 КАС України суд вважає за можливе провести розгляд справи у порядку письмового провадження за наявними у матеріалах справи доказами.

Дослідивши подані позивачем та відповідачем документи і матеріали, всебічно і повно з’ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об’єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов наступних висновків.

Судом встановлено, що 20.06.2017 р. позивачу виповнилось 60 років, на день виходу на пенсію останній працював лікарем в Новоукраїнській центральній районній лікарні, де він працює до теперішнього часу. Вказана Новоукраїнська ЦРЛ є комунальним закладом.

31.07.2017р. ОСОБА_1 звернувся до управління Пенсійного фонду України в Новоукраїнському районі з заявою про призначення та виплату йому грошової допомоги в розмірі 10 пенсій, згідно з п. 7-1 розділу XV Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування".

Комісія з питань призначення та виплати пенсії Управління ПФУ, рішенням від 31.10.2017 р. (протокол №92) відмовила позивачу в призначені грошової допомоги, не зарахувавши до його спеціального стажу періоди роботи:

- з 19.02.1979р. по 07.12.1979р. ( 9 місяців 19 днів) – на посаді медичної сестри санаторію "Росія" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок;

- з 01.12.1987р. по 22.04.1992р. (4 роки 4 місяці 22 дні) – на посаді головного лікаря санаторію "Гусарське урочище", в зв’язку з відсутністю підтверджуючих документів щодо форми власності підприємства (а.с.5).

Позивач, не погодившись з прийнятим рішенням, звернувся до суду з вказаними позовними вимогами.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам суд зазначає наступне.

Відповідно до п.7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" особам, які на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 цього Закону, працювали в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мають страховий стаж (для чоловіків - 35 років, для жінок - 30 років) на таких посадах, а також якщо вони до цього не отримували будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком виплачується грошова допомога, яка не підлягає оподаткуванню, у розмірі їх десяти місячних пенсій станом на день її призначення. Виплата зазначеної грошової допомоги здійснюється за рахунок коштів Державного бюджету України. Порядок обчислення стажу, який дає право на призначення грошової допомоги, та механізм виплати цієї допомоги встановлюються Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до п. "е" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення" право на пенсію за вислугу років мають працівники освіти, охорони здоров'я та соціального забезпечення після досягнення 55 років і за наявності спеціального стажу роботи за переліком, що затверджується у порядку, який визначається Кабінетом Міністрів України, станом на 1 квітня 2015 - не менше 25 років.

Відповідно до Порядку обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги, та її виплати, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 23 листопада 2011 р. № 1191, до страхового стажу, що визначає право на виплату грошової допомоги, зараховуються періоди роботи в закладах та установах державної та комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" і "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", що передбачені переліком закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженим постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909 "Про перелік закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років". Страховий стаж враховується в календарному обчисленні. При цьому допускається підсумовування страхового стажу за періоди роботи, які дають право на призначення пенсії відповідно до пунктів "е" - "ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення". Виплата грошової допомоги здійснюється органами Пенсійного фонду України одноразово у розмірі десяти місячних пенсій за рахунок коштів Державного бюджету України одночасно з першою виплатою пенсії, яка призначена до виплати.

Згідно з розділом 2 Переліку закладів і установ освіти, охорони здоров'я та соціального захисту і посад, робота на яких дає право на пенсію за вислугу років, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 4 листопада 1993 р. № 909, право на пенсію за вислугу років мають лікарі та середній медичний персонал (незалежно від найменування посад) наступних закладів охорони здоров'я: лікарняні заклади, лікувально-профілактичні заклади особливого типу, лікувально-трудові профілакторії, амбулаторно-поліклінічні заклади, заклади швидкої та невідкладної медичної допомоги, заклади переливання крові, заклади охорони материнства і дитинства, санаторно-курортні заклади, установи з проведення лабораторних та інструментальних досліджень і випробувань Держсанепідслужби, Держпраці, Держпродспоживслужби та територіальні органи Держсанепід служби, Держпраці, Держпродспожив служби (щодо працівників, які не є державними службовцями), санітарно-епідеміологічні заклади, діагностичні центри. Відповідно до приміток 2 і 3 до названого Переліку робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах, передбачених цим переліком, дає право на пенсію незалежно від відомчої належності закладів і установ; робота за спеціальністю в закладах, установах і на посадах до 1 січня 1992 р., яка давала право на пенсію за вислугу років відповідно до раніше діючого законодавства, зараховується до стажу для призначення пенсії за вислугу років.

ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 17 грудня 1959 року № 1397 «Про пенсії за вислугу років працівникам освіти, охорони здоров'я та сільського господарства» було затверджено перелік установ, організацій та посад, робота в яких дає право на пенсію за вислугу років, який діяв до введення в дію відповідного законодавства України. Згідно з пунктом 1 розділу 2 цього переліку право на пенсію за вислугу років мали лікарі, зубні лікарі, техніки, фельдшери помічники лікаря, акушери, масажисти, лаборанти та медичні сестри - всі незалежно від найменування посади, які працювали в наступних закладах охорони здоров'я: 1) «Лікарняні установи всіх типів і найменувань, в тому числі клініки і клінічні частини, госпіталі, лепрозорії, психіатричні колонії»; 2) «Амбулаторно-поліклінічні заклади всіх типів і найменувань (поліклініки, амбулаторії, диспансери всіх профілів, установи швидкої медичної допомоги та переливання крові, медсанчастини, здоровпункти, медичні кабінети і пункти, фельдшерські та фельдшерсько-акушерські пункти, станції санітарної авіації, рентгенівські станції і пункти, медичні лабораторії та інші)»; 3) інші заклади, що не стосуються цієї справи.

Спірним питанням у даній справі є наявність стажу роботи позивача тривалістю 30 років на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е" - "ж" ст. 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення".

Статтею 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пунктів 1, 2 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12 серпня 1993 року № 637, основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. За відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній трудовий стаж встановлюється на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами.

Позивач звернувся до відповідача за призначенням пенсії за віком відповідно Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування" 31.07.2017 року.

До заяви про призначення пенсії ОСОБА_1, окрім іншого, було додано трудову книжку (документ про стаж) (а.с.6-10).

Так, відповідно до трудової книжки позивача, останній працював на посаді медичної сестри в санаторії "Росія" (з 19.02.1979 по 07.12.1979)(а.с.7), на посаді головного лікаря санаторію "Гусарське урочище" (з 01.12.1987 по 22.04.1992) (а.с.9).

Крім того, відповідно до довідки ТОВ "Санаторій "Гусарське урочище" встановлено, що ОСОБА_1 з 01.12.1987р. по 23.04.1992 р. працював головним лікарем міжколгоспного санаторію "Гусарське урочище", який на той час перебував у державній власності (а.с.55).

Відповідно до довідки ТОВ "Глори плюс", встановлено, що ОСОБА_1 з 19.02.1979р. по 13.12.1979р. працював на посаді медичної сестри в ТОВ "Санаторій "Росія" (а.с.60).Згідно письмової відповіді від 27.09.2017р., наданої ТОВ "Глори плюс", встановлено, що санаторій "Росія" було перейменовано в санаторне підприємство "Росія" (на підставі постанови Приморського РВК м. Одеси від 21.02.1992 р.), та в подальшому перейменовано в ТОВ "Санаторій "Росія" (рішення виконкому Одеської міської ради від 21.01.2005р.), а 19.01.2010р. на підставі рішення зборів засновників перейменовано в ТОВ "Глорі плюс" (а.с.9).

Тобто, судом встановлено, що в період з 19.02.1979р. по 07.12.1979р. та з 01.12.1987р. по 22.04.1992р. ОСОБА_1 працював в закладах та установах державної/комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і станом на 31.07.2017р. страховий стаж позивача на таких посадах складав понад 30 років (а.с.6-10,48-52).

Таким чином, ОСОБА_1 на день досягнення пенсійного віку, передбаченого статтею 26 Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", працював в закладах та установах державної або комунальної форми власності на посадах, робота на яких дає право на призначення пенсії за вислугу років відповідно до пунктів "е"-"ж" статті 55 Закону України "Про пенсійне забезпечення", і мав страховий стаж понад 30 років на таких посадах, до цього не отримував будь-яку пенсію, при призначенні пенсії за віком, а відтак, має право на призначення грошової допомоги при виході на пенсію за віком.

Суд критично оцінює твердження відповідача про те, що відсутні підтверджуючі документи щодо форми власності підприємства на час роботи позивача.

Суд зазначає, що ані Порядок обчислення страхового стажу, що дає право на призначення грошової допомоги та її виплати, ані Закон України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", ані Закон України "Про пенсійне забезпечення" не містять таких вимог для призначення грошової допомоги при виході на пенсію за віком.

У цьому контексті суд звертає увагу на те, що відповідно до ст. 62 Закону України "Про пенсійне забезпечення" визначено, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. А в даному випадку в трудовій книжці позивача містяться відповідні записи про його роботу протягом спірних періодів.

Таким чином, суд приходить до висновку, що періоди роботи позивача з 19.02.1979 р. по 07.12.1979 р. та з 01.12.1987 р. по 22.04.1992 р., які відображені в його трудовій книжці, слід зарахувати до стажу, який надає право на грошову допомогу, передбачену п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування".

Таким чином, з огляду на висновки суду про необхідність зарахування всіх спірних періодів роботи позивача до стажу, який надає право на грошову допомогу, передбачену п. 7-1 розділу XV "Прикінцеві положення" Закону України "Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування", загальний стаж такої роботи позивача перевищуватиме 36 років, чого достатньо для виплати указаного грошової допомоги. А тому адміністративний позов підлягає задоволенню в повному обсязі.

Вирішуючи питання про розподіл судових витрат, суд виходить з такого.

Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб’єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб’єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Як слідує із матеріалів справи, позивачем сплачено судовий збір у сумі 704,80 грн

Оскільки суд дійшов висновку про задоволення позову в повному обсязі, судові витрати, понесені позивачем, належать до відшкодування за рахунок бюджетних асигнувань відповідача – ГУПФУ в Кіровоградській області.

Керуючись ст.ст. 243-246 КАС України, суд, -

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов задовольнити.

Визнати протиправними дії щодо відмови Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати ОСОБА_1 періоди роботи на посаді медичної сестри санаторію "Росія" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок з 19.02.1979р. по 07.121979р.(9 місяців 19 днів) та на посаді головного лікаря санаторію "Гусарське Урочище" Новоукраїнського району з 01.12.1987р. по 22.04.1992р. ( 4 роки 4 місяці 22 дні) до спеціального медичного стажу, який дає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію за віком, відповідно до п.7-1 Прикінцевих положень Закону України "Про загальнообов’язкове державне соціальне страхування".

Зобов’язати Головне управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області зарахувати періоди роботи в санаторії "Росія" Одеської обласної ради по управлінню курортами профспілок з 19.02.1979р. по 07.121979р.(9 місяців 19 днів) та на посаді головного лікаря санаторію "Гусарське Урочище" Новоукраїнського району з 01.12.1987р. по 22.04.1992р. ( 4 роки 4 місяці 22 дні) до спеціального медичного стажу, який дає право на виплату грошової допомоги при виході на пенсію за вислугу років, а також підлягає включенню до спеціального стажу для вирішення питання про призначення грошової допомоги при виході на пенсію за віком.

Присудити на користь ОСОБА_1 понесені витрати по сплаті судового збору у розмірі 704,80 грн. за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України в Кіровоградській області (код - 20632802).

Рішення суду набирає законної сили в порядку та строки, передбачені ст. 255 КАС України.

Рішення суду може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду, шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складення повного тексту.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2018 року.

Суддя Кіровоградського

окружного адміністративного суду ОСОБА_3