Постанова № 74633037, 12.06.2018, Донецький апеляційний господарський суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

пр. Науки, 5, м. Харків, 61022, тел. (057) 702-00-72

е-mail: inbox@dna.arbitr.gov.ua

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12.06.2018р. справа № 905/4/18

Донецький апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: суддівОСОБА_1 ОСОБА_2, ОСОБА_3 секретар ОСОБА_4 без виклику сторін розглянув у письмовому провадженні апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” м.Бахмут, Донецька областьна рішення господарського суду Донецької області від15.03.2018 року (повний текст складено та підписано 15.03.2018 року у м. Харкові)по справі№905/4/18 (суддя Левшина Г.В.)за позовомФізичної особи-підприємця ОСОБА_5, м. Бахмут, Донецька областьдо відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” м.Бахмут, Донецька областьпро стягнення заборгованості в сумі 34 644 грн.

В С Т А Н О В И В:

26.12.2017 року позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м.Бахмут, Донецька область звернувся до господарського суду Донецької області з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” м.Бахмут, Донецька область про стягнення заборгованості в сумі 34 644 грн., пені за кожен день прострочення платежу та 3% річних від простроченої суми по день винесення судового рішення по справі (а.с. 3-6).

Ухвалою суду від 10.01.2018р. справу було призначено за правилами спрощеного позовного провадження (а.с.1).

Рішенням господарського суду Донецької області від 15.03.2018р. у справі №905/4/18 позовні вимоги задоволенні у повному обсязі (а.с. 74-75).

Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” м.Бахмут, Донецька область на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 заборгованість в сумі 34 644,00 грн., судовий збір у розмірі 1600 грн.

В обґрунтування прийнятого рішення господарський суд дійшов висновку про обґрунтованість та доведеність вимог позивача.

Суд першої інстанції встановив, що за наявними в матеріалах справи накладними підтверджується факт отримання відповідачем товару, що спростовано не було.

Стягуючи суму основного боргу в розмірі 34 644 грн, суд посилається на відсутність заявлених вимог позивачем, оскільки у позові відсутній розрахунок інфляції та трьох відсотків річних.

Не погодившись з прийнятим судовим рішенням, відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” звернувся до суду з апеляційною скаргою на рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2018р. по справі №905/4/18, в якій просить суд оскаржуване рішення скасувати та прийняти нове, яким повністю відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог (а.с.91-94).

Апелянт зазначає, що акт звіряння не є первинним документом, який підтверджує факт здійснення господарської операції, оскільки у ньому не відображено зміст, обсяг та одиницю виміру господарської операції, посади осіб, відповідальних за її здійснення, правильність її оформлення, особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Скаржник вказує на те, що суд не взяв до уваги, що решта документів, які були надіслані до суду першої інстанції позивачем, відповідачем отримана не була, а отже, на думку апелента, відповідач був позбавлений можливості надати свої пояснення та заперечення.

Апелянт посилається на невідповідність видаткових накладних вимогам ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» та вважає накладні недопустимими доказами.

Згідно до протоколу автоматичного розподілу судової справи між суддями, сформовано наступний склад колегії: головуючий суддя Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Попков Д.О.

У зв»язку з перебуванням у відпустці судді Попкова Д.О., згідно протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено наступний склад суду: головуючий судді Радіонова О.О., судді Стойка О.В., Чернота Л.Ф.

Ухвалою Донецького апеляційного господарського суду від 07.05.2018 року відкрито апеляційне провадження та ухвалою від 29.05.2018 року розгляд справи №905/4/18 вирішено здійснити в порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи.

21.05.2018р. на адресу Донецького апеляційного господарського суду надійшов відзив на апеляційну скаргу від позивача, який судом розглянутий, прийнятий до уваги та залучений до матеріалів справи, в якому позивач просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, рішення суду без змін (а.с. 100-106).

Відповідно до ч.1 ст. 269 ГПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній та додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Розглянувши матеріали господарської справи, апеляційну скаргу, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, суд апеляційної інстанції встановив наступне.

Позивач, Фізична особа-підприємець ОСОБА_5, м. Бахмут, Донецька область (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) є фізичною особо-підприємцем, що підтверджується Свідоцтвом та випискою з ЄДР (а.с. 10-11).

Відповідач, Товариство з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” м.Бахмут, Донецька область (код ЄДРПОУ 31534814) є юридичною особою, що підтверджується випискою з ЄДР (а.с. 13-18).

23.01.2012р. між Товариством з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” (за договором – покупець, далі – відповідач) та Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_5 (за договором – постачальник, далі – позивач) був укладений договір №23/01, згідно умов якого постачальник зобов’язується поставити у власність покупця продукцію виробничо-технічного призначення, в тому числі б/с, в асортименті, кількості, строки, по ціні та з якісними показниками, узгодженими сторонами в договорі та специфікації, а покупець (відповідач) взяв на себе зобов’язання прийняти та своєчасно оплатити поставлену продукцію у відповідності з умовами договору (п.1.1, п.1.2 договору) (а.с.19-22).

Відповідно до п.3.1 договору поставка продукції здійснюється партіями в асортименті, кількості, за цінами, з якісними характеристиками у відповідності зі специфікаціями, що являються невід’ємною частиною даного договору. Строк поставки продукції – від 3 до 10 календарних днів з моменту виконання покупцем п.4.2 договору, якщо інше не передбачено специфікацією.

Умови поставки продукції – EXW, відповідно “Інкотермс-2010”, з урахуванням умов та застережень по діючому договору (п.3.2 договору).

Відповідно до п. 3.5 зобов’язання постачальника вважаються виконаними з моменту передачі продукції у розпорядження покупця у відповідному пункті поставки. Зобов’язання покупця вважаються виконаними з моменту прийняття та оплати поставленої продукції.

Відповідно до п. 4.2. розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахунку суми вартості продукції на протязі 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не передбачено сторонами у специфікаціях до даного договору.

Пунктом 5.8 встановлено, що спірні питання, не врегульовані шляхом переговорів, передаються на розгляд до господарського суду. При вирішенні спірних питань, що стосуються гарантійних зобов’язань, сторони будуть керуватися діючим законодавством.

Додатковою угодою від 03.01.2017р. до Договору №23/01/2012 від 23.01.2012р. строк дії даного договору продовжено до 31.12.2017 року. (а.с. 23).

Даний договір підписаний сторонами у встановленому порядку та скріплений печатками підприємств.

В матеріалах справи наявні накладні, відповідно до яких позивачем було поставлено товар відповідачу:

- №10 від 30.03.2017р. на суму 24 134 грн.;

- №18 від 26.04.2017р. на суму 2 360 грн.;

- №22 від 26.04.2017р. на суму 2 473 грн. ;

- №23 від 24.05.2017р. на суму 1337 грн.;

- №37 від 24.05.2017р. на суму 663 грн.;

- №41 від 30.06.2017р. на суму 2881 грн.;

- №70 від 28.07.2017р. на суму 796 грн. (а.с. 25, 58-63).

Всього було поставлено товар на суму 34 644 грн.

30.06.2017 року між сторонами було підписано акт звірки взаємних розрахунків (а.с. 24).

Представником відповідача було отримано товар за довіреностями №132 від 26.07.2017р., №71 від 30.03.2017р., №85 від 25.04.2017р., №91 від 26.04.2017р. (а.с. 26, 57,64).

Оскільки відповідач не оплатив позивачу 34 644 грн., останній звернувся до господарського суду Донецької області з позовом про стягнення суми боргу, 3% річних на інфляційних втрат за договором №23/01-2012 від 23.01.2012 року.

Спірні правовідносини регулюються нормами Цивільного кодексу України, Господарського кодексу України, Господарського процесуального кодексу України.

Відповідно до ч. 1 ст. 247 Господарського процесуального кодексу України у порядку спрощеного позовного провадження розглядаються малозначні справи.

Малозначними є справи, визначені частиною 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Зокрема, до таких відносяться:

– справи, у яких ціна позову не перевищує ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб;

– справи незначної складності, визнані судом малозначними, крім справ, які підлягають розгляду лише за правилами загального позовного провадження, та справ, ціна позову в яких перевищує п’ятсот розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.

Предметом спору у даній справі є стягнення суми боргу за договором №23/01-2012 від 23.01.2012 року у розмірі 34 644 грн., тобто ціна позову є меншою ста розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, а тому дана справа є малозначною у розумінні приписів частини 5 статті 12 Господарського процесуального кодексу України.

Враховуючи те, що клопотань від учасників справи про розгляд апеляційної скарги з повідомленням учасників справи надано не було, а колегія суддів з власної ініціативи не вбачає необхідності розгляду апеляційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд» з повідомленням учасників справи, а тому доходить висновку про можливість розгляду апеляційної скарги без повідомлення учасників справи згідно з ч. 10 ст. 270 Господарського процесуального кодексу України.

Підставами виникнення цивільних прав та обов’язків, зокрема, є: договори та інші правочини ( ч.2 ст. 11 ЦК України).

Зобов’язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов’язана вчинити на користь другої сторони ( кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов’язку (ч.1 ст. 509 ЦК України).

Зобов’язання виникають з підстав, встановлених статтею 11 цього Кодексу (ч. 2 ст. 509 ЦК України).

Згідно із ст.ст.525, 526 Цивільного кодексу України зобов’язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства тощо. Одностороння відмова від зобов’язання або одностороння зміна його умов не допускається.

Статтею 627 Цивільного кодексу України передбачено, що відповідно до ст. 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.

Згідно ст. 628 Цивільного кодексу України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.

Згідно ч.1 ст.638 Цивільного кодексу України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.

Відповідно до ч.1 ст.639 Цивільного кодексу України договір може бути укладений у будь-якій формі, якщо вимоги щодо форми договору не встановлені законом.

Згідно ст.629 Цивільного кодексу України договір є обов’язковим для виконання сторонами.

Укладений між сторонами договір поставки №23/01-2012 від 23.01.2012р. за своїм змістом та правовою природою є договором поставки, який підпадає під правове регулювання норм глави 54 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 264-271 Господарського кодексу України (далі - ГК України).

Згідно зі ст.712 ЦК України за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. Частиною 2 ст.712 ЦК України передбачено, що до договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.

Відповідно до ч.1 ст. 655 ЦК України за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.

Статті 691, 692 ЦК України встановлюють, що покупець зобов'язаний оплатити товар за ціною, встановленою у договорі купівлі-продажу. Покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару.

Згідно з частиною першою статті 693 ЦК України, якщо договором встановлений обов'язок покупця частково або повністю оплатити товар до його передання продавцем (попередня оплата), покупець повинен здійснити оплату в строк, встановлений договором купівлі-продажу, а якщо такий строк не встановлений договором, - у строк, визначений відповідно до статті 530 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.193 Господарського кодексу України (далі – ГК України) та ст.526 ЦК України зобов'язання мають виконуватися належним чином відповідно до умов закону, інших правових актів, договору, а за відсутністю таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Згідно ч.1 ст.530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Відповідно до ст.202 ГК України та ст.598 ЦК України зобов’язання припиняються виконанням, проведеним належним чином.

Відповідно до п. 4.2. розрахунок за поставлену продукцію здійснюється покупцем шляхом перерахунку суми вартості продукції на протязі 15 (п’ятнадцяти) банківських днів з моменту поставки відповідної партії продукції, якщо інше не передбачено сторонами у специфікаціях до даного договору.

Оскільки матеріали справи свідчать про невиконання відповідачем грошових зобов’язань перед позивачем, за договором №23/01-2012 від 23.01.2012р. з оплати поставленого товару останній заявив до стягнення заборгованість у розмірі 34 644 грн.

Відповідно до ст.269 ГПК України апеляційний господарський суд переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.

Доводи апеляційної скарги ґрунтуються на безпідставному стягненні суми боргу, оскільки акт звіряння не є первинним документом, а також вказаний акт та видаткові накладні не відповідають вимогам Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні».

Апелянт посилається на те, що первинний документ повинен містити відомості про господарську операцію та підтверджувати її здійснення.

Згідно до ч. 2 ст. 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність України» первинні та зведені облікові документи можуть бути складені у паперовій або в електронній формі та повинні мати такі обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Неістотні недоліки в документах, що містять відомості про господарську операцію, не є підставою для невизнання господарської операції, за умови, що такі недоліки не перешкоджають можливості ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції, та містять відомості про дату складання документа, назву підприємства, від імені якого складено документ, зміст та обсяг господарської операції тощо.

Згідно з видаткових накладних, які наявні в матеріалах справи №10 від 30.03.2017р., №18 від 26.04.2017р., №22 від 26.04.2017р., №23 від 24.05.2017р., №37 від 24.05.2017р., №41 від 30.06.2017р., №70 від 28.07.2017р. можна встановити, що вони відповідають вимогам, які встановлені для первинних документів та підтверджують факт здійснення господарської операції.

На вказаних документах містяться підписи сторін, дата складання, назва підприємства, зазначення кількості, ціни та найменування, посилання на довіреності.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що не за всіма накладними було отримано товар за довіреністю.

В матеріалах справи наявні довіреності №132 від 26.07.2017р., №71 від 30.03.2017р., №85 від 25.04.2017р., №91 від 26.04.2017р.

На всіх вказаних довіреностях містяться підписи керівника підприємства з печаткою, що підтверджує прийняття товару за вищезазначеними видатковими накладними.

Відповідно до пункту 8 Інформаційного листа Вищого господарського суду України від 20.10.2015 №01-06/1837/15 у спорах, що виникають з договору купівлі-продажу: довіреність відповідно до статей 1, 9 Закону України "Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні" та Інструкції про порядок реєстрації виданих, повернутих і використаних довіреностей на одержання цінностей, затвердженої наказом Міністерства фінансів України від 16.05.96 № 99, є первинним, проте не єдиним документом, який підтверджує факт господарської операції і передачі товару. Відсутність довіреності на отримання матеріальних цінностей за наявності інших первинних документів, що підтверджують здійснення господарської операції з передачі товару, не може заперечувати таку господарську операцію (постанова ВСУ від 29.04.2015 у справі № 903/679/14).

Судом першої інстанції встановлено, що в довіреностях зазначені підстави для отримання товару – договір №23/01/2012, а також наявні відомості щодо довіреної особи та скріплені печаткою підприємства відповідача.

Розглянувши наявні докази, суд апеляційної інстанції погоджується з висновком суду першої інстанції щодо факту отримання товару відповідачем та несплати у встановлені договором строки.

Апелянт посилається на той факт, що документи, які були надіслані позивачем до суду першої інстанції не були направлені відповідачу, через що скаржник був позбавлений надати свої заперечення на подані документи.

З цього приводу суд апеляційної інстанції зазначає, що спірні видаткові накладні, за якими було отримано товар, були підставою для складання акту звірки взаємних розрахунків, який підписаний обома сторонами.

Відповідно до ч. 9 ст. 80 ГПК України суд не бере до уваги відповідні докази у разі відсутності підтвердження надсилання їх копій іншим учасникам справи, крім випадку, якщо такі докази є у відповідного учасника справи.

Посилання апелянта на відсутність підпису на видатковій накладній №41 від 30.07.2017р. на суму 2881 грн. не відповідає дійсності, оскільки наявна в матеріалах справи копія накладної, містить підписи обох сторін, що є належним доказом (а.с.63).

При цьому, суд апеляційної інстанції не погоджується з висновком суду першої інстанції, що проведена відповідачем часткова оплата в сумі 2240, 00 грн. за платіжним дорученням №647 від 06.07.2017р. не входить до предмету заборгованості.

Як вбачається, видаткова накладна № 41 від 30.06.2017р. входить до предмету позову. Зі змісту її вбачається, що відповідач отримав електроди ано 45кг.d4 у кількості 16 уп. за ціною 140,00 грн. на суму 2 240 грн. (а.с.63).

Відповідач надав до відзиву на позовну заяву платіжне доручення №647 від 06.07.2017р. на суму 2240,00 грн., за призначенням платежу: «оплата за електроди згідно рах. №42 від 03.07.2017р. по договору №23/01-2012 від 23.01.2012р.».

Таким чином, суд апеляційної інстанції вважає, що висновок суду щодо обґрунтованості позовних вимог та їх задоволенні у повному обсязі таким, що не відповідає обставинам справи, тому позовні вимоги щодо стягнення боргу з відповідача підлягають задоволенню частково у сумі 32 404,00 грн.

Враховуючи викладене, колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення прийнято з невідповідністю висновків, викладених у рішенні суду першої інстанції, обставинам справи, а тому підлягає скасуванню частково, а апеляційна скарга – частковому задоволенню.

Судові витрати підлягають розподілу відповідно до ст. 129 ГПК України.

Керуючись статями 247, 253, 269, 270, 275, 277, 281, 282, 283, 284 Господарського процесуального кодексу України, Донецький апеляційний господарський суд, –

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю “Укрелектромережбуд” м.Бахмут, Донецька область на рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2018 року у справі №905/4/18 задовольнити частково.

Рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2018 року у справі №905/4/18 – скасувати частково.

Абзац перший резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2018 року у справі №905/4/18 викласти в наступній редакції:

«Позовні вимоги Фізичної особи – підприємця ОСОБА_5, м.Бахмут до Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут про стягнення заборгованості у сумі 34644,00 грн. задовольнити частково».

Абзац другий резолютивної частини рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2018 року у справі №905/4/18 викласти в наступній редакції:

«Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Широка, буд.6, ЄДРПОУ 31534814) на користь Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 (84500, Донецька область, м.Бахмут, вул.Незалежності (Радянська)АДРЕСА_1, ІНП НОМЕР_1) заборгованість у сумі 32 404, 00 грн., судовий збір у сумі 1496 грн. 55 коп.».

Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_5 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Укрелектромережбуд», м.Бахмут судовий збір за подання апеляційної скарги у розмірі 16 грн. 62 коп.

В іншій частині рішення господарського суду Донецької області від 15.03.2018 року у справі №905/4/18 залишити без змін.

Господарському суду Донецької області видати відповідні накази.

Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до Верховного Суду протягом двадцяти днів через Донецький апеляційний господарський суд з дня складання повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено та підписано 12.06.2018 року.

Головуючий О.О. Радіонова

Судді О.В. Стойка

ОСОБА_3

Надр. 5 прим:1 –у справу; 1–позивачу;1 –відповідачу; 1–ДАГС;1–ГС Луганської області