Ухвала суду № 74633688, 12.06.2018, Вінницький міський суд Вінницької області

Справа №127/12500/18

Провадження №1-в/127/422/18

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року м. Вінниця

Вінницький міський суд Вінницької області

у складі головуючого - судді Романчук Р.В.,

секретар судового засідання Алексюк В.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у режимі відеоконференції з Державною установою «Вінницька виправна колонія (№86)» заяву засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, засудженому ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, до засудження проживаючого ІНФОРМАЦІЯ_3, громадянину України, раніше судимому:

18.02.1999 року Жмеринським міськрайоним судом Вінницької області за ч. 2 ст. 140, ст. 46-1 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 3 роки з відстрочкою виконання на 1 рік, штраф 680 грн, звільнений 06.05.2003 року умовно-достроково на 5 місяців 6 днів;

По даній справі засуджений 21.04.2010 року Апеляційним судом Вінницької області за п.п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до 14 років позбавлення волі. Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.05.2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17.09.2009 року по 05.06.2010 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі, -

за участю учасників судового провадження:

прокурора Озерського Е.Е.,

представника Державної установи «Вінницька

виправна колонія (№86)» ОСОБА_2,

засудженого ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_3,

ВСТАНОВИВ:

До Вінницького міського суду Вінницької області надійшло клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням на підставі ст. 82 КК України.

Клопотання мотивоване тим, що засуджений відбуває покарання у виді позбавлення волі в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)", працює, за сумлінну поведінку та ставлення до праці неодноразово заохочувався адміністрацією установи, до дисциплінарної відповідальності притягувався, однак стягнення на даний час знято. Просить замінити невідбуту частину покарання у виді позбавлення волі більш м'яким покаранням у виді обмеження волі.

Засуджений ОСОБА_1, який приймав участь в судовому засіданні в режимі відеоконференції, підтримав клопотання та просить його задовольнити. Пояснив, що в установі він працює, режим утримання не порушує, до праці ставиться добросовісно, адміністрацією установи заохочувався неодноразово, до дисциплінарної відповідальності притягувався, однак стягнення на даний час знято, підтримує зв’язки з рідними. Зазначає, що став на шлях виправлення. Просить клопотання задовольнити.

Представник Державної установи "Вінницька виправна колонія (№86)" ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що засуджений працює, отримує заробітну плату, виконавчих листів про стягнення коштів із засудженого в установі немає. Засуджений характеризується позитивно, неодноразово був заохочений адміністрацією установи, декілька разів притягувався до дисциплінарної відповідальності, однак на даний час дисциплінарні стягнення зняті у встановленому законом порядку, підтримує зв’язки із рідними. 04.05.2018 року адміністрація установи розглядала питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, однак засудженому було відмовлено за його заявою. При вирішенні клопотання засудженого покладається на розсуд суду.

Прокурор Озерський Е.Е. заперечує проти задоволення клопотання засудженого, оскільки він був неодноразово засуджений, звільнявся умовно-достроково, однак на шлях виправлення не став та продовжував вчиняти злочини. Крім того, за час відбування покарання засуджений неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності. Вважає, що підстав для задоволення клопотання немає, оскільки засуджений не довів, що став на шлях виправлення.

Суд, дослідивши матеріали клопотання, оглянувши в судовому засіданні матеріали особової справи засудженого, заслухавши думку учасників судового розгляду, приходить до таких висновків.

В судовому засіданні встановлено, що ОСОБА_1 відбуває покарання за вироком Апеляційного суду Вінницької областівід 21.04.2010 року, згідно якого він засуджений за п. п. 4, 7, 12 ч. 2 ст. 115 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк 14 років.

Вирок набрав законної сили та звернутий до виконання.

Ухвалою Вінницького міського суду Вінницької області від 10.05.2016 року зараховано в строк покарання строк попереднього ув'язнення з 17.09.2009 року по 05.06.2010 року з розрахунку 1 день попереднього ув'язнення за 2 дні позбавлення волі.

Початок строку покарання рахується з 17.09.2009 року, кінець строку покарання - 30.12.2022 року.

Станом на 30.04.2018 засуджений відбув 2/3 частини строку покарання, що надає йому право назаміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням, відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 82 КК України.

Згідно з частинами 1- 3 статті 82 КК України особам, що відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі, невідбута частина покарання може бути замінена судом більш м'яким покаранням. У цих випадках більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині цього Кодексу для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутого строку покарання, призначеного вироком. Уразі заміни невідбутої частини основного покарання більш м'яким засудженого може бути звільнено також і від додаткового покарання у виді позбавлення права займати певні посади чи займатися певною діяльністю. Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким може бути застосована, якщо засуджений став на шлях виправлення.

Відповідно до положень ч. 4 ст. 82 КК України заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можлива після фактичного відбуття засудженим:

1) не менше третини строку покарання, призначеного судом за злочин невеликої або середньої тяжкості, крім корупційних злочинів, а також за необережний тяжкий злочин;

2) не менше половини строку покарання, призначеного судом за корупційний злочин середньої тяжкості, умисний тяжкий злочин чи необережний особливо тяжкий злочин, а також у разі, коли особа раніше відбувала покарання у виді позбавлення волі за умисний злочин і до погашення або зняття судимості знову вчинила умисний злочин, за який вона була засуджена до позбавлення волі;

3) не менше двох третин строку покарання, призначеного судом за умисний особливо тяжкий злочин, а також покарання, призначеного особі, яка раніше звільнялася умовно-достроково і вчинила новий умисний злочин протягом невідбутої частини покарання.

У відповідності до п. п. 2, 4 постанови Пленуму Верховного Суду України №2 «Про умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміну невідбутої частини покарання більш м'яким» від 26.04.2002 р. умовно-дострокове звільнення від відбування покарання і заміна невідбутої частини покарання більш м'яким можливі лише після повного і всебічного вивчення даних про особу засудженого. При цьому головною умовою прийняття такого рішення є доведеність при заміні невідбутої частини покарання більш м'яким - того, що засуджений став на шлях виправлення (ч. 3 ст. 82 КК України). Заміна невідбутої частини покарання більш м'яким на підставі ч. 1 ст. 82 КК може застосовуватися до осіб, які відбувають покарання у виді обмеження або позбавлення волі на певний строк. При цьому більш м'яке покарання призначається в межах строків, установлених у Загальній частині КК для даного виду покарання, і не повинне перевищувати невідбутий строк покарання, призначеного вироком.

Згідно п. 3 ч. 1 ст. 537 КПК України, під час виконання вироків суд має право вирішувати питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким.

Вирішуючи питання, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення клопотання, суд враховує дані, які характеризують засудженого, його поведінку за весь період відбування покарання, наявність заохочень та стягнень, відношення до праці.

З досліджених в судовому засіданні матеріалів особової справи засудженого вбачається, що засуджений з 24.02.2010 року по даний час відбуває покарання в Державній установі "Вінницька виправна колонія (№86)".

Засуджений працевлаштований в установі на посаді робочого, отримує заробітну плату.

Виконавчих листів про стягнення коштів із засудженого в установі немає.

Як вбачається з характеристики засудженого ОСОБА_1 від 10.04.2018 року, яка міститься в особовій справі засудженого, за час відбування покарання в установі засуджений характеризується позитивно, працевлаштований на посаді робочого. До дисциплінарної відповідальності притягувався тричі, дані стягнення зняті у встановленому законом порядку, заохочувався 13 разів. Дотримується правомірних та ввічливих взаємовідносин з персоналом. Утримує спальне місце та приліжкову тумбочку у чистоті та порядку, має охайний зовнішній вигляд. Дбайливо ставиться до майна установи і предметів, якими користується при виконанні дорученої роботи. Виконує законні вимоги персоналу установи. Виконує роботу з самообслуговування, має достатній рівень необхідних навичок. До виконання робіт із благоустрою установи ставиться з розумною ініціативою. Не допускає порушень вимог пожежної безпеки і безпеки праці. Заходи виховного та режимно-профілактичного характеру відвідує, та робить для себе належні висновки. Приймає участь у реалізації програми диференційованого виховного впливу "Подолання алкогольної та наркотичної залежності". Підтримує соціально корисні зв'язки з рідними.

Як вбачається з матеріалів особової справи засудженого, 04.05.2018 року адміністрація установи розглядала питання про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким, однак засудженому було відмовлено у заміні невідбутої частини покарання більш м'яким, за його власним бажанням.

Згідно з ч. 1 ст. 6 Кримінально-виконавчого кодексу України виправлення засудженого це процес позитивних змін, які відбуваються в його особистості та створюють у нього готовність до самокерованої правослухняної поведінки.

Відповідно до положень ч. 3 ст. 82 КК України підставою для заміни невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням є не та обставина, що засуджений виправився або довів своє виправлення, а те, що він став на шлях виправлення і для закріплення досягнутих результатів ще необхідний вплив на нього, але вже в умовах відбуття більш м'якого виду покарання. Свідченням того, що засуджений став на шлях виправлення, є його поведінка, сумлінне ставлення до праці, додержання режиму відбування покарання, що підтверджується матеріалами його особової справи, а ефективність і гарантованість цього процесу можливі лише за умови застосування до нього більш м'якого покарання.

Частиною 1 статті 130 Кримінально – виконавчого кодексу України встановлено, що за виконання покладених обов’язків та додержання правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці до осіб, які відбувають покарання у виді позбавлення волі, можуть застосовуватися заходи заохочення.

Застосування заходів заохочення має на меті здійснення виховного впливу на осіб, до яких ці заходи застосовуються на основі об’єктивної оцінки додержання ними правил поведінки, встановлених цим Кодексом та правилами внутрішнього розпорядку колонії, а також дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці. (ч. 1 ст. 131 Кримінально – виконавчого кодексу України).

Як вбачається з довідки про наявність стягнень та заохочень по особовій справі засудженого ОСОБА_1 від 10.04.2018 року, за сумлінну поведінку та ставлення до праці, за виконання покладених обов'язків та додержання правил поведінки, дотримання правил трудового розпорядку та вимог безпеки праці, за період 2011 – 2018 років засуджений був 13 разів заохочений адміністрацією установи .

Разом з тим, з матеріалів особової справи засудженого вбачається, що за період 2016 – 2017 років на засудженого 3 рази накладалися адміністративні стягнення, зокрема 06.06.2016 року, 30.12.2016 року, 29.11.2017 року.

Суд зазначає, що хоча дані стягнення і погашені у встановленому законом порядку, однак вони свідчать про те, що засуджений не став на шлях виправлення та потребує подальшого застосування покарання у виді позбавлення волі.

Крім того, суд зазначає, що наявність лише формально-юридичної підстави, тобто відбуття необхідного строку покарання, не свідчить про те, що засуджений став на шлях виправлення.

Суд зазначає, що працевлаштування, а також заохочення у зв’язку з цим, самі по собі не доводять того, що засуджений став на шлях виправлення в розумінні положень ст. 82 КК України, так як для такого висновку повинні бути наявні докази, які засвідчують, що засуджений сумлінною поведінкою і ставленням до праці в період усього періоду відбування покарання довів, що став на шлях виправлення.

Крім того, суд зазначає, що ОСОБА_1 був неодноразово засуджений, звільнявся умовно-достроково, однак на шлях виправлення не став та продовжував вчиняти злочини. За час відбування покарання засуджений неодноразово притягувався до дисциплінарної відповідальності, і хоча дані стягнення зняті у установленому законом порядку, цього не достатньо для висновку про те, що засуджений став на шлях виправлення.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що в задоволенні клопотання засудженого про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням слід відмовити.

Керуючись ст. 82 КК України, ст. ст. 369-372, 376, 392-395, 532, 537, 539 КПК України, -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання засудженого ОСОБА_1 про заміну невідбутої частини покарання більш м'яким покаранням відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Вінницької області шляхом подачі апеляційної скарги через Вінницький міський суд Вінницької області протягом семи днів з дня її оголошення, а засудженим в той самий строк з дня вручення йому копії судового рішення.

Ухвала набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.

Оскарження прокурором ухвали суду щодо умовно-дострокового звільнення від відбування покарання або заміни невідбутої частини покарання більш м’яким зупиняє її виконання.

Суддя