Рішення № 74621565, 06.06.2018, Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

Справа № 559/2644/16-ц

2/559/35/2018

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

06 червня 2018 року

Дубенський міськрайонний суд Рівненської області

в складі головуючого судді Ралець Р.В.

секретаря Протас Ю.В.

за участю представника позивача ОСОБА_1

представника відповідача ОСОБА_2

представника Мирогощанської сільської ради Перетятко О.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубно матеріали цивільної справи за позовом ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Мирогощанська сільська рада, управління Держгеокадастру у Дубенському районі, Друга Дубенська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину за законом

В С Т А Н О В И В :

02 грудня 2016 року ОСОБА_4 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_5, третя особа Мирогощанська сільська рада, управління Держгеокадастру у Дубенському районі, Друга Дубенська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину за законом

В обґрунтування своїх позовних вимог ОСОБА_4 посилається на те, що їй на праві спільної часткової власності належить ? частина житлового будинку з погосподарськими будівлями та спорудами АДРЕСА_1 на підставі свідоцтва про право на спадщину за законом, від 30.01.1996 року. Інша половина (1/2 частина) вказаного житлового будинку належала на праві спільної часткової власності рідному брату її чоловіку ОСОБА_7. Після його смерті спадщину отримала його дружина - відповідач по справі ОСОБА_5, що стверджується свідоцтвом про право на спадщину, від 22.06.2011 року. Вищевказаний житловий будинок знаходиться на земельній ділянці розміром 0,43га. Як співвласники житлового будинку, і позивач і відповідача мають право на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований належний їм житловий будинок.

В 2016 році позивачу стало відомо, що земельна ділянка, розміром 0,25 га, на якій знаходиться житловий будинок, у лютому 2010 року передана у власність чоловіку відповідача ОСОБА_7 на підставі рішення Мирогощанської сільської ради від 07.08.2009 року №501. 18 лютого 2010 року ОСОБА_7 отримав на вказану земельну ділянку державний акт на право власності на земельну ділянку. Після смерті ОСОБА_7 спадщину отримала відповідач ОСОБА_5

Позивач просить визнати недійсним та скасувати державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) площею 0,25 га розташовану в с.Мирогоща Дубенського району, виданий ОСОБА_7., визнати недійсним та скасувати рішення Мирогощанської сільської ради від 07.08.2009 року в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акту на право власності на земельну ділянку площею 0,25 га., визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право на спадщину за законом видану ОСОБА_5 22.06.2011 року після смерті ОСОБА_7, яка складається із земельної ділянки площею 0,25 га та розташована в с.Мирогоща Дубенського району та належала покійному на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1).

Відповідачем було подано заперечення проти позову, в якому позовні вимоги не визнає повністю та просить залишити їх без задоволення. По суті заявлених позовних вимог, пояснила, що є власником ? частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки площе. 0,25 га, які належать їй на підставі свідоцтва про право на спадщину. Спадщину вона отримала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 Посилання позивача на те, що державний акт на право власності на земельну ділянку, рішення Мирогощанської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та свідоцтво про право власності на спадщину є недійсним і порушують її право на земельну ділянку є безпідставними. Позивачем жодного доказу на підтвердження недійсності оскаржуваних документів не надано. При приватизації земельної ділянки ОСОБА_7 було повністю дотримано встановлені чинним законодавством вимоги, а саме межі земельної ділянки було погоджено із суміжними землекористувачами (в тому числі із позивачем), рішення сільської ради винесене в межах повноважень органу місцевого самоврядування на підставі норм чинного законодавства, а тому відсутні підстави для його скасування. Вимога про визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину є передчасною, оскільки не встановлено незаконності набуття спадкодавцем права власності на земельну ділянку.

Також відповідачем подано заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності, посилаючись на те, що позивачем позов подано до суду в кінці 2016 року, а про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 знала ще в 2009 році, що підтверджується протоколом встановлення і погодження меж земельних ділянок в натурі, які передаються у власність ОСОБА_7 від 01.07.2009 року.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_4 та її представник ОСОБА_1 позовні вимоги викладені в позовній заяві підтримала в повному обсязі з підстав, викладених в позовній заяві та просить позов задоволити.

ОСОБА_4 пояснила, що належний її та відповідачу ОСОБА_5 житловий будинок знаходиться на земельній ділянці площею 0,43 га. Вони з відповідачем, як співвласники житлового будинку, мають рівні права на приватизацію земельної ділянки, на якій розташований житловий будинок, для будівництва і обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд в розмірі 0,25 га.. Однак, на даний час земельна ділянка площею 0,25 га, на якій розташований належний її житловий будинок, належить ОСОБА_5, відповідно до свідоцтва про право на спадщину, від 22.06.2011 року видане після смерті ОСОБА_7 Рішення Мирогощанської сільської ради від 07.08.2009 року №501, державний акт на право власності на земельну ділянку (серія НОМЕР_1) від 18.10.2010 року, свідоцтво про право на спадщину за законом, в частині спадкування земельної ділянки площею 0,25 га, розташованої на території с.Мирогоща Дубенського району, переданої для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що належала померлому ОСОБА_7 є недійсним, оскільки порушують її права на земельну ділянку, на якій розташована належна їй ? частина житлового будинку. Просить позовні вимоги задоволити в повному обсязі.

Представник позивача підтримала позовні вимоги свого довірителя з підстав зазначених у позові та додатково пояснила, що незважаючи на те, що позивачка особисто погоджувала межі земельної ділянки при проведенні приватизації її братом у 2009 році її права є порушеними, оскільки на той час позивачка не знала, яку фактичну частину землі, що перебувала під обслуговуванням спільного суміжного домогосподарства було приватизовано ОСОБА_7 За таких обставин на переконання представника, позивачка дізнавшись про порушення своїх прав у 2016 році не пропустила строк позовної давності звернення за судовим захистом.

Відповідач ОСОБА_5 та її представник ОСОБА_2 позовні вимоги не визнали та пояснила, що вона є законним власником 1/2 частини житлового будинку АДРЕСА_1 та земельної ділянки, призначеної для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд., які успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7 Позивачем безпідставно стверджується, що державний акт на право власності на земельну ділянку виданий її покійному чоловіку ОСОБА_7, рішення Мирогощанської сільської ради про затвердження технічної документації із землеустрою та свідоцтво про право на спадщину є недійсними і порушують її права на земельну ділянку, на якій знаходиться належна їй ? частина житлового будинку АДРЕСА_1. При приватизації земельної ділянки її покійним чоловіком були дотримані всі вимоги, встановлені чинним законодавством. Із суміжними землекористувачами були погоджені межі, в тому числі із позивачем, порушень прав та інтересів інших осіб не виявлено, а отже підстав для відмови у затверджені документації із землеустрою в Мирогощанської сільської ради не було та дане рішення сільської ради є законним. Твердження позивача про те, що ОСОБА_7 приватизовано земельну ділянку для будівництва та обслуговування всього житлового будинку не відповідає дійсності. Також нею не доведено, що в результаті приватизації земельної ділянки ОСОБА_7, вона позбавлена права приватизувати земельну ділянку для будівництва та обслуговування належної їй частин житлового будинку, оскільки в матеріалах справи відсутні будь-які докази того, що вона взагалі зверталася із заявою про приватизацію земельної ділянки. Також позивачем не надано жодних доказів того, що про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 лише у 2016 року. Це твердження спростовується протоколом встановлення і погодження меж земельних ділянок в натурі, які передаються у власність ОСОБА_7 в межах с.Мирогоща від 01.07.2009 року, в якому погоджено межі земельної ділянки ОСОБА_7 суміжними землекористувачами, в тому числі і позивачем. Це свідчить про те, що про приватизацію земельної ділянки ОСОБА_7 позивач знала щонайменше від 01.07.2009 року, і в разу порушення її прав та інтересів мала можливість звернутися в межах встановленого строку позовної давності. Тому відповідач просить застосувати наслідки пропуску позивачем строку позовної давності для звернення до суду за захистом порушених прав та інтересів, відмовивши в заявлених позовних вимогах повністю.

Представник третьої особи - Мирогощанської сільської ради, Перетятко О.В., в судовому засіданні пояснив, що до Мирогощанської сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки звернувся ОСОБА_7 Рішенням Мирогощанської сільської ради від 07 серпня 2009 року №501 затверджено технічну документацію із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки загально площею 0,3854 для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд площею 0,25 га та для ведення особистого селянського господарства площею 0,1354 на території сільської ради. ОСОБА_5 до сільської ради із заявою про приватизацію земельної ділянки для обслуговування належної їй частини житлового будинку не зверталася.

Суд вислухавши доводи сторін, дослідивши матеріали справи, прийшов до висновку, що позов не підлягає до задоволення.

Відповідно до ч.1 ст.393 ЦК України, правовий акт органу державної влади або органу місцевого самоврядування, який не відповідає законові і порушує права власника, за позовом власника майна визнається судом незаконним та скасовується.

Відповідно до ст.155 ЗК України, у разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним.

Судом встановлено, що згідно свідоцтва про право на спадщину за законом ОСОБА_4 належить ? частина житлового будинку з приналежними до нього службовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 (а.с.3)

ОСОБА_5 належить ? частина житлового будинку з приналежними до нього службовими будівлями, що знаходиться в АДРЕСА_1 Дубенського району згідно свідоцтва про право на спадщину від 22.06.2011 року (а.с.5)

Після смерті ОСОБА_8, його дружина ОСОБА_5 отримала свідоцтво про право на спадщину за законом, згідно якого спадщина складається в тому числі із земельної ділянки площею 0,1354 га (кадастровий номер НОМЕР_2), яка розташована в с.Мирогоща Дубенського району, передана для ведення особистого селянського господарства та належала покійному на підставі державного акта на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_3, виданого Мирогощанською сільською радою 18 лютого 2010 року на підставі рішення Мирогощанської сільської ради від 01 липня 2007 року №235. (а.с.4)

На підставі рішення Мирогощанської сільської ради №501 від 07.08.2009 року, ОСОБА_7 було видано Державний акт на право власності на земельну ділянку, серії НОМЕР_3, на земельну ділянку площею 0,25 га в с.Мирогоща Дубенського району для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель та споруд. (а.с.7).

При виготовленні технічної документації із землеустрою щодо складання державних актів на право власності на земельні ділянки для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд та для ведення особистого селянського господарства ОСОБА_7 в межах с.Мирогоща Дубенскього району 01 липня 2009 року. У відповідності до складеного протоколу встановлення і погодження меж земельних ділянок в натурі, які передаються ОСОБА_7 в межах с.Мирогоща Дубенського району, згідно якого ОСОБА_4 разом з іншими суміжними землекористувачами погодила межі земельної ділянки, яка надається ОСОБА_7 (а.с.95). Дана встановлена судом обставина визнана та підтверджена і стороною позивача у справі.

Згідно до вимог ст.264 ЦПК України, що під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, питання про те, які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин та яка правова норма підлягає застосуванню до спірних правовідносин.

Стороною позивача не наведено жодного обґрунтованого доводу та доказу підставності заявлених вимог, щодо необхідність визнання недійсними та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого ОСОБА_7, визнання недійсним та скасування рішення сільської ради в частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7 та визнання недійсним свідоцтва про право на спадщину за законом, видане ОСОБА_5 після смерті ОСОБА_7

Відповідно до ст.125 ЗК України право власності на земельну ділянку виникає після одержання її власником документа, що посвідчує право власності та його державної реєстрації, а відповідно до ст.126 ЗК України (в редакції на час отримання земельної ділянки) таким документом був державний акт, форма якого затверджується КМ України.

Згідно ч.5 ст.116 ЗК України земельні ділянки, які перебувають у власності чи користуванні громадян або юридичних осіб, передаються у власність чи користування за рішенням органів виконавчої влади чи органів місцевого самоврядування лише після припинення права власності чи користування ними в порядку визначеному законом.

Так відповідно до ч.3 ст.152 ЗК України захист прав громадян та юридичних осіб на земельні ділянки здійснюються шляхом: визнання прав; відновлення стану земельної ділянки, який існував до порушення прав, і запобігання вчинення дій, що порушують права або створюють небезпеку порушення прав; визнання угоди недійсною; визнання недійсним рішень органів виконавчої влади або органів місцевого самоврядування; відшкодування заподіяних збитків; застосування інших, передбачених законом, способів.

У разі видання органом виконавчої влади або органом місцевого самоврядування акта, яким порушуються права особи щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою, такий акт визнається недійсним (ст..155 ЗК України).

За положенням глави 16 ЦК України правочин може бути визнано недійсним з підстав, визначених законом. У випадку визнання недійсним правочину може бути визнано недійсним і правовстановлюючий документ, який посвідчує право власності на майно.

Як встановлено в ході судового розгляду, на час прийняття рішення сільською радою 17 серпня 2009 року, про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку ОСОБА_7, ОСОБА_4 про порушення своїх прав та інтересів щодо володіння, користування чи розпорядження належною їй земельною ділянкою не заявляла. Нею, як суміжним землекористувачем, було погоджено межі земельної ділянки, яка виділялася ОСОБА_7 про що свідчить її підпис у відповідному протоколі від 01.07.2009 року та підтвердження вказаного факту в судовому засіданні.

З викладених підстав позов є безпідставним.

Як зазначає ст.ст.256 та 257 ЦК України, що позовна давність - це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу. Загальна позовна давність встановлюється тривалістю у три роки.

Позивачем та його представником клопотання про поновлення строку позовної давності не заявлялось .

Частина 1 ст.259 ЦК України зазначає, що позовна давність, встановлена законом, може бути збільшена за домовленістю сторін. Договір про збільшення позовної давності укладається у письмовій формі.

Відповідач подав до суду заяву про застосування наслідків пропуску строку позовної давності.

Згідно ч.4 ст.268 ЦК України сплив позовної давності, про застосування якої заявлено стороною у спорі, є підставою для відмови у позові.

Керуючись ст.ст. 10, 81, 259, 263-265 ЦПК України та ст. 268 ЦК України суд

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позову ОСОБА_4 до ОСОБА_5, третя особа Мирогощанська сільська рада, управління Деоржгеокадастру у Дубенському районі, Друга Дубенська державна нотаріальна контора про визнання недійсним та скасування державного акту на право власності на земельну ділянку, рішення про затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання державного акта на право власності на земельну ділянку та свідоцтва про право на спадщину за законом - відмовити за пропуском строку позовної давності.

Повне судове рішення складено 12 червня 2018 року.

Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного суду Рівненської області через Дубенський міськрайонний суд протягом тридцяти днів з дня проголошення рішення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручене у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження на рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду;

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Суддя: