Рішення № 74631717, 12.06.2018, Господарський суд Івано-Франківської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ІВАНО-ФРАНКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

12.06.2018 м. Івано-ФранківськСправа № 909/297/18

Господарський суд Івано-Франківської області у складі судді Матуляк П.Я. , секретар судового засідання Юрчак С.Л., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу

за позовом: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс", вул.Подільська, буд.20,с.Підгородне,Тернопільського району, Тернопільської області,47737

до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд" вул. Автолимашівська, буд. 7, с. Хриплин, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76495

про стягнення заборгованості в сумі 65 687 грн 48 к.

за участю:

від позивача: ОСОБА_3, посвідчення адвоката №1678 від 12.05.10, ордер на надання правової допомоги серії ТР №028963 від 29.05.18; ОСОБА_4, керівник

від відповідача: ОСОБА_5, довіреність № 57 від 25.04.18; ОСОБА_6, довіреність №58 від 25.04.18

ВСТАНОВИВ:

Товариство з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс" звернулося до господарського суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 65687 грн 48 к.

Ухвалою суду від 13.04.18 порушено провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження та призначено розгляд справи по суті на 15.05.18, за наслідками якого відкладено розгляд справи по суті на 29.05.18.

В судовому засіданні 29.05.18 оголошувалася перерва до 12.06.18.

Представники позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримали у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві та відповіді на відзив вих.№76018-1 від 08.06.18(вх.№9111/18 від 11.06.18). Зокрема, вказали на те, що у відповідності до прийнятих на себе зобов"язань згідно договору №0707/ОАТ-ВСТ про надання транспортно-експедиційних послуг Товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс" надано відповідачу обумовлених договором послуг на загальну суму 479309,71грн. В порушення умов договору відповідачем проведено оплату наданих позивачем послуг частково, у розмірі 417870,27грн. Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом становить 61439,44 грн. В обґрунтування позовних вимог посилалися на укладений між сторонами договір №0707/ОАТ-ВСТ, акти виконання робіт та платіжні доручення, якими підтверджується факт часткової оплати відповідачем наданих позивачем послуг, а також ст.ст.526, 530, 610 Цивільного та ст.ст.188,198, 193, 316 Господарського кодексів України. Щодо тверджень представників відповідача про те, що в порушення п.3.2.8 договору позивачем не надано відповідачу передбачених п.5.4 договору документів зазначили, що такі документи відповідачу надавалися наручно, і підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень актів виконання робіт, у яких зазначено. що сторони одна до одної претензій не мають, є належним доказом виконання позивачем прийнятих на себе зобов"язань у повному обсязі.

Представники відповідача проти позову заперечили з підстав, викладених у відзиві вих.№121 від 02.05.18(вх.№6945/18 від 02.05.18). Зокрема, вказали на те, що в порушення п.3.2.8 договору позивачем не надано відповідачу передбачених п.5.4 договору документів, відтак у відповідача відсутній обов"язок щодо оплати наданих позивачем послуг, не заперечуючи, одночасно, того факту, що такі послуги позивачем надавалися. Більше того, у відповіді на претензію №1 від 15.02.18 відповідач просив позивача надати відповідний пакет документів, однак позивачем їх надано не було. Зазначив, що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідачем встановлено обладнання GPS-моніторингу на автомобільний транспорт, наданий позивачем для надання транспортно-експедиційних послуг, однак в порушення п.3.2.12 договору позивачем зазначене обладнання відповідачу не повернуто.

Крім того, в судовому засіданні представники позивача подали суду договір про правову допомогу б/н від 14.02.18, розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу та платіжне доручення №711 від 31.05.18 на суму 8000,00, якими підтверджується факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Представники відповідача щодо долучення зазначених документів до матеріалів справи заперечили з посиланням на норми чинного Господарського процесуального кодексу України, зазначивши, що такі докази позивач повинен був подати до початку першого судового засідання.

Суд констатує, що позивач у позовній заяві навів попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які він поніс і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи - 8000,00 грн. витрат на правничу допомогу адвоката та 1762,00грн. судового збору.

Згідно з ч. 8 ст. 129 ГПК України представники позивача зробили відповідну заяву до закінчення судових дебатів щодо відшкодування йому судових витрат на професійну правничу допомогу, а відтак суд їх враховує при визначенні розміру судових витрат, які підлягають відшкодуванню позивачу, одночасно відхиляючи як необгрунтовані заперечення представників відповідача.

Одночасно, застосовуючи відповідно до ч. 1 ст.4 Господарського процесуального кодексу України, ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини, при розгляді справи ч. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, суд зазначає, що право особи на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку кореспондується з обов'язком добросовісно користуватися наданими законом процесуальними правами, утримуватись від дій, що зумовлюють затягування судового процесу, та вживати надані процесуальним законом заходи для скорочення періоду судового провадження (п. 35 рішення від 07.07.1989 р. Європейського суду з прав людини у справі Юніон Еліментарія Сандерс проти Іспанії (Alimentaria Sanders S.A. v. Spain).

Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду ефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням ч. 1 ст.6 даної Конвенції (рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі Смірнова проти України).

При цьому, судом взято до уваги приписи пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, вчиненої в ОСОБА_6 04.11.1950р., ратифікованої Україною 17.07.1997р. (набрала чинності для України 11.09.1997р.), якими гарантовано кожному право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків, зокрема, цивільного характеру. Одночасно, реалізація "права на суд", передбаченого Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод 1950р., відповідно до практики Європейського суду з прав людини, юрисдикція якого, згідно із ст.32 Конвенції, поширюється на всі питання тлумачення і застосування Конвенції та протоколів до неї, включає не тільки право ініціювати провадження, але й право отримати "вирішення" спору судом (рішення Європейського суду з прав людини у справах Буланов та Купчик проти України заяви №№ 7714/06, 23654/08 від 09.12.2010р., Чуйкіна проти України № 28924/04 від 13.01.2011р.).

Розглянувши документи і матеріали, подані сторонами, заслухавши пояснення представників сторін, дослідивши зібрані по справі докази, з"ясувавши обставини, на яких грунтуються позовні вимоги, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, із врахуванням ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, стосовно розгляду спору впродовж розумного строку, суд встановив наступні

ОБСТАВИНИ СПРАВИ:

07.07.17 між товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс"( по справі - позивач, по договору - виконавець) та товариством з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд" (по справі - відповідач, по договору - замовник) укладено договір №0707/ОАТ-ВСТ про надання транспортно-експедиційних послуг. Зазначений договір підписано сторонами та скріплено їх печатками. Термін дії договору - до 31.12.17, але у будь-якому випадку до повного виконання сторонами своїх зобов"язань за цим договором(п.9.1 договору).

За умовами даного договору виконавець зобов"язався за плату, за рахунок та за дорученням замовника організувати перевезення вантажів замовника автомобільним транспортом на території України (далі за текстом - послуги), а замовник, у свою чергу, - прийняти такі послуги та своєчасно здійснити їх оплату(п.1.1 договору).

Пунктами 2.1, 2.2 зазначеного договору сторони визначили, що надання послуг здійснюється на підставі повідомлень (заявок, замовлень), що надаються замовником виконавцю засобами телефонного чи електронного зв"язку або шляхом надання заявки, за розцінками, визначеними в додатках до даного договору.

За надання послуг за даним договором виконавець виставляє замовнику рахунки - фактури за попередньо погодженими сторонами тарифами. Розрахунки з виконавцем за надані послуги здійснюються замовником у національній валюті України. Замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п"яти робочих днів з дня отримання від виконавця документів : рахунку-фактури, товаро-транспортної накладної, акта наданих послуг та реєстру транспортних перевезень (п.5.1, 5.3, 5.4 договору).

Розділами 3, 4 спірного договору сторони визначили права та обов"язки замовника та виконавця, зокрема, обов"язки виконавця належним чином надавати послуги(п.3.2.2 договору) , надати замовнику акт наданих послуг разом з товаро-супровідною документацією на вантаж не пізніше десяти робочих днів з дати прибуття вантажу до пункту призначення (п.3.2.8 договору), надати замовнику належним чином оформлені товаро-транспортні накладні не пізніше семи календарних днів з моменту доставки вантажу до місця призначення (п.3.2.17 договору), а також обов"язок замовника виконати всі розрахунки у повному обсязі та у строки, передбачені договором (п.4.2.11 договору).

Згідно з п.5.8 договору з результатами кожного місяця, а у разі необхідності - в інший час, виконавець має право готувати акти звірки взаєморозрахунків та направляти їх замовнику, який протягом семи календарних днів з дати їх отримання повинен підписати та надіслати один примірник виконавцю або заявити письмові мотивовані зауваження. Якщо протягом семи календарних днів з дати отримання акта замовник не надішле виконавцю підписаний примірник акта або не заявить письмові зауваження, це означатиме згоду замовника з даними, наведеними в акті та в майбутньому він не має права посилатися на незгоду з даними, які в ньому містяться.

На виконання умов договору позивачем у період з 31.07.17 по 23.08.17 надано відповідачу транспортно-експедиційних послуг на загальну суму 479309,71грн.

В порушення умов договору замовник проведено оплату наданих позивачем послуг частково, у розмірі 417870,27грн.

Таким чином, заборгованість відповідача перед позивачем за спірним договором станом на дату звернення позивача до суду з даним позовом становить 61439,44 грн.

Крім того, у зв"язку з порушенням відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, позивачем нараховано 4248,04грн. пені за період з 23.08.17 по 22.02.18 по кожному акту виконаних робі окремо.

Доказів погашення заборгованості відповідачем суду не подано.

З метою досудового врегулювання спору, позивачем на адресу відповідача направлено претензію вих.31 від 16.02.18, у відповідь на яку відповідач повідомив позивача про необхідність надання замовнику товаро-транспортних накладних, як це передбачено п.5.4 договору. Докази направлення позивачу відповіді на претензію містяться в матеріалах справи. Докази надання позивачем відповіді на листа замовника чи надання йому вищезазначених товаро-транспортних накладних у суду відсутні.

При вирішенні даного спору суд здійснив наступні

ВИСНОВКИ:

Зі змісту ст.11 Цивільного кодексу України вбачається, що цивільні права та обов'язки виникають зокрема, з Договору.

Договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства. Договір є обов"язковим для виконання сторонами (ст.ст. 626, 627, 628, 629 Цивільного кодексу України).

Спірний договір, укладений між сторонами, є правомірним, оскільки його недійсність прямо не встановлена законом та він не визнаний судом недійсним (ст.204 Цивільного кодексу України).

Зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку (ст.509 Цивільного кодексу України, ст.173 Господарського кодексу України).

Відповідно до статті 1 Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність":

транспортно-експедиторська діяльність - це підприємницька діяльність із надання транспортно-експедиторських послуг з організації та забезпечення перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

транспортно-експедиторська послуга - це робота, що безпосередньо пов'язана з організацією та забезпеченням перевезень експортних, імпортних, транзитних або інших вантажів;

експедитор (транспортний експедитор) - це суб'єкт господарювання, який за дорученням клієнта та за його рахунок виконує або організовує виконання транспортно-експедиторських послуг, визначених договором транспортного експедирування;

клієнт - це споживач послуг експедитора (юридична або фізична особа), який за договором транспортного експедирування самостійно або через представника, що діє від його імені, доручає експедитору виконати чи організувати або забезпечити виконання визначених договором транспортного експедирування послуг та оплачує їх, враховуючи плату експедитору;

перевізник - це юридична або фізична особа, яка взяла на себе зобов'язання і відповідальність за договором перевезення вантажу за доставку до місця призначення довіреного їй вантажу, перевезення вантажів та їх видачу (передачу) вантажоодержувачу або іншій особі, зазначеній у документі, що регулює відносини між експедитором та перевізником;

учасники транспортно-експедиторської діяльності - це клієнти, перевізники, експедитори, транспортні агенти, порти, залізничні станції, митні брокери та інші особи, що виконують роботи (надають послуги) при перевезенні вантажів.

Дія цього Закону поширюється на відносини, що виникають при транспортному експедируванні вантажів усіма видами транспорту, крім трубопровідного (стаття 2 Закону).

За змістом ст.316 Господарського кодексу та ст.929 Цивільного кодексу України за договором транспортного експедирування одна сторона (експедитор) зобов'язується за плату і за рахунок другої сторони (клієнта) виконати або організувати виконання визначених договором послуг, пов'язаних з перевезенням вантажу.

Аналіз матеріалів справи та вищенаведених норм закону дає підстави для висновку суду про те, що укладений між сторонами у справі договір є договором транспортного експедирування, відтак до нього застосовуються відповідні положення Цивільного та Господарського кодексів України, а також Закону України "Про транспортно-експедиторську діяльність".

Розмір плати експедиторові встановлюється договором транспортного експедирування, якщо інше не встановлено законом (ст.931 Цивільного кодексу України).

В силу ст.934 Цивільного кодексу України за порушення обов'язків за договором транспортного експедирування експедитор відповідає перед клієнтом відповідно до глави 51 цього Кодексу.

В силу положень ст.526 Цивільного кодексу України, ст.193 Господарського кодексу України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом (ст. 525 Цивільного кодексу України, ч. 7 ст. 193 Господарського кодексу України).

Нормою ст.530 Цивільного кодексу України, встановлено, що якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін). Якщо строк (термін) виконання боржником обов'язку не встановлений або визначений моментом пред'явлення вимоги, кредитор має право вимагати його виконання у будь-який час. Боржник повинен виконати такий обов'язок у семиденний строк від дня пред'явлення вимоги, якщо обов'язок негайного виконання не випливає із договору або актів цивільного законодавства.

Як вбачається зі змісту договору, замовник здійснює оплату наданих виконавцем послуг шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок виконавця протягом п"яти робочих днів з дня отримання від виконавця документів : рахунку-фактури, товаро-транспортної накладної, акта наданих послуг та реєстру транспортних перевезень (п.5.1, 5.3, 5.4 договору). Розділами 3, 4 спірного договору сторони визначили права та обов"язки замовника та виконавця, зокрема, обов"язки виконавця належним чином надавати послуги(п.3.2.2 договору) , надати замовнику акт наданих послуг разом з товаро-супровідною документацією на вантаж не пізніше десяти робочих днів з дати прибуття вантажу до пункту призначення (п.3.2.8 договору), надати замовнику належним чином оформлені товаро-транспортні накладні не пізніше семи календарних днів з моменту доставки вантажу до місця призначення (п.3.2.17 договору), а також обов"язок замовника виконати всі розрахунки у повному обсязі та у строки, передбачені договором (п.4.2.11 договору).

Матеріали справи не містять доказів того, що позивачем надано відповідачу передбачені п.5.4 договору документи, як і не містять доказів зворотнього. Водночас, приймаючи до уваги п.3.2.8 договору (яким передбачено, що акти наданих послуг надаються замовнику разом з товаро-супровідною документацією на вантаж), підписання відповідачем без жодних зауважень та заперечень актів виконання робіт, у яких зазначено, що сторони одна до одної претензій не мають, а також часткова оплата відповідачем вартості наданих позивачем послуг свідчать про виконання позивачем прийнятих на себе зобов"язань у повному обсязі.

Згідно з ст. 610 Цивільного кодексу України, порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання). Боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом (ч.1 ст. 612 Цивільного кодексу України). Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.

Відсутність своєї вини доводить особа, яка порушила зобов'язання(ст.614 Цивільного кодексу України).

Відповідачем тверджень позивача не спростовано. Посилання відповідача на те, що що відповідно до умов укладеного між сторонами договору відповідачем встановлено обладнання GPS-моніторингу на автомобільний транспорт, наданий позивачем для надання транспортно-експедиційних послуг, однак в порушення п.3.2.12 договору позивачем зазначене обладнання відповідачу не повернуто. судом до уваги не приймаються, оскільки не спростовують обов"язку відповідача щодо сплати вартості наданих позивачем послуг.

Судом встановлено факт невиконання відповідачем прийнятих на себе договірних зобов"язань, відтак позовні вимоги в частині стягнення 61439,44грн. обґрунтовані, документально підтверджені та підлягають до задоволення.

Відповідно до статті 599 Цивільного кодексу України зобов"язання припиняється належним чином проведеним виконанням. Однак, якщо зобов"язання не виконано належним чином, то на сторону, яка допустила неналежне виконання, покладаються додаткові юридичні обов"язки.

Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Приписами п.3 ч.1 ст. 611 Цивільного кодексу України, передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.

Статтею 216 Господарського кодексу України передбачено, що учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором.

Відповідно до ч.1 ст.230 Господарського кодексу України, штрафними санкціями у цьому Кодексі визнаються господарські санкції у вигляді грошової суми (неустойка, штраф, пеня), яку учасник господарських відносин зобов"язаний сплатити у разі порушення ним правил здійснення господарської діяльності, невиконання або неналежного виконання господарського зобов"язання.

Пункт 6 ст.231 ГК України визначає, що штрафні санкції за порушення грошових зобов"язань встановлюються у відсотках, розмір яких визначається обліковою ставкою НБУ, за увесь час користування чужими коштами, якщо інший розмір відсотків не передбачено законом або договором.

В силу ст.546 Цивільного кодексу України виконання зобов"язання може забезпечуватися, зокрема неустойкою (штрафом, пенею), якою, з огляду на положення ст.549 Цивільного кодексу України, є грошова сума або інше майно, які боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов"язання. При цьому пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов"язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно з частиною другою статті 343 ГК України і статтею 1 Закону України «Про відповідальність за несвоєчасне виконання грошових зобов'язань» платник грошових коштів сплачує на користь одержувача цих коштів за прострочку платежу пеню в розмірі, що встановлюється за згодою сторін, але не може перевищувати подвійної облікової ставки НБУ, що діяла у період, за який сплачується пеня. Оскільки зобов"язання відповідача перед позивачем у даній справі є грошовим, до нього застосовуються перелічені норми закону.

Правочин щодо забезпечення виконання зобов'язання вчиняється у письмовій формі(ст. 547 Цивільного кодексу України).

Пунктом 6.4.1 договору сторони погодили, що у випадку порушення строків оплати наданих позивачем послуг відповідач сплачує позивачу пеню у розмірі подвійної облікової ставки НБУ, яка діяла на момент прострочення за кожен день прострочення від вартості неоплаченого перевезення.

Позивачем нараховано 4248,04грн. пені за період з 23.08.17 по 22.02.18 по кожному акту виконаних робі окремо.

Судом перевірено розрахунок пені, поданий позивачем. та встановлено, що в розрахунку суду сума пені є більшою, ніж заявлено позивачем до стягнення, однак з огляду на заявлений позивачем до стягнення розмір пені, суд задовольняє його за розрахунком позивача.

З огляду на вимоги ч.ч.1,3 ст. 74 Господарського процесуального кодексу України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

Доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи (ч.1 ст.73 Господарського процесуального кодексу України).

Згідно ч. 1 ст. 77 Господарського процесуального кодексу України, обставини, які відповідно до законодавства повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.

Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили (ч. ч. 1, 2 ст. 86 Господарського процесуального кодексу України).

Суд, дослідивши подані позивачем докази, визнав їх належними та достатніми в розумінні статей 76, 79 Господарського процесуального кодексу України, та констатує, що позивачем доведено та документально підтверджено обставини, на які він посилався, як на підставу своїх вимог.

За наведених обставин та правових норм, суд вважає заявлені позовні вимоги обґрунтованими та такими, що підлягають до задоволення.

Стосовно витрат, пов'язаних з правничою допомогою адвоката суд зазначає наступне.

Згідно до ч. 1. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.

Відповідно до п. 1 ч. 3. ст. 123 Господарського процесуального кодексу України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.

Як вбачається з матеріалів справи, позивач клопотав про стягнення з відповідача витрат на надання професійної правничої допомоги в розмірі 8000,00 грн.

Згідно ч.ч. 1-4 ст. 126 Господарського процесуального кодексу України, витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. Для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути спів розмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.

В обґрунтування до стягнення зазначених витрат позивачем надано договір про правову допомогу б/н від 14.02.18, розрахунок розміру витрат на професійну правничу допомогу та платіжне доручення №711 від 31.05.18 на суму 8000,00, якими підтверджується факт понесення позивачем витрат на професійну правничу допомогу у даній справі.

Відповідно до ч.ч. 2 та 3 ст. 30 Закону України "Про адвокатуру та адвокатську діяльність", порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.

Враховуючи обсяг наданих послуг (адвокат був присутній в судових засіданнях та здійснював представництво інтересів позивача), суд дійшов висновку, що розмір адвокатських витрат в сумі 8000,00 грн є співрозмірним наданому об'єму адвокатських послуг.

Оскільки судом позов задоволено, витрати на професійну правничу допомогу підлягають стягненню з відповідача на користь позивача.

Крім того, у відповідності до ст.129 ГПК України, судовий збір покласти на відповідача.

Керуючись ст. ст. 124, 129, 129-1 Конституції України, Конвенцією про захист прав людини та основоположних свобод, ст. 11, 202, 254, 525, 526, 530, 546, 547, 549, 599, 610, 612, 614, 626-629, 929, 931, 934 Цивільного кодексу України, ст.173, 193, 216, 230. 231, 316, 343 Господарського кодексу України, ст. ст. 73, 74, 77, 86, 123, 126, 129, 202, 232-233, 237-238, 240, 248, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

задовольнити позов Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс" до Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд" про стягнення заборгованості в сумі 65687 грн 48 к.

Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_2 Трейд"( вул. Автолимашівська, буд. 7, с. Хриплин, м.Івано-Франківськ, Івано-Франківська область,76495, код 38713244) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "ОСОБА_1 Транс", вул.Подільська, буд.20,с.Підгородне,Тарнопільського району, Тернопільської області, 47737, код 40471603) 61439,44(шістдесят одну тисячу чотириста тридцять дев"ять гривень сорок чотири копійки) основного боргу, 4248,04(чотири тисячі двісті сорок вісім гривень чотири копійки) пені, 1762,00(одну тисячу сімсот шістдесят дві гривні) судового збору та 8000,00(вісім тисяч гривень) витрат на правничу допомогу.

Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повне рішення складено 13.06.2018

Суддя Матуляк П.Я.