Рішення № 74631937, 11.06.2018, Господарський суд м. Києва

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01030, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 284-18-98, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.uaРІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

м. Київ

11.06.2018Справа № 910/4165/18

Суддя Господарського суду міста Києва Босий В.П., розглянувши в письмовому провадженні справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут»

до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго»

про стягнення 69 513,54 грн.,

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» (надалі - ПАТ «Українська залізниця») звернулося до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (надалі - ТОВ «Пан Енерго») про стягнення 69 513,54 грн.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що позивачем було сплачено аванс згідно договору № УЗ/ЕЕЦ-171019/00037 на виконання проектно-вишукувальних робіт від 19.10.2017, а відповідачем належним чином зобов'язання з виконання робіт не виконано, в зв'язку з чим позивач просить повернути на його користь суму попередньої оплати у розмірі 61 351,30 грн., а також заявляє про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 162,24 грн.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 06.04.2018 відкрито провадження у справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження.

Зазначена ухвала суду вручена відповідачу 20.04.2018, що підтверджується рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення №0103046477930, однак у визначений судом строк відзив на позовну заяву відповідачем не подано.

14.05.2018 через канцелярію суду від Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» надійшов відзив на позовну заяву, в якому заявник просив суд визнати поважною причину пропуску строку встановленого судом для подання відзиву на позовну заяву та прийняти його до розгляду.

Розглянувши клопотання відповідача про поновлення строку для подачі відзиву на позовну заяву, суд дійшов висновку про відмову в його задоволенні з огляду на наступне.

Частиною 1 статті 119 Господарського процесуального кодексу України визначено, що суд за заявою учасника справи поновлює пропущений процесуальний строк, встановлений законом, якщо визнає причини його пропуску поважними, крім випадків, коли цим Кодексом встановлено неможливість такого поновлення.

Тобто, поновлення пропущеного процесуального строку відбувається виходячи із поважності причин пропуску строку. Поважними визнаються лише такі обставини, які є об'єктивно непереборними, не залежать від волевиявлення сторони та пов'язані з дійсними істотними перешкодами чи труднощами для вчинення процесуальних дій.

В обґрунтування причини пропуску строку відповідач вказує на те, що копію позовної заяви та доданих до неї документів він так і не отримав, а про існування даного спору йому стало відомо після отримання ували про відкриття провадження у справі №910/4165/18, що ускладнило вчасну підготовку відзиву на позовну заяву.

Разом з тим, в матеріалах позовної заяви містяться докази направлення на адресу відповідача копії позовної заяви та доданих до неї документів, а саме фіскальний чек № 5318 від 04.04.2018 та опис вкладення на ім'я ТОВ «Пан Енерго» на адресу: 04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, буд. 12-д, яка зазначена самим відповідачем у відзиві та яка відповідно до витягу з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, який міститься на офіційному веб-сайті Міністерства юстиції України, є його адресою місцезнаходженням.

Більш того, п. 1 ч. 1 ст. 42 Господарського процесуального кодексу України закріплено право учасника справи на ознайомлення з матеріалами справи, що, в свою чергу, дає можливість учасникам справи вчасно підготувати правову позицію стосовно спору, проте відповідач таким правом не скористався.

Таким чином, поважні причини пропуску відповідачем строку для подання відзиву на позовну заяву відсутні, а відтак клопотання про поновлення таких строків не підлягає задоволенню.

Згідно із ст. 118 Господарського процесуального кодексу України право на вчинення процесуальних дій втрачається із закінченням встановленого законом або призначеного судом строку. Заяви, скарги і документи, подані після закінчення процесуальних строків, залишаються без розгляду, крім випадків, передбачених цим Кодексом.

За таких обставин, поданий ТОВ «Пан Енерго» відзив на позовну заяву залишається судом без розгляду.

01.06.2018 через канцелярію суду від ПАТ «Українська залізниця» надійшли письмові пояснення, які не підписані, як зазначено в них, уповноваженим представником ПАТ «Укрзалізниця», ОСОБА_1, у зв'язку з чим суд не приймає письмові пояснення позивача до уваги.

Будь-яких інших заяв, клопотань або заперечень від сторін не надходило.

Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, Господарський суд міста Києва встановив наступне.

19.10.2017 між ПАТ «Українська залізниця» (замовник) та ТОВ «Пан Енерго» (виконавець) був укладений договір на виконання проектно-вишукувальних робіт №УЗ/ЕЕЦ-171019/00037 (надалі - «Договір»), відповідно до п. 2.1 якого предметом договору є закупівля проектно-вишукувальних робіт: «Розробка проектно-кошторисної документації по об'єкту реконструкція ТП-510 м. Київ, Регіональна філія «Південно-Західна залізниця» стадія - робочий проект (у т.ч. експертиза) (ДСТУ) відповідно до узгодженого сторонами Технічного завдання (додаток 2 до договору), проведення комплексної експертизи проекту та отримання експертного звіту.

Згідно з п. 3.1 Договору загальна вартість робіт за договором складає 102 252,17 грн., без ПДВ, крім того ПДВ (20%) - 20 450,43 грн., всього з ПДВ - 122 702,60 грн., та визначається сторонами та відображається у протоколі погодження договірної ціни (Додаток 1).

Пунктом 3.5 Договору сторони дійшли згоди про те, що замовник після підписання договору, на протязі 30 банківських днів, перераховує на рахунок виконавця аванс у розмірі 50% від вартості робіт, передбачених до виконання за цим Договором.

На виконання умов Договору, позивач перерахував відповідачу аванс у розмір 61 351,30 грн., що підтверджується платіжним дорученням № 20 від 15.11.2017.

18.01.2017 на адресу відповідача направлено претензію № ЕЕУ-15/25 з вимогою надати позивачу виконані проектно-вишукувальні роботи або повернути 61 351,30 грн. сплаченого авансу.

16.02.2018 та 07.03.2018 на адресу відповідача направлено листи-відмови від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт № ЕЕЦ-15/86 та № ЕЕЦ-15/88, відповідно до яких позивач повідомляє про розірвання Договору в односторонньому порядку та просить повернути авансовий платіж.

Спір у справі виник у зв'язку із неналежним, на думку позивача, виконанням відповідачем зобов'язання з виконання робіт за Договором, у зв'язку з чим позивач вказує на обов'язок відповідача повернути сплачений позивачем аванс розмірі 61 351,30 грн.

Договір є договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт, а відтак між сторонами виникли правовідносини, які підпадають під правове регулювання Глави 61 Цивільного кодексу України та Глави 33 Господарського кодексу України.

Вказаний договір є підставою для виникнення у його сторін господарських зобов'язань, а саме майново-господарських зобов'язань згідно ст. ст. 173, 174, 175 Господарського кодексу України, ст. ст. 11, 202, 509 Цивільного кодексу України, і згідно ст. 629 Цивільного кодексу України є обов'язковим для виконання сторонами.

Частиною 1 ст. 173 Господарського кодексу України визначено, що господарським визнається зобов'язання, що виникає між суб'єктом господарювання та іншим учасником (учасниками) відносин у сфері господарювання з підстав, передбачених цим Кодексом, в силу якого один суб'єкт (зобов'язана сторона, у тому числі боржник) зобов'язаний вчинити певну дію господарського чи управлінсько-господарського характеру на користь іншого суб'єкта (виконати роботу, передати майно, сплатити гроші, надати інформацію тощо), або утриматися від певних дій, а інший суб'єкт (управнена сторона, у тому числі кредитор) має право вимагати від зобов'язаної сторони виконання її обов'язку.

Відповідно до ч. 1 ст. 324 Господарського кодексу України за договором підряду на проведення проектних і досліджувальних робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну документацію або виконати обумовлені договором проектні роботи, а також виконати досліджувальні роботи, а замовник зобов'язується прийняти і оплатити їх.

Згідно із ч. 1 ст. 887 Цивільного кодексу України за договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт підрядник зобов'язується розробити за завданням замовника проектну або іншу технічну документацію та (або) виконати пошукові роботи, а замовник зобов'язується прийняти та оплатити їх.

Згідно із ч. 1 ст. 889 Цивільного кодексу України замовник зобов'язаний, якщо інше не встановлено договором підряду на проведення проектних та пошукових робіт сплатити підрядникові встановлену ціну після завершення усіх робіт чи сплатити її частинами після завершення окремих етапів робіт або в іншому порядку, встановленому договором або законом.

Згідно з ч. 2 ст. 854 Цивільного кодексу України підрядник має право вимагати виплати йому авансу лише у випадку та в розмірі, встановлених договором.

Із матеріалів справи вбачається, що на виконання умов п. 3.5 Договору позивачем було внесено аванс у розмірі 50 % вартості робіт на загальну суму 61 351,30 грн., що підтверджується платіжними дорученнями №20 від 15.11.2017.

Відповідно до ч. 1 ст. 839 Цивільного кодексу України підрядник зобов'язаний виконати роботу, визначену договором підряду, із свого матеріалу і своїми засобами, якщо інше не встановлено договором. У договорі підряду визначається ціна роботи або способи її визначення, строки виконання роботи або її окремих етапів (ст.ст. 843, 846 ЦК України).

Відповідно до ч. 1 ст. 530 Цивільного кодексу України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

Згідно з п. 4.4 Договору термін виконання робіт:

- початок: на другий день після отримання вихідних даних згідно п. 4.1 даного договору;

- завершення: 50 робочих днів після початку робіт, але не пізніше 31.12.2017.

На протязі 14 робочих днів, після підписання договору, замовник передає виконавцю вихідні дані в повному обсязі: технічне завдання дозвільні і правовстановлюючі документи, та інші документи відповідно до вимог ДБН А.2.2-3-2014 «Склад та зміст проектної документації на будівництво» (п. 4.1 Договору).

Отже, з урахуванням положень ст. 530 Цивільного кодексу України та п. 4.4 Договору відповідач мав виконати роботи за Договором не пізніше 31.12.2017.

Відповідно до статті 193 Господарського кодексу України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться.

Згідно із статтями 525, 526 Цивільного кодексу України зобов'язання має виконуватись належним чином, відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту та інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від виконання зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Матеріали справи не містять, а відповідачем не надано належних та допустимих доказів на підтвердження факту виконання робіт за Договором станом на 31.12.2017.

Відповідно до п. 10.1 Договору договір набирає чинності з моменту його підписання сторонами та скріплення їх печатками та діє до 31.12.2017, а у частині розрахунків - до повного виконання сторонами передбачених договором зобов'язань.

Загальним правилом зобов'язання припиняється на підставах, встановлених договором або законом (стаття 598 ЦК України, стаття 202 ГК України). Перелік цих підстав наведено у статтях 599 - 601, 604 - 609 ЦК України. Системний аналіз зазначених норм дає змогу дійти висновку, що закон не передбачає такої підстави для припинення зобов'язання, яке лишилося невиконаним, як закінчення строку дії договору. Отже, сам факт закінчення строку дії двостороннього правочину, виконання якого здійснено тільки однією стороною, не припиняє зобов'язальних правовідносин сторін цього правочину та не звільняє другу сторону такого правочину від відповідальності за невиконання нею свого обов'язку.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного Суду України від 21.12.2016 у справі №905/2187/13 та у п. 27 постанови Верховного Суду від 13.02.2018 у справі №910/123/17.

За таких обставин, суд приходить до висновку, що зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором не припинилось після 31.12.2017.

Судом встановлено, що 16.02.2018 на адресу відповідача направлено лист-відмову від договорів на виконання проектно-вишукувальних робіт №ЕЕЦ-15/86, відповідно до якого позивач повідомляє про розірвання Договору в односторонньому порядку та просить повернути авансовий платіж.

Згідно із ст. 525 Цивільного кодексу України одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом.

Частиною 2 статті 849 Цивільного кодексу України передбачено, що якщо підрядник своєчасно не розпочав роботу або виконує її настільки повільно, що закінчення її у строк стає явно неможливим, замовник має право відмовитися від договору підряду та вимагати відшкодування збитків.

Відповідно до ч. 4 ст. 849 Цивільного кодексу України замовник має право у будь-який час до закінчення роботи відмовитися від договору підряду, виплативши підрядникові плату за виконану частину роботи та відшкодувавши йому збитки, завдані розірванням договору.

Тобто, замовнику законом надано право відмовитися в односторонньому порядку від договору у будь-який час до закінчення роботи, і визначене цією нормою право не може бути обмежене.

Отже, договір підряду може бути розірваний в результаті односторонньої відмови від нього у повному обсязі, тобто в результаті вчинення замовником одностороннього правочину, який тягне припинення зобов'язань його сторін. При цьому, одностороння відмова від договору не потребує узгодження та як самостійний юридичний факт зумовлює його розірвання.

Аналогічні висновки містяться у постановах Вищого господарського суду України від 18.09.2013 у справі №18/1543/12 та від 28.03.2017 у справі №910/13621/16.

Частинами 2, 3 статті 653 Цивільного кодексу України визначено, що у разі розірвання договору зобов'язання сторін припиняються. У разі зміни або розірвання договору зобов'язання змінюється або припиняється з моменту досягнення домовленості про зміну або розірвання договору, якщо інше не встановлено договором чи не обумовлено характером його зміни.

За таких обставин, позивачем вчинено односторонній правочин стосовно розірвання Договору, що є самсотійною та достатньою підставою для припинення правовідносин сторін, а відтак Договір вважається розірваним (припиненим) з моменту вчинення такого провочину, тобто з 16.02.2018.

Таким чином, станом на момент подання даного позову до суду сплив строк виконання відповідачем робіт, а Договір припинив свою дію.

Згідно частини 2 ст. 570 Цивільного кодексу України, якщо не буде встановлено, що сума, сплачена в рахунок належних з боржника платежів, є завдатком, вона вважається авансом.

Водночас, згідно положень чинного в Україні законодавства, авансом є грошова сума, яку перераховують згідно з договором наперед у рахунок майбутніх розрахунків за товари (роботи, послуги), які мають бути отримані (виконані, надані). Тобто, у разі невиконання зобов'язання, за яким передавався аванс, незалежно від того, з чиєї вини це відбулося, аванс підлягає поверненню особі, яка його сплатила.

Аналогічні висновки містяться у постанові Верховного Суду від 21.02.2018 у справі №910/45382/17.

З урахуванням того, що судом встановлений факт неналежного виконання відповідачем своїх зобов'язань з виконання робіт за Договором, враховуючи, що термін дії такого Договору закінчився, суд приходить до висновку про те, що ТОВ «Пан Енерго» зобов'язане повернути ПАТ «Українська залізниця» отриманий від нього авансовий платіж у розмірі 61 351,30 грн.

За таких обставин, позовні вимоги ПАТ «Українська залізниця» про стягнення з ТОВ «Пан Енерго» заборгованості у розмірі 61 351,30 є правомірними та обґрунтованими, а тому задовольняються судом у повному обсязі.

Крім того, позивачем заявлено вимогу про стягнення з відповідача пені у розмірі 8 162,24 грн. за порушення терміну виконання робіт за Договором за період з 02.01.2018 по 19.03.2018.

Судом встановлено, що відповідач допустив прострочення виконання зобов'язання з виконання робіт за Договором, а тому дії відповідача є порушенням зобов'язання (ст. 610 Цивільного кодексу України), і він вважається таким, що прострочив (ст. 612 Цивільного кодексу України), відповідно є підстави для застосування встановленої законом відповідальності.

Згідно з ч. 1 ст. 546 Цивільного кодексу України, виконання зобов'язання може забезпечуватись неустойкою, порукою, заставою, притриманням, завдатком.

Статтею 611 Цивільного кодексу України зазначено, що одним з наслідків порушення зобов'язання є оплата неустойки (штрафу, пені) - визначеної законом чи договором грошової суми, що боржник зобов'язаний сплатити кредитору у випадку невиконання чи неналежного виконання зобов'язання, зокрема у випадку прострочення виконання.

У відповідності до ч. 1 ст. 216 Господарського кодексу України, учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбаченому у Господарському кодексі України, іншими законами та договором.

Частиною 1 ст. 549 Цивільного кодексу України визначено, що неустойка - це грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання.

Згідно з нормами ст. 230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов'язання.

При цьому, суд зазначає, що розуміння господарських санкцій у Господарському кодексі України є дещо ширшим поняття цивільно-правової неустойки. Під штрафними санкціями тут розуміються також і грошові суми, які учасник господарських відносин зобов'язаний сплатити в разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності. Неустойка в розумінні ст. 549 Цивільного кодексу України - це спосіб забезпечення та санкція за порушення саме приватноправових (цивільно-правових) зобов'язань.

Згідно з п. 7.5 Договору у разі порушення виконавцем терміну виконання робіт відповідно до договору, замовник має право вимагати від виконавця сплату пені у розмірі подвійної облікової ставки НБУ від вартості не виконаного обсягу за кожен день прострочення терміну завершення робіт за весь період прострочення.

Позивачем заявлено про стягнення пені з 02.01.2018 по 19.03.2018 (дату розрахунку та складання позову).

В той же час, судом встановлено, що лист-відмова від Договору №ЕЕЦ-15/86 від 16.02.2018 позивачем направлена на адресу відповідача 16.02.2018, а відтак суд приходить до висновку, що з цього моменту позивачем вчинено односторонній правочин, який тягне припинення зобов'язань його сторін.

Отже, саме з 16.02.2018 (дата підписання та направлення відмови від Договору) зобов'язання відповідача з виконання робіт за Договором припинилося, що унеможливлює покладення на нього відповідальності за прострочення такого зобов'язання у період з 16.02.2018 по 19.03.2018.

Здійснивши власний розрахунок суд вважає за можливе стягнути з відповідача пеню у розмірі 4 598,83 грн., нарахованої за період з 02.01.2018 по 15.02.2018, за порушення терміну виконання робіт за Договором.

За таких обставин, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог та стягнення з ТОВ «Пан Енерго» на користь ПАТ «Українська залізниця» заборгованості у розмірі 61 351,30 та пені у розмірі 4 598,83 грн.

Витрати по сплаті судового збору за подання позовної заяви відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 129 Господарського процесуального кодексу України, покладаються на сторін пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Керуючись статтями 129, 232, 236-241, 252 Господарського процесуального кодексу України, господарський суд міста Києва -

ВИРІШИВ:

1. Позов Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» в особі філії «Енергозбут» задовольнити повністю.

2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Пан Енерго» (04210, м. Київ, пр. Героїв Сталінграда, будинок 12-Д; ідентифікаційний код 34956246) на користь Публічного акціонерного товариства «Українська залізниця» (03680, м. Київ, вул. Тверська, будинок 5; ідентифікаційний код 40075815) в особі філії «Енергозбут» (01135, м. Київ, вул. Жилянська, 97; ідентифікаційний код 40150221) заборгованість у розмірі 61 351 (шістдесят одна тисяча триста п'ятдесят одна) грн. 30 коп., пеню у розмірі 4 598 (чотири тисячі п'ятсот дев'яносто вісім) грн. 83 коп. та судовий збір у розмірі 1 671 (одна тисяча шістсот сімдесят одна) грн. 68 коп. Видати наказ.

3. Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

4. Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Суддя В.П. Босий