Ухвала суду № 74633080, 05.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

про відмову у відкритті апеляційного провадження

"05" червня 2018 р. м.Київ Справа№ 910/494/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Станіка С.Р.

суддів: Гончарова С.А.

Чорної Л.В.

розглянувши матеріали апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "Біпродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/494/16 (суддя Босий В.П.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика»

до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача:

1. Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України»

2. ОСОБА_2

3. ОСОБА_3

4. Фонду гарантування вкладів фізичних осіб

5. Національного банку України

про визнання правовідносин припиненими та усунення перешкод у користуванні майном,

та за позовом третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт»

до Публічного акціонерного товариства «Златобанк»

про визнання правовідносин припиненими та скасування рішення, -

ВСТАНОВИВ:

На розгляді господарського суду міста Києва перебуває справа №910/494/16 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору, на стороні відповідача - Публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2, ОСОБА_3, Фонду гарантування вкладів фізичних осіб та Національного банку України, про визнання правовідносин припиненими та усунення перешкод у користуванні майном та за участю третьої особи, яка заявляє самостійні вимоги на предмет спору Товариства з обмеженою відповідальністю «Біпродукт» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк» про визнання правовідносин припиненими та скасування рішення.

Ухвалою Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 зупинено провадження у справі №910/910/494/16 до набрання законної сили рішенням господарського суду міста Києва від 02.03.2016 у справі №910/27193/15 за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Торгово-логістичний комплекс «Арктика» до Публічного акціонерного товариства «Златобанк», треті особи - Публічне акціонерне товариство «Державний ощадний банк України», ОСОБА_2, ОСОБА_3, Національний банк України, про визнання кредитного договору №153/10-KL від 29.10.2010 та договору застави №3 від 06.06.2011 припиненими.

23.05.2018 Товариство з обмеженою відповідальністю "Біопродукт" через суд першої інстанції звернулось з апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/494/16, в якій просило скасувати оскаржувану ухвалу.

Крім того, скаржник у апеляційній скарзі заявив клопотання про поновлення строку на апеляційне оскарження, посилаючись на те, що оскаржувана ухвала прийнята в судовому засіданні за відсутності представника скаржника, засвідчений примірник на адресу скаржника - не направлявся, а про наявність оскаржуваної ухвали скаржник дізнався лише 22.05.2018.

Розглянувши заявлене клопотання, суд апеляційної інстанції дійшов наступних висновків.

Пунктом 13 розділу ХІ Перехідних положень Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові рішення, ухвалені судами першої інстанції до набрання чинності цією редакцією Кодексу, набирають законної сили та можуть бути оскаржені в апеляційному порядку протягом строків, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Як зазначалось вище, ухвала Господарського суду міста Києва про зупинення провадження ухвалена судом першої інстанції 30.05.2016, а отже, її оскарження в апеляційному порядку можливе в строки, що діяли до набрання чинності Господарським процесуальним кодексом України в редакції 15.12.2017.

Згідно статті 93 ГПК України (в редакції, яка діяла на час винесення ухвали від 30.05.2016) апеляційна скарга подається на рішення місцевого господарського суду протягом десяти днів, а на ухвалу місцевого господарського суду - протягом п'яти днів з дня їх оголошення місцевим господарським судом. У разі якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину рішення, зазначений строк обчислюється з дня підписання рішення, оформленого відповідно до статті 84 цього Кодексу.

Апеляційний господарський суд постановляє ухвалу про повернення апеляційної скарги у випадках, якщо вона подана після закінчення строків, установлених цією статтею, і суд за заявою особи, яка її подала, не знайде підстав для поновлення строку, та незалежно від поважності причини пропуску цього строку - у разі, якщо апеляційна скарга подана прокурором, органом державної влади, органом місцевого самоврядування після спливу одного року з дня оголошення оскаржуваного судового рішення.

Згідно зі ст. ст. 50, 51 ГПК України (в редакції, яка діяла на час винесення ухвали від 30.05.2016) процесуальні дії вчиняються у строки, встановлені цим Кодексом. Перебіг процесуального строку, обчислюваного роками, місяцями або днями, починається наступного дня після календарної дати або настання події, якими визначено його початок. У випадках, коли останній день строку припадає на неробочий день, днем закінчення строку вважається перший наступний за ним робочий день.

Процесуальна дія, для якої встановлено строк, може бути вчинена до 24-ї години останнього дня строку. Якщо позовну заяву, відзив на позовну заяву, заяву про перегляд рішення та інші документи здано на пошту чи телеграф до 24-ї години останнього дня строку, строк не вважається пропущеним.

Відповідно до положень статті 42 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час винесення ухвали від 30.05.2016), однією з засад судочинства є рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом. Зміст даного принципу полягає, зокрема, у встановленні для сторін рівних можливостей для здійснення своїх процесуальних прав і виконання обов'язків.

Сторони, згідно статті 22 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час винесення ухвали від 30.05.2016), користуються рівними процесуальними правами. Сторони мають право знайомитися з матеріалами справи, робити з них витяги, знімати копії, брати участь в господарських засіданнях, подавати докази, брати участь у дослідженні доказів, заявляти клопотання, давати усні та письмові пояснення господарському суду, наводити свої доводи і міркування з усіх питань, що виникають у ході судового процесу, заперечувати проти клопотань і доводів інших учасників судового процесу, оскаржувати судові рішення господарського суду в установленому цим Кодексом порядку, а також користуватися іншими процесуальними правами, наданими їм цим Кодексом. Сторони зобов'язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами, виявляти взаємну повагу до прав і охоронюваних законом інтересів другої сторони, вживати заходів до всебічного, повного та об'єктивного дослідження всіх обставин справи.

Забезпечення участі сторін та інших осіб у судовому процесі покладається на господарський суд, який зобов'язаний винести і надіслати їм ухвалу, в якій вказується про час і місце проведення засідання господарського суду (стаття 64 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, яка діяла на час винесення ухвали від 30.05.2016)).

Відповідно до статті 87 Господарського процесуального кодексу України повне рішення та ухвали надсилаються сторонам, прокурору, третім особам, представникам сторін і третіх осіб, які брали участь в судовому процесі, але не були присутні у судовому засіданні, рекомендованим листом з повідомленням про вручення.

Так, в матеріалах справи наявні відомості, що адресою юридичного місцезнаходження, і, відповідно, адресою для надсилання процесуальних документів ТОВ "Біпродукт" є: 03680 м.Київ, Столичне шосе, 100 (клопотань про зміну адреси підприємством надано не було і вказану адресу зазначено саме ТОВ "Біпродукт").

При цьому, ТОВ "Біпродукт" надсилались на адресу юридичного місцезнаходження процесуальні документи по справі, проте, не були вручені адресату за закінченням терміну зберігання, а саме: ухвала Господарського суду міста Києва від 27.04.2016 про прийняття позову третьої особи до розгляду разом з первісним та призначення справи до розгляду на 16.05.2016, а також ухвала від 16.05.2016 про відкладення розгляду справи на 30.05.2016, а також ухвала Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 про зупиненян провадження у справі.

З огляду на вищенаведені обставини та наявні в матеріалах справи документи, суд апеляційної інстанції дійшов висновку, що про час і місце розгляду справи у суді першої інстанції ТОВ "Біпродукт" було повідомлено належним чином у встановленому порядку, однак товариство не скористалось своїм процесуальним правом для участі у судовому засіданні при винесені ухвали про зупинення провадженян у справі, не повідомляло суд про поважність причин відсутності.

Колегія суддів врахувала викладені в апеляційній скарзі обставини, які наведені скаржником, проте визнала їх такими, що не свідчать про поважність пропуску строку та обгрунтованість заяви про його поновлення.

Враховуючи викладене, заява про поновлення строку на апеляційне провадження, викладена у прохальній частині апеляційної скарги, задоволенню не підлягає.

Чинне процесуальне законодавство не допускає довільного, необмеженого у часі перегляду судових рішень.

Норми Господарського процесуального кодексу України, встановлюючи строки для подачі скарг, тим самим визначають баланс між принципом правової визначеності, забезпечуючи стабільність правовідношень у сфері підприємницької та іншої економічної діяльності, з однієї сторони, і правом на справедливий судовий розгляд, який передбачає можливість виправлення судових помилок.

Згідно із статтею 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського Суду з прав людини" суди застосовують при розгляді Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. Отже рішення Європейського суду з прав людини суд апеляційної інстанції має застосовувати як джерело права.

При цьому відповідно до прецедентної практики Суду одним із основоположних аспектів верховенства права є принцип юридичної визначеності - inter alia - який полягає у тому, що у разі винесення судом остаточного рішення у справі таке рішення не може бути піддано сумніву (див. рішення у справі Brumaresku v Romania [GC], N 28342/95, п. 61, ЄСПЛ 1999-VII).

Право на доступ до суду не є абсолютним, воно за своїм змістом може підлягати обмеженням, особливо щодо умов прийнятності скарги на рішення. Норми, які регламентують строки подання скарг, безумовно, передбачаються для забезпечення належного відправлення правосуддя і дотримання принципу юридичної визначеності. Зацікавлені особи повинні розраховувати на те, що ці норми будуть застосовані. У той же час такі норми або їх застосування мають відповідати принципу юридичної визначеності та не перешкоджати сторонам використовувати наявні засоби (див. пункти 22 - 23 рішення у справі "Мельник проти України" від 28.03.2006 року, пункти 37-38 рішення у справі "Мушта проти України" від 18.11.2010 року).

У пункті 41 рішення від 03.04.2008 року "Пономарьов проти України" суд вказав, що "правова система багатьох країн-членів передбачає можливість продовження строків, якщо для цього є обґрунтовані підстави. Суд визнає, що вирішення питання щодо поновлення строку на оскарження перебуває в межах дискреційних повноважень національних судів, однак такі повноваження не є необмеженими. Від судів вимагається вказувати підстави. Однією із таких підстав може бути, наприклад, неповідомлення сторін органами влади про прийняті рішення у їхній справі. Проте навіть тоді можливість поновлення не буде необмеженою, оскільки сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження. У кожній справі національні суди мають перевіряти, чи підстави для поновлення строків для оскарження виправдовують втручання у принцип res judicata, особливо як у цій справі, коли національне законодавство не обмежує дискреційні повноваження судів ні у часі, ні в підставах для поновлення строків".

Відповідно до ч. 2 ст. 261 Господарського процесуального кодексу України (в редакції, чинній на час звернення з апеляційною скаргою) незалежно від поважності причин пропуску строку на апеляційне оскарження суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження, якщо апеляційна скарга подана після спливу одного року з дня складання повного тексту судового рішення, крім випадків:

1) подання апеляційної скарги особою, не повідомленою про розгляд справи або не залученою до участі в ній, якщо суд ухвалив рішення про її права, інтереси та (або) обов'язки;

2) пропуску строку на апеляційне оскарження внаслідок виникнення обставин непереборної сили.

При цьому, суд апеляційної інстанції наголошує, що скаржник не був позбавлений можливості ознайомитись із оскаржуваною ухвалою господарського суду першої інстанції як у Єдиному державному реєстрі судових рішень, так і шляхом реалізації своїх прав, передбачених ст. 22 Господарського процесального кодексу України (в редакції, чинній до 15.12.2017).

Крім того, скаржником не наведено обставин та не надано жодних доказів, які б свідчили про існування нездоланних труднощів або виникненян обставин непереборної сили, що певним чином перешкоджали здійсненню ним дій, направлених на захист своїх прав протягом визначеного законодаством річного строку оскарження процесуального документа.

Інших доводів щодо поважності пропуску строку на оскарження ухвали Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/494/16, скаржником не наведено.

Колегія суддів апеляційного господарського суду вважає, що доводи викладені в апеляційній скарзі щодо поновлення строку на апеляційне оскарження спрямовані на перегляд остаточного та обов'язкового рішення суду, викладеного у процесуальній формі ухвали, з необгрунтованих підстав.

Згідно із ч. 1 ст. 261 ГПК України суд апеляційної інстанції відмовляє у відкритті апеляційного провадження у справі, якщо: апеляційну скаргу подано на судове рішення, що не підлягає апеляційному оскарженню; скаржником у строк, визначений судом, не подано заяву про поновлення строку на апеляційне оскарження або наведені підстави для поновлення строку на апеляційне оскарження визнані судом неповажними.

Враховуючи викладене, колегія суддів апеляційного господарського суду дійшла висновку про відсутність підстав для поновлення ТОВ "Біпродукт" строку на подання апеляційної скарги.

Також колегія суддів апеляційного господарського суду вказує на те, що до апеляційної скарги, всупереч положень ч. 3 ст. 258 ГПК України, не додано ані доказів сплати судового збору, ані доказів надсилання копії скарги іншій стороні у справі.

Керуючись ст.ст. 234, 261 ч. 2 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

УХВАЛИВ:

1. Відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю "Біопродукт" у відкритті провадження за апеляційною скаргою на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/494/16.

2. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Біопродукт" на ухвалу Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/494/16 із доданими документами надіслати скаржнику.

3. Справу № 910/494/16 повернути до Господарського суду міста Києва.

4. Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддями та може бути оскаржена до Верховного Суду в порядку та строки, встановлені ст.ст. 286-290 Господарського процесуального кодексу України.

Головуючий суддя С.Р. Станік

Судді С.А. Гончаров

Л.В. Чорна