Ухвала суду № 74631297, 08.05.2018, Апеляційний суд Житомирської області

УКРАЇНА

Апеляційний суд Житомирської області

Справа №278/224/17 Головуючий у 1-й інст. Баренко С. Г.

Категорія ст. 286 ч. 2 КК України Доповідач Широкопояс Ю. В.

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 травня 2018 року. Апеляційний суд Житомирської області в складі суддів: Широкопояса Ю.В. - головуючого, ОСОБА_1 та Зав?язуна С.М., за участі: прокурора Тещенка М.М., потерпілого ОСОБА_2, представників потерпілих ОСОБА_3, ОСОБА_4, представника цивільного відповідача ТОВ "Компанія Янг" - адвоката ОСОБА_5, обвинуваченого ОСОБА_6, захисника ОСОБА_7, секретаря судового засідання Антонюка В.Б., -

розглянув у відкритому судовому засіданні в місті Житомирі кримінальне провадження № 12016060000000146 за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_6, який народився 01 березня 1982 року в м. Дніпродзержинську Дніпропетровської області, проживаючого в ІНФОРМАЦІЯ_1 (Дніпродзержинськ), АДРЕСА_1, - за апеляційними скаргами прокурора Тещенка М.М., потерпілих та цивільних позивачів ОСОБА_2 та ОСОБА_8 на вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року, -

в с т а н о в и в:

Цим вироком ОСОБА_6 засуджено за ч. 2 ст. 286 КК України на 3 роки позбавлення волі без позбавлення права керувати транспортними засобами та звільнено його від відбування покарання на підставі п. в) ст. 1 Закону України «Про амністію в 2016 році».

Вирішено стягнути з ОСОБА_6 в дохід держави витрати на залучення експертів у сумі 5191 грн. 44 коп.

Вирішено задовольнити цивільні позови: потерпілих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 повністю, потерпілих ОСОБА_2, ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, - частково.

Вирішено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_17 акціонерного товариства «Українська акціонерна страхова компанія ОСОБА_15» у відшкодування матеріальну шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 60 348 грн., ОСОБА_10 - 1 342 грн. 73 коп., ОСОБА_2 - 575 грн. 37 коп., ОСОБА_11 - 2 282 грн. 35 коп., ОСОБА_8 - 1 970 грн. 61 коп., ОСОБА_13 - 364 грн. 10 коп., ОСОБА_14 - 689 грн. 52 коп., ОСОБА_15 - 535 грн. 94 коп., ОСОБА_16 - 313 грн. 57 коп.

Вирішено стягнути з цивільного відповідача ОСОБА_18 з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» у відшкодування моральної шкоду на користь потерпілих: ОСОБА_9 - 250 000 грн., ОСОБА_10 -70 000 грн., ОСОБА_2 - 70 000 грн.; ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, - по 30 000 грн. щодо кожного.

Вирішено скасувати арешт, накладений на сідловий тягач «ДАФ XF 95.430» номерний знак НОМЕР_1 та на автобус «БАЗ А079.24» номерний знак НОМЕР_2 та повернути вказані транспортні засоби власникам.

Згідно вироку, 16 листопада 2016 року о 7 год. 38 хв. ОСОБА_6 керував технічно справним автопоїздом у складі: сідлового тягача «ДАФ XF 95.430», номерний знак НОМЕР_1, який згідно із свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СХТ №474553 належить ОСОБА_18 з обмеженою відповідальністю «Компанія Янг» (далі – ТОВ) та спеціалізованого напівпричепа «ОСОБА_11 NS3F», номерний знак НОМЕР_3, який за свідоцтвом про реєстрацію транспортного засобу СТХ №325047 належить ТОВ «Вельтон-Україна» та рухався по правій смузі руху проїзної частини автодороги «Житомир – Могилів-Подільський» у напрямку до м. Бердичева, Житомирської області, перевозячи вантаж загальною вагою 11378 кг.

У цей час на 16-му км. + 700 м. зазначеної автодороги поблизу с. Двірець, Житомирського району ОСОБА_6, будучим завчасно попередженим дорожнім знаком 1.13 «Слизька дорога» і табличками до дорожніх знаків 7.12 «Ожеледиця», 7.13 «ОСОБА_11 покриття» та 7.2.1 «Зона дії 5 км.» відповідно до Правил дорожнього руху України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України №1306 від 10.10.2001 (далі – ПДР), проігнорував їх. Рухаючись по слизькому дорожньому покриттю з наледенінням, яке відповідно до висновку експерта 1285/17-42/1620/17-52 від 13.09.2017 до того ж знаходилося у засніженому стані, не розчищене від снігу та не оброблене протиожеледними сумішами, з наявними льодяними напливами і колійністю, обвинувачений, порушуючи вимоги пунктів 1.5, 2.3 «б», 12.1 ПДР, був неуважним до дорожньої обстановки та її змін, не вірно оцінив дорожню обстановку, не врахував дорожніх умов, а саме стану поверхні проїзної частини (чистоти, рівності, шорсткості, зчеплення), не обрав безпечної швидкості руху з урахуванням дорожніх умов і стану свого транспортного засобу, що унеможливило постійно контролювати його рух та безпечно керувати ним; не впорався з керуванням автопоїзда, допустив його бічний занос ліворуч, внаслідок чого виїхав на смугу зустрічного руху, де передньої частиною напівпричепа «ОСОБА_11 NS3F» у складі із сідловим тягачем «ДАФ XF 95.430» зіткнувся із передньої лівою кутовою частиною передка кузова рейсового маршрутного автобуса «БАЗ А079.24», номерний знак НОМЕР_2 під керуванням водія ОСОБА_19, який перевозив 33 пасажири та рухався у зустрічному напрямку в сторону до м. Житомира.

Внаслідок цієї ДТП настала смерть ОСОБА_19, пасажирам автобуса потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_10 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження; а потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

В апеляційних скаргах:

- прокурор у кримінальному провадженні ОСОБА_20 ставить питання про скасування вироку у зв’язку з неправильним застосуванням Закону про кримінальну відповідальність та неповноту судового розгляду, ухвалення нового вироку із зазначення вірної кваліфікації дій ОСОБА_6 за ч. 2 ст. 286 КК України із призначенням йому покарання, визначеного судом першої інстанції зі звільненням його від покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2016 році" за наявності правових підстав для цього. Посилається на те, що при формулюванні обвинувачення, визнаного судом доведеним, у вироку не зазначено форму вини та при кваліфікації дій обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України суд не зазначив факт спричинення ряду потерпілих середньої тяжкості тілесних ушкоджень. Вказує також на недоведеність наявності на утриманні ОСОБА_6 неповнолітньої дитини та не позбавлення його відносно неї батьківських прав;

- потерпілий ОСОБА_2 ставить питання про скасування вироку в частині вирішення заявленого ним цивільного позову та призначення нового судового розгляду його цивільного позову в суді першої інстанції. Посилається на неправильність вирішення його цивільного позову, необгрунтованість відхилення судом наданих ним доказів та помилкове неврахування тих обставин, що внаслідок ДТП, що сталася коли він, будучи військовим офіцером та батьком трьох неповнолітніх дітей, слідував до місця служби, отримав інвалідність 3 групи та був визнаний непридатним до військової служби, став тягарем для сім’ї та нездатним побудувати службову кар’єру;

- потерпіла ОСОБА_8 просить змінити вирок суду в частині вирішення її цивільного позову. Просить стягнути з ТОВ «Компанія Янг» на її користь у відшкодування моральної шкоди 300 000 грн. та не скасовувати арешт, накладений на сідловий тягач «ДАФ XF 95.430». Посилається на незаконність та необґрунтованість вироку при вирішенні її цивільного позову в частині відшкодування моральної шкоди. Вважає, що суд при розрахунку розміру моральної шкоди мав застосувати її кратне співвідношення мінімальному розміру заробітної плати та не врахував докази, надані на підтвердження позову, які могли істотно вплинути на його висновки.

У запереченнях на апеляційні скарги: захисник ОСОБА_7 просить залишити без задоволення апеляційну скаргу прокурора, посилаючись на те, що відсутність довідки з РАГСу не свідчить про неправильність рішення суду в частині застосування амністії; цивільний відповідач – директора ТОВ «Компанія Янг» ОСОБА_21 твердить про необґрунтованість апеляційних скарг потерпілих ОСОБА_8 та ОСОБА_2

Заслухавши доповідача, доводи прокурора, потерпілого ОСОБА_2 та представника потерпілої ОСОБА_8 в підтримання апеляційних скарг, доводи інших учасників розгляду в заперечення апеляційних скарг, перевіривши матеріали кримінального провадження, апеляційний суд приходить до таких висновків.

Диспозицією статті 286 КК України, якою передбачено кримінальну відповідальність за порушення правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, передбачено такі кваліфікуючі ознаки цього злочину: спричинення потерпілому середньої тяжкості тілесного ушкодження (ч. 1), спричинення смерті потерпілого або заподіяння тяжкого тілесного ушкодження (ч. 2) та спричинення загибелі кількох осіб.

З матеріалів справи видно, що відповідно до вимог ст. 374 КПК України, у мотивувальній частині вироку, судом першої інстанції повно та правильно сформульовано обвинувачення, яке пред’явлено ОСОБА_6 та було визнано судом доведеним, - порушення ним транспортного засобу за вказаних у вироку обставин певних правил безпеки дорожнього руху, внаслідок чого настала смерть потерпілого ОСОБА_19, пасажирам автобуса потерпілим ОСОБА_2 та ОСОБА_10 були спричинені тяжкі тілесні ушкодження, а потерпілим ОСОБА_11, ОСОБА_12, ОСОБА_8, ОСОБА_13, ОСОБА_14, ОСОБА_15 та ОСОБА_16, – середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Разом з тим, правильно кваліфікуючи вказані дії обвинуваченого за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого та заподіяло тяжкі тілесні ушкодження, суд першої інстанції помилково не вказав таку кваліфікуючу ознаку цього злочину як спричинення потерпілим середньої тяжкості тілесних ушкоджень.

Висновки суду в частині призначення покарання є обґрунтованими, не оспорюються в апеляційному порядку та відповідають положенням ст. 65 КК України.

Тому вищевказана помилка суду в частині кваліфікації дій обвинуваченого може бути виправлена апеляційним судом шляхом відповідної зміни вироку без його скасування, а вимога апеляційної скарги прокурора про скасування вироку є необґрунтованою.

Також є необґрунтованими доводи апеляційної скарги прокурора про незазначення в мотивувальній частині вироку форми вини та неповноту судового розгляду щодо застосування амністії, оскільки у мотивувальній частині вироку вказано, що злочин був вчинений обвинуваченим з необережною формою вини та показаннями обвинуваченого та свідка ОСОБА_22– його дружини, а також даними свідоцтва про народження (а. с. 28 т. 2) у справі доведено, що ОСОБА_6 одружений та має на утриманні неповнолітню дочку ОСОБА_23, 28.01.2013 народження, щодо якої він не позбавлений батьківських прав.

З врахуванням всіх обставин даної справи судом першої інстанції було законно та обґрунтовано звільнено обвинуваченого від покарання на підставі п. "в" ст. 1 Закону України "Про амністію в 2016 році" від 22.12.2016 №1810-VIII та ст. 85 КК України.

Згідно ч. 1 ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок суд, залежно від доведеності підстав і розміру позову, задовольняє позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно до ч. 1 ст. 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

З матеріалів справи видно, що потерпілим ОСОБА_2 було заявлено цивільний позов про відшкодування шкоди заподіяної злочином та стягнення з ТОВ "Компанія Янг" на його користь 150 000 грн. у відшкодування моральної шкоди та стягнення з ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" на його користь 17 807 грн. у відшкодування матеріальних збитків.

У судовому засіданні 01.06.2017 за клопотанням прокурора до справи було долучено оригінали документів по позову ОСОБА_2 (а. с. 137-145 т. 2).

20.06.2017 до суду надійшла заява потерпілого ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог до ПАТ "Українська акціонерна страхова компанія "АСКА" - просив стягнути 20 810,68 грн. та додані копії чеків (а. с.177-179 т. 2).

Разом з тим, судом першої інстанції не досліджувалась заява цивільного позивача ОСОБА_2 про збільшення позовних вимог, а також безпідставно було відмовлено у задоволенні клопотання його представника ОСОБА_24 про перенесення розгляду справи для надання суду інших документів в підтвердження цивільного позову щодо отримання потерпілим ОСОБА_2 інвалідності 3 групи внаслідок даної дорожньо-транспортної пригоди, оскільки він потрапив у ДТП під час несення військової служби, будучи в дорозі.

За таких обставин є обґрунтованими доводи апеляційної скарги потерпілого та цивільного позивача ОСОБА_2 про неповноту судового розгляду та неправильне вирішення його цивільного позову.

Тому вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 підлягає скасуванню з призначенням нового судового розгляду в суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

Доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8 про неправильне визначення судом розміру моральної шкоди, яку вона просила стягнути у розмірі 300 000 грн. із застосуванням кратного співвідношення мінімальному розміру заробітної плати на час розгляду справи в суді, є необґрунтованими, оскільки норми чинного законодавства, що регулюють відшкодування шкоди, спричиненої внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, не передбачають такого механізму визначення розміру моральної шкоди, який зазначений в апеляційній скарзі. Тому суд правильно застосував загальні норми і принципи обчислення розміру такої шкоди. Так, судом першої інстанції цивільний позов потерпілої ОСОБА_8 про стягнення з ТОВ "Компанія Янг" моральної шкоди обґрунтовано задоволено частково з урахуванням засад розумності, виваженості та справедливості, а також характеру та обсягу страждань, яких зазнала позивач, характеру немайнових витрат та з урахуванням інших обставин.

Тому апеляційний суд погоджується з висновком місцевого суду про визначення розміру відшкодування моральної шкоди при вирішенні цивільного позову ОСОБА_8

Доводи апеляційної скарги потерпілої ОСОБА_8 про необхідність накладення арешту на сідловий тягач «ДАФ XF 95.430», який належить цивільному відповідачу ТОВ "КОМПАНІЯ ЯНГ" з метою забезпечення відшкодування шкоди, завданої внаслідок злочину, є необґрунтованими, оскільки такий арешт було скасовано за клопотанням представника цивільного відповідача ТОВ "КОМПАНІЯ ЯНГ" ОСОБА_25 ухвалою Житомирського районного суду Житомирської області від 14 березня 2017 року (а. с. 213 т. 1).

На підставі викладеного, керуючись ст. ст. 404, 407 КПК України, апеляційний суд, -

у х в а л и в:

Апеляційну скаргу прокурора Тещенка М.М. задовольнити частково, апеляційну скаргу потерпілого ОСОБА_2 задовольнити, апеляційну скаргу потерпілої та цивільного позивача ОСОБА_8 залишити без задоволення.

Вирок Житомирського районного суду Житомирської області від 02 листопада 2017 року за ч. 2 ст. 286 КК України щодо ОСОБА_6 змінити.

Вважати, що дії обвинуваченого ОСОБА_6 кваліфіковано за ч. 2 ст. 286 КК України як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило смерть потерпілого, заподіяло потерпілим тяжкі тілесні ушкодження та спричинило потерпілим середньої тяжкості тілесні ушкодження.

Скасувати цей вирок в частині вирішення цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 та призначити новий розгляд справи в цій частині в тому ж суді першої інстанції в порядку цивільного судочинства.

В решті вирок суду першої інстанції залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Касаційного кримінального суду Верховного суду протягом 3-х місяців з дня ухвалення.

Судді: