Рішення № 74637764, 04.06.2018, Запорізький окружний адміністративний суд

ЗАПОРІЗЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

04 червня 2018 року (о 17 год. 55 хв.)Справа № 808/1174/18 м.ЗапоріжжяЗапорізький окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Батрак І.В.,

за участю секретаря Лялько Ю.В.,

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовом ОСОБА_1 (адреса проживання: 69037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1)

до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 Б, код ЄДРПОУ 41248629)

про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_1 (далі – ОСОБА_1, позивач) звернувся до Запорізького окружного адміністративного суду із позовом до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (далі – Центральне об’єднане УПФУ м. Запоріжжя, відповідач), в якому просить:

скасувати рішення відповідача від 06.02.2018 №7/351/05 про відмову позивачу у призначенні пенсії;

зобов’язати відповідача зарахувати позивачу період його роботи з 01.04.1988 по 31.12.1991 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у зв’язку із чим призначити та виплачувати позивачу пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 04.12.2017.

На обґрунтування позовних вимог у позовній заяві зазначає, що для призначення пенсії та підтвердження пільгового стажу позивачем надавались необхідні документи, у тому числі трудова книжка та підтверджуюча пільговий стаж довідка від 01.02.2018 №86, видана ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь». Вказує, що рішеннями Центрального об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя позивачу було відмовлено у призначення пенсії у зв’язку із відсутністю в нього необхідного пільгового стажу за Списком №1. Посилається на приписи ст. 114 «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» та зауважує, що позивач набув 52-річного віку 03.12.2018, що підтверджується копією його паспорту, та має загальний стаж на дату звернення за призначенням пенсії 33 роки 9 місяців 22 дні. Необхідний для призначення пенсії пільговий стаж за Списком №1 позивач здобув починаючи з 01.04.1988 по 14.05.1997 за професією слюсаря по ремонту металургійного обладнання на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь», де основні працівники, що ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення за Списком №1 розділ ІІІ підрозділ 3а код 1030300-1753а, що складає 9 років 1 місяць 14 днів. Посилаючись на те, що вказана відмова відповідача суперечить чинному законодавству, ґрунтується на безпідставних мотивах і не відповідає критеріям правомірності рішень та дій суб’єкта владних повноважень, просить суд позов задовольнити повністю.

Ухвалою суду від 04.04.2018 відкрите провадження в адміністративній справі, призначено справу до судового розгляду за правилами спрощеного позовного провадження з викликом сторін та призначене перше судове засідання на 02 травня 2018 року.

Відповідач позов не визнав, 02 травня 2018 року надіслав суду відзив на адміністративний позов (№ 13647), у якому, зокрема, пояснює, що відповідно до приписів ОСОБА_2 Міністрів СРСР від 22.08.1956 №1173 «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» період роботи позивача на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на посаді слюсаря по ремонту металургійного обладнання з 01.04.1988 по 31.12.1991 не може бути зараховано до пільгового стажу роботи за Списком №1, оскільки вищевказана професія не відноситься до Списку №1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах. Вищевказана професія за вказаний період віднесена до Списку №2, затвердженого ОСОБА_2 №1173, де зазначена посада передбачена розділом IV. Таким чином, зауважує, що розглянувши усі подані позивачем документи для призначення пенсії, рішенням комісії відповідача №7/351/05 від 06.02.2018 було встановлено, що позивач має загальний страховий стаж роботи 33 роки 9 місяців 22 дні, з них за списком №2 – 24 роки 1 місяць 20 днів, за Списком №1 – 5 років 4 місяці 14 днів за періоди роботи з 01.01.1992 по 14.05.1997 на посаді слюсаря по ремонту металургійного обладнання, яка передбачена р. 3 підр. 3а, код 10300а-1753а Списку №1, затвердженого ОСОБА_2 Кабінету Міністрів «Про затвердження списків виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах» №10 від 26.01.1991, що на дату звернення за призначенням пенсії не дає права на її отримання на пільгових умовах. Враховуючи викладене, просить відмовити у задоволенні позовних вимог.

У судовому засіданні 02 травня 2018 року оголошена перерва до 30.05.2018.

07 травня 2018 року на адресу суду від представника позивача надійшла відповідь на відзив (вх. №14276), у якій звертає увагу суду, що п. 3 Порядку застосування Списків №1 і №2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, робота на яких дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом міністерства праці і соціальної політики України від 18.11.2005 №383 тлумачиться однозначно, тобто у разі підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.1992 та за результатами проведеної атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992 до пільгового стажу має бути зараховано весь період роботи особи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків. Вважає, що довідка ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» від 01.02.2018 №86 про підтвердження пільгового стажу за Списком №1 містить усі встановлені п. 20 вищевказаного Порядку відомості, доказів, які б підтверджували, що зазначені в довідці відомості не відповідають змісту первинних документів, на підставі яких її було видано, а саме: особової справи, платіжних відомостей, ЄТКД, штатного розкладу, наказу про атестацію робочих місць №75 від 25.05.1995, відповідачем суду не надано. Крім того, із посиланням на п. 4.3 Порядку застосування списків вказує, що атестація робочого місця позивача за списком №1 була проведена відповідно до наказу про атестацію робочих місць від 25.05.1995 №73, а тому весь період роботи ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» на відповідному атестації робочому місці з 01.04.1988 по 14.05.1997 мав бути зарахований відповідачем до стажу за списком №1.

Представником відповідача надано заперечення на відповідь (вх. №16573 від 30.05.2018), аналогічні за змістом відзиву на позовну заяву.

Представник позивача у судове засідання не з’явився, проте звернувся до суду із заявою (вх. №16621 від 30.05.2018) про розгляд справи без його участі у письмовому провадженні. Позовні вимоги підтримує у повному обсязі.

Представник відповідача у судове засідання також не з’явився, надав суду заяву (вх. №16622 від 30.05.2018) про розгляд справи за його відсутності у письмовому провадженні. Проти позову заперечує у повному обсязі.

Відповідно до частини третьої статті 194 КАС України учасник справи має право заявити клопотання про розгляд справи за його відсутності. Якщо таке клопотання заявили всі учасники справи, судовий розгляд справи здійснюється в порядку письмового провадження на підставі наявних у суду матеріалів.

Таким чином, суд визнав за доцільне вирішити справу за наявними в ній матеріалами, в порядку письмового провадження.

Згідно з частиною четвертою статті 229 КАС України при розгляді справи в порядку письмового провадження фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.

Розглянувши матеріали справи, судом встановлені наступні обставини.

Відповідно до записів в трудовій книжці серії БТ-І № 5910151 від 20.01.1984 ОСОБА_1 встановлено наступне:

- з 17.01.1981 (запис № 1) прийнятий на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» у цех холодної прокатки №1 слюсарем по ремонту металургійного обладнання 3 розряду;

- 01.08.1984 (запис №3) присвоєний розряд слюсаря по ремонту металургійного обладнання у тому ж цеху;

- 17.11.1984 (запис №4) звільнений у зв’язку із призивом на військову службу на підставі п. 3 ст. 36 КЗпП УРСР;

- з 02.12.1984 по 10.12.1986 (запис №5) – служба в армії;

- 22.01.1987 (запис №6) прийнятий на ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» у цех холодної прокатки №1 слюсарем по ремонту металургійного обладнання 5 розряду;

- 01.05.1988 (запис №7) у зв’язку з введенням нових умов оплати праці і ЕТКС переведений в тому ж цеху слюсарем-ремонтником 5 розряду;

- 01.09.1990 (запис №8) присвоєний 6 розряд слюсаря-ремонтника у тому ж цеху;

- 15.05.1997 (запис №10) призначений майстром по ремонту механообладнання відділення з виробництва жесті і металу з покриттям і ЦХП-1;

- 03.03.1998 (запис №11) призначений майстром по ремонту механообладнання гідравліки і змазки ЦХП-1;

- 15.12.1998 (запис №12) призначений старшим майстром по ремонту механообладнання гідравліки і змазки там же;

- 17.02.2014 (запис №13) у зв’язку із зміною штатного розпису призначений начальником дільниці по ремонту механічного обладнання гідравліки і змазки в тому ж цеху.

Відповідно до довідки ПАТ «Запорізький металургійний комбінат «Запоріжсталь» № 86 від 01.02.2018 про підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсії за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній вбачається, що позивач працював повний робочий день, на роботах зі шкідливими і важкими умовами праці на комбінаті «Запоріжсталь» в цеху холодної прокатки №1, а саме:

з 17.01.1984 по 17.11.1984, з 22.01.1987 по 31.03.1988 слюсарем по ремонту металургійного обладнання, що передбачено Списком №2 розділ IV підрозділ 3а постанови РМ СРСР №1173 від 22.08.1956, як слюсарі чергові і ремонтні, бригадири слюсарів;

з 01.04.1988 по 14.05.1997 згідно із розпорядженнями по цеху працював слюсарем по ремонту металургійного обладнання, слюсарем-ремонтником бригади по ремонту механообладнання травильного відділення (робоче місце №06315), що передбачено Списком №1 розділ ІІ підрозділ 3а 1030300а-1753а постанов КМ СРСР №10 від 26.01.1991, КМУ №162 від 11.03.1994 як слюсарі-ремонтники, які зайняті ремонтом обладнання в місцях його встановлення на ділянках (робочих місцях) діючих виробництв, де основні працівники, які ведуть технологічний процес, користуються правом на пільгове пенсійне забезпечення по Списку №1;

з 15.05.1997 по 16.02.2014 майстром по ремонту механообладнання відділення з виробництва жесті і металу з покриттям, майстром по ремонту механообладнання гідравліки і змазки, старшим майстром по ремонту механообладнання гідравліки і змазки, що передбачено Списком №2 розділ ІІІ підрозділ 3б код 2040300б-23362 позиція 3.3б постанов КМУ №162 від 11.03.1994, №36 від 16.01.2003, як майстри, старші майстри по ремонту обладнання;

з 17.02.2014 по 02.08.2016 начальником ділянки по ремонту механічного обладнання гідравліки і змазки, що передбачено Списком №2 розділ ІІІ підрозділ 3б позиція 3.3б постанови КМУ №36 від 16.01.2003.

Також у довідці зазначено, що позивач у відпустках без збереження заробітної плати більше 30 календарних днів в році не перебував.

У лютому 2018 року позивач звернувся до Центрального об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя із заявою про призначення пільгової пенсії за Списком № 1 відповідно до п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення».

Проте, рішенням від 06.02.2018 №7/351/05 відповідачем відмовлено позивачу у призначенні пенсії за Списком №1, у зв’язку з відсутністю на момент звернення необхідного пільгового стажу для призначення пенсії, передбаченого ст. 114 розділу XIV-1 «Пенсійне забезпечення окремих категорій громадян» Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV від 09.07.2003.

Вважаючи рішення відповідача про відмову в призначенні пенсії за віком на пільгових умовах на підставі п. «а» ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» протиправним, позивач звернувся із даним позовом до суду.

Ураховуючи викладене, всебічно і повно з’ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню з наступних підстав.

Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає, що відповідно до пункту 2 Прикінцевих положень Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» пенсійне забезпечення застрахованих осіб, які працювали або працюють на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за списком № 1 та на інших роботах із шкідливими і важкими умовами праці за списком № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджених Кабінетом Міністрів України, та за результатами атестації робочих місць, на посадах, що дають право на призначення пенсії за віком на пільгових умовах або за вислугу років, які відповідно до законодавства, що діяло раніше, мали право на пенсію на пільгових умовах або за вислугу років, здійснюється згідно з окремим законодавчим актом через професійні та корпоративні фонди.

До запровадження пенсійного забезпечення через професійні та корпоративні фонди особам, зазначеним в абзаці першому цього пункту, пенсії призначаються за нормами цього Закону в разі досягнення пенсійного віку та наявності трудового стажу, передбаченого Законом України «Про пенсійне забезпечення».

Згідно з п. «а» статті 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення» на пільгових умовах мають право на пенсію за віком, незалежно від місця останньої роботи: працівники, зайняті повний робочий день на підземних роботах, на роботах з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці, - за списком № 1 виробництв, робіт, професій, посад і показників, затверджуваним Кабінетом Міністрів України, і за результатами атестації робочих місць - після досягнення 50 років і при стажі роботи не менше 25 років у чоловіків, з них не менше 10 років на зазначених роботах, і не менше 20 років у жінок, з них не менше 7 років 6 місяців на зазначених роботах.

Контроль за правильністю застосування списків на пільгове пенсійне забезпечення і якістю проведення атестації робочих місць на підприємствах та в організаціях, підготовка пропозицій щодо вдосконалення цих списків покладаються на центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері нагляду та контролю за додержанням законодавства про працю.

Положеннями статті 56 Закону України «Про пенсійне забезпечення» встановлено, що до стажу роботи зараховується робота, виконувана на підставі трудового договору на підприємствах, в установах, організаціях і кооперативах, незалежно від використовуваних форм власності та господарювання, а також на підставі членства в колгоспах та інших кооперативах, незалежно від характеру й тривалості роботи і тривалості перерв.

Відповідно до статті 62 Закону основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка. Порядок підтвердження наявного трудового стажу при відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній встановлюється Кабінетом Міністрів України.

Згідно з пунктом 10 Порядку для підтвердження стажу роботи зі шкідливими і важкими умовами праці необхідно подати трудову книжку із оформленими належним чином записами про займану посаду і період виконуваної роботи, виписку із наказу по підприємству про проведення атестації на відповідному робочому місці та, у разі відсутності в трудовій книжці відомостей, що визначають право на пенсію на пільгових умовах, уточнюючу довідку, передбачену пунктом 20 Порядку підтвердження наявного трудового стажу для призначення пенсій за відсутності трудової книжки або відповідних записів у ній, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 12.08.93 № 637.

Аналіз наведених норм права дає можливість дійти висновку, що основним документом, що підтверджує стаж роботи, є трудова книжка, тоді як підтвердження трудового стажу на підставі інших документів, виданих за місцем роботи, служби, навчання, а також архівними установами можливе лише у випадку її відсутності або відсутності в ній записів. Уточнююча довідка з підприємства надається лише у випадку відсутності записів у трудовій книжці.

Як вбачається із записів у трудовій книжці, ОСОБА_1 з 17.01.1984 по 17.11.1984 та з 22.01.1987 по 31.03.1988 працював на комбінаті «Запоріжсталь» на посаді слюсаря по ремонту металургійного обладнання у цеху холодної прокатки №1, з 01.05.1988 у зв’язку з введенням нових умов оплати праці і ЕТКС переведений в тому ж цеху слюсарем-ремонтником 5 розряду; 01.09.1990 присвоєний 6 розряд слюсаря-ремонтника у тому ж цеху; 15.05.1997 призначений майстром по ремонту механообладнання відділення з виробництва жесті і металу з покриттям і ЦХП-1; 03.03.1998 призначений майстром по ремонту механообладнання гідравліки і змазки ЦХП-1; 15.12.1998 призначений старшим майстром по ремонту механообладнання гідравліки і змазки там же; 17.02.2014 у зв’язку із зміною штатного розпису призначений начальником дільниці по ремонту механічного обладнання гідравліки і змазки в тому ж цеху.

Судом встановлено, що відповідачем не зараховано до пільгового стажу за Списком № 1 період роботи позивача з 01.04.1988 по 31.12.1991, оскільки виконувана робота до 01.01.1992 була передбачена Списком № 2.

Так, постановою ОСОБА_2 Міністрів СРСР № 1173 від 22.08.1956 затверджено Список № 2 виробництв, цехів, професій і посад з важкими умовами праці, робота на яких дає право на державну пенсію на пільгових умовах і в пільгових розмірах, розділом III якого передбачено професію позивача.

Згодом, постановою Кабінету Міністрів СРСР «Про затвердження списків виробництв, цехів, професій, посад і показників, що дають право на пільгове пенсійне забезпечення» від 26 січня 1991 року за № 10, професію позивача «слюсар-ремонтник» було віднесено до Списку № 1, а саме: 10300а-1753а робітники ремонтних служб, зайняті ремонтом обладнання в місяцях його установки на дільницях (робочих місцях) діючих виробництв, де основні робітники ведуть технологічний процес, користуються правом пільгового пенсійного забезпечення по Списку № 1, зокрема, слюсарі-ремонтники (доповнено згідно з постановою Кабінету Міністрів СРСР від 09.08.91 за № 591).

Відповідно до пункту 3 Порядку застосування Списків № 1 і № 2 виробництв, робіт, професій, посад і показників при обчисленні стажу роботи, що дає право на пенсію за віком на пільгових умовах, затвердженого наказом Міністерства праці та соціальної політики України № 383 від 18.11.2005, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 01 грудня 2005 року за № 1451/11731, при визначенні права на пенсію за віком на пільгових умовах застосовуються Списки, що чинні на період роботи особи. До пільгового стажу зараховується весь період роботи на відповідних посадах або за професіями незалежно від дати їх внесення до Списків за умови підтвердження документами відповідних умов праці за час виконання роботи до 21.08.92 та за результатами проведення атестації робочих місць за умовами праці після 21.08.1992.

З аналізу вищенаведеного Наказу №383, можливо зробити висновок про наявність у позивача правових підстав для зарахування всього періоду роботи за професією електромонтера з ремонту та обслуговування електрообладнання до пільгового стажу за Списком №1.

Таким чином загальний трудовий стаж ОСОБА_1 за Списком №1 відповідає умовам визначеним ст. 13 Закону України «Про пенсійне забезпечення», будь-які інші підстави, що унеможливлюють отримання пільгової пенсії позивачем відсутн та відповідачем не наведені суду.

Відповідно до статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною другою статті 2 КАС України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб’єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Згідно з частинами першою та другою статті 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог.

Відповідно до частин першої, другої статті 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб’єкта владних повноважень обов’язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.

Між тим, заперечуючи проти позову, Відповідачем не надано суду доказів, які б підтверджували відсутність пільгового стажу у позивача за невраховані ним місяці.

Відповідачем не представлено також доказів правомірності відмови у призначенні пенсії та доказів повного і обґрунтованого розгляду звернення позивача за призначенням пенсії.

Суд, відповідно до статті 90 КАС України, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об’єктивному дослідженні. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв’язок доказів у їх сукупності..

Отже, виходячи з заявлених позовних вимог, системного аналізу положень чинного законодавства України та матеріалів справи, суд дійшов висновку, що відповідач, як суб’єкт владних повноважень, не надав суду доказів, які спростовували б доводи позивача, а відтак, не довів правомірності своїх дій, а тому заявлені позивачем вимоги є такими, що підлягають задоволенню.

Статтею 132 КАС України визначено, що судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.

Відповідно до положень статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини п'ятої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на правничу допомогу, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.

Частиною сьомою статті 139 КАС України передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.

Аналіз матеріалів справи свідчить, що представником позивача з метою підтвердження витрат на професійну правничу допомогу, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді, надано копії договору про надання правової допомоги №12/2018 від 22.02.2018, розрахунок №1 від 22.02.2018 до договору про надання правової допомоги №12/2018 від 22.02.2018, квитанція про оплату послуг від 22.02.2018 ПАТ КБ «Приватбанк» на суму 2 000,00 грн., опис робіт (наданих послуг) станом на 30.03.2018, ордер про надання правової допомоги серія ЗП№039254 від 22.02.2018.

З наданих документів вбачається, що позивачем були понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 2000,00 грн. за консультації, встановлення обставин справи, ухвалення правової позиції, аналіз судової практики, збір та копіювання документів, складання та направлення позовної заяви.

Крім того, позивачем при зверненні до суду з позовною заявою сплачено судовий збір у розмірі 704,80 грн. згідно з квитанцією від 22.02.2018 №15308021.

Враховуючи викладене, судові витрати, понесені позивачем на оплату судових витрат, мають бути присуджені на його користь за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного УПФУ м. Запоріжжя.

Керуючись ст. ст. 9, 139, 242-246, 250, 255, 295, 297 КАС України, суд –

ВИРІШИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 (адреса проживання: 69037, АДРЕСА_1, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) до Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя (місцезнаходження: 69057, м. Запоріжжя, вул. Гагаріна, 2 Б, код ЄДРПОУ 41248629) про скасування рішення та зобов’язання вчинити певні дії = задовольнити повністю.

Скасувати рішення Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя від 06.02.2018 №7/351/05 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії.

Зобов’язати Центральне об’єднане управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя зарахувати ОСОБА_1 період його роботи з 01.04.1988 по 31.12.1991 до пільгового стажу з особливо шкідливими і особливо важкими умовами праці за Списком №1, у зв’язку із чим призначити та виплачувати ОСОБА_1 пенсію за віком на пільгових умовах відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 114 Закону України «Про загальнообов’язкове державне пенсійне страхування» з 04.12.2017.

Присудити на користь ОСОБА_1 суму судового збору у розмірі 2 704,80 грн. (дві тисячі сімсот чотири гривні 80 копійок) за рахунок бюджетних асигнувань Центрального об’єднаного управління Пенсійного фонду України м. Запоріжжя.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду через Запорізький окружний адміністративний суд до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.

Суддя І.В. Батрак