Ухвала суду № 74632361, 04.06.2018, Господарський суд Київської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua

УХВАЛА

"04" червня 2018 р. м. Київ Справа № 911/2726/15

За скаргою Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” на дії та бездіяльність головного державного виконавця Бучанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо виконання рішення

у справі за позовом Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1”

до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ютем Інжиніринг”

про стягнення 4687,99 грн.

секретар судового засідання (пом. судді): Мамчур А.О.

за участю представників:

від позивача (скаржник): не з’явився

від відповідача: не з’явився

від відділу ДВС: не з’явився

Обставини справи:

Рішенням господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/2726/15 позовні вимоги Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” до Товариства з обмеженою відповідальністю “Ютем Інжиніринг” були задоволені повністю, стягнуто з відповідача на користь позивача 3055,53 грн. основного боргу, 621,80 грн. пені, 34,72 коп. 3% річних, 975,94 грн. інфляційних втрат.

Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.10.2015 р. рішення господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у справі № 911/2726/15 було залишено без змін.

На виконання вказаного рішення господарського суду Київської області від 31.08.2015 р. у даній справі 17.11.2015 р. було видано наказ.

До господарського суду Київської області від Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” надійшла скарга № 08/7915 від 15.05.2018 р. (вх. № 112/18 від 21.05.2018 р.) на дії та бездіяльність головного державного виконавця Бучанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 51209245 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у даній справі, за якою стягувач просить суд визнати протиправними дії головного державного виконавця Бучанського міського ВДВС ГТУЮ у Київській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2016 р. з примусового виконання наказу у справі № 911/2726/15, виданого господарським судом Київської області 17.11.2015 р.; визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Бучанського міського ВДВС ГТУЮ у Київській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2016 р. з примусового виконання наказу № 911/2726/15, виданого господарським судом Київської області 17.11.2015 р.; зобов’язати головного державного виконавця Бучанського міського ВДВС ГТУЮ у Київській області відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 911/2726/15, виданого господарським судом Київської області 17.11.2015 р.

Згідно з приписами ст. 339 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.

Відповідно до ч. 1 ст. 340 Господарського процесуального кодексу України, скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.

Частиною 1 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що скарга розглядається у десятиденний строк у судовому засіданні за участю стягувача, боржника і державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби чи приватного виконавця, рішення, дія чи бездіяльність яких оскаржуються.

Ухвалою господарського суду Київської області 24.05.2018 р. розгляд вказаної скарги у даній справі було призначено на 04.06.2018 р.

У судове засідання 04.06.2018 р. представники скаржника, боржника та органу ДВС не з’явилися. Водночас про дату, час і місце судового засідання, призначеного на 04.06.2018 р., всі учасники процесу були повідомлені в порядку, передбаченому ГПК України.

Згідно з приписами ч. 2 ст. 342 ГПК України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.

В обґрунтування поданої скарги ПАТ “Всеукраїнський ОСОБА_1” вказує на протиправні дії головного державного виконавця Бучанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області, котрі виразились у винесенні постанови від 30.06.2016 р. про повернення виконавчого документа стягувачеві, а саме - наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15, з огляду на відсутність майна у боржника, на яке можливо звернути стягнення, а результати розшуку такого майна не дали результату. Проте, за твердженням скаржника, інформація, якою керувався державний виконавець при винесенні оскаржуваної постанови, не відповідає дійсності, оскільки ТОВ «Ютем Інжиніринг» не перебуває в процесі припинення. При цьому, відомості щодо вчинення державним виконавцем передбачених законом заходів щодо примусового виконання рішення у даній справі у Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутні.

Дослідивши доводи скаржника, матеріали скарги Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” № 08/7915 від 15.05.2018 р. на дії та бездіяльність головного державного виконавця Бучанського міського відділу ДВС ГТУЮ у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 51209245 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у даній справі, суд зазначає наступне.

Згідно з приписами пунктів 6, 7 розділу ХІІІ «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про виконавче провадження» № 1404-VIII від 02.06.2016 р., який набрав чинності 05.10.2016 р., рішення, які виконувалися органами державної виконавчої служби до набрання чинності цим Законом, продовжують виконуватися цими органами до настання підстав для завершення виконавчого провадження. Виконавчі дії, здійснення яких розпочато до набрання чинності цим Законом, завершуються у порядку, що діяв до набрання чинності цим Законом. Після набрання чинності цим Законом виконавчі дії здійснюються відповідно до цього Закону.

Згідно з приписами ст. 1 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані на примусове виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Відповідно до статті 1 Закону України “Про державну виконавчу службу” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державна виконавча служба входить до системи органів Міністерства юстиції України і здійснює виконання рішень судів, третейських судів та інших органів, а також посадових осіб (далі - рішень) відповідно до законів України. Завданням державної виконавчої служби є своєчасне, повне і неупереджене примусове виконання рішень, передбачених законом.

Стаття 2 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачає, що примусове виконання рішень в Україні покладається на Державну виконавчу службу.

Стаття 7 Закону України “Про державну виконавчу службу” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлює обов'язок державного виконавця сумлінно виконувати службові обов'язки, не допускати в своїй діяльності порушення прав громадян та юридичних осіб, гарантованих Конституцією України.

Поряд з цим, статтею 11 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачено, що державний виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів примусового виконання рішень, неупереджено, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії. Державний виконавець: здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом; надає сторонам виконавчого провадження та їх представникам можливість ознайомитися з матеріалами виконавчого провадження; розглядає заяви сторін та інших учасників виконавчого провадження і їхні клопотання; заявляє в установленому порядку про самовідвід за наявності обставин, передбачених цим Законом; роз'яснює сторонам їхні права і обов'язки. Державний виконавець у процесі здійснення виконавчого провадження має право: 1) проводити перевірку виконання боржниками рішень, що підлягають виконанню відповідно до цього Закону; 2) здійснювати перевірку виконання юридичними особами всіх форм власності, фізичними особами, фізичними особами - підприємцями рішень стосовно працюючих у них боржників; 3) з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від органів, установ, організацій, посадових осіб, сторін та учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, у тому числі конфіденційну; 4) безперешкодно входити до приміщень і сховищ, що належать боржникам або зайняті ними, проводити огляд зазначених приміщень і сховищ, у разі необхідності примусово відкривати та опечатувати такі приміщення і сховища; 5) накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку; 6) накладати арешт на кошти та інші цінності боржника, зокрема на кошти, які перебувають на рахунках і вкладах у банках, інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах, а також опечатувати каси, приміщення і місця зберігання грошей; 7) за згодою власника використовувати приміщення, у тому числі комунальної власності, для тимчасового зберігання вилученого майна, а також транспортні засоби стягувача або боржника для перевезення майна; 8) звертатися до суду, який видав виконавчий документ, із заявою про роз'яснення рішення, про видачу дубліката виконавчого документа, про встановлення чи зміну порядку і способу виконання, про відстрочку та розстрочку виконання рішення; 9) звертатися до органу (посадової особи), який видав виконавчий документ, про роз'яснення змісту документа; 10) звертатися до суду з поданням про розшук боржника - фізичної особи або дитини чи про постановлення вмотивованого рішення про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної або іншої особи, в якої перебуває майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, стосовно якої складено виконавчий документ про її відібрання; 11) викликати фізичних осіб, посадових осіб з приводу виконавчих документів, що знаходяться у виконавчому провадженні, а в разі неявки боржника без поважних причин виносити постанову про його привід через органи внутрішніх справ; 12) залучати у встановленому порядку до провадження виконавчих дій понятих, працівників органів внутрішніх справ, інших осіб, а також експертів, спеціалістів, а для оцінки майна - суб'єктів оціночної діяльності - суб'єктів господарювання; 13) накладати стягнення у вигляді штрафу на фізичних, юридичних та посадових осіб у випадках, передбачених законом; 14) застосовувати під час провадження виконавчих дій відеозапис, фото- і кінозйомку; 15) у процесі виконання рішень за наявності вмотивованого рішення суду про примусове проникнення до житла чи іншого володіння фізичної особи безперешкодно входити на земельні ділянки, до житлових та інших приміщень боржника - фізичної особи, особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, проводити в них огляд, у разі необхідності примусово відкривати їх в установленому порядку із залученням працівників органів внутрішніх справ, опечатувати такі приміщення, арештовувати, опечатувати та вилучати належне боржникові майно, яке там перебуває та на яке за законом можливо звернути стягнення; 16) вимагати від матеріально відповідальних і посадових осіб боржників - юридичних осіб або від боржників - фізичних осіб надання пояснень за фактами невиконання рішень або законних вимог державного виконавця чи іншого порушення вимог законодавства про виконавче провадження; 17) з метою профілактичного впливу повідомляти органам державної влади, громадським об'єднанням, трудовим колективам і громадськості за місцем проживання або роботи особи про факти порушення нею вимог законодавства про виконавче провадження; 18) у разі ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням, звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи або керівника боржника - юридичної особи за межі України - до виконання зобов'язань за рішенням; 19) у разі необхідності залучати до проведення чи організації виконавчих дій суб'єктів господарювання, у тому числі на платній основі, за рахунок авансового внеску стягувача; 20) здійснювати інші повноваження, передбачені цим Законом та іншими законами.

Відповідно до ч.ч. 1, 2, 5 ст. 25 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) державний виконавець зобов'язаний прийняти до виконання виконавчий документ і відкрити виконавче провадження, якщо не закінчився строк пред'явлення такого документа до виконання, він відповідає вимогам, передбаченим цим Законом, і пред'явлений до виконання до відповідного органу державної виконавчої служби. Державний виконавець протягом трьох робочих днів з дня надходження до нього виконавчого документа виносить постанову про відкриття виконавчого провадження. У постанові державний виконавець вказує про необхідність боржнику самостійно виконати рішення у строк до семи днів з моменту винесення постанови (у разі виконання рішення про примусове виселення боржника - у строк до п'ятнадцяти днів) та зазначає, що у разі ненадання боржником документального підтвердження виконання рішення буде розпочате примусове виконання цього рішення із стягненням з боржника виконавчого збору і витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій, передбачених цим Законом. Копії постанови про відкриття виконавчого провадження надсилаються не пізніше наступного робочого дня стягувачу та боржникові.

Згідно з ч. 1 ст. 27 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), у разі ненадання боржником у строки, встановлені частиною другою статті 25 цього Закону для самостійного виконання рішення, документального підтвердження повного виконання рішення державний виконавець на наступний день після закінчення відповідних строків розпочинає примусове виконання рішення.

Як зазначено в ч. 2 ст. 30 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження), державний виконавець зобов’язаний провести виконавчі дії з виконання рішення протягом шести місяців з дня винесення постанови про відкриття виконавчого провадження.

Виконавчі дії - це заходи примусового виконання, перелік яких міститься в ст. 32 названого Закону, а саме: 1) звернення стягнення на майно боржника; 2) звернення стягнення на заробітну плату (заробіток), доходи, пенсію, стипендію боржника; 3) вилучення у боржника і передача стягувачеві певних предметів, зазначених у рішенні; 4) інші заходи, передбачені рішенням. Стягнення за виконавчими документами в першу чергу звертається на кошти боржника в гривнях га іноземній валюті, інші цінності, в тому числі кошти на рахунках та вкладах боржника в установах банків та інших кредитних організаціях, на рахунки в цінних паперах у депозитаріях цінних паперів. За наявності даних про кошти та інші цінності боржника, що знаходяться на рахунках і вкладах та на зберіганні в банках чи інших кредитних організаціях, на них накладається арешт. Аналогічні положення закріплені в статті 65 Закону.

Частиною 3 ст. 65 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) встановлено, що державний виконавець звертає стягнення на кошти боржника - юридичної особи, що знаходяться в кредитних установах, в порядку, передбаченому цим Законом. Якщо даних про наявність у боржника - юридичної особи рахунків і вкладів у банках чи інших у фінансових установах немає, державний виконавець одержує такі дані у податкових органів, які зобов'язані надати йому необхідну інформацію у 3-денний строк.

Стаття 66 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) передбачає, що у разі відсутності у боржника коштів та цінностей, достатніх для задоволення вимог стягувача, стягнення звертається також на належне боржникові інше майно, за винятком майна, на яке згідно з законом не може бути накладено стягнення. Звернення стягнення на майно боржника не зупиняє звернення стягнення на грошові кошти боржника. Боржник має право вказати ті види майна чи предмети, на які необхідно звернути стягнення в першу чергу. Остаточно черговість стягнення на кошти та інше майно боржника визначається державним виконавцем.

Відповідно до п. 3.12 Інструкції з організації примусового виконання рішень, організацію розшуку боржника - юридичної особи та майна боржника чи інформації про місце отримання боржником доходів державний виконавець здійснює шляхом направлення запитів до органів державної податкової служби, Державної реєстраційної служби України, банків, Державної автомобільної інспекції Міністерства внутрішніх справ України, Державної казначейської служби України, Державного агентства земельних ресурсів, бюро технічної інвентаризації, нотаріату, органів статистики тощо або перевірки інформації за даними електронних баз даних та реєстрів, що містять інформацію про майно чи доходи боржника, а також за даними інших джерел інформації як офіційних, так і неофіційних (засобів масової інформації, мережі Інтернет тощо). Крім того, державний виконавець здійснює вихід за місцезнаходженням (місцем проживання) боржника.

Поряд з цим, статтею 4 Закону України “Про виконавче провадження” (в редакції Закону, чинній на момент відкриття виконавчого провадження) регламентовано, що з метою забезпечення електронного документообігу в органах державної виконавчої служби, ведення обліку виконавчих проваджень, контролю за дотриманням державними виконавцями вимог законодавства під час здійснення виконавчих дій, надання оперативного доступу сторонам виконавчого провадження до його матеріалів Міністерство юстиції України забезпечує функціонування Єдиного державного реєстру виконавчих проваджень. Порядок ведення такого реєстру, умови доступу до нього та отримання інформації встановлюються Положенням про Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень, затвердженим наказом Міністерства юстиції України від 20.05.2003 р. № 43/5.

Єдиний державний реєстр виконавчих проваджень – це комп'ютерна база даних, яка створена за допомогою автоматизованої системи і відповідно до якої здійснюється збирання, зберігання, захист, облік, пошук, узагальнення та надання відомостей про виконавчі дії (п. 1.1 Положення). Дані виконавчих документів, що надійшли до органу ДВС, підлягають обов'язковому внесенню до Єдиного реєстру (п. 2.1 Положення). До Єдиного реєстру обов'язково вносяться державним виконавцем або уповноваженою посадовою особою органу ДВС відомості про проведення всіх виконавчих дій (п.п. 3.1, 3.2 Положення). Відомості про проведення виконавчих дій вносяться до Єдиного реєстру одночасно з виготовленням документа, на підставі якого вчиняється виконавча дія. Відомості про відкладення провадження виконавчих дій, зупинення виконавчого провадження, поновлення виконавчого провадження вносяться до Єдиного реєстру не пізніше наступного робочого дня після винесення відповідних постанов, а про відстрочення або розстрочення виконання рішення - не пізніше наступного робочого дня після надходження відповідного рішення (п. 3.4 Положення).

З матеріалів справи та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, не вбачається вчинення державним виконавцем всіх заходів примусового виконання рішення суду у даній справі, передбачених Законом України «Про виконавче провадження» та, як наслідок, рішення суду у даній справі за наказом господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. протягом тривалого часу не виконано.

Так, як слідує з наявної в матеріалах скарги та Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень Інформації про виконавче провадження ВП № 51209245, постановою Бучанського МВДВС ГТУЮ у Київській області від 24.05.2016 р. було відкрито виконавче провадження ВП № 51209245 щодо примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15, а також надано боржнику семиденний термін для самостійного виконання рішення суду.

Постановою відділу державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції від 31.05.2016 р. виконавче провадження ВП № 51209245 з примусового виконання наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15 приєднано до зведеного виконавчого провадження ВП № 51312032.

30.06.2016 р. відділом державної виконавчої служби Бучанського міського управління юстиції в межах виконачого провадження ВП № 51209245 винесено постанову про повернення виконавчого документа стягувачеві з підстав п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”.

Відповідна постанова мотивована тим, що майна, на яке можливо звернути стягнення відповідно до ЗУ "Про виконавче провадження", не розшукано, а саме: транспортні засоби не зареєстровано, нерухомого майна не зареєстровано, а заходи вжиті щодо розшуку майна боржника виявились безрезультатними.

Вчинення державним виконавцем будь-яких інших дій у виконавчому провадженні ВП № 51209245 з матеріалів справи та відомостей, що містяться в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень, не вбачається.

Приписами п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” унормовано, що виконавчий документ, на підставі якого відкрито виконавче провадження, за яким виконання не здійснювалося або здійснено частково, повертається стягувачу у разі, якщо у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

Виходячи із системного аналізу вищезазанчених законодавчих приписів, суд дійшов висновку, що правові підстави для застосування приписів п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження”, при поверненні виконавчого документа стягувачу, у державного виконавця виникають за умови вчинення усіх передбачених законом дій для розшуку майна боржника та звернення стягнення як на кошти, так і на розшукане майно для повного виконання рішення та задоволення вимог стягувача.

Однак, як в матеріалах справи, так і в Єдиному державному реєстрі виконавчих проваджень відсутня інформація про вчинення державним виконавцем в межах виконавчого провадження ВП № 51209245 та/або зведеного виконавчого провадження ВП № 51312032 покладеного на нього обов'язку щодо здійснення перевірки майнового стану боржника виявлення нерухомого та рухомого майна боржника та його майнових прав, отримання інформації про доходи боржника, що свідчить про порушення державним виконавцем вимог закону.

З огляду вищезазначеного, враховуючи, що право державного виконавця вчиняти дії з повернення виконавчого документа на підставі п. 2 ч. 1 ст. 47 Закону України “Про виконавче провадження” відповідно до приписів закону виникає лише у разі вчинення державним виконавцем усіх дій з виявлення майна боржника, у той час як державним виконавцем не вчинено усіх передбачених законом дій для виявлення рухомого та нерухомого майна боржника і майнових прав, суд дійшов висновку про відсутність у державного виконавця правових підстав для повернення стягувачу наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15, відтак дії державного виконавця з повернення стягувачу відповідного виконавчого документа є протиправними, а постанова Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2016 р. винесена з порушенням норм чинного законодавства, відтак підлягає скасуванню.

Відповідно до ст. 41 Закону України “Про виконавче провадження” № 1404-VIII від 02.06.2016 р. у разі, якщо постанова виконавця про закінчення виконавчого провадження або повернення виконавчого документа стягувачу визнана судом незаконною чи скасована в установленому законом порядку, виконавче провадження підлягає відновленню за постановою виконавця не пізніше наступного робочого дня з дня одержання виконавцем відповідного рішення.

Враховуючи незаконність прийнятого державним виконавцем рішення про повернення стягувачу наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15, і, відповідно, скасування винесеної постанови, суд дійшов висновку про обґрунтованість вимоги скаржника щодо відновлення виконавчого провадження та зобов’язання Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу від 17.11.2015 р., виданого господарським судом Київської області на примусове виконання рішення у справі № 911/2726/15.

Відповідно до ст.ст. 339 Господарського процесуального кодексу України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права. За результатами розгляду скарги суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 343 ГПК України).

Частиною 2 ст. 343 ГПК України встановлено, що у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Враховуючи викладене, з огляду на встановлення неправомірності дій та бездіяльності Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо виконання наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15, суд дійшов висновку про задоволення скарги Публічного акціонерного товариства “Всеукраїнський ОСОБА_1” № 08/7915 від 15.05.2018 р. у даній справі.

Керуючись ст.ст. 234, 339, 342-344 Господарського процесуального кодексу України, суд

ухвалив:

1. Скаргу Публічного акціонерного товариства акціонерного банку “Всеукраїнський ОСОБА_1» № 08/7915 від 15.05.2018 р. (вх. № 112/18 від 21.05.2018 р.) на дії та бездіяльність головного державного виконавця Бучанського міського відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області у виконавчому провадженні ВП № 51209245 при примусовому виконанні наказу господарського суду Київської області від 17.11.2015 р. у справі № 911/2726/15 задовольнити.

2. Визнати протиправними дії головного державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області щодо винесення постанови про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2016 р. з примусового виконання наказу № 911/2726/15, виданого господарським судом Київської області 17.11.2015 р.

3. Визнати незаконною та скасувати постанову головного державного виконавця Бучанського міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області про повернення виконавчого документа стягувачеві від 30.06.2016 р. з примусового виконання наказу № 911/2726/15, виданого господарським судом Київської області 17.11.2015 р.

4. Зобов’язати Бучанський міський відділ державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області відновити виконавче провадження з примусового виконання наказу № 911/2726/15, виданого господарським судом Київської області 17.11.2015 р.

5. Копію ухвали надіслати учасникам процесу та Бучанському міському відділу Державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції у Київській області (08292, Київська обл., м. Буча, вул. Енергетиків, 1-А).

Ухвала господарського суду набирає законної сили в порядку статті 235 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвала господарського суду оскаржується в порядку та строки, визначені статтями 254-256 Господарського процесуального кодексу України.

Ухвалу підписано 12.06.2018 р.

Суддя В.М. Бабкіна