Рішення № 74629076, 22.05.2018, Солом'янський районний суд міста Києва

Справа № 2-а-172/18

760/21930/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

22 травня 2018 року Солом?янський районний суд м. Києва в складі:

головуючого - судді Кізюн Л.І.,

при секретарі: Швидченко О.В.,

за участю позивача - ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Лінцова Олександра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, -

в с т а н о в и в:

Позивач 18 жовтня 2017 року звернувся до суду з адміністративним позовом до інспектора роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Лінцова Олександра Миколайовича про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення, в якому просив скасувати постанову інспектора АР №707159 по справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2017 року.

Обґрунтовуючи свої вимоги, позивач зазначив, що постановою в справі про адміністративне правопорушення серії АР №707159 від 15.10.2017 року, винесеною інспектором роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Лінцовим О.М. його було притягнуто до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та було накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн.

Згідно даних зазначеної постанови, 15.10.2017 року близько 18 години, він, керуючи автомобілем Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_1, нібито проїхав перехрестя вул. І. Мазепи та вул. Музична в м. Чернігів на заборонений сигнал світлофора (жовтий), тобто вчинив правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КУпАп.

Позивач зазначає, що вказаних порушень він не допускав, тому вважає вказану постанову незаконною та необґрунтованою, що не відображає дійсних обставин справи, складеною за відсутності належних доказів та без дотримання вимог чинного законодавства, вимог КУпАП, без фактичного розгляду справи, без з'ясування всіх обставин справи та без дотримання належної процедури.

Таким чином, враховуючи, що він правил дорожнього руху не порушував, враховуючи відсутність будь-яких підстав притягнення його до адміністративної відповідальності, позивач звернувся до суду з позовом.

Ухвалою суду від 10 квітня 2018 року до участі у справі в якості третьої особи було залучено Департамент патрульної поліції /а.с. 35/.

13 квітня 2018 року до суду від позивача надійшла заява про уточнення позовних вимог, відповідно до якої позивач просить скасувати оскаржувану постанову АР №707159 по справі про адміністративне правопорушення від 15.10.2017 року та повернути сплачений штраф /а.с. 41/.

Позивач в судовому засіданні заявлені позовні вимоги підтримав в повному обсязі, з урахуванням поданої заяви про уточнення позовних вимог, просив задовольнити, посилаючись на підстави та обставини, викладені в позовній заяві. Пояснив суду, що 15.10.2017 року, близько 18 години, він перетнув перехрестя вул. І. Мазепи та вул. Музична в м. Чернігів, керуючи власним автомобілем марки Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_1, та продовжив рухатися далі вул. Музична. Після проїзду перехрестя, він був зупинений співробітником поліції, яким в подальшому було складено оскаржувану постанову. Зазначив, що під'їжджаючи до вищезазначеного перехрестя та готуючись до повороту ліворуч, він зменшив швидкість та бачив зелений сигнал світлофора що дозволяв проїзд. В момент, коли включився жовтий (забороняючий) сигнал світлофору, він вже був безпосередньо під світлофором і не мав можливості безпечно загальмувати перед ним. Пересвідчившись, що не створює небезпеки продовжив поворот ліворуч.

Відповідач інспектор роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Лінцов Олександр Миколайович в судове засідання не з'явився, про день, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином. Від відповідача 12 січня 2018 року до суду надійшли письмові заперечення у справі, відповідно до яких відповідач просить відмовити у задоволенні позову повністю, посилаючись на те, що він діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені законодавством, а постанова серії АР № 707159 від 15.10.2017 року винесена уповноваженою особою з дотриманням правил чинного законодавства, тому, на його думку немає підстав для її скасування, оскільки доказів, які спростовують факт наявності адміністративного правопорушення позивачем не надано, а доводи позивача є безпідставними. До заперечень інспектором поліції надано відеозапис з відеореєстратора /а.с.а.с. 21-27, 28/.

Представник третьої особи Департаменту патрульної поліції в судове засідання не з'явився, хоча третю особу належним чином було повідомлено про день, час та місце розгляду справи, будь-яких клопотань, заяв, письмових пояснень/відзиву щодо заявлених позовних вимог від третьої особи до суду не надійшло.

03 жовтня 2017 року Верховною Радою України прийнято Закон України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», який набрав чинності 15 грудня 2017 року.

Так, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року визначено, що справи у судах першої та апеляційної інстанцій, провадження у яких відкрито до набрання чинності цією редакцією Кодексу, розглядаються за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.

У зв'язку із тим, що провадження у даній справі було відкрито до набрання чинності редакції Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, то вказана справа повинна розглядатись за правилами, що діють після набрання чинності Кодексу адміністративного судочинства України в редакції Закону України №2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» від 03 жовтня 2017 року.

Згідно ч. 1 ст. 205 КАС України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи, за умови що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.

Відповідно до ч. 3 ст. 205 КАС України якщо учасник справи або його представник були належним чином повідомлені про судове засідання, суд розглядає справу за відсутності такого учасника справи у разі неявки в судове засідання учасника справи (його представника) без поважних причин або без повідомлення причин неявки.

Суд, заслухавши пояснення позивача, дослідивши письмові матеріали справи, оцінивши наявні докази у їх сукупності, вважає, що позов не підлягає задоволенню з таких підстав.

Як передбачено ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Як передбачено ч. 1 ст. 3 Закону України «Про Національну поліцію», у своїй діяльності поліція керується Конституцією України, міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, цим та іншими законами України, актами Президента України та постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, а також виданими відповідно до них актами Міністерства внутрішніх справ України, іншими нормативно-правовими актами.

За змістом п. 1-2 ч. 1 ст. 18 Закону України «Про Національну поліцію», поліцейський зобов'язаний: неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та Присяги поліцейського; професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.

Відповідно до ч. 1 ст. 287 КУпАП України постанову по справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржено особою, щодо якої її винесено.

З матеріалів справи судом встановлено, що інспектором роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старшим сержантом поліції Лінцовим Олександром Миколайовичем 15 жовтня 2017 року була винесена постанова серії АР №707159 про притягнення позивача ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КУпАП та накладено адміністративне стягнення у вигляді штрафу у розмірі 425,00 грн. /а.с. 13/.

Як вбачається з даних зазначеної постанови про накладення адміністративного стягнення по справі про адміністративне правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксоване не в автоматичному режимі, ОСОБА_1, керуючи транспортним засобом Hyundai Elantra, державний номер НОМЕР_1, 15.10.2017 року, о 17 год. 48 хв., в м. Чернігові перехрестя вул. І. Мазепи та вул. Музична, здійснив рух на заборонений (жовтий) сигнал світлофора. чим порушив вимоги п. 8.7.3 «ґ)» та вчинив адміністративне правопорушення, передбачене ч. 2 ст. 122 КупАП.

Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом та правосвідомістю.

Органи державної влади, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України (ч. 2 ст. 19 Конституції України).

Відповідно до ст. 7 Кодексу України про адміністративні правопорушення ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.

Як зазначено вище постанова про притягнення позивача до адміністративної відповідальності складена поліцейським патрульної поліції, який відповідно до вимог ст. 222 Кодексу України про адміністративні правопорушення має право розглядати справи про адміністративні порушення та накладати адміністративні стягнення безпосередньо за ст. 122 Кодексу України про адміністративні правопорушення.

Відповідно положень ст. 251 Кодексу України про адміністративні правопорушення (зі змінами), доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа), встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису чи засобів фото- і кінозйомки, відеозапису, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.

Відповідно до ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа у його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати всі обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Підставою притягнення до адміністративної відповідальності є вчинення адміністративного правопорушення.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 КУпАП України адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до п. 1.10 ПДР дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом; зупинка - припинення руху транспортного засобу на час до 5 хвилин або більше, якщо це необхідно для, зокрема, виконання вимог цих Правил (надання переваги в русі, виконання вимог регулювальника, сигналів світлофора тощо); маневрування (маневр) - початок руху, перестроювання транспортного засобу в русі з однієї смуги на іншу, поворот праворуч чи ліворуч, розворот, з'їзд з проїзної частини, рух заднім ходом; перехрестя - місце перехрещення, прилягання або розгалуження доріг на одному рівні, межею якого є уявні лінії між початком заокруглень країв проїзної частини кожної з доріг.

Регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками (п. 8.1 ПДР).

Сигнали світлофора мають такі значення: а) зелений дозволяє рух; б) зелений у вигляді стрілки (стрілок) на чорному фоні дозволяє рух у зазначеному напрямку (напрямках). Таке саме значення має сигнал у вигляді зеленої стрілки (стрілок) у додатковій секції світлофора; в) зелений миготливий дозволяє рух, але інформує про те, що незабаром буде ввімкнено сигнал, який забороняє рух; ґ) жовтий забороняє рух і попереджає про наступну зміну сигналів; д) жовтий миготливий сигнал або два жовтих миготливих сигнали дозволяють рух і інформують про наявність небезпечного нерегульованого перехрестя або пішохідного переходу; е) червоний сигнал, у тому числі миготливий, або два червоних миготливих сигнали забороняють рух; є) поєднання червоного і жовтого сигналів забороняє рух і інформує про наступне вмикання зеленого сигналу (п.п. 8.7.3 п. 8.7 ПДР).

Пунктом 2.3 Правил дорожнього руху, затверджених Постановою КМУ № 1306 від 10 жовтня 2001 р. передбачено, що для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний зокрема: бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну, стежити за технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування цим засобом у дорозі; не створювати своїми діями загрози безпеці дорожнього руху.

Дорожня обстановка - сукупність факторів, що характеризуються дорожніми умовами, наявністю перешкод на певній ділянці дороги, інтенсивністю і рівнем організації дорожнього руху (наявність та стан дорожньої розмітки, дорожніх знаків, дорожнього обладнання, світлофорів), які повинен ураховувати водій під час вибору швидкості, смуги руху та прийомів керування транспортним засобом.

За ч. 2 ст. 122 КУпАП передбачена відповідальність за порушення водіями транспортних засобів правил проїзду перехресть, зупинок транспортних засобів загального користування, проїзд на заборонний сигнал світлофора або жест регулювальника, ненадання переваги в русі маршрутним транспортним засобам, порушення правил обгону і зустрічного роз'їзду, безпечної дистанції або інтервалу, розташування транспортних засобів на проїзній частині, порушення правил руху автомагістралями, користування зовнішніми освітлювальними приладами або попереджувальними сигналами при початку руху чи зміні його напрямку, використання цих приладів та їх переобладнання з порушенням вимог відповідних стандартів, користування водієм під час руху транспортного засобу засобами зв'язку, не обладнаними технічними пристроями, що дозволяють вести перемови без допомоги рук (за винятком водіїв оперативних транспортних засобів під час виконання ними невідкладного службового завдання), а так само порушення правил навчальної їзди.

Єдиний порядок дорожнього руху на всій території України, відповідно до Закону України "Про дорожній рух", встановлюють Правила дорожнього руху, затверджені постановою Кабінету Міністрів України від 10.10.2001 року №1306 (із змінами та доповненнями). Особи, які порушують ці Правила, несуть відповідальність згідно із законодавством.

Згідно з ч. 5 ст. 14 Закону України «Про дорожній рух», учасники дорожнього руху зобов'язані знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.

П. 8.11 Правил дорожнього руху передбачено, що водіям, які в разі ввімкнення жовтого сигналу або підняття регулювальником руки вгору не можуть зупинити транспортний засіб у місці, передбаченому пунктом 8.10 цих Правил, не вдаючись до екстреного гальмування, дозволяється рухатися далі за умови забезпечення безпеки дорожнього руху.

Пунктом 24 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року № 14 «Про практику застосування судами України законодавства по справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху і експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» встановлено, що зміст постанови повинен відповідати вимогам, передбаченим ст.ст. 283, 284 КУпАП. У ній повинні бути докази, на яких базується висновок про вчинення особою адміністративного правопорушення, і вказано мотиви не взяття до уваги інших доказів, на які посилається правопорушник чи висловлені останнім доводи.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 72 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються такими засобами: письмовими, речовими і електронними доказами; висновками експертів; показаннями свідків.

Згідно зі ст.ст. 73, 74 КАС України належними та допустимими є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування. Предметом доказування є обставини, які підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення. Сторони мають право обґрунтовувати належність конкретного доказу для підтвердження їхніх вимог або заперечень. Суд не бере до розгляду докази, які не стосуються предмету доказування. Докази, одержані з порушенням закону, судом при вирішенні справи не беруться до уваги. Обставини, які за законом повинні бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися ніякими іншими засобами доказування.

Відповідно до ст.ст. 75, 76 КАС України достовірними є докази, на підставі яких можна встановити дійсні обставини справи. Достатніми є докази, які у своїй сукупності дають змогу дійти висновку про наявність або відсутність обставин справи, які входять до предмета доказування. Питання про достатність доказів для встановлення обставин, що мають значення для справи, суд вирішує відповідно до свого внутрішнього переконання.

Відповідно до ч. 1 ст. 77 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.

Як убачається із оскаржуваної постанови про притягнення до адміністративної відповідальності, підставою для притягнення до відповідальності та накладення адміністративного стягнення стало те, що позивач ОСОБА_1 здійснив проїзд перехрестя на заборонений жовтий сигнал світлофора, при цьому вказаний факт позивачем не заперечується.

Так, позивач в судовому засіданні пояснив, що під'їжджаючи до вищезазначеного перехрестя та готуючись до повороту ліворуч, він зменшив швидкість та бачив зелений сигнал світлофора що дозволяв проїзд. В момент, коли включився жовтий (забороняючий) сигнал світлофору, він вже був безпосередньо під світлофором і не мав можливості безпечно загальмувати перед ним. Пересвідчившись, що не створює небезпеки продовжив поворот ліворуч.

Таким чином позивачем не заперечується факт проїзду перехрестя на забороняючий (жовтий) сигнал світлофора.

Крім того, позивачем 05.11.2017 року сплачено штраф за вчинене адміністративне правопорушення, що підтверджується даними наданої позивачем квитанції /а.с. 42/.

Враховуючи вищенаведені положення Закону, суд не приймає до уваги твердження позивача, що він продовжив рух на заборонений жовтий сигнал світлофора на виконання п.8.11 ПДР, позивач бачив зелений миготливий сигнал світлофора завчасно, ніяких перешкод для здійснення гальмування не було, а тому мав здійснити зупинку транспортного засобу згідно п. 8.10 Правил дорожнього руху, без застосування екстреного гальмування. Відповідно до п. 2.3 «б» ПДР України для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобов'язаний бути уважним, стежити за дорожньою обстановкою, відповідно реагувати на її зміну. Тому обов'язком водія є обирати безпечну швидкість враховуючи дорожню обстановку.

З урахуванням вищевикладеного, позивачем не доведено та не надано доказів на підтвердження своїх посилань про винесення інспектором патрульної поліції постанови серії АР № 707159 від 15.10.2017 року про притягнення його до адміністративної відповідальності за ч. 2 ст. 122 КпАП України з порушеннями та невідповідності до чинного законодавства України.

Натомість суд приходить до переконливого висновку про те, що постанова по справі про адміністративне правопорушення серії АР № 707159 від 15.10.2017 року винесена інспектором патрульної поліції на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені діючим законодавством України.

За таких обставин суд вважає, що позов задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. 19 Конституції України, Законом України «Про національну поліцію», ПДР України, ст.ст. 7, ч. 2 ст. 122, 245-247, 251, 258, 283, 287, 289 КУпАП, пунктом 10 частини першої розділу VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України від 03 жовтня 2017 року, ст.ст. 2, 8, 9, 72-77, 78, 205, 241-246, 250, 286, 292, 295 Кодексу адміністративного судочинства України (в ред. від 03 жовтня 2017 року), суд, -

в и р і ш и в :

У позові ОСОБА_1 до інспектора роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старшого сержанта поліції Лінцова Олександра Миколайовича, третя особа: Департамент патрульної поліції, про скасування постанови в справі про адміністративне правопорушення - відмовити.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до Київського апеляційного адміністративного суду через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Позивач: ОСОБА_1, АДРЕСА_1.

Відповідач: інспектор роти №2 БУПП у місті Чернігові Департаменту патрульної поліції старший сержант поліції Лінцов Олександр Миколайович, АДРЕСА_2.

Третя особа: Департамент патрульної поліції, 03048, м. Київ, вул. Федора Ернста, 3.

Суддя Л.І. Кізюн