Рішення № 74632725, 29.05.2018, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013, м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

29 травня 2018 р. м. Рівне Справа № 918/1271/16

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. при секретарі Ярощук О.П. розглянувши в загальному позовному провадженні справу

за позовом Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державний концерн "Укроборонпром"

до відповідача 1 Головного територіального управління юстиції у Рівненській області

до відповідача 2 Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача:

1. Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод"

2. Фонду Державного майна України

за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача:

1. Фізичної особи - підприємця Совпенця Сергія Петровича

2. Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради

про визнання недійсними результатів електронних торгів

За участю представників сторін:

від позивача: не з'явився;

від відповідача 1: представник Якобчук П.О., Полюхович Р.М.

від відповідача 2: не з'явився;

від третьої особи (ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод"): не з'явився;

від третьої особи (Фонду Державного майна України): Кириченко О.В.;

від третьої особи (ФОП Совпенця С.П.): представник не з"явився

від третьої особи (Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради): представник Філонюк В.С.;

від органу прокуратури: представник Барілов Д.В.

Статті 42, 46 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 35, 37 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" (надалі по тексту Позивач, ДК "Укроборонпром") звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовом до Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (надалі по тексту Відповідач 1, ГТУЮ у Рівненській області) та Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (надалі по тексту Відповідач 2, ДП "Інформаційний центр" МЮУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні позивача - Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (надалі по тексту ДП "РАРЗ", Завод, Підприємство), Фонду Державного майна України (надалі по тексту ФДМУ), за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Фізичної особи - підприємця Совпенця Сергія Петровича (надалі по тексту ФОП Совпенець С.П.), Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради (надалі по тексту Управління УЗНАП) в якому просить визнати недійсними результати електронних торгів арештованим майном від 25 березня 2015 року з продажу лоту № 50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 364В, проведених ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

Свої вимоги заступник військового прокурора мотивує тим, що під час виконання судових рішень в межах зведеного виконавчого провадження № 45543338 від 14 серпня 2008 року про стягнення з підприємства (ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод") грошових коштів службовими особами відділу примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби ГТУЮ у Рівненській області, з метою організації стягнення грошових коштів у вказаному виконавчому провадженні, виставлено на торги через систему електронних торгів арештованим майном, розпорядником якої є ДП "Сетам", лот № 50153, до складу якого входить комплекс будівель та споруд підприємства, у складі:

- будівля: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля заг. пл. 609,9 кв. м.;

- будівля: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремостояча цегляна будівля заг. пл. 71,6 кв. м.;

- компресорна інф. № 0012 - одноповерхова окремостояча цегляна будівля виробничо - складського призначення з побутовими приміщеннями заг. пл. 490,2 кв. м.;

- будівля дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремостояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями заг. пл. 546,2 кв.м.;

- будівля станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова з підвальним окремостояча цегляна будівля заг. пл. 8,4 кв.м..

Переможцем електронних торгів з продажу вищенаведеного лоту, проведених 25 березня 2015 року, було визнано Фізичну особу - підприємця Совпенця Сергія Петровича, якому в подальшому на підставі відповідного протоколу проведення електронних торгів № 65007, акту державного виконавця про проведені електронні торги від 10 квітня 2015 року та виданого нотаріусом свідоцтва було відчужено дане нерухоме майно за ціною 1246700 грн. 00 коп.

Оскільки право власності на вказане майно на момент проведення спірних електронних торгів належало не боржнику, а Державі Україна в особі Державного концерну "Укроборонпром", і за боржником у встановленому законом порядку не було закріплено право господарського відання даною нерухомістю, Прокурор, посилаючись на статті 74, 133, 136, 137, 207 Господарського кодексу України, статті 182, 185, 203, 215, 319, 326, 656, 658 Цивільного кодексу України та статтю 8 Закону України "Про виконавче провадження", вважає результати вищезазначених електронних торгів, на підставі яких дане майно було відчужено Підприємцю, такими, що суперечать актам цивільного законодавства України, а також інтересам держави і суспільства.

Рішенням господарського суду Рівненської області від 30.01.2017 року (суддя Політика Н.А.) по справі № 918/1271/16 у задоволенні позову Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" відмовлено.

Постановою Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 року рішення господарського суду Рівненської області скасовано. Прийнято нове рішення. Позов Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" - задоволено. Визнано недійсними результати електронних торгів арештованого майна від 25.03.2015 р. з продажу лоту № 50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В, проведених Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України. Стягнуто з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області на користь Військової прокуратури Рівненського гарнізону витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 689,00 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 757,90 грн. Стягнуто з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України на користь Військової прокуратури Рівненського гарнізону витрат по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 689,00 грн. та витрат по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги в сумі 757,90 грн.

Постановою Вищого господарського суду України від 08.08.2017 року рішення господарського суду Рівненської області від 30.01.2017 р. та постанову Рівненського апеляційного господарського суду від 20.04.2017 р. зі справи № 918/1271/16 скасовано. Справу передано на новий розгляд до господарського суду Рівненської області.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 17.08.2017 року прийнято справу № 918/1271/16 до свого провадження суддею Марачем В.В.

До суду від Військової прокуратури Рівненського гарнізону надійшло пояснення по справі, відповідно до якого останній зазначив наступне.

Відповідно до ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" (набрав чинності з 16.07.2015) прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу. Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній. Однак аналіз існуючого на даний час законодавства свідчить про те, що саме поняття "державної компанії" на даний час законодавством не визначено та в жодному з законодавчих актів відсутні ознаки юридичної особи, які можна трактувати як такі, що ідентифікують її як "державну компанію", крім наявності в її найменуванні слів "державна компанія".

Зокрема, Кабінетом Міністрів України в межах своїх повноважень створені Державні компанії: ДАХК "Артем", яка відноситься до сфери управління ДК "Укроборонпром"; ДАК "Херсон-Авіа"; ДСК "Укртанкер"; ДСК "Чорноморське морське пароплавство"; ПАТ ДАК "Автомобільні дороги України"; ДСК "Керченська паромна переправа", тощо.

В даному випадку позов прокурора пред'явлений в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром", при цьому, у позові прямо зазначено, що у відповідності до ст.ст. З, 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є органом уповноваженим державою здійснювати відповідні функції - у спірних відносинах, оскільки Державний концерн "Укроборонпром" здійснює від імені Держави безпосереднє управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі.

Держаний концерн "Укроборонпром" утворений у структурі органів виконавчої влади України на підставі Постанови Кабінету Міністрів України "Про утворення державного концерну "Укроборонпром" від 29 грудня 2010 року № 1221, з метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які проводять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами. Додатком до вищевказаної Постанови від 29 грудня 2010 року № 1221 затверджено перелік державних підприємств, що включені до складу Концерну, в тому числі Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод". Державне підприємство - "Рівненський автомобільний ремонтний завод" є учасником державного концерну "Укроборонпром" та в його складі виконує окремі роботи, які є складовими частинами загального оборонного замовлення, за виконання якого відповідає державний концерн.

Закон України "Про центральні органи виконавчої влади" не в повній мірі охоплює існуючу на даний час ситуацію з управлінням державними активами у сфері оборонно - промислового комплексу. Так ст. 1 Закону передбачено, що систему центральних органів виконавчої влади складають міністерства України та інші центральні органи виконавчої влади. Статтею 3 Закону передбачено, що Організація, повноваження і порядок діяльності міністерств, інших центральних органів виконавчої влади визначаються Конституцією України, цим та іншими законами України, а пунктом 3 вказаної статті визначено, що Положення про міністерства, інші центральні органи виконавчої влади затверджує Президент України. Указом Президента України № 1245/2010 від 28.12.2010 року "Про заходи щодо підвищення ефективності діяльності в обороннопромислового комплексу України" внесено зміни до пункту 8 статті 7 Указу Президента від 9 грудня 2010 року № 1085 "Про оптимізацію системи центральних органів виконавчої влади" зобов'язано Кабінет Міністрів України здійснити до 10 січня 2011 року заходи щодо створення державного господарського об'єднання "Укроборонпром" з державних підприємств, які здійснюють господарську діяльність у розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів, беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами.

Щодо посилань викладених у постанові Вищого господарського суду України від 08.08.2017 р. по справі № 918/1271/16, щодо необов'язковості проведення державної реєстрації нерухомого майна з урахуванням положень ч. 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень", Прокурор зазначає що на дату продажу право власності держави на спірне нерухоме майно було зареєстроване за ДК "Укроборонпром", про що свідчить відповідний витяг з реєстру, який наданий прокурором в обґрунтування позовних вимог, у зв'язку з чим положення ч.ч.3, 4 ст. 3 Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" в даному випадку застосовані бути не можуть. Крім того зазначає, що прокурором в даному випадку оскаржуються не дії виконавця з порушення правил реалізації арештованого майна, а сама правомочність продажу майна, яке в даному випадку не належить боржнику, про що прокурор чітко зазначає в своїй позовній заяві, обґрунтовуючи наявність підстав для визнання вказаних торгів недійсними.

Разом з тим, Прокурор у поясненнях зазначає про те, що відповідно до висновку, наведеного в постанові Верховного Суду України від 24 жовтня 2012 року (справа № 6-116цс12), Судова палата у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що правова природа процедури реалізації майна на прилюдних торгах полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернуто стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів. Ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення прилюдних торгів, складання за результатами їх проведення акта проведення прилюдних торгів - це оформленням договірних відносин купівлі - продажу майна на публічних торгах, тобто правочин. Тому відчуження майна з прилюдних торгів за своєю правовою природою відноситься до угод купівлі-продажу й така угода може визнаватись недійсною на підставі норм цивільного законодавства про недійсність правочину за статтями 203, 215 ЦК України.

Крім того, Прокурор зазначає, що аналогічної позиції Верховний суд України додержувався і під час вирішення справи № 6-547цс16 викладеній в постанові ВС України від 29.06.2016, в постанові Верховного Суду України від 16 листопада 2016 року у справі № 6-1655цс16 та постанові від 14.06.2017 по справі № 6-1804цс-16. Що в свою чергу повністю узгоджується з позовними вимогами заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в частині підстав визнання оспорюваних торгів недійсними та способом, яким прокурор в даному випадку здійснює захист порушеного права держави.

Від Військової прокуратури Рівненського гарнізону надійшли додаткові пояснення, в яких останній вказує на те, що законодавець допускає представництво прокурором інтересів держави саме в інтересах органу уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах. "Інтереси держави" є оціночним поняттям, прокурор чи його заступник у кожному конкретному випадку самостійно визначає з посиланням на законодавство, на підставі якого подається позов, в чому саме відбулося чи може відбутися порушення матеріальних або інших інтересів держави, обгрунтовує у позовній заяві необхідність їх захисту та зазначає орган, уповноважений державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах (таким чином, зазначає прокурор, позиція Конституційного суду України у справі № 3-рп/99 від 08.04.1999 повністю узгоджується з позицією заступника військового прокурора у справі № 918/1271/16, оскільки прокурор під час звернення з позовом до суду та під час судового розгляду справи наголошував що ДК "Укроборонпром" є саме органом уповноваженим державою на здійснення функцій управління майном підприємств оборонно-промислового комплексу, які віднесені законодавцем та урядом України до сфери його управління). Крім того Конституційним судом України надано тлумачення самого поняття такого органу.

Імперативною нормою викладеною в ч. 1, 2 ст. З Закону України "Про деякі питання заборгованості підприємств оборонно-промислового комплексу - учасників Державного концерну "Укроборонпром" та забезпечення їх стабільного розвитку" зазначено, що кошти, одержані від продажу нерухомого майна підприємств оборонно - промислового комплексу, за вирахуванням балансової (залишкової) вартості такого майна та 95 відсотків одержаних коштів понад балансову (залишкову) вартість, зараховуються до загального фонду Державного бюджету України. Кошти, одержані від продажу нерухомого майна підприємств оборонно - промислового комплексу, не зараховані до загального фонду Державного бюджету України, спрямовуються на розвиток і модернізацію виробництва, фінансування науково-технічних розробок, інноваційної діяльності цих підприємств на підставі погоджених з Державним концерном "Укроборонпром" планів. В той час, як кошти від реалізації спірного майна були направлені Державною виконавчою службою на інші потреби. Що в свою чергу беззаперечно свідчить про порушення інтересів держави.

Щодо правового статусу ДК "Укроборонпром", то прокурор зазначає наступне. 29.12.2010 постановою Кабінету Міністрів України № 1211 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" утворено Державний концерн "Укроборонпром" (далі Концерн), до складу якого включено ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (далі Підприємство).

Відповідно до п. 1.1 Статуту Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", затвердженого наказом Державного Концерну "Укроборонпром" від 03.10.2012 № 199 Державне підприємство "Рівненський автомобільний ремонтний завод". Підприємство перебуває під правлінням Концерну. Регулювання, контроль та координація діяльності Підприємства здійснюється концерном як уповноваженим суб'єктом господарюванням з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі.

16.06.2011 Верховною радою України прийнято Закон України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Відповідно до преамбули вказаного закону метою цього Закону є визначення особливостей управління об'єктами державної власності, в оборонно-промисловому комплексі, шляхів підвищення ефективності функціонування підприємств оборонно - промислового комплексу та забезпечення здійснення контролю за їх діяльністю. Тобто законодавцем було прийнято спеціальний закон з метою забезпечення організації державного управління у сфері ОПК.

Листом Міністерства юстиції України від 26.12.2008 № 758-0-2-08-19 "Щодо практики застосування норм права у випадку колізії", зазначено, що при розбіжності між загальним і спеціальним нормативно-правовим актом перевага надається спеціальному, якщо він не скасований виданим пізніше загальним актом. Відповідно до ст. 2 Закону до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно- промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром". Майно, передане в установленому порядку Державному концерну "Укроборонпром". Пакети акцій, що належать державі в статутних капіталах акціонерних товариств, що провадять діяльність в оборонно-промисловому комплексі, та передані в установленому порядку в управління Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до ст. 3 Закону суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є Кабінет Міністрів України та Державний концерн "Укроборонпром".

Тобто в даному випадку законодавець ототожнює Кабінет Міністрів України, який відповідно до ст. 113 Конституції України є вищим органом у системі органів виконавчої влади та Концерн, зазначаючи що обидва вони є органами управління держави у сфері ОПК.

Посилання відповідачів на ст. 24 Закону України "Про Кабінет Міністрів України" щодо права Кабінету Міністрів України утворювати державні господарські об'єднання в даному випадку не характеризує, на думку прокурора, правовий статус Концерну, як державної компанії, оскільки Концерн є за формою державним господарським об'єднанням, а за своїм спеціальним статусом органом управління в галузі оборонно-промислового комплексу, оскільки в даному випадку, відповідно до п. 50 Статуту Концерну керівника Концерну призначає за поданням прем'єр - міністра України Президент України. Концерн є центральним органом виконавчої влади зі спеціальним статусом. В жодному з законодавчих актів відсутні ознаки юридичної особи, які можна трактувати як такі, що ідентифікують її як "державну компанію", крім наявності в її найменуванні слів "державна компанія".

Державний концерн "Ууроборонпром" чіткої позиції стосовно позову не висловив, надав суду лист в якому просив врахувати позицію ДП "РАРЗ" про те, що продаж нерухомого майна шляхом застосування процедури проведення електронних торгів не порушує інтересів ні підприємства, ні держави.

У відзиві на позов Відповідач 1 заперечив проти позовних вимог посилаючись на те, що інтереси Держави Україна в особі Концерну жодним чином не були порушені продажем спірного нерухомого майна шляхом застосування процедури проведення електронних торгів, оскільки саме у ДП "РАРЗ" воно перебувало на праві господарського відання. Також ГТУЮ у Рівненській області вказало на те, що обов'язкова реєстрація права господарського відання щодо майна, закріпленого за Заводом, не передбачена нормами чинного законодавства, оскільки це право виникло до вступу в силу Закону України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" у 2012 році, яким вперше було встановлено обов'язковість такої реєстрації. Так, на думку Відповідача 1, спірне майно перебуває у державній власності з моменту його побудови, власник цього майна не змінювався, а змінювалися лише його представники, яким на сьогодні є Концерн. Таким чином право господарського відання Заводу на майно, що знаходиться на його території (у тому числі й майно, продане зі спірних електронних торгів) та використовувалося у його діяльності, виникло з моменту побудови вказаного майна, а відповідно це право не підлягає обов'язковій державній реєстрації. Крім того, Відповідач 1 зазначив, що Прокурором не було наведено фактів порушення процедури проведення спірних електронних торгів, а також не було надано відповідних доказів на підтвердження наявності таких фактів.

Представник Відповідача 2 в судове засідання 29.05.2018 року не з'явився, явку повноважного представника в судове засідання не забезпечив. До господарського суду повернулася ухвала суду, яка направлялася на адресу Відповідача 2, вказану в позовній заяві - 04053, м. Київ, вул. Артема, буд. 73, з відміткою поштового відділення "за місцем обслуговування вибули".

Відповідно до Витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, зробленого на запит судді Марача В.В., місцезнаходженням Відповідача 2 - Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України є - 04053, м. Київ, Шевченківський район, вул. Артема, буд. 73.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною пунктом 7 статті 120 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.

Відповідно до п. 1 статті 202 ГПК України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Таким чином суд зазначає, що Відповідач 2 про дату, час і місце розгляду справи повідомлений належним чином, відтак, керуючись статтею 202 Господарського процесуального кодексу України, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності відповідача 2 та відзиву з його боку, за наявними у ній матеріалами.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 07.11.2017 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача - Фонд Державного майна України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 28.11.2017 року виключено із числа третіх осіб Регіональне відділення Фонду державного майна України по Рівненській області.

Представник третьої особи - Фонду Державного майна України підтримав позовні вимоги викладені в позовній заяві з урахуванням письмових пояснень.

Представник третьої особи - Управління забезпечення надання адміністративних послуг Рівненської міської ради в судовому засіданні 29.05.2018 року заперечив проти позовних вимог та просить суд відмовити у задоволенні позову з тих же підстав, що і Відповідач 1.

Представники третіх осіб - Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" та Фізичної особи - підприємця Совпенця Сергія Петровича в судове засідання 29.05.2018 року не з'явилися, хоча про дату, час та місце розгляду справи були повідомлені належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення № 3302404234118 та № 3301804038907, які наявні в матеріалах справи. Крім того ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" подало заяву про розгляд справи без участі його представника.

Враховуючи вищевикладене, суд прийшов до висновку, що треті особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду спору та можливість здійснювати розгляд справи за відсутності їх уповноважених представників.

До початку розгляду справи по суті від представника третьої особи - Фізичної особи - підприємця Совпенця Сергія Петровича надійшло клопотання про залишення позову без розгляду в якому останній зазначає про те, що прокурор має право подавати позов в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних відносинах, не в будь-якому випадку, а лише, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження. Прокурор за будь-яких обставин не має право здійснювати представництво в суді інтересів держави в особі державних компаній. Позов поданий в особі Державного концерну "Укроборонпром", який відповідно до п. 1 статуту є державним господарським об'єднанням. Тобто на думку третьої особи, у цій справі позов заявлений в інтересах державної компанії, що не допускається відповідно до абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру".

За таких обставин, на думку третьої особи на стороні відповідачів, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, поданий прокурором позов в інтересах Державного концерну "Укроборонпром" (за наявності прямої заборони в абз. 3 ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру" та за відсутності підстав для здійснення представництва відповідно до ч. 3 ст. 23 Закону України "Про прокуратуру") не міг бути прийнятий судом до розгляду і його слід було залишити без розгляду відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 81 ГПК України.

Ухвалою господарського суду Рівненської області від 26.12.2017 року, керуючись ст.ст. 12, 176, 181, 183, 202 Господарського процесуального кодексу України (в редакції Закону України № 2147- VIII від 03.10.2017р.), судом передбачено здійснювати розгляд справи за правилами загального позовного провадження.

Розгляд справи за клопотаннями сторін неодноразово відкладався.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками судового процесу, заслухавши пояснення присутніх представників сторін, з'ясувавши обставини, на які учасники справи посилалися як на підставу своїх вимог і заперечень, та безпосередньо дослідивши в порядку, визначеному в підготовчому засіданні у справі, докази, якими вони обґрунтовуються, господарський суд прийшов до висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню. При цьому господарський суд керувався наступним.

Заступник військового прокурора Рівненського гарнізону звернувся в Господарський суд Рівненської області з позовною заявою в інтересах держави, уповноваженим органом якого є Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до статті 131-1 Конституції України, в Україні діє прокуратура, яка здійснює: 1) підтримання публічного обвинувачення в суді; 2) організацію і процесуальне керівництво досудовим розслідуванням, вирішення відповідно закону інших питань під час кримінального провадження, нагляд за негласними та іншими слідчими і розшуковими діями органів правопорядку; 3) представництво інтересів держави в суді у виключних випадках і в порядку, що визначені законом.

Організація та порядок діяльності прокуратури визначаються законом.

15 липня 2015 року набрав чинність розділ IV Закону України "Про прокуратуру" від 14 жовтня 2014 року № 1697-УІІ, який визначає повноваження прокурора з виконання покладених на нього функцій, в тому числі, стаття 23 Закону встановлює підстави представництва інтересів громадянина або держави в суді.

Так, частинами 3, 4 статті 23 Закону України "Про прокуратуру" передбачено, що прокурор здійснює представництво в суді законних інтересів держави у разі порушення або загрози порушення інтересів держави, якщо захист цих інтересів не здійснює або неналежним чином здійснює орган державної влади, орган місцевого самоврядування чи інший суб'єкт владних повноважень, до компетенції якого віднесені відповідні повноваження, а також у разі відсутності такого органу.

Наявність таких обставин обґрунтовується прокурором у порядку, передбаченому частиною четвертою цієї статті.

Не допускається здійснення прокурором представництва в суді інтересів держави в особі державних компаній, а також у правовідносинах, пов'язаних із виборчим процесом, проведенням референдумів, діяльністю Верховної Ради України, Президента України, створенням та діяльністю засобів масової інформації, а також політичних партій, релігійних організацій, організацій, що здійснюють професійне самоврядування, та інших громадських об'єднань. Представництво в суді інтересів держави в особі Кабінету Міністрів України та Національного банку України може здійснюватися прокурором Генеральної прокуратури України або регіональної прокуратури виключно за письмовою вказівкою чи наказом Генерального прокурора України або його першого заступника чи заступника відповідно до компетенції.

Статтями 2, 29 ГПК України встановлено, що прокурор для представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді (незалежно від форми, в якій здійснюється представництво) повинен обґрунтувати наявність підстав для здійснення такого представництва, передбачених частинами другою або третьою статті 25 Закону України "Про прокуратуру". Невиконання прокурором вимог щодо надання господарському суду обґрунтування наявності підстав для здійснення представництва інтересів громадянина або держави в господарському суді має наслідком повернення поданої ним позовної заяви (заяви, скарги) у порядку, встановленому статтею 63 цього Кодексу.

З метою підвищення ефективності функціонування державних підприємств, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово-технічному співробітництві з іноземними державами Кабінет Міністрів України постановою від 29 грудня 2010 р. за № 1221 утворив Державний концерн "Укроборонпром" з включенням до його складу державних підприємств згідно з додатком до цієї постанови.

Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", прийнятим 16.06.2011р. та який набрав чинності із дня опублікування - 09.07.2011р. визначено особливості та правові основи управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Відповідно до ст. 2 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" до об'єктів управління державної власності в оборонно-промисловому комплексі належать: майно державних підприємств оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенних підприємств, які входять до складу Державного концерну "Укроборонпром".

Статтею 3 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" встановлено, що суб'єктами управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі є: Кабінет Міністрів України та Державний концерн "Укроборонпром".

Відповідно до ст. 4 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" Державний концерн "Укроборонпром" є уповноваженим суб'єктом господарювання з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі. До складу Концерну входять державні підприємства оборонно-промислового комплексу, в тому числі казенні підприємства (далі - учасники Концерну), на основі фінансової залежності від одного або групи учасників Концерну, який виконує функції із забезпечення науково-технічного і виробничого розвитку, а також провадить інвестиційну, фінансову, зовнішньоекономічну та інші види діяльності.

Учасники Концерну не перебувають в управлінні органів виконавчої влади.

Концерн діє на підставі цього Закону та Статуту, який затверджується Кабінетом Міністрів України за поданням Наглядової ради Концерну.

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. за № 993 затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром". В додатку до статуту також затверджено Перелік державних підприємств - учасників Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до пункту 1 Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 № 993 та зареєстрованого Державним реєстратором 07.10.2011 р., номер запису 10741020000040740, встановлено, що Державний концерн "Укроборонпром" є державним господарським об'єднанням, утвореним відповідно до постанови Кабінету Міністрів України від 29.12.2010 № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром".

Функції з управління Концерном та контроль за його діяльністю здійснює Кабінет Міністрів України.

Права та обов'язки Концерну в процесі управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, яке здійснює Концерн, передбачені статтею 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Поряд із зазначеними повноваженнями, визначеними Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі", Державний концерн "Укроборонпром" наділений статутними повноваженнями.

Пунктом 17 Статуту Концерну визначений перелік основних (однак не вичерпних) предметів діяльності Концерну відповідно до покладених на нього завдань.

В силу зазначеного, Державний концерн "Укроборонпром" може як самостійно здійснювати господарську діяльність, так і залучати до статутної діяльності інших учасників Концерну для виготовлення продукції.

Одночасно Державний концерн "Укроборонпром" може здійснювати управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Саме ці повноваження є делегованими повноваженнями держави у сфері ефективного управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі.

Здійснюючи повноваження з управління об'єктами державної власності в оборонно - промисловому комплексі, Державний концерн "Укроборонпром" є суб'єктом Рішення Ради національної безпеки і оборони України від 20 травня 2016 року, введеного в дію Указом Президента України від 2 серпня 2016 року № 323/2016 "Про заходи з розвитку оборонно-промислового комплексу України".

Таким чином, враховуючи наявність делегованих державою повноважень у сфері управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі, інтереси Держави Україна полягають у розвитку оборонно-промислового комплексу України, одним із спеціальних суб'єктів якого є Державний концерн "Укроборонпром", до компетенції якого віднесені повноваження, визначені у Законі України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі".

Водночас, пред'явлення зазначеного позову прокурором в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" викликано саме захистом інтересів держави у суді, оскільки Державним концерном "Укроборонпром" як уповноваженим органом з управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі не вжито заходів щодо оскарження у суді та визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 25.03.2015 р. з продажу лоту № 50153.

Державний концерн "Укроборонпром" є одним із спеціальних суб'єктів делегованих Законом України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" владних повноважень.

За таких обставин, суд дійшов висновку, що військовий прокурор обґрунтовано звернувся з даним позовом в інтересах держави в особі Державного концерну.

Аналогічна правова позиція висвітлена в Постанові Верховного суду Касаційного господарського суду від 08.05.2018 року по справі № 918/376/17.

Таким чином, твердження третьої особи - Фізичної особи - підприємця Совпенця Сергія Петровича про те, що поданий прокурором позов в інтересах держави в особі Концерну "Укроборонпром" не міг бути прийнятий судом до розгляду і його слід залишити без розгляду є безпідставними.

Відтак за результатами розгляду справи судом встановлено наступне.

14 серпня 2008 року державним виконавцем відділу ДВС ОСОБА_8 було винесено постанову про об'єднання у зведене виконавче провадження №32-924/08 про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" заборгованості з примусового виконання виконавчого листа №2-а-885, виданого 18.04.2008 р. Рівненським окружним адміністративним судом про стягнення з Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" до Державного бюджету України коштів в сумі 1345352,25 грн. та виконавче провадження №32-1082/08 з примусового виконання № 1215 від 12.06.2008 р. ПФУ в м.Рівне про стягнення з ДП "РАРЗ" на користь ПФУ в м.Рівне заборгованості на суму 2840,51 грн., а всього на загальну суму 1348192, 76 грн.

Постановою державного виконавця відділу ДВС Велесик Т.М. від 09 квітня 2014 року накладено арешт на все нерухоме майно, крім будівлі складу лакофарбових матеріалів (літ. 2Г-1"), інв. № 514, загальною площею 155,5 кв.м., що знаходиться за адресою: м. Рівне, вулиця Соборна, будинок 364в, яке належить чи закріплене за боржником - ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", в межах суми звернення стягнення у розмірі 10 861 193 грн. 35 коп. та заборонено відчужувати вказане майно.

Згідно наявних у матеріалах справи копій актів опису й арешту майна від 18 жовтня 2012 року, від 29 квітня 2013 року, від 5 грудня 2013 року, від 29 вересня 2014 року було описано нерухоме майно Заводу, зокрема, будівля: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівля: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорна інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівля дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівля станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2.

Листом від 29.04.2013 р. № 7-8397/13 відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області повідомив Фонд Державного майна України, Міністерство оборони України та Державний концерн "Укроборонпром" про проведення опису й арешту майна ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод", м. Рівне, вул. Соборна, 364, код ЄДРПОУ 08276316, який здійснено при примусовому виконанні зведеного виконавчого провадження від 14.08.2008 року про стягнення заборгованостей з ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" у кількості 668 виконавчих документів на загальну суму 7 123 631 грн., з яких: стягнення заробітної плати 578 виконавчих документів на суму 1 579 947 грн.; стягнення на користь УПФУ в м. Рівне 4 виконавчих документи на суму 87 825 грн.; стягнення на користь держави за позовом Державної фінансової інспекції (КРУ) 1 виконавчий документ на суму 1287615 грн.; стягнення на користь ДПІ у м.Рівне 1 виконавчий документ на суму 2122397,27 грн.; стягнення на користь держави судового збору 5 виконавчих документів на суму 6460,82 грн.; стягнення виконавчого збору, виділеного в окреме виконавче провадження 75 виконавчих документів на суму 668243 грн.; стягнення на користь юридичних осіб 8 виконавчих документів на суму 1371551 грн.

З метою визначення вартості описаного майна постановою державного виконавця відділу ДВС Велесик Т.М. від 29 вересня 2014 року експертом у зведеному виконавчому провадженні про стягнення заборгованості з Заводу було призначено експерта фірми "Експерт-Рівне-Консалт" Шекеля Юрія Васильовича та зобов'язано останнього надати письмовий висновок з питань вартості майна, арештованого в процесі примусового виконання рішення, для проведення прилюдних торгів або аукціону.

Згідно наявного у матеріалах справи складеного експертом фірми "Експерт-Рівне-Консалт" Шекелем Юрієм Васильовичем висновку від 12 листопада 2014 року № 53, вартість спірного майна склала 1 246 700 грн. 00 коп.

Листом від 13 листопада 2014 року № 4996/14 Відділ примусового виконання рішень управління державної виконавчої служби Головного управління юстиції у Рівненській області повідомив, зокрема, Завод, Концерн та Фонд державного майна України про склад описаного майна, його вартість, визначену експертом фірми "Експерт-Рівне-Консалт" Шекелем Юрієм Васильовичем, а також про передачу вказаного майна на реалізацію. Крім того, у вказаному листі Відділом було роз'яснено право зазначених осіб на оскарження оцінки майна до суду в 10-денний термін з дня отримання наведеного повідомлення.

Листом від 19 листопада 2014 року № UOP-3.01-9808а Концерн звернувся до відділу ДВС з проханням призначити рецензування звіту про експертну оцінку майна, вважаючи її заниженою.

У відповідь на вказане звернення листом від 19 грудня 2014 року № 5359/14 Відділ повідомив Концерн про неможливість подачі органом, уповноваженим на управління майном, заперечень проти експертної оцінки майна та одночасно роз'яснив право такого органу на звернення до суду з відповідним позовом.

18 лютого 2015 року вищенаведене майно було передано на реалізацію в порядку, встановленому Законом України "Про виконавче провадження" та Наказом Міністерства юстиції України від 16 квітня 2014 року № 656/5 "Про проведення експерименту із запровадження порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів" (далі - Порядок).

Інформаційне повідомлення про майбутні торги, на яких було продано спірне нерухоме майно, у встановленому порядку було опубліковано ДП "Інформаційний центр" МЮ України 23 лютого 2015 року, а проведення електронних торгів призначено на 25 березня 2015 року.

Листом від 26 березня 2015 року № 8029/01-06 ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України повідомило Відділ про те, що 25 березня 2015 року відбулися електронні торги з продажу будівлі: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо стояча цегляна будівля загальною площею 8,4 м2.

До вказаного листа ДП "Інформаційний центр" МЮ України також було долучено протокол електронних торгів від 25 березня 2015 р. № 65007, зі змісту якого вбачається, що переможцем зазначених електронних торгів було визнано - Совпенець Сергія Петровича з ціновою пропозицією 1 246 700 грн. 00 коп.

ФОП Совпенець Сергій Петрович у встановленому законом порядку вніс суму гарантійного внеску в розмірі 62 335 грн. 00 коп., що підтверджується відомостями, зазначеними у вищенаведеному протоколі проведення електронних торгів. У той же час решта належної до сплати суми коштів у розмірі 1 184 365 грн. 00 коп. була перерахована Підприємцем на рахунок Відділу 6 квітня 2015 року, про що свідчить наявна у матеріалах справи копія відповідного платіжного доручення від 6 квітня 2015 року № 1.

На підставі вищенаведеного протоколу про проведення електронних торгів від 25 березня 2015 року № 65007, державним виконавцем Відділу Велесик Т.М. було складено акт від 10 квітня 2015 року про проведені електронні торги та реалізацію Підприємством в системі електронних торгів арештованим майном лоту №50153 - спірного комплексу будівель, а також направлено даний акт Підприємству, Заводу та Підприємцю листом від 14 квітня 2015 року № 1056.

14 квітня 2015 року державним виконавцем відділу ДВС Велесик Т.М. було винесено постанову, згідно якої знято арешт з будівлі: термічне, вулканізаційне відділення, склад. літера Л-1, інв. № 254/0010 - одноповерхова окремо розташована цегляна будівля загальною площею 609,9 м2; будівлі: ремонт електрокар, інв. № 0021 - одноповерхова окремо розташована цегляна будівля загальною площею 71,6 м2; компресорної інф. № 0012 - одноповерхова окремо розташована цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 490,2 м2; будівлі дільниці деревообробки інв. № 0006 - одноповерхова окремо розташована цегляна будівля виробничо-складського призначення з побутовими приміщеннями загальною площею 546,2 м2; а також будівлі станції перекачки конденсату літ. 2Л-1 - одноповерхова окремо розташована цегляна будівля загальною площею 8,4 м2.

На підставі вищенаведених обставин приватним нотаріусом Онофрейчук С.Й. переможцю даних електронних торгів - Підприємцю було видано свідоцтво про придбання нерухомого майна з прилюдних торгів № 1298 від 15 квітня 2015 року, що підтверджується відомостями, зазначеними в наявних у матеріалах справи витягах з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.

Обґрунтовуючи свої вимоги, Прокурор посилався на те, що право власності на спірне нерухоме майно на момент проведення вищенаведених електронних торгів належало не Заводу, а Державі Україна в особі Концерну, і за боржником у встановленому законом порядку не було зареєстровано право господарського відання даною нерухомістю, а відтак Відділ та Підприємство не мали необхідного обсягу прав щодо цього майна і ця нерухомість не могла бути об'єктом продажу шляхом проведення електронних торгів з метою примусового виконання судових рішень.

Відповідно до ст. 73 Господарського кодексу України (далі - ГК України) державне унітарне підприємство утворюється компетентним органом державної влади в розпорядчому порядку на базі відокремленої частини державної власності, як правило, без поділу її на частки, і входить до сфери його управління. Орган державної влади, до сфери управління якого входить підприємство, є представником власника і виконує його функції у межах, визначених цим Кодексом та іншими законодавчими актами. Майно державного унітарного підприємства перебуває у державній власності і закріплюється за таким підприємством на праві господарського відання чи праві оперативного управління.

Згідно до ст. 74 ГК України державне комерційне підприємство є суб'єктом підприємницької діяльності, діє на основі статуту або модельного статуту і несе відповідальність за наслідки своєї діяльності усім належним йому на праві господарського відання майном згідно з цим Кодексом та іншими законами, прийнятими відповідно до цього Кодексу. Майно державного комерційного підприємства закріплюється за ним на праві господарського відання.

Статтею 120 ГК України передбачено, що господарські об'єднання утворюються як асоціації, корпорації, консорціуми, концерни, інші об'єднання підприємств, передбачені законом. Концерном визнається статутне об'єднання підприємств, а також інших організацій, на основі їх фінансової залежності від одного або групи учасників об'єднання, з централізацією функцій науково-технічного і виробничого розвитку, інвестиційної, фінансової, зовнішньоекономічної та іншої діяльності. Учасники концерну наділяють його частиною своїх повноважень, у тому числі правом представляти їх інтереси у відносинах з органами влади, іншими підприємствами та організаціями. Учасники концерну не можуть бути одночасно учасниками іншого концерну.

У відповідності до ст. 123 ГК України Учасники об'єднання підприємств можуть вносити на умовах і в порядку, передбачених його установчими документами, майнові внески (вступні, членські, цільові тощо). Майно передається об'єднанню його учасниками у господарське відання або в оперативне управління на основі установчого договору чи рішення про утворення об'єднання. Вартість майна об'єднання відображається у його балансі. Господарське об'єднання має право утворювати за рішенням його вищого органу управління унітарні підприємства, філії, представництва, а також бути учасником (засновником) господарських товариств. Утворені господарським об'єднанням підприємства діють відповідно до положень цього Кодексу, інших законів та статуту підприємства, затвердженого об'єднанням. Об'єднання підприємств не відповідає за зобов'язаннями його учасників, а підприємства-учасники не відповідають за зобов'язаннями об'єднання, якщо інше не передбачено установчим договором або статутом об'єднання.

29 грудня 2010 року Постановою Кабінету Міністрів України № 1221 "Про утворення Державного концерну "Укроборонпром" утворено Державний концерн "Укроборонпром", до складу якого включено ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

Постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 933 затверджено Статут Державного концерну "Укроборонпром" (далі - Статут).

Відповідно до п. 6 Статуту, Концерн діє на принципах повної господарської самостійності та самоокупності, несе відповідальність за результати своєї діяльності та виконання зобов'язань.

Концерн не несе відповідальність за зобов'язаннями його учасників. Учасники не несуть відповідальності за зобов'язання Концерну (п. 8, п. 9 Статуту).

Згідно п. 13 Статуту учасники Концерну зберігають статус юридичної особи та профіль діяльності. Учасники Концерну зберігають господарську самостійність з урахуванням обмежень, передбачених законодавством та цим Статутом. Концерн відповідно до законодавства регулює провадження наукової, проектної, виробничої, фінансової, цінової, інвестиційної, інноваційної, зовнішньоекономічної та іншої діяльності його учасників, пов'язаної з розробленням, виготовленням, реалізацією та обслуговуванням товарів військового та спеціального призначення.

Пунктом 29 Статуту передбачено, що майно Концерну становлять відображені в його балансі оборотні та необоротні активи, що є державною власністю. Концерн володіє, користується та розпоряджається майном на праві господарського відання відповідно до мети своєї діяльності в установленому законодавством порядку.

03.10.2012 р. наказом Державного концерну "Укроборонпром" № 199 затверджено Статут Державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" (далі - Статут підприємства).

Відповідно до п. 3.1. Статуту підприємства, підприємство є юридичною особою. Підприємство набуває прав та обов'язків юридичної особи з дати включення його до Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців.

Згідно п. 3.6 Статуту підприємства, підприємство несе відповідальність за своїми зобов'язаннями всіма належними йому коштами та іншим майном, на яке згідно із чинним законодавством України може бути, звернене стягнення.

У відповідності до п. 3.7 Статуту підприємства, Держава та Концерн не несуть відповідальності за зобов'язаннями підприємства, крім випадків передбачених Господарським кодексом України та іншими законами України.

Підприємство не несе відповідальності за зобов'язаннями держави та Концерну (п. 3.8. Статуту підприємства).

Пунктом 4.1 Статуту підприємства передбачено, що майно підприємства є державною власністю і закріплюється за ним на праві господарського відання.

У відповідності до п. 4.4 Статуту підприємства, підприємство в установленому законодавством порядку забезпечує оформлення та державну реєстрацію речових прав на об'єкти, права на які підлягають державній реєстрації.

Враховуючи вищенаведені положення законодавства та Статутів Концерну і Заводу реалізоване 25.03.2015 р. майно, через систему електронних торгів арештованим майном "СЕТАМ", лот № 50153, на момент його продажу, а саме 25.03.2015 право господарського відання спірним майном за підприємством зареєстровано не було.

Відповідно до ч. 1 ст. 133 ГК України основу правового режиму майна суб'єктів господарювання, на якій базується їх господарська діяльність, становлять право власності та інші речові права - право господарського відання, право оперативного управління.

Згідно з ч. 1 та ч. 2 ст. 136 ГК України право господарського відання є речовим правом суб'єкта підприємництва, який володіє, користується і розпоряджається майном, закріпленим за ним власником (уповноваженим ним органом), з обмеженням правомочності розпорядження щодо окремих видів майна за згодою власника у випадках, передбачених цим Кодексом та іншими законами. Власник майна, закріпленого на праві господарського відання за суб'єктом підприємництва, здійснює контроль за використанням та збереженням належного йому майна безпосередньо або через уповноважений ним орган, не втручаючись в оперативно-господарську діяльність підприємства.

Наведене кореспондується з пунктом 5 розділу 8 Статуту підприємства, в якому зазначено, що Концерн веде облік об'єктів державної власності, що перебувають у його управлінні, здійснює контроль за ефективністю використання та контроль за збереженням таких об'єктів.

Судом встановлено, що на час примусового продажу шляхом електронних торгів право власності на об'єкти нерухомості, що становили предмет продажу, було зареєстровано як власність держави в особі Державного концерну "Укроборонпром".

Відповідно до ст. 7 Закону України "Про особливості управління об'єктами державної власності в оборонно-промисловому комплексі" та п. 4.7 Статуту підприємства, відчуження підприємством майнових об'єктів, що належать до основних фондів, здійснюється виключно на конкурентних засадах за погодженням з Концерном в порядку встановленому законодавством. Відчуження нерухомого майна підприємства здійснюється в установленому порядку за погодженням з Фондом державного майна України.

Відповідно до ч. 1 ст. 182 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) право власності та інші речові права на нерухомі речі, обтяження цих прав, їх виникнення, перехід і припинення підлягають державній реєстрації.

Порядок проведення державної реєстрації прав на нерухомість та підстави відмови в ній встановлюються законом (ч. 4 ст. 182 Цивільного кодексу України).

Так, Закон України "Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень" (в редакції, яка діяла на момент проведення оспорюваних торгів) встановлює, що Державна реєстрація прав є обов'язковою. Інформація про права на нерухоме майно та їх обтяження підлягає внесенню до Державного реєстру прав. Права на нерухоме майно та їх обтяження, які підлягають державній реєстрації відповідно до цього Закону, виникають з моменту такої реєстрації (п.1 та п. 3 ст. 3 вищевказаного Закону).

Відповідно до п. 37 ч. 8 діючого на момент проведення вказаних електронних торгів Порядку державної реєстрації прав на нерухоме майно та їх обтяжень, затвердженого Постановою КМ України від 17.10.2013 № 868 документами, що підтверджують виникнення, перехід та припинення речових прав на нерухоме майно, є рішення про закріплення нерухомого майна на праві оперативного управління чи господарського відання, прийняте власником нерухомого майна чи особою, уповноваженою управляти таким майном.

Таким чином, права господарського відання на нерухоме майно, яке використовується підприємством у своїй господарській діяльності підлягає державній реєстрації.

Однак, досліджуючи Інформаційну довідку з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстр прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек та Єдиного державного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо об'єкта нерухомого майна за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В, вбачається що реалізовані 25.03.2015 об'єкти нерухомого майна станом на 25.03.2015 перебували у власності Держави Україна в особі Державного Концерну "Укроборонпром".

Відомостей щодо державної реєстрації підприємством або Концерном права господарського відання підприємства на вказані об'єкти нерухомого державного майна не встановлено.

Відповідно до акту від 29.12.2011 року, який наявний в матеріалах справи, приймання - передачі державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод" зі сфери управління Міністерства оборони України в управління Державного концерну "Укроборонпром", здійснено приймання - передачу державного підприємства "Рівненський автомобільний ремонтний завод", яке розташоване за адресою: 33024, Рівненська обл., м. Рівне, вул. Соборна, 364, та перебуває у сфері управління Міністерства оборони України і передається в управління Державному концерну "Укроборонпром". Однак в даному Акті не зазначено про те, що майно яке було предметом оспорюваних електронних торгів, передається в господарське відання чи оперативне управління саме Державному підприємству "Рівненський автомобільний ремонтний завод".

В матеріалах справи відсутні як докази прийняття рішення про закріплення майна за ДП "РАРЗ" на праві господарського відання так і докази передачі майна Державним концерном "Укроборонпром" в господарське відання або оперативне управління ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" та Відповідачами не доведено факт передачі нерухомого державного майна, яке було предметом електронних торгів підприємству - ДП "РАРЗ".

Враховуючи вищевикладене, на момент проведення електронних торгів 25.03.2015 р. ДП "Рівненський автомобільний ремонтний завод" не набуло право господарського відання на реалізоване нерухоме державне майно, оскільки таке право не було зареєстровано у встановленому законом порядку у Державному реєстрі речових прав на нерухоме майно, а саме майно в господарське відання не передавалось.

Відповідно до частини 9 статті 11 Закону України "Про управління об'єктами державної власності" нерухоме майно об'єктів державної власності, що не підлягають приватизації, не може бути відчужене, вилучене, передане до статутного капіталу господарських організацій і щодо такого майна не можуть вчинятися дії, наслідком яких може бути їх відчуження.

Статтею 1 Закону України "Про приватизацію державного майна" (діючого на момент проведення вказаних електронних торгів) визначено, що під приватизацією державного майна слід розуміти платне відчуження майна, що перебуває у державній власності, у тому числі разом із земельною ділянкою державної власності, на якій розташований об'єкт, що підлягає приватизації, на користь фізичних та юридичних осіб, які можуть бути покупцями відповідно до цього Закону, з метою підвищення соціально-економічної ефективності виробництва та залучення коштів для здійснення структурної перебудови національної економіки.

Згідно із абзацом 1 частини 1 статті 15 вищевказаного Закону, одним із способів приватизації державного майна є продаж об'єкта приватизації на аукціоні (у тому числі за методом зниження ціни, без оголошення ціни) та через проведення електронних торгів як різновиду аукціону відповідно. Оскільки Загальними положеннями Тимчасового порядку реалізації арештованого майна шляхом проведення електронних торгів, затвердженого наказом Міністерства юстиції України від 16.04.2014 № 656/5, визначено, що електронними торгами є прилюдні торги (аукціон), що здійснюються в електронній формі в Системі електронних торгів (СЕТАМ).

В свою чергу, частиною 2 статті 5 даного Закону встановлено, що приватизації не підлягають об'єкти, що мають загальнодержавне значення, а також казенні підприємства, зокрема, об'єкти та майно, які забезпечують обороноздатність держави.

Зазначені об'єкти державної власності не підлягають приватизації незалежно від їх включення до Переліку об'єктів права державної власності, що не підлягають приватизації, затвердженого Верховною Радою України.

Згідно з вимогами пункту а) частини 4 статті 5 Закону України "Про приватизацію державного майна" не підлягають приватизації державні підприємства та корпоративні права держави в акціонерних товариствах, які забезпечують національну безпеку України або приватизація яких створює істотні ризики для безпеки держави підприємства з виготовлення та ремонту всіх видів зброї, що перебуває на озброєнні Збройних Сил України, інших утворених відповідно до закону військових формувань, Служби безпеки України.

Так, згідно з пунктом 2.2 Статуту ДП "РАРЗ", затвердженого наказом Державного концерну "Укроборонпром" від 03.10.2012 р. № 199, діяльність у сфері оборони, виробництво зброї та боєприпасів, розробка, виробництво засобів технічного обслуговування для ремонту бронетехніки та іншого озброєння тощо є предметом діяльності Підприємства.

Відповідно до п. 17 Статуту Державного концерну "Укроборонпром", затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 31.08.2011 р. № 993, концерн утворений з метою забезпечення ефективного функціонування та управління суб'єктами господарювання державного сектору економіки, які провадять господарську діяльність у сфері розроблення, виготовлення, реалізації, ремонту, модернізації та утилізації озброєння, військової і спеціальної техніки та боєприпасів і беруть участь у військово - технічному співробітництві з ціноземними державами.

Таким чином, під час реалізації 25.03.2015 р. об'єктів нерухомого майна державної власності (лот №50153) шляхом проведення електронних торгів допущено порушення норм чинного законодавства, що є підставою для визнання результатів вищезазначених електронних торгів від 25.03.2015 р. недійсними.

Виходячи з аналізу правової природи процедури реалізації майна на прилюдних (електронних) торгах, яка полягає в продажу майна, тобто в забезпеченні переходу права власності на майно боржника, на яке звернено стягнення, до покупця - учасника прилюдних торгів, та ураховуючи особливості, передбачені законодавством щодо проведення таких торгів, складання за результатами їх проведення акта про проведення торгів є оформленням договірних відносин купівлі-продажу майна, а відтак є правочином.

Такий висновок узгоджується й з нормами статей 650, 655 та частиною 4 статті 656 ЦК України, які відносять до договорів купівлі-продажу процедуру прилюдних торгів, результатом яких є видача нотаріусом свідоцтва про придбання майна з прилюдних торгів на підставі складеного та затвердженого в установленому порядку акта державного виконавця про проведені торги.

Ураховуючи те, що відчуження майна з електронних торгів належить до угод купівлі-продажу, така угода може визнаватися недійсною в судовому порядку з підстав недодержання в момент її вчинення вимог, установлених частинами 1- 3 та частинами 5, 6 статті 203 ЦК, зокрема, у зв'язку з невідповідністю змісту правочину ЦК та іншим актам цивільного законодавства (частина 1 статті 215 цього Кодексу).

Виходячи зі змісту частини 1 статті 215 ЦК України, підставами недійсності укладеного за результатами прилюдних торгів правочину є недодержання вимог закону в момент його укладення, тобто безпосередньо за результатами торгів, а відтак, результати електронних торгів, внаслідок яких Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України в системі електронних торгів арештованим майном 25.03.2015 реалізовано лот № 50153 - комплекс будівель, що знаходиться за адресою: м. Рівне, вул. Соборна, 364В, з порушенням закону, підлягають визнанню недійсними.

Заперечення Відповідача 2 та третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача спростовуються всім вищенаведеним і, відповідно, є безпідставними та необґрунтованими.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Поняття і види доказів викладені у статті 73 ГПК України, згідно якої доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. У разі посилання учасника справи на невчинення іншим учасником справи певних дій або відсутність певної події, суд може зобов'язати такого іншого учасника справи надати відповідні докази вчинення цих дій або наявності певної події. У разі ненадання таких доказів суд може визнати обставину невчинення відповідних дій або відсутності події встановленою. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи. Суд не може збирати докази, що стосуються предмета спору, з власної ініціативи, крім витребування доказів судом у випадку, коли він має сумніви у добросовісному здійсненні учасниками справи їхніх процесуальних прав або виконанні обов'язків щодо доказів (ст. 74 ГПК України).

Згідно з ст. 76 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять в предмет доказування. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмета доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення.

Частиною 1 статті 77 ГПК України передбачено, що обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

У відповідності до ст. 78 ГПК України, достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи.

Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування (ст. 79 ГПК України).

Відповідно до ст. 86 ГПК України, суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

На підставі наведеного, суд вважає позовні вимоги Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державний концерн "Укроборонпром" про визнання недійсними результатів електронних торгів арештованим майном від 25 березня 2015 року з продажу лоту № 50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: місто Рівне, вулиця Соборна, 364В, проведених ДП "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України обґрунтованими, підтвердженими матеріалами справи та такими, що підлягають задоволенню. В той же час суд зазначає, що ні Відповідачі, ні треті особи, які не заявляють самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача, не довели належними та допустимими доказами належності нерухомого майна, яке було предметом електронних торгів арештованим майном від 25 березня 2015 року з продажу лоту № 50153, Державному підприємству "Рівненський автомобільний ремонтний завод" на праві господарського відання, а відтак і щодо законності його примусової реалізації через електронні торги.

На підставі ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, судові витрати покладаються на Відповідачів.

Керуючись статтями 129, 232, 233, 236-241 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Заступника військового прокурора Рівненського гарнізону в інтересах держави в особі Державного концерну "Укроборонпром" задоволити.

2. Визнати недійсними результати електронних торгів арештованого майна від 25.03.2015 р. з продажу лоту №50153 - комплексу будівель, що знаходиться за адресою: м.Рівне, вул. Соборна, 364В, проведених Державним підприємством "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України.

3. Стягнути з Головного територіального управління юстиції у Рівненській області (33300, м. Рівне, вул. Замкова, 29, код ЄДРПОУ 34922678) на користь Військової прокуратури Рівненського гарнізону (33001, м.Рівне, вул. Соборна,227-Д) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 689,00 грн..

4. Стягнути з Державного підприємства "Інформаційний центр" Міністерства юстиції України (04053, м.Київ, вул. Артема, 73 код ЄДРПОУ 25287988) на користь Військової прокуратури Рівненського гарнізону (33001, м.Рівне, вул. Соборна,227-Д) витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви в сумі 689,00 грн..

5. Накази видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення суду може бути оскаржено до Рівненського апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня його проголошення через господарський суд, що прийняв рішення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Повний текст рішення складено та підписано "12" червня 2018 року.

Веб-адреса сторінки на офіційному веб-порталі судової влади України в мережі Інтернет, за якою учасники справи можуть отримати інформацію по справі, що розглядається: http://rv.arbitr.gov.ua.

Суддя Марач В.В.