Постанова № 74637535, 12.06.2018, Одеський апеляційний адміністративний суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

——————————————————————

П О С Т А Н О В А

І М Е Н ЕМ У К Р А Ї Н И

12 червня 2018 р.м.ОдесаСправа № 814/463/18

Категорія: 11.5 Головуючий в 1 інстанції: Гордієнко Т. О.

Судова колегія Одеського апеляційного адміністративного суду у складі:

головуючого – Танасогло Т.М.,

суддів – Запорожана Д.В.,

– ОСОБА_1,

розглянувши в порядку письмового провадження в м. Одесі адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області про визнання протиправними та скасування постанов від 12.02.2018 № 52729993 та від 13.02.2018 № 55797128,-

ВСТАНОВИЛА:

15 лютого 2018 року ОСОБА_2 (далі по тексту – позивач, ОСОБА_2А.), звернулася до суду з позовом до Центрального відділу державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області про визнання протиправною та скасування постанови від 12.02.2018 № 52729993 в частині пункту 2 відносно виведення в окреме виконавче провадження постанови про стягнення виконавчого збору з позивача.

Ухвалою ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року відмовлено у відкритті провадження у даній адміністративній справі.

Не погоджуючись з вищевказаною ухвалою суду представник ОСОБА_2 – адвокат ОСОБА_4 звернувся до суду з апеляційною скаргою у якій апелянт просить скасувати оскаржувану ухвалу про відмову у відкритті провадження ОСОБА_2 та ухвалити нове рішення, яким направити справу до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Відповідно до приписів ст. 311 КАС України встановлено, що суд апеляційної інстанції, може розглянути справу без повідомлення учасників справи (в порядку письмового провадження) за наявними у справі матеріалами, якщо справу може бути вирішено на основі наявних у ній доказів, у разі відсутності клопотань від усіх осіб, які беруть участь у справі, про розгляд за їх участю, а також у разі неприбуття жодної з осіб, які беруть участь у справі, у судове засідання, хоча вони належним чином повідомлені про дату, час і місце судового засідання.

Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши матеріали справи та доводи апеляційної скарги представника ОСОБА_2 – адвоката ОСОБА_4, перевіривши законність і обґрунтованість судового рішення в межах позовних вимог і доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Суд першої інстанції встановив, що відповідно до ч.1 ст. 287 КАС України, учасники виконавчого провадження (крім державного виконавця, приватного виконавця) та особи, які залучаються до проведення виконавчих дій, мають право звернутися до адміністративного суду із позовною заявою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця порушено їхні права, свободи чи інтереси, а також якщо законом не встановлено інший порядок судового оскарження рішень, дій чи бездіяльності таких осіб.

Чавстиною 1 ст.74 Закону України “ Про виконавче провадження” рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Згідно ч. 1 ст. статті 447 ЦПК, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Заявник є стороною виконавчого провадження з виконання виконавчого листа, виданого Центральним районним судом на виконання рішення по цивільній справі, тому позивач не позбавлений права звернутись до Центрального районного суду м. Миколаєва за нормами Цивільно-процесуального Кодексу України для захисту своїх прав та охоронюваних законом інтересів.

Відмовляючи у відкритті провадження ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, виконавче провадження №52729993, у якому було винесено постанову від 12.02.2018 року (якою виведено в окреме виконавче провадження постанову про стягнення виконавчого збору), було відкрито за виконавчим листом Центрального районного суду м. Миколаєва, виданим за наслідками розгляду цивільної справи №490/208/15-ц, тому позивачка вправі оскаржити постанову державного виконавця від 12.02.2018 року (у відповідній частині) до вказаного районного суду.

Колегія суддів не погоджується з таким висновком суду першої інстанції виходячи з наступного.

Частиною 1 статті 447 ЦПК, і ч.1 ст.74 Закону «Про виконавче провадження» встановлена можливість оскарження сторонами виконавчого провадження до суду, який видав виконавчий лист, дії чи бездіяльності виконавця під час виконання судового рішення , тоді як постанова від 12.02.2018 року, хоч і винесена у виконавчому провадженні з виконання виконавчого листа районного суду , але в оскаржуваній частині стосується виконання не судового рішення , а постанови іншого органу (державного виконавця) про стягнення виконавчого збору.

Відповідно до частини 2 статті 74 Закону «Про виконавче провадження», рішення , дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб) , у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, ….., витрат виконавчого провадження та штрафів , можуть бути оскаржені сторонами , іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Більш того, апелянтом були надані доводи у вигляді заяви щодо правової позиції Верховного Суду до апеляційного суду з якої вбачається, стосовно предметної підсудності справ у спорах про оскарження, зокрема постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору у постанові від 31.01.2018 року у справі №520/17676/14-а (провадження К/9901/1189/18, номер у ЄДРСР 71979382):

« Верховний Суд звертає увагу, що згідно статті 74 Закону України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.

Закон України від 2 червня 2016 року № 1404-VIII «Про виконавче провадження», яким надано справо сторонам, іншим учасникам та особам оскаржувати постанови державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанови приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, набрав чинності 5 жовтня 2016 року.

Аналіз цих норм дає підстави зробити висновок, що з 5 жовтня 2016 року юрисдикційно спори про оскарження постанов державних виконавців про накладення штрафів відноситься до адміністративних судів.»

З огляду на вищевикладене суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що судом першої інстанції було неправильно застосовані положення ч.1 ст. 447 ЦПК, ч.1 ст.74 Закону «Про виконавче провадження», які не підлягали застосуванню, та не застосувала норму, що підлягає застосуванню – частину 2 ст.74 Закону «Про виконавче провадження».

З урахуванням наведених вище обставин та норм матеріального та процесуального права, апеляційний суд погоджується із доводами апелянта, та вважає, що даний спір підлягає розгляду за правила адміністративного судочинства та підсудний ОСОБА_3 окружному адміністративному суду.

Наведене свідчить про передчасність висновків суду першої інстанції про наявність підстав для відмови у відкритті провадження у даній справі.

Вказані обставини не враховано судом першої інстанції при ухваленні рішення про відмову у відкритті провадження у справі.

Таким чином, судом першої інстанції порушено норми процесуального права, що призвело до ухвалення незаконного рішення, яке підлягає скасуванню з підстав визначених ст. 320 КАС України.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 320 КАС України, підставами для скасування ухвали суду, яка перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неправильне застосування норм матеріального права чи порушенням норм процесуального права, які призвели до неправильного вирішення питання.

З урахуванням наведеного, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга позивача підлягає задоволенню, ухвала суду першої інстанції скасуванню, а справа направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Згідно ч.1 ст.139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.

Відповідно до ч.ч.1, 3 ст.132 КАС України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З матеріалів справи вбачається, що позивачем сплачено судовий збір за подання апеляційної скарги на ухвалу ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у розмірі 1762,00 грн., що підтверджується квитанцією №СВ00434822 від 02 березня 2018 року.

Враховуючи викладене вище, колегія суддів дійшла висновку, що понесені судові витрати у вигляді сплаченого судового збору підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області, відповідно до вимог ч. 1 ст. 139 Кодексу адміністративного судочинства України.

Керуючись статтями 243, 250, 308, 311, 315, 320, 321, 322, 325 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Ухвалу ОСОБА_3 окружного адміністративного суду від 19 лютого 2018 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_2 до Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області про визнання протиправними та скасування постанов від 12.02.2018 № 52729993 та від 13.02.2018 № 55797128 скасувати.

Справу направити до ОСОБА_3 окружного адміністративного суду для продовження розгляду.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Центрального відділу Державної виконавчої служби м. Миколаєва Головного територіального управління юстиції у Миколаївський області на користь ОСОБА_2 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) судові витрати у вигляді сплаченого судового збору у розмірі 1762,00 грн. згідно з квитанцією №СВ00434822 від 02 березня 2018 року.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття, та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня проголошення, у разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Дата складення та підписання повного судового рішення – 12.06.2018 року.

Головуючий суддя ОСОБА_5Судді ОСОБА_6 ОСОБА_1