Ухвала суду № 74623661, 06.06.2018, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/965/15-кГоловуючий у 1-й інстанції Мочальська В.М Провадження № 11-кп/789/73/18 Доповідач - Сарновський В.Я.Категорія - ч. 2 ст. 296, ч. 3 ст. 296 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 р. Колегія суддів судової палати в кримінальних справах апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого судді - Сарновського В.Я.

суддів - Стадник О. Б., Лекан І. Є.,

при секретарі — ОСОБА_1,

з участю - прокурора — ОСОБА_2,

обвинувачених — ОСОБА_3,

ОСОБА_4,

захисників — ОСОБА_5, ОСОБА_6,

розглянула у відкритому судовому засіданні в місті Тернополі кримінальне провадження за апеляційними скаргами прокурора Кременецької місцевої прокуратури ОСОБА_7, захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 на вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року,

ВСТАНОВИЛА:

Вказаним вироком:

ОСОБА_8, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_2, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше судимого:

-12.12.2012 року Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.3 ст.185 КК України до 3 років позбавлення волі, на підставі ст.104 КК України звільнений від відбування покарання з іспитовим строком на 1 рік;

-23.12.2014 року Кременецьким районним судом Тернопільської області за ч.1 ст.296 КК України із застосуванням ст.69 КК України до штрафу в розмірі 1700 грн.

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України та призначено йому покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі п.“а” ст.1 Закону України “про амністію у 2016 році” ОСОБА_8 звільнено від відбування покарання.

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_5, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначено йому покарання - 4 роки позбавлення волі.

На підставі п.“а” ст.1 Закону України “про амністію у 2016 році” ОСОБА_3 звільнено від відбування покарання.

ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_6, уродженця та жителя ІНФОРМАЦІЯ_7, зареєстрованого ІНФОРМАЦІЯ_8, ІНФОРМАЦІЯ_3, не одруженого, не працюючого, раніше не судимого,

визнано винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст.296 КК України та призначено йому покарання - 4 роки обмеження волі.

На підставі ст.75 КК України звільнено ОСОБА_4 від призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком на 2 роки.

Відповідно до п.п.1,2 ст.76 КК України зобов’язано ОСОБА_4 періодично з’являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання.

Питання щодо речових доказів та судових витрат вирішено.

Згідно з вироком суду, 12.01.2015 року, приблизно о 00.40 год., неповнолітній ОСОБА_8, який раніше судимий за хуліганство, перебував неподалік приміщення готелю «Острів», що по вул.Дубенській м.Кременець Тернопільської області. Біля приміщення готелю «Острів» перебували ОСОБА_9, його батько ОСОБА_10 та неповнолітній ОСОБА_11. Побачивши вищевказаних осіб, у неповнолітнього ОСОБА_8 виник злочинний намір на вчинення хуліганських дій.

Реалізовуючи свій злочинний намір, 12.01.2015 року, приблизно о 00.40 год., ОСОБА_8 підійшов до ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, почав агресивно та зверхньо розпитувати чому вони перебувають на вул. Дубенській м. Кременець Тернопільської області. ОСОБА_10 почав пояснювати, що вони разом чекають автобуса, оскільки повинні їхати по справах. ОСОБА_8 це обурило у зв’язку з чим, останній почав погрожувати, що покличе своїх друзів та поб’є чоловіків. Після цього, ОСОБА_8 пішов в напрямку нічного клубу «Аква», що по вул. Дубенська м. Кременець Тернопільської області. Згодом, приблизно через 20 хвилин до ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 підбігли ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлені слідством особи. Побачивши вищевказаних осіб, у ОСОБА_3, ОСОБА_4 виник злочинний намір на вчинення хуліганських дій.

В цей час, ОСОБА_8, порушуючи моральні принципи, виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно з хуліганських спонукань, перебуваючи в громадському місці, наніс один удар головою в область носа ОСОБА_9, від чого останній впав на асфальтне покриття. Після вказаного, коли ОСОБА_9 лежав на асфальтовому покритті, ОСОБА_8 спільно з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, порушуючи моральні принципи, виражаючи явну неповагу до суспільства, безпричинно з хуліганських спонукань, перебуваючи в громадському місці, почали наносити численні удари ногами (більше 10 ударів) по тілу та голові ОСОБА_9, зокрема ОСОБА_8 наніс декілька ударів ногами по голові, спині та ногах ОСОБА_9, що тривало приблизно 1 хв. Після чого ОСОБА_9 піднявся та хотів втекти від вказаних хлопців, в тому числі від ОСОБА_8, однак пробігши декілька метрів ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 його наздогнали, збили з ніг та знову почали наносити численні удари ногами та руками (більше 20 ударів) по тілу та голові ОСОБА_9, внаслідок чого останній втратив свідомість, зокрема ОСОБА_8 наніс декілька ударів ногами та руками по голові, спині та ногах ОСОБА_9. Під час спричинення ОСОБА_9 тілесних ушкоджень ОСОБА_8 та вище вказані особи пошкодити куртку ОСОБА_9 вартістю 480 (чотириста вісімдесят) гривень та футболку вартістю 66 (шістдесят шість) гривень, загальна сума спричинених матеріальних збитків становить 546 (п’ятсот сорок шість) гривень.

В той час біля ОСОБА_9 перебував ОСОБА_11, якого збила з ніг невстановлена слідством особа, внаслідок чого він впав на асфальтове покриття на відстані приблизно 1 метра від ОСОБА_9 Лежачи на асфальтовому покритті обличчям вниз ОСОБА_11 почали наносити численні удари (приблизно 15 ударів загалом) в голову, живіт і по тулубу руками і ногами ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи, що тривало приблизно 1 хв., зокрема ОСОБА_8 наніс декілька ударів руками і ногами в голову, живіт і по тулубу ОСОБА_11. В той же час ОСОБА_3, ОСОБА_8 та ОСОБА_4 періодично наносили удари ОСОБА_11. Після нанесених ударів ОСОБА_11, останній від сильного болю ледь піднявся на ноги та втік, а ОСОБА_8 разом з вище зазначеними особами продовжував наносити удари ОСОБА_9

Після побиття ОСОБА_9 вказана група осіб, у складі ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та невстановлених слідством осіб перейшла до ОСОБА_10, який стояв біля воза з кіньми, неподалік приміщення готелю «Острів», що по вул. Дубенська м. Кременець та який попередньо намагався відтягнути від свого сина ОСОБА_9 осіб, що наносили удари його синові, в тому числі ОСОБА_8. Однак невстановлені слідством особи не дали йому цього зробити. Після чого до ОСОБА_10 підійшли ОСОБА_3, ОСОБА_4, ОСОБА_8 та невстановлені слідством особи, які почали йому наносити численні удари руками, зокрема ОСОБА_8 наніс декілька ударів руками по різних частинах тіла ОСОБА_10, ОСОБА_3 наніс декілька ударів руками по тулубу ОСОБА_10, а ОСОБА_4 наніс декілька ударів руками по тулубу ОСОБА_10 Перебуваючи біля воза з кіньми вказана група осіб вчинила хуліганські дії, в тому числі ОСОБА_8, який пошкоджував віз, безсоромно нецензурно виражався, гнався за ОСОБА_10, в тому числі від місця де знаходився вище вказаний віз до автовокзалу по вул. Дубенська м. Кременець, під час чого завдав ОСОБА_10 удари руками і ногами по різних частинах тіла. Вказаний конфлікт тривав приблизно 7 хв.

Після цього ОСОБА_8 разом з ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановленими слідством особами, перемістилися на автовокзал по вул.Дубенська м.Кременець на якому перебувало близько п’ятнадцяти чоловік та продовжували вчиняти хуліганській дії. Зокрема ОСОБА_8 з винятковим цинізмом, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі безсоромно та непристойно гучно нецензурно виражався, підходив до кожного з осіб, що перебували на автовокзалі та провокував конфлікт. Незважаючи на те, що певні особи, зокрема ОСОБА_12 та ОСОБА_13 намагалися словесно припинити дії ОСОБА_8, останній тривалий час уперто їх не припиняв, а навпаки за участю інших невстановлених слідством осіб, наніс декілька ударів руками і ногами по тілу ОСОБА_12 та руками по голові ОСОБА_13.

Хуліганські дії зі сторони ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 та невстановлених слідством осіб тривали на автовокзалі приблизно 15 хв. і припинилися після того, як ОСОБА_12 подзвонив з мобільного телефону на номер «102». Після вказаного дзвінка ОСОБА_8 та вказані особи втекли з автовокзалу.

Даними діями ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 спричинили тілесні ушкодження у виді рани носа, синця та садна лобової та синці потиличної ділянок голови, синці різних поверхонь ділянки грудної клітки і садна ліктів, які за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень із короткочасним розладом здоров’я ОСОБА_9, синець в ділянці лівої половини спини, що за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень ОСОБА_10 та синець правої тьмяно скроневої ділянки голови і внутрішньо шкірні крововиливи на задній поверхні ділянки грудної клітини, що за ступенем тяжкості належать до легких тілесних ушкоджень неповнолітньому ОСОБА_11. Крім того, ОСОБА_9 було пошкоджено куртку вартістю 480 (чотириста вісімдесят) гривень та футболку вартістю 66 (шістдесят шість) гривень, загальна сума спричинених матеріальних збитків становить 546 (п’ятсот сорок шість) гривень.

Особлива зухвалість в діях ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 проявилась в тому, що останні спричинили тілесні ушкодження ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11, грубо та безпричинно принизили честь та гідність останніх в громадському місці, спричинили матеріальну шкоду ОСОБА_9 на загальну суму 546 (п’ятсот сорок шість) гривень. Крім вказаного, хуліганські дії ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 супроводжувалися винятковим цинізмом, з демонстрацією зневаги до загальноприйнятих норм моралі, коли останні безсоромно та непристойно гучно нецензурно виражалися, провокували конфлікти в громадському місці.

В апеляційних скаргах:

-прокурор Кременецької місцевої прокуратури ОСОБА_7 просить вирок Кременецького районного суду від 20 грудня 2017 року стосовно ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати, постановити новий вирок, яким ОСОБА_4 визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.296 КК України та призначити покарання у вигляді 4 років 6 місяців позбавлення волі, на підставі ст. 75 КК України ОСОБА_4 звільнити від призначеного покарання і встановити йому іспитовий строк терміном на 2 роки, покласти на нього обов’язки, передбачені п.п.1,2 ст.76 КК України. Своє прохання прокурор мотивував тим, що призначене судом покарання не відповідає ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого ОСОБА_4 Судом також не враховано, що ОСОБА_4 вчинив умисний злочин з групою неповнолітніх осіб, перебуваючи у стані алкогольного сп’яніння, що обтяжує покарання та підвищує його суспільну небезпеку.

-захисник обвинуваченого ОСОБА_3-адвокат ОСОБА_6 просить вирок Кременецького районного суду від 20 грудня 2017 року щодо обвинувачення ОСОБА_3 - скасувати, а кримінальне провадження щодо нього закрити на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України, з наступних підстав. Зазначаючи у вироку, що вина обвинуваченого ОСОБА_3 підтверджується показаннями потерпілих та свідків, суд першої інстанції не зауважив, що показання усіх потерпілих і свідків між собою не узгоджуються, є суперечливими, ніхто з зазначених осіб не дав чітких показань, які саме хуліганські дії вчиняв ОСОБА_3, в чому вони були виражені, кому і які тілесні ушкодження ним було заподіяно. Навпаки, з показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що він не бачив, хто йому завдавав ударів, оскільки лежав обличчям до землі та закривався руками від ударів. Аналогічні показання надали потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Свідок ОСОБА_12 зазначив, що серед осіб, які порушували громадський спокій, були 2 високі хлопці, яких немає серед обвинувачених, а також повідомив, що ОСОБА_3 не брав участі у хуліганських діях, а спілкувався з ОСОБА_12 Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили, що не було видно учасників бійки, оскільки було темно. Крім показань потерпілих і свідків, як на доказ винуватості ОСОБА_3 суд першої інстанції послався на висновки судових експертиз, що підтверджують наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, пошкоджень їхнього одягу, тощо, що не може бути доказом причетності ОСОБА_3 до хуліганських дій, а також на протоколи впізнання особи за фотознімками за участю ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які апелянт вважає недопустимими доказами, оскільки вони отримані з порушенням вимог процесуального закону.

-обвинувачений ОСОБА_4 просить вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року щодо обвинувачення ОСОБА_4 скасувати та закрити щодо нього кримінальне провадження на підставі п. 2 ч. 1 ст. 284 КПК України. Свої вимоги мотивує тим, що зазначаючи у вироку, що його вина підтверджується показаннями потерпілих та свідків, суд першої інстанції не зауважив, що показання усіх потерпілих і свідків між собою не узгоджуються, є суперечливими, ніхто з зазначених осіб не дав чітких показань, які саме хуліганські дії він вчиняв, в чому вони були виражені, кому і які тілесні ушкодження ним було заподіяно. Навпаки, з показань потерпілого ОСОБА_9 вбачається, що він не бачив, хто йому завдавав ударів, оскільки лежав обличчям до землі та закривався руками від ударів. Аналогічні показання надали потерпілі ОСОБА_10 та ОСОБА_11 Свідок ОСОБА_12 зазначив, що серед осіб, які порушували громадський спокій, були 2 високі хлопці, яких немає серед обвинувачених. Свідки ОСОБА_14 та ОСОБА_15 повідомили, що не було видно учасників бійки, оскільки було темно. Крім показань потерпілих і свідків, як на доказ його винуватості суд першої інстанції послався на висновки судових експертиз, що підтверджують наявність у потерпілих тілесних ушкоджень, пошкоджень їхнього одягу, тощо, що не може бути доказом його причетності до хуліганських дій, а також на протоколи впізнання особи за фотознімками за участю ОСОБА_9, ОСОБА_11, ОСОБА_13, ОСОБА_14, які апелянт вважає недопустимими доказами, оскільки вони отримані з порушенням вимог процесуального закону. В оскаржуваному вироку не зазначено форми вини та мотивів кримінального правопорушення апелянта, не наведено достатніх, належних та допустимих доказів, кожен з яких окремо та разом у їх сукупності, свідчили би про його винуватість у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 296 КК України.

Заслухавши суддю-доповідача, обвинувачених та захисників, які заперечили проти апеляційної скарги прокурора і підтримали апеляційні скарги сторони захисту з наведених у них мотивів, прокурора, яка підтримала змінену апеляційну скаргу державного обвинувача у даному провадженні та вважає безпідставними апеляційні скарги обвинуваченого та захисника, перевіривши матеріали кримінального провадження та обговоривши доводи апеляційних скарг, колегія суддів прийшла до наступних висновків.

Відповідно до вимог ст.370 КПК України судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

У мотивувальній частині обвинувального вироку, згідно з п.2 ч.3 ст.374 КПК України, мають бути зазначені: формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, із зазначенням місця, часу, способу вчинення, наслідків, форми вини і мотивів кримінального правопорушення; стаття (частина статті) закону України про кримінальну відповідальність, що передбачає відповідальність за кримінальне правопорушення, винним у вчиненні якого визнається обвинувачений; докази на підтвердження встановлених судом обставин, а також мотиви неврахування окремих доказів.

Наведених вимог судом першої інстанцій не дотримано, оскільки при формулюванні обвинувачення, визнаного доведеним, суд усупереч цих вимог закону не зазначив форму вини обвинувачених і мотиви вчинення ними злочину, тобто, не зазначив обставин, які відповідно до ст.91 КПК України підлягають доказуванню у кримінальному провадженні та мають бути встановлені в рішенні суду.

Крім того, серед обставин, які визнані судом доведеними не вказано які саме конкретні дії обвинувачених ОСОБА_3 і ОСОБА_4 призвели до грубого порушення громадського порядку, в чому вони виразились, кому з потерпілих та у який спосіб кожен з цих обвинувачених заподіював тілесні ушкодження та вчиняв інші дії, які свідчать про наявність складу злочину, передбаченого ст.296 КК України.

Як вбачається з обвинувального акту від 17 травня 2017 року (а.с.17-27 т.2), органом досудового розслідування ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 обвинувачувались у тому, що 12 січня 2015 року на вулиці м.Кременець кожен з них зокрема наніс декілька ударів ногами та руками по голові, спині та ногах потерпілого ОСОБА_9, а також в голову, живіт і по тулубу потерпілому ОСОБА_11 Також, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 пошкоджували віз, нецензурно виражались та гонили ОСОБА_16, при цьому ОСОБА_3 наніс декілька ударів руками по тулубу ОСОБА_10, а ОСОБА_4 наніс декілька ударів руками по голові та тулубу ОСОБА_10 Після вказаного, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 перемістилися на автовокзал де кожен з них зокрема з винятковим цинізмом, демонструючи зневагу до загальноприйнятих норм моралі безсоромно та непристойно гучно нецензурно виражався, підходив до кожного з осіб, що перебували на автовокзалі та провокував конфлікт і, незважаючи на те, що певні особи, зокрема ОСОБА_12 та ОСОБА_13 намагалися словесно припинити дії кожного з них, ОСОБА_8, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тривалий час уперто їх не припиняли.

Також, в обвинуваченні вказано, що: діями ОСОБА_8 спричинено тілесні ушкодження потерпілому ОСОБА_9 та пошкоджено його майно і принижено честь і гідність; діями ОСОБА_3 і ОСОБА_4 спричинено тілесні ушкодження потерпілим ОСОБА_9, ОСОБА_10 та ОСОБА_11 та принижено їх честь і гідність, пошкоджено майно ОСОБА_9

Разом з тим, у вироку серед обставин, які суд визнав доведеними, не вказано жодних конкретних дій ОСОБА_3 та ОСОБА_4 під час побиття кожного потерпілих та під час подій на автовокзалі. Також, суд вказав, що потерпілому ОСОБА_10 по різних частинах тіла завдавав ударів ОСОБА_8, а не ОСОБА_3 та ОСОБА_4, як про це стверджувалось в обвинувальному акті від 17 травня 2017 року. В той же час, суд узагальнено зазначив, що діями всіх трьох обвинувачених завдано тілесні ушкодження всім трьом потерпілим.

Як слідує зі змісту вироку жодних мотивів, з яких суд не визнав доведеними вчинення ОСОБА_3 та ОСОБА_4 тих дій, про які вказано в обвинувальному акті, в ньому не наведено. Також, не обгрунтовано висновки суду про нанесення обвинуваченим ОСОБА_8 тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_10 Тобто, дії ОСОБА_3 та ОСОБА_4 по вчиненню хуліганства викладені у вироку узагальнено, а при встановленні обставин вчинення цього злочину ОСОБА_8 суд частково вийшов за межі пред’явленого обвинувачення.

З огляду на вищевказане, чіткість та конкретність викладення у вироку фактичних обставин скоєного кримінального правопорушення викликає сумнів, а тому вирок місцевого суду не може вважатися таким, що відповідає вимогам процесуального закону.

Крім того, правильне відображення фактичних обставин кримінального правопорушення має суттєве значення не тільки для аргументації висновків суду про доведеність винуватості особи, але й для реалізації права на захист, оскільки наведені у вироку фактичні дані в своїй сукупності мають давати повне уявлення стосовно кожного з елементів складу кримінального правопорушення.

Таким чином, в ході апеляційного розгляду встановлено, що викладене у вироку формулювання обвинувачення, визнаного судом доведеним, не містить зазначення форми вини і мотивів кримінального правопорушення, а також мотивів неврахування окремих доказів, тобто не відповідає вимогам ч.2 ст.374 КПК України, що колегія суддів відносить до істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, що відповідно до ст.ст.409,412 КПК України є підставою для скасування вироку.

У зв’язку з цими порушеннями, ухвалене судове рішення, що не відповідає вимогам ст.374 КПК України у будь-якому разі повинно бути визнане незаконним з призначенням нового розгляду в суді першої інстанції.

Крім того, задоволення апеляційних скарг в частині постановлення апеляційним судом нового рішення в даному випадку неможливе з огляду на вимоги ст.22, ст.23, ч.3 ст.404 КПК України, за змістом яких з’ясування та оцінка судом обставин провадження можливі лише шляхом безпосереднього дослідження відповідних доказів, а суд апеляційної інстанції може дослідити докази лише за клопотанням учасників провадження.

В апеляційних скаргах, під час підготовки та в ході апеляційного розгляду сторонами провадження не було заявлено клопотань про повторне дослідження доказів, а тому вони не можуть бути досліджені апеляційним судом, що в свою чергу позбавляє можливості дати їм будь-яку іншу оцінку чи вважати доведеними інші обставини ніж ті, які вказані у вироку суду першої інстанції.

Враховуючи наведене та беручи до уваги положення ч.6 ст.9, п.6 ч.1 ст.407 КПК України, колегія суддів вважає необхідним в даному випадку призначити новий розгляд у першій інстанції в іншому складі суду, в ході якого необхідно усунути вказані недоліки, повно і всебічно розглянути матеріали кримінального провадження, давши належну оцінку всім зібраним у справі доказам в їх сукупності. Перевірити обгрунтованість доводів сторони захисту, в тому числі щодо недопустимості здобутих під час досудового розслідування доказів, дати цим доводам належну правову оцінку і постановити законне, обгрунтоване та вмотивоване рішення з дотриманням усіх вимог кримінального та кримінального процесуального закону.

Керуючись ст.ст. 404-419 КПК України, колегія суддів ухвалила

у х в а л и л а :

Апеляційні скарги прокурора Кременецької місцевої прокуратури ОСОБА_7, захисника обвинуваченого ОСОБА_3-адвоката ОСОБА_6 та обвинуваченого ОСОБА_4 задовольнити частково.

Вирок Кременецького районного суду Тернопільської області від 20 грудня 2017 року відносно ОСОБА_8, ОСОБА_3, ОСОБА_4 скасувати і призначити у даному кримінальному провадженні новий судовий розгляд в суді першої інстанції в іншому складі суду.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_17