Постанова № 74633171, 06.06.2018, Одеський апеляційний господарський суд

ОДЕСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

__________________

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року м. ОдесаСправа № 5/323/05Одеський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого судді: Філінюка І.Г.,

суддів: Будішевської Л.О., Лашина В.В.

секретар судового засідання Герасименко Ю.С.

за участю:

від ФОП ОСОБА_1 - адвокат ОСОБА_2, ордер № 252285, від 13.04.2018;

від МПП «Марина» - ОСОБА_3, довіреність № 25 від 05.08.2016;

від Кривоозерського районного центру зайнятості - ОСОБА_4, довіреність № 01-1454 від 16.03.18

Інші учасники процесу в судове засідання не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

розглянувши апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1

на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 (про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі)

суддя – Міщенко В.І.

Час і місце ухвалення: 12:35 год.; м. Миколаїв

Дата складання повного тексту 15.09.2014

у справі № 5/323/05

про банкрутство Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім.Т.Г. ОСОБА_5

Кредитори:

1. МПП «Марина»;

2. Первомайська об'єднана державна податкова інспекція Головного управління Міндоходів у Миколаївській області;

3. Кривоозерський райцентр зайнятості;

4. Відділення виконавчої дирекції фонду соцстрахування від нещасних випадків на виробництві та профзахворювань у Кривоозерському районі Миколаївської області;

5. Відділення виконавчої дирекції фонду соцстрахування від нещасного випадку на виробництві та профзахворювання в м. Южноукраїнську;

6. Управління ПФУ в Кривоозерському районі Миколаївської області;

7. ВАТ ЕК «Миколаївобленерго»;

8. Публічне акціонерне товариство «КОМПАНІЯ «РАЙЗ»;

Ліквідатор: ОСОБА_6

про банкрутство

ВСТАНОВИВ:

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі №5/323/05 затверджено звіт ліквідатора та ліквідаційний баланс Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім.Т.Г.Шевченка (далі – ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка) станом на 25.07.2014, ліквідовано ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка, провадження у справі припинено.

Не погодившись із вказаною ухвалою Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 (далі – ФОП ОСОБА_1С.) звернулась до Одеського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права просить поновити строк на апеляційне оскарження ухвали господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі №5/323/05; залучити ФОП ОСОБА_1 до участі у справі №5/323/05 в якості учасника провадження у справі про банкрутство; скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі №5/323/05 та справу передати на розгляд до господарського суду Миколаївської області на стадію ліквідації.

Узагальнені доводи апеляційної скарги.

15.07.2010 в процесі ліквідаційної процедури у справі № 5/323/05, між ФОП ОСОБА_1 та ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка в особі ліквідатора укладено договір купівлі-продажу нерухомого майна, відповідно до якого ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняла у свою власність об'єкти нерухомого майна згідно переліку, зазначеного в специфікаціях до Договору, які є невід'ємною його частинами. Ціни за кожен об'єкт також зазначалися в специфікаціях. Всього позивачем придбано 32 об'єкти нерухомості по 5 специфікаціях на загальну суму 52 200,00 грн.

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 5/161/10, визнано дійсним договір купівлі-продажу від 15.07.2010, між ФОП ОСОБА_1 та ПОВСП ім ОСОБА_5, з підстав його доведеності та обґрунтованості. Визнано право власності за ФОП ОСОБА_1 на 32 об’єкта нерухомості згідно вищезазначеного переліку.

Проте, як зазначає апелянт, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 5/161/10, яке слугувало підставою для реєстрації за банкрутом права власності на придбане ФОП ОСОБА_1 майно, скасоване постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2008 у справі № 17/667/07.

Крім того, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі № 5/161/10, яке залишено без змін постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, скасовано рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14 жовтня 2010 року у справі № 5/161/10 та у задоволенні позову ФОП ОСОБА_1 до відповідача ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка про визнання договору купівлі-продажу дійсним та визнання права власності – відмовлено.

Так, апелянт вважає, що оскільки у задоволені позову ФОП ОСОБА_1 до ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка про визнання дійсним договору купівлі-продажу від 15.07.2010 та визнання право власності за ФОП ОСОБА_1 на 32 об’єкта нерухомості згідно вищезазначеного переліку відмовлено, то зазначений договір є нікчемним.

У зв’язку з чим ФОП ОСОБА_1 набуло право грошової вимоги до ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка, проте апелянт не може звернутися до ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка з віндикаційним позовом до боржника, у зв’язку з ліквідацією останнього.

ФОП ОСОБА_1 зазначає, що при затвердженні звіту ліквідатора та припиненні провадженні у справі про банкрутство ПОВСП ім.Т.Г.Шевченка, судом першої інстанції порушено вимоги Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», оскільки ліквідатором було неправомірно включено до ліквідаційної маси майно, яке на належало боржнику.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 02.02.2018 відкрито апеляційне провадження за апеляційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 про затвердження звіту ліквідатора та припинення провадження у справі у справі № 5/323/05 у складу суду: головуючий суддя – Жеков В.І., судді – Лашин В.В., Будішевська Л.О.

У зв’язку з відставкою головуючого судді Жекова В.І., відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 12.03.2018, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 14.03.2018 прийнято справу №5/323/05 до провадження у зміненому складі суду: головуючий суддя: Філінюк І.Г., судді: Будішеська Л.О., Лашин В.В. зі стадії підготовки справи до апеляційного розгляду.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 19.03.2018 призначено справу №5/323/05 до розгляду на 16.04.2018 о 12:45 год.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.04.2018 залучено ФОП ОСОБА_1 до участі у справі про банкрутство Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченка в якості учасника провадження.

В судовому засіданні 16.04.2018 оголошено перерву до 26.04.2018 о 10:00 год.

У зв’язку з перебуванням головуючого судді Філінюка І.Г. у відпустці 26.04.2018 відповідно до Наказу № 131-в від 25.04.2018 голови Одеського апеляційного господарського суду та наявністю процесуальних строків розгляду справи, ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.04.2018, призначено справу № 5/323/05 до розгляду на 14.05.2018 о 12:30 год.

В судовому засіданні 14.05.2018 представником Кривоозерського районного центру зайнятості заявлено заяву про відвід головуючого судді у справі, відповідно до якої просить відвести суддю Одеського апеляційного господарського суду Філінюка І.Г. від розгляду апеляційної скарги ОСОБА_1 на ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі №5/323/05.

В судовому засіданні 14.05.2018 оголошено перерву до 17:30 год.

Колегія суддів Одеського апеляційного господарського суду у складі: головуючого судді Філінюка І.Г., суддів Будішевської Л.О., Лашина В.В., розглянувши вказану заяву про відвід, дійшла висновку про її необгрунтованість, у зв'язку з чим ухвалою суду апеляційної інстанції від 14.05.2018 провадження у даній справі зупинено до вирішення питання про відвід судді Філінюка І.Г. в порядку ч.3 ст.39 ГПК України.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 16.05.2018 (суддя Мишкіна М.А.) у задоволенні заяви Кривоозерського районного центру зайнятості про відвід судді Філінюка І.Г. відмовлено.

Ухвалою Одеського апеляційного господарського суду від 25.05.2018 поновлено провадження у справі № 5/323/05 з 06.06.2018, розгляд апеляційної скарги призначено на 06.06.2018 о 12:30 год.

В судове засідання 06.06.2017 з’явились представник ФОП ОСОБА_1, МПП «Марина» які підтримали доводи апеляційної скарги, та просили скасувати ухвалу Господарського суду Миколаївської області, представник Кривоозерського районного центру зайнятості просив ухвалу місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення.

Щодо заявлених учасниками справи клопотань під час перегляду справи у апеляційній інстанції.

В судовому засіданні 06.06.2018 представником Кривоозерського районного центру зайнятості заявлено клопотання про закриття провадження у справі.

Крім того, до суду надійшло клопотання ОСОБА_7 про залучення його до участі у справі в якості учасника провадження у справі про банкрутство (від 11.05.2018).

Вищевказані клопотання були розглянуто судовою колегією в судовому засіданні 06.06.2018 та за результатами їх розгляду винесено ухвали в протокольній формі, про відмову в їх задоволенні, що відображено у протоколі судового засідання від 06.06.2018 по справі № 5/323/05.

Інші заяви та клопотання учасниками справи до суду не заявлялись.

Інші учасники процесу в судове засідання 06.06.2018 не з'явились, про дату, час та місце розгляду апеляційної скарги повідомлені належним чином.

Відповідно до ч. 12 ст. 270 ГПК України, неявка сторін, або інших учасників справи, належним чином повідомлених про дату, час і місце розгляду справи, не перешкоджає розгляду справи.

Зважаючи на те, що явка сторін не визнавалася судом обов’язковою, колегія суддів переходить до розгляду апеляційної скарги по суті.

Статтею 269 ГПК України встановлено, що суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.

Згідно ст. 271 ГПК України апеляційні скарги на ухвали суду першої інстанції розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення суду першої інстанції з урахуванням особливостей, визначених цією статтею.

Заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши матеріали справи, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, колегія суддів дійшла наступних висновків.

Згідно ст.41 ГПК України, в редакції, що діяла до 15.12.2017, господарські суди розглядають справи про банкрутство у порядку провадження, передбаченому цим Кодексом, з урахуванням особливостей, встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом».

Провадження по даній справі про банкрутство здійснюється відповідно до вимог Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» в редакції до 19.01.2013.

Пункт 1 ст. 5 Закону про банкрутство, в редакції, чинній до 19.01.2013 встановлює, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Законом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законодавчими актами України.

Як вбачається з матеріалів справи, господарським судом Миколаївської області за заявою МПП «Марина» 28.12.2005 порушено справу про банкрутство ПОВСП ім.Т.Г. ОСОБА_5, оскільки останнє неспроможне задовольнити вимоги ініціюючого кредитора у сумі 1 071 818 грн.

Ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2006 введено процедуру розпорядження майном боржника, розпорядником майна призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6

Відповідно до ухвали Господарського суду Миколаївської області від 07.02.2006 заявником опубліковано у газеті «Голос України» від 16.02.2006 № 30 оголошення про порушення справи про банкрутство боржника.

У тридцятиденний строк з дня опублікування в офіційному друкованому органі оголошення, надійшли заяви від кредиторів, розпорядником майна складений реєстр вимог кредиторів станом на 25.04.2006 у сумі 1742013,36 грн. Ухвалою від 25.04.2006 наданий реєстр затверджений судом та призначені збори кредиторів.

Постановою Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 боржника визнано банкрутом, відкрито ліквідаційну процедуру, ліквідатором призначено арбітражного керуючого ОСОБА_6 та затверджено оплату його послуг у сумі 1000,00 грн. за кожний місяць роботи за рахунок майна банкрута та додаткову винагороду у розмірі 10 % від задоволених вимог конкурсних кредиторів за їх рахунок.

На виконання постанови Господарського суду Миколаївської області від 23.05.2006 ліквідатором опубліковано в газеті «Голос України» від 09.06.2006 № 105 (3855) оголошення про визнання боржника банкрутом та відкриття ліквідаційної процедури.

Як вбачається з матеріалів справи, ліквідатор ОСОБА_6 надав до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс банкрута станом на 25.07.2014 до яких додано показники виявленої ліквідаційної маси.

Ліквідатором проведено інвентаризацію активів банкрута, що підтверджується інвентаризаційними описами від 15.06.2006 та 16.06.2006.

Оцінку майна банкрута проведено ФОП ОСОБА_8 та Регіональною торгівельною палатою Миколаївської області.

Ліквідатором реалізовано майно банкрута на загальну суму 686428,00 грн., що підтверджується договорами купівлі-продажу від 05.03.2007, 22.05.2007, 29.11.2007, 07.02.2008, 14.03.2008, 25.07.2008, 28.02.2009, 25.04.2009, 30.04.2011 № 02/11, № 03/11.

В процесі ліквідаційної процедури згідно Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», були погашені кредиторські вимоги першої та частково другої черг, а саме: у сумі 453,00 грн. судового збору, заборгованість по заробітній платі перед звільненими працівниками банкрута у сумі 44722,40 грн., заборгованість по аліментам у сумі 4778,54 грн., вихідна допомога у сумі 3562,00 грн., витрати на публікацію оголошення про порушення справи про банкрутство у сумі 240,00 грн., витрати ліквідатора в ліквідаційній процедурі склали 632672,06 грн. у тому числі: оплата послуг ліквідатора у сумі 129067,00 грн., решта вимог кредиторів у сумі 1688497,42 грн. залишилася не погашеною, оскільки відсутнє майно у банкрута, що підтверджується листом Центру надання послуг, пов’язаних з використанням автотранспортних засобів з обслуговування Доманівського, Кривоозерського та Врадіївського районів УДАІ УМВС України в Миколаївській області від 24.07.2014 № 9//11-144, відміткою Відділу технічного нагляду Управління технічного нагляду, ОП та ПБ Державної інспекції сільського господарства у Миколаївській області від 24.07.2014 на запиті ліквідатора від 23.07.2014 № 09.

Відповідно до довідки Комунального підприємства «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 09.12.2013 № 630 за банкрутом зареєстровано нерухоме майно, яке реалізоване ліквідатором в ліквідаційній процедурі.

Згідно листа Кривоозерського районного відділу земельних ресурсів Миколаївського обласного головного управління земельних ресурсів від 26.06.2006 р. № 284 банкрут, з моменту створення до грудня 2005 р. використовував земельні частки (паї) громадян власників сертифікатів на право на земельні частки (паї) з земель колективної власності банкрута на підставі договорів оренди земельних часток (паїв), у власності банкрута земельних ділянок немає, з моменту припинення договорів оренди земельних часток (паїв), внаслідок закінчення терміну їх дії, у банкрута, на території Кривоозерського району Миколаївської області земельних ділянок в користуванні немає.

Згідно довідки Відділу державної виконавчої служби Кривоозерського районного управління юстиції Миколаївської області від 05.09.2014 № 5374/05-36 станом на 05.09.2014 на виконанні не перебувають відкриті виконавчі провадження щодо стягнення боргів з банкрута.

Згідно листа Кривоозерського відділення Первомайської ОДПІ від 24.07.2014 № 648/8118-10 у банкрута відкрити 2 рахунки в Кривозерському відділенні АТ «ОСОБА_9 Аваль»: № 26004259, № 260083053, та один рахунок в ГУ ДКСУ у Миколаївської області № 35437006000869, які закрито ліквідатором, що підтверджується довідками Кривозерського відділення АТ «ОСОБА_9 Аваль» від 24.07.2014 № 178 та УДКСУ у Кривоозерському районі від 24.07.2014 № 02-07/541.

Об’єднаний трудовий архів селищної та сільських рад Кривоозерського району Миколаївської області прийняв документи з особового складу банкрута на довготривале зберігання, що підтверджується довідкою архіву від 22.07.2014 № 14 та актом приймання-передавання документів від 22.07.2014 № 2.

Круглу печатку банкрута знищено, про що ліквідатором складено відповідний протокол від 24.07.2014.

Комітет кредиторів (протокол від 24.07.2014 № 57) вирішив визнати роботу ліквідатора банкрута ОСОБА_6 задовільною, затвердив звіт про оплату послуг і відшкодування витрат ОСОБА_6 та клопотати перед Господарським судом Миколаївської області про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу банкрута.

Ухвалюючи рішення про затвердження звіту ліквідатора, ліквідаційного балансу боржника та припинення провадження у справі про банкрутство, місцевий господарський суд, виходив з того, що ліквідатором вжито всіх встановлених Законом України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» заходів по здійсненню та завершенню ліквідаційної процедури.

Проте, з таким висновком колегія апеляційної інстанції погодитися не може, відповідно до наступного.

Відповідно до вимог статті 1 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону до 19.01.2013, ліквідація - припинення діяльності суб'єкта підприємницької діяльності, визнаного господарським судом банкрутом, з метою здійснення заходів щодо задоволення визнаних судом вимог кредиторів шляхом продажу його майна; ліквідатор - фізична особа, яка відповідно до рішення господарського суду організовує здійснення ліквідаційної процедури боржника, визнаного банкрутом, та забезпечує задоволення визнаних судом вимог кредиторів у встановленому цим Законом порядку.

Відповідно до частин 1, 6 статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону до 19.01.2013, кошти одержані від продажу майна банкрута, спрямовується на задоволення вимог кредиторів, у порядку, встановленому цією статтею. Вимоги, не задоволені за недостатністю майна, вважаються погашеними.

Згідно частини 1 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону до 19.01.2013, після завершення усіх розрахунків з кредиторами ліквідатор подає до господарського суду звіт та ліквідаційний баланс, до якого додаються: показники виявленої ліквідаційної маси (дані її інвентаризації); відомості про реалізацію об'єктів ліквідаційної маси з посиланням на укладені договори купівлі-продажу; копії договорів купівлі-продажу та акти приймання - передачі майна; реєстр вимог кредиторів з даними про розміри погашених вимог кредиторів; документи, які підтверджують погашення вимог кредиторів.

Господарський суд після заслуховування звіту ліквідатора та думки членів комітету кредиторів або окремих кредиторів виносить ухвалу про затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу.

Відповідно до частини 2 статті 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону до 19.01.2013, якщо за результатами ліквідаційного балансу після задоволення вимог кредиторів не залишилося майна, господарський суд виносить ухвалу про ліквідацію юридичної особи - банкрута.

Колегія суддів зазначає, що ухвала суду про затвердження звіту ліквідатора і ліквідаційного балансу є за своєю правовою природою судовим рішенням, яке підсумовує хід ліквідаційної процедури, в якому необхідно повно відобразити обставини, що мають значення для даної справи.

Затверджуючи звіт ліквідатора, господарський суд повинен дати оцінку належності проведення ліквідатором всієї ліквідаційної процедури, дотримання ним черговості задоволення вимог кредиторів, відповідності законодавству про банкрутство всіх обов'язкових додатків до звіту ліквідатора, зокрема, оцінити повноту пошуку, виявлення майнових активів банкрута, для включення їх в ліквідаційну масу, дати оцінку діям ліквідатора щодо пошуку, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб, надати оцінку повноті реалізації ліквідатором активів боржника, а також з'ясувати чи здійснювались ліквідатором заходи для виявлення та повернення дебіторської заборгованості банкрута. Висновки суду про встановлені обставини і їх правові наслідки повинні бути вичерпними, відповідати дійсності та підтверджуватися достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні.

Відповідно до вимог частин 1, 2 статті 43 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

Рішення з господарського спору, в тому числі і у справі про банкрутство, повинно прийматись у цілковитій відповідності з нормами матеріального і процесуального права та фактичними обставинами справи, з достовірністю встановленими господарським судом, тобто з'ясованими шляхом дослідження та оцінки судом належних і допустимих доказів у конкретній справі. Відхиляючи будь-які доводи сторін чи спростовуючи подані стороною докази, господарські суди повинні у мотивувальній частині рішення навести правове обґрунтування і ті доведені фактичні обставини, з огляду на які ці доводи або докази не взято до уваги судом. Викладення у рішенні лише доводів та доказів сторони, на користь якої приймається рішення, є порушенням вимог статті 4-2 Господарського процесуального кодексу України, в редакції чинній до 15.12.2017, щодо рівності всіх учасників судового процесу перед законом і судом.

Згідно частини 1 статті 25 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону до 19.01.2013, ліквідатор з дня свого призначення здійснює такі повноваження, зокрема, приймає до свого відання майно боржника, вживає заходів по забезпеченню його збереження; виконує функції з управління та розпорядження майном банкрута; здійснює інвентаризацію та оцінку майна банкрута згідно з законодавством; аналізує фінансове становище банкрута; очолює ліквідаційну комісію та формує ліквідаційну масу; пред'являє до третіх осіб вимоги щодо повернення дебіторської заборгованості банкруту; з підстав, передбачених частиною десятою статті 17 цього Закону, подає до господарського суду заяви про визнання недійсними угод боржника; вживає заходів, спрямованих на пошук, виявлення та повернення майна банкрута, що знаходиться у третіх осіб; реалізує майно банкрута для задоволення вимог, включених до реєстру вимог кредиторів, у порядку, передбаченому цим Законом; здійснює інші повноваження, передбачені цим Законом.

Як вбачається з матеріалів справи, доказів які надані до апеляційної скарги:

Рішенням Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2007 по справі № 17/667/07 за ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка визнано право власності, в тому числі на нежитлові будівлі: 1. Кузня-плотня – за адресою с. Червоний Орач, вул. Перемоги, 24; 2. Склад-кладова - за адресою с. Червоний Орач, вул. Перемоги, 24 «а»; 3. зерносклад - за адресою с. Червоний Орач, вул. Перемоги, 24 «б»; 4. заправка ПММ - за адресою с. Червоний Орач, вул. Перемоги, 24 «в»; 5. Погріб - за адресою. ОСОБА_10, вул. Перемоги, 24 «г»; 6. Корівник-свинарник - за адресою с. Червоний Орач,вул. Перемоги, 24 «д»; 7. Автогараж - за адресою с. Червоний Орач, вул. Перемоги, 24 «е»; 8 Майстерня мехзагону №3 - за адресою с. Червоний Орач, вул. Шкільна, 14; 9. будинок механізатора - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Червоний Орач, вул. Шкільна, буд. 14-а; 10. дім механізаторів - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул.Леонова, буд. 45-а; 11. майстерня, літА1,- -, за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Леонова, буд. 45-б; 12. заправка - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Леонова, буд. 45-г; 13. будівля КПО - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Леонова, буд. 47; будинок механізатора - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Рози Люксембург, буд 85; 15. гараж-майстерня - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Рози Люксембург, буд 85-а; 16. гараж-навіс - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Рози Люксембург, буд 85-6; 17. будівля АЗС - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Рози Люксембург, буд 8 5-в; 18. свинарник - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд 410-6; 19. свинарник - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 410-в; 20. свинарник - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 410-г; 21. свинарник - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 410-д; 22.будівля водокачки, - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 410-ж; 23. склад ДКУ - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 410-е; 24. будівля складу - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 410-є; 25. цегельний завод - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 365-ж; 26. будівля вагової - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 365-з; 27. червоводня - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 365-ї; 28. склад насіннєвий - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 365-и; 29. корівник - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 299-з; 30. корівник з допоміжними спорудами - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 299-і; 31. зерносклад - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 267-н; 32. будівля кузні-плотні - за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд 267-о. (далі 32- об’єкти нежитлових будівель).

26.12.2007 арбітражним керуючим ОСОБА_6 проведено державну реєстрацію прав власності за ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка на зазначені нежитлові будівлі.

Постановою Вищого господарського суду України від 09.04.2008 по справі № 17/667/07 рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2007 скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.

Скасовуючи рішення суду у справі № 17/667/07, касаційний суд зазначив, що приймаючи оскаржуване рішення, місцевий господарський суд погодився з доводами позивача і послався на норми ст. 376 Цивільного кодексу України, відповідно до яких право власності на самочинно збудоване нерухоме майно може бути за рішенням суду визнане за особою, яка здійснила самочинне будівництво на земельній ділянці, що не була їй відведена для цієї мети, за умови надання земельної ділянки у встановленому порядку особі під уже збудоване нерухоме майно.

Однак, при цьому судом не враховано, норми пункту 5 цієї статті Кодексу, згідно з якими на вимогу власника (користувача) земельної ділянки суд може визнати за ним право власності на нерухоме майно, яке самочинно збудоване на ній, якщо це не порушує права інших осіб.

До касаційного подання прокурора додані видані громадянам свідоцтва про право власності на частини об'єктів, на які відповідно до спірного судового рішення визнане право власності за юридичною особою - ПОВ СП ім. Т.Г. Шевченка, так судова колегія касаційної інстанції дійшла висновку, що судом не досліджено обставини щодо прав інших осіб на вказане майно та підстав для визнання за позивачем права власності на перераховані в резолютивній частини рішення об'єкти.

Ухвалою господарського суду Миколаївської області від 10.06.2008 провадження по справі № 17/667/07 припинено на підставі п. 1 ст. 80 Господарського процесуального кодексу України з посиланням на те, що на момент розгляду справи, спірне майно передано у спільну приватну власність фізичним особам – членам Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченко і, оскільки рішення господарського суду з даного спору може зачіпати інтереси фізичних осіб, даний спір непідвідомчий господарському суду, а підлягає розгляду в суді загальної юрисдикції.

В подальшому, арбітражним керуючим ОСОБА_6 складений інвентаризаційний опис майна боржника та включено до ліквідаційної маси нерухоме майно, яке перелічено в резолютивній частині рішення Господарського суду Миколаївської області від 02.10.2007 по справі № 17/667/07, в тому числі 32 об’єкта нежитлових будівель.

15 липня 2010 року в процесі ліквідаційної процедури по справі № 5/323/05 між ФОП ОСОБА_1 та ліквідатором ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка укладено договір купівлі - продажу № 01/10 (далі-Договір), відповідно до якого ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка передав, а ФОП ОСОБА_1 прийняла у свою власність об'єкти нерухомого майна згідно переліку, зазначеного в специфікаціях до Договору, які є невід'ємною його частинами. Ціни за кожен об'єкт також зазначалися в специфікаціях. Всього позивачем придбано 32 об'єкти нерухомості по 5 специфікаціях на загальну суму 52 200,00 грн.

На виконання умов Договору, актам приймання - передачі № 01/10 - 05/10 від 15.07.2010 ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка передав ФОП ОСОБА_1 відповідні об'єкти нерухомості, які є предметом Договору та зазначені в специфікаціях до цього Договору, що підтверджується також накладними № 01/10 - 05/10 від 15.07.2010.

ФОП ОСОБА_1 15.07.2010 сплачено суму договору у розмірі 52 200,00 грн. готівковими коштами через касу відповідача, що встановлено у господарській справі № 5/161/10.

В подальшому, ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка ухилився від нотаріального посвідчення договору, що позбавило ФОП ОСОБА_1 зареєструвати за собою у встановленому порядку право власності на придбані об'єкти нерухомості, що змусило ФОП ОСОБА_1 звернутись до господарського суду Миколаївської області з позовом про визнання право власності на 32 об’єкта нерухомості.

Так, рішенням Господарського суду Миколаївської області від 14.10.2010 у справі № 5/161/10, визнано дійсним договір купівлі-продажу № 01/10, укладений від 15.07.2010, між ФОП ОСОБА_1 ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка, визнано за ФОП ОСОБА_1 право власності на 32 об’єкта нерухомості.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду Одеської області та постановою Вищого господарського суду України від 05.12.2017, рішення Господарського суду Миколаївської області від 14.10.2010 по справі № 17/667/07 скасовано.

Так, апеляційний та касаційний господарські суду в рамках справи № 5/161/10 встановили, що 19.02.2001 за результатами зборів членів Сільськогосподарського виробничого кооперативу ім. Т.Г. Шевченка було прийнято рішення про його реорганізацію у Приватно-орендне виробниче сільськогосподарське підприємство ім. Т.Г. Шевченка та затверджено перелік майна, яке підлягало розпаюванню.

Рішенням Виконкому Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області від 31.05.2007 за № 26 за заявою ліквідатора та на виконання Рішення № 21 від 25.04.2007 «Про створення комісії для проведення інвентаризації не житлових будівель нерухомого майна на території сільської ради» присвоєно нежитловим об‘єктам нерухомого майна в селі Криве Озеро, адреси з подальшим встановленням на цих спорудах номерних знаків.

Рішенням виконкому Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області від 27.09.2007 року №53 «Про внесення змін до рішення №26 виконкому від 31.05.2007 року «Про присвоєння адреси нежитловим об’єктам нерухомого майна», затверджено список об’єктів нерухомого майна, яким присвоєні адреси.

Відповідно до ст.7 Закону України «Про колективне сільськогосподарське підприємство» в редакції станом на 03.03.2005, об'єктами права колективної власності підприємства є земля, інші основні та оборотні засоби виробництва, грошові та майнові внески його членів, вироблена ними продукція, одержані доходи, майно, придбане на законних підставах. Об'єктами права власності підприємства є також частки у майні та прибутках міжгосподарських підприємств та об'єднань, учасником яких є підприємство.

Майно у підприємстві належить на праві спільної часткової власності його членам.

Відповідно до витягу з протоколу №7 засідання майнової комісії від 09.05.2001 року ПОВСП ім ОСОБА_5, вирішено виділити ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_13 в рахунок майнового паю майно відповідно переліку майна пайового фонду і на основі свідоцтва про право власності на майновий пай – зерносклад.

Згідно акту приймання-передачі від 25.05.2001 року за накладною №14 від 25.05.2001 члени майнової комісії передали, а ОСОБА_11 прийняла зерносклад.

21.11.2005 року ОСОБА_11 видане свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії МК-13-07 №493, згідно якого ОСОБА_11В має право на пайовий фонд майна КСП ім.Т.Г. ОСОБА_5 в розмірі 4018 грн.

Рішенням виконкому Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області від 27.09.2007 року №62 «Про оформлення права власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна – зерносклад по вул.Горького,267-н в селі Криве Озеро ІІ Кривоозерського району» вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна - зерносклад по вул.Горького,267-н в селі Криве Озеро ІІ Кривоозерського району:

ОСОБА_11 на 22/100 ідеальних частин;

ОСОБА_12 на 59/100 ідеальних частин;

ОСОБА_13 19/100 ідеальних частин,

та запропоновано заявникам звернутися до КП «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» за проведенням реєстрації права власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна згідно з цим рішенням.

Відповідно до витягу з протоколу №21 засідання майнової комісії від 09.05.2001 ПОВСП ім ОСОБА_5, вирішено виділити ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 корівник двохрядний вартістю 19864,00 грн. в рахунок майнового паю майно відповідно переліку майна пайового фонду і на основі свідоцтва про право власності на майновий пай.

Згідно акту приймання-передачі від травня 2001 року за накладною №37 члени майнової комісії передали, а ОСОБА_14, ОСОБА_15, ОСОБА_16 прийняли корівник двохрядний.

21.11.2005 ОСОБА_16 видане свідоцтво про право власності на майновий пай члена КСП (майновий сертифікат) серії МК-13-07 №222, згідно якого останній має право на пайовий фонд майна КСП ім.Т.Г. ОСОБА_5 в розмірі 2016 грн.

Рішенням виконкому Кривоозерської сільської ради Кривоозерського району Миколаївської області від 24.02.2009 №9 «Про оформлення права власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна – двохрядного корівника по вул.Горького,299-з в селі Криве Озеро ІІ Кривоозерського району» вирішено оформити право власності та видати свідоцтво про право власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна - двохрядний корівник по вул.Горького, 299-з в селі Криве Озеро ІІ Кривоозерського району:

ОСОБА_14 на 45/100 ідеальних частин;

ОСОБА_17 на 44/100 ідеальних частин;

ОСОБА_18 11/100 ідеальних частин,

та запропоновано заявникам звернутися до КП «Первомайське міжміське бюро технічної інвентаризації» за проведенням реєстрації права власності на нежитловий об’єкт нерухомого майна згідно з цим рішенням.

Таким чином, Одеський апеляційний господарський суд та Вищий господарський суд України встановили, що пайовики ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка мають Свідоцтва про право власності на пай (майнові сертифікати), акти приймання-передачі, відповідно до яких вказаним особам при виході зі складу членів КСП ім.Т.Г. ОСОБА_5 (правонаступником якого є Банкрут), виділено об’єкти нерухомості, які є також і предметом договору купівлі-продажу, укладеного ліквідатором ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка в ліквідаційної процедурі з ФОП ОСОБА_1 - корівник, літА1, загальною площею 900,0 м2, за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 299-з та зерносклад, літА1, загальною площею 810 м2, за адресою Миколаївська обл., Кривоозерський р-н, с. Криве Озеро Друге, вул. Горького, буд. 267-н., суд апеляційної інстанції дійшов вірного висновку, що укладення договору купівлі–продажу від 15.07.2010 між ФОП ОСОБА_1 та ПОВСП ім ОСОБА_5 в особі ліквідатора порушило правовий інтерес пайовиків, які згідно діючого законодавства, не позбавлені у майбутньому оформити право власності належним чином на виділене їм майно.

Відповідно до ч. 4 ст. 75 ГПК України, обставини, встановлені рішенням суду в господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом

Крім того, як вбачається з матеріалів справи, ухвалою Господарського суду Миколаївської області від 27 жовтня 2016 року (суддя Давченко Т.М.) задоволено заяву арбітражного керуючого ОСОБА_6 про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі № 5/323/05, її скасовано та провадження про банкрутство ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка поновлено на стадії ліквідаційної процедури, державну реєстрацію припинення юридичної особи відмінено.

Постановою Одеського апеляційного господарського суду від 25.10.2017 ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 27.10.2016 по справі № 5/323/05 скасовано. Відмовлено арбітражному керуючому ОСОБА_6 у задоволенні заяви про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі № 5/323/05. Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 по справі № 5/323/05 залишено без змін.

Так, відмовляючи у задоволені заяви ліквідатора ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка про перегляд за нововиявленими обставинами ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі № 5/323/05, судом встановлено факт обізнаності арбітражного керуючого ОСОБА_6 про існування рішення членів СГВК ім. Т.Г. Шевченка від 2001 р. про його реорганізацію у ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка та затвердження переліку майна, що підлягало розпаюванню між пайовиками останнього.

Відповідно до ч. 1 ст. 26 Закону про банкрутство, усі види майнових активів (майно та майнові права) банкрута, які належать йому на праві власності або повного господарського відання на дату відкриття ліквідаційної процедури та виявлені в ході ліквідаційної процедури, включаються до складу ліквідаційної маси, за винятком об'єктів житлового фонду, в тому числі гуртожитків, дитячих дошкільних закладів та об'єктів комунальної інфраструктури, які в разі банкрутства підприємства передаються в порядку, встановленому законодавством, до комунальної власності відповідних територіальних громад без додаткових умов і фінансуються в установленому порядку.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає необхідним вказати, що формування ліквідаційної маси у справі про банкрутство здійснюється ліквідатором на підставі правовстановлюючих документів, які підтверджують право власності боржника.

Таким чином, колегія суддів приходить до висновку, що дії ліквідатора ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка з включення спірного майна (32 об’єкта нежитлових будівлеь) до ліквідаційної маси підприємства-банкрута та подальший його продаж ФОП ОСОБА_1 вчинені з порушенням вимог законодавства, в тому числі положень статті 31 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», та всупереч інтересам інших осіб, а тому такі дії визнаються судом апеляційної інстанції неправомірними.

Враховуючи вимоги статей 25, 32 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», в редакції Закону до 19.01.2013, колегія суддів апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити, що розглядаючи ліквідаційний баланс та звіт ліквідатора, в судовому засіданні господарський суд перевіряє обґрунтованість, правомірність та повноту дій ліквідатора, а також, достовірність змісту ліквідаційного балансу.

Проте, господарським судом Миколаївської області при затвердженні звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка наданий ліквідатором, не досліджено та не встановлено достовірність змісту ліквідаційного балансу та підстав включення до нього нерухомого майна.

Відповідно до діючого законодавства обґрунтованим визнається рішення, в якому повно відображені обставини, які мають значення для даної справи, висновки суду про встановлені обставини є вичерпними, відповідають дійсності і підтверджуються достовірними доказами, дослідженими у судовому засіданні.

Оскаржувана ухвала суду першої інстанції таким вимогам закону не відповідає.

Висновки суду першої інстанції стосовно можливості затвердження звіту ліквідатора та ліквідаційного балансу, ліквідації банкрута як юридичної особи та припинення провадження у справі, колегія суддів вважає передчасними та помилковими, які не засновані на обставинах у даній справі. З цих підстав оскаржувана ухвала господарського суду підлягає скасуванню, а справа направленню до господарського суду для розгляду на стадію проведення ліквідаційної процедури.

Щодо права ФОП ОСОБА_1 на оскарження ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 колегія суддів зазначає наступне.

Як зазначено вище, постановою Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі №5/161/10 встановлена невідповідність договору купівлі-продажу № 01/10 укладеного в ліквідаційній процедурі між ФОП ОСОБА_1 та ліквідатором ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка нерухомого майна вимогам діючого законодавства, так як укладенням спірного договору купівлі-продажу порушено правовий інтерес пайовиків, порушення продавцем порядку оформлення договору купівлі-продажу щодо нотаріального оформлення та державної реєстрації.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 216 ЦК України, недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. У разі визнання недійсності правочину кожна із сторін зобов'язана повернути другій стороні у натурі все, що вона одержала на виконання цього правочину, а в разі неможливості такого повернення, зокрема тоді, коли одержане полягає у користуванні майном, виконаній роботі, наданій послузі, - відшкодувати вартість того, що одержано, за цінами, які існують на момент відшкодування.

Згідно з ч. 3 ст. 207 ГК України (яка кореспондується зі ст. 236 ЦК України), виконання господарського зобов'язання, визнаного судом недійсним повністю або в частині, припиняється повністю або в частині з дня набрання рішенням суду законної сили як таке, що вважається недійсним з моменту його виникнення.

За приписами ст.387 ЦК України, власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави заволоділа ним.

Відповідно до ч.1 ст. 1212 ЦК України, особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала. Положення цієї глави застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події, та стосується до вимог, зокрема про повернення виконаного за недійсним правочином та витребування майна власником із чужого незаконного володіння про повернення виконаного за недійсним правочином та витребування майна власником із чужого незаконного володіння.

Враховуючи наведене, перебування коштів у ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка, які були сплачені ФОП ОСОБА_1 на виконання договору купівлі-продажу № 01/10 від 15.07.2010, є безпідставним. Відтак, за умов припинення господарських правовідносин за договором (а такі відносини припинилися у зв’язку із прийняттям постанови Одеського апеляційного господарського суду від 06.06.2017 у справі 5/161/10) на суму, що була сплачена на підставі договору, також поширюються правила повернення виконаного однією зі сторін у зобов'язанні у відповідності до ст.1212 Цивільного кодексу України.

Відповідно до ст. 2 Господарського процесуального кодексу України, завданням господарського судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів, пов’язаних із здійсненням господарської діяльності, та розгляд інших справ, віднесених до юрисдикції господарського суду, з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав і законних інтересів фізичних та юридичних осіб, держави.

Згідно ст. 5 Господарського процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, господарський суд захищає права та інтереси фізичних і юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

У випадку, якщо закон або договір не визначають ефективного способу захисту порушеного права чи інтересу особи, яка звернулася до суду, суд відповідно до викладеної в позові вимоги такої особи може визначити у своєму рішенні такий спосіб захисту, який не суперечить закону.

При цьому, відповідно до положень ст. 13 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен, чиї права та свободи, визнані в цій Конвенції, було порушено, має право на ефективний засіб юридичного захисту в національному органі, навіть якщо таке порушення було вчинене особами, які здійснювали свої офіційні повноваження.

Надаючи правову оцінку належності обраного зацікавленою особою способу захисту, судам належить зважати і на його «ефективність» з точки зору ст. 13 Конвенції. Так, у рішенні від 15 листопада 1996 року у справі «Чахал проти Об'єднаного Королівства» Європейський суд з прав людини зазначив, що згадана норма гарантує на національному рівні ефективні правові засоби для здійснення прав і свобод, що передбачаються Конвенцією, незалежно від того, яким чином вони виражені в правовій системі тієї чи іншої країни. Суть цієї статті зводиться до вимоги надати людині такі міри правового захисту на національному рівні, що дозволили б компетентному державному органові розглядати по суті скарги на порушення положень Конвенції й надавати відповідний судовий захист, хоча держави - учасники Конвенції мають деяку свободу розсуду щодо того, яким чином вони забезпечують при цьому виконання своїх зобов'язань. Крім того, Суд указав на те, що за деяких обставин вимоги ст. 13 Конвенції можуть забезпечуватися всією сукупністю засобів, що передбачаються національним правом.

Засіб захисту, що вимагається згаданою статтею, повинен бути «ефективним» як у законі, так і на практиці, зокрема у тому сенсі, щоб його використання не було ускладнене діями або недоглядом органів влади відповідної держави (пункт 75 Рішення ЄСПЛ у справі «Афанасьєв проти України» від 05.04.2015).

Враховуючи викладене, судова колегія вважає, що для ефективного способу захисту порушеного права ФОП ОСОБА_1 з боку ліквідатора ПОВСП ім. Т.Г. Шевченка, щодо незаконного продажу майна банкрута, необхідно застосувати засобом захисту такий, що відповідає змісту порушеного права, характеру його порушення та наслідкам, спричиненим цим порушенням, у зв’язку з чим колегія суддів вважає за необхідне скасувати державну реєстрацію припинення юридичної особи – Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім. Т.Г. Шевченко (ідентифікаційний код юридичної особи 03764933) та відновити ліквідаційну процедуру банкрута.

Таким чином, колегія суддів дійшла висновку про те, що при прийнятті ухвали Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 у справі №5/323/05 неповно з'ясовано обставини справи, що мають значення для справи, у зв'язку з чим оскаржувана ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а апеляційна скарга ФОП ОСОБА_1 – задоволенню частково, з направленням справи на розгляд до місцевого господарського суду на стадію ліквідаційної процедури.

Керуючись ст.ст. 233, 236, 240, 275, 277, 280, 282-283 ГПК України, Одеський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 – задовольнити частково.

Ухвалу Господарського суду Миколаївської області від 09.09.2014 по справі № 5/323/05 – скасувати.

Матеріали справи № 5/323/05 направити до господарського суду Миколаївської області для подальшого розгляду зі стадії ліквідаційної процедури.

Поновити в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань запис про державну реєстрацію Приватно-орендного виробничого сільськогосподарського підприємства ім.Т.Г.Шевченка (ідентифікаційний код юридичної особи 03764933).

Постанова суду апеляційної інстанції може бути оскаржена в касаційному порядку, передбаченому параграфом 1 глави 2 розділу IV Господарського процесуального кодексу України.

У зв’язку з перебування судді Будішевської у відрядженні з 07.06.2018 по 09.06.2018 та тимчасовою непрацездатністю судді Лашина В.В. з 08.06.2018 по 12.06.2018 повний текст постанови підписано 13.06.2018.

Головуючий суддя І.Г. Філінюк

Суддя Л.О. Будішевська

Суддя В.В. Лашин