Рішення № 74635691, 08.06.2018, Міжгірський районний суд Закарпатської області

Справа № 302/399/18

2/302/166/18

Номер рядка звіту 53

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

(в повному обсязі)

08.06.2018 смт.Міжгір'я

Міжгірський районний суд Закарпатської області

в особі головуючого судді Гайдур А. Ю

при секретарі Царь О.В.,

з участю: позивача ОСОБА_1,

представника позивача - ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні райсуду справу за позовом ОСОБА_1 до Лісковецького навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад", відділу освіти Міжгірської РДА про поновлення на роботі працівника та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу,-

В С Т А Н О В И В:

10.04.2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовними вимогами до Лісковецького НВК "ЗОНЗ І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад" про поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу. 22.05.2018 року позивачка подала суду заяву про збільшення розміру позовних вимог та просить визнати незаконним та скасувати наказ відповідача № 23-К від 23.08.2016 року "Про призначення ОСОБА_1І." в частині щодо строковості трудового договору. Заявлені позовні вимоги позивачка обгрунтувала наступним.

Позивачка працювала у відповідача на посаді кухара за безстроковим трудовим договором. На початку червня 2017 року директор Лісковецького НВК "ЗОНЗ І-ІІ ступенів дошкільний навчальний заклад" відсторонив її від роботи без повідомлення підстави відсторонення. З червня 2017 року вона періодично зверталася до відповідача з вимогою допустити її до роботи, на що отримувала відповідь, що треба почекати. 30.03.2018 року позивачка звернулася письмово із заявою про повідомлення їй причини звільнення. 30.05.2018 року позивачка отримала відповідь згідно якої її звільнено з роботи на підставі наказу № 10-к від 30.05.2017 року "Про звільнення ОСОБА_1І.", а саме звільнено з роботи кухара Лісковецького НВК з 31.05.2017 року у зв'язку із закінченням дії строкового договору згідно п.2 ст.36 КзПП України. Позивачка дізналася про її звільнення тільки 30.03.2018 року, оскільки відповідач не видав їй в день звільнення копію наказу про звільнення; їй не було виплачено суми, належні при звільненні; не видано трудову книжку. Позивачка вважає її звільнення незаконним, оскільки працювала на посаді кухара за безстроковим договором.

Позивачка та її представник заявлені позовні вимоги підтримали в повному обсязі, просять такі задовольнити.

Відповідач - директор Лісковецького НВК І-ІІ ст. Гурзан І.Ю. позовні вимоги заперечив повністю та пояснив наступне. Позивачка працювала в Лісковецькій НВК з 23.08.2016 року як за основною роботою так і за сумісництвом, зокрема на посаді сторожа на повну ставку, та за усним строковим договором на 0,5 ставки на посаді кухара по 30.05.2017 р.. На підставі наказу про призначення ОСОБА_1 кухарем їдальні НВК на 2016-2017 навчальні роки на 0,5 ставки позивачка приступила до виконання своїх функціональних обов'язків. Письмову заяву про прийняття її на роботу - посаду кухара Лісковецької НВК на 0,5 ставки за строковим договором на період 2016-2017 н.р. не подавала, а також будь-якої іншої заяви про прийняття її на роботу на посаду кухара Лісковецької НВК не подавала, оскільки між ними була усна домовленість. У зв'язку із закінченням 2016-2017 р.р. і припиненням відділом освіти Міжгірської РДА фінансування харчування учнів та оплати роботи кухаря, на підставі закінчення дії наказу НВК № 23 від 23.08.2016 року та п.2 ст. 36 КзПП України позивачку було звільнено з посади кухарки , про що було видано наказ 30.05.2017 р. та ознайомлено з наказам усно. Трудову книжку позивачці видано не було, оскільки така продовжувала працювати на посаді сторожа. Впродовж навчального року та на протязі літніх канікул позивачка жодного разу не зверталася із усною або письмовою заявою про поновлення її на роботі кухарем Лісковецького НВК в 2017-2018 н.р., у зв'язку з чим 31.08.2017 року кухарем їдальні НВК була призначена, на підставі особистої заяви, по строковому договору ОСОБА_4.За цих підстав вважає, позов ОСОБА_1 надуманим та безпідставним. Просить відмовити у задоволенні позовних вимог повністю за пропуском строку звернення до суду.

Представник співвідповідача відділу освіти Міжгірської РДА - адвокат ОСОБА_5 01.06.2018 року подав суду письмову заяву в якій просить справу розглянути без його участі, у задоволенні позову просить відмовити на підставі доказів наявних у матеріалах справи.

Оцінивши позиції сторін, пояснення представника позивача та відповідача, подані в справу докази, суд дійшов такого висновку.

Відповідно до ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставі своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Як встановлено в судовому засіданні позивачка ОСОБА_1 працювала у Лісковецькому навчально-виховному комплексі "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ст. - дошкільний навчальний заклад" сторожем з 30.08.2013 р. по 15.04.2018 р. по безстроковому трудовому договору на основному місці роботи з оплатою в розмірі однієї ставки. Дані обставини визнані сторонами та не оспорюються.

Згідно наказу директора Лісковецького навчально-виховного комплексу "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ст. - дошкільний навчальний заклад" № 23 від 23.08.2016 р. ОСОБА_1 було призначено кухарем їдальні НВК на 2016-2017 навчальний рік з доплатою їй 0,5 ставки.

В зв'язку із закінченням 2016-2017 н.р. і припиненням відділом освіти Міжгірської РДА фінансування харчування учнів та оплати роботи відповідачем було видано наказ від 30.05.2017 року № 10-к "Про звільнення ОСОБА_1І." згідно з пунктом 2 статті 36 КЗпП України у зв'язку із закінченням строку трудового договору.

Починаючи з 30.05.2017 року позивачка виконувала функціональні обов'язки за посадовою інструкцією в Лісковецькій навчально-виховному комплексі "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ст. - дошкільний навчальний заклад" тільки за основною роботою на посаді сторожа, що визнано позивачкою в судовому засіданні.

Звільнення за пунктом 2 ст.36 КЗпП України оформлюється наказом роботодавця і не потребує заяви працівника. У день звільнення працівнику видається заповнена трудова книжка, а також на його вимогу - копія наказу про звільнення.

З трудової книжки позивачки вбачається, що за записом № 6 внесено відомості про звільнення ОСОБА_1 з роботи кухаря у зв 'язку із закінченням дії строкового договору. Заповнена трудова книжка ОСОБА_1 відповідачем видана не була, оскільки ОСОБА_1 працювала на цій посаді за суміщенням і після її звільнення з посади кухаря продовжувала працювати за основною роботою в Лісковецькій НВК І-ІІ ст. на посаді сторожем. Дана обставина визнана позивачкою. Вимогу про видачу копії наказу про звільнення з посади кухаря позивачка поставила відповідачу тільки 30.03.2018 року. 30.05.2018 року позивачка отримала копію наказу від 30.05.2017 року № 10-к "Про звільнення ОСОБА_1І." .

З врахуванням вищенаведеного, суд критично оцінює твердження позивачки та її представника, що ОСОБА_1 не була проінформована про наказ відповідача від 30.05.2017 року № 10-к "Про звільнення ОСОБА_1І." на підставі закінчення строкового трудового договору та п.2 ст.36 КЗпП, оскільки позивачка була проінформована відповідачем про зміст наказу, про що свідчить її мовчазна згода в період з 30.05.2017 р. по 30.03.2018 р., а також те, що з початку нового навчального року - 31.08.2017 року ОСОБА_1 не приступила до виконання посадових обов'язків кухаря.

Щодо заявлених позивачкою позовних вимог в частині визнання незаконним та скасування наказу відповідача № 23-К від 23.08.2016 року "Про призначення ОСОБА_1І." в частині щодо строковості трудового договору, суд вважає такі необгрунтованими та не доведеними суду з таких підстав.

Згідно зі статтею 21 КЗпП України трудовий договір - це угода між працiвником та власником пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноваженим ним органом чи фiзичною особою. Працівник зобов'язується виконувати роботу, визначену цiєю угодою, та дотримуватись внутрiшнього трудового розпорядку, а власник пiдприємства, установи, органiзацiї або уповноважений ним орган чи фiзична особа зобов'язується виплачувати працiвниковi заробiтну плату й забезпечувати умови працi, передбаченi законодавством про працю, колективним договором i угодою сторiн.

Відповідно до статті 23 КЗпП України трудовий договір може бути: 1) безстроковим, що укладається на невизначений строк; 2) на визначений строк, встановлений за погодженням сторін; 3) таким, що укладається на час виконання певної роботи.

Строковий договір укладається у випадках, коли трудові відносини не можуть бути встановлені на невизначений термін з урахуванням характеру наступної роботи або умов її виконання, або інтересів працівника, та в інших випадках, передбачених законодавством.

При укладенні трудового договору на визначений строк цей строк встановлюється погодженням сторін і може визначатись як конкретним терміном, так і часом настання певної події (наприклад, повернення на роботу працівниці з відпустки по вагітності, родах і догляду за дитиною; особи, яка звільнилась з роботи в зв'язку з призовом на дійсну строкову військову чи альтернативну службу, обранням народним депутатом чи на виборну посаду (або виконанням певного обсягу робіт).

Підставою для укладення строкового трудового договору на вимогу працівника є його заява про прийняття на роботу, в якій вказуються обставини або причини, що спонукають працівника найматися на роботу за строковим трудовим договором, а також строк, протягом якого він працюватиме.

Строк, на який працівник наймається на роботу, обов'язково має бути вказаний у наказі про прийняття на роботу, інакше буде вважатися, що працівник прийнятий на роботу за безстроковим трудовим договором. У трудовій книжці робиться запис без посилання на строковий характер трудових відносин.

Укладення трудового договору на визначений строк при відсутності умов, зазначених у частині другій статті 23 КЗпП України, є підставою для визнання його недійсним у частині визначення строку. Тобто такі договори вважатимуться укладеними на невизначений строк від часу їх укладення. Натомість, позивачка не довела суду, що вона подавала відповідачу письмову заяву про прийняття її на роботу кухаря за строковим договором. Факт укладання трудового договору на певний строк між ОСОБА_1 та відповідачем директором Лісковецької НВК І-ІІ ст. відображений в наказі (роботодавця) № 23 від 23.08.2016 р.. За цих підстав вимоги позивачки є безпідставними.

В силу ст. 233 КЗпП України працівник може звернутися з заявою про вирішення трудового спору безпосередньо до районного, районного у місті, міського чи міськрайонного суду в тримісячний строк з дня, коли він дізнався або повинен був дізнатися про порушення свого права, а у справах про звільнення - в місячний строк з дня вручення копії наказу про звільнення або з дня видачі трудової книжки.

Враховуючи строки звернення за вирішенням трудових спорів, визначених законодавцем у ст. 233 КЗпП України, позивачка та її представник даний строк не просять поновити з посиланням на поважність причини пропуску, що на думку суду має значення для вирішення даного спору.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що вимоги позивачки є необгрунтованими та незаконними і у задоволенні таких слід відмовити за пропуском строку звернення до суду.

Судових витрат до стягнення чи повернення не має.

Керуючись ст.ст. 233 КЗпПУ, ст.ст. 263-265, 268 ЦПК України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Відмовити ОСОБА_1 у позові до Лісковецького НВК "Загальноосвітній навчальний заклад І-ІІ ступенів - дошкільний навчальний заклад", відділу освіти Міжгірської РДА про поновлення на роботі на посаді кухара, стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу та скасування наказу № 23-к від 23.08.2016 "Про призначення ОСОБА_1І."

Судових витрат немає.

Копію рішення надіслати сторонам по справі.

Апеляційну скаргу на рішення суду може бути подано в апеляційний суд Закарпатської області через райсуд протягом тридцяти днів з дня проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення , - протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

Рішення набирає законної сили згідно з ст. 273 ЦПК України.

Дата складання повного рішення 13.06.2018 року.

Суддя: ОСОБА_6