Постанова № 74621893, 07.06.2018, Апеляційний суд Рівненської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 червня 2018 року м. Рівне

Апеляційний суд Рівненської області у складі :

головуючого - Григоренка М.П.,

суддів : Бондаренко Н.В., Шимківа С.С.,

секретар судового засідання – Тхоревський С.О.,

учасники справи:

позивач – ОСОБА_1,

відповідач – відкрите акціонерне товариство "Берестовецький спецкар’єр»,

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року в справі № 564/1073/17 за позовом ОСОБА_1 до відкритого акціонерного товариства "Берестовецький спецкар’єр" про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу, ухваленого під головуванням судді Левчук В.В. об 16 год. 53 хв., в приміщенні Костопільського районного суду Рівненської області, повний текст якого складено 26.03.2018р.,

В С Т А Н О В И В :

29 травня 2017 року ОСОБА_1 звернувся в Костопільський районний суд Рівненської області з позовною заявою в якій вказував, що відповідно до наказу ВАТ "Берестовецький спецкар’єр" від 06 травня 2017 року № 8-к його було звільнено із роботи на підставі п.1 ч.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку із скороченням чисельності та штату працівників.

Вважаючи своє звільнення з роботи незаконним, ОСОБА_1 просив суд визнати незаконним вищевказаний наказ та поновити його на посаді начальника дробильно-сортувального цеху, із стягненням середнього заробітку за час вимушеного прогулу, з тих підстав, що всупереч вимог статті 252 КЗпП України та

______________

Провадження № 22-ц/787/978/2018 Головуючий у 1 інстанції : Левчук В.В.. Доповідач : Григоренко М.П.

статті 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» відповідач його звільнив без отримання попередньої згоди первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар’єр", членом і головою якої він є, а також без згоди вищого виборного органу цієї професійної спілки – Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України.

Рішенням Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року позов ОСОБА_1 до ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" про поновлення на роботі і виплату заробітної плати за час вимушеного прогулу - залишено без задоволення.

Вважаючи вказане судове рішення незаконним, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій вказує, що суд першої інстанції безпідставно залишив його позовні вимоги без задоволення, оскільки наявні в матеріалах справи докази безперечно підтверджують те, що він є головою первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" і тому відповідач не вправі був звільняти його з роботи без попереднього отримання згоди первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар’єр", а також без згоди вищого виборного органу цієї професійної спілки – Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України, відповідно до положень ст. 252 КЗпП України.

04.05.2017 року на засіданні Президії Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України було рекомендовано адміністрації ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" усунути порушення трудового законодавства під час процедури скорочення працівників підприємства.

Згідно протоколу № 08/17 засідання Президії Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України від 09.11.2017 року, наданого суду на виконання ухвали Костопільського районного суду від 30.10.2017 року, постановлено, що процедура скорочення з займаної посади за п. 1 ст. 40 КЗпП України ОСОБА_1 – голови профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" проведена з порушенням ст. 49-2, ч. 2 ст. 49-4, ст. 252 КЗпП України, ст.ст. 22, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності», а саме адміністрація підприємства не попередила первинну профспілкову організацію підприємства в термін за три місяці до початку майбутнього скорочення; не надала техніко-економічне обґрунтування доцільності такого скорочення; не провела консультації з профспілкою про заходи щодо запобігання звільненню ОСОБА_1 або пом’якшення несприятливих наслідків такого звільнення; не запропонувала ОСОБА_1 іншу роботу на тому ж підприємстві, при цьому відсутні докази того, що адміністрація не мала можливості перевести працівника з його згоди на іншу роботу на тому ж підприємстві.

Рівненська обласна організація профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України не надала згоду на його звільнення, навівши аргументовані доводи стосовно його незаконного звільнення.

Із цих підстав просить скасувати оскаржуване рішення суду та ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги задовольнити в повному обсязі.

У відзиві на апеляційну скаргу представник ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" – ОСОБА_2 вказує, що вважає рішення суду законним та обґрунтованим, а апеляційну скаргу безпідставною, тому просить оскаржуване рішення залишити без змін, а апеляційну скаргу - без задоволення.

В ході апеляційного розгляду позивач підтримав апеляційну скаргу та просив її задовольнити.

Представник відповідача - ОСОБА_2 просив залишити без задоволення апеляційну скаргу, а рішення суду першої інстанції - без змін.

Заслухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши доводи апеляційної скарги та вивчивши матеріали справи, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню.

По справі встановлено, що з 1995 року ОСОБА_1 працював

У ВАТ "Берестовецький спецкар'єр", а з 01 серпня 2001 року його було призначено на посаду начальника дробильно-сортирувального цеху.

Наказом ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" від 06.05.2017 року №8-к

ОСОБА_1 було звільнено з роботи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, у зв’язку скороченням чисельності та штату працівників.

На день звільнення з роботи ОСОБА_1 був головою первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар'єр".

За отриманням попередньої згоди на звільнення позивача з роботи, у відповідності до положень ст. 252 ст. 252 КЗпП України, до первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар’єр", а також до вищого виборного органу цієї професійної спілки – Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України, відповідач не звертався.

Залишаючи без задоволення позовні вимоги ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив із того, що останнього було звільнено з роботи за наявністю для цього законних підстав та з дотриманням встановленого порядку, оскільки це звільнення позивача було обумовлено оптимізацією виробництва та важким матеріальним становищем на підприємстві, а також із закінченням строку ліцензії на видобуток і переробку корисних копалин по Берестовецькому родовищу.

Щодо неотримання відповідачем попередньої згоди на звільнення позивача з роботи на підставі п.1 ст.40 КЗпП України від первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар’єр", а також вищого виборного органу цієї професійної спілки – Рівненської обласної організації профспілки працівників автомобільного транспорту та шляхового господарства України, відповідно до положень ст. 252 КЗпП України, суд першої інстанції дійшов висновку, що ця обставина не може вважатись безумовною та самостійною підставою для поновлення ОСОБА_1 на займаній посаді, оскільки дане порушення було усунуте в ході розгляду справи.

У відповідності до положень статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.

Судове рішення має відповідати завданню цивільного судочинства, визначеному цим Кодексом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з’ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Колегія суддів апеляційної інстанції вважає, що вказаним вимогам оскаржуване судове рішення не відповідає, оскільки під час вирішення цієї справи по суті судом першої було неналежним чином вирішено всі питання, які він мав вирішити у відповідності до положень ст. 264 ЦПК України, а також не вірно було оцінено фактичні обставини справи та не застосовано матеріальні норми, які підлягали застосуванню до спірних правовідносин, у зв’язку із чим рішення Костопільського районного суду від 15 березня 2018 року підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення.

Із змісту позовної заяви ОСОБА_1 вбачається, що вимоги останнього ґрунтувались виключно на недотримані відповідачем положень ст. ст. 49-4,252 КЗпП України ст. 22, 41 Закону України «Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності» при його звільненні з роботи і тому, на розсуд колегії суддів, суд першої інстанції мав надати оцінку обставинам, які стосувались саме цього факту, а не будь-яким іншим обставинам, які фактично позивач не оспорює.

Пунктом 1 частини 1 статті 40 Кодексу законів про працю України (далі КЗпП України), трудовий договір, укладений на невизначений строк, а також строковий трудовий договір до закінчення строку його чинності можуть бути розірвані власником або уповноваженим ним органом у випадку змін в організації виробництва і праці, в тому числі ліквідації, реорганізації, банкрутства або перепрофілювання підприємства, установи, організації, скорочення чисельності або штату працівників.

Відповідно до ст. 252 Кодексу законів про працю України, ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності" передбачено, що працівникам підприємств, обраним до складу виборних профспілкових органів, гарантуються можливості для здійснення їх повноважень. Звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, в зв’язку із скороченням чисельності працівників, допускається за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

По справі безперечно встановлено, що на день видачі наказу про звільнення позивача з роботи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, останній був головою первинної профспілкової організації ВАТ "Берестовецький спецкар'єр", але відповідач, всупереч вимог ст.252 Кодексу законів про працю України та ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", за отриманням попередньої згоди на звільнення ОСОБА_1, як до первинної профспілкової організації так і до вищого виборного органу цієї професійної спілки, взагалі не звертався.

Колегія суддів вважає, що положення частини 9 статті 43 КЗпП України, якою встановлено, що якщо розірвання трудового договору з працівником проведено власником або уповноваженим ним органом без звернення до виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника), суд зупиняє провадження по справі, запитує згоду виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) і після її одержання або відмови виборного органу первинної профспілкової організації (профспілкового представника) в дачі згоди на звільнення працівника (частина перша цієї статті) розглядає спір по суті, до спірних правовідносин у даній цивільній справі не могли бути застосовані судом першої інстанції, оскільки вони стосуються лише рядових членів профспілки та не стосуються членів виборного органу профспілкової організації, для забезпечення діяльності яких чинним законодавством України передбачені додаткові гарантії, які закріплені ст.252 Кодексу законів про працю України та ст.41 Закону України "Про професійні спілки, їх права та гарантії діяльності", які в категоричній формі встановлюють, що звільнення членів виборного профспілкового органу підприємства, в зв’язку із скороченням чисельності працівників, допускається лише за наявності попередньої згоди виборного органу, членами якого вони є, а також вищого виборного органу цієї професійної спілки.

За таких обставин колегія суддів вважає, що наказ ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" від 06.05.2017 року №8-к щодо звільнення ОСОБА_1 з роботи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, є незаконним та підлягає скасуванню, з поновленням позивача на посаді начальника дробильно-сортирувального цеху ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" і стягненням на користь останнього середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.

Звертаючись до суду із своїм позовом, позивач вказав, що його середньоденний заробіток складав 146 грн. 97 коп..

Дану обставину сторона відповідача в ході судового розгляду справи жодним чином не оспорювала і не заперечувала.

Враховуючи те, що із дня звільнення позивача з роботи і до дня проголошення судового рішення у даній справі апеляційним судом вимушений прогул у ОСОБА_1 склав 297 днів, тому на користь останнього із відповідача підлягає стягненню 43650 грн. 09 коп.

Крім того, із ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на користь позивача підлягає стягненню 3200 грн., в рахунок відшкодування судових витрат, понесених останнім на оплату правової допомоги.

З огляду на те, що при зверненні до суду із позовом та при подані апеляційної скарги позивача було звільнено від сплати судового збору, із ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на користь держави підлягають стягненню 1600 грн. судового збору, так як судове рішення по справі ухвалено не на користь останнього.

На підставі наведеного та керуючись ст.ст. 367, п.1 ч.1 ст. 374, 376, 381, 382, 384, п.2 ч.3 ст.389, 390 ЦПК України, апеляційний суд

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.

Рішення Костопільського районного суду Рівненської області від 15 березня 2018 року скасувати.

Позов Таргоній – ОСОБА_3 задовольнити.

Наказ ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" від 06.05.2017 року №8-к в частині звільнення ОСОБА_1 з роботи, на підставі п.1 ст.40 КЗпП України, визнати незаконним та скасувати.

Поновити ОСОБА_1 на посаді начальника дробильно-сортирувального цеху ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" із 06 травня 2017 року.

Стягнути із ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час вимушеного прогулу за період із 06 травня 2017 року по 07 червня 2018 року, в розмірі 43650 грн.09 коп.

Судове рішення в частині поновлення позивача на роботі та стягнення на його користь середнього заробітку за один місяць допустити до негайного виконання.

Стягнути із ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на користь ОСОБА_1 3200 грн., в рахунок відшкодування судових витрат, понесених останнім на оплату правової допомоги.

Стягнути із ВАТ "Берестовецький спецкар'єр" на користь держави 1600 грн. судового збору, від сплати якого позивача було звільнено при зверненні до суду із позовом та при подачі апеляційної скарги.

Постанова набирає законної сили з моменту її прийняття і може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду, з підстав неправильного застосування норм матеріального права чи порушення норм процесуального права, крім випадків, перелічених у частині 3 статті 389 ЦПК України, протягом тридцяти днів з дня її проголошення, а якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частину, з дня складення повного тексту постанови.

Повний текст постанови складено 12.06.2018 року.

Головуючий М.П. Григоренко

Судді : Н.В. Бондаренко

ОСОБА_4