Постанова № 74621387, 07.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 552/7402/16-ц Номер провадження 22-ц/786/1151/18Головуючий у 1-й інстанції Самсонова О. А. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

07 червня 2018 року м. Полтава

Апеляційний суд Полтавської області в складі колегії суддів судової палати у цивільних справах:

Головуючого судді: Абрамова П.С.,

Суддів: Хіль Л.М., Гальонкін С.А.

За участю секретаря судового засідання – Колодюк О.П.,

за участю: представника позивача ОСОБА_2,

відповідача ОСОБА_3,

розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження у відкритому судовому засіданні в м. Полтаві цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_4" до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором

за апеляційною скаргою Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_4" на рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року, ухваленого у період часу з 11:29:32 год. до 11:35:05 год. під головуванням судді Самсонової О.А. ,-

В С Т А Н О В И В:

короткий зміст позовних вимог і рішення суду першої інстанції:

В грудні 2016 року позивач ПАТ «КредіАгрікольБанк» звернувся до суду з позовом до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості.

Позовні вимоги вмотивовував тим, що між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді ОСОБА_4», та Приватним підприємством «Агрополкомпостач» 18 листопада 2009 року були укладені генеральний договір №40/09-Г/М та кредитний договір №41/09-В/М. З метою забезпечення вказаного зобов’язання 18 листопада 2009 року АТ «Індекс-Банк» та відповідачем ОСОБА_3 укладено договір поруки № 015/09-ДП-2, згідно якого ОСОБА_3 зобов’язався нести солідарну відповідальність за кредитним договором з позичальником ПП «Агрополкомпостач».

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 9 листопада 2012 року з ОСОБА_3, як поручителя, стягнуто на користь ПАТ «Креді ОСОБА_4 банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 579 129 грн. 27 коп.

Оскільки позичальник свої зобов’язання в повному обсязі не виконав, станом на 17 січня 2018 року має заборгованість за договором перед позивачем, яка з врахуванням індексу інфляції та трьох процентів річних становить 572 903,76 грн.

На підставі вищевикладеного просив стягнути з відповідача вказану суму боргу та судові витрати.

Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 12 березня 2018 року в задоволенні позову Публічного акціонерного товариства «Креді ОСОБА_4» до ОСОБА_3 про стягнення заборгованості за кредитним договором – відмовлено.

короткий зміст вимог апеляційної скарги :

З даним рішенням не погодився позивач ПАТ «Креді ОСОБА_4» та подав на нього апеляційну скаргу, в якій просить рішення суду першої інстанції скасувати і ухвалити нове, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі.

Апелянт вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з неправильним з’ясуванням обставин, які мають значення для справи, з порушенням норм матеріального права, а викладені в ньому висновки такими, що не відповідають фактичним обставинам та матеріалам справи.

узагальнені доводи особи, яка подала апеляційну скаргу :

Вказує на те, що договір поруки недійсним в судовому порядку не визнавався, а тому є чинним і діючим.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 09 листопада 2012 року з відповідача на користь позивача стягнуто заборгованість за генеральним договором №40/09-Г/М та кредитним договором №41/09-В/м у розмірі 567802 грн. 97 коп., судові витрати у розмірі 3326 грн. 30 коп., а всього 579129 грн. 27 коп.

Дане рішення набрало законної сили і є чинним. Ним було встановлено факт наявності договору поруки між сторонами.

Також апелянт посилається на практику Верховного Суду у справах № 756/11318/15-ц та №755/15479/14-ц, за змістом рішень у яких суд дійшов висновку про те, що порука не може бути припинена після ухвалення рішення суду у справі про стягнення, у тому числі з поручителя, кредитної заборгованості.

узагальнені доводи та заперечення інших учасників справи:

ОСОБА_3 надав відзив на апеляційну скаргу, у якому апеляційну скаргу ПАТ «Креді ОСОБА_4» просить залишити без задоволення, а рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року – без змін.

Перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги, суд приходить до наступних висновків.

встановлені судом першої інстанції та неоспорені обставини, а також обставини, встановлені судом апеляційної інстанції, і визначені відповідно до них правовідносини:

Судом встановлено, що 8 листопада 2009 року між Акціонерним товариством «Індустріально-Експортний банк», правонаступником якого є ПАТ «Креді ОСОБА_4», та Приватним підприємством «Агрополкомпостач» в особі директора ОСОБА_3 були укладені генеральний договір №40/09-Г/М та кредитний договір №41/09-В/М (а.с.11-17, 19-20).

За умовами зазначених договорів банк зобов’язався відкрити позичальнику ПП «Агрополкомпостач» відновлювальну кредитну лінію з лімітом кредитування, що еквівалентний 860000 грн., строком на 36 місяців року з процентною ставкою за користування кредитом27% річних.

Позичальник взяв на себе зобов’язання забезпечити повернення кредиту та сплатити відсотки за користування кредитом.

08 вересня 2010 року та 06 січня 2011 року до кредитного договору його сторонами було внесено зміни, якими зменшено кредитний ліміт до 502000 грн. (а.с.21-22).

Окрім цього, 18 листопада 2009 року ПАТ «Індустріально-Експортний банк» та Товариством з обмеженою відповідальністю «ПСП - Полтава» укладено договір поруки № 015/09-ДП, за умовами якого ТОВ «ПСП-Полтава» взяв на себе зобов’язання перед позивачем у тому ж обсязі, що і ПП «Агрополкомпостач», в солідарному порядку, зокрема, за повернення основної суми боргу, відсотків, сплату неустойки, відшкодування збитків.

Обґрунтовуючи підстави позову, позивач зазначив, що вказане вище зобов’язання ПП «Агрополкомпостач» за генеральним договором забезпечено і порукою ОСОБА_3 згідно договору поруки від 18 листопада 2009 року № 015/09-ДП/2.

Рішенням Київського районного суду м. Полтави від 9 листопада 2012 року з ОСОБА_3 як поручителя стягнуто на користь ПАТ «Креді ОСОБА_4 банк» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 579 129 грн. 27 коп.

Місцевим судом було встановлено факт, що Ухвалою Господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року відносно основного боржника ПП» Агромолкомпостач» було порушена справа про банкрутство боржника та на підставі ч.1, 3 ст. 19 Закону України « Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом « мораторій на задоволення вимог кредиторів, в тому числі на нарахування відсотків та індексу інфляції за усіма зобов’язаннями.

Встановивши вказані обставини місцевий суд дійшов висновку, що в такому випадку відсутні підстави щодо стягнення індексу інфляції та 3 % річних і з поручителя ОСОБА_3

Доводи, за якими суд апеляційної інстанції погодився або не погодився з висновками суду першої інстанції:

Зазначений висновок місцевого суду відповідає вимогам матеріального та процесуального права.

У відповідності з вимогами ст.ст. 553 ,554, 555, 559 ЦК України за договором поруки поручитель поручається пере кредитором боржника за виконання ним свого обов’язку. У разі порушення боржником зобов’язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

У відповідності з вимогами ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.

Встановивши факт, що ухвалою господарського суду Полтавської області від 13 серпня 2013 року порушено справу про банкрутство боржника та введено мораторій в тому числі заборона на нарахування інфляційних виплат та 3 % річних на всі зобов’язання місцевий суд зробив вірний висновок, про відсутність підстав для стягнення 3% річних та індексу інфляції і з поручителя у справі, оскільки останній , як солідарний боржник, відповідає перед Кредитором в тому самому обсязі , що і основний боржник.

мотиви прийняття або відхилення кожного аргументу, викладеного учасниками справи в апеляційній скарзі та відзиві на апеляційну скаргу:

Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, № 4909/04, § 58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року).,(Проніна проти України, № 63566/00, § 23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).

Загальна концепція справедливого судового розгляду охоплює фундаментальний принцип змагальності процесу (рішення у справі «Руїз-Матеос проти Іспанії» (Ruiz-Mateos v. Spain), від 23 червня 1993 року, пункт 63) . Принцип рівності сторін вимагає надання кожній стороні розумної можливості представити свою справу за таких умов, які не ставлять його у явно гірше становище порівняно з протилежною стороною (див. рішення у справі «Dombo Beheer B.V. проти Нідерландів» (Dombo Beheer B.V. v. the Netherlands), від 27 жовтня 1993 року, п. 33, Series А № 274).

Апелянт зазначає, що дія договору поруки на даний час не припинена.

Суд апеляційної інстанції вважає зазначені доводи апеляційної скарги обґрунтовані .

Відповідно до вимог ч.1 ,5,6 ст. ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками справи.

У відповідності із вимогами ч.4 ст. 82 ЦПК України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної чинності, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи, або особа щодо якої встановлено ці обставини.

З матеріалів справи вбачається, що рішенням Київського районного суду м. Полтави від 9 листопада 2012 року, яке набрало законної чинності, з ОСОБА_3, як поручителя, стягнуто на користь ПАТ « Креді ОСОБА_4» суму заборгованості за кредитним договором в розмірі 579 129 грн. 27 коп.

Таким чином факт, що ОСОБА_3 є поручителем встановлено судовим рішенням і доказуванню не підлягає.

У відповідності з правовою позицією Верховного Суду України, висловленою у справах № 6-172 цс 15 від 25.11.2015 року , № 6-1199цс 16 від 06.07.2016 року після набрання рішенням суду законної сили сторони та треті особи із самостійними вимогами, а також їх правонаступники не можуть оспорювати в іншому процесі встановлені судом факти і правовідносини .

Оскільки рішенням суду, яке набрало законної сили, задоволені вимоги кредитора до поручителя, підстав для застосування положень частини 4 ст. 559 ЦК України немає.

Заперечення ОСОБА_3 в частині не підписання ним договору поруки є безпідставними.

Разом з тим, основною підставою для відмови у задоволенні позовних вимог була наявність мораторію на задоволення вимог кредиторів.

Таким чином, хоча місцевий суд необгрунтовано і поставив під сумнів дійсність договору поруки, однак основною підставою для відмови в задоволенні позовних вимог була саме наявність мораторію на нарахування інфляційних витрат та 3 % річних ( ст. 625 ЦК України).

Доводи апеляційної скарги в тій частині, що кошти присуджені судовим рішенням є самостійними грошовими вимогами, на які не може поширюватися дія мораторію, накладеного у відповідності з вимогами ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника та визнання його банкрутом», суд апеляційної інстанції вважає помилковими.

Як зазначено вище, права та обв’язки поручителя є похідними від прав та обов’язків основного боржника.

Дійсно, в даному випадку правовідносини сторін регулюються як нормами зобов’язального права так і спеціальним Законом України « Про виконавче провадження».

Однак, враховуючи обсяг прав та відповідальність поручителя, суд апеляційної інстанції вважає, що пріоритет в застосуванні мають норми права які регулюють відповідальність основного боржника.

З матеріалів справи вбачається, що мораторій на нарахування інфляційних витрат та 3% річних був введений з 13 серпня 2008 року.

На час пред’явлення позову щодо основного боржника діяв мораторій на нарахування інфляційних витрат та 3 % річних на всі його зобов’язання, дія якого поширюється в тому числі , і щодо коштів стягнутих за судовими рішеннями.

Вимоги щодо стягнення інфляційних витрат та 3 % річних є самостійними позовними вимогами, і могли бути задоволені лише в тому випадку, якби основний боржник не був звільнений від їх сплати (наявність мораторію).

Починаючи з 13 серпня 2013 року, в позивача не було права на нарахування та стягнення 3 % річних та індексу інфляції тому числі, як з боржника, так і з поручителя.

Вимоги про стягнення інфляційних витрат та 3% річних подані після введення в дію мораторію.

У відповідності з реєстром судових рішень, розгляд справи № 917/1573/13 про визнання ПП « Агрополкомпостач» банкротом не закінчена, мораторій діє і на даний час.

Суд апеляційної інстанції зазначає, що в ході судового розгляду справи позивач зменшив свої позовні вимоги прохаючи стягнути штрафні санкції за невиконання рішення Київського районного суду м. Полтави від 28 березня 2017 року . ( а.с.126-128).

Зазначене заочне судове рішення було скасовано ухвалою Київського районного суду м. Полтави від 20 листопада 2017 року ( а. с. 101). Тому вимоги позивача про нарахування 3% річних та індексу інфляції за цим судовим рішенням є безпідставним.

В додаток до зміненої позовної заяви позивачем додано новий розрахунок суми інфляційних витрат та 3 % річних, однак зі змісту даного розрахунку вбачається, що він складений на виконання рішення господарського суду Полтавської області у справі № 18/1367/12, правовідносини у якій не є предметом даного спору ( а. с. 133), тому він не може братися до уваги.

чи були і ким порушені, невизнані або ос порені права, свободи чи інтереси, за захистом яких особа звернулася до суду;

Суд апеляційної інстанції вважає, що відмовою місцевого суду у задоволенні позовних вимог Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_4" про стягнення 3% річних та інфляційних втрат права та інтереси позивача не порушуються.

Враховуючи вимоги ст.553 ,554, 555, 559 ЦК України вимоги ст. 19 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом» на поручителя не можна покласти більший обсяг відповідальності чим на основного боржника , в тому числі і під час виконання судового рішення про стягнення з поручителя заборгованості за кредитним договором протягом дії мораторію на задоволення вимог кредиторів (не застосовується індекс інфляції за весь час прострочення виконання грошового зобов’язання, три проценти річних від простроченої суми тощо.).

Висновки місцевого суду, що позивач не довів заявлені ним позовні вимоги, є законними та обґрунтованими.

висновки за результатами розгляду апеляційної скарги з посиланням на норми права, якими керувався суд апеляційної інстанції.

Доводи апеляційної скарги висновків місцевого суду щодо відмови в задоволенні позовних вимог не спростували.

У відповідності з вимогами ст. 376 ЦПК України порушення норм матеріального та процесуального права може бути підставою для зміни судового рішення лише у випадку якщо це порушення призвело до неправильного вирішення спору.

Висновки місцевого суду в частині ненадання належних доказів щодо наявності договору поруки не призвели до неправильного вирішення спору, а тому підстави для зміни чи скасування судового рішення відсутні.

Підстав для зміни та розподілу судових витрат судом апеляційної інстанції не встановлено.

Оскільки в задоволенні апеляційної скарги необхідно відмовити, понесені апелянтами судові витрати відшкодуванню не підлягають. Відповідачем вимоги про відшкодування судових витрат на стадії апеляційного розгляду не заявлялись.

Керуючись ст. ст. 374 ч. 1 п.1, ст. 375, 381, 382, 383, 384 ЦПК України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства "Креді ОСОБА_4" - залишити без задоволення.

Рішення Київського районного суду м. Полтави від 12 березня 2018 року - залишити без змін.

Постанова набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня її проголошення ( у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи – з дня складення повного судового рішення), шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Повний текст постанови складений 08 червня 2018 року.

оловуючий суддя : /підпис/ ОСОБА_1

Судді: /підпис/ ОСОБА_5 /підпис/ ОСОБА_6

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1