Рішення № 74632555, 07.06.2018, Господарський суд Львівської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЛЬВІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

79014, м. Львів, вул. Личаківська, 128

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07.06.2018р. Справа №914/706/16

За позовом:Фермерського господарства ОСОБА_1, Львівська обл., Сокальський р-н, с. Тартаківдо відповідача:Прокуратури Львівської області, м. Львівпро:стягнення 500000,00 грн. моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області Суддя – Крупник Р.В. Секретар – Палюх Г.І.Представники сторін:від позивача:не з’явивсявід відповідача:ОСОБА_2 – представник (довіреність від 06.06.2018р. №05/2-850вих-18)

ІСТОРІЯ РОЗГЛЯДУ СПРАВИ.

У березні 2016р. Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до Господарського суду Львівської області з позовом до прокуратури Львівської області про стягнення 500000,00 грн. моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 18.03.2016р. у прийнятті позовної заяви Фермерського господарства ОСОБА_1 до прокуратури Львівської області про стягнення 500000,00 грн. моральної шкоди, завданої в результаті незаконних дій посадових осіб прокуратури Львівської області було відмовлено на підставі п. 1 ч. 1 ст. 62 ГПК України (в редакції, котра діяла на той час). У встановленому законом порядку зазначена ухвала ФГ ОСОБА_1 не оскаржувалася та набрала законної сили.

28.03.2018р. на розгляд Господарського суду Львівської області від ФГ Бурки ОСОБА_3 надійшла заява про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області про відмову у прийнятті позовної заяви від 18.03.2016р. у справі №914/706/16 за нововиявленими обставинами.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 29.03.2018р. відкрито провадження у справі №914/706/16 за заявою ФГ Бурки ОСОБА_3 від 27.03.2018р. №179 про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 18.03.2016р. у справі №914/706/16 за нововиявленими обставинами, розгляд заяви призначено на 26.04.2018р.

Ухвалою Господарського суду Львівської області від 26.04.2016р. заяву ФГ Бурки ОСОБА_3 від 27.03.2018р. №179 про перегляд ухвали Господарського суду Львівської області від 18.03.2016р. у справі №914/706/16 за нововиявленими обставинами задоволено та скасовано ухвалу Господарського суду Львівської області про відмову у прийнятті позовної заяви від 18.03.2016р. у справі №914/706/16, прийнято позовну заяву ФГ ОСОБА_1 у справі №914/706/16 до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати в порядку загального позовного провадження, підготовче засідання призначено на 24.05.2018р.

Ухвалою від 24.05.2018р. суд закрив підготовче провадження та призначив справу до судового розгляду по суті на 07.06.2018р.

Представник позивача в судове засідання 07.06.2018р. не з'явився. 05.06.2018р. на адресу суду від представника позивача надійшло клопотання від 31.05.2018р. №244, відповідно до якого представник просить суд у зв’язку з сімейними обставинами розглядати справу без його участі.

Представник відповідача в судове засідання 07.06.2018р. з’явився, надав усні заперечення щодо заявленого позову.

АРГУМЕНТИ СТОРІН.

Аргументи позивача.

Як зазначає позивач, у 2013р. він звернувся до прокуратури Львівської області з заявою про кримінальне правопорушення від 30.04.2013р. №207, відповідно до якої просив вирішити питання про відкриття кримінального провадження за ст.ст. 364, 367, 375, 382 КК України відносно судді Сокальського районного суду Львівської області Адамовича М.Я. Листом вих. №06/1-р від 08.05.2013р. прокуратура Львівської області заяву ФГ ОСОБА_1 скерувала для організації розгляду до прокурору Сокальського району та зобов’язала к встановленому порядку повідомити заявника про результати розгляду заяви. На думку позивача, внаслідок порушення прокуратурою Львівської області вимог ст.ст. 55, 56, 214 КПК України та відмови в реєстрації заяви ФГ ОСОБА_1 про вчинення кримінального правопорушення та внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, відповідачем були порушені конституційні права позивача, гарантовані ст.ст. 3, 6, 19, 22, 24, 40, 41, 62, 68 Конституції України, а тому з відповідача в судовому порядку підлягає стягненню моральна шкода у розмірі 500000,00 грн.

Аргументи відповідача.

Відповідач проти позову заперечує та зазначає, що в порушення вимог ст. 303 КПК України позивачем не надано доказів, зокрема, судового рішення про визнання неправомірними дій, бездіяльності чи рішення прокуратури щодо розгляду заяви позивача; позивачем не вказано та не подано жодних доказів, які б являлися підставою для стягнення моральної шкоди, зокрема, наявності такої шкоди, протиправності діяння прокуратури при розгляді заяви позивача від 30.04.2013р. №207 та наявності причинного зв’язку між шкодою і протиправним діянням прокуратури та вини останньої в її заподіянні. Тобто, позивачем не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди. Відтак, відповідач просить суд у задоволенні позову відмовити.

ОБСТАВИНИ, ВСТАНОВЛЕНІ СУДОМ.

03.05.2013р. Фермерське господарство ОСОБА_1 звернулося до прокуратури Львівської області з заявою про вчинений злочин від 30.04.2013р. №207 в порядку ст.ст. 8, 40 Конституції України.

Як вбачається з вказаної заяви, позивач просив вирішити питання про відкриття кримінального провадження за ст.ст. 364, 367, 375, 382 КК України відносно судді Сокальського районного суду Львівської області Адамович М.Я., який зловживаючи посадовим становищем, всупереч інтересів служби та в порушення ст.ст. 8, 40, 55, 124, п. 1-4 ст. 129 Конституції України, ст.ст. 236-2, 255, 351, 354 КПК України, п. 1, 6, 10 постанови Пленуму ВСУ №7 від 30.05.1997р. «Про посилення судового захисту прав та свобод людини і громадянина», ст.ст. 6, 13, 14 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод, листа ВСУ вих. №1-5/45 від 25.01.2006р., ЗУ «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини», ст.ст. 6, 10 ЗУ «Про статус суддів», ст.ст. 7, 19, 20 ЗУ «Про звернення громадян», шляхом порушення термінів розгляду скарги, невиконання вимог ухвали Апеляційного суду Львівської області від 15.06.2007р. при розгляді скарги фермерського господарства, не надав відповіді на звернення фермерського господарства та виніс 28.12.2007р. завідомо неправосудну постанову, в результаті чого порушив конституційні права ФГ ОСОБА_1, гарантовані ст.ст. 3. 8, 13, 19, 22, 40, 41, 42, 55, 64, 68, 129 Конституції України та наніс позивачу шкоду на суму 4573205,00 грн.

Листом від 08.05.2013р. №06/1-р прокуратура Львівської області заяву ФГ ОСОБА_1 про вчинений злочин від 30.04.2013р. №207 скерувала прокурору Сокальського району для організації розгляду відповідно до вимог чинного КПК України та повідомила про необхідність повідомлення заявника у встановленому законом порядку.

Суд зазначає, що ні позивачем, ні відповідачем до матеріалів справи не долучено документів, які були прийняті прокуратурою Сокальського району за результатами розгляду заяви ФГ ОСОБА_1 про вчинений злочин від 30.04.2013р. №207. Також матеріали справи не містять доказів звернення позивача до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури Сокальського району у зв’язку з неодержанням відповіді за результатами розгляду його заяви чи скарги на дії прокуратури Сокальського району у зв’язку з відмовою у внесенні відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань.

Звертаючись з даним позовом до суду, позивач стверджує, що начальник відділу діяльності слідчого управління прокуратури області на виконання вимог ч. 1 ст. 214 ГПК України зобов’язаний був зареєструвати заяву шляхом внесення даних до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування, однак вказаних дій вчинено не було. Крім цього, згідно положень ч. 7 ст. 214 КПК України тільки після внесення відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань, прокурор має право передавати наявні в нього матеріали до прокуратури Сокальського району без відповідної реєстрації. Відтак, в результаті дій та бездіяльність посадових осіб прокуратури при розгляді заяви, позивача було позбавлено гарантованих ст. 40 Конституції України прав, спричинено страждання, які полягли у приниженні честі, гідності, ділової репутації, моральних переживань.

ОЦІНКА СУДУ.

Відповідно до ч. 1, п. 3 ч. 2 ст. 11 ЦК України, цивільні права та обов'язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також із дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов'язки. Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: завдання майнової (матеріальної) та моральної шкоди іншій особі.

За приписами ч. 1, п. 9 ч. 2 ст. 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу. Способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути, зокрема, відшкодування моральної (немайнової) шкоди.

Так, положеннями п. 4 ч. 2 ст. 23 ЦК України визначено, що моральна шкода полягає, зокрема, у приниженні честі та гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.

Згідно ч. 1 ст. 1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті.

Статтею 1173 ЦК України передбачено, що шкода, завдана фізичній або юридичній особі незаконними рішеннями, дією чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування при здійсненні ними своїх повноважень, відшкодовується державою, Автономною Республікою Крим або органом місцевого самоврядування незалежно від вини цих органів.

У відповідності до п. 3 постанови Пленуму Верхового Суду України від 31.03.1995р. №4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» під моральною шкодою слід розуміти втрати немайнового характеру внаслідок моральних чи фізичних страждань, або інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями або бездіяльністю інших осіб. Відповідно до чинного законодавства моральна шкода може полягати, зокрема: у приниженні честі, гідності, престижу або ділової репутації, моральних переживаннях у зв'язку з ушкодженням здоров'я, у порушенні права власності (в тому числі інтелектуальної), прав, наданих споживачам, інших цивільних прав, у зв'язку з незаконним перебуванням під слідством і судом, у порушенні нормальних життєвих зв'язків через неможливість продовження активного громадського життя, порушенні стосунків з оточуючими людьми, при настанні інших негативних наслідків. Під немайновою шкодою, заподіяною юридичній особі, слід розуміти втрати немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням її ділової репутації, посяганням на фірмове найменування, товарний знак, виробничу марку, розголошенням комерційної таємниці, а також вчиненням дій, спрямованих на зниження престижу чи підрив довіри до її діяльності.

У пункті 5 вказаної вище постанови, Верховний Суд України відмітив, що відповідно до загальних підстав цивільно-правової відповідальності обов'язковому з'ясуванню при вирішенні спору про відшкодування моральної (немайнової) шкоди підлягають: наявність такої шкоди, протиправність діяння її заподіювача, наявність причинного зв'язку між шкодою і протиправним діянням заподіювача та вини останнього в її заподіянні. Суд, зокрема, повинен з'ясувати, чим підтверджується факт заподіяння позивачеві моральних чи фізичних страждань або втрат немайнового характеру, за яких обставин чи якими діями (бездіяльністю) вони заподіяні, в якій грошовій сумі чи в якій матеріальній формі позивач оцінює заподіяну йому шкоду та з чого він при цьому виходить, а також інші обставини, що мають значення для вирішення спору.

Частиною 1 ст. 214 КПК України (в редакції, яка діяла на момент одержання позивачем листа прокуратури про направлення заяви ФГ ОСОБА_1 до прокуратури Сокальського району) унормовано, що слідчий, прокурор невідкладно, але не пізніше 24 годин після подання заяви, повідомлення про вчинене кримінальне правопорушення або після самостійного виявлення ним з будь-якого джерела обставин, що можуть свідчити про вчинення кримінального правопорушення, зобов'язаний внести відповідні відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та розпочати розслідування. Слідчий, який здійснюватиме досудове розслідування, визначається керівником органу досудового розслідування.

Положеннями п. 1 ч. 1 ст. 303 КПК України передбачено, що бездіяльність слідчого, прокурора, яка полягає у невнесенні відомостей про кримінальне правопорушення до Єдиного реєстру досудових розслідувань після отримання заяви чи повідомлення про кримінальне правопорушення, у неповерненні тимчасово вилученого майна згідно з вимогами статті 169 цього Кодексу, а також у нездійсненні інших процесуальних дій, які він зобов'язаний вчинити у визначений цим Кодексом строк, - заявником, потерпілим, його представником чи законним представником, підозрюваним, його захисником чи законним представником, володільцем тимчасово вилученого майна.

Частиною 1 ст. 304 КПК України встановлено, що скарги на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора, передбачені частиною першою статті 303 цього Кодексу, можуть бути подані особою протягом десяти днів з моменту прийняття рішення, вчинення дії або бездіяльності. Якщо рішення слідчого чи прокурора оформлюється постановою, строк подання скарги починається з дня отримання особою її копії.

Статтею 307 КПК України визначено, що за результатами розгляду скарг на рішення, дії чи бездіяльність слідчого чи прокурора постановляється ухвала згідно з правилами цього Кодексу. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дії чи бездіяльність під час досудового розслідування може бути про: 1) скасування рішення слідчого чи прокурора; 2) зобов'язання припинити дію; 3) зобов'язання вчинити певну дію; 4) відмову у задоволенні скарги. Ухвала слідчого судді за результатами розгляду скарги на рішення, дію чи бездіяльність слідчого чи прокурора не може бути оскаржена, окрім ухвали про відмову у задоволенні скарги на постанову про закриття кримінального провадження.

Втім, як вбачається з наявних матеріалів справи, протягом 10 днів після одержання листа прокуратури Львівської області від 08.05.2013р. №06/1-р, позивач не звертався до суду зі скаргою на рішення прокуратури Львівської області про направлення заяви ФГ ОСОБА_1 до прокуратури Сокальського району.

Крім цього, в матеріалах справи відсутні й докази того, що після закінчення строку, встановленого ч. 1 ст. 214 КПК України для прокурора (в разі отримання заяви про вчинене кримінальне правопорушення, в даному випадку надісланої з прокуратури Львівської області) для внесення відомостей до Єдиного реєстру досудових розслідувань, позивач звертався до суду зі скаргою на бездіяльність прокуратури Сокальського району.

Суд зазначає, що відшкодування моральної шкоди здійснюється у разі наявності у діях правопорушника усіх елементів складу цивільного правопорушення у їх сукупності, а саме: неправомірної поведінки особи, наявності шкоди, причинного зв'язку між протиправною поведінкою та шкодою та вини заподіювача шкоди. Аналогічна правова позиція викладена в постанові ВГС України від 12.04.2017р. у справі №914/2675/16, від 05.10.2015р. у справі №910/4290/15-г.

Однак, на підставі наведеного, судом встановлено відсутність у діях відповідача протиправної поведінки, як обов’язкового елементу цивільного правопорушення, яка в даному випадку та в силу приписів КПК України може бути підтверджена ухвалою слідчого судді (за результатами розгляду скарги) про скасування рішення прокурора або зобов’язання припинити дію, або зобов’язання вчинити певну дію.

Крім цього, звертаючись з вимогою про відшкодування моральної шкоди позивач не надав суду жодних доказів, які б свідчили про приниження честі, гідності, ділової репутації позивача або наявності втрат немайнового характеру, що настали у зв'язку з приниженням його ділової репутації, внаслідок дій відповідача. Більше того, зі змісту позовної заяви, зокрема, частини обґрунтування спричинення моральної шкоди вбачається, що дана позовна вимога на думку суду, спрямована не на захист немайнових прав та інтересів позивача по справі – ФГ Бурки ОСОБА_3, а представника юридичної особи ОСОБА_4.

Оскільки позивачем належними та допустимими доказами не доведено наявності усіх необхідних елементів складу цивільного правопорушення для відшкодування моральної шкоди (протиправної поведінки зі сторони відповідача, наявності шкоди, причинового зв'язку між діями відповідача та завданням такої шкоди позивачу), суд прийшов до висновку про безпідставність позовних вимог та відмову в позові.

СУДОВІ ВИТРАТИ.

Відповідно до ч. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Згідно п. 2 ч. 1 ст. 129 ГПК України, судовий збір покладається у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Приписами п. 13 ч. 2 ст. 3 Закону України «Про судовий збір» встановлено, що судовий збір не справляється за подання позовної заяви про відшкодування шкоди, заподіяної особі незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим або органу місцевого самоврядування, їх посадовою або службовою особою, а так само незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури або суду.

Керуючись ст.ст. 2, 12, 42, 46, 123, 129, 222, 233, 236, 238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. У позові відмовити повністю.

2. Рішення набирає законної сили відповідно до ст. 241 ГПК України та може бути оскаржене до Львівського апеляційного господарського суду в порядку і строки, передбачені ст.ст. 256, 257 ГПК України.

Повний текст рішення складено та підписано 13.06.2018р.

Суддя Крупник Р.В.