Постанова № 74633044, 05.06.2018, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

вул. Шолуденка, буд. 1, м. Київ, 04116, (044) 230-06-58 inbox@kia.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"05" червня 2018 р., м. Київ Справа№ 910/16994/17

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Власова Ю.Л.

суддів: Андрієнка В.В.

Буравльова С.І.

за участю секретаря судового засідання Вага В.В.

за участю представників:

від позивача: Тимошик І.О.,

від відповідача: Кузьменко Ю.С.,

від третьої особи 1: не з'явився,

від третьої особи 2: Климюк О.С.,

від третьої особи 3: не з'явився,

розглянувши апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р., м. Київ (повний текст складено 20.03.2018р.) у справі №910/16994/17 (суддя Гумега О.В.)

за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд"

до Національного банку України,

третя особа 1 - ОСОБА_5,

третя особа 2 - Товариство з обмеженою відповідальністю "Інформаційне агенство "Інтерфакс-Україна",

третя особа 3 - Публічне акціонерне товариство Комерційний банк "Приватбанк",

про захист ділової репутації та спростування недостовірної інформації,

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

Позивач звернувся до суду з позовом до Відповідача (з урахуванням заяви про уточнення позовних вимог від 17.11.2017р.) про 1) визнання недостовірною та такою, що порушує право Позивача на недоторканність його ділової репутації, поширену Третьою особою 1 в інтерв'ю Інформаційному агентству «Інтерфакс-Україна» інформацію, зазначену у позовній заяві; 2) зобов'язання Відповідача спростувати поширену стосовно Позивача недостовірну інформацію, зазначену у позовній заяві; 3) визначення, що спростування має бути здійснене Відповідачем шляхом направлення до ТОВ «Інформаційне агентство «Інтерфакс-Україна» підписаного нею тексту спростування.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що поширена посадовою особою Відповідача в інтерв'ю Інформаційному агентству "Інтерфакс Україна" інформація такого змісту: "Она была фиктивная: одним фиктивным компаниям было сказано реструктуризировать - они реструктуризировали на другие фиктивные компании. Один fraud закрыли другим fraud" є повністю недостовірною, носить негативний характер і порушує особисті немайнові права Позивача на недоторканість його ділової репутації, у зв'язку з чим підлягає визнанню недійсною та спростуванню.

Рішенням Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. у справі №910/16994/17 у задоволенні позову відмовлено повністю.

Рішення суду мотивоване тим, що Позивачем не доведено факту поширення спірної інформації саме про Позивача (ТОВ "Боранд Трейд"), що внаслідок поширення Відповідачем спірної інформації було порушено особисті немайнові права Позивача. За вказаних обставин, місцевий суд дійшов висновку про відсутність у даному випадку усіх обставин у сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається Позивач. Крім того, спірна інформація є лише оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.

Не погоджуючись з прийнятим рішенням, Позивач звернувся до апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. у справі №910/16994/17 скасувати та прийняти нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована тим, що Позивач приймав участь у реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3 в жовтні-листопаді 2016р., що підтверджується кредитним договором №4Б16091Г від 20.10.2016р., за рахунок коштів за яким було здійснено погашення заборгованості боржників Третьої особи 3.

Позивач звертає увагу на те, що місцевим судом було задоволено клопотання останнього про витребування від Третьої особи 3 документально підтверджених відомостей щодо осіб, які приймали участь у реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3 у жовтні-листопаді 2016р. та витребування від Відповідача письмових обґрунтованих та документально підтверджених пояснень стосовно учасників реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3. Вказане клопотання ухвалою місцевого суду задоволено, проте Відповідачем та Третьою особою 3 не було виконано дану ухвалу. Також Позивач вказує, що дослідження процесу реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3 у жовтні-листопаді 2016р. та відповідно учасників такої реструктуризації є визначальним для вирішення даного спору.

Позивач зазначає, що внаслідок поширення Відповідачем недостовірної інформації та подальшим її розповсюдженням засобами масової інформації з посиланням на Третю особу 1 та ілюстрацією документів, в яких згадується найменування Позивача, у невизначеного кола осіб, які є читачами вказаних інтернет-видань, формується негативне уявлення про Позивача. На думку Позивача, місцевим судом не було досліджено у сукупності наявні у справі докази, які вказують на участь Позивача у реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3, а висновки суду ґрунтуються лише на формальній оцінці спірної інформації та без врахування обставин, які передували поширенню такої інформації або є похідними від неї.

Позивач зазначає, що спірна інформація не є оціночним судження, оскільки вислів Третьої особи 1 є стверджувальним та таким, що дискредитує Позивача як суб'єкта господарювання, формуючи негативну оцінку його діяльності, та поданим саме у формі фактичних даних. На думку Позивача, необґрунтованим є висновок суду про неприйняття в якості належного та достовірного доказу у даній справі листа ТОВ «Торговий дім Карпатинафтотрейд» вих.. №5 від 24.01.2018р. про розірвання договору поставки №Г-039 від 29.07.2016р. та припинення правовідносин у зв'язку із поширенням Третьою особою 1 спірної інформації.

Ухвалою Київського апеляційного господарського суду від 17.04.2018р. відкрито апеляційне провадження у справі №910/16994/17, (з урахуванням ухвали від 10.05.2018р.) призначено справу до розгляду на 05.06.2018р.

05.05.2018р. Відповідач подав до суду відзив на апеляційному скаргу, відповідно до якого просив рішення місцевого суду залишити без змін, а апеляційну скаргу без задоволення. Так, Відповідач зазначив, що інформацію, яку просить спростувати Позивач, не можна віднести до фактичних тверджень, і вона не є такою за змістом Закону України «Про інформацію», а наведені в позовній заяві висловлювання Третьої особи 1 є оціночними судженнями, критичною оцінкою певних фактів щодо проведення реструктуризації Третьою особою 3 свого кредитного портфелю, тобто внесенням змін до кредитних договорів, укладених позичальниками. При цьому, оспорювана інформація не містить відомостей, виражених у формі тверджень, що принижували б ділову репутацію Позивач з точки зору законів, моралі та звичаїв і могли б бути об'єктом моральної оцінки членів суспільства.

Відповідач стверджує, що зазначені Третьою особою 1 відомості за ознакою відсутності у них фактичних даних є відтворенням власного суб'єктивного уявлення, що не стосується діяльності Позивача. Вказане висловлювання Третьої особи 1 не є розповсюдженням недостовірних та дискредитуючи відомостей щодо Позивача у формі твердження про спосіб ведення чи результати господарської діяльності Позивача, у тому числі, про виконання ним договірних зобов'язань або якості послуг, що надаються Позивачем, - тобто відомостей, які можуть вплинути на зниження вартості нематеріальних активів Позивача.

Розглянувши у судовому засіданні апеляційну скаргу, заслухавши пояснення Сторін та Третьої особи 2, дослідивши матеріали справи та зібрані у ній докази, суд встановив:

Як встановлено судом, ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті Третьої особи 2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1 розміщено інтерв'ю Третьої особи 1, зміст якого наведено під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" (часть II)".

У ході зазначеного інтерв'ю Третя особа 1, відповідаючи на питання журналіста стосовно реструктуризації кредитного портфеля Третьої особи 3 в жовтні-листопаді 2016 року, повідомила наступне: "Она была фиктивная: одним фиктивным компаниям было сказано реструктуризировать - они реструктуризировали на другие фиктивные компании. Один fraud закрыли другим fraud".

Оцінюючи подані сторонами докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому засіданні всіх обставин справи в їх сукупності, та враховуючи, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає, що апеляційна скарга Позивача не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч.4 ст.32 Конституції України кожному гарантується судовий захист права спростувати недостовірну інформацію про себе.

Відповідно до ч.4, 7 ст.277 Цивільного кодексу України спростування недостовірної інформації здійснюється особою, яка поширила інформацію. Спростування недостовірної інформації здійснюється у такий же спосіб, у який вона була поширена.

Згідно з п.1 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 "Про судову практику у справах про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи" суди при вирішенні справ про захист гідності, честі та ділової репутації повинні забезпечувати баланс між конституційним правом на свободу думки і слова, правом на вільне вираження своїх поглядів та переконань, з одного боку, та правом на повагу до людської гідності, конституційними гарантіями невтручання в особисте і сімейне життя, судовим захистом права на спростування недостовірної інформації про особу, з іншого боку.

Відповідно до п.15 постанови при розгляді справ про захист гідності та честі фізичної особи, а також ділової репутації фізичної та юридичної особи, суди повинні мати на увазі, що юридичним складом правопорушення, наявність якого може бути підставою для задоволення позову, є сукупність таких обставин: а) поширення інформації, тобто доведення її до відома хоча б одній особі у будь-який спосіб; б) поширена інформація стосується певної фізичної чи юридичної особи, тобто позивача; в) поширення недостовірної інформації, тобто такої, яка не відповідає дійсності; г) поширення інформації, що порушує особисті немайнові права, тобто або завдає шкоди відповідним особистим немайновим благам, або перешкоджає особі повно і своєчасно здійснювати своє особисте немайнове право.

Відповідно до п.18 постанови Пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009 №1 визначено, що позивач повинен довести факт поширення інформації відповідачем, а також те, що внаслідок цього було порушено його особисті немайнові права.

З наведеного слідує, що для вирішення спору та прийняття правильного рішення необхідно встановити: чи мало місце поширення Відповідачем інформації; чи стосувалася поширена інформація позивача; чи є підстави для визнання поширеної інформації недостовірною, що не відповідає дійсності; чи призвело поширення інформації до порушення особистих немайнових прав позивача.

Судом встановлено, що причиною виникнення спору у даній справі стало поширення спірної інформації, яку Третя особа 1 повідомила під час інтерв'ю, наданого Третій особі 2, зміст якого наведено під заголовком "ІНФОРМАЦІЯ_3" (часть II)". Вказане інтерв'ю було розміщене ІНФОРМАЦІЯ_2 на веб-сайті Третьої особи 2 за посиланням ІНФОРМАЦІЯ_1.

При дослідженні спірної інформації місцевим судом вірно встановлено, що інформація, яка є предметом розгляду даного спору, містить такий зміст: "Она была фиктивная: одним фиктивным компаниям было сказано реструктуризировать - они реструктуризировали на другие фиктивные компании. Один fraud закрыли другим fraud".

Водночас з наведеного змісту інформації не вбачається жодних посилань на найменування будь-яких юридичних осіб, зокрема, відсутні посилання на найменування юридичної особи Позивача. Крім того, зі змісту інформації хоча і можливо дійти висновку, що йдеться про "реструктуризацію" ("Она", "было сказано реструктуризировать"), проте з наведеного змісту даної інформації не вбачається зазначення стосовно кого/чого проводилась така реструктуризація. Також, хоча інформація містить посилання на "фиктивные компании", проте в ній відсутні зазначення найменувань юридичних осіб, таких "фиктивных компаний", зокрема, відсутнє зазначення найменування юридичної особи Позивача.

З наведеного не вбачається, що спірна інформація стосується саме Позивача. Водночас апеляційний суд не приймає доводи Позивача, що Позивач приймав участь у реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3 в жовтні-листопаді 2016р., що підтверджується кредитним договором №4Б16091Г від 20.10.2016р., за рахунок коштів за яким було здійснено погашення заборгованості боржників Третьої особи 3.

Як вірно зазначено місцевим судом, відповідно до умов кредитного договору №4Б16091Г від 20.10.2016р. Третя особа 3 надала Позивачу кредит на фінансування поточної діяльності підприємства, при цьому вказаний кредитний договір не містить жодних положень, які б свідчили про здійснення реструктуризації кредитного портфеля Третьої особи 3 Позивачем в результаті укладення даного договору.

Апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до абз.24 п.5 розділу І Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, затвердженого постановою правління Національного банку України від 30.06.2016р. №351, реструктуризація - це зміна істотних умов за попереднім договором з метою пом'якшення вимог до боржника у зв'язку з фінансовими труднощами боржника та необхідністю створення сприятливих умов для виконання ним зобов'язань за активом (зокрема: зміна процентної ставки; часткове прощення боргу; зміна графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміна розміру комісії) шляхом укладання додаткової угоди з боржником.

З наведеної норми вбачається, що докази, на які посилається Позивача для підтвердження його участі у реструктуризації Третьої особи 3, не можуть підтверджувати таку участь відповідно до норм абз.24 п.5 розділу І Положення про визначення банками України розміру кредитного ризику за активними банківськими операціями, оскільки вказані Позивачем договори були укладені не безпосередньо з боржниками Третьої особи 3 та містили, зокрема, положень про зміну процентної ставки; часткове прощення боргу; зміну графіка погашення боргу (строків і сум погашення основного боргу, сплати процентів/комісій); зміну розміру комісії.

З огляду на викладене, апеляційний суд не приймає доводи Позивача, що місцевим судом не було досліджено у сукупності наявні у справі докази, які вказують на участь Позивача у реструктуризації кредитного портфелю Третьої особи 3, а висновки суду ґрунтуються лише на формальній оцінці спірної інформації та без врахування обставин, які передували поширенню такої інформації або є похідними від неї.

Отже, місцевий суд дійшов вірного висновку, що Позивачем не доведено факт поширення Відповідачем спірної інформації саме про Позивача. В свою чергу, оскільки суду не доведено, що поширена Відповідачем інформація стосується Позивача, то доведення факту її недостовірності (не відповідності дійсності) по відношенню саме до Позивача є неможливим.

Крім того, місцевим судом вірно зазначено, що вирішуючи питання про визнання поширеної інформації недостовірною, суди повинні визначати характер такої інформації та з'ясовувати, чи є вона фактичним твердженням, чи оціночним судженням. Аналогічна правова позиція висловлена Верховним Судом України у постанові від 29.11.2017р. у справі №6-639цс17, постанові Верховного Суду від 01.02.2018р. у справі №757/33799/15-ц.

Відповідно до ч.1, 2 ст.30 Закону України "Про інформацію" ніхто не може бути притягнутий до відповідальності за висловлення оціночних суджень. Оціночними судженнями, за винятком наклепу, є висловлювання, які не містять фактичних даних, критика, оцінка дій, а також висловлювання, що не можуть бути витлумачені як такі, що містять фактичні дані, зокрема з огляду на характер використання мовно-стилістичних засобів (вживання гіпербол, алегорій, сатири). Оціночні судження не підлягають спростуванню та доведенню їх правдивості.

У рішенні Європейського суду з прав людини у справі "Лінгенс проти Австрії" зазначено, що необхідно розрізняти факти та оціночні судження. Існування фактів можна довести, а правдивість критичного висловлювання не підлягає доведенню. Вимога доводити правдивість критичного висловлювання є неможливою для виконання і порушує свободу на власну точку зору, що є фундаментальною частиною права, захищеного статтею 10 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року.

У свою чергу фактичне твердження - це логічна побудова та викладення певного факту чи групи фактів. Факт - це явище об'єктивної дійсності, конкретні життєві обставини, які склалися у певному місці та часі за певних умов. Враховуючи те, що факт, сам по собі, є категорією об'єктивною, незалежною від думок та поглядів сторонніх осіб, то його відповідність дійсності може бути перевірена та встановлена судом.

Судження - це те ж саме, що й думка, висловлення. Воно являє собою розумовий акт, що має оціночний характер та виражає ставлення того, хто говорить, до змісту висловленої думки і напряму, пов'язаними із такими психологічними станами, як віра, впевненість чи сумнів. Оцінити правдивість чи правильність судження будь-яким шляхом неможливо, а тому воно не входить до предмета судового доказування.

Відповідно до п.19 постанови пленуму Верховного Суду України від 27.02.2009р. №1 зазначено, що відповідно до статті 277 Цивільного кодексу України не є предметом судового захисту оціночні судження, думки, переконання, критична оцінка певних фактів і недоліків, які, будучи вираженням суб'єктивної думки і поглядів відповідача, не можна перевірити на предмет їх відповідності дійсності (на відміну від перевірки дійсності фактів) і спростувати, що відповідає прецедентній судовій практиці Європейського суду з прав людини при тлумаченні ст.10 Конвенції.

Європейський суд з прав людини підтвердив, що правдивість оціночних суджень не припускає можливості доказування, і оціночні судження дійсно слід відрізняти від фактів, існування яких може бути підтверджене та виділив три можливі варіанти фундаменту, на якому можна побудувати свою оцінку: 1) факти, що вважаються загальновідомими; 2) підтвердження висловлювання яким-небудь джерелом; 3) посилання на незалежне дослідження.

Отже, враховуючи висновок Європейського суду з прав людини, фактичні твердження та оціночні судження є різними поняттями, а розмежовування цих термінів лежить в основі захисту права на честь та гідність, як особистих немайнових прав.

Свобода дотримуватися своїх поглядів є основною передумовою інших свобод, гарантованих ст.10 Європейської конвенції з прав людини, і вона користується майже абсолютним захистом у тому сенсі, що можливі обмеження, закладені в п.2 цієї статті. Крім того, поряд з інформацією чи даними, що підлягають перевірці, ст.10 захищає і погляди, критичні зауваження або припущення, правдивість яких не може бути піддана перевірці на правдивість. Оціночні судження також користуються захистом - це передумова плюралізму поглядів.

Як вірно зазначено місцевим судом, спірна інформація є висловлюваннями посадової особи Відповідача в інтерв'ю, які не містять фактичних даних, не містять відомостей, виражених у формі тверджень стосовно жодних юридичних осіб, зокрема, стосовно Позивача. З аналізу вказаних висловлювань можливо дійти лише висновку, що вони містять критичну оцінку реструктуризації за участю "фиктивных компаний".

З урахуванням вищенаведених норм матеріального права, прецедентної практики Європейського суду з прав людини, належним чином дослідивши та оцінивши спірну інформацію, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що спірні висловлювання посадової особи Відповідача, які знайшли відображення в оскаржуваній Позивачем інформації, є оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню.

Апеляційний суд не приймає доводи Позивача, що внаслідок поширення Відповідачем недостовірної інформації та подальшим її розповсюдженням засобами масової інформації з посиланням на Третю особу 1 та ілюстрацією документів, в яких згадується найменування Позивача, у невизначеного кола осіб, які є читачами вказаних інтернет-видань, формується негативне уявлення про Позивача.

Як вірно зазначено місцевим судом, предметом дослідження у даній справі є зміст саме спірної інформації, а не інтерв'ю в цілому. При цьому, зі змісту спірної інформації не вбачається, що вона стосується саме Позивача. Більш того, інформація, розміщена на інших інтернет - виданнях, не стосується предмета доказування у даній справі, зважаючи на відсутність посилань на юридичну особу Позивача у спірному висловлюванні Третьої особи 1.

Крім того, місцевим судом вірно відхилено доводи Позивача про те, що внаслідок поширення спірної інформації один з контрагентів Позивача відмовився від подальшої співпраці та вимагає розірвання договірних відносин, що підтверджується листом ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" №5 від 24.01.2018р. про розірвання договору поставки №Г-039 від 29.07.2016р.

Як вірно встановлено місцевим судом, зі змісту наведеного листа вбачається, що в ньому йдеться про наявність договірних правовідносин між Позивачам та ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд", які виникли на підставі договору поставки №Г-039 від 29.07.2016р. Однак, вказаний договір та докази проведення поставок за цим договором Позивачем до матеріалів справи не долучено.

Зі змісту вказаного листа вбачається, що ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" дізналося про фіктивність компаній, що брали участь у реструктуризації кредитного портфеля Третьої особи 3, однією з яких є Позивач, саме з інтерв'ю голови Національного банку України ОСОБА_5, розміщеного Третьою особою 2 (ІНФОРМАЦІЯ_1). Апеляційний суд погоджується з місцевим судом, що такі пояснення ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" викликають сумнів щодо об'єктивності та достовірності зазначеної у листі інформації, оскільки в інтерв'ю Третьої особи 1, відсутній перелік осіб, які приймали участь в реструктуризації кредитного портфеля Третьої особи 3, незрозумілим є також джерело обізнаності ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" про наявність кредитних правовідносин між Третьою особою 3 та Позивачем.

Крім того, на момент, коли Позивач звернувся до суду з даним позовом вказаний лист не існував. У той же час Позивач своїм позовом міг спровокувати ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" на написання зазначеного листа. Також судом встановлено, що ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" є пов'язаною з Третьою особою 3 особою за ознакою 528 (юридичні особи, в яких фізичні особи, зазначені в цій частині, є керівниками або власниками істотної участі - п.8 ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"), що підтверджується Витягом з Переліку пов'язаних із банком осіб станом на 01.16.2016р., наданим Третьою особою 3 Відповідачу електронним повідомленням від 12.12.2016р. №КТ-БТ-2016-198574БТ "Про надання переліку пов'язаних із банком осіб станом на 01.12.2016".

Як вбачається із Витягу з рішення Комісії з питань визначення пов'язаних із банком осіб і перевірки операцій банків з такими особами від 13.12.2016р. №105 "Про визначення осіб, пов'язаних з ПАТ КБ "ПриватБанк", Позивача було визнано пов'язаною з Третьою особою 3 особою за ознакою 529 (будь-яка особа, через яку проводиться операція в інтересах осіб, зазначених у цій частині, та на яку здійснюють вплив під час проведення такої операції особи, зазначені в цій частині, через трудові, цивільні та інші відносини - п.9 ч.1 ст.52 Закону України "Про банки і банківську діяльність"). Вказане рішення Відповідача Позивачем не оскаржено, докази протилежного в матеріалах справи відстуні. Отже, Позивач та ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" були визнані такими, що пов'язані з Третьою особою 3.

За вказаних обставин, місцевий суд дійшов вірного висновку, що лист ТОВ "Торговий дім Карпатинафтотрейд" №5 від 24.01.2018р. не приймається судом в якості належного та достовірного доказу того, що поширення спірної інформації призвело до порушення особистих немайнових прав позивача.

Отже, місцевим судом вірно встановлено, що матеріали справи не містять належних, допустимих, достовірних та достатніх доказів того, що поширення спірної інформації призвело до порушення особистих немайнових прав Позивача.

Врахувавши викладене, місцевий суд дійшов вірного висновку про те, що Позивачем не доведено факту поширення спірної інформації саме про Позивача, а також того, що внаслідок поширення Третьою особою 1 спірної інформації було порушено особисті немайнові права Позивача, а відтак, відсутні усі обставини у сукупності, що становлять юридичний склад правопорушення, на яке посилається Позивач. Крім того, спірна інформація є лише оціночними судженнями, які не підлягають спростуванню З огляду на вказане, у задоволенні позовних вимог слід відмовити повністю.

На підставі вищевикладеного, апеляційний суд приходить до висновку про відсутність підстав для зміни чи скасування рішення місцевого суду згідно з ст.277 Господарського процесуального кодексу України.

Керуючись ст.232-241, 275-284 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд,

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд" на рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. у справі №910/16994/17 залишити без задоволення.

2. Рішення Господарського суду міста Києва від 12.03.2018р. у справі №910/16994/17 залишити без змін.

3. Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена відповідно до ст.287, 288 Господарського процесуального кодексу України.

4. Судові витрати за розгляд апеляційної скарги покладаються на Товариство з обмеженою відповідальністю "Боранд Трейд".

Повний текст складено та підписано 12.06.2018р.

Головуючий суддя Ю.Л. Власов

Судді В.В. Андрієнко

С.І. Буравльов