Рішення № 74622288, 08.06.2018, Шевченківський районний суд міста Харкова (до 25.04.2025 - Дзержинський районний суд м. Харкова)

Справа № 638/18785/17

Провадження № 2/638/986/18

ЗАОЧНЕ РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

08 червня 2018 року Дзержинський районний суд м. Харкова у складі:

головуючого - судді Семіряд І.В.,

при секретарі - Романовій О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Харкові цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: Департамент державної реєстрації Харківської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням,

В С Т А Н О В И В:

Позивач звернулася до суду з позовом до відповідача в якому просила визнати відповідача такою, що втратила право користування належною їй на праві власності квартирою АДРЕСА_1. Посилалася на ті обставини, що відповідачка не проживає в квартирі з 1996 року і не цікавиться нею, потреби в квартирі для проживання відповідачка не має. Вона тривалий час не приймає участі в утриманні квартири і оплаті комунальних послуг. Особистих речей, документів або будь-якого майна відповідачки в квартирі не має. Таким чином, позивач вказує на те, що відповідач не проживає в квартирі більше одного року, а тому втратила право користування.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримала і просила задовільнити.

Відповідач та представник третьої особи в судове засідання не з'явились, про час та місце слухання справи були повідомлені вчасно та належним чином, відповідач про причини неявки суд не сповістила, заперечень проти позову не надала.

За таких обставин суд вважає можливим розгляд справи у їх відсутність та ухвалення заочного рішення у справі на підставі наявних матеріалів.

У відповідності до ст. ст. 12,13 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребування судом у передбачених цим Кодексом випадках.

Відповідно до положень ст. 41 Конституції України, кожен має право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Право приватної власності набувається в порядку, визначеному законом.

Згідно ст. 317 Цивільного кодексу України власникові належать права володіння, користування та розпорядження своїм майном.

Статтею 319 Цивільного кодексу України встановлено, що власник володіє, користується, розпоряджається своїм майном на власний розсуд. Власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать закону.

Частиною 1 ст. 321 Цивільного кодексу України регламентовано, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.

Відповідно до ч. 2 ст. 386 Цивільного Кодексу України, власник, який має підстави передбачати можливість порушення свого права власності іншою особою, може звернутися до суду з вимогою про заборону вчинення нею дій, які можуть порушити його право, або з вимогою про вчинення певних дій для запобігання такому порушенню.

Власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном (ст. 391 ЦК України).

Відповідно до ст. 7 Закону України від 11 грудня 2003 року «Про свободу пересування та вільний вибір місця проживання в Україні»зняття з реєстрації місця проживання здійснюється протягом семи днів на підставі заяви особи, запиту органу реєстрації за новим місцем проживання особи, остаточного рішення суду (про позбавлення права власності на житлове приміщення або права користування житловим приміщенням, визнання особи безвісно відсутньою або померлою), свідоцтво про смерть.

Власник має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном, що передбачено ст.391 ЦК України.

В судовому засіданні встановлено, що позивач на підставі рішення про держивну реєстрацію прав та їх обтяжень від 20.09.2017 року є власником квартири АДРЕСА_1.

З довідки з місця проживання про склад сімї та прописку, виданою житловим кооперативом «ОАЗИС-4» вбачається, що за вказаною адресою зареєстровані позивач ОСОБА_1 та її донька ОСОБА_2, відповідач по справі.

Згідно акту, складеного мешканцями багатоквартирного будинку по АДРЕСА_1 з 1996 року по дату складання акту ОСОБА_2.в квартирі № 115 не проживає.

За повідомленням КУОЗ «Харківська міська поліклініка № 8» від 04.06.2018 року вих. № 01-383, ОСОБА_2 за останній рік за медичною допомогою не зверталася, за місцем реєстрації до ОСОБА_2 лікар не виходив.

Згідно довідки Шевченківського відділу поліції ГУНП в Харківській області від 20.03.2018 року вих. № 60/ж-40 а/з, ОСОБА_2 протягом останнього року із заявами до відділу поліції не зверталася.

Кірм того в судовому засіданні були допитані свідки.

Свідок ОСОБА_3 пояснила, що вона тривалий час є головою житлового кооперативу «ОАЗИС-4», позивача ОСОБА_1 знає як особу, яка постійно проживає в будинку за адресою АДРЕСА_2 і оплачує комунальні послуги за квартиру. Також в квартирі проживає друга донька позивача ОСОБА_4. Відповідача ОСОБА_2 свідок ніколи не бачила, в квартирі вона не проживає і не приймає участі в її утриманні.

Свідок ОСОБА_5 пояснила, що вона тривалий час знає ОСОБА_1 як сусідку і її доньку ОСОБА_4, які проживають в АДРЕСА_1. Свідок проживає в одному під'їзді з позивачем і ніколи не бачила відповідача по справі. Підтвердила, що відповідач в спірній квартирі не проживає.

Згідно зі ст. 319 ЦК України власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, які не суперечать Закону.

Відповідно до ч. 2 ст. 405 ЦК України особа може бути визнана такою, що втратила право користування житловим приміщенням власника у разі відсутності без поважних причин понад один рік.

Дослідивши надані докази, суд вважає встановленим, що відповідач не проживає в спірній квартирі без поважних причин з 1996 р., тобто понад рік, у зв'язку з чим дійшов висновку про визнання її такою, що втратила право користування спірним житловим приміщенням, з підстав, передбачених ст. 405 ЦК України.

На підставі викладеного, керуючись ст.319, 391, 405 ЦК України, ст.ст. 12,13,258,259,263-265,279 ЦПК України, суд -

В И Р І Ш И В :

Позовні вимоги - задовільнити.

Визнати ОСОБА_2 такою, що втратила право користування житловим приміщенням, а саме квартирою АДРЕСА_1.

Заочне рішення може бути переглянуте Дзержинським районним судом м. Харкова за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Рішення може бути оскаржене до Апеляційного суду Харківської області шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до суду апеляційної інстанції протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення або у разі розгляду справи без повідомлення учасників справи, зазначений строк обчисляється з дня складення повного судового рішення.

До утворення апеляційних судів в апеляційних округах, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення через Дзержинський районний суд м. Харкова до Апеляційного суду Харківської області.

Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Головуючий - суддя І.В. Семіряд