Ухвала суду № 74624284, 07.06.2018, Апеляційний суд Хмельницької області

копія

Провадження № 11-кп/792/350/18

Справа № 688/3646/17 Головуючий в 1-й інстанції Босюк В. А.

Категорія: ч.2 ст.286 КК України Доповідач Барчук В. М.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року Колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Хмельницької області у складі:

судді-доповідача ОСОБА_1,

суддів Бережного С.Д., Кулеші Л.М.,

з участю секретаря Яхієвої М.А., Коростелкіної Ю.І.,

прокурора Бондар Н.Д.,

потерпілої ОСОБА_2,

законного представника

потерпілої ОСОБА_3,

обвинуваченого ОСОБА_4,

захисника ОСОБА_5,

представника цивільного

відповідача: ОСОБА_6

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Хмельницькому кримінальне провадження, внесене в Єдиний реєстр досудових розслідувань за №12017240270001430 від 19.10.2017 року за апеляційними скаргами захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5, цивільного відповідача ТОВ «Подільський господар», прокурора на вирок Шепетівського міськрайонного суду від 03 березня 2018 року -

в с т а н о в и л а:

Вироком Шепетівського міськрайонного суду від 03 березня 2018 року

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, на утриманні малолітня дитина, працюючого інженером МТФ ТОВ «Подільський господар 2004», раніше не судимого

визнано винуватим у скоєні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України і призначено покарання у виді 3 років позбавлення волі без позбавлення права керування транспортними засобами.

На підставі ст. 75 КК України звільнено ОСОБА_4 від відбування покарання з випробовуванням з іспитовим строком 2 роки, з покладенням відповідно до пунктів 1 та 2 ч. 1 ст. 76 КК України обов’язків періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації, повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Позови прокурора задоволено. Стягнуто з ОСОБА_4 на користь:

-Шепетівської районної державної адміністрації для перерахування комунальному закладу Шепетівської районної ради «Шепетівська центральна районна лікарня», код 02004812, МФО 815013, р/р 35415001137812 – 470 грн 56 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_2;

-Фінансового управління Хмельницької міської ради для перерахування комунальному закладу Хмельницької міської ради «Хмельницька міська дитяча лікарня», код 02004674, МФО 815013, р/р 35416001153301 – 11466 грн 34 коп. за лікування потерпілої ОСОБА_2

Позов законного представника потерпілої ОСОБА_2 – ОСОБА_3 задоволено частково. Стягнуто з ТОВ «Подільський господар - 2004», код ЄДРПОУ 32678236, на користь ОСОБА_3 84678 грн 21коп. на відшкодування моральної шкоди.

В позові законного представника потерпілої ОСОБА_2 – ОСОБА_3 до ПАТ «Страхова компанія «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування майнової та моральної шкоди відмовлено.

Стягнуто з ОСОБА_4 на користь держави 2571 грн 52 коп. судових витрат за проведення експертиз Хмельницьким НДЕКЦ МВС України.

Речовий доказ: автомобіль ВАЗ-211540, номерний знак НОМЕР_1 - повернуто ТОВ «Подільський господар - 2004».

Скасовано повністю арешт автомобіля ВАЗ-211540, номерний знак НОМЕР_1, накладений ухвалою слідчого судді Шепетівського міськрайонного суду від 19 жовтня 2017 року.

До набрання вироком законної сили запобіжний захід ОСОБА_4 не обирався.

За вироком суду, 18 жовтня 2017 року близько 19 години 20 хвилин, ОСОБА_4, керуючи в силу трудових обов’язків належним на праві власності ТОВ «Подільський господар 2004» автомобілем ВАЗ-211540, державний номерний знак НОМЕР_1, рухаючись зі швидкістю 54,4 км/год в м. Шепетівка по вул. Героїв Небесної Сотні в напрямку від вул. Островського до вул. Залізничної, в порушення п. 18. 1 Правил дорожнього руху України, наближаючись до нерегульованого пішохідного переходу на перехресті вулиць ОСОБА_7 Сотні – ОСОБА_8 – Першотравнева, по якому в цей час переходила вул. Героїв Небесної Сотні пішохід ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_4, не зменшив швидкості керованого ним транспортного засобу та не зупинився, щоб дати дорогу пішоходові, для якого виникла небезпека, в порушення вимог п. 12.3 Правил дорожнього руху України не вжив заходів для зменшення швидкості аж до повної зупинки транспортного засобу та допустив наїзд передньою правою частиною керованого ним автомобіля на пішохода ОСОБА_2, яка переходила вул. Героїв Небесної Сотні зліва направо відносно напрямку руху вищевказаного автомобіля.

В результаті дорожньо-транспортної пригоди пішохід – потерпіла ОСОБА_2 отримала тілесні ушкодження у вигляді закритого перелому кісток склепіння черепа з ліва з переходом на основу черепа, забою речовини головного мозку, посттравматичного лівобічного отиту, розриву барабанної перетинки, переломовивиху куприкової кістки, перелому верхніх та нижніх гілок обох лобкових кісток, перелому сідничної кістки зліва, рани в ділянці правого коліна, множинних саден на обличчі, на правій нижній кінцівці, які відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, як небезпечні для життя в момент спричинення і перебувають у прямому причинному зв’язку з наслідками скоєної ОСОБА_4 дорожньо-транспортної пригоди.

Таким чином, своїми діями, які виразились у порушенні правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, ОСОБА_4 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України.

ТОВ «Подільський господар» в поданій ним апеляційній скарзі просить вирок Шепетівського міськрайонного суду від 03.08.2018 р. відносно ОСОБА_4 змінити, зменшити розмір моральної шкоди, який підлягає стягненню з ТОВ «Подільський господар» на користь потерпілої ОСОБА_2 з 84678,21 грн до 34678,21 грн, в іншій частині вирок суду залишити без змін.

При цьому товариство вказує про порушення судом норм матеріального та процесуального права.

Цивільний позов до ТОВ «Подільський господар» та ПрАТ СК «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди пред’явлено ОСОБА_9, яка є матір’ю постраждалої ОСОБА_2, проте ОСОБА_9 відповідно до положень ст. 55 КПК України не визнана потерпілою. З позовними вимогами про відшкодування шкоди мала звертатися сама потерпіла ОСОБА_2

Суд не врахував вимоги ч.1 ст.1166, п.1 ч.2 ст.1167, ч.1 ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди».

Стягуючи на користь законного представника потерпілої ОСОБА_2 – ОСОБА_3 з ТОВ «Подільський господар» моральну шкоду у сумі 84678,21 грн суд не врахував, що товариство не є особою, яка завдала шкоди, вини відповідача у заподіянні шкоди його працівником немає, а тому стягнення з відповідача 100000 грн є вкрай завищеним.

У позовній заяві необґрунтована заявлена до відшкодування сума моральної шкоди у розмірі 100000 грн, і такий розмір відшкодування шкоди не відповідає принципам розумності та справедливості. Тому товариство не заперечує щодо відшкодування потерпілій ОСОБА_2 34678,21 грн (50000 грн – відшкодованих 215 грн та 15106,79 грн).

Прокурор у поданій ним скарзі, не оспорюючи доведеність вини обвинуваченого та правильності кваліфікації його дій, просить: скасувати вирок Шепетівського міськрайонного суду від 03.03.2018 р. стосовно ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України; ухвалити новий вирок та призначити ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України покарання у виді позбавлення волі строком на три роки з позбавленням права керувати транспортними засобами строком на три роки; на підставі ст. 75 КК України звільнити від відбування основного покарання, встановивши іспитовий строк 2 роки та покласти на обвинуваченого обов’язки, передбачені п.п. 1,2 ст.76 КК України.

При цьому вказує про неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через його м’якість.

В порушення п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2015 р., суд у вироку належним чином не вмотивував підстави незастосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами, а зіслався лише на думку потерпілої.

Суд першої інстанції залишив поза увагою те, що особа та діяння обвинуваченого має підвищену суспільну небезпеку, не повністю врахував конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Керуючи джерелом підвищеної небезпеки, обвинувачений не в змозі забезпечити безаварійне пересування шляхами загального користування та може становити небезпеку для оточуючих.

Захисник обвинуваченого ОСОБА_4 – ОСОБА_5 у поданій ним апеляційній скарзі просить вирок суду від 03.03.2018 року скасувати, а провадження по справі відносно ОСОБА_4 за ч.2 ст.286 КК України закрити.

Зазначає, що слідчий та суд інкримінував ОСОБА_4 дії, які він не вчиняв. В матеріалах справи немає даних про те, що на пішохідному переході до якого наближався ОСОБА_4 знаходилася ОСОБА_2 та ОСОБА_4 не зменшив швидкості та не зупинився.

Суд не дав належної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_12

У вироку суду не вказані: покази потерпілої ОСОБА_2 та свідка ОСОБА_10 про те, що потерпіла йшла по дорозі та розмовляла по телефону; покази свідка ОСОБА_11 про те, що на вулиці не було освітлення.

Свідок ОСОБА_11 показала, що потерпіла переходила доорогу поза межами пішохідного переходу десь на відстані 5-7 метрів автомобіль зачепив потерпілу. Швидкість автомобіля була близько 50 км./год.

Свідок ОСОБА_13 показав, що самого наїзду на потерпілу не бачив, лише чув удар. Не бачив чи потерпіла переходила дорогу. Бачив як потерпіла лежала на дорозі за межами пішохідного переходу приблизно 5-7 метрів. Освітлення на вулиці не було.

Згідно протоколу огляду місця ДТП від 18.10.2017 р. усі дані свідчать про те, що наїзд стався за межами дії знаку «Пішохідний перехід». Згідно план-схеми до протоколу огляду місця події пляма крові розташована на відстані 10,5 м., а ще далі на відстані 2,1 м. дзеркало заднього виду.

Проте судом зроблений помилковий висновок про місце наїзду на пішохідному переході, оскільки ніяких предметів чи слідів, які б свідчили про те, що саме на пішохідному переході стався наїзд на потерпілу не має.

Слідчий безпідставно вказав, що ОСОБА_4 перевищив швидкість, оскільки експерт ОСОБА_14 у висновку № 487 від 21.11.2017 р. вказав, що швидкість автомобіля до ДТП була 54,4 – 56,9 км./год. Тому обвинувачений п.12.4. Правил дорожнього руху України не порушував.

Експерт визначив швидкість автомобіля по гальмівному шляху переднього лівого колеса. Проте органами досудового розслідування не встановлено, який гальмівний шлях автомобіля був би при тому що гальмували всі 4 колеса.

Таким чином швидкість автомобіля власником якого є СТОВ «Подільський господар – 2004» під керуванням ОСОБА_4 експертом не визначена і суд безпідставно відмовив у клопотанні обвинуваченого про призначення повторної експертизи.

Органами досудового розслідування не були допитані особи відповідальні за випуск автотранспорту СТОВ «Подільський господар – 2004» для встановлення хто винен у тому, що автомобіль належний товариству був випущений без огляду на справність гальмівної системи та спідометра, що впливає на ступінь вини ОСОБА_4 та може свідчити про скоєння злочину відповідальними особами товариства.

Органами досудового розслідування не встановлене місце ДТП та причинно-наслідковий зв'язок між отриманням тілесних пошкоджень ОСОБА_2 з порушенням Правил дорожнього руху ОСОБА_4, якщо ці порушення мали місце.

Слідчим та судом не встановлювалося чи були порушені Правила дорожнього руху України потерпілою.

Висновок експертизи № 466 А від 17.11.2017 р. не є належним доказом по справі, оскільки особа, яка її проводила не мала права проводити експертизу через відсутність спеціалізованого діагностичного обладнання.

При проведенні експертизи обвинуваченому не були роз’ясненні права, передбачені ст.42 КПК України.

У висновку експерта не вказано про те, що тормозить лише одне ліве переднє колесо автомобіля ВАЗ 211540 д.н.з. ВХ 8126ВЕ, що свідчить про необ’єктивність експертизи. В порушення примітки п.31.4.1. ПДР України експертиза проводилася не на горизонтальній поверхні асфальтного покриття, а з горбка, що не відповідає тій поверхні що була на місці ДТП, що спотворило її дані. Тому слід було призначити по справі повторну авто технічну експертизу, а також провести слідчий експеримент з ОСОБА_4 та з свідками ДТП, після чого призначити комплексну авто технічну криміналістично (трасо логічну) – медичну експертизу.

Враховуючи викладене вина ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України не доведена, а тому обвинувачений має бути виправданий, а провадження по справі закрито.

Крім того, судом безпідставно стягнуто на користь Шепетівської районної державної адміністрації кошти на лікування потерпілої, оскільки засновником Шепетівської Центральної районної лікарні є Шепетівська районна рада.

Також в апеляційній скарзі зазначається про те, що прокурор не вправі звертатися до суду з позовом про стягнення витрат, понесених медичними закладами на лікування потерпілої.

Суд незаконно стягнув з ОСОБА_4 кошти у сумі 2571 грн 52 коп. за проведення експертизи, оскільки експертизи проведені неякісно.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, пояснення обвинуваченого та його захисника на підтримання доводів поданої захисником апеляційної скарги, прокурора на підтримання доводів поданої ним скарги, представника цивільного відповідча – ТОВ «Подільський господар» на підтримання доводів поданої ним апеляційної скарги, потерпілої та її законного представника, вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги не підлягають задоволеню з наступних підстав.

Вина обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненому злочині при викладених у вироку обставинах доведена зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

В судовому засіданні в суді першої інстанції обвинувачений ОСОБА_4, свою вину у скоєнні інкримінованого злочину визнав повністю, позови прокурора визнав повністю, щиро розкаявся, показав, що 18 жовтня 2017 року, близько 19-ої години 20 хвилин, керуючи службовим автомобілем, який закріплений за ним для виконання службових обов’язків інженера МТФ ТОВ «Подільський господар 2004», рухаючись з ввімкненим світлом фар зі швидкістю не більше 60 км/год, проїжджаючи перехрестя вулиць ОСОБА_7 Сотні – Терешкової (тепер ОСОБА_8) – Першотравневої, відчув удар в автомобіль, після чого почав різке гальмування та зупинився біля бордюра, вибіг з автомобіля, побачив, що лежить потерпіла і став викликати швидку допомогу. Потерпіла переходила дорогу зліва направо по відношенню руху керованого ним автомобіля. Не побачив коли потерпіла переходила дорогу можливо із-за того, що вона була одіта в темний одяг. Добре знає місце, де трапилась дорожньо-транспортна пригода, оскільки проживає неподалік від цього місця. На вказаному перехресті пішохідний перехід позначено дорожньою розміткою «зебра», безпосередньо біля якої на узбіччі встановлено дорожній знак «пішохідний перехід». Тілесні ушкодження у потерпілої виникли від скоєної ним дорожньо-транспортної пригоди. Потерпілій відшкодував 21 000 грн. шкоди. Обставин скоєння ДТП та доказів вини не заперечував, згідний з кваліфікацією його дій за ч. 2 ст. 286 КК України.

В засіданні Апеляційного суду Хмельницької області обвинувачений не заперечував, що скоїв дорожньо-транспортну пригоду.

Вина ОСОБА_4 у скоєні злочину також об’єктивно підтверджується сукупністю досліджених в судовому засіданні доказів, а саме:

-показаннями потерпілої ОСОБА_2, яка показала, що ввечері 18 жовтня 2017 року, перед тим як переходити вулицю ОСОБА_7 Сотні, перебуваючи на тротуарі біля автобусної зупинки, де був знак пішохідний перехід та дорожня розмітка «зебра», подивилась направо, наліво, справа далеко їхав автомобіль, тому вона почала переходити по середині «зебри» дорогу. На вулиці була темна пора, на стовпах світились ліхтарі. Побачивши що автомобіль їде швидко, стала переходити дорогу швидше. Наїзд на неї здійснено на «зебрі» за 2-3 метри до бровки до закінчення пішохідного переходу, коли перейшла більшу половину дороги. Думала, що автомобіль зупиниться. Звуку гальм не чула. Наїзд скоєно на її праву частину тіла;

-показаннями свідка ОСОБА_13, який показав, що 18 жовтня 2017 року після 19-ої години, перебуваючи за метрів 30 від місця дорожньо-транспортної пригоди, почув удар, писк гальм, із-за ларька побачив, як потерпіла відлетіла від автомобіля. Моменту самого удару не бачив. Бачив лише один, той, що збив потерпілу, автомобіль. Відразу підійшов до потерпілої, яка лежала за пішохідним переходом більше як 5 метрів, до якої також підбігла медпрацівник і не дозволила їй рухатися. Водій автомобіля був на місці і викликав поліцію та швидку допомогу. В автомобілі був пошкоджений капот з правої сторони;

-показаннями свідка ОСОБА_10, яка показала, що разом з потерпілою ввечері 18 жовтня 2017 року йшли додому. Коли потерпіла пішла на пішохідний перехід «зебру» переходити вулицю і пройшла більше половини дороги, почула удар, і повернувшись побачила, як потерпіла летить від машини. Моменту наїзду не бачила. Відразу підбігла до потерпілої, водій автомобіля зупинився за декілька метрів і підійшов до потерпілої. Коли відбувся наїзд вона з потерпілою розмовляла по мобільному телефону;

-показаннями свідка ОСОБА_11, яка показала, що коли гуляла з собакою по вулиці, на якій світились ліхтарі, бачила, як йшли дві дівчинки, одна з яких мала переходити дорогу і тримала в руці телефон. Далі потерпіла пішла переходити дорогу за три метри перед пішохідним переходом і автомобілем, який її «задів» і вона впала. Після цього обвинувачений став викликати поліцію та швидку допомогу. Швидкість автомобіля була приблизно 50 км/год;

- поясненнями цивільного позивача ОСОБА_3, яка на підтвердження заявленого позову пояснила, що потерпіла є її дочкою, яка більше двох місяців із-за дорожньо-транспортної пригоди в своєму організмі мала інородне тіло – апарат Ілізарова, із-за чого весь цей період була нерухомою, мала підвищену температуру, не могла виконувати природні функції, доглядати за собою, пропустила навчання. Для здійснення догляду дочки змушена була перебувати у відпустці за власний рахунок. До цього часу не пройшли наслідки дорожньо-транспортної пригоди, дочка скаржиться на біль в голові, ногах, має погану пам'ять, стала нервовою, продовжує лікування. Для відновлення здоров'я дитини необхідне санаторне лікування. Обвинувачений на відшкодування шкоди сплатив їй 21тис. грн., страховою компанією виплачено їй 4515грн. 01 коп., з яких 215гр. моральна шкода. Просить не карати обвинуваченого так як він допомагає у лікуванні дочки;

- представник відповідача ТОВ «Подільський господар 2004» позов не визнав, пояснив, що шкоду потерпілій має відшкодувати страхова компанія, оскільки товариство застрахувало свою відповідальність, обвинувачений скоїв злочин за межами режиму робочого дня, цивільним позивачем не надано доказів, на підтвердження моральної шкоди;

-даними протоколу огляду місця події від 18.10.2017 року зі схемою та фото таблицями до нього, згідно якого місцем дорожньо-транспортної пригоди є проїзна частина на перехресті вулиць ОСОБА_7 Сотні – Терешкової – Першотравневої, де на правій смузі руху в напрямку вул. Залізничної знаходиться автомобіль ВАЗ-211540, номерний знак НОМЕР_1, відстань до краю проїзної частини дороги від правого переднього колеса якого становить 0,9 метрів, від заднього – 0,8 метрів. Умовне місце наїзду на пішохода відбулося на пішохідному переході на відстані 1 м. від краю правої частини дороги. В напрямку руху автомобіля на відстані 10,5 м від закінчення пішохідного переходу виявлені сліди плям бурого кольору, схожі на кров, за якими на відстані 2,1 м виявлено праве дзеркало заднього виду автомобіля. Слід гальмування від автомобіля починається на відстані 13 м від закінчення пішохідного переходу. На місці ДТП наявне вуличне освітлення, видимість добра, без опадів, туману;

-даними протоколу речового доказу від 19.10.2017 року з фото таблицями до нього, згідно якого оглянуто автомобіль ВАЗ-211540, номерний знак НОМЕР_1, на якому явно виражені механічні пошкодження в передній правій частині: розлом переднього бампера від номерного знака справа, розбита (відсутнє скло) права фара та правий поворот, неправильної форми вм’ятина на капоті справа;

-висновком експерта №534 від 21.11.2017 року, згідно якого у неповнолітньої ОСОБА_2 виявлені тілесні ушкодження: закритий перелом кісток склепіння черепа зліва з переходом на основу черепа, забій речовини головного мозку, посттравматичний лівобічний отит, розрив барабанної перетинки, переломовивих куприкової кістки, перелом верхніх та нижніх гілок обох лобкових кісток, перелом сідничної кістки зліва, рана в ділянці правого коліна, множинні садна на обличчі, на правій нижній кінцівці, які виникли від травмуючої дії тупих твердих предметів і відносяться до категорії тілесних ушкоджень тяжкого ступеня тяжкості, як небезпечні для життя в момент спричинення. Враховуючи локалізацію тілесних ушкоджень, потерпіла знаходилась до травмуючого предмета, автомобіля, своєю правою боковою поверхнею тіла, після первинного контакту її відкинуло на дорожнє покриття лівою боковою поверхнею тіла;

-висновком експерта №466А від 17.11.2017 року, згідно якого на момент огляду рульове керування та гальмова система автомобіля НОМЕР_2 перебували у працездатному стані та у повній мірі виконували функції, що передбачені конструкцією. Несправностей вказаних систем, які б мали місце до ДТП і впливали на керованість даного транспортного засобу не встановлено;

-висновком експерта №487А від 21.11.2017 року, згідно якого в умовах даної пригоди швидкість руху автомобіля НОМЕР_3, яка відповідає залишеному на проїзній частині сліду гальмування довжиною – 17,2 м, складає не менше 54,4-56,9 км/год. В заданій дорожній обстановці технічна можливість у водія вказаного автомобіля ОСОБА_4 уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2, яка рухалася по нерегульованому пішохідному переході, залежала від виконання ним вимог п. 18.1 Правил дорожнього руху України, тобто виконуючи вимоги вказаного пункту Правил водій вищезазначеного автомобіля мав технічну можливість уникнути наїзду на пішохода ОСОБА_2, яка рухалася по нерегульованому пішохідному переході. З технічної точки зору до виникнення даної пригоди призвели дії водія ОСОБА_4, які не відповідали вимогам п. 18.1 Правил дорожнього руху України, а саме ненадання переваги в русі пішоходу ОСОБА_2, яка рухалася по нерегульованому пішохідному переході.

Суд дав належну оцінку усім зібраним по справі доказам, вірно кваліфікував дії обвинуваченого ОСОБА_4 за ч.2 ст.186 КК України, як порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілій тяжкі тілесні ушкодження, та прийшов до правильного висновку про доведеність вини ОСОБА_4 у вчиненому кримінальному правопорушенні.

Враховуючи викладене безпідставнити є доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що суд прийшов до помилкового висновку про доведеність вини обвинуваченого ОСОБА_4 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України.

Покарання обвинуваченому ОСОБА_4 призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням ступеня тяжкості вчиненого ним злочину, особи винного, обставин, що пом’якшують покарання. Обставин, які обтяжують покарання судом першої інстанції не встановлено, не знаходить таких і суд апеляційної інстанції.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_4 суд врахував характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, особу винного, його позитивні характеристики, думку законного представника потерпілої, яка просила не карати обвинуваченого так як він допомагає у лікуванні дочки.

Обставинами, що пом’якшують покарання обвинуваченому, суд визнав щире каяття, активне сприяння розслідуванню злочину, повне відшкодування витрат на лікування потерпілої та частково моральної шкоди.

Також суд врахував, що ОСОБА_4 вчинив тяжкий необережний злочин, за наслідками якого потерпілій заподіяно тяжкі тілесні ушкодження, вперше притягується до кримінальної відповідальності, молодий за віком, працює, одружений, має на утриманні малолітню дитину, дружину, яка перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, є фактично одним працюючим членом сім'ї, позитивно характеризується за місцем роботи та проживання.

При визначенні міри покарання суд врахував дані досудової доповіді на обвинуваченого, згідно якої ризик вчинення ним повторних кримінальних правопорушень та небезпеки для суспільства низький, його виправлення можливе без позбавлення або обмеження волі.

З урахуванням вимог п.п. 20. 21 постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23 грудня 2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», обставин вчинення злочину обвинуваченим, мотиви допущених останнім порушень правил безпеки орожнього руху, ставлення винного до своєї протиправної поведінки та її наслідків суд першої інстанції не знайшов підстав для призначення обвинуваченому додаткового покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, у виді позбавлення права керувати транспортними засобами.

Враховуючи викладене та що покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, запобігання вчиненню нових злочинів місцевий суд прийшов до правильного висновку про призначення ОСОБА_4, з урахуванням думки потерпілої сторони, покарання в межах санкції інкримінованого злочину у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання з випробовуванням та покладенням обов’язків, передбачених п.п. 1, 2 ч.1 ст.76 КК України без позбавлення права керування транспортними засобами, і таке покарання буде достатнім для виправлення обвинуваченого і попередження нових злочинів.

Доводи апеляційної скарги ТОВ «Подільський господар» про те, що цивільний позов до ТОВ «Подільський господар» та ПрАТ СК «БРОКБІЗНЕС» про відшкодування матеріальної та моральної шкоди пред’явлено ОСОБА_9, яка є матір’ю постраждалої ОСОБА_2, проте ОСОБА_9 відповідно до положень ст. 55 КПК України не визнана потерпілою, а тому з позовними вимогами про відшкодування шкоди мала звертатися сама потерпіла ОСОБА_2 спростовуються наступними обставинами.

Відповідно до ст. 59 КПК України якщо потерпілим є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, до участі в процесуальній дії разом з нею залучається її законний представник.

Питання участі законного представника потерпілого у кримінальному провадженні регулюється згідно з положеннями статті 44 цього Кодексу.

За ч.1 ст.64 КПК України якщо цивільним позивачем є неповнолітня особа або особа, визнана в установленому законом порядку недієздатною чи обмежено дієздатною, її процесуальними правами користується законний представник.

Крім того ч.2 ст. 128 КПК України визачає, що на захист інтересів неповнолітніх осіб та осіб, визнаних у встановленому законом порядку недієздатними чи обмежено дієздатними, цивільний позов може бути пред’явлений їхніми законними представниками.

Відповідно до вимог ст.44 КПК України постановою старшого слідчого СУ ГУ НП в Хмельницькій області від 27 жовтня 2017 року залучено ОСОБА_3 до кримінального провадження №12017240270001430 від 19.10.2017 року як законного представника потерпілої ОСОБА_2 (т.1 а.п 106).

За таких обставин, ОСОБА_3, як законний представник неповнолітньої потерпілої, вправі була звертатися до суду з позовом про відшкодування шкоди, заподіяної кримінальним правопорушення в інтересах неповнолітньої ОСОБА_2

Безпідставними є твердження апеляційної скарги ТОВ «Подільський господар» про те, що стягуючи на користь законного представника потерпілої ОСОБА_2 – ОСОБА_3 з ТОВ «Подільський господар» моральну шкоду у сумі 84678,21 грн суд не врахував вимоги ч.1 ст.1166, п.1 ч.2 ст.1167, ч.1 ст.1172, ч.2 ст.1187 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України № 4 від 31.03.1995 р. «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди», вимоги розумності та справедливості та що товариство не є особою, яка завдала шкоди, вини відповідача у заподіянні шкоди його працівником немає, а тому стягнення з відповідача 100000 грн є вкрай завищеним.

Відповідно до ч.2 ст.1187 ЦК України шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим об'єктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Моральна шкода відшкодовується незалежно від вини органу державної влади, органу влади Автономної Республіки Крим, органу місцевого самоврядування, фізичної або юридичної особи, яка її завдала якщо шкоди завдано каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи внаслідок дії джерела підвищеної небезпеки (п.1 ч.2 ст.1167 ЦК України)

Разом з тим відповідно до ч.1 ст.1172 ЦК України юридична або фізична особа відшкодовує шкоду, завдану їхнім працівником під час виконання ним своїх трудових (службових) обов'язків.

Судом першої інстанції правильно встановлено, що згідно свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу САК 202820 автомобіль ВАЗ-211540, реєстраційний номер НОМЕР_4, на праві власності належить СТОВ «Подільський господар - 2004». ОСОБА_4, як інженер по МТФ інженерного відділу, закріплений за вказаним автомобілем наказом генерального директора зазначеного товариства №84а-вк від 03 квітня 2017 року і використовував вказаний автомобіль в силу своїх трудових обов’язків.

Тому суд прийшов до правильного висновку, що відповідальним за заподіяння шкоди потерпілій є роботодавець обвинуваченого ТОВ «Подільський господар – 2004».

При визначенні розміру моральної шкоди, заподіяної неповнолітній потерпілій ОСОБА_2 місцевий суд відповідно до вимог ст.23 ЦК України, постанови Пленуму Верховного Суду України від 31.03.1995 р., № 4 «Про судову практику в справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди» врахував характер та обсяг фізичних та душевних страждань, яких зазнала потерпіла ОСОБА_2 в результаті ушкодження здоров’я, тяжкість тілесних ушкоджень, тяжкість вимушених змін у житті потерпілої, тривалість лікування неповнолітньої ОСОБА_2, а тому з урахуванням вимог розумності та справедливості суд правильно оцінив заподіяну потерпілій моральну шкоду у сумі 100000 грн.

Тому з урахуванням отриманих на відшкодування моральної шкоди коштів у сумі 215 грн від страхової компанії та коштів у сумі 15106,79 грн від обвинуваченого, суд стягнув з товариства на користь потерпілої 84678,21 грн. моральної шкоди.

Не впливають на законність вироку суду доводи апеляційної скарги прокурора про те, що в порушення п.п.20, 21 постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2015 р., суд у вироку належним чином не вмотивував підстави незастосування до винного додаткового покарання – позбавлення права керувати транспортними засобами, а зіслався лише на думку потерпілої; залишив поза увагою те, що особа та діяння обвинуваченого має підвищену суспільну небезпеку, не повністю врахував конкретні обставини вчинення кримінального правопорушення.

Санкція ч.2 ст. 286 КК України передбачає покарання у виді позбавлення волі від трьох до восьми років з позбавленням права керувати транспортними засобами на строк до трьох років або без такого.

Таким чином з урахуванням конкретних обставин справи застосовування при призначенні покарання такого виду додаткового покарання як позбавлення права керувати транспортними засобами, або не застосування такого виду додаткового покарання є правом суду.

При призначенні обвинуваченому покарання без позбавлення права керування транспортними засобами суд першої інстанції авідповідно до вимог постанови Пленуму Верховного Суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» № 14 від 23.12.2015 р., врахував обставини вчинення кримінального правопорушення, мотиви допущення обвинуваченим порушень правил безпеки дорожнього руху, ставлення ОСОБА_4 до своєї протиправної поведінки та її наслідків.

Обвинувачений на час дорожньо-транспортної пригоди не перебував в стані алкогольного сп’яніння, що підтверджується результатом токсикологічного дослідження № 1609 Хмельницького обласного наркологічного диспансеру (т.1 а.п. 33), висновком Шепетівської ЦРЛ щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп’яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції (т.1 а.п. 34); з місця пригоди не зник, викликав поліцію та швидку допомогу; надавав кошти на лікування потерпілої, частково відшкодував заподіяну моральну шкоду; неповнолітня потерпіла та її законний представник не мають претензій до обвинуваченого ОСОБА_4 Крім того, на утриманні обвинуваченого знаходиться малолітня дитина, дружина перебуває у відпустці по догляду за дитиною до досягнення трирічного віку, тому застосування додаткового виду покарання, передбаченого санкцією ч.2 ст.286 КК України, позбавить обвинуваченого засобів на утримання сім’ї.

Суд першої нстанції при призначенні покарання відповідно до вимог ст.65 КК України врахував ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини що пом’якшують покарання та прийшов до обґрунтованого висновку про призначення покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК України у виді позбавлення волі із звільненням від відбування покарання без позбавлення права керування транспортними засобами.

За таких обставин безпідставними є посилання апеляційної скарги прокурора на неправильне застосування судом закону України про кримінальну відповідальність та невідповідність призначеного покарання тяжкості кримінального правопорушення і особі обвинуваченого через його м’якість.

Не заслуговують на увагу доводи апеляційної скарги захисника обвинуваченого про те, що суд не дав належної оцінки показам обвинуваченого ОСОБА_4, потерпілої ОСОБА_2, свідків ОСОБА_10, ОСОБА_11, ОСОБА_15

Суд першої інстанції дав належну оцінку показам обвинуваченого, потерпілої, свідкам відповідно до вимог ст.94 КПК України у сукупності з іншими доказами по справі та правильно зазначив у вироку покази вказаних осіб.

Безпідставними є посилання апеляційної скарги захисника обвинуваченого, що згідно протоколу огляду місця ДТП від 18.10.2017 р. усі дані свідчать про те, що наїзд стався за межами дії знаку «Пішохідний перехід», а тому суд зробив помилковий висновок, про місце наїзду на пішохідному переході.

Відповідно до протоколу огляду місця події від 18.10.2017 р. зі схемою та фото таблицями до нього умовне місце наїзду на пішохода відбулося на пішохідному переході на відстані 1 м. від краю правої частини дороги.

Тому необґрунтованими є і доводи апеляційної скарги, що судом не встановлювалося чи були порушені Правила дорожнього руху потерпілою.

Не впливають на законність вироку суду твердження захисника обвинуваченого про те, що слідчий безпідставно вказав, що ОСОБА_4 перевищив швидкість, оскільки експерт ОСОБА_14 у висновку № 487 від 21.11.2017 р. зазначив, що швидкість автомобіля до ДТП була 54,4 – 56,9 км./год. Тому обвинувачений п.12.4. Правил дорожнього руху України не порушував.

Судом першої інстанції виключено з обвинувачення порушення ОСОБА_4 вимог п. 12.4 Правил дорожнього руху України (в редакції, чинній на день скоєння злочину), яким визначено, що в населених пунктах рух транспортних засобів дозволяється із швидкістю не більше 60 км/год, оскільки за обвинувальним актом він обвинувачується у скоєнні дорожньо-транспортної пригоди під час керування автомобілем зі швидкістю 54,4 км/год, що не є порушенням вимог зазначеного пункту Правил дорожнього руху України.

Крім того, судом також виключено порушення ОСОБА_4 вимог п. 12.2 Правил дорожнього руху України, згідно якого у темну пору доби та в умовах недостатньої видимості швидкість руху повинна бути такою, щоб водій мав змогу зупинити транспортний засіб у межах видимості дороги, оскільки з формулювання обвинувачення не слідує викладу обставин обвинувачення на порушення вимог вказаного пункту Правил дорожнього руху. За даними протоколу огляду місця події на місці ДТП наявне вуличне освітлення, видимість добра, без опадів, туману.

Відповідно до висновку експерта № 487А від 21.11.2017 р. швидкість руху автомобіля НОМЕР_3 складає 54,4 – 56,9 км/год, тому безпідставним є посилання захисника обвинуваченого, що швидкість автомобіля власником якого є ТОВ «Подільський господар – 2004» під керуванням ОСОБА_4 експертом не визначена і суд безпідставно відмовив у клопотанні обвинуваченого про призначення повторної експертизи.

Необгрунтованими є доводи про те, що органами досудового розслідування не були допитані особи відповідальні за випуск автотранспорту СТОВ «Подільський господар – 2004» для встановлення хто винен у тому, що автомобіль належний товариству був випущений без огляду на справність гальмівної системи та спідометра, що впливає на ступінь вини ОСОБА_4 та може свідчити про скоєння злочину відповідальними особами товариства.

Відповідно до висновку експерта №466А від 17.11.2017 року на момент огляду рульове керування та гальмова система автомобіля НОМЕР_2 перебували у працездатному стані та у повній мірі виконували функції, що передбачені конструкцією. Несправностей вказаних систем, які б мали місце до ДТП і впливали на керованість даного транспортного засобу не встановлено.

Доводи про те, що висновок експертизи № 466 А від 17.11.2017 р. не є належним доказом по справі, оскільки особа, яка її проводила не мала права проводити експертизу через відсутність спеціалізованого діагностичного обладнання на законність вироку суду не впливають.

Висновок експертизи № 466 А від 17.11.2017 р. відповідає вимогам ст.ст. 101,102 КПК України, експерт попереджений про відповідальність за завідомо неправдивий висновок та відмову без поважних причин від виконання покладених на нього обов’язків за ст.ст.384, 385 КК України, і підстав визнавати вказаний висновок експертизи неналежним доказом колегія суддів не вбачає.

Необгрунтовании є доводи скарги захисника обвинуваченого, що судом безпідставно стягнуто на користь Шепетівської районної державної адміністрації кошти на лікування потерпілої, оскільки засновником Шепетівської Центральної районної лікарні є Шепетівська районна рада.

Суд правильно стягнув з ОСОБА_4В на користь Шепетівської районної державної адміністрації для перерахування комунальному закладу Шепетівської районної ради «Шепетівська ЦРЛ» кошти за лікування потерпілої, оскільки Шепетівська ЦРЛ фінансується з районного бюджету, розпорядником коштів якого є Шепетівська райдержадміністрація через Управління фінансів.

Право прокурора на звернення до суду з позовом в інтересах держави передбачене ст.36 п.12, ст.128 ч.3 КПК України, ст.23 Закону України «Про прокуратуру», а тому не заслуговують на увагу доводи захисника обвинуваченого про те, що прокурор не вправі звертатися до суду з позовом про стягнення витрат, понесених медичними закладами на лікування потерпілої.

Відповідно до ч.2 ст.124 КПК України у разі ухвалення обвинувального вироку суд стягує з обвинуваченого на користь держави документально підтверджені витрати на залучення експерта.

Тому суд обґрунтовано стягнув з ОСОБА_4 на користь держави судові витрати у сумі 2571 грн 52 коп. за проведення експертиз.

Вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим і підстав для його зміни або скасування колегія суддів не вбачає.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 407, 418, 419 КПК України, колегія суддів, -

п о с т а н о в и л а :

Вирок Шепетівського міськрайонного суду від 03 березня 2018 року залишити без змін, а апеляційні скарги захисника обвинуваченого ОСОБА_4 – адвоката ОСОБА_5, цивільного відповідача ТОВ «Подільський господар», прокурора – без задоволення.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її оголошення, на неї може бути подана касаційна скарга до суду касаційної інстанції протягом трьох місяців з дня проголошення.

Судді: /підписи/

Згідно з оригіналом:

суддя Апеляційного суду

Хмельницької області ОСОБА_1