Рішення № 74617898, 30.05.2018, Великомихайлівський районний суд Одеської області

Справа №498/46/18

Провадження по справі №2/498/101/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

30 травня 2018 року Великомихайлівський районний суд Одеської області у складі:

головуючої судді Ткачук О.Л.,

за участю секретаря судового засідання Козачінської Л.Г.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в порядку ч.2 ст.247 ЦПК України, цивільну справу за позовом публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості та зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору,-

ВСТАНОВИВ:

29 січня 2018 року позивач звернувся до суду із зазначеним позовом, у якому просить стягнути з відповідача заборгованість 20219,08 грн. за кредитним договором б/н від 21.01.2011 року, яка станом на 30.09.2017 року складається з заборгованості за кредитом 1970,80 грн.; заборгованості по процентам за користування кредитом 16809,28 грн.; штрафів відповідно до пункту 2.1.1.7.6. Умов та правил надання банківських послуг: 500 грн. - штраф (фіксована частина); 939 грн. - штраф (процентна складова).

Свої вимоги обгрунтовує тим, що за вказаним договором відповідач отримав кредит у розмірі 2000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 30% на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки.

У заяві стверджується, що позивач свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме надав відповідачу кредит у встановленому договором розмірі, а той не надавав своєчасно позивачу грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, що має відображення у Розрахунку заборгованості за договором який відображено з моменту надання та отримання кредитної послуги.

Відповідач у своєму відзиві позовні вимоги не визнав і зазначає, що у договорі, на який посилається позивач, не наведено детального розпису сукупної вартості кредиту в процентному значенні та в грошовому виразі у валюті платежу за кредитним договором, базу розрахунку всіх комісій (тарифів) банку, графік платежів, а надані ним як складова частина договору «Тарифи» у пункті «Базова % ставка на місяць» передбачають таку ставку у розмірі 3%, що у сукупності складає 36% річних (3% х 12 місяців), а не 30% як стверджує позивач.

Відповідач звертає увагу на те, що наданий позивачем розрахунок заборгованості починається тільки з 22.01.2013 року, а записи у графі «Сума погашення за наданим кредитом» починаються з 28.01.2013 року і загальна сума сплачених коштів по 20.08.2014 року становить 46 550 грн., що у 23 рази перевищує зазначений позивачем розмір кредиту, проте на погашення процентів зазначено сплату 15.08.2014 року тільки 100,78 грн..

Зазначає, що нарахування у графі «Сальдо, на яке в цьому періоду проценти не нараховуються (пільговий період)» починаються з 31.05.2014 року в сумі 1831,42 грн., а записи у графі «Сальдо поточної заборгованості за кредитом» починаються з 26.06.2014 року в сумі 1996,62 грн. та у графі «Сальдо простроченої заборгованості за кредитом» починаються з 31.07.2014 року в сумі 51,16 грн..

Також відповідач просить застосувати до спірних правовідносин позовну давність, яка на його думку щодо місячних платежів починається після несплати чергового платежу, а щодо повернення кредиту в повному обсязі зі спливом останнього дня місяця дії картки.

З цього приводу він також зазначає, що позивач в п. 1.1.7.31 Умов і правил надання банківських послуг встановив позовну давність в 50 років, проте ці Умови не містять його підпису і тому їх не можна вважати складовою частиною договору та відповідною письмовою угодою сторін про збільшення позовної давності.

У відповіді на відзив позивач стверджує про отримання відповідачем 21.01.2011 року картки НОМЕР_3 зі строком дії 7/16, а також 28.02.2014 року картки НОМЕР_2 зі строком дії 12/17 та надає з цього приводу довідку за підписом представника у справі - юрисконсульта Н.В.Гаренко, а також 2 фото відповідача з карткою у руці.

Відповідач у своїх запереченням на цю відповідь вважає цю довідку неналежним доказом, оскільки вона не містить відомості про зміст та обсяг господарської операції, посади відповідальних за її здійснення осіб, а також його особистий підпис.

Надані фотознімки також не вважає належним доказом, оскільки невідома дата та місце проведення фотозйомки, а також на них неможливо розрізнити номер картки та строк її дії.

Відповідач також звертає увагу на те, що позивач не наводить підстав та причин, за яких при дії картки НОМЕР_3 до 7/16 вже 28.02.2014 року нібито йому була надана нова картка НОМЕР_2 зі строком дії 12/17, хоча без надання відповідних доказів стверджує, що 22.01.2013 року відповідач нібито звертався із заявою про перевипуск карти, тобто надання карти з новим строком дії.

Відповідач також зазначає, що надана позивачем інформація не узгоджується та суперечить наданим ним випискам з карткового рахунку, за якими при умові отримання картки 21.01.2011 року у розрахунку не відображені операції по ній до 28.01.2013 року, проте вони тривають по 28.02.2018 року, хоча 28.02.2014 року вже нібито була видана нова картка, по якій відображені операції тільки за період з 21 березня по 20 серпня 2014 року.

Відповідач заявляв клопотання про витребування доказів і ухвалою суду від 19 березня 2018 року від позивача були витребувані наступні документи: «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» за номером 0508050500193743453; документи про отримання та здачу кредитної картки за вказаним договором; документи щодо часу і розміру перерахування на цю картку грошових коштів позивачем та внесення коштів позичальником на їх повернення; документи щодо часу, місця і розміру отримуваних з картки у касі банку або банкоматах готівкових коштів (квитанції каси банку або фотофіксація роботи банкомата з видачі готівки).

Відповідач також пред'явив зустрічний позов, у якому просить визнати недійсним укладений 21.01.2011 року між ним і позивачем кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання документа під назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» за номером 0508050500193743453.

В обґрунтування зустрічних вимог вказує на те, що він народився ІНФОРМАЦІЯ_1, а тому на день підписання договору йому не виповнилось 18 років і він був неповнолітнім, а його матері до цього часу невідомо про підписання ним вказаного договору і відповідно вона його не схвалювала.

Ухвалою суду від 19 березня 2018 року зустрічний позов був прийнятий до спільного розгляду з первісним позовом та об'єднаний з ним, а відповідачу за зустрічним позовом було запропоновано за наявності заперечень у 15-денний строк подати відзив на відповідну позовну заяву і всі письмові та електронні докази, що підтверджують заперечення проти позову.

Позивач отримав копію зустрічного позову і доданих до нього документів, проте будь-яких заперечень проти нього не заявив, відзиву на зустрічну позовну заяву і підтверджуючих доказів до нього до суду не надавав.

У cудове засіданні сторони не з'явилися та надали заяви, у яких просили розглянути справу за їх відсутності.

Розглянувши надані сторонами докази, судом встановлено наступне.

21.01.2011 року між ОСОБА_1 і публічним акціонерним товариством «Приватбанк» був укладений кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання документа під назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» за номером 0508050500193743453.

У доданому до позовної заяви розрахунку банку заборгованості відповідача станом на 30.09.2017 року записи починаються з 22.01.2013 року без руху коштів, у графі «Погашені проценти» зазначено сплату 15.08.2014 року 100,78 грн., записи у графі «Сума погашення за наданим кредитом» починаються з 28.01.2013 року і загальна сума сплачених коштів по 20.08.2014 року становить 46 550 грн.. У той же час записи у графі «Сальдо, на яке в цьому періоду проценти не нараховуються (пільговий період)» починаються з 31.05.2014 року в сумі 1831,42 грн., а у графі «Сальдо поточної (або простроченої) заборгованості за кредитом» записи починаються з 26.06.2014 року в сумі 1996,62 грн..

У довідці банку без номеру, дати і підпису, доданій до супровідного листа від 02.04.2018 року № 39271-ВБ зазначено, що між банком та ОСОБА_1 був підписаний кредитний договір, за яким було надано наступні кредитні картки: 21.01.2011 року картка НОМЕР_3 зі строком дії 7/16, 28.02.2014 року картка НОМЕР_2 зі строком дії 12/17.

У довідці № 20180109/0184 від 06.04.2018 року за підписом представника позивача за довіреністю Гаренко Н.В. зазначено, що клієнт ОСОБА_1 згідно кредитного договору б/н від 31.01.2011 року отримав картки НОМЕР_3, НОМЕР_2 остання з них мала термін дії до 12/17.

У доданій до відповіді на відзив від 06.04.2018 року виписці по рахунку зазначено, що по карті НОМЕР_4 за період з 01.01.2011 по 06.04.2018 відбулась одна операція 26/01/2013 «Сгорание акционных бонусов» без руху коштів по карті. По карті НОМЕР_3 за період з 01.01.2011 по 06.04.2018 за загальним підсумком вказано про приход по карті в сумі 46550 грн. і витрати в сумі 74955,29 грн., до складу яких включені нарахування за процентами і штрафами, а також «Ежемесячный платеж за страховку «Защита на каждый день». У вказаній виписці операції щодо руху коштів за участю володільця карти (зняття і поповнення готівки) зазначені у період з 28/01/2013 по 27/02/2014 та у період з 21/03/2014 по 20/08/2014.

Відповідно до свідоцтва про народження, виданого на підставі запису складеного 11 серпня 1993 року Саханською сільською радою Ширяївського району Одеської області, ОСОБА_1 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 від батьків ОСОБА_3 і ОСОБА_4.

Згідно свідоцтва про шлюб, виданого на підставі актового запису за № 3 складеного 25 червня 2007 року Саханською сільською радою Ширяївського району Одеської області, ОСОБА_4 після реєстрації шлюбу з ОСОБА_5 було присвоєне прізвище ОСОБА_5.

За довідкою № 241 від 19 березня 2018 року старости с. Полезне Великомихайлівської селищної ради Великомихайлівського району Одеської області, на січень 2011 року ОСОБА_1 проживав з матір'ю за адресою АДРЕСА_1 та знаходився на її утриманні.

У претензії ОСОБА_6 від 22 березня 2018 року на адресу позивача за первісним позовом щодо правочину від імені неповнолітнього зазначено, що її син 26 лютого 2018 року отримав від суду копію позовної заяви банку у даній справі.

Цією претензією вона повідомляє, що станом на 21.01.2011 року її неповнолітній син ОСОБА_1 проживав з нею і перебував на її утриманні.

Їй не відомо про вчинення сином будь-яких кредитних договорів з будь-якими фінансовими та банківськими установами та отримання ним кредитних карток та/або грошових коштів за такими договорами, а також невідомо про сплату сином у період з 28.01.2013 року по 20.08.2014 року на користь банку грошових коштів в сумі 46 550 грн. і вона таку оплату також не здійснювала.

Відповідно до наведеного, у період з 21.01.2011 року та по день повноліття сина 08.08.2011 року, а також і по теперішній час вона не схвалювала вчинення своїм неповнолітнім сином ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, кредитного договору з публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» від 21.01.2011 року у вигляді підписання бланку під номером 0508050500193743453 з назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке».

Згідно рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення, позивач отримав вказану претензію 30 березня 2018 року.

Оцінюючи правовідносини, що склалися між сторонами, суд виходить з положень статті 30 ЦК, за якими цивільну дієздатність має фізична особа, яка усвідомлює значення своїх дій та може керувати ними. Цивільною дієздатністю фізичної особи є її здатність своїми діями набувати для себе цивільних прав і самостійно їх здійснювати, а також здатність своїми діями створювати для себе цивільні обов'язки, самостійно їх виконувати та нести відповідальність у разі їх невиконання. Обсяг цивільної дієздатності фізичної особи встановлюється цим Кодексом і може бути обмежений виключно у випадках і в порядку, встановлених законом.

Пунктом 1 частини 1 статті 31 ЦК визначено, що фізична особа, яка не досягла чотирнадцяти років (малолітня особа), має право, зокрема, самостійно вчиняти дрібні побутові правочини. Правочин вважається дрібним побутовим, якщо він задовольняє побутові потреби особи, відповідає її фізичному, духовному чи соціальному розвитку та стосується предмета, який має невисоку вартість;

Статтею 32 ЦК також передбачено, що крім правочинів, передбачених статтею 31 цього Кодексу, фізична особа у віці від чотирнадцяти до вісімнадцяти років (неповнолітня особа) має право: 1) самостійно розпоряджатися своїм заробітком, стипендією або іншими доходами; 2) самостійно здійснювати права на результати інтелектуальної, творчої діяльності, що охороняються законом; 3) бути учасником (засновником) юридичних осіб, якщо це не заборонено законом або установчими документами юридичної особи; 4) самостійно укладати договір банківського вкладу (рахунку) та розпоряджатися вкладом, внесеним нею на своє ім'я (грошовими коштами на рахунку).

Неповнолітня особа вчиняє інші правочини за згодою батьків (усиновлювачів) або піклувальників. На вчинення неповнолітньою особою правочину щодо транспортних засобів або нерухомого майна повинна бути письмова нотаріально посвідчена згода батьків (усиновлювачів) або піклувальника і дозвіл органу опіки та піклування.

Неповнолітня особа може розпоряджатися грошовими коштами, що внесені повністю або частково іншими особами у фінансову установу на її ім'я, за згодою органу опіки та піклування та батьків (усиновлювачів) або піклувальника. Згода на вчинення неповнолітньою особою правочину має бути одержана від батьків (усиновлювачів) або піклувальника та органу опіки та піклування.

Виходячи з наведених положень, суд вважає, що зазначений позивачем як підстава його позовних вимог кредитний договір виходить за межі дрібного побутового правочину, а також не відноситься до договору банківського вкладу (рахунку), за яким він вносився самим неповнолітнім на ім'я (грошові кошти на рахунку) або вносився на його ім'я іншими особами. Позивач не надав до суду доказів того, що мати неповнолітнього на час укладення кредитного договору відповідача або піклувальник та орган опіки та піклування були поінформовані про укладення цього договору або надавали згоду на його вчинення.

Положеннями частини 1 і 2 статті 222 ЦК визначено, що правочин, який неповнолітня особа вчинила за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальника, може бути згодом схвалений ними у порядку, встановленому статтею 221 цього Кодексу. Правочин, вчинений неповнолітньою особою за межами її цивільної дієздатності без згоди батьків (усиновлювачів), піклувальників, може бути визнаний судом недійсним за позовом заінтересованої особи.

Частиною 1 статті 221 ЦК передбачено, що правочин, який вчинено малолітньою особою за межами її цивільної дієздатності, може бути згодом схвалений її батьками (усиновлювачами) або одним з них, з ким вона проживає, або опікуном. Правочин вважається схваленим, якщо ці особи, дізнавшись про його вчинення, протягом одного місяця не заявили претензії другій стороні.

Відповідач на час укладення кредитного договору проживав зі своєю матір'ю ОСОБА_6, проте позивач не надав доказів щодо дати її повідомлення про вчинення договору її неповнолітнім сином. У своїй претензії до позивача від 22 березня 2018 року мати відповідача стверджує, що дізналась про вказану обставину 26 лютого 2018 року, коли її син отримав від суду копію позовної заяви банку у даній справі.

У цій претензії вона заявляє про те, що вона не була поінформована та не схвалювала вчинення сином вказаного договору, що не було спростовано позивачем, який будь-яких заперечень або доказів щодо вказаних обставин до суду не надавав.

Виходячи із зазначених обставин та положень законодавства, суд приходить до висновку про наявність підстав для задоволення зустрічного позову і визнання недійсним укладеного 21.01,2011 року позивачем з неповнолітнім на той час відповідачем кредитного договору у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання документа під назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» за номером 0508050500193743453.

Визнання кредитного договору недійсним тягне за собою відмову у задоволені первісного позову, оскільки за відсутності такого договору відповідач не приймав на себе зобов'язання зі сплати на користь позивача процентів за користування кредитом та штрафів за його несвоєчасне повернення.

Позивачем не були надані належні та достовірні докази щодо факту отримання відповідачем кредитних карток та строку їх дії, оскільки надані ним з цього питання довідки не відповідають вимогам ст.ст. 1 і 9 ч. 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» щодо форми та змісту первинного документу і не містять відомості про зміст та обсяг господарської операції, посади відповідальних за її здійснення осіб, а також особистий підпис відповідача.

Надані позивачем фотознімки відповідача з карткою у руці суд також не може прийняти як належні докази, оскільки невідома дата та місце проведення фотозйомки, а також на них неможливо розрізнити номер картки та строк її дії.

Надані позивачем розрахунок заборгованості та виписка з рахунку по картці містять тільки розмір сплачених відповідачем на користь позивача коштів в сумі 46550 грн., проте не дають можливості встановити суму фактично отриманих відповідачем від позивача грошових коштів та наявність або відсутність перевищення розміру отриманих відповідачем від позивача коштів проти зазначеного позивачем розміру повернених ним коштів в сумі 46550 грн..

Керуючись ст.10,18,23,76,279,258,259,263-265 ЦПК України, суд

В И Р І Ш И В

У задоволенні позовних вимог публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості - відмовити повністю.

Зустрічний позов ОСОБА_1 до публічного акціонерного товариства комерційний банк «ПриватБанк» про визнання недійсним кредитного договору - задовольнити повністю.

Визнати недісним укладений 21.01.2011 року між ОСОБА_1 та публічним акціонерним товариством комерційний банк «ПриватБанк» кредитний договір у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом шляхом підписання документа під назвою «Анкета-заявление о присоединении к Условиям и Правилам предоставления банковских услуг в Приватбанке» номером 0508050500193743453.

Стягнути з публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на користь на користь держави судовий збір у розмірі 1762,00 грн.

Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку шляхом подання апеляційної скарги до апеляційного суду Одеської області через Великомихайлівський районний суд Одеської області протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив за письмовою заявою відповідача, яку може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Позивач за первісним позовом, відповідач за зустрічним: публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» вул. Грушевського, 1-Д, м. Київ, ЄДРПОУ 14360570 (рахунок отримувача для погашення заборгованості та судових витрат 29092829003111); МФО № 305299;

Відповідач за первісним позовом, позивач за зустрічним: ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, РНОКПП: НОМЕР_1, місце реєстрації АДРЕСА_1.

Повний текст рішення складено та підписано 08 червня 2018 року.

Суддя О.Л.Ткачук