Постанова № 74631187, 30.05.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/8216/17 Номер провадження 22-ц/786/1143/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. Бондаревська С. М.

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року м. Полтава

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Полтавської області в складі:

головуючого судді: Бондаревської С.М.

суддів: Кривчун Т.О., Кузнєцової О.Ю.

при секретарі: Радько О.М.

за участі представника позивача - адвоката ОСОБА_2

представника третьої особи - ОСОБА_3

розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5

на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року по справі за позовом ОСОБА_6 до ОСОБА_5 про надання дозводу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері, третя особа - Служба у справах дітей Виконавчого комітету Київської районної у м. Полтаві ради.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, -

В С Т А Н О В И Л А:

У грудні2017 року ОСОБА_7 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_5 про надання дозводу на тимчасовий виїзд за кордон неповнолітньої дитини без згоди матері. У січні 2018 року позивач уточнив свої позовні вимоги /а. с. 39-40/. В обґрунтування позовних вимог зазначав, що з 28 січня 2011 року по 03 липня 2017 року перебував у заре-єстрованому шлюбі з відповідачем, від якого вони мають спільного сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Також вказував, що з відповідачем вони проживають окремо, дитина проживає з ним та перебуває на його утриманні. Відповідач участі у вихованні та догляді за дитиною не бере, розвитком дитини не цікавиться, матеріальної допомоги на утримання та розвиток дитини не надає. Крім того, відповідач безпідставно чинить йому перешкоди у здійсненні заходів, спрямованих на покращення здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток. Зокрема, відмовляється надати у встановленому законом порядку дозвіл на виїзд дитини за кордон для відпочинку та оздоровлення. Посилаючись на те, що вказані дії відповідача порушують право дитини та шкодять її найвищим інтересам, з урахуванням уточнених позовних вимог, просив надати йому дозвіл без згоди матері дитини - ОСОБА_5 оформити документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_8 за межі України, оформлювати відповідні візи та на тимчасове вивезення за кордон ОСОБА_8 без згоди матері ОСОБА_5 - до Туреччини в період з 15 липня 2018 року по 15 серпня 2018 року з метою оздоровлення, відпочинку та культурного розвитку.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року уточнені позовні вимоги - задоволено. Надано ОСОБА_6 дозвіл оформити без згоди ОСОБА_5 документи для тимчасового виїзду неповнолітнього ОСОБА_8 за межі України, оформлювати відповідні візи, та на тимчасове вивезення ОСОБА_8, без згоди матері ОСОБА_5 до Туреччини в період з 15 липня 2018 року по 15 серпня 2018 року.

Не погодившись з даним рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 оскаржила його в апеляційному порядку.

В апеляційній скарзі, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просила скасувати рішення Київського районного суду м.Полтави від 12 березня 2018 року.

На апеляційну скаргу свій відзив надав представник ОСОБА_6 - адвокат ОСОБА_2 в якому, спростовуючи доводи апелянта, просив апеляційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення - без змін.

Колегія суддів, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, приходить до висновку, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.

Згідно ч. 1 ст. 375 ЦПК України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.

Судом першої інстанції вірно встановлено, і це вбачається з матеріалів справи, що сторони з 28 січня 2011 року перебували у зареєстрованому шлюбі. Від шлюбу вони мають малолітнього сина ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1 /а. с. 6/. Заочним рішенням Київського районного суду м. Полтави у цивільній справі №552/1690/17 від 03 липня 2017 року, яке набрало законної сили 07 листопада 2017 року, шлюб, зареєстрований 28 січня 2011 року Центральним відділом державної реєстрації актів цивільного стану Полтавського міського управління юстиції Полтавської області, актовий запис №52, між ОСОБА_6 та ОСОБА_5 - розірвано. Визначено місце проживання малолітнього ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, разом з батьком - ОСОБА_6 за адресою АДРЕСА_1 /а. с. 7-10/.

На даний час малолітній ОСОБА_8 проживає разом з батьком, який і займається його вихованням та доглядом.

Також судом встановлено, що ОСОБА_6 звертався до ОСОБА_5 з проханням надати йому дозвіл на виїзд малолітнього сина за межі України у супроводі батька, що підтверджується листом ОСОБА_6 від 22 листопада 2017 року, направленим на адресу ОСОБА_5 та даними рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, з якого вбачається, що даний лист ОСОБА_5 отримала 05 грудня 2017 року /а. с. 11, 13/. Проте, до даного часу така згода на виїзд дитини за кордон відповідачем надана не була.

Згідно довідок №52 для одержання путівки на санаторно-курортне лікування від 15 ли-стопада 2017 року та №3 від 24 січня 2018 року, виданих Комунальним закладом «Центр первинної медико-санітарної допомоги №1», ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, рекомендовано санаторно-курортне лікування у санаторії, який спеціалізується на захворюваннях органів дихання, нефрологічного та кардіологічного профілів, а також рекомендовано лікування на узбережжі морів /а. с. 19, 45/.

Звідси вірним є висновок районного суду про те, що, не надаючи позивачу згоди на виїзд дитини за кордон з метою оздоровлення та з туристичною метою, що сприяє розширенню кругозору дитини, ОСОБА_5фактично діє всупереч інтересам свого малолітнього сина.

Вказані дії відповідача суперечать також ст. ст. 3, 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року, у відповідності до якої держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить інтересам дитини. В усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини.

Відповідно до ч. ч. 1, 3 ст. 313 ЦК України фізична особа має право на свободу пересування. Фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

За змістом пункту 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених Постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року №57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється:

1) за нотаріально посвідченою згодою другого з батьків із зазначенням у ній держави прямування та відповідного часового проміжку перебування у цій державі, якщо другий з батьків відсутній у пункті пропуску;

2) без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків:

у разі пред'явлення документів або їх нотаріально засвідчених копій, зокрема рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Отже, чинним законодавством не встановлено обмеження щодо виїзду неповнолітньої дитини за кордон, а лише встановлено певний порядок її виїзду за кордон за згодою батьків або дозволу суду при відсутності згоди одного з батьків.

За наведених обставин, суд першої інстанції дійшов вірного висновку, що відмова відповідача у дачі згоди на виїзд малолітнього сина за межі України для оздоровлення та з туристичною метою не має правового підґрунтя, є безпідставною і такою, що суперечить вимогам ст. 155 СК України, ст. ст. 11, 12 Закону України «Про охорону дитинства», оскільки предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини, і батьківське право не може здійснюватись всупереч цим інтересам.

Посилання апелянта на те, що часта зміна клімату та перельоти можуть негативно вплинути на здоров'я малолітнього ОСОБА_8, - спростовуються матеріалами справи, оскільки позивачем надано докази того, що такий відпочинок рекомендовано медичною установою, де проходить регулярний огляд малолітня дитина та повністю відповідає її інтересам.

В свою чергу, відповідачем не надано доказів про наявність об'єктивних обставин, які перешкоджають виїзду за кордон малолітньої дитини.

Доводи апелянта про необхідність відмови у задоволенні позовних вимог ОСОБА_9 через неврегулювання порядку спілкування ОСОБА_5 з сином, - не заслу-говують на увагу, оскільки такий спір між сторонами не є предметом розгляду в межах даної справи. Тимчасовий виїзд дитини за кордон з метою оздоровлення, відпочинку та культурного розвитку жодним чином не перешкоджає батькам врегулювати спір про порядок спілкування з дитиною.

Інші доводи апеляційної скарги також не спростовують правильності висновків місцевого суду, як і не підтверджують належними доказами їх неправомірність.

З урахуванням встановленого, рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а тому підстав для його скасування - не вбачається.

Керуючись ст. ст. 367, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 в інтересах ОСОБА_5 - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і може бути оскаржена протягом тридцяти днів шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.

Головуючий: /підпис/ Бондаревська С.М. Судді: /підписи/ Кривчун Т.О. Кузнєцова О.Ю.

З оригіналом згідно:

Суддя: Бондаревська С.М.