Рішення № 74624441, 31.05.2018, Полонський районний суд Хмельницької області

Справа № 681/1606/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року

Полонський районний суд Хмельницької області

в складі: головуючого судді - Горщар А.Г.

за участю секретаря судового засідання Салюк Т.М.

позивачки, її представника адвоката ОСОБА_1, відповідача, його представника адвоката ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Полонне цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_4 про стягнення шкоди, -

встановив:

ОСОБА_3 звернулась до суду з позовом, в якому просила, з урахуванням збільшених позовних вимог, стягнути з ОСОБА_4 на її користь майнову шкоду в сумі 6658 грн., моральну шкоду в розмірі 10000 грн., а також 1000 грн. витрат понесених на правничу допомогу.

В обґрунтування позову зазначала, що 11.04.2016 року приблизно о 20 годині в АДРЕСА_1 ОСОБА_4 під час сварки, яка виникла з приводу суміжного землекористування навмисно бризнув для неї та її батька ОСОБА_5 в обличчя, інші відкриті частини тіла сльозоточивим газом з балончика, що призвело до заподіяння їй тілесних ушкоджень, у зв'язку з чим вона понесла витрати на лікування та для неї завдана моральна шкода.

В судовому засіданні ОСОБА_3 заявлені позовні вимоги підтримала і просила їх задовольнити в повному обсязі.

Відповідач ОСОБА_4 позов не визнав пояснив, що він дійсно під час зазначеної сварки із позивачкою та її батьком, у якого був в руках ніж, з метою самозахисту та попередження вказаних осіб від вчинення нападу на нього розпилив газ із балончика в напрямку вгору, після чого конфлікт припинився. Зазначив, що він діяв в межах необхідної оборони, а тому не повинен нести відповідальність за шкоду, яка завдана позивачці у зв'язку з отриманими нею тілесними ушкодженнями від дії газу.

Заслухавши пояснення сторін, показання свідків, дослідивши письмові докази, суд зазначає про таке.

Встановлено, що 11.04.2016 року приблизно о 20 годині в АДРЕСА_1 на межі суміжних земельних ділянок, якими користуються сторони, виникла сварка, учасниками якої були позивачка та її батько ОСОБА_5, з однієї сторони, та відповідач і його дружина ОСОБА_6, з іншої сторони.

В ході такого конфлікту ОСОБА_4, маючи при собі балончик з вмістом сльозоточивого газу типу «Терен», розпилив газ з балончика на обличчя, шию, груди та руки ОСОБА_3, а також на обличчя, шию і частково груди ОСОБА_5, внаслідок чого вказані особи отримали тілесні ушкодження, позивачка - у вигляді хімічного опіку шкіри обличчя першого ступеня та контактний алергічний дерматит на шкірі шиї, грудей, плечей, китиць, а ОСОБА_5 - у вигляді у вигляді хімічного опіку шкіри обличчя і шиї та слизової оболонки очей першого ступеня.

04.05.2016 року за заявою ОСОБА_3 були внесені відомості до Єдиного реєстру досудових розслідувань та за результатами досудового розслідування старшим слідчим слідчого відділення Полонського відділення поліції Шепетівського відділу поліції Головного управління Національної поліції в Хмельницькій області ОСОБА_7 12.12.2017 року винесено постанову про закриття кримінального провадження у зв'язку з відсутністю в діянні ОСОБА_4 складу кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.125 КК України, із мотивів, що відповідач, передбачаючи загрозу для свого життя та здоров'я від дій, які міг створити ОСОБА_5 кухонним ножем для нього чи його дружини, а тому наніс тілесні ушкодження для ОСОБА_5 в межах необхідної оборони, а для ОСОБА_3 з необережності, що виключає склад зазначеного кримінального правопорушення.

Суд зазначає, що сам факт заподіяння для позивача вищезгаданих тілесних ушкоджень внаслідок розпилювання відповідачем газу із балончика, останнім не заперечується та об'єктивно підтверджується також даними судово-медичних експертиз, що містяться в матеріалах кримінального провадження № 12016240200000237 (а.с.22-23, 86-90), витребуваного та дослідженого судом.

Спірним є питання про те, за яких обставин та спосіб ОСОБА_4 розпилював газ із балончика, зокрема, в якому саме напрямку та чи дійсно в його діях мала місце необхідна оборона, про що зазначив слідчий, закриваючи кримінальне провадження.

Вирішуючи даний спір, суд виходить із наступного.

Відповідно до частини другої статті 11 ЦК України однією з підстав виникнення цивільних прав та обов'язків, а отже, підставою цивільно-правової відповідальності як обов'язку відшкодувати шкоду, є заподіяння майнової та моральної шкоди.

Зобов'язання із заподіяння шкоди - це правовідношення, у силу якого одна сторона (потерпілий) має право вимагати відшкодування завданої шкоди, а інша сторона (боржник) зобов'язана відшкодувати завдану шкоду в повному розмірі.

Згідно з частиною першою статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини, крім випадків, встановлених частиною другою цієї статті (ст.1167 ЦК України).

Отже, відповідальність за завдану шкоду може наставати лише за наявності підстав, до яких законодавець відносить: наявність шкоди; протиправну поведінку заподіювача шкоди; причинний зв'язок між шкодою та протиправною поведінкою заподіювача; вину.

Крім цього, за положеннями статті 19 ЦК України, особа має право на самозахист свого цивільного права та права іншої особи від порушень і протиправних посягань.

Самозахистом є застосування особою засобів протидії, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства.

Стаття 1169 ЦК України встановлює, що шкода, завдана особою при здійсненні нею права на самозахист від протиправних посягань, у тому числі у стані необхідної оборони, якщо при цьому не були перевищені її межі, не відшкодовується.

Якщо у разі здійснення особою права на самозахист вона завдала шкоди іншій особі, ця шкода має бути відшкодована особою, яка її завдала. Якщо такої шкоди завдано способами самозахисту, які не заборонені законом та не суперечать моральним засадам суспільства, вона відшкодовується особою, яка вчинила протиправну дію.

Відповідно до ч.1 ст.36 КК України необхідною обороною визнаються дії, вчинені з метою захисту охоронюваних законом прав та інтересів особи, яка захищається, або іншої особи, а також суспільних інтересів та інтересів держави від суспільно небезпечного посягання шляхом заподіяння тому, хто посягає, шкоди, необхідної і достатньої в даній обстановці для негайного відвернення чи припинення посягання, якщо при цьому не було допущено перевищення меж необхідної оборони.

Згідно до частини 1 статті 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Особливістю деліктної відповідальності за завдану шкоду є презумпція вини.

Відповідно до частини другої статті 1166 ЦК України особа, яка завдала шкоду, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.

Тобто відсутність вини у завданні шкоди повинен доводити сам завдавач шкоди, якщо в процесі розгляду справи зазначена презумпція не спростована, то вона є юридичною підставою для висновку про наявність вини заподіювача шкоди. При цьому позивач доводить лише факти, на яких ґрунтуються його позовні вимоги.

ОСОБА_4 в ході судового розгляду вказував на те, що він розпилив газ із балончика в напрямку вгору з метою попередження нападу на нього ОСОБА_5, який під час сварки тримав в руках ніж та погрожував ним для нього і його дружини ОСОБА_6, яка також стверджувала аналогічне.

На підтвердження такої версії відповідач посилається на дані аудіозапису конфлікту, який був зафіксований його дружиною за допомогою мобільного телефону.

В свою чергу позивачка, а також ОСОБА_5 категорично заперечили, що під час сварки з подружжям ОСОБА_6, ОСОБА_5 мав при собі ножа та будь-яких погроз щодо спричинення відповідачу і його дружині тілесних ушкоджень вони не висловлювали. ОСОБА_4 розпилював газ із балончика не вгору, а спрямовував потік газу ціленаправлено на їхні обличчя та ділянки тіла.

Допитані за клопотанням ОСОБА_3 свідки ОСОБА_8, ОСОБА_9, ОСОБА_10, які були очевидцями конфлікту, пояснювали, що під час згаданого конфлікту у ОСОБА_5 при собі ніякого ножа не було та останній не міг представляти для подружжя ОСОБА_4 реальну загрозу в силу свого похилого віку та фізичних можливостей.

Свідок ОСОБА_10 також ствердила, що відповідач розпилив газ із балончика, направивши його потік на обличчя та ділянки тіл ОСОБА_3 та ОСОБА_5

Відповідно до ст.89 ЦПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.

Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).

Сукупність пояснень даних відповідачем та його дружиною ОСОБА_6, у взаємозв'язку з даними аудіо звукозапису, достовірність якого не заперечується позивачкою, свідчить про те, що дійсно під час сварки у ОСОБА_5 був при собі ніж, оскільки ОСОБА_3 говорила слова «давай ножика».

В той же час, зазначені докази не містять будь-яких даних про те, що під час конфлікту ОСОБА_5, або ж позивачка висловлювали на адресу відповідача та його дружини погрози щодо застосування до них насильства, в тому числі погрожували ножем.

За даними висновків комісійних судово-медичних експертиз № 7 та № 8 від 10.03.2017 року, що містяться у вищезгаданому кримінальному провадженні (а.с.83-89) (пункт 2 розділу Підсумки), ОСОБА_4 газ із балончика розпилював на обличчя, шию, груди та руки ОСОБА_3, та на обличчя, шию і частково руки ОСОБА_5 Тілесні ушкодження у цих осіб могли утворитись за обставин, про які вони вказували під час слідчих експериментів, тобто від того, що ОСОБА_4 розпилював газ впритул, одночасно, при цьому водив балончик по колу.

Наведені докази спростовують версію відповідача про те, що він розпилював газ в напрямку вверх та з достовірністю вказують, що ОСОБА_4 ціленаправлено розпилив газ на обличчя та ділянки тіла позивачки, чим умисно спричинив для неї вищезгадані тілесні ушкодження.

Також, суд не погоджується із доводами відповідача про те, що він розпилював газ із балончика та в такий спосіб здійснював самозахист, та необхідну оборону.

За положеннями вищенаведених статей Цивільного та Кримінального кодексів право на самозахист і необхідну оборону виникає у особи в разі наявності щодо неї протиправних або ж суспільно-небезпечних посягань.

В той же час, в ході судового розгляду судом не здобуто доказів, які би з достовірністю свідчили, що відносно ОСОБА_4 або ж його дружини мали місце зі сторони позивача та її батька посягання, або ж вони своїми діями створювали реальну загрозу заподіяння подружжю ОСОБА_4 шкоди.

Відповідно до положень ст.82 ЦПК України постанова слідчого про закриття кримінального провадження не має преюдиційного значення, а тому викладені у постанові обставини подій та висновки щодо оцінки дій учасників кримінального провадження не є обов'язковими для суду при розгляді цивільної справи.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідач своїми винними діями внаслідок розпилювання газу із балончика завдав шкоди для позивачки, а тому остання має право на її відшкодування.

При вирішенні питання щодо визначення розміру відшкодування майнової шкоди, пов'язаної з понесенням витрат на лікування суд бере до уваги дані висновку комісійної судово-медичної експертизи № 8 (а.с.86-89 кримінального провадження), згідно якого ОСОБА_3 лікувалась від отриманих 11.04.2016 року тілесних ушкоджень у лікаря дерматолога, котрий 12.04.2016 року призначив для неї лікування, яке пов'язане з подією, що мала місце 11.04.2016 року.

Згідно даних накладної від 12.04.2016 року, виданої для ОСОБА_3 аптекою «Панацея», а також чеку від 12.04.2016 року, виданого аптекою ФОП ОСОБА_11, позивач у вказаний день придбала призначені їй лікарем дерматологом медикаменти на суми відповідно 298 грн. 50 коп. та 2250 грн. 16 коп., а всього - 2548 грн. 66 коп. (а.с.42, 43).

В той же час, за вказаним висновком експертизи, послідуючі періоди лікування позивача у лікарів дерматолога та окуліста не пов'язані з вказаною пригодою, через що суд не знаходить підстав для задоволення заявлених ОСОБА_3 вимог про стягнення з відповідача на її користь решти витрат на лікування.

Відповідно до ст.23 ЦК України позивачка у зв'язку з ушкодженням здоров'я зазнала фізичний біль та несла страждання, а тому їй завдана також моральна шкода, яку зобов'язаний відшкодувати ОСОБА_4

Розмір грошового відшкодування моральної шкоди суд визначає з урахуванням характеру вчиненого відповідачем правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, яких зазнала ОСОБА_3, їх тривалості, ступеня вини ОСОБА_4, при цьому виходячи із вимоги розумності і справедливості, та визначає розмір моральної шкоди в сумі 4000 грн.

Відповідно до ч.ч.1, 2 ст.141 ЦПК України судовий збір та інші судові витрати покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Позивачкою заявлені позовні вимоги про стягнення майнової шкоди в сумі 6658 грн. та 10000 грн. моральної шкоди.

Судом задовольняється майнова шкода на суму 2548,66 грн., що становить 38,3 відсотки, та моральна шкода на суму 4000 грн., що складає 40 відсотків.

При подачі позову ОСОБА_3 судовий збір не сплачувався, однак підлягало до сплати за вимогу майнового характеру - 640 грн., та за вимогу немайнового характеру (відшкодування моральної шкоди) - 704 грн. 80 коп.

Отже, з ОСОБА_4 підлягає стягненню на користь держави судовий збір у сумах відповідно до пропорційності задоволення позовних вимог, а саме за майнову вимогу - 245,12 грн. (38,3 % від 640 грн.), та за немайнову вимогу - 281,92 грн. (40% від 704,80 грн.).

Решта сум судового збору підлягає стягненню на користь держави з позивачки в розмірах 394,88 грн. та 422,88 грн.

Також на користь ОСОБА_3 слід стягнути з ОСОБА_4 частину витрат понесених за надання правничої допомоги у вищевказаних пропорціях від суми задоволених вимог, що становить - 392 грн.

Керуючись наведеним, ст.ст.81, 141, 259, 263-265, ч.1 ст.268, ст.ст.352, 354, 355 ЦПК України суд, -

ухвалив:

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь ОСОБА_3 2548 грн. 66 коп. майнової та 4000 грн. моральної шкоди, а також 392 грн. витрат на правничу допомогу, а всього 6940 (шість тисяч дев'ятсот сорок) грн. 66 коп.

В решті заявлених позовних вимог - відмовити.

Стягнути з ОСОБА_4 на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру 245 грн. 12 коп. та за вимогу немайнового характеру - 281 грн. 92 коп., а всього 527 грн. 04 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь держави судовий збір за вимогу майнового характеру - 394 грн. 88 коп. та за вимогу немайнового характеру - 422 грн. 88 коп., а всього - 817 грн. 76 коп.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

На рішення суду учасниками справи може бути подана апеляційна скарга до апеляційного суду Хмельницької області через Полонський районний суд протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено - 11.06.2018 року.

Позивач - ОСОБА_3, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_1, місце проживання: АДРЕСА_2

Відповідач - ОСОБА_4, реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_2, зареєстроване місце проживання: АДРЕСА_3

Суддя: