Рішення № 74618437, 11.06.2018, Овідіопольський районний суд Одеської області

Справа № 509/1768/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року смт Овідіополь

Овідіопольський районний суд Одеської області у складі:

головуючого судді Бочарова А.І.

при секретарі Бокоч С.С.

розглянувши у підготовчому судовому засіданні в залі суду в смт. Овідіополь цивільну справу за позовом

ОСОБА_1

до

Великодолинської селищної ради Овідіопольського району Одеської області

про

визнання права власності на нерухоме майно за набувальною давністю, -

ВСТАНОВИВ:

У травні 2018 року позивачка звернулась до суду з зазначеним вище позовом, в обґрунтування якого зазначила, що вона являється донькою ОСОБА_2. У 1997 році її батьку ОСОБА_2 було надано у користування двокімнатну квартиру, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1 З того часу він заселився у вказану квартиру і відкрито, безперервно володів та користувався нею. Позивачка проживала з ним весь час. ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивачка постійно з ним проживала до його смерті та залишилась проживати в даній квартирі вже і після його смерті та продовжує проживати до теперішнього часу. Недавно вона зверталась до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району з метою оформлення документів на вказану вище квартиру, але їй було порекомендовано з даного питання звернутись до суду.

З наведених підстав позивачка просить суд визнати за нею право власності за набувальною давністю на зазначену вище квартиру.

Позивачка в судове засідання не з'явилася, але надала суду заяву, якою свій позов підтримала та просила про розгляд справи у її відсутність.

Представник відповідача в судове засідання не з'явився, але надав суду заяву, якою повідомив, що не заперечує проти задоволення позову та просив про розгляд справи у його відсутність.

Дослідивши письмові докази по справі суд дійшов до висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 3 ст. 200 Цивільного процесуального кодексу України, за результатами підготовчого провадження суд ухвалює рішення у випадку визнання позову відповідачем.

Відповідно до ч. 1 ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів.

Відповідно до ч. 1 ст. 5 Цивільного процесуального кодексу України, здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законом або договором.

Відповідно до ч. 1 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч. 2 ст. 15 Цивільного кодексу України, кожна особа має право на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Відповідно до ч. 1 ст. 16 Цивільного кодексу України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до п. 1 ч. 2 ст. 16 Цивільного кодексу України, способами захисту цивільних прав та інтересів можуть бути: 1) визнання права; …

Відповідно ст. 328 Цивільного кодексу України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч. 1 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

Відповідно до ч. 2 ст. 344 Цивільного кодексу України, особа, яка заявляє про давність володіння, може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є.

Відповідно до ч. 4 ст. 344 Цивільного кодексу України, право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.

Відповідно до ст. 392 Цивільного кодексу України, власник майна може пред'явити позов про визнання його права власності, якщо це право оспорюється або не визнається іншою особою, а також у разі втрати ним документа, який засвідчує його право власності.

Відповідно до п. 8 Прикінцевих та перехідних положень Цивільного кодексу України, правила статті 344 Цивільного кодексу України про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом.

Відповідно до п. 9 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав» (далі - Постанова), відповідно до частини першої статті 344 ЦК особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК. При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344 ЦК). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Відповідно до п. 11 Постанови, враховуючи положення статей 335 і 344 ЦК, право власності за набувальною давністю може бути набуто на майно, яке належить на праві власності іншій особі (а не особі, яка заявляє про давність володіння), а також на безхазяйну річ. Отже, встановлення власника майна або безхазяйності речі є однією з обставин, що має юридичне значення, і підлягає доведенню під час ухвалення рішення суду (стаття 214 ЦПК). Ураховуючи положення пункту 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК про те, що правила статті 344 ЦК про набувальну давність поширюються також на випадки, коли володіння майном почалося за три роки до набрання чинності цим Кодексом, та беручи до уваги, що ЦК набрав чинності з 1 січня 2004 року, положення статті 344 ЦК поширюються на правовідносини, що виникли з 1 січня 2001 року. Отже, визнання судом права власності на нерухоме майно за набувальною давністю може мати місце не раніше 1 січня 2011 року. При цьому суди мають виходити з того, що коли строк давнісного володіння почався раніше 1 січня 2001 року, то до строку, який дає право на набуття права власності за набувальною давністю, зараховується лише строк з 1 січня 2001 року. Разом із тим, якщо перебіг строку володіння за давністю почався після цієї дати, то до строку набувальної давності цей період зараховується повністю.

Відповідно до п. 12 Постанови, ураховуючи положення статей 16, 344, 396 ЦК, до набуття права власності на майно за набувальною давністю особа, яка володіє майном, має право на захист свого володіння від третіх осіб, які не є власниками майна і не мають прав на володіння цим майном в силу іншої передбаченої законом чи договором підстави. Таким чином, давнісний володілець має право на захист свого володіння відповідно до вимог статей 387, 391 ЦК.

Відповідно до п. 13 Постанови, можливість пред'явлення до суду позову про визнання права власності за набувальною давністю випливає з положень статей 15, 16 ЦК, а також частини четвертої статті 344 ЦК, згідно з якими захист цивільних прав здійснюється судом шляхом визнання права. У зв'язку з цим особа, яка заявляє про давність володіння і вважає, що у неї є всі законні підстави бути визнаною власником майна за набувальною давністю, має право звернутися до суду з позовом про визнання за нею права власності. Відповідачем за позовом про визнання права власності за набувальною давністю є попередній власник майна або його правонаступник. У разі якщо попередній власник нерухомого майна не був і не міг бути відомим давнісному володільцю, то відповідачем є орган, уповноважений управляти майном відповідної територіальної громади.

Відповідно до п. 14 Постанови, виходячи зі змісту частини першої статті 344 ЦК, відсутність державної реєстрації права власності на нерухоме майно не є перешкодою для визнання права власності на це майно у зв'язку зі спливом строку набувальної давності, оскільки така державна реєстрація може бути здійснена після визнання права власності за набувальною давністю.

Судом встановлено, що позивачка являється донькою ОСОБА_2, що підтверджується її свідоцтвом про народження.

Згідно свідоцтва про шлюб позивачки, після реєстрації шлюбу, вона змінила прізвище з «Бичагова» на «Огородник».

У 1997 році її батьку ОСОБА_2 було надано у користування двокімнатну квартиру, яка знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, що підтверджується довідкою ПрАТ «Овідіопольський завод будівельних матеріалів». З того часу він заселився у вказану квартиру і відкрито, безперервно володів та користувався нею. Позивачка проживала з ним весь час.

ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_2 помер. Позивачка постійно з ним проживала до його смерті та залишилась проживати в даній квартирі вже і після його смерті та продовжує проживати до теперішнього часу.

Недавно вона зверталась до Великодолинської селищної ради Овідіопольського району з метою оформлення документів на вказану вище квартиру, але їй було порекомендовано з даного питання звернутись до суду.

Згідно довідки Великодолинської селищної ради Овідіопольського району № 207 від 19.04.2018 р. та депутатського акту № 1624 від 19.04.2018 р., ОСОБА_2 з 1997 року по ІНФОРМАЦІЯ_1 (день його смерті) постійно проживав за адресою: АДРЕСА_1.

Згідно рішення Великодолинської селищної ради Овідіопольського району № 15-VІІвід 20.11.2015 р. в смт. Великодолинське Овідіопольського району вулицю «Леніна» перейменовано у вулицю «Центральну».

З наведених підстав суд приходить до висновку, що позов обґрунтований і підлягає задоволенню.

Керуючись ст.ст. 3-7, 10-13, 18, 76-83, 95, 200, 258, 259, 263-268, 272-273 ЦПК України, ст.ст. 328, 392, 344, п. 8 Прикінцевих та перехідних положень ЦК України, п.п. 9-14 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ № 5 від 07.02.2014 р. «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав»,суд, -

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 - задовільнити.

Визнати за ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_2, РНОКПП: НОМЕР_1, право власності за набувальною давністю на двокімнатну квартиру, загальною площею 33,9 кв.м., житловою площею 25,9 кв.м., яка розташована за адресою: АДРЕСА_1

Рішення може бути оскаржене до апеляційного суду Одеської області протягом тридцяти днів з дня його ухвалення.

Суддя А.І. Бочаров.