Рішення № 74631972, 31.05.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

31.05.2018Справа №910/3350/18

За позовом:ОСОБА_1до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта"простягнення 73 063,61 грн. Суддя Бойко Р.В. при секретарі судового засідання Бариновій О.І.Представники сторін: від позивача:не з'явивсявід відповідача:Жила М.І.

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до господарського суду міста Києва із позовною заявою до Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (надалі - ПАТ "Укрнафта" про стягнення 74 002,41 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що відповідач в порушення норм законодавства не виконав належним чином зобов'язання з виплати позивачу як акціонеру ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2007 рік, за 2010 рік та за 2011-2014 роки, у зв'язку з чим ОСОБА_1 просить стягнути з ПАТ "Укрнафта" суму невиплачених дивідендів у загальному розмірі 52 205,16 грн. Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем обов'язку щодо виплати дивідендів, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 154,37 грн. та інфляційні втрати у розмірі 18 642,88 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 27.03.2018 відкрито провадження у справі №910/3350/18, вирішено здійснювати її розгляд за правилами загального позовного провадження; визначено сторонам у справі строки для подання відзиву на позов, відповіді на відзив та заперечень на відповідь на відзив; підготовче засідання призначено на 20.04.2018.

13.04.2018 через відділ діловодства суду ПАТ "Укрнафта" було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення дивідендів за 2007 рік, яка мотивована тим, що такий строк закінчився 02.08.2014.

Також 13.04.218 через відділ діловодства суду ПАТ "Укрнафта" надійшов відзив на позов з доказами його направлення позивачу, в якому відповідач заперечує проти позовних вимог посилаючись на те, що позивач не звертався до нього із вимогою про сплату дивідендів, а також вказував, що при обрахунку розміру дивідендів ОСОБА_1 не враховано, що розмір дивідендів, які підлягають виплаті за 2011-2014 роки, підлягає зменшенню на ставку військового збору. Крім того, відповідач заперечує проти нарахування на суми невиплаченого розміру дивідендів 3% річних та інфляційних витрат, оскільки між сторонами наявні організаційно-господарські немайнові зобов'язання, а не грошові.

Крім того, 13.04.2018 через відділ діловодства суду ПАТ "Укрнафта" було подано заяву про застосування строку позовної давності до вимог щодо стягнення дивідендів за 2010 рік, яка мотивована тим, що такий строк закінчився 01.01.2015.

20.04.2018 в підготовчому засіданні ОСОБА_1 було надано суду відповідь на відзив та вручено її примірник представнику ПАТ "Укрнафта". У своїй відповіді на відзив, позивач визнає, що ознайомився зі змістом протоколів №18 від 26.01.2010 та №20 від 25.02.2011 (згідно яких було прийнято рішення про виплату дивідендів за 2007 рік та 2010 рік) лише після одержання відзиву відповідача, до якого вони були долучені. Також позивач вказує, що законодавством не передбачено обов'язку акціонера звернутися до товариства з вимогою про виплату йому дивідендів після прийняття зборами рішення про виплату цих дивідендів. В той же час, ОСОБА_1 погодився, що ним невірно розраховано розмір дивідендів, оскільки не враховано, що із вказаних коштів підлягає вирахуванню військовий збір за ставкою 1,5%, а тому просить суд стягнути з ПАТ "Укрнафта" дивіденди за 2007 рік у розмірі 9 105,18 грн., за 2010 рік у розмірі 5 841,36 грн., за 2011-2013 роки у розмірі

27 512,56 грн., за 2014 рік у розмірі 9 157,76 грн., а також нараховані за невиконання відповідачем свого зобов'язання з виплати дивідендів за 2011-2014 роки 3% річних у загальному розмірі 3 098,53 грн. та інфляційні витрати у загальному розмірі 18 348,52 грн. Крім того, позивач вказує, що зобов'язання ПАТ "Укрнафта" виплатити йому дивідендів зводиться до сплати коштів, а відтак є грошовим.

Із вказаного відзиву вбачається, що в його змісті фактично міститься заява позивача про зменшення розміру позовних вимог.

Пунктом 2 частини 2 статті 46 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що позивач вправі збільшити або зменшити розмір позовних вимог - до закінчення підготовчого засідання або до початку першого судового засідання, якщо справа розглядається в порядку спрощеного позовного провадження.

Отже, позовними вимогами ОСОБА_1 є стягнення з ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2007 рік, 2010 рік та за 2011-2014 роки у загальному розмірі 51 616,56 грн., інфляційних витрат у розмірі 18 348,52 грн. та 3% річних у розмірі 3 098,63 грн., у зв'язку з чим має місце нова ціна позову.

20.04.2018 через відділ діловодства суду від позивача надійшло клопотання, в якому позивач просить суд відшкодувати йому витрати, пов'язані із розглядом даної справи, у розмірі 289,24 грн., а саме - кошти, витрачені ним на проїзд з місця його проживання - м. Івано-Франківськ до м. Києва для участі в судовому засіданні з розгляду даної справи. На підтвердження понесених витрат позивачем долучено до клопотання оригінал та копію квитків на потяги.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 20.04.2018 у справі №910/3350/18, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, в підготовчому засіданні оголошено перерву та повідомлено сторін, що місце, дата та час наступного підготовчого засідання буде визначена в ухвалі суду, складеній окремим документом.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 23.04.2018 у справі №910/3350/18 призначено підготовче засідання у режимі відеоконференції на 21.05.2018.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, та прийнятою з урахуванням бажання сторін почати розгляд справи по суті у цей самий день після закінчення підготовчого судового засідання, закрито підготовче провадження у справі №910/3350/18 та призначено її до розгляду по суті в цей самий день.

У судовому засіданні 21.05.2018 позивач надав пояснення по суті спору, позовні вимоги підтримав та просив їх задовольнити.

Представник відповідача в судовому засіданні 21.05.2018 надав пояснення по суті спору, за змістом яких проти позову заперечував та просив відмовити у задоволенні позовних вимог.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 21.05.2018, постановленою без виходу до нарадчої кімнати, оголошено перерву в судовому засіданні до 31.05.2018.

В судове засідання 31.05.2018 представник відповідача з'явився, повторно просив суд відмовити у задоволенні позовних вимог.

Позивач в судове засідання 31.05.2018 не з'явився, про причини неявки суд не повідомив, хоча про місце дату та час судового засідання його було належним чином повідомлено.

Відповідно до ч. 1 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Пунктом 1 ч. 3 ст. 202 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

З огляду на наведені приписи господарського процесуального закону, приймаючи до уваги відсутність будь-яких повідомлень позивача про причини його неявки в судове засідання 31.05.2018, суд вирішив розглянути дану справу за відсутності такого учасника справи.

В судовому засіданні 31.05.2018 судом оголошено вступну та резолютивну частини рішення.

У судовому засіданні здійснювалася фіксація судового процесу технічним засобами у відповідності до статті 222 Господарського процесуального кодексу України.

Розглянувши подані документи і матеріали, заслухавши пояснення позивача (надані в попередніх засіданнях) та представника відповідача всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, господарський суд міста Києва -

ВСТАНОВИВ:

Відповідно до п.п. 1.1, 1.3 Статуту ПАТ "Укрнафта" (затвердженого Протоколом №21 від 22.03.2011 рішення Загальних зборів акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта"; державну реєстрацію змін до установчих документів проведено 23.03.2011, номер запису 10741050026002352) Відкрите акціонерне товариство "Укрнафта" засноване відповідно до наказу Державного комітету України по нафті і газу №57 від 23.02.1994 шляхом перетворення Державного підприємства "Виробниче об'єднання "Укрнафта" у Відкрите акціонерне товариство відповідно до Указу Президента України "Про корпоратизацію підприємств" №210/93 від 15.06.1993. Згідно з рішенням загальних зборів акціонерів від 22.03.2011 змінено тип та назву товариства з Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" на Публічне акціонерне товариство "Укрнафта".

Пунктом 3.1 Статуту ПАТ "Укрнафта" визначено, що акціонерами товариства є юридичні та фізичні особи, що набули право власності на акції відповідно до положень цього Статуту та вимог чинного законодавства України.

Згідно з п. 3.3 Статуту ПАТ "Укрнафта" кожною простою акцією товариства її власнику - акціонеру надається однакова сукупність прав, включаючи право на отримання дивідендів.

Пунктом 6.1 Статуту ПАТ "Укрнафта" передбачено, що акція товариства посвідчує корпоративні права акціонера щодо цього товариства.

У відповідності до п. 6.18 Статуту ПАТ "Укрнафта" підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Судом встановлено, що ОСОБА_1 є акціонером ПАТ "Укрнафта" з кількістю акцій 420 одиниць, що підтверджується випискою про стан рахунку у цінних паперах №259372 від 12.05.2011 (станом на 12.05.2011).

Більше того, відповідач у своєму відзиві підтверджує, що станом на дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за 2007 рік (29.01.2010), дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за 2010 рік (01.03.2011), дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за 2011-2013 роки (20.10.2014) та дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів за 2014 рік (03.08.2015) ОСОБА_1 був та є акціонером ПАТ "Укрнафта" з кількістю акцій 420 одиниць.

Частиною 1 статті 75 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що обставини, які визнаються учасниками справи, не підлягають доказуванню, якщо суд не має обґрунтованого сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання. Обставини, які визнаються учасниками справи, можуть бути зазначені в заявах по суті справи, поясненнях учасників справи, їх представників.

Отже, обставини належності ОСОБА_1 на праві власності 420 простих акцій ПАТ "Укрнафта" у вказані судом дати відповідачем визнаються, про що останній зазначає у своєму відзиві, а у суду відсутні будь-які підстави для сумніву щодо достовірності цих обставин або добровільності їх визнання, відтак дані обставини не підлягають доказуванню.

Статтею 6 Закону України "Про цінні папери та фондовий ринок" визначено, що акція це іменний цінний папір, який посвідчує майнові права його власника (акціонера), що стосуються акціонерного товариства, включаючи право на отримання частини прибутку акціонерного товариства у вигляді дивідендів та право на отримання частини майна акціонерного товариства у разі його ліквідації, право на управління акціонерним товариством, а також немайнові права, передбачені Цивільним кодексом України та законом, що регулює питання створення, діяльності та припинення акціонерних товариств.

Відповідно до ст. 167 Господарського кодексу України корпоративні права - це права особи, частка якої визначається у статутному фонді (майні) господарської організації, що включають правомочності на участь цієї особи в управлінні господарською організацією, отримання певної частки прибутку (дивідендів) даної організації та активів у разі ліквідації останньої відповідно до закону, а також інші правомочності, передбачені законом та статутними документами.

У статті 116 Цивільного кодексу України та статті 10 Закону України "Про господарські товариства" закріплено, право учасника товариства, на отримання частки прибутку (дивідендів) пропорційно частці кожного з учасників, якщо він є учасником товариства на початок строку виплати дивідендів.

Дивідендом є частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. За акціями одного типу та класу нараховується однаковий розмір дивідендів. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів. Рішення про виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства (ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

Судом встановлено, що 26.01.2010 відбулися загальні збори акціонерів Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта", до порядку денного яких було внесено питання розподілу прибутку товариства за 2006-2008 роки, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

Рішення, прийняті на вказаних загальних зборах, оформлені протоколом №18 від 26.01.2010.

Серед інших були прийняті такі рішення:

7.2 Сто відсотків отриманого за підсумками фінансово-господарської діяльності у 2007 році чистого прибутку, що складає 1 237 946 000,00 грн. розподілити наступним чином: 1 237 494 598,20 грн. спрямувати на виплату дивідендів, 451 401,80 грн. спрямувати на розвиток товариства.

Розмір дивідендів, що припадає на 1 акцію становить 22,82 грн. Виплату дивідендів за 2007 рік акціонерам розпочати 29.01.2010 та закінчити 01.08.2011.

Зобов'язати правління Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" перерахувати частину дивідендів, належних Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" за підсумками фінансово-господарської діяльності за 2007 рік, в сумі 81 201 073,44 грн., на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України" у строк до 05.02.2010 з одночасною сплатою авансового внеску з податку на прибуток, нарахованого згідно із Законом України "Про оподаткування прибутку підприємств" у розмірі 25% від зазначеної суми (що складає 20 300 268,36 грн.). Решта дивідендів за підсумками фінансово-господарської діяльності товариства за 2007 рік, що належить Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" виплачується у визначеному порядку та строки на рахунок Національної акціонерної компанії "Нафтогаз України".

7.4. Дивіденди за 2006-2008 роки виплачуються у національній валюті України.

Дивіденди виплачуються товариством (центральна бухгалтерія) із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз".

Протягом зазначеного періоду дивіденди сплачуються на користь акціонерів - юридичних осіб на банківський рахунок, а користь акціонерів - фізичних осіб - поштовим переказом або на банківський рахунок. Витрати на переказ/перерахування дивідендів здійснюється за рахунок акціонера.

Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.

Згідно відомостей наданих відповідачем виплата дивідендів за 2007 рік розпочинається з 29.01.2010 та закінчується 01.08.2011 з розрахунку 22,82 грн./акція, виплата дивідендів.

Таким чином, за 2007 рік дивіденди позивача складають - 9 584,40 грн. з розрахунку 22,82 грн./акція.

Відповідно до Податкового кодексу України дохід у вигляді дивідендів оподатковується за ставкою оподаткування 5 відсотків. Даний податок нараховується податковим агентом, який сплачує його до бюджету.

На виконання вказаних вимог Податкового кодексу України відповідачем було утримано з нарахованого позивачу доходу у сумі 9 584,40 грн. та сплачено до бюджету в повному обсязі податок з доходів фізичних осіб за ставкою 5% у розмірі 479,22 грн., що підтверджується матеріалами справи.

Отже, відповідач зобов'язаний був виплатити позивачу дивіденди за 2007 рік у розмірі 9 105,18 грн. (9 584,40 грн. - 479,22 грн.).

25.02.2011 відбулися загальні збори акціонерів ВАТ "Укрнафта", до порядку денного яких було внесено, зокрема, питання розподілу прибутку товариства за 2010 рік, затвердження строку та порядку виплати дивідендів.

Рішення, які прийняті на вказаних загальних зборах, оформлені протоколом №20 від 25.02.2011.

Відповідно до п. 6.2 цього протоколу затверджено наступний порядок розподілу прибутку, отриманого ВАТ "Укрнафта" за 2010 рік: 793 905 386,40 грн., що складає 30,00073% від суми чистого прибутку, отриманого товариством за 2010 рік спрямовано на виплату дивідендів. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 14,64 грн., а 1 852 381 613,60 грн. чистого прибутку, отриманого товариством за 2010, спрямувати на поповнення обігових коштів та технічне переобладнання товариства.

Пунктом 6.3. цього ж протоколу встановлено, що виплату дивідендів за 2010 рік товариству необхідно здійснити у грошовій формі у строк з 01.03.2011 по 31.12.2011 відповідно до закону.

Згідно п. 6.4. даного протоколу затверджено наступний порядок виплати акціонерам дивідендів за підсумками 2010: дивіденди виплачуються пропорційно до загальної кількості належних акціонеру акцій на дату початку виплати дивідендів, тобто на 01.03.2011, виплату дивідендів здійснити товариству із залученням реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" акціонерам - юридичним особам шляхом перерахування на банківський рахунок, акціонерам - фізичним особам - готівкою, поштовим переказом або на банківський рахунок, витрати по оплаті переказу дивідендів несе акціонер, виплату дивідендів акціонерам - юридичним та фізичним особам на банківський рахунок проводити після надходження від акціонерів листів, оформлених згідно вимог чинного законодавства України, з зазначенням (уточненням) усіх необхідних банківських реквізитів, на які необхідно здійснити перерахування належних їм дивідендів, відповідальність за своєчасність, достовірність та повноту наданих банківських реквізитів покладається на акціонера.

Тобто, згідно протоколу загальних зборів акціонерів ВАТ "Укрнафта" №20 від 25.02.2011 виплата дивідендів за 2010 рік розпочинається з 01.03.2011 та закінчується 31.12.2011 з розрахунку 14,64 грн./акція.

Отже, за 2010 рік дивіденди позивача складають - 5 841,36 грн. (420 шт. акцій х 14,64 грн. - 5% податок з доходів фізичних осіб).

Відповідач заперечуючи проти задоволення позову зазначив, що вищим органом управління ВАТ "Укрнафта" постановлено: товариство сплачує дивіденди протягом встановленого періоду за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів. При цьому наявність достовірної інформації про акціонерів, які мають право на отримання дивідендів за 2007 та 2008 роки, забезпечувалась за рахунок надходженням до емітента в періоди з 29.01.2010 по 01.08.2010 та з 29.01.2010 по 01.08.2011 звернень акціонерів з належно оформленими вимогами про виплату дивідендів за 2007 та 2008 роки з повідомленням необхідних для виплати дивідендів реквізитів (реєстраційних та банківських) та підтвердженням права власності на цінні папери ВАТ "Укрнафта" станом на дату початку виплати дивідендів за 2007 та 2008 роки.

Тому, на думку відповідача, учасники ВАТ "Укрнафта" станом на 29.01.2010 з метою реалізації свого права на отримання дивідендів за 2007 та 2008 роки мали звернутись саме до ВАТ "Укрнафта" з належно оформленими вимогами про виплату дивідендів з повідомленням необхідних для виплати дивідендів реквізитів (реєстраційних та банківських) та підтвердженням права власності на цінні папери ВАТ "Укрнафта" станом на дату початку виплати дивідендів за 2007 та 2008 роки протягом визначених вищим органом управління ВАТ "Укрнафта" строків.

Однак суд не погоджується з позицією відповідача з огляду на те, що серед визначених статтею 11 Закону України "Про господарські товариства" та статтею 117 Цивільного кодексу України обов'язків акціонерів відсутній такий обов'язок, як висувати до емітента письмову вимогу в разі наявності бажання отримати нараховані дивіденди.

Крім того, відповідно до п. 2.2 чинного станом на дату виникнення спірних правовідносин Положення про порядок отримання інвесторами доходів від володіння корпоративними правами в акціонерних товариствах, затвердженого Рішенням ДКЦПФР №9386 від 25.12.2001, виплата нарахованих дивідендів відповідно до прийнятого рішення є обов'язком виконавчого органу акціонерного товариства перед його акціонерами. Обмеження такого обов'язку щодо виплати дивідендів можуть бути встановлені тільки нормами законодавства.

Згідно рішення загальних зборів акціонерів відповідача від 26.01.2010, правління товариства було зобов'язано опублікувати інформацію про строки та порядок виплати дивідендів у засобах масової інформації.

Зокрема, на виконання цього, Правління відповідача доводило до відома акціонерів наступну інформацію щодо строків і порядку виплати дивідендів за 2006-2008 роки: "для отримання дивідендів акціонерам ВАТ "Укрнафта" пропонується звернутись у вищезазначені строки до реєстратора ВАТ "Фінансова компанія "Укрнафтогаз" з листами, оформленими згідно вимог чинного законодавства України із зазначенням (уточненням) усіх необхідних реквізитів для перерахування дивідендів. Товариство сплачує дивіденди протягом зазначених періодів за наявності достовірної інформації, необхідної для своєчасної виплати дивідендів.".

З повідомлення вбачається, що воно не містить жодних зобов'язань акціонерів, а лише пропозиції, та й необхідність подання вказаних листів зумовлюється виключно необхідністю уточнення реквізитів акціонера-отримувача дивідендів.

Таким чином, ні жодним нормативним актом, ні прийнятим загальними зборами акціонерів відповідача рішенням не передбачений обов'язок позивача звертатись до відповідача з будь-якою вимогою та надавати будь-які документи, які б були умовою для виплати дивідендів.

Як було вказано, з моменту прийняття рішення про розподіл прибутку товариства за 2006-2008 та 2010 роки відповідач прийняв на себе зобов'язання здійснити виплату дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства, та цими же рішеннями визначив періоди, які є строками виконання зобов'язання для відповідача.

Проте, станом на день розгляду даної справи позивачу дивіденди за 2007 рік та за 2010 рік не виплачені.

10.10.2014 були проведені загальні збори акціонерів ПАТ "Укрнафта", які оформлені протоколом №22 від 10.10.2014, на яких, зокрема, було вирішено:

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2011 рік у сумі 2 181 892 000,00 грн.: 2 181 612 957,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 40,23 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства.

Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Виплату дивідендів акціонеру товариству - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України; перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства";

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2012 рік у сумі 1 428 110 724,00 грн.: 1 427 836 668,30 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 26,33 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства.

Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Виплату дивідендів акціонеру товариству - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України; перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства";

- затвердити наступний порядок розподілу прибутку товариства за 2013 рік у сумі 189 886 355,00 грн.: 189 799 785,00 грн., що складає 99,99% чистого прибутку, направити на виплату дивідендів акціонерам (розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 3,50 грн.), решту чистого прибутку направити на розвиток товариства.

Встановити дату складення переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, 20 жовтня 2014 року.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 20.10.2014 по 10.04.2015. Виплату дивідендів акціонеру товариству - Національній акціонерній компанії "Нафтогаз України" здійснити шляхом перерахування відповідної суми дивідендів до Державного бюджету України; перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до частини 5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Рішенням загальних зборів акціонерів ПАТ "Укрнафта", оформленим протоколом №23 від 22.07.2015, вирішено, зокрема, затвердити наступний порядок розподілу прибутку за 2014 рік:

- направити на виплату дивідендів акціонерам 100% або максимально наближений до 100 відсотків, але не менший ніж 99,9% розмір чистого прибутку Товариства за 2014 рік за даними річної фінансової звітності, підтвердженої аудиторським висновком. Розмір дивідендів, що припадає на одну акцію, становить 23,32 грн., а решту чистого прибутку направити на розвиток Товариства.

Встановлено дату складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів - у строк до 03.08.2015.

Виплату дивідендів здійснити у строк з 03.08.2015 по 03.10.2015.

Перерахування дивідендів іншим акціонерам здійснити відповідно до ч. 5 ст.30 Закону України "Про акціонерні товариства".

Відповідно до п. 6.20 Статуту ПАТ "Укрнафта" дивіденди виплачуються за підсумками календарного року виключно грошовими коштами. Дивіденди виплачуються на акції, звіт про результати розміщення яких зареєстровано у встановленому законодавством порядку. Рішення про виплату дивідендів приймається загальними зборами, якщо інше не встановлено законом.

Згідно з п. 6.21 Статуту ПАТ "Укрнафта" дивіденди сплачуються акціонерам за рахунок чистого прибутку товариства пропорційно до загальної кількості належних їм акцій. Виплата дивідендів здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку у розмірі, встановленому рішенням загальних зборів. Виплата дивідендів акціонерам юридичним особам здійснюється шляхом перерахування коштів на їх банківський рахунок, а акціонерам фізичним особам - готівкою, поштовим переказом, банківським переказом. Спосіб виплати дивідендів визначається органом, що прийняв рішення про виплату дивідендів.

Згідно з п. 6.22 Статуту ПАТ "Укрнафта" для кожної виплати дивідендів наглядова рада товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строки їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, не може передувати даті прийняття рішення про виплату дивідендів.

Виплата дивідендів за простими акціями здійснюється з чистого прибутку звітного року та/або нерозподіленого прибутку на підставі рішення загальних зборів акціонерного товариства у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття загальними зборами рішення Про виплату дивідендів. Рішення про к виплату дивідендів та їх розмір за простими акціями приймається загальними зборами акціонерного товариства . Для кожної виплати дивідендів наглядова рада акціонерного товариства встановлює дату складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів, порядок та строк їх виплати. Дата складення переліку осіб, які мають право на отримання дивідендів за простими акціями, визначається рішенням наглядової ради, передбаченим першим реченням цієї частини, але не раніше ніж через 10 робочих днів після дня прийняття _ такого рішення наглядовою радою і не може передувати даті прийняття рішення загальними зборами про виплату дивідендів. (ч.ч. 2-4 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства").

У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення щодо виплати дивідендів у строк, менший ніж передбачений абз. 1 ч. 2 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" виплата дивідендів здійснюється у строк, визначений загальними зборами.

У разі прийняття загальними зборами акціонерів товариства рішення про виплату дивідендів за простими акціями у акціонерного товариства виникає обов'язок сплатити акціонеру відповідну суму коштів у строк, що не перевищує шість місяців з дня прийняття такого рішення, чи у менший строк, визначений загальними зборами.

У відповідності до ч.5 ст. 30 Закону України "Про акціонерні товариства" акціонерне товариство в порядку, встановленому Національною комісією з цінних паперів та фондового ринку, здійснює виплату дивідендів через депозитарну систему України або безпосередньо акціонерам. Конкретний спосіб виплати дивідендів визначається відповідним рішенням загальних зборів акціонерів.

Таким чином, виходячи зі змісту рішень позачергових Загальних зборів акціонерів відповідача, які містяться у протоколах №22 та №23, ПАТ "Укрнафта" прийняло на себе грошове зобов'язання здійснити виплату позивачу дивідендів за результатами фінансово-господарської діяльності товариства у 2011-2014 роках у визначених позачерговими Загальними зборами порядку та строки, тобто щодо виплати дивідендів за 2011-2013 роки - до 10.04.2015, а за 2014 рік - до 03.10.2015.

Згідно з п. 6.18 Статуту відповідача підтвердженням права власності на акції є виписка з рахунку у цінних паперах, яку зберігач зобов'язаний надавати власнику цінних паперів. Виписка з рахунку в цінних паперах не може бути предметом угод, що тягнуть за собою перехід права власності на акції.

Позивач станом на 20.10.2014 та на 03.08.2015, тобто, на встановлені загальними зборами акціонерів ПАТ "Укрнафта" дати складання переліку осіб, що мають право на отримання дивідендів, позивач був та є на даний час власником 420 штук простих іменних акцій відповідача, що підтверджується відповідачем у своєму відзиві на позовом.

Таким чином, за 2011 рік дивіденди позивача складають - 16 896,60 грн. (420 шт. акцій х 40,23 грн.), за 2012 рік - 11 058,60 грн. (420 шт. акцій х 26,33 грн.), за 2013 рік - 1 470,00 грн. (420 шт. акцій х 3,50 грн.), за 2014 рік - 9 794,40 грн. (420 шт. акцій х 23,32 грн.).

Відповідно до п. 168.1 ст. 168 Податкового кодексу України, податковий агент, який нараховує (виплачує, надає) оподатковуваний дохід на користь платника податку, зобов'язаний утримувати податок із суми такого доходу за його рахунок, використовуючи ставку податку, визначену в статті 167 цього Кодексу.

Згідно із п. 167.5.2. ст. 167 Податкового кодексу України, ставки податку на пасивні доходи до бази оподаткування встановлюються у таких розмірах: 5 відсотків - для доходів у вигляді дивідендів по акціях та корпоративних правах, нарахованих резидентами - платниками податку на прибуток підприємств (крім доходів у вигляді дивідендів по акціях, інвестиційних сертифікатах, які виплачуються інститутами спільного інвестування).

Також п. 16-1 Податкового кодексу України встановлено, що тимчасово, до набрання чинності рішенням Верховної Ради України про завершення реформи Збройних Сил України, встановлюється військовий збір. Платниками збору є особи, визначені пунктом 162.1 статті 162 цього Кодексу. Об'єктом оподаткування збором є доходи, визначені статтею 163 цього Кодексу. Ставка збору становить 1,5 відсотка від об'єкта оподаткування, визначеного підпунктом 1.2 цього пункту. Нарахування, утримання та сплата (перерахування) збору до бюджету здійснюються у порядку, встановленому статтею 168 цього Кодексу, за ставкою, визначеною підпунктом 1.3 цього пункту.

З огляду на наведені приписи законодавства сукупний розмір загальної суми нарахованих дивідендів за 2011, 2012, 2013 та 2014 роки необхідно зменшити на 5% податку з доходів фізичних осіб та 1,5% військового збору.

Після зменшення сукупного розміру загальної суми нарахованих дивідендів на вказані ставки податку та збору, на користь позивача підлягають виплаті дивіденди за 2011 рік у розмірі 15 798,32 грн., за 2012 рік - дивіденди у розмірі 10 339,79 грн., за 2013 рік - дивіденди у розмірі 1 374,45 грн., за 2014 рік - дивіденди у розмірі 9 157,76 грн.

Тобто, відповідач зобов'язаний був сплатити позивачу 27 512,56 грн. дивідендів за 2011, 2012 та 2013 роки не пізніше 10.04.2015, та 9 157,76 грн. дивідендів 2014 рік - не пізніше 05.10.2015 (у відповідності до приписів ч. 5 ст. 254 Цивільного кодексу України, оскільки 03.10.2015 припадає на вихідний - суботу).

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Відповідно до ст. 526 Цивільного кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

За змістом ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Однак, станом на дату звернення до суду із даним позовом відповідач не виконав свого грошового зобов'язання перед позивачем по виплаті дивідендів належним чином і у встановленому законодавством України порядку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Європейський суд з прав людини у своїх рішеннях, зокрема, у справах "Пайн Велі Девелопмент ЛТД та інші проти Ірландії" від 23.10.1991, "Федоренко проти України" від 01.06.2006 зазначив, що відповідно до прецедентного права органів, що діють на підставі Конвенції, право власності може бути "існуючим майном" або коштами, включаючи позови, для задоволення яких позивач може обґрунтовувати їх принаймні "виправданими очікуваннями" щодо отримання можливості ефективного використання права власності.

У межах вироблених ЄСПЛ підходів до тлумачення поняття "майно", а саме в контексті статті 1 Першого протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, це поняття охоплює як "наявне майно", так і активи, включаючи право вимоги, з посиланням на які заявник може стверджувати, що він має принаймні законні очікування щодо ефективного здійснення свого "права власності".

Статтю 1 Першого протоколу Конвенції можна застосовувати для захисту "правомірних (законних) очікувань" щодо певного стану речей (у майбутньому), оскільки їх можна вважати складовою частиною власності.

Отже, сплата акціонеру дивідендів, щодо виплати яких було прийнято рішення загальними зборами відповідача, надає акціонеру, на користь якого таке рішення прийняте, "законне очікування", що йому будуть такі дивіденди виплачені. Невиплата товариством таких дивідендів аукціонеру прирівнюється до порушення права останнього на мирне володіння майном (рішення ЄСПЛ у справах "Брумареску проти Румунії" (п. 74), "Пономарьов проти України" (п. 43), "Агрокомплекс проти України" (п. 166)).

Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17.

Таким чином, приймаючи до уваги, що право на отримання частки прибутку (дивідендів) акціонером передбачено ст. 116 Цивільного кодексу України, ст. 10 Закону України "Про господарські товариства" і з цього питання були прийняті рішення загальними зборами відповідача, які оформленні протоколами №18 від 26.01.2010, №20 від 25.02.2011, №22 від 10.10.2014, №23 від 22.07.2015, однак останній виплату дивідендів не здійснив, чим порушив свої зобов'язання і права позивача, який є акціонером ПАТ "Укрнафта" з кількістю акцій 420 штук, на мирне володіння майном.

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Таким чином, з огляду на визначений у протоколах №18 від 26.01.2010, №20 від 25.02.2011, №22 від 10.10.2014, №23 від 22.07.2015 строки виплати ПАТ "Укрнафта" дивідендів за 2007 рік, за 2010 рік та за 2011-2013 роки, суд дійшов висновку, що відповідач є таким, що прострочив виконання свого зобов'язання з виплати на користь позивача дивідендів.

Згідно з пунктом 1 частини 2 статті 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків є, зокрема, договори та інші правочини.

Відповідно до частини 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Оскільки у суду відсутні підстави для виходу за межі позовних вимог в частині 55,88 грн. (оскільки сукупний розмірі дивідендів, який підлягає виплаті на користь позивача складає 51 669,44 грн., в той час як позивачем заявлено до стягнення 51 616,56 грн.) наявність та обсяг заборгованості ПАТ "Укрнафта" у загальному розмірі 51 616,56 коп. підтверджується наявними в матеріалах справи доказами та відповідачем не була спростована, зокрема відповідачем не надано суду доказів їх виплати позивачу, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" дивідендів у розмірі 51 616,56 коп. (в редакції заяви про зменшення позовних вимог в частині суми основного боргу) є обґрунтованими.

Крім того, у зв'язку з простроченням виконання відповідачем грошового зобов'язання з виплати дивідендів за 2011-2014 роки, позивачем було заявлено до стягнення з відповідача 3% річних у загальному розмірі 3 098,53 грн. та інфляційних витрат у загальному розмірі 18 348,52 грн. (відповідно до заяви про зменшення позовних вимог).

Відповідно до статті 625 Цивільного кодексу України, боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Сплата трьох процентів від простроченої суми (якщо інший розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним утримуваними коштами, належними до сплати кредиторові.

Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 Цивільного кодексу України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання.

Перевіривши надані позивачем розрахунки 3% річних та інфляційних втрат (викладені у заяві про зменшення позовних вимог), суд дійшов висновку в їх обгрунтованості, у зв'язку з чим позовні вимоги ОСОБА_1 в частині стягнення з ПАТ "Укрнафта" 3% річних у розмірі 3 098,53 грн. та інфляційних втрат у розмірі 18 348,52 грн. підлягають задоволенню у повному обсязі.

При цьому, що стосується тверджень відповідача про безпідставність нарахування 3% річних та інфляційних втрат, оскільки виплата дивідендів не є грошовим зобов'язанням, суд вважає такі твердження позивача необгрунтованими, оскільки грошовим є виражене в грошових одиницях (національній валюті України чи в грошовому еквіваленті в іноземній валюті) зобов'язання сплатити гроші на користь іншої сторони, яка, відповідно, має право вимагати від боржника виконання його обов'язку; грошовим слід вважати будь-яке зобов'язання, що складається в тому числі з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій кореспондує обов'язок боржника сплатити гроші на користь кредитора.

Судом встановлено, що в силу положень ст.ст. 2, 25, 30 Закону України "Про акціонерні товариства", ст. 41 Закону України "Про господарські товариства", ст. 167 Господарського кодексу України, ст. 152 Цивільного кодексу України та прийнятого відповідачем рішення про виплату акціонерам дивідендів у останнього виникло зобов'язання зі сплати на користь позивача грошових коштів - виплата дивідендів, а отже, зобов'язання відповідача зі сплати дивідендів є грошовим зобов'язанням.

Крім того, у п. 3.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України "Про деякі питання практики вирішення спорів, що виникають з корпоративних правовідносин" від 25.02.2016 №4 зазначено, що невиплата дивідендів у строки, визначені законом або установчими документами юридичної особи, є порушенням грошового зобов'язання, у зв'язку з яким настають правові наслідки, передбачені частиною 2 статті 625 Цивільного кодексу України.

За змістом ст. ст. 524 та 533 Цивільного кодексу України грошовим є зобов'язання, яке виражається в грошових одиницях України (або грошовому еквіваленті в іноземній валюті), тобто будь-яке зобов'язання щодо сплати коштів.

Частиною 1 статті 30 Закону України "Про акціонерні товариства" визначено, що дивіденд - це частина чистого прибутку акціонерного товариства, що виплачується акціонеру з розрахунку на одну належну йому акцію певного типу та/або класу. Товариство виплачує дивіденди виключно грошовими коштами.

Cтаття 625 Цивільного кодексу України розміщена в розділі "Загальні положення про зобов'язання" книга 5 ЦК України, а тому визначає загальні правила відповідальності за порушення грошового зобов'язання й поширює свою дію на всі види грошових зобов'язань.

Відповідно до ст. 509 Цивільного кодексу України зобов'язання виникають з підстав, встановлених ст. 11 Цивільного кодексу України.

В силу ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків може бути і рішення загальних зборів про виплату дивідендів.

Отже, грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, а й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, й факту прийняття загальними зборами рішення про виплату дивідендів.

Таким чином, правовідносини, в яких товариство у разі прийняття рішення загальними зборами про виплату акціонеру дивідендів, зобов'язане здійснити таку виплату, є грошовим зобов'язанням, а тому до цих правовідносин підлягають застосуванню положення ст. 625 Цивільного кодексу України.

Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 17.01.2018 у справі №910/11316/17 (в аналогічних правовідносинах).

Відповідачем подано до суду заяви про застосування строку позовної давності щодо вимог позивача про стягнення дивідендів за 2007 рік та за 2010 рік, в яких просив суд відмовити у задоволенні наведених позовних вимог з підстав пропуску ОСОБА_1 строку позовної давності.

Позовна давність застосовується судом лише за заявою сторони у спорі, зробленою до прийняття ним рішення. (ч. 3 ст. 267 Цивільного кодексу України).

Строк, протягом якого особа може звернутись до суду за захистом свого порушеного права, встановлюється Цивільним кодексом України.

Статтею 257 Цивільного кодексу України визначено, що загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Судом встановлено, що строки позовної давності за вимогою позивача про стягнення з відповідача дивідендів за 2007 рік спливли 02.08.2014, а за вимого про стягнення з відповідача дивідендів за 2010 рік - 01.01.2015. Натомість до суду із вказаними вимогами позивач звернувся у березні 2018 року, тобто із пропуском строку позовної давності.

Позивач, посилаючись на те, що йому не було відомо про прийняття рішення про виплату дивідендів за вказані роки, у позові, у заяві про зменшення розміру позовних вимог, а також в окремому клопотанні про поновлення строків на подання позовної вимоги до суду, наголошує на поважності причин порушення позивачем строку позовної давності.

Позовна давність не є інститутом процесуального права та не може бути відновлена (поновлена) в разі її спливу, але за приписом ч. 5 ст. 267 Цивільного кодексу України позивач вправі отримати судовий захист у разі визнання поважними причин пропуску позовної давності.

Питання щодо поважності цих причин, тобто наявності обставин, які з об'єктивних, незалежних від позивача підстав унеможливлювали або істотно утруднювали своєчасне подання позову, вирішується господарським судом у кожному конкретному випадку з урахуванням наявних фактичних даних про такі обставини.

Кабінет Міністрів України своєю постановою №155 від 11.02.2004 затвердив Основні концептуальні підходи до підвищення ефективності управління корпоративними правами держави (надалі - Основні концептуальні підходи).

У розділі ІІ Основних концептуальних підходів зазначено, що залежно від ступеня корпоративного контролю держави за прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств корпоративні права держави поділяються відповідно до їх обсягу на такі, що забезпечують контроль держави над прийняттям рішень щодо діяльності господарських товариств (більше ніж 50 відсотків акцій), і такі, що неповною мірою забезпечують здійснення зазначеного контролю.

При цьому, Основні концептуальні підходи визначають основні напрями удосконалення системи управління корпоративними правами держави, серед яких зокрема передбачено створення надійного механізму захисту інтересів держави у процесі управління цими правами без обмеження законних інтересів інших власників.

З аналізу законодавства, в тому числі положень Закону України "Про управління об'єктами державної власності", вбачається, що на суб'єктів управління корпоративними правами держави покладено обов'язок не лише забезпечувати ефективне, а й законне, управління державними корпоративними правами.

Більше того, було б легковажним вважати, що законне управління державою своїм майном може бути на шкоду або в дискримінації права власності інших власників (акціонерів).

Так, держава-акціонер має забезпечувати дотримання передбачених Конституцією України гарантій, в тому числі дотримання принципу непорушності власності і та недопущення дискримінації, а тому таке управління корпоративними правами не може ні прямо, ні опосередковано приводити до обмеження прав інших суб'єктів (зокрема, порушенням ст. 13, 21, 22, 24, 41 Конституції України).

Однак, судом при розгляд справи №910/3350/18 встановлено, що починаючи з 2010 року в ПАТ "Укрнафта" склалася ситуація, коли акціонери, які володіють пакетом акції більше 1% статутного капіталу, одержують нараховані дивіденди безперешкодно (наприклад, НАК "Нафтогаз України" шляхом проведення виплати коштів, відмінні від НАК "Нафтогаз України" внаслідок відступлення прав вимоги боржнику ПАТ "Укрнафта" внаслідок проведення заліку зустрічних однорідних вимог), а для акціонерів, які володіють пакетом акції менше 1% статутного капіталу встановлені штучні перешкоди в їх отриманні.

Такі штучні перешкоди полягають у наступному:

- всупереч визначеному законодавством порядку виплата коштів на користь депозитарія не проводиться;

- де-факто в товаристві встановлений умовний порядок вимоги звернення в межах тримісячного строку із позицією товариства виключного звернення за виплатою дивідендів в межах цього строку (незважаючи на судову практику незаконності твердження про присічність тримісячного строку на звернення із заявою про виплату - за відомостями Єдиного державного реєстру судових рішень у період 2016-2018 років винесено більше 100 судових рішень про стягнення дивідендів);

- із пояснень представників відповідача вбачається, що виплата дивідендів не проводиться навіть тим, акціонерам, які звернулися в межах тримісячного строку із заявою. На запитання суду щодо підстав такої поведінки, представники ПАТ "Укрнафта" посилаються на відсутність коштів.

Проте, суд вбачає нерівність між правами та можливостями акціонерів - для акціонерів, які сукупно володіють пакетом акцій близько 90% статутного капіталу наявні кошти для виплати дивідендів (суд враховує, що з пояснень представників частині виплати припиняється шляхом зарахування зустрічних однорідних вимог, проте в такому випадку наявний боржник товариства, який має відповідні зобов'язання перед ПАТ "Укрнафта", які могли б бути виконанні примусово в судовому порядку), а для акціонерів, які сукупно володіють пакетом акцій менше 10% статутного капіталу - кошти для виплати відсутні. Враховуючи, що розмір дивідендів прямо пропорційний пакету акцій, то нелогічним є те, що емітент знаходить кошти для виплати 90% загальної суми дивідендної виплати, та зазначає про відсутність 10% такої суми.

Суд відзначає, що дивіденди безперешкодно одержують особи, які формують склад Наглядової ради та Правління товариства, здійснюючи повноваження виключно на свою користь фактично обмежуючи права та можливості інших акціонерів, які володіють пакетами акцій менше 1% статутного капіталу.

Таким чином, має місце ситуація, за якої з групою осіб (акціонерами ПАТ "Укрнафта", які володіють менше 1% статутного капіталу) поводяться менш прихильно, ніж з іншою групою осіб (акціонерами ПАТ "Укрнафта", які володіють більше 1% статутного капіталу) в аналогічній ситуації при виплаті дивідендів товариства, і підстави вважати, що таке поводження має правомірну, об'єктивно обґрунтовану мету, способи досягнення якої є належними та необхідними, відсутні. Наведене свідчить про існування ознак дискримінації у викладеній судом сфері суспільних відносин.

Більше того, невиплата акціонерам дивідендів та сплив строку позовної давності за вказаними вимогами по суті свідчать про виникнення доходу у відповідача.

Однак, відповідно до приписів частини 1 статті 12 Закону України "Про господарські товариства" товариство є власником: майна, переданого йому учасниками у власність як вклад до статутного (складеного) капіталу; продукції, виробленої товариством в результаті господарської діяльності; одержаних доходів; іншого майна, набутого на підставах, не заборонених законом. В той же час, згідно статті 15 вказаного Закону прибуток товариства утворюється з надходжень від господарської діяльності після покриття матеріальних та прирівняних до них витрат і витрат на оплату праці. З балансового прибутку товариства сплачуються проценти по кредитах банків та по облігаціях, а також вносяться передбачені законодавством України податки та інші платежі до бюджету. Чистий прибуток, одержаний після зазначених розрахунків та сплати дивідендів, залишається у повному розпорядженні товариства, яке відповідно до установчих документів визначає напрями його використання.

Відтак, приписи статті 15 Закону України "Про господарські товариства" виключається правомірність відображення коштів, які підлягали виплаті в якості дивідендів, однак за вимогою про сплату яких сплив строк позовної давності, в якості доходу ПАТ "Укрнафта", оскільки нею передбачено, що товариство вправі розпоряджатись коштами, які залишаться після виплати дивідендів.

В той же час законодавством не передбачено обов'язку акціонера сплачувати на користь товариства інші, аніж вартість придбаних ним цінних паперів, коштів.

Отже, акціонерне товариство не може збагачуватися за рахунок акціонерів за рахунок залишення собі не виплачених дивідендів, оскільки це не передбачено законодавством, а також суперечить суті акціонерного товариства, акціонери якого володіють акціями з метою отримання дивідендів і приросту вартості їх акцій.

Виплата дивідендів є обов'язком товариства, проте як свідчать пояснення представників відповідача та судова практика, навіть дотримання визначеної відповідачем процедури на одержання виплати дивідендів не призводить до їх фактичної виплати, а така виплата проводиться тільки за рішенням суду.

Суд приходить до висновку, що наведені відповідачем положення щодо порядку виплати дивідендів ПАТ "Укрнафта" є незаконними, не беруться до уваги на підставі приписів ст. 8 Конституції України (в якій закріплено принцип верховенства права), ст. 129 Конституції України (в якій закріплено обов'язок судді, здійснюючи правосуддя, керуватися верховенством права), ст. 11 Господарського процесуального кодексу України, оскільки їх ціллю є створити формальну перешкоду для отримання акціонерами дивідендів з метою відстрочки виплати грошових коштів та/або збагачення за рахунок невитребування акціонерами дивідендів протягом трьох років.

Крім того, позивачем в судових засіданнях було пояснено, а представниками відповідача такі пояснення не спростовувались, що дивіденди за 2006 та 2008 роки були йому сплачені ПАТ "Укрнафта" шляхом здійснення поштового переказу. Така виплата дивідендів за 2006 та 2008 рік була перерахована відповідачем однією сумою (без поділу такої суми за роками). Позивач пояснив, що впродовж багатьох років до (2010 року) відповідачем належним чином виконувались свої зобов'язання з виплати йому дивідендів, а тому коли ОСОБА_1 звернувся до відповідача за допомогою засобів телефонного зв'язку із запитом щодо одержаної через пошту суми коштів та одержав відповідь, що це дивіденди за 2006, 2007 та 2008 роки, він не ставив під сумнів таку відповідь представників ПАТ "Укрнафта".

Водночас, загальновідомою є та обставина, що велика кількість фізичних осіб-акціонерів ПАТ "Укрнафта" набула у власність акції відповідача, у зв'язку з багаторічною працею у структурних підрозділах відповідача, які розташовуються порівняно віддалено від обласних центрів. Зокрема, за поясненнями позивача в судових засіданнях, які не спростовувались відповідачем, він пропрацював десятки років у відокремленому підрозділі ПАТ "Укрнафта".

Нажаль, суд констатує, що наведені особи як правило не володіють інформацією щодо порядку реалізації своїх корпоративних прав, або рівень такої обізнаності є низьким, в той час як дії відповідача свідчать про зловживання ним низькою правовою свідомістю людей, які своєю працею створили компанію, ставши в подальшому її акціонерами.

В аспекті наведеного суд враховує низький рівень акціонерної культури в країні в цілому, особливо акціонерів - фізичних осіб, які придбали корпоративні права в результаті приватизації, а також трудовий колектив, який став акціонером в наслідок тривалої (іноді протягом усього свого життя) трудової діяльності в емітента.

Безумовно, мажоритарні акціонери володіють великою кількістю інструментів для захисту та утвердження своїх прав і інтересів, ніж міноритарні, а тому встановлений судом існуючий в ПАТ "Укрнафта" дискримінаційний порядок, який по своїй суті згідно ст. 13 Цивільного кодексу України розуміється як зловживання правом, є самостійною підставою для відновлення терміну позовної давності за вимогами позивача.

Попри наведене, позивач вказує, що про нарахування дивідендів йому стало відомо лише у лютому 2018 року після його звернення до органу податкової служби з запитом про сплату податків.

В той же час, в матеріалах справи відсутні докази повідомлення позивача, як акціонера ПАТ "Укрнафта", про прийняті загальними зборами Відкритого акціонерного товариства "Укрнафта" рішення, за наслідками їх проведення 26.01.2010 та 25.02.2011.

Судом відхиляються доводи відповідача, що останній повідомляв своїх міноритарних акціонерів щодо строків і порядку виплати дивідендів за 2006-2008 роки та 2010 рік шляхом розміщення повідомлення у друкованих виданнях, в той час як ОСОБА_1 не був позбавлений можливості звернутись до ПАТ "Укрнафта" із запитом, щоб дізнатись про результати проведення загальних зборів, а тому позивач міг та повинен був знати про порядок та строки виплати дивідендів, з огляду на наступне.

У своїх заявах про виплату дивідендів ПАТ "Укрнафта" вказує, що акціонери "завчасно через засоби масової інформації були належним чином повідомлені" про проведення позачергових зборів відповідача.

Однак, відповідно до ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства", в редакції чинній станом на дати проведення таких зборів, повідомлення акціонерів про проведення загальних зборів товариства здійснюється шляхом надсилання акціонерам персонально письмового повідомлення про проведення загальних зборів та їх порядку денного, а також оскільки у відповідача кількість акціонерів - власників простих акцій понад 1000 осіб, то на нього покладено обов'язок за 30 днів до дати проведення загальних зборів також опублікувати в офіційному друкованому органі відповідне повідомлення.

Тобто, належним повідомленням відповідно до чинного станом на дату проведення спірних загальних зборів законодавства є направлення персонального повідомлення та публікація відповідного повідомлення в офіційному друкованому органі.

Однак, за поясненнями відповідача, останній повідомляв своїх акціонерів лише шляхом розміщення відповідного повідомлення в засобах масової інформації, а матеріали справи не містять доказів зворотного.

Відтак, суд вважає, необґрунтованими доводи ПАТ "Укрнафта" про те, що позивач міг дізнатись про результати проведення загальних зборів шляхом звернення до відповідача з відповідним запитом про надання інформації про результати проведення загальних зборів, про проведення яких відсутні докази його належного повідомлення в розумінні ст. 35 Закону України "Про акціонерні товариства".

Також матеріали справи не містять доказів письмового повідомлення позивача про результати прийнятих рішень на відповідних зборах, в тому числі щодо порядку та строків виплати дивідендів.

Посилання представників ПАТ "Укрнафта", що таке повідомлення передбачено рішенням загальних зборів відповідача судом відхиляються, оскільки представники не могли повідомити яким саме рішенням передбачений такий порядок повідомлення (зокрема, реквізити) та точний зміст такого рішення в врахуванням контексту рішення в цілому.

Отже, у суду відсутні належні та допустимі докази повідомлення позивача про порядок та строки виплати на його користь дивідендів.

За таких обставин, враховуючи, що на думку суду, дії відповідача щодо своїх міноритарних акціонерів містять систематичний дискримінаційний характер, спрямований саме на невиплату дивідендів, тобто вказують на зловживання правом, а також відсутність належних доказів повідомлення ОСОБА_1 про проведення спірних загальних зборів (відповідачем помилково додано до відзиву докази направлення такого повідомлення щодо інших своїх акціонерів) та про порядок та строки виплати дивідендів (судом встановлено, що розміщене у засобах масової інформації повідомлення не може вважатись таким, що містить дані відомості), суд вважає, що позивачем пропущено строк позовної давності за вимогами про стягнення дивідендів за 2007 та 2010 роки з поважних причин.

За таких обставин суд приходить до висновку про необхідність задоволення позовних вимог ОСОБА_1 до ПАТ "Укрнафта" у повному обсязі.

Частиною 1 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України визначено, що судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

З урахуванням приписів Господарського процесуального кодексу України, Закону України "Про судовий збір" такі витрати є пов'язаними із розглядом справи судом (в деяких випадках (судовий збір, поштова відправка іншій особі) є обов'язковими, а відтак є похідними від відповідного процесуального документу (позову, скарги тощо).

Позивач у своєму позові та відповідному клопотання просить суду стягнути з ПАТ "Укрнафта" відшкодування сплаченого ним судового збору та вартості проїзду в судове засідання.

Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається на відповідача з огляду на задоволення позову у повному обсязі.

Щодо відшкодування витрат на проїзд суд зазначає наступне.

Частина 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України визначає, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати:

1) на професійну правничу допомогу;

2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи;

3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів;

4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.

Понесені ОСОБА_1 витрати не віднесені до пунктів 1-3 частини 3 статті 123 Господарського процесуального кодексу України, а аналізуючи їх на предмет відповідності витратам, вказаним у пунктів 4 такої частини, суд приходить до висновку, що диспозиція такого пункту пов'язує віднесення витрат учасника судового процесу до категорії "витрат, пов'язаних з розглядом справи", а відтак і до категорії "судових витрат" - їх пов'язаність з вчиненням інших "процесуальних дій".

З системного аналізу ст.ст. 3, 12, 13, 15, 120, 121, 185, 223 Господарського процесуального кодексу України будь-які дії учасника господарської справи, пов'язані із її розглядом судом - в тому числі явка в судове засідання, участь у судовому засіданні є процесуальною дією в розумінні п. 4 ч. 3 ст. 123 Господарського процесуального кодексу України, а відтак і витрати понесені такою стороною, які відносяться до складу судових витрат.

Пунктом 1 частини 4 статті 129 Господарського процесуального кодексу України встановлено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі задоволення позову - на відповідача.

На підтсаві наведеної норми, суд приходить до висновку про необхідність покладення на ПАТ "Укрнафта" обов'язку з відшкодування ОСОБА_1 289,24 грн. витрат, понесених ним для вчинення такої процесуальної дії, як явка в підготовче судове засідання.

Керуючись ст.ст. 46, 123, 129, 233, 238, 240 Господарського процесуального кодексу України, суд -

ВИРІШИВ:

1. Позов ОСОБА_1 задовольнити повністю.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства "Укрнафта" (04053, м. Київ, провулок Несторівський, буд. 3-5; ідентифікаційний код 00135390) на користь ОСОБА_1 (адреса проживання: 76002, АДРЕСА_1; ідентифікаційний код НОМЕР_1) заборгованість з виплати дивідендів у загальному розмірі 51 616 (п'ятдесят одна тисяча шістсот шістнадцять) грн. 86 коп., 3% річних у розмірі 3 098 (три тисячі дев'яносто вісім) грн. 53 коп., інфляційні витрати у розмірі 18 348 (вісімнадцять тисяч триста сорок вісім) грн. 52 коп., судовий збір у розмірі 1 762 (одна тисяча сімсот шістдесят два) грн. 00 коп. та витрати, пов'язані з розглядом справи, у розмірі 289 (двісті вісімдесят дев'ять) грн. 24 коп. Видати наказ.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення. Відповідно до п.17.5 ч.1 ПЕРЕХІДНИХ ПОЛОЖЕНЬ Господарського процесуального кодексу України апеляційна скарга подається до Київського апеляційного господарського суду або через господарський суд міста Києва.

Повний текст рішення складено 12.06.2018.

Суддя Р.В.Бойко