Постанова № 74625042, 07.06.2018, Апеляційний суд Херсонської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХЕРСОНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Єдиний унікальний номер справи 2120/14430/12 Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Номер провадження 22-ц/791/760/18 Доповідач Базіль Л.В.

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року Апеляційний суд Херсонської області в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:

головуючого Базіль Л.В.,

суддів: Бугрика В.В., Семиженка Г.В.,

секретар Давиденко І.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Херсоні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 18 лютого 2013 року ухвалене у складі судді Булах Є.М., у цивільній справі №2120/14430/12 за позовом Публічного акціонерного товариства Комерційний банк «Приват Банк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості

В С Т А Н О В И В:

04.12.2012 року Публічне акціонерне товариство комерційний банк „ПриватБанк” через свого уповноваженого представника, ОСОБА_3 звернулося до суду із вказаним позовом, посилаючись на те, що відповідно до укладеного договору № DNH4КР97970308 від 29.09.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит у розмірі 2535.00 грн зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 25.08% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення 29.09.2008 року.

Відповідач підтвердив свою згоду на те, що підписана заява разом з Умовами надання кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандарт») складає між нею та банком договір, що підтверджується її підписом у заяві. Строк позовної давності за вимогами стягнення кредиту, відсотків за користування кредитом, винагороди, неустойки – пені, штрафу за умовами договору встановлено тривалістю в п’ять років.

У зв’язку з невиконанням відповідачем умов цього договору, утворилася заборгованість, яка станом на 23.11.2012 рік складає 29592 грн 57 коп., що складається з: 2535.00 грн – заборгованості за кредитом; 10043.37 грн – заборгованості по процентам за користування кредитом; 15128.84 грн – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; штрафів – 500.00 грн штраф (фіксована частина), 1385.36 грн – штраф (процентна складова), яку позивач просив стягнути з відповідача у судовому порядку.

Заочним рішенням Суворовського районного суду м. Херсона від 18 лютого 2013 року позовні вимоги ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк заборгованість за кредитним договором у розмірі 29592,57 грн, яку складають: заборгованість за кредитом 2535.00 грн; заборгованість по процентам за користування кредитом – 10043.37 грн; пеня за несвоєчасність виконання зобов'язань за кредитним договором – 15128.84 грн; штраф (фіксована частина) – 5000.00 грн, штраф (процентна складова) – 1385.36 грн. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ КБ «Приватбанк» судовий збір в сумі 295.93 грн.

Ухвалою Херсонського міського суду Херсонської області від 03 квітня 2018 року заяву ОСОБА_2 про перегляд заочного рішення залишено без задоволення.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить рішення суду скасувати, посилаючись на порушення судом норм процесуального та матеріального права і ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позову.

В обґрунтування скарги посилається на те, що кредитні кошти не брала, підпис в заяві позичальника їй не належить. Вказувала на те, що позивач подав позовну заяву поза межами строків позовної давності.

Згідно з пунктом 8 Перехідних положень ЦПК України, в редакції Закону України № 2147- У111 від 03 жовтня 2017 року, який набрав чинності з 15 грудня 2017 року, до утворення апеляційних судів в апеляційних округах їхні повноваження здійснюють апеляційні суди, у межах територіальної юрисдикції яких перебуває місцевий суд, який ухвалив судове рішення, що оскаржується.

За вказаних обставин справа розглядається Апеляційним судом Херсонської області.

Заслухавши суддю – доповідача, пояснення учасників справи, перевіривши законність і обґрунтованість оскаржуваного рішення в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку про те, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.

Задовольняючи позовні вимоги про стягнення кредитної заборгованості, суд першої інстанції виходив з того, що між сторонами виникли зобов’язальні правовідносини на підставі укладеного кредитного договору від 29.09.2006 року, та оскільки відповідачка не виконала належним чином своїх грошових зобов’язань за вказаним договором щодо повернення кредитних коштів, суд стягнув заборгованість у визначеному позивачем розмірі в сумі 29592,57 грн.

Проте повністю погодитися з такими висновками суду не можна з огляду на таке.

Відповідно до ст.1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов’язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов’язується повернути кредит та сплатити проценти

За положеннями ст.629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно з частинами першою та другою статті 634 ЦК України договором приєднання є договір, умови якого встановлені однією із сторін у формулярах або інших стандартних формах, який може бути укладений лише шляхом приєднання другої сторони до запропонованого договору в цілому. Друга сторона не може запропонувати свої умови договору. Договір приєднання може бути змінений або розірваний на вимогу сторони, яка приєдналася, якщо вона позбавляється прав, які звичайно мала, а також якщо договір виключає чи обмежує відповідальність другої сторони за порушення зобов'язання або містить інші умови, явно обтяжливі для сторони, яка приєдналася. Сторона, яка приєдналася, має довести, що вона, виходячи зі своїх інтересів, не прийняла б цих умов за наявності у неї можливості брати участь у визначенні умов договору.

Суд встановив, що відповідно до заяви позичальника № DNH4KP97970308 від 29.09.2006 року ОСОБА_2 отримала кредит в сумі 2535,00 грн зі сплатою 25,08% річних на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення 29.09.2008 року.

ОСОБА_2 підтвердила свою згоду на те, що підписана нею заява разом з запропонованими ПриватБанк Умовами надання кредиту фізичним особам, Тарифами складає між нею та банком кредитний договір.

Порядок погашення заборгованості визначений щомісячними платежами в розмірі 135,84 грн, які вноситься на рахунок відкритий позичальнику для зарахування коштів, спрямованих на погашення заборгованості.

Відповідач в судовому засіданні апеляційного суду заперечувала факт укладення кредитного договору від 29.09.2006 року та отримання коштів, зазначала, що кредит був взятий її колишнім чоловіком на придбання мобільного телефону, вона договорів з банком не укладала, підпис в заяві позичальника від 29.09.2006 року виконаний не нею.

З метою з'ясування обставин, що мають значення для справи, а саме чи виконаний підпис у заяві позичальника від 29.09.2006 року відповідачкою ОСОБА_2, суд апеляційної інстанції, зберігаючи об’єктивність і неупередженість роз’яснив останній її процесуальні права щодо призначення у справі судової почеркознавчої експертизи, у зв’язку з чим у розгляді справи оголошувалася перерва.

Однак, відповідачка своїми процесуальними правами не скористалася, в судовому засіданні заперечила проти призначення судової почеркознавчої експертизи, наполягала на задоволенні її апеляційної скарги, вказуючи на необхідності застосування судом апеляційної інстанції наслідків спливу строків позовної давності.

Відповідно до ст.131 ЦПК України обов’язок щодо надання доказів до суду покладається на сторони.

За таких обставин, враховуючи, що відповідачем не спростовано факт укладення кредитного договору належними та допустимими доказами, колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції про те, що між сторонами виникли кредитні правовідносини на підставі заяви позичальника від 29.09.2006 року, підписавши яку відповідачка надала згоду на те, що підписана нею заява разом з запропонованими ПриватБанк Умовами надання кредиту фізичним особам, Тарифами складає між нею та банком кредитний договір.

Згідно розрахунку позивача заборгованість за кредитним договором станом на 23.11.2012 року становить 29592,57 грн, яка складається з: 2535.00 грн – заборгованості за кредитом; 10043.37 грн – заборгованості по процентам за користування кредитом; 15128.84 грн – пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором; штрафів – 500.00 грн штраф (фіксована частина), 1385.36 грн – штраф (процентна складова).

Власного розрахунку відповідачка суду не надала.

Вимога ОСОБА_2 про застосування наслідків спливу строків позовної давності не може бути задоволена апеляційним судом, оскільки така матеріально – правова вимога не була заявлена в суді першої інстанції.

Разом з тим, колегія суддів не може погодитися з висновком суду першої інстанції щодо визначення загальної суми кредитної заборгованості яка підлягає стягненню з таких міркувань.

Відповідно до ст.61 Конституції України ніхто не може бути двічі притягнений до юридичної відповідальності одного виду за одне й те саме правопорушення.

Як вбачається із п.5.1. Умов надання споживчого кредиту фізичним особам («Розстрочка») («Стандард») при порушенні позичальником будь – якого із зобов'язань, передбачених заявою та п.п.3.2.2., 3.2.3 даних умов, банк має право нарахувати, а позичальник зобов’язується сплатити Банку пеню в розмірі 0.15% від суми простроченого платежу, але не менше 1 гривні за кожний день прострочки.

Відповідно до п.п. 3.2.2, 3.2.3 позичальник зобов’язався погашати кредит у порядку та строки відповідно до заяви, сплатити відсотки за користування кредитом відповідно до заяви та п.п.4.1, 4.2 даних Умов та Тарифів. Повну сплату відсотків за користування кредитом здійснити не пізніше фактичного повного погашення кредиту.

За положеннями п.5.3 Умов при порушенні позичальником строків платежів по будь – якому з грошових зобов’язань, передбачених договором більш ніж на 20 днів, позичальник зобов’язаний сплатити банку штраф у розмірі 500,00 грн та 5% від суми заборгованості.

Таким чином враховуючи, що факт порушення відповідачкою грошових зобов’язань щодо несвоєчасності повернення кредитних коштів підтверджується розрахунком заборгованості позивача та не спростований ОСОБА_2 в ході розгляду справи, колегія суддів дійшла висновку про те, що відповідачка повинна нести відповідальність за порушення грошових зобов’язань із застосуванням неустойки у виді штрафів, передбачених умовами договору, оскільки застосування одночасно і пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за договором є наслідком подвійної відповідальності відповідачки, що суперечить нормам діючого законодавства.

При цьому колегія суддів вважає, що оскільки розмір штрафу, передбачений умовами договору становить не тільки фіксовану його частину, а й процентну складову від суми кредитної заборгованості він повністю поглинає нарахування пені в розмірі 0.15% від суми простроченого платежу.

За таких обставин рішення суду першої інстанції в частині вирішення позовних вимог про стягнення пені не відповідає нормам матеріального права, що відповідно до ст.376 ЦПК України є підставою для скасування судового рішення в зазначеній частині з постановленням нового судового рішення про відмову в задоволенні цих позовних вимог з вище зазначених підстав.

Оскільки позивач нарахував, а суд першої інстанції стягнув суму штрафу (процентну складову) від суми кредитної заборгованості до якої увійшла і сума пені за несвоєчасність виконання грошових зобов'язань за договором, колегія суддів вважає за необхідне рішення суду першої інстанції в частині визначення суми штрафу (процентна складова) та розміру загальної суми кредитної заборгованості змінити, зменшивши суму штрафу з 1385,36 грн до 628,92 грн, загальну суму кредитної заборгованості з 29592,57 грн до 13707,29 грн.

В решті рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права, а тому підстав для його скасування колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 367, 368,376 ЦПК України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Заочне рішення Суворовського районного суду міста Херсона від 18 лютого 2013 року в частині стягнення пені за несвоєчасність виконання зобов’язань за кредитним договором в сумі 15128,84 грн скасувати і ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити позивачу в задоволенні цих вимог.

Це ж рішення в частині загальної суми заборгованості, що визначена судом до стягнення та суми штрафу (процентна складова) змінити, зменшивши суму штрафу (процентна складова) з 1385,36 грн до 628,92, загальну суму кредитної заборгованості з 29592,57 грн до 13707,29 грн.

В решті рішення суду залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її прийняття і протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення може бути оскаржена до Верховного Суду, шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції

Головуючий Л.В. Базіль

Судді: В.В. Бугрик

ОСОБА_4

Повний текст постанови складений та підписаний 12.06.2018 року.

Головуючий Л.В. Базіль