Ухвала суду № 74624199, 12.06.2018, Тернопільський міськрайонний суд Тернопільської області

У Х В А Л А

12.06.2018 Справа №607/10314/18

Суддя Тернопільського міськрайонного суду Сливка Л.М., розглянувши матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Україна в особі управління Державної казначейської служби України в м. Тернополі, третя особа на стороні відповідача – Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відшкодування шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернувся до Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області із позовом до відповідача ОСОБА_2 Україна в особі управління Державної казначейської служби України в м.Тернополі, третя особа на стороні відповідача – Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відшкодування шкоди в розмірі 34951,65 гривень. В обґрунтування вимог покликається на те, що з 17 грудня 2016 року він, як суддя в відставці, отримує у Тернопільському об’єднаному управлінні Пенсійного фонду України Тернопільської області щомісячне довічне грошове утримання. Щомісячно з його довічного грошового утримання утримувався податок з доходів фізичних осіб та військовий збір. За період з 17 грудня 2016 року по лютий 2018 року включно розмір утриманого податку на доходи фізичних осіб становить 32 263 гривень 06 копійок та 2688,59 гривень – військовий збір. Рішенням Конституційного Суду України за №1-р/2018 від 27 лютого 2018 року визнано такими, що не відповідають Конституції України положення Законів щодо оподаткування пенсій та щомісячного довічного грошового утримання. З цих підстав просить стягнути з державного бюджету на його користь матеріальну шкоду у вигляді утриманого податку та військового збору за період з 17 грудня 2016 року по лютий 2018 року у розмірі 34 951,65 гривень завдану йому внаслідок прийняття Верховною радою України неконституційного Закону.

Протоколом повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2018 року матеріали вказаної цивільної справи розподілено для розгляду судді Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Сливка Л.М., у зв’язку із заявленням самовідводу суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області Черніцькою І.М.

Вивчивши надані матеріали, суддя приходить до висновку про неможливість розгляду даної справи з огляду на наступне.

Позивач ОСОБА_1, суддя у відставці, є колишнім суддею Тернопільського міськрайонного суду Тернопільської області, із яким суддя Сливка Л.М. працювала упродовж тривалого часу в одному колективі та продовжує підтримувати із ним приятельські відносини.

Відповідно до вимог п.5 ч.1 ст.36 ЦПК України, суддя не може розглядати справу і підлягає відводу (самовідводу), якщо є інші обставини, які викликають сумнів в неупередженості або об'єктивності судді.

Згідно з вимогами ч.1 ст.39 ЦПК України, з підстав, зазначених у статтях 36, 37, і 38 цього Кодексу, суддя, секретар судового засідання, експерт, спеціаліст, перекладач зобов'язані заявити самовідвід.

Положеннями ст.40 ЦПК України передбачено, що питання про відвід (самовідвід) судді може бути вирішено як до, так і після відкриття провадження у справі. Питання про відвід судді вирішує суд, який розглядає справу. Суд задовольняє відвід, якщо доходить висновку про його обґрунтованість. Суд вирішує питання про відвід судді без повідомлення учасників справи. Питання про самовідвід судді вирішується в нарадчій кімнаті ухвалою суду, що розглядає справу.

Відповідно до вимог ч.4 ст.10 ЦПК України, суд застосовує при розгляді справ Конвенцію про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року і протоколи до неї, згоду на обов’язковість яких надано Верховною Радою України, та практику Європейського суду з прав людини як джерело права.

Положеннями п. 1 ст.6 Конвенції про захист прав людини та основних свобод встановлено, що кожен при вирішенні питання щодо його прав та обовязків має право на справедливий і відкритий розгляд справи впродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Відповідно до вимог ст.15 Кодексу суддівської етики, неупереджений розгляд справ є основним обов’язком судді. Суддя має право заявити самовідвід у випадках, передбачених процесуальним законодавством, у разі наявності упередженості щодо одного з учасників процесу, а також у випадку, якщо судді з його власних джерел стали відомі докази чи факти, які можуть вплинути на результат розгляду справи. Суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи у разі неможливості ухвалення ним об’єктивного рішення у справі.

Згідно з приписами п.2.5 «Бангалорських принципів поведінки судді» (схвалені резолюцією 2006/23 Економічної та Соціальної ради ООН від 27 липня 2006 року), суддя заявляє самовідвід від участі в розгляді справи в тому випадку, якщо для нього не є можливим винесення об'єктивного рішення у справі, або в тому випадку, коли у стороннього спостерігача могли б виникнути сумніви у неупередженості судді.

Відповідно до положень п.12 висновку №1 (2001) Консультативної ради європейських судів для Комітету міністрів Ради Європи про стандарти незалежності судових органів та незмінюваність суддів, незалежність судової влади означає повну неупередженість із боку суддів. При винесенні судових рішень щодо сторін у судовому розгляді судді повинні бути безсторонніми, вільними від будь-яких зв'язків, прихильності чи упередження, що впливає або може сприйматися як таке, що впливає, на здатність судді приймати незалежні рішення. У цьому випадку незалежність судової влади є втіленням загального принципу: "Ніхто не може бути суддею у власній справі". Значення цього принципу виходить далеко за конкретні інтереси певної сторони у будь-якій суперечці. Судова влада повинна користуватися довірою не тільки з боку сторін у конкретній справі, але й з боку суспільства в цілому. Суддя повинен не тільки бути реально вільним від будь-якого невідповідного упередження або впливу, але він або вона повинні бути вільними від цього й в очах розумного спостерігача. В іншому випадку довіра до незалежності судової влади буде підірвана.

У рішеннях Європейського суду з прав людини «Білуха проти України» від 09.11.2006, «Газета Україна-Центр проти України» від 15.07.2010 ЄСПЛ вказував, що наявність безсторонності відповідно до п. 1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод повинна визначатися за суб'єктивним та об'єктивним критеріями. Відповідно до суб'єктивного критерію беруться до уваги особисті переконання та поведінка окремого судді, тобто чи виявляв суддя упередженість або безсторонність у даній справі. Відповідно до об'єктивного критерію визначається, серед інших аспектів, чи забезпечував суд як такий та його склад відсутність будь-яких сумнівів у його безсторонності. У кожній окремій справі слід вирішувати, чи мають стосунки, що розглядаються, таку природу та ступінь, що свідчать про небезсторонність суду. При вирішенні того, чи є у справі обґрунтовані причини побоюватися, що певний суддя був небезсторонній, позиція заінтересованої особи є важливою, але не вирішальною. Вирішальним же є те, чи можна вважати такі побоювання об'єктивно обґрунтованими. З огляду на це, навіть зовнішні прояви можуть мати певну важливість або, іншими словами, «правосуддя повинно не тільки чинитися, повинно бути також видно, що воно чиниться». Важливим питанням є довіра, яку суди повинні вселяти в громадськість у демократичному суспільстві.

З урахуванням наведеного, з метою уникнення сумнівів у неупередженості та об'єктивності судді Тернопільського міськрайонного суду Сливки Л.М. та належної довіри сторін до суду, суддя вважає за необхідне заявити самовідвід у вказаній цивільній справі.

На підставі вищенаведеного та керуючись ст.ст. 36-40 Цивільного процесуального кодексу України, суддя,

ПОСТАНОВИВ:

Прийняти самовідвід судді Сливки Л. М. у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 Україна в особі управління Державної казначейської служби України в м.Тернополі, третя особа на стороні відповідача – Тернопільське об’єднане управління Пенсійного фонду України Тернопільської області про відшкодування шкоди.

Справу передати в канцелярію суду для повторного визначення судді автоматизованою системою документообігу суду.

Ухвала остаточна та оскарженню не підлягає.

Головуючий суддяОСОБА_3