Постанова № 74633133, 05.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/23573/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Буравльова С.І.

Андрієнка В.В.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Солодовнік М.В.,

від відповідача: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018р., м. Київ (повний текст складено 16.03.2018р.) у справі №910/23573/17 (суддя Удалова О.Г.)

за позовом Товариства з додатковою відповідальністю "Страхова компанія "Віді-Страхування"

до Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта"

про стягнення 100000,00 грн,

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача про стягнення страхового відшкодування у сумі 100000,00 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 13.03.2018р. у справі №910/23573/17 позов задоволено повністю. Стягнуто з Відповідача на користь Позивача грошові кошти в розмірі 100000,00 грн та витрати по сплаті судового збору в розмірі 1600,00 грн.

Рішення мотивовано тим, що у Відповідача у зв'язку з настанням страхового випадку (ДТП) виник обов'язок відшкодувати Позивачеві шкоду в межах ліміту його відповідальності за страховим випадком і в межах суми фактичних затрат, право на вимогу якої перейшло до Позивача у зв'язку з виплатою страхового відшкодування, але виходячи з вартості відновлювального ремонту застрахованого автомобіля, з урахуванням коефіцієнту зносу деталей, та за мінусом франшизи.

Не погодившись із вказаним рішенням, Відповідач звернувся до Київського апеляційного господарського суду із апеляційною скаргою, у якій просив скасувати оскаржуване рішення та прийняти нове, яким у задоволенні позовних вимог відмовити.

Апеляційна скарга мотивована тим, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки 06.03.2018р. долучено до матеріалів справи документи, які не були направлені Відповідачу, чим порушено ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Відповідач зазначає, що між Позивачем та потерпілим відбулася суброгація, тобто нове зобов'язання із відшкодування збитків не виникло, а відбулася заміна кредитора. Тобто Позивач набув прав і обов'язків потерпілого у правовідносинах, що регулюються Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів».

При цьому, відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» терміни виплати страхового відшкодування Відповідачем Позивачу спливав 11.03.2018р., тобто після звернення Позивача до суду з даним позовом. Отже, звернення Позивача до суду з даним позовом є передчасним.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 19.04.2018р. апеляційну скаргу Відповідача залишено без руху, надавши останньому строк для усунення недоліків апеляційної скарги, а саме, сплати судового збору у сумі 2400,00 грн.

03.05.2018р. Відповідачем подано до суду докази сплати судового збору у сумі 2400,00 грн, що підтверджується квитанцією №13478 від 26.04.2018р.

Судом розглянуто клопотання Скаржника про поновлення строку на подання апеляційної скарги, та визнані поважними зазначені в клопотанні причини пропуску даного строку.

За вказаних обставин, апеляційний суд визнав подані Відповідачем матеріали достатніми для відкриття апеляційного провадження та призначення справи до розгляду.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 07.05.2018р. відкрито провадження у даній справі та призначено до розгляду на 05.06.2018р.

21.05.2018р. Позивач подав до суду відзив на апеляційну скаргу, в якому просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, Позивача зазначає, що докази, які були долучені до матеріалів справи 06.03.2018р. без надіслання Відповідачу, були в наявності у Відповідача.

Також Позивач вказує на те, що оскільки Відповідач не сплатив страхове відшкодування до граничного терміну (11.03.2018р.), враховуючи ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» рішення у даній справі вже було прийнято після спливу 90 днів з дня отримання заяви. Отже, немає підстав вважати, що рішення місцевого суду було прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Позивача, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

07.07.2017р. між ОСОБА_3 та Позивачем укладено договір добровільного страхування наземного транспорту CLAU№9542, за яким майнові інтереси ОСОБА_3, пов'язані з володінням, користуванням і розпорядженням транспортним засобом - автомобілем марки Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1 були застраховані Позивачем.

15.09.2017р. між Відповідачем та ОСОБА_4 укладено поліс обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів АМ№1590276, відповідно до якого забезпеченим є транспортний засіб Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2.

25.09.2017р. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2, скоїв ДТП в смт. Козин Обухівського району Київської області на перехресті вулиць Солов'яненка та Партизанська за участю автомобіля Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1. Внаслідок вказаної ДТП автомобілі отримали механічні пошкодження.

05.10.2017р. постановою Обухівського районного суду Київської області ОСОБА_4 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.124 Кодексу України про адміністративні правопорушення, та накладено на останнього адміністративне стягнення у вигляді штрафу в розмірі 340,00 грн.

10.10.2017р. на підставі рахунку №ЕЛюС-0016835 від 02.10.2017р. на суму 144282,98 грн та звіту про визначення вартості матеріального збитку №3667 від 13.10.2017р. був складений страховий акт №741 від 10.10.2017р., згідно з яким відшкодуванню підлягає сума в розмірі 144282,98 грн.

13.10.2017р. Позивач сплатив на користь ТОВ "Віді Еліт", що здійснювало відновлювальний ремонт пошкодженого автомобіля, страхове відшкодування в сумі 144282,98 грн, що підтверджується платіжними дорученнями №2937 від 13.10.2017р.

29.11.2017р. Позивач звернувся до Відповідача з заявою №15/04/8.04/323-17 від 29.11.2017р. про виплату страхового відшкодування в сумі 144282,98 грн, яка отримана Відповідачем 11.12.2017, що підтверджується повідомленням про вручення поштового відправлення №0319406194570.

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Відповідача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Згідно з ст.979 Цивільного кодексу України за договором страхування одна сторона (страховик) зобов'язується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

Відповідно до ст.993 Цивільного кодексу України до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Відповідно до ст.27 Закону України «Про страхування» до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за заподіяний збиток.

Згідно з ст.22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи.

Відповідно до ст.29 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" передбачено, що у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством.

Як встановлено судом, 25.09.2017р. ОСОБА_4, керуючи автомобілем Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2, скоїв ДТП в смт. Козин Обухівського району Київської області на перехресті вулиць Солов'яненка та Партизанська за участю автомобіля Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1, в результаті чого автомобілі отримали механічні пошкодження.

Позивачем зазначений випадок був визнаний страховим та за договором добровільного страхування наземного транспорту CLAU№9542 від 07.07.2017р. виплачено страхове відшкодування в сумі 144282,98 грн.

Судом встановлено, відповідальність власника транспортного засобу Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2, за шкоду заподіяну майну третіх осіб була застрахована Відповідачем, що підтверджується полісом АМ№1590276, згідно якого франшиза складає 0 грн.

Отже, як вірно зазначено місцевим судом, у зв'язку з укладенням полісу АМ№1590276 Відповідач прийняв на себе обов'язок відшкодовувати шкоду, заподіяну третім особам внаслідок експлуатації автомобіля Volkswagen Passat, державний номерний знак НОМЕР_2.

У подальшому Позивач звернувся до Відповідача з заявою №15/04/8.04/323-17 від 29.11.2017р. про виплату страхового відшкодування в сумі 144282,98 грн, яка отримана Відповідачем 11.12.2017р.

За загальним правилом згідно зі ст.1192 Цивільного кодексу України з урахуванням обставин справи суд за вибором потерпілого може зобов'язати особу, яка завдала шкоди майну, відшкодувати її в натурі (передати річ того ж роду і такої ж якості, полагодити пошкоджену річ тощо) або відшкодувати завдані збитки у повному обсязі. Розмір збитків, що підлягають відшкодуванню потерпілому, визначається відповідно до реальної вартості втраченого майна на момент розгляду справи або виконання робіт, необхідних для відновлення пошкодженої речі.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що розмір збитків, що підлягають відшкодуванню Позивачу, визначається відповідно до реальної вартості виконання робіт, необхідних для відновлення транспортного засобу Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1, та складає 144282,98 грн.

В той же час норми Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" обмежує розмір шкоди (збитків), яка підлягає відшкодуванню страховиком особи, яка завдала цю шкоду, і яка застрахувала свою цивільну відповідальність (п.22.1 ст.22 - межами ліміту відповідальності; ст.29 - вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством; відповідно до пункту 32.7 ст.32 страховик або МТСБУ не відшкодовує шкоду, пов'язану із втратою товарного вигляду транспортного засобу; згідно з п.12.1 ст.12 страхове відшкодування завжди зменшується на суму франшизи, розрахованої за правилами цього підпункту).

Отже, обсяг відповідальності Відповідача, що виник за полісом обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності АМ№1590276, є обмеженим лімітом відповідальності, зазначеним в полісі, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та зменшується на суму франшизи.

Судом встановлено, роком випуску транспортного засобу Lexus, державний номерний знак НОМЕР_1, є 2017р., строк експлуатації автомобіля до ДТП (01.06.2016р.) становить 0 років. Отже, на підставі п.7.41 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, апеляційний суд погоджується із висновком місцевого суду, що коефіцієнт фізичного зносу даного транспортного засобу становить 0.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що на користь Позивача підлягає стягненню з Відповідача страхове відшкодування у сумі 100000,00 грн у зв'язку із лімітом відповідальності, зазначеним в полісі АМ№1590276, у сумі 100000,00 грн, вартістю відновлювального ремонту транспортного засобу з урахуванням зносу (у випадку його наявності), розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та франшизою, яка становить 0,00 грн.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що звернення Позивача до суду з даним позовом є передчасним, оскільки відповідно до п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» терміни виплати страхового відшкодування Відповідачем Позивачу спливав 11.03.2018р., тобто після звернення Позивача до суду з даним позовом.

Як вбачається зі змісту п.36.2 ст.36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», остання зобов'язує страховика протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про ДТП, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування, прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування або вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування.

Відповідно до статті 37 цього Закону підставами для відмови у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати) є: 1) навмисні дії особи, відповідальність якої застрахована (страхувальника), водія транспортного засобу або потерпілого, спрямовані на настання страхового випадку; 2) вчинення особою, відповідальність якої застрахована (страхувальником), водієм транспортного засобу умисного злочину, що призвів до страхового випадку (події, передбаченої статтею 41 цього Закону); 3) невиконання потерпілим або іншою особою, яка має право на отримання відшкодування, своїх обов'язків, визначених цим Законом, якщо це призвело до неможливості страховика встановити факт ДТП, причини та обставини її настання або розмір заподіяної шкоди; 4) неподання заяви про страхове відшкодування впродовж одного року, якщо шкода заподіяна майну потерпілого, і трьох років, якщо шкода заподіяна здоров'ю або життю потерпілого, з моменту скоєння ДТП.

Згідно з ст.512 Цивільного кодексу України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).

Відповідно до ст.514 Цивільного кодексу України до нового кредитора переходять права первісного кредитора у зобов'язанні в обсязі і на умовах, що існували на момент переходу цих прав, якщо інше не встановлено договором або законом.

Аналіз наведених норм законодавства свідчить, що неповідомлення відповідача про зміну кредитора не звільняє його від обов'язку страхового відшкодування. Дана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду України від 20.01.2016р. у справі №6-2765цс15.

Апеляційний суд не приймає доводи Відповідача, що місцевим судом порушено норми процесуального права, оскільки 06.03.2018р. долучено до матеріалів справи документи, які не були направлені Відповідачу, чим порушено ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України.

Як вбачається із матеріалів справи, 06.03.2018р. Позивачем долучено копію повідомленням про вручення поштового відправлення №0319406194570, що є підтвердженням отримання Відповідачем заяви Позивача №15/04/8.04/323-17 від 29.11.2017р. про виплату страхового відшкодування в сумі 144282,98 грн.

Дослідивши матеріали справи, апеляційний суд зазначає, що вказане повідомлення було надіслано Позивачем Відповідачу разом з матеріалами позовної заяви, що не заперечується Відповідачем. Водночас, звертаючись до суду з даним позовом Позивач помилково долучив до матеріалів позовної заяви інше повідомлення. Тому клопотанням від 06.03.2018р. Позивач долучив до матеріалів справи повідомлення №0319406194570, яке було зазначено в додатках до позовної заяви.

За вказаних обставин, апеляційний суд приходить до висновку, що місцевим судом не порушено ч.9 ст.80 Господарського процесуального кодексу України, оскільки докази, які були долучені до матеріалів справи 06.03.2018р. без надіслання Відповідачу, були в наявності у Відповідача.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта" на рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018р. у справі №910/23573/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018р. у справі №910/23573/17 залишити без змін.

3. Поновити дію рішення Господарського суду міста Києва від 13.03.2018р. у справі №910/23573/17.

4. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

5. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з додатковою відповідальністю "Страхове товариство "Домінанта".

Повний текст складено та підписано 12.06.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді С.І. Буравльов

В.В. Андрієнко