Вирок № 74633820, 12.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/26585/16-к

Провадження №1-кп/127/425/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області в складі колегії суддів:

судді-доповідача: ОСОБА_1,

суддів Ан О.В., Каленяка Р.А.,

за участю:

секретаря: Дончевської Я.Б.,

сторони обвинувачення: прокурора Кащук О.О.,

сторони захисту: обвинувачених ОСОБА_2, ОСОБА_3,

захисників: ОСОБА_4, ОСОБА_5,

потерпілого: ОСОБА_6,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду №13 в м. Вінниці кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12016020010008412 від 20.10.2016 року, за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого без офіційного оформлення трудових відносин, одруженого, який має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, паспорт серії – АА 104084, виданий 30.11.1995 року, раніше судимого:

- 26.12.2016 року вироком Вінницького міського суду Вінницької області за п. «і» ст. 93 КК України (в редакції 1960 року) до 10 років позбавлення волі;

- у вчиненні злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України,

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_7, громадянина України, не працюючого, неодруженого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_8, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_9, паспорт серії АТ 145216, виданий 18.11.2015 року 2-им ВМ Вінницького МВ УМВС України у Вінницькій області, раніше судимого:

- 10.08.2011 року Замостянським районним судом м. Вінниці за ч.1 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки,

- 14.03.2013 року Вінницьким міським судом за ч.2 ст. 185 КК України до позбавлення волі на строк 3 роки,

- 20.03.2014 року Вінницьким міським судом за ч.2 ст. 190 КК України до позбавлення волі на строк 2 роки, -

- у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 187 КК України, -

ВСТАНОВИВ :

ОСОБА_3 спільно із ОСОБА_2 вчинили напад на ОСОБА_6 з метою заволодіння майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло, за наступних обставин.

Так, 19.10.2016 року, біля 08.00 години, ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2, перебуваючи на відкритій місцевості поблизу магазину «Варшава», що розташований за адресою: м. Вінниця, вул. Замостянська, 1, маючи в користуванні автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21120», державний номерний знак НОМЕР_1, помітили раніше не знайомого їм ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з метою заволодіння його майном, вступивши в попередню змову, запропонували ОСОБА_6, який мав намір скористатись послугою таксі, скористатися їхнім автомобілем в якості таксі, на що останній погодився та сів до автомобіля, після чого ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_6 поїхали до місця проживання ОСОБА_8 за адресою: м. Вінниця, вул. Пирогова, 107. Приїхавши до вищевказаного будинку, ОСОБА_6 вийшов з автомобіля та попрямував до квартири №9, де він проживає, після чого ОСОБА_3 та ОСОБА_2В, з метою заволодіння майном ОСОБА_6, умисно, діючи спільно, з корисливих мотивів, зайшли за ним в під’їзд, де перебуваючи на третьому поверсі вищевказаного будинку, поруч з квартирою ОСОБА_9 раптово приставили до спини останнього тупий твердий предмет, який останній сприймав як зброю, та погрожуючи заподіянням шкоди життю та здоров’ю, подолавши волю до опору останнього, відчинивши двері ключами, проникли до квартири. Потрапивши в середину квартири ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завдали руками декілька ударів в голову ОСОБА_6, внаслідок чого останній впав та втратив свідомість.

Таким чином, ОСОБА_3 та ОСОБА_2 позбавили ОСОБА_6 можливості чинити опір своїм протиправним діям та в наслідок нападу, поєднаного з погрозою застосування насильства, небезпечного для його життя та здоров’я, заволоділи ПК марки «Lenovo A1000AH», вартість якого згідно висновку експерта №3131-3134/1621 станом на 19.10.2016 становила 946 гривень, ноутбуком марки «Acer», серії «Aspire», вартість якого згідно висновку експерта №3131-3134/1621 станом на 19.10.2016 становила 4878 гривень, мобільним телефоном марки «LG» моделі «G2», вартість якого згідно висновку експерта №3131-3134/1621 станом на 19.10.2016 становила 3120 гривень, мобільним телефоном марки «Samsung A5», вартість якого згідно довідки вартості від 29.11.2016 становила 7000 гривень, металевою коробкою від чаю торгової марки «Lipton» з документами та грошима в сумі 200 гривень, що зберігалися в ній.

Після чого ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з місця вчинення злочину зникли та розпорядились викраденим майном на власний розсуд, завдавши потерпілому ОСОБА_6 майнову шкоду на загальну суму 15944 гривень.

Згідно висновку судово-медичної експертизи №1670 від 20.10.2016 у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження – забій (травматичний набряк) м’яких тканин і дві поверхневі забійні рани в ділянці перенісся, синці – на віках обох очей і в проекції нижньої щелепи зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, суду пояснив, що 19.10.2016 року він надавав послуги з перевезення пасажирів, в якості таксі. Вранці до нього підійшов ОСОБА_2, який вів раніше незнайомого йому чоловіка, яким в подальшому виявився ОСОБА_6 потерпілий був в стані алкогольного сп’яніння і нього був пошкоджений ніс. З ОСОБА_2 він був раніше знайомий, як з клієнтом, якому надавав послуги таксі, тому погодився взяти пасажирів. ОСОБА_6 сів на заднє сидіння, а ОСОБА_2 сів попереду та показував куди потрібно їхати. Коли вони приїхали в район міста «Поділля», до одного із будинків, виявилося, що у пасажирів не було грошей, щоб розрахуватися за таксі. ОСОБА_2 сказав, що вони з ОСОБА_6 піднімуться в квартиру та винесуть гроші, щоб розрахуватися, однак він піднявся з ними на поверх, на якому знаходилась квартира, оскільки не довіряв останнім, сам в квартиру не заходив, чекав на сходинковому майданчику. ОСОБА_2 з ОСОБА_6 зайшли до квартири, після чого звідти вийшов лише ОСОБА_2 і попросив його підвезти також ще в інше місце, де мав розрахуватися. До квартири ОСОБА_2 заходив без речей, а з квартири вийшов із чорною сумкою. В автомобілі ОСОБА_2 попросив у нього здати в ломбарді на його паспорт мобільний телефон «Нокіа», на що він погодився та здав телефон за 600 гривень, за що отримав від ОСОБА_2 150 гривень, як розрахунок за проїзд, а решту грошей той залишив собі. ОСОБА_2 повідомляв, що телефон належить особисто йому. Також ОСОБА_2 поцікавився у нього, чи не знає він кому можна продати техніку, при цьому на його запитання сказав, що техніка не крадена. Він дав ОСОБА_2 номер телефону свого брата, оскільки той займався продажем техніки. Наступного дня йому зателефонував брат – ОСОБА_10 та сказав, що він придбав речі та хоче їх показати, попросив приїхати до нього. Коли він приїхав до брата, той сів до нього в автомобіль, куди і поклав техніку, після чого їх затримали, а з його автомобіля вилучили речі, які належали ОСОБА_6 Він же потерпілого не грабував та не наносив йому тілесних ушкоджень. Вважає, що під час провадження досудового розслідування було ряд порушень, зокрема права на захист, оскільки під час проведення його впізнання потерпілим, у нього був відсутній захисник.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не визнав.

Обвинувачений ОСОБА_2 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого злочину не визнав, суду пояснив, що 19.10.2016 року вранці, біля магазину «Варшава» на вулиці Соборній в м. Вінниці він побачив раніше незнайомого йому чоловіка – ОСОБА_6, який був в стані сильного алкогольного сп’яніння, жалівся на життя та у нього був розбитий ніс. Вони з незнайомцем розговорилися та вирішили випити ще вдома у потерпілого. Вони хотіли скористатися послугами таксі, щоб поїхати до ОСОБА_6, однак їм відмовляли через те, що потерпілий був в п’яному вигляді, тоді він помітивши ОСОБА_3, якого він знав, оскільки раніше користувався його послугами таксі, підійшов до нього та попросив їх підвезти, на що той погодився. Коли приїхали до будинку потерпілого, то він з ОСОБА_6 піднявся до квартири останнього, щоб взяти гроші та розрахуватися за таксі, ОСОБА_3 піднявся за ними на третій поверх, однак до квартири не заходив. ОСОБА_6 довго не міг відкрити квартиру, а також його знудило. В цей час повз них проходив невідомий йому чоловік, який запитав у потерпілого чи у нього все добре, на що той відповів, що все гаразд, після чого ОСОБА_6 відкрив квартиру та вони зайшли. В квартирі ОСОБА_6 одразу заснув, а він скориставшись цим викрав, з тумбочки мобільні телефони, планшет та ноутбук та поїхав в ломбард. Також він попросив ОСОБА_3 здати в ломбарді з використанням його паспорту, мобільний телефон, щоб розрахуватися за таксі, оскільки не мав при собі власних документів. Що телефон крадений ОСОБА_3 не повідомляв. Решту речей продав брату ОСОБА_3 – ОСОБА_10. Потерпілого він не бив та не грабував, хоча визнав, що викрав речі непомітно для потерпілого, який в той час спав.

Цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 про відшкодування моральної та матеріальної шкоди не визнав.

Незважаючи на невизнання вини обвинуваченими у вчиненні інкримінованого злочину, вина ОСОБА_2 та ОСОБА_3 у вчиненні злочину повністю знайшла своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджується показаннями потерпілого, свідків, а також іншими доказами дослідженими в судовому засіданні.

Так, потерпілий ОСОБА_6 суду пояснив, що він раніше із обвинуваченими не був знайомий. Після робочої зміни о 6 ранку він повертався додому напідпитку, оскільки по закінченню роботи він з товаришем вживав алкогольні напої. Товариш підвіз до супермаркету «Варшава», де він вийшов, щоб пересісти на трамвай та присів на лавочці. А пізніше він скористався службою таксі, і назвавши свою адресу поїхав додому. Автомобіль був сірого кольору, він визначив автомобіль за фішкою «таксі». В таксі був ОСОБА_3, його він міг бачити ззаду та збоку, оскільки він сів на заднє сидіння справа. Коли приїхав додому та піднявся до квартири, його наздогнали обвинувачені, та притиснули до його спини твердий невідомий предмет, який він сприйняв як зброю, й погрожуючи застосувати насильство, наказали відкрити двері до його помешкання. Коли вони стояли біля квартири, повз них проходила жінка, але обвинувачені відвернули його обличчям до стіни, і він, будучи розгубленим та наляканим за своє життя та здоров’я внаслідок можливого застосування зброї нападниками, не кричав про допомогу та не чинив опору. Через хвилювання він не міг відчинити двері й в нього випали ключі. Обвинувачені відштовхнули його від дверей та хтось з них піднявши ключі відкрив двері, а його одразу його заштовхали в квартиру. В цей момент він бачив ОСОБА_2 та збоку розгледів ОСОБА_3 Вже в квартирі йому нанесли декілька ударів в обличчя, після яких він знепритомнів та впав. Опритомнівши, він виявив, що з кімнати зник ноутбук, планшет, коробки із паспортом та коштами, і телефони. Дочекавшись сусіда по квартирі він викликав поліцію. Працівники поліції йому повернули ноутбук та планшет, однак не повернули два мобільні телефони та грошові кошти.

Крім того, вказав що в ході досудового слідства йому, пред’являли для впізнання брата обвинуваченого ОСОБА_10, в якого було вилучено викрадені речі, проте він вказав, що дана особа нападу на нього не вчиняла, а опізнав, як нападника, ОСОБА_3.

Заявлений ним цивільний позов в кримінальному провадженні про стягнення з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завданої злочином матеріальної та моральної шкоди підтримав в повному обсязі.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_11 суду пояснив, що ОСОБА_3 орендує у нього автомобіль марки «ВАЗ», моделі «21120», державний номерний знак НОМЕР_1, з 2013 року. Йому зі слів дружини ОСОБА_3 було відомо, що працівники міліції в 2016 році здійснювали обшук його автомобіля.

Допитаний в судовому засідання свідок ОСОБА_12 суду пояснив, що вранці після роботи в якості водія таксі, він розмовляв з ОСОБА_3, який теж працював водієм таксі. Біля 8-9 години ранку до нього підійшли 2 пасажири худорлявої статури, які були в стані алкогольного сп’яніння, хотіли їхати на Вишеньку, однак вони були напідпитку, тому він їм відмовив, тоді пасажири підійшли до ОСОБА_3 та сіли в його автомобіль. Один із хлопців був із садном на носі.

Допитаний в судовому засідання ОСОБА_13 суду пояснив, що він з ОСОБА_6 знімав квартиру. В жовтні 2016 року, коли він ввечері повернувся додому, приблизно між 17:00-20.00 год., побачив свого сусіда по квартирі, який повідомив, що його побили та пограбували їхню квартиру, після чого він виявив зникнення деяких речей. Він викликав працівників поліції. Потерпілий йому розповідав, що коли він вийшов з таксі та підійшов до квартири, то хтось ззаду вдарив його, заштовхав в квартиру і пограбував. ОСОБА_6 казав, що удари були справа і зліва. Той з чоловіків, який був «міцнішої тіло будови наніс потерпілому 2 удари кулаком в голову, після чого ОСОБА_6 втратив свідомість. Потерпілий того дня був побитий, в нього були опухлі очі та підбита губа. З квартири зникли ноутбуки, телефони, планшет, сумка для ноутбука, станки для гоління.

Працівники поліції оглядали квартиру та зняли відбитки пальців, опитували можливих свідків. Наступного дня, під час впізнання, ОСОБА_6 впізнав двох осіб та йому частково повернули викрадені речі: планшет та ноутбук.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 суду пояснила, що вона являється дружиною ОСОБА_3, та суду пояснила, що її чоловік працював таксистом. В день події її чоловік працював як звичай, після обіду вона з чоловіком поїхала на Київську до діагностичного центру, їй на телефон телефонував брат обвинуваченого – ОСОБА_10 та хотів зустрітися. Вже біля діагностичного центру ОСОБА_10 показував техніку, яку придбав, а вона пішла до лікаря. Коли вийшла з лікарні, то побачила працівників поліції і їй повідомили, що затримують ОСОБА_10, а її чоловіка забирають для дачі пояснень. Рюкзак з речами вилучали із заднього сидіння автомобіля. З цим рюкзаком прийшов ОСОБА_10. В рюкзаку вона бачила ноутбук та планшет. ОСОБА_3 користувався на праві оренди автомобілем «Лада» сірого кольору, який належить ОСОБА_11

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_10 суду пояснив, що в жовтні 2016 року до нього зателефонував ОСОБА_2, з яким його познайомив брат – ОСОБА_3, та повідомив, що продає речі, вони домовилися зустрітися та в обідній час на вулиці Іванова в м. Вінниці він придбав у ОСОБА_2 планшет «Леново», комп’ютер та телефон «LG», які як сказав йому ОСОБА_2, належали особисто йому. Наступного дня він зустрівся зі своїм братом – ОСОБА_3 та біля 2 лікарні в м. Вінниці їх затримали працівники міліції. В нього вилучили куплені речі, повідомивши, що вони крадені. Телефон він до того часу здав в ломбард на своє ім’я.

Також в судовому засіданні були допитані свідки ОСОБА_15, ОСОБА_16 та ОСОБА_17, які суду пояснили, що очевидцями скоєння злочину вони не були, а тому їхні показання не стосуються обставин, що досліджуються судом на підтвердження доведення вини чи невинуватості обвинувачених у вчиненні інкримінованого злочину чи з’ясування інших обставин, що мають значення у справі.

Крім показань потерпілого та свідків вина обвинуваченого у скоєнні злочину підтверджується також і іншими доказами, дослідженими в судовому засіданні, а саме:

- даними витягу з кримінального провадження №12016020010008412, про внесення до ЄРДР 20.10.2016 року відомостей про вчинення 19.10.2016 року злочину, передбаченого ч.3 ст. 187 КК України відносно ОСОБА_6 (т.2 а.с.157);

- даними протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення від ОСОБА_6 (т.2 а.с.158-159);

- даними протоколу огляду місця події від 19.10.2016 року, – квартири АДРЕСА_1, що розташована на третьому поверсі першого під’їзду п’ятиповерхового цегляного будинку. Під час огляду зафіксовано обстановку на місці вчинення злочину, встановлено, що двері та замки до квартири не пошкоджені. В одній із кімнат виявлено на тумбі порожні коробки від ноутбуку та планшетного ПК. Під час огляду було виявлено та вилучено: 4 сліди папілярних узорів, 1 слід тканини (т.2 а.с.160-162);

- даними судово-медичної експертизи №1670 від 20.10.2016 року, відповідно до якої на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_6 встановлено: 1) У ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження – забій (травматичний набряк) м’яких тканин і дві поверхневі забійні рани в ділянці перенісся, синці – на віках обох очей і в проекції нижньої щелепи зліва. Вказані ушкодження у ОСОБА_6 належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), по давності утворення відповідають строку, вказаному в постанові про призначення експертизи – 19.10.2016 року (т2 а.с .163);

- даними заяви ОСОБА_3 від 20.10.2016 року, відповідно до якої останній надав добровільної згоду на проведення огляду автомобіля НОМЕР_2 (т.2 а.с. 164);

- даними протоколом огляду місця події від 20.10.2016 року з додатками, відповідно до якого встановлено, що 20.10.2016 року поблизу будинку №45 по вулиці Київській в м. Вінниці проведено огляд автомобіля НОМЕР_2, пошкоджень на автомобілі не виявлено, на передній панелі автомобіля було виявлено квитанції з ломбардів у кількості 5 штук, рукавиці чорного кольору з білими папілярами. Крім того, на задніх пасажирських сидіннях, з поміж іншого, знаходилися такі речі: чорний портфель, в якому знаходилися ноутбуком марки «Acer», N/S: WXRZLEU001213065171601, чорного кольору, планшет марки «Lenovo A1000AH», IMEI 160070023256342, зарядний пристрій до ноутбука та зарядний пристрій до мобільного телефону «Самсунг», з бокової водійської дверки, з-поміж інших речей виявлено 2 довідки з ломбарду. В ході огляду було вилучено, зокрема: 1) планшет марки «Lenovo A1000AH», IMEI 860070023256342, чорного кольору, І/н NGE 50 RSC та чехол шкіряний чорного кольору; 2) ноутбук марки «Acer», N/S: WXRZLEU001213065171601, в корпусі чорного кольору та зарядний пристрій до нього; 3) портфель чорного кольору за логотипом торгової марки «Nike»; 4) специфікація до договору позики №74-10527 між ОСОБА_10 та ломбардом «УМКВ і компанія» (предмет застави мобільний телефон марки «LG» моделі «G2») (т.2 а.с. 165-168)

- даними ухвали слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/22428/16-к від 24.10.2016 року про надання дозволу на проведення обшуку у автомобілі ВАЗ 21120, д.н.з. «АВ6711СВ», який перебував під керуванням ОСОБА_3 та який було оглянуто 20.10.2016 року за адресою: м. Вінниця, вул. Київська, 45, з можливістю вилучення з нього речей (т.2 а.с. 229);

- даними постанови слідчого від 20.10.2016 року про визнання речовими доказами в кримінальному провадженні речей, вилучених під час огляду 20.10.2016 року автомобіля НОМЕР_2 (т.2 а.с. 170-171);

- даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 21.10.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_6 серед 4 осіб, пред’явлених для впізнання, вказав на ОСОБА_3 як особу, схожу на ту, яка 19.10.2016 року вчинила відносно нього розбійний напад (т.2 а.с. 216-220);

- даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 20.10.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_6 серед 4 осіб, пред’явлених для впізнання, впізнав ОСОБА_2 як особу, яка 19.10.2016 року вчинила відносно нього розбійний напад (т.2 а.с. 221-226);

- даними судово-товарознавчої експертизи №3131-3134/16-21 від 21.11.2016 року у кримінальному провадженні №12016020010008412, відповідно до якого, ринкова вартість планшету торгової марки «Lenovo» моделі «А1000-Т», наданого на експертизу, на момент проведення експертизи, складає: 946,00 грн.; ринкова вартість ноутбука торгової марки «Асег» серії «Aspire» моделі «-571G32354G50Makk», наданого па експертизу, на момент проведення експертизи складає: 4878,00 грн.; ринкова вартість мобільного телефону торгової марки «Samsung» серії «А5», станом на 19.10.2016, не визначалась, в зв’язку з недостатністю даних для ідентифікації об’єкта дослідження; ринкова вартість мобільного телефону торгової марки «LG» моделі «G2» станом на 19.10.2016 року, складала: 3120,00 грн. (т.2 а.с. 230-234);

- даними довідки ФОП ОСОБА_18 від 29.11.2016 року з додатками, відповідно до якої вартість мобільного телефону марки «Samsung», моделі «A5», за умов його робочого стану, без пошкоджень, станом на 19.10.2016 року могла становити 7000 грн. (т.3 а.с. 7-10).

Проаналізувавши показання обвинувачених, які вину у вчинені інкримінованого злочину не визнали, показання потерпілого, свідків, дослідивши зібрані у справі докази в їх сукупності, суд приходить до висновку, що в судовому засіданні вину обвинувачених ОСОБА_3 та ОСОБА_2 у вчиненні інкримінованого злочину доведено повністю, а їхні дії слід кваліфікувати за ч. 3 ст. 187 КК України як розбій, тобто напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний з погрозою застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я особи, яка зазнала нападу, вчинений за попередньою змовою групою осіб, поєднаний із проникненням у житло.

До такого висновку суд дійшов оскільки в судовому засіданні було встановлено, що ОСОБА_3 та ОСОБА_2, 19.10.2016 року, біля 08:00 години, помітивши раніше незнайомого їм ОСОБА_6, який перебував в стані алкогольного сп’яніння, умисно, з метою заволодіння майном останнього, попередньо домовившись між собою, діючи узгоджено, під приводом надання послу таксі, підвезли потерпілого до місця його проживання за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_10, та після того, як потерпілий вийшов з автомобіля та попрямував до своєї квартири №9, ОСОБА_3 та ОСОБА_2В, з метою заволодіння майном ОСОБА_6, умисно, діючи спільно, з корисливих мотивів, зайшли за ним в під’їзд, після чого, перебуваючи на третьому поверсі вищевказаного будинку, поруч з квартирою ОСОБА_6, вчинили напад на нього, а саме: приставили до спини тупий твердий предмет, який ОСОБА_9 сприйняв як зброю, та в умовах реальної обстановки, що склалась відчував реальну загрозу своєму життю та здоров’ю, таким чином подолавши волю потерпілого до опору, відчинили двері та проникли до вказаної квартири, де завдали руками декілька ударів в область голови ОСОБА_6, внаслідок чого останній впав та втратив свідомість, після чого, внаслідок застосування такого нападу, поєднаного з погрозами застосування насильства, небезпечного для життя та здоров’я останнього, заволоділи його майном: ПК марки «Lenovo A1000AH», ноутбуком марки «Acer», серії «Aspire», мобільним телефоном марки «LG» моделі «G2», мобільним телефоном марки «Samsung A5», металевою коробкою від чаю торгової марки «Lipton» з документами та грошовими коштами в сумі 200 гривень, що зберігалися в ній, чим завдали потерпілому матеріальної шкоди на загальну суму 15944 гривні.

Суд приймає до уваги роз’яснення Постанови Пленуму Верховного Суду України № 10 від 06.11.2009 року «Про практику у справах про злочини проти власності» згідно п.6 якого розбій як злочин проти власності (ст. 187 КК) – це напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя та здоров’я потерпілого, або погрозою застосування такого насильства. Під нападом за статтею 187 КК України слід розуміти умисні дії, спрямовані на негайне вилучення чужого майна шляхом застосування фізичного або психічного насильства, зазначеного в частині першій цієї статті. Відповідно до п. 12 погроза застосування насильства при розбої полягає в залякуванні негайним застосуванням фізичного насильства, небезпечного для життя і здоров'я потерпілого (погроза вбити, заподіяти тяжке або середньої тяжкості тілесне ушкодження, легке тілесне ушкодження з розладом здоров'я чи незначною втратою працездатності, або вчинити певні дії, що у конкретній ситуації можуть спричинити такі наслідки).

Аналізуючи показання обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3, про непричетність ОСОБА_3 до скоєння злочину та про те, що ні вони спільно, ні ОСОБА_2 самостійно не вчиняли нападу на потерпілого, а лише ОСОБА_2 скориставшись безпорадним станом ОСОБА_6, який перебував в стані сильного алкогольного сп’яніння та спав, викрав його майно, суд розцінює їх як природну захисну реакцію та намагання уникнення обвинуваченими відповідальності за скоєння більш тяжкого злочину, оскільки така позиція обвинувачених спростовується показаннями потерпілого ОСОБА_6, який суду пояснив, що він добре пам’ятає події до втрати ним свідомості. Вранці 19.10.2016 році він скористався службою таксі, щоб добратися додому. Проте коли він вийшов з таксі і піднімався на 3 поверх до своєї квартири, його наздогнали обвинувачені, та почали погрожувати невідомим предметом, який притискали в області спини, який він сприймав як зброю, яку можуть використати з метою завдання шкоди його життю та здоров’ю, погрожуючи застосувати таке насильство, останні наказали відкрити двері до його помешкання. Через хвилювання у нього з рук випали ключі, тоді обвинувачені його відсторонили та один із них підняв ключі і самостійно відчинив двері, заштовхавши при цьому його до квартири, де йому нанесли декілька ударів в обличчя, від чого він знепритомнів. Опритомнівши, він виявив, що у нього викрали ноутбук, планшет, коробки із паспортом та грошовими коштами, і телефони.

Такі показання потерпілого, також підтверджуються даними судово-медичної експертизи №1670 від 20.10.2016 року, відповідно до якої на підставі даних судово-медичного обстеження ОСОБА_6: у ОСОБА_6 виявлені тілесні ушкодження – забій (травматичний набряк) м’яких тканин і дві поверхневі забійні рани в ділянці перенісся, синці – на віках обох очей і в проекції нижньої щелепи зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, виникли від дії тупого твердого предмета (предметів), та по давності утворення відповідають строку – 19.10.2016 року (т. 2 а.с .163). Даними протоколу пред’явлення осіб для впізнання від 21.10.2016 року, відповідно до якого ОСОБА_6 серед 4 осіб, пред’явлених для впізнання, вказав на ОСОБА_3 як особу, схожу на ту, яка 19.10.2016 року вчинила на нього розбійний напад та даними протоколу пред’явлення особи для впізнання від 20.10.2016 року, відповідно до яких ОСОБА_6 серед 4 осіб, пред’явлених для впізнання, впізнав ОСОБА_2 як особу, яка 20.10.2016 року вчинила відносно нього розбійний напад (т.2 а.с. 216-220), а також узгоджуються з показаннями свідка ОСОБА_12, який в судовому засіданні вказав, що бачив як біля 08:00 години 19.10.2016 року 2 пасажири худорлявої статури, які були в стані алкогольного сп’яніння, сіли в автомобіль до ОСОБА_3, а також показаннями свідка ОСОБА_13, який на час вчинення злочину був сусідом по квартирі потерпілого та першим виявив потерпілого після нападу, при цьому суду вказав, що першочергово повідомляючи про події, які трапилися ОСОБА_6 повідомив йому, що на нього біля квартири напали двоє чоловіків, та чоловік «міцнішої» тілобудови наніс йому 2 удари кулаком в голову, після чого ОСОБА_6 втратив свідомість, а отямившись виявив що його пограбували. При цьому свідок вказав, що ОСОБА_6 він виявив з ознаками побиття: були опухлі очі, підбита губа.

Крім того, про причетність ОСОБА_3 до вчинення інкримінованого злочину свідчать дані протоколу огляду місця події від 20.10.2016 року з додатками, відповідно до якого 20.10.2016 року поблизу будинку №45 по вулиці Київській в м. Вінниці, де під час огляду автомобіля НОМЕР_2, було виявлено, зокрема: чорний портфель, в якому знаходилися ноутбук марки «Acer», N/S: WXRZLEU001213065171601, чорного кольору, планшет марки «Lenovo A1000AH», IMEI 160070023256342, зарядний пристрій до ноутбука та зарядний пристрій до мобільного телефону «Самсунг», специфікація до договору позики №74-10527 між ОСОБА_10 та ломбардом «УМКВ і компанія» (предмет застави мобільний телефон марки «LG» моделі «G2») (т.2 а.с. 165-168).

Також про нещирість показань ОСОБА_3 щодо його непричетності до вчинення злочину та його необізнаність щодо вчинення ОСОБА_2 викрадення речей у потерпілого, свідчить той факт, що в судовому засіданні було встановлено, що останній бачив, як нібито ОСОБА_2 заходив до помешкання ОСОБА_6 без будь-яких речей, проте вийшов з квартири потерпілого з речами, при цьому звернувся до ОСОБА_3 з проханням порадити людину, яка зможе допомогти збути ці речі, хоча за версією обвинувачених, ОСОБА_2 мав нібито тільки зайти з ОСОБА_6 до помешкання останнього, щоб взяти кошти і розрахуватися за таксі, що логічно викликає розумні сумніви щодо законності походження майна, яке виніс з квартири потерпілого ОСОБА_2, на що ОСОБА_3, з його ж власних слів, ніяк не відреагував, а сприяв збуту викраденого майна, шляхом надання телефону свого брата - ОСОБА_10 для допомоги у продажу даних речей.

Разом з тим, суд не може визнати беззаперечним доказом невинуватості ОСОБА_3, його показання про те, що речі, які були викрадені у потерпілого, до його автомобіля приніс брат – ОСОБА_10, які підтверджуються лише показаннями свідків ОСОБА_10 та ОСОБА_14, оскільки вказані свідки являючись, братом та дружиною обвинуваченого зацікавленні в уникненні ним відповідальності за скоєний злочин.

Крім того, суд враховує ту обставину, що в судовому засіданні було встановлено, що до скоєння злочину ОСОБА_6 з обвинуваченими ОСОБА_2 та ОСОБА_3 знайомим не був, підстав оговорити обвинувачених у потерпілого не було, що з-поміж іншого підтверджується й поясненнями самого потерпілого, про те, що в ході досудового слідства йому пред’являли для впізнання особу, в якої було вилучено його речі – ОСОБА_10, проте він не опізнав його, а чітко вказав на обвинуваченого ОСОБА_3, як на особу яка вчинила на нього напад, що на думку суду свідчить про щирість потерпілого. При цьому, суд бере до уваги, що ОСОБА_2 та ОСОБА_3 раніше були знайомі між собою.

Крім того, суд не вбачає підстав для визнання недопустимими таких доказів в кримінальному провадженні як протоколи пред’явлення особи для впізнання від 21.10.2016 року та 20.10.2016 року (т.2 а.с. 216-220, 221-226), протокол огляду місця події від 19.10.2016 року, – квартири АДРЕСА_1 (т.2 а.с.160-162); протокол огляду місця події від 20.10.2016 року з додатками, відповідно до якого проведено огляд автомобіля НОМЕР_2 (т.2 а.с. 165-168), оскільки усі процесуальні дії були проведені відповідно до вимог законодавства, а доводи сторони захисту в цій частині суд вважає надуманими та необґрунтованими, розцінює їх як намагання сторони захисту хибно трактувати положення закону у вигідному для сторони захисту значенні.

Досліджені докази, в їх сукупності, поза розумним сумнівом, дають суду підстави вважати, що розбій був вчинений саме за попередньою змовою між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, які з метою заволодіння майном ОСОБА_6 здійснили напад на нього біля квартири, при цьому погрожуючи застосувати насильство небезпечне для життя та здоров’я предметом, схожим на зброю, подолали волю до опору потерпілого, проникли до його помешкання, де, нанісши останньому удари в область голови, заволоділи його майном.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченим покарання, суд керується вимогами ст.ст. 65-67 КК України та приймає до уваги роз'яснення постанови Пленуму Верховного Суду України № 7 від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_2 являється особою раніше неодноразово судимою (т.2 а.с.203-212), свою вину у скоєнні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.1 а.с. 213-214), позитивно характеризується за місцем проживання(т.2 а.с. 215), обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України, пом’якшують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого суд вважає рецидив злочинів.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_2 до вчиненого злочину, те, що ОСОБА_2 був неодноразово судимим за умисні злочини проти власності, вчинив злочин в період непогашеної судимості, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_2 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України з конфіскацією усього належного йому майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 слід рахувати з 12.06.2018 року.

Керуючись ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_2 ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 20.10.2016 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, обраний ОСОБА_2 у виді тримання під вартою слід продовжити до набрання вироком законної сили.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, відповідно до вимог ст. 65 КК України, суд враховує, що обвинувачений ОСОБА_3 являється особою раніше судимою (т.2 а.с.180-195, т.3 а.с. 1-6), однак вчинив даний злочин до постановлення відносно нього попереднього вироку, свою вину у скоєнні злочину не визнав, у вчиненому не розкаявся, на обліку у лікаря-нарколога та лікаря-психіатра не перебуває (т.2 а.с. 198-199), має на утриманні малолітню дитину – ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11 (т.2 а.с. 201), обставини, що пом’якшують і обтяжують покарання обвинуваченого.

Обставини, які відповідно до ст. 66 КК України, пом’якшують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Обставини, які відповідно до ст. 67 КК України, що обтяжують покарання обвинуваченого судом не встановлені.

Враховуючи вищезазначене, ступінь суспільної небезпеки скоєного злочину, обставини справи, з урахуванням вимог закону та передбачених цим законом санкцій, ставлення ОСОБА_3 до вчиненого злочину, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_3 не можливе без його ізоляції від суспільства, а тому покарання необхідне та достатнє для його перевиховання та виправлення, а також для запобігання вчиненню ним нових злочинів в майбутньому слід призначити у виді позбавлення волі на строк в межах санкції ч.3 ст. 187 КК України з конфіскацією усього належного йому майна. Відповідно до ч.4 ст. 70 КК України, остаточне покарання ОСОБА_3 слід призначити за сукупністю злочинів, шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та покарання призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2016 року, зарахувавши в строк покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2016 року.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 слід рахувати з 12.06.2018 року.

Керуючись ч. 3 ст. 3 та ч. 1 ст. 5 КК України суд приходить до переконання про можливість застосування відносно ОСОБА_3 ч. 5 ст. 72 КК України в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року.

На підставі ч. 5 ст. 72 КК України (в редакції Закону № 838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_3 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду слід зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі з 26.12.2001 року по 26.02.2002 року, з 02.09.2008 року по 08.11.2012 року та з 21.10.2016 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили слід залишити без змін.

Вирішуючи цивільний позов потерпілого ОСОБА_6 в порядку ст.127-129 КПК України в частині стягнення з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 завданої злочином матеріальної шкоди в розмірі 10120 гривень та моральної шкоди в розмірі 35000 грн., суд приймає до уваги положення ст. 128 КПК України, ст. 1177 ЦК України, відповідно до яких особа, якій кримінальним правопорушенням завдано майнової та моральної шкоди, має право пред’явити цивільний позов до обвинуваченого та шкода завдана фізичній особі, яка потерпіла від кримінального правопорушення, відшкодовується відповідно до закону.

Дослідивши надані докази в їх сукупності суд приходить до висновку, що позовні вимоги про стягнення з обвинувачених завданої злочином майнової шкоди, знайшли своє підтвердження в ході судового розгляду та підтверджуються дослідженими в судовому засіданні доказами, а тому позов в цій частині підлягає до задоволення повністю.

Приймаючи до уваги позицію викладену у постанові пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової шкоди)», розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо), яких зазнав позивач, характеру немайнових втрат (їх тривалості, можливості відновлення тощо) та з урахуванням інших обставин. Так, внаслідок вчиненого відносно ОСОБА_6 злочину, останньому було завдано легкі тілесні ушкодження - забій (травматичний набряк) м’яких тканин і дві поверхневі забійні рани в ділянці перенісся, синці – на віках обох очей і в проекції нижньої щелепи зліва, які належать до легких тілесних ушкоджень, що підтверджується висновком судово-медичної експертизи №1670 від 20.10.2016 (т.2 а.с. 163), що у свою чергу призвело до нервових переживань та моральних страждань, позбавлення на деякий час працездатності. Крім того, ОСОБА_6, побоюючись за своє життя та власну безпеку змушений був змінити житло, що створило йому незручності та потребувало додаткових зусиль, а також призвело до зміни звичних умов його життя. Разом з тим, суд, виходячи з принципів виваженості, розумності й справедливості, враховуючи особу кожного із обвинувачених, їхній майновий стан, враховуючи принцип співмірності завданої шкоди заявленій до відшкодування сумі моральної шкоди, вважає, що позовні вимоги про відшкодування моральної шкоди ОСОБА_6 є завеликими та такими, що підлягають зменшенню до 20000 гривень, які слід стягнути солідарно з обвинувачених, а цивільний позов в цій частині підлягає частковому задоволенню. В решті позовних вимог слід відмовити.

Також, відповідно до ст. 124 КПК України з обвинувачених ОСОБА_2 та ОСОБА_3 слід стягнути в рівних долях вартість проведення криміналістичних досліджень, а саме, за висновки: судово-товарознавчої експертизи №3131-3134/16-21 від 21.11.2016 року (т.2 а.с. 230-234), судової дактилоскопічної експертизи №996-Д від 26.10.2016 року (т.2 а.с. 235-243), судової трасологічної експертизи №1572-Т від 31.10.2016 року (т.2 а.с.244-248), оскільки їх проведення було зумовлене розслідуванням вчиненого обвинуваченими злочину у співучасті.

Долю речових доказів в кримінальному провадженні слід вирішити відповідно до ст. 100, 174 КПК України.

Керуючись ст. ст. 50, 59, 63, 65-67, 70, 72 КК України, ст. ст. 100, 124, 127-129, 174, 368-371, 373, 374 КПК України, 1166, 1177 ЦК України, суд, -

УХВАЛИВ :

ОСОБА_2 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 8 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_2 рахувати з 12.06.2018 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_2 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, з 20.10.2016 року по день набрання вироком законної сили.

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч.3 ст. 187 КК України та призначити йому покарання у виді 9 років позбавлення волі з конфіскацією усього належного йому майна.

На підставі ч. 4 ст. 70 КК України ОСОБА_3 за сукупністю злочинів шляхом часткового складання покарання призначеного за цим вироком та покарання призначеного за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2016 року призначити остаточне покарання у виді 15 (п’ятнадцяти) років позбавлення волі, з конфіскацією усього належного йому майна, зарахувавши в строк відбування покарання частково відбуте покарання за вироком Вінницького міського суду Вінницької області від 16.12.2016 року.

Початок строку відбуття покарання ОСОБА_3 рахувати з 12.06.2018 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України (в редакції Закону №838-VIІІ від 26.11.2015 року) ОСОБА_3 строк попереднього ув’язнення під час досудового розслідування та судового розгляду кримінального провадження зарахувати у строк покарання з розрахунку один день попереднього ув’язнення за два дні позбавлення волі, з 26.12.2001 року по 26.02.2002 року, з 02.09.2008 року по 08.11.2012 року та з 21.10.2016 року по день набрання вироком законної сили.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_2 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Запобіжний захід, обраний відносно ОСОБА_3 у виді тримання під вартою, до набрання вироком законної сили – залишити без змін.

Стягнути в рівних долях з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь держави Україна 1672 гривні 78 копійок у відшкодування вартості проведення криміналістичних досліджень в кримінальному провадженні.

Цивільний позов ОСОБА_6 – задовольнити частково.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, – 10120 гривень у відшкодування завданої злочином матеріальної шкоди.

Стягнути солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_12, – 20000 гривень у відшкодування завданої злочином моральної шкоди.

В задоволенні решти позовних вимог – відмовити.

Відповідно до ст. 174 КПК України скасувати арешт, накладений ухвалою слідчого судді Вінницького міського суду Вінницької області №127/22428/16-к від 24.10.2016 року на речові докази в кримінальному провадженні: планшет марки «Lenovo A1000AH», IMEI 860070023256342, ноутбук марки «Acer», N/S: N XRZLEU 00121306517-1601, в корпусі чорного кольору та зарядний пристрій до нього та мобільного телефону «Самсунг»; портфель чорного кольору.

Відповідно до ст. 100 КПК України речові докази в кримінальному провадженні №12016020000008412:

- планшет марки «Lenovo A1000AH», IMEI 860070023256342, в шкіряному чохлі чорного кольору; ноутбук марки «Acer», N/S: WXRZLEU 001213065171601, в корпусі чорного кольору та зарядний пристрій до нього; портфель чорного кольору за логотипом торгової марки «Nike», які передані на відповідальне зберігання ОСОБА_6, після набрання вироком законної сили – залишити останньому

- специфікація до договору позики №74-10527 між ОСОБА_10 та ломбардом «УМКВ і компанія» (предмет застави мобільний телефон марки «LG» моделі «G2»), після набрання вироком законної сили – залишити в матеріалах судового провадження.

Вирок може бути оскаржений до апеляційного суду Вінницької області через Вінницький міський суд Вінницької області протягом 30 днів з моменту його проголошення, а засудженим який тримається під вартою в той же строк з дня отримання копії ухвали.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору.

Суддя-доповідач:

Судді: