Ухвала суду № 74631807, 11.06.2018, Господарський суд Запорізької області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ЗАПОРІЗЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

11.06.2018 справа № 908/1090/18

м. Запоріжжя

Суддя господарського суду Запорізької області Носівець Вікторія Вікторівна, розглянувши матеріали

за позовом заступника прокурора Запорізької області (69057, м. Запоріжжя, вул. Матросова, 29-а) в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України (01001, м. Київ, вул. Хрещатик, 24)

до відповідача товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВЗ-2017” (72312, Запорізька область, м. Мелітополь, вул. Монастирська, буд. 1)

про визнання відсутнім права власності, витребування майна та визнання права власності

ВСТАНОВИВ:

До господарського суду Запорізької області 08.06.2018 надійшла позовна заява заступника прокурора Запорізької області в інтересах держави в особі органу, уповноваженого державою здійснювати відповідні функції у спірних правовідносинах - Міністерства аграрної політики та продовольства України № 05/1-4609-18 від 24.05.2018 до товариства з обмеженою відповідальністю “ЛВЗ-2017” про визнання відсутнім права власності, витребування майна та визнання права власності.

Одночасно з позовом подано заяву про вжиття заходів до забезпечення позову шляхом накладення арешту на нерухоме майно, розташоване по вул. Монастирській (до перейменування Воровського), 1, у м. Мелітополі, Запорізька область (реєстраційний номер об'єкта нерухомого майна: 447556423107), а саме: 9/10 частин комплексу будівель та споруд, що складається з будівлі Б-3, підвалу під Б-3, рампи до Б-3, навісу “б”, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, ганка до Б-3, рампи до Б-3, ганка до Б-3, прибудови “б4 -1”, прибудови “б5-1”, надбудови над Б-3, будівлі 3-1, будівлі К-1, прибудови К1-1, будівлі О-1, будівлі П-1, будівлі Р-1, ганка до Р-1, огорожі № 1, воріт, загальною площею 4253,2 кв.м., що належить ТОВ “ЛВЗ-2017”.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначає, що рішенням Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 у справі № 320/4812/15 визнано недійсним договір купівлі-продажу 9/10 частин комплексу будівель та споруд, що знаходяться за адресою: Запорізька область м. Мелітополь, вул. Воровського, 1, укладений 08.09.2014 та зареєстрований в реєстрі за № 2817, зобов'язано ОСОБА_1 повернути державі в особі Міністерства аграрної політика та продовольства України об'єкти нерухомості, що були предметом недійсного договору. Постановою Верховного Суду України від 06.09.2017 рішення Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 13.07.2016 щодо визнання недійсним договору купівлі-продажу та зобов'язання ОСОБА_1 повернути державі отримане за договором майно, фактично залишено в силі. Прокурор відзначив, що ОСОБА_1 з 06.09.2017 зобов'язаний був вчинити дії щодо повернення майна, отриманого на підставі вищевказаного договору, державі в особі Міністерства аграрної політики та продовольства України, проте, майно відчужене останнім на користь ТОВ «ЛВЗ-2017» шляхом передачі майна до статутного капіталу товариства. Наведене, за доводами прокурора, свідчить, ТОВ «ЛВЗ-2017», як власник майна на підставі ст. 41 Конституції України може вільно, у будь-який час та на власний розсуд розпорядитись спірним майном, у тому числі шляхом укладання договорів купівлі-продажу, дарування, застави тощо, що унеможливить на майбутнє виконання рішення суду.

Відповідно до статті 136 ГПК України господарський суд за заявою учасника справи має право вжити передбачених статтею 137 цього Кодексу заходів забезпечення позову. Забезпечення позову допускається як до пред'явлення позову, так і на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття таких заходів може істотно ускладнити чи унеможливити виконання рішення суду або ефективний захист або поновлення порушених чи оспорюваних прав або інтересів позивача, за захистом яких він звернувся або має намір звернутися до суду.

Частиною 1 ст. 140 ГПК України унормовано, що заява про забезпечення позову розглядається судом не пізніше двох днів з дня її надходження без повідомлення учасників справи.

За змістом норм чинного законодавства у вирішенні питання про забезпечення позову особа, яка подала заяву про забезпечення позову, повинна обґрунтувати причини звернення із заявою про забезпечення позову, а господарський суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням: розумності, обґрунтованості і адекватності вимог заявника щодо забезпечення позову; забезпечення збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення господарського суду в разі невжиття таких заходів; запобігання порушенню у зв'язку із вжиттям таких заходів прав та охоронюваних законом інтересів осіб, що не є учасниками даного судового процесу.

Достатньо обґрунтованим для забезпечення позову є підтверджена доказами наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування певного виду забезпечення позову. Про такі обставини може свідчити вчинення відповідачем дій, спрямованих на ухилення від виконання зобов'язання після пред'явлення вимоги чи подання позову до суду (реалізація майна чи підготовчі дії до його реалізації, витрачання коштів не для здійснення розрахунків з позивачем, укладення договорів поруки чи застави за наявності невиконаного спірного зобов'язання тощо). Саме лише посилання в заяві на потенційну можливість ухилення відповідача від виконання судового рішення без наведення відповідного обґрунтування не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Адекватність заходу до забезпечення позову, що застосовується господарським судом, визначається його відповідністю вимогам, на забезпечення яких він вживається. Оцінка такої відповідності здійснюється господарським судом, зокрема, з урахуванням співвідношення прав (інтересу), про захист яких просить заявник, з вартістю майна, на яке вимагається накладення арешту, або майнових наслідків заборони відповідачеві вчиняти певні дії.

Отже, питання задоволення заяви сторони у справі про застосування заходів до забезпечення позову вирішується судом в кожному конкретному випадку, виходячи з характеру обставин справи, що дозволяють зробити припущення про утруднення чи унеможливлення виконання рішення суду у випадку невжиття заходів забезпечення позову.

Саме лише посилання в заяві на потенційну загрозу у позивача в ускладненні відновлення порушених прав без наведення відповідного обґрунтування та надання належних доказів не є достатньою підставою для задоволення відповідної заяви.

Згідно з частиною першою статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.

Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.

Однак, суду не надано доказів, які підтверджували б наявність фактичних обставин, з якими пов'язується застосування заявленого заступником прокурора Запорізької області заходу до забезпечення позову у даній справі, у той час як саме лише посилання заявника на потенційну загрозу в ускладненні відновлення його порушених прав, без надання доказів здійснення ТОВ «ЛВС-2017» будь-яких дій щодо відчуження спірного майна, не є достатньо обґрунтованими, а тому суд, у відповідності до статті 140 ГПК України, дійшов висновку про відмову у задоволенні заяви заступника прокурора Запорізької області про забезпечення позову з огляду на її необґрунтованість.

Враховуючи положення статті 129 ГПК України та Закону України «Про судовий збір», оскільки заяву про вжиття заходів забезпечення позову судом розглянуто, витрати по сплаті судового збору в розмірі 881,00 грн., відшкодуванню та поверненню не підлягають.

Керуючись ст. 136, 140, 234 Господарського процесуального кодексу України,

УХВАЛИВ:

1. Відмовити заступнику прокурора Запорізької області у забезпеченні позову у справі № 908/1090/18.

Ухвала набирає законної сили з моменту її підписання суддею та може бути оскаржена в порядку, визначеному ст.ст. 255-257 ГПК України. Згідно ст. 257 ГПК України, апеляційна скарга подається безпосередньо до суду апеляційної інстанції.

Відповідно до п. 17.5 Перехідних положень ГПК України, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди, а матеріали справ витребовуються та надсилаються судами за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу.

Ухвалу підписано 11.06.2018.

Суддя В.В. Носівець