Постанова № 74635989, 13.06.2018, Апеляційний суд Донецької області (м. Бахмут)

Єдиний унікальний номер 235/537/18 Номер провадження 22-ц/775/813/2018

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

13 червня 2018 року м. Бахмут

Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Космачевської Т.В.,

суддів: Мальованого Ю.М., Соломахи Л.І.,

за участю секретаря Марченко Я.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Бахмуті Донецької області в залі судових засідань №4 апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018 року, ухваленого судом у складі головуючого судді Хмельової С.М. у місті Покровську Донецької області, (повний текст судового рішення виготовлений 30 березня 2018 року), в справі номер 235/537/18 за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я,

В С Т А Н О В И В:

5 лютого 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Красноармійського міськрайонного суду Донецької області з позовом до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, обґрунтовуючи свої вимоги тим, що 9 листопада 2017 року по вул. Рибіна в м. Покровську Донецької області на нього напали та покусали дві собаки. Внаслідок укусів собак позивач отримав тілесні ушкодження та перебував на стаціонарному лікуванні в хірургічному відділенні Комунального лікувально-профілактичного закладу «Покровська міська лікарня» з 9 листопада 2017 року по 20 листопада 2017 року.

За результатами медичного обстеження позивачу встановлено діагноз: «укушені рани лівого і правого стегон і гомілок відомою собакою». В період перебування позивача на лікуванні ним витрачено 2259,45 грн.

Постановою Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 28.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КУпАП.

Позивач вважає, що йому спричинена моральна шкода, яка полягає у тілесних пошкодженнях, завданих укусом собаки, у нього порушився звичний уклад життя. У зв’язку з лікуванням позивач позбавлений звичного для нього спілкування з друзями, не міг ходити на роботу, у результаті чого був втрачений дохід для сім’ї. Він не міг виконувати фізичну роботу через завдані травми. Через пошкодження відчував сильну фізичну біль, не міг нормально ходити, тому постійно відчував дискомфорт.

Просив суд стягнути з ОСОБА_2 на його користь матеріальну шкоду у розмірі 2259,45 грн. – вартість лікування, та моральну шкоду у розмірі 7000,00 грн.

Рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018

року позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про відшкодування матеріальної та моральної шкоди, заподіяної ушкодженням здоров’я, – задоволено частково.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1

матеріальну шкоду у розмірі 2259,45 грн., моральну шкоду у розмірі 2000,00 грн.

Додатковим рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 14 травня 2018 року вирішено питання про судові витрати.

Із рішенням Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018 року не погодився позивач ОСОБА_1, подав апеляційну скаргу, в якій просив апеляційний суд змінити рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26.03.2018 року, збільшивши розмір стягнення з відповідача моральної шкоди.

Доводами апеляційної скарги наведено, що рішення суду першої інстанції в частині стягнення моральної шкоди не відповідає обставинам справи, судом неповно з’ясовані обставини, що мають значення для справив результаті чого порушені норми матеріального права.

Визначаючи розмір моральної шкоди, суд не вказав з яких конкретно обставин справи визначений судом такий розмір.

Судом не враховано, що на момент перебування позивача на стаціонарному лікуванні у хірургічному відділенні за період з 9 листопада 2017 року по 20 листопада 2017 року позивачу не зроблено щеплення проти сказу, тому досі існує ризик захворіти на нього.

Також суд не врахував, що позивач потрапив до лікарні в стані середньої тяжкості, мав множинні укушені рани, в які зі слиною тварини могла потрапити інфекція, через що він перебуває до теперішнього часу у великому напруженні і це його дуже пригнічує.

Кім того, зазначає, що внаслідок отриманих травм, порушився звичайний уклад життя, через що він не міг ходити на роботу і , як наслідок, втратив дохід для своєї сім?ї.

Відповідачка ОСОБА_2 до Апеляційного суду Донецької області відзив на апеляційну скаргу протягом строку, встановленого судом, не надала.

В судове засідання апеляційного суду позивач ОСОБА_1 не з’явився, про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України, надав заяву про розгляд справи за його відсутністю (а.с. 63, 72).

В судове засідання апеляційного суду відповідачка ОСОБА_2 не з’явилася, про дату, час і місце розгляду справи повідомлена належним чином відповідно до ст. 130 ЦПК України (а.с. 69, 73).

Відповідно до ч. 2 ст. 372 ЦПК України неявка сторін або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Тому апеляційний суд вважає можливим розглянути справу за відсутністю сторін.

Заслухавши суддю – доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з таких підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Оскільки з апеляційної скарги вбачається, що позивач фактично оскаржує судове рішення в частині розміру відшкодування моральної шкоди, апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги в цій частині.

Відповідно до статей 13 і 81 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Кожна сторона зобов’язана довести ті обставини, на які вона посилається як

на підставу своїх вимог або заперечень.

Відповідно до вимог ч. 1, 2, 5 ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із

дотриманням норм процесуального права.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Таким вимогам закону судове рішення відповідає.

Судом встановлено і це вбачається з матеріалів цивільної справи, що відповідно до постанови Красноармійського міськрайонного суду від 28.12.2017 року ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП України, тобто, в порушенні правил тримання собак і котів, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 гривні в дохід держави (а.с. 8-10).

З епікризу вбачається, що позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Покровська міська лікарня» в період з 09.11.2017 р. по 20.11.2017 року з діагнозом: укушені рани лівого та правого стегна і голені відомою собакою (а.с. 5).

На купівлю ліків позивач відповідно до квитанцій витратив кошти в розмірі 2259,45 грн. (а.с. 6-7).

Задовольняючи позов в частині відшкодування моральної шкоди в розмірі 2000,00 грн., суд першої інстанції виходив з обґрунтованості заявлених позовних вимог саме в цій частині.

Такий висновок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, і відповідає фактичним обставинам справи.

Згідно з ст. 3 Конституції України людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю.

Статтею 23 ЦК України визначено право особи на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.

Моральна шкода полягає: 1) у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; 2) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; 3) у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; 4) у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Моральна шкода відшкодовується грішми, іншим майном або в інший спосіб.

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не пов'язана з розміром цього відшкодування.

Моральна шкода відшкодовується одноразово, якщо інше не встановлено договором або законом.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України у пункті 2 постанови від 27 березня 1992 року №6 «Про практику розгляду судами цивільних справ за позовами про відшкодування шкоди» розглядаючи позови про відшкодування шкоди суди повинні мати на увазі, що шкода, заподіяна особі і майну громадянина або заподіяна майну юридичної особи, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її заподіяла, за умови, що дії останньої були неправомірними, між ними і шкодою є безпосередній причинний зв'язок та є вина зазначеної особи, а коли це було наслідком дії джерела підвищеної небезпеки, незалежно від наявності вини.

Як роз’яснив пленум Верховного Суду України у пункті 5 постанови від 31 березня 1995

року №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» обов'язковому з'ясуванню при вирішенні справ про відшкодування моральної шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювана, наявність причинного зв'язку між шкодою та протиправними діяннями її заподіювача та вини останнього в її заподіянні.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема, враховуються стан здоров'я потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості.

Відповідно до ст. 180 ЦК України тварини є особливим об'єктом цивільних прав. На них поширюється правовий режим речі, крім випадків, встановлених законом. Правила поводження з тваринами встановлюються законом.

Згідно із ч. 4 ст. 12 Закону України від 21 лютого 2006 року №3447-IV «Про захист тварин від жорстокого поводження», який набрав чинності 29 березня 2006 року, шкода, заподіяна особі або майну фізичної особи, а також шкода, заподіяна майну юридичної особи твариною, підлягає відшкодуванню в повному обсязі особою, яка її утримує.

Відповідно до ч. 1, 5, 6 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_1 перебував на стаціонарному лікуванні у Комунальному лікувально-профілактичному закладі «Покровська міська лікарня» в період з 09.11.2017 р. по 20.11.2017 року з діагнозом: укушені рани лівого та правого стегна і голені відомою собакою (а.с. 5).

На купівлю ліків позивач відповідно до квитанцій витратив кошти в розмірі 2259,45 грн. (а.с. 6-7).

ОСОБА_2 визнано винною у скоєнні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 154 КпАП України, тобто, в порушенні правил тримання собак і котів, та на неї накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 51 гривні в дохід держави (а.с. 8-10).

За таких обставин, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при визначенні розміру відшкодування моральної шкоди правильно виходив з принципів розумності, виваженості, співмірності та справедливості.

Доводи апеляційної скарги про те, що суд, стягнувши на користь позивача ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 2000,00 грн., не врахував обставини справи, глибину страждань позивача, не спростовують висновків суду першої інстанції.

Додаткових доказів, які б слугували підставою для збільшення розміру стягнення моральної шкоди, позивачем ОСОБА_1 не надано.

Отже, апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції при вирішенні справи дійшов справедливого висновку про наявність підстав для задоволення позову ОСОБА_1 в частині стягнення моральної шкоди на суму 2000,00 гривень, оскільки вважає, що такий розмір відшкодування відповідає характеру та обсягу страждань позивача.

За таких обставин, оскільки апеляційним судом не встановлено порушень судом першої інстанції при розгляді справи вимог матеріального чи процесуального законів або неправильної оцінки досліджених по справі доказів, то підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування судового рішення апеляційний суд не вбачає.

Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове

рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 381, 382 ЦПК України, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишити без задоволення, рішення Красноармійського міськрайонного суду Донецької області від 26 березня 2018 року – без змін.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.

Судді:

Повне судове рішення складено 13 червня 2018 року.

Суддя: