Постанова № 74621097, 11.06.2018, Апеляційний суд Полтавської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ПОЛТАВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 524/1467/18 Номер провадження 33/786/529/18Головуючий у 1-й інстанції Гусач О. М. Доповідач ап. інст. ОСОБА_1

Категорія:ч.1 ст.130 КУпАП

ПОСТАНОВА ПО СПРАВІ ПРО АДМІНПРАВОПОРУШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року м. Полтава

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ апеляційного суду Полтавської області ОСОБА_1,

при секретарі: Григоровій М.В.

за участі:

особи, яка притягується

до адміністративної відповідальності ОСОБА_2

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Полтава справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на постанову судді Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06 квітня 2018 року,

ВСТАНОВИВ:

Цією постановою ОСОБА_2,

ІНФОРМАЦІЯ_1, громадянина України, який не працює, зареєстрований та проживає : ІНФОРМАЦІЯ_2,

визнаний винуватим у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КпАП України з накладенням адміністративного стягнення – штрафу у розмірі шестисот неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, тобто 10200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами на строк один рік..

Постановлено стягнути з ОСОБА_2 в дохід держави судовий збір в сумі 352 грн.

Згідно з постановою судді, ОСОБА_2 визнаний винуватим в тому, що він 04 лютого 2018 року близько 05 год. 20 хв. керував транспортним засобом «ВАЗ 21011» д.н.з. 70556 СВК по пр-кту Полтавському в м. Кременчуці, з ознаками алкогольного сп’яніння, а саме:запах алкоголю з порожнини рота,виражене тремтіння пальців рук, від проходження огляду на стан сп’яніння у встановленому законом порядку відмовився в присутності двох свідків, чим порушив вимогу п.2.5 ПДР України, і тим самим вчинив адміністративне правопорушення передбачене ч.1 ст.130 КУпАП.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати постанову суду та закрити провадження по справі на підставі ч.1 ст. 247 КУпАП . При цьому зазначає,,що він визнає свою вину у вчиненні адміністративного правопорушення передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, але судом першої інстанції було залишено позаувагою, що дане правопорушення він скоїв у стані крайньої необхідності, оскільки його батько ОСОБА_3, є людиною похилого віку та має значні проблеми із здоров’ям. 04.02.2018 р. батькові стало погано і він вимушений був поїхати до нього оскільки він мешкає за адресою Полтавська область, Кобеляцький район, с. Креничне, та швидка допомога часто в це село не доїжджає і в той день вона їхала більше 2 – ох годин.

Заслухавши пояснення порушника ОСОБА_2, який підтримав доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, приходжу до такого.

Висновки судді про доведеність вини ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення ґрунтуються на зібраних у встановленому порядку і перевірених в судовому засіданні доказах.

Суд першої інстанції, діючи у відповідності до вимог ст. ст. 245, 252, 280, 283 КУпАП, всебічно, повно та об'єктивно дослідив обставини вчиненого ОСОБА_2, адміністративного правопорушення і дійшов вірного висновку про доведеність його вини у порушенні п.2.5 Правил дорожнього руху, що утворює склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Вина ОСОБА_2, у скоєному правопорушенні обґрунтовано підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії БР № 170733 від 04.02.2018 року, його власними поясненнями, зокрема, добровільним визнанням факту вживання спиртного.

Під час розгляду провадження в суді апеляційної інстанції ОСОБА_2 не заперечував факт відмови від проходження огляду на стан сп'яніння, обґрунтовуючи це тим, що поспішав, оскілки його батько ОСОБА_3, є людиною похилого віку та погано себе почував 04.02.2018р..

Він вважає, що ця обставина свідчить про стан крайньої необхідності, який перешкодив йому виконати вимоги поліцейського.

Відповідно до ст. 18 КУпАП, не є адміністративним правопорушенням дія, яка хоч і передбачена цим Кодексом або іншими, що встановлюють відповідальність за адміністративні правопорушення, але вчинена в стані крайньої необхідності, тобто для усунення небезпеки, яка загрожує державному або громадському порядку, власності, правам і свободам громадян, установленому порядку управління, якщо ця небезпека за даних обставин не могла бути усунута іншими засобами і якщо заподіяна шкода є менш значною, ніж відвернена шкода.

З огляду на положення закону, апеляційний суд вважає, що доводи ОСОБА_2 про перебування в стані крайньої необхідності є необґрунтованими.

А тому, апеляційний суд приходить до висновку, що відмова ОСОБА_2 на законну вимогу працівників поліції щодо огляду на визначення стану алкогольного сп’яніння, з урахуванням фактичних обставин справи, наявних у справі доказів, не є крайньою необхідністю, а його дії судом першої інстанції кваліфіковані правильно, як відмова особи, яка керує транспортним засобом від проходження, відповідно до встановленого порядку огляду на стан сп’яніння.

Порушень застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права під час розгляду справи в суді першої інстанції, що є безумовною підставою скасування судового рішення, апеляційним судом не встановлено.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що доводи апеляційної скарги про незаконність постанови суду першої інстанції є необґрунтованими, тому апеляційна скарга задоволенню не підлягає, а постанову суду першої інстанції слід залишити без змін.

Керуючись ст. 294 Кодексу України про адміністративні правопорушення,

ПОСТАНОВИВ:

Постанову Автозаводського районного суду м. Кременчука Полтавської області від 06.04.2018 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін, а його апеляційну скаргу, - без задоволення.

Постанова апеляційного суду набирає законної сили негайно після її винесення, є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя апеляційного суду

Полтавської області ОСОБА_1