Вирок № 74617431, 11.06.2018, Біляївський районний суд Одеської області

Справа № 496/2894/16-к

Провадження № 1-кп/496/82/18

В И Р О К

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

11 червня 2018 року Біляївський районний суд

Одеської області

у складі: головуючого судді - Трушиної О.І.

за участю секретаря - Горищенко К.І.

прокурорів - Андрєєва О.О., Атрощенко С.О., Різой К.Є.

представника потерпілого - ОСОБА_1

захисника - Чернова О.В.

обвинуваченого - ОСОБА_3

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду міста Біляївка матеріали кримінального провадження за обвинуваченням:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Фараонівка Саратського району Одеської області, громадянина України, українця, працюючого на посаді начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, державного службовця 11 рангу, одруженого, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_7, раніше не судимого,

у скоєнні кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України,

В С Т А Н О В И В:

З 18.01.2016 року по 29.04.2016 року обвинувачений ОСОБА_3 перебував на посаді заступника начальника Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області - начальника відділу державної виконавчої служби.

29.04.2016 року відповідно до наказу ГТ УЮ в Одеській області № 1195-К ОСОБА_3 призначено на посаду начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТУЮ в Одеській області. Згідно ст. 6 Закону України «Про державну службу» посада начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ГТ УЮ в Одеській області відноситься до категорії «Б» посад державної служби.

Так, 24.09.2014 року старшим державним виконавцем ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 відкрито виконавче провадження № 44815351 по виконанню виконавчого документу № 2-139/11, виданого Теплодарським міським судом Одеської області від 15.02.2012 року про стягнення з ОСОБА_5 на користь ПАТ «Універсал банк» заборгованості у розмірі 200262,34 грн.

Згідно Типового положення про відділ державної виконавчої служби головних територіальних управлінь юстиції, затвердженого Наказом Міністерства юстиції України № 1183/5 від 20.04.2016 року, яким керується у своїй діяльності ОСОБА_3, начальник відділу: очолює відділ; здійснює керівництво його діяльністю; організовує роботу відділу; представляє відділ у відносинах; забезпечує виконання відділом законодавства України; організовує роботу зі службовими документами; здійснює контроль за веденням номенклатурних справ Відділу відповідно до встановленого порядку та вимог законодавства; виконує рішення і здійснює інші дії відповідно до Закону України «Про виконавче провадження».

24.09.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Біляївського МРУЮ ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого документа № 2-139/11 накладено арешт на все майно боржника постановою ВП № 44815351 від 24.09.2014 року.

23.12.2014 року виконавче провадження завершено на підставі ч. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження» у зв'язку з тим, що у боржника відсутнє майно, на яке може бути звернуто стягнення, а здійснені державним виконавцем відповідно до цього Закону заходи щодо розшуку такого майна виявилися безрезультатними.

20.07.2015 року вищевказаний виконавчий документ про стягнення з ОСОБА_5 заборгованості на користь ПАТ «Універсал Банк» надійшов на повторне виконання.

Цього ж дня, року старшим державним виконавцем ВДВС Біляївського МРУЮ ОСОБА_4 винесена повторна постанова про відкриття виконавчого провадження № 481577696.

Так, ОСОБА_1 перебуваючи на посаді заступника керівника напряму з безпеки кредитних операцій (Credit Collection) ПАТ КБ «Приватбанк», в функціональні обов'язки якого входить супроводження проваджень по стягненню проблемної заборгованості та підготовка об'єктів нерухомості до реалізації, здійснює розгляд проблемної заборгованості клієнта банку - ОСОБА_6, яка заборгувала ПАТ КБ «Приват Банк» - 135679,59 доларів США. Майном, на яке може бути звернено стягнення, згідно договору іпотеки, укладеним між ОСОБА_6 та ПАТ КБ «Приват Банк» є квартира за адресою: АДРЕСА_1, яка належить ОСОБА_5, та який виступає в якості майнового поручителя. Співробітниками ПАТ КБ «Приват Банк» отримано рішення Теплодарського міського суду Одеської області на звернення стягнення на предмет іпотеки, що дає ПАТ КБ «Приватбанк» право на реалізацію іпотечного майна.

Однак, реалізувати вищезазначене іпотечне майно було неможливо у зв'язку з накладеним 24.09.2014 року старшим державним виконавцем ВДВС Біляївського МРУЮ ОСОБА_4 при примусовому виконанні виконавчого документа ВП № 44815351 арештом на майно ОСОБА_5, в тому числі й на квартиру за адресою: АДРЕСА_1.

25.01.2016 року до відділу ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області надійшла заява представника ПАТ КБ «Приват Банк» про зняття арешту з майна боржника, а саме: з квартири, що належить ОСОБА_5, розташованої в АДРЕСА_1, у зв'язку з перебуванням в іпотеці ПАТ КБ «Приват Банк», що підтверджується інформаційною довідкою з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта.

17.05.2016 року, ОСОБА_3, перебуваючи на посаді начальника Біляївського міськрайонного відділу ГТУЮ в Одеській області, з метою реалізації свого злочинного умислу на одержання неправомірної вигоди, призначив ОСОБА_1 наступну зустріч на 20.05.2016 року та вказав, що у цей день він передасть йому постанову про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, при цьому ОСОБА_1 була оговорена сума неправомірної вигоди - 300 доларів США, проти чого ОСОБА_3 не заперечував.

Прибувши 20.05.2016 року о 14.00 год. до приміщення Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області, що розташований за адресою: м. Біляївка вул. Заводська, 19, ОСОБА_1 передав ОСОБА_3 раніше обумовлену неправомірну вигоду у сумі 300 доларів США (що за курсом НБУ станом на 20.05.2016 року склала 7575 грн.). Після цього ОСОБА_3 передав ОСОБА_1 копію постанови про зняття арешту з майна боржника, а саме: квартири, що належить ОСОБА_5, розташованої за адресою: АДРЕСА_1, що перебуває в іпотеці ПАТ «КБ «Приватбанк» та повідомив, що відомості про зняття арешту будуть внесені до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно наступного робочого дня.

Обвинувачений ОСОБА_3 в судовому засіданні свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення не визнав. При цьому пояснив, що наприкінці січня 2016 року до нього звернувся ОСОБА_7 з проханням особисто розглянути клопотання про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. 04.02.2016 року ним була винесена постанова про зняття арешту з зазначеної квартири, копію цієї постанови було направлено сторонам та до реєстраційної служби. Після цього до нього більше ніхто не звертався. В середині травня 2016 року йому зателефонував ОСОБА_7 та сказав, що приїдуть представники ПАТ КБ «Приватбанк» за вищевказаною постановою про зняття арешту. Він пригадав, що виносив таку постанову 04.02.2016 року, знайшов її і 20.05.2016 року передав ОСОБА_1 Коли ОСОБА_1 вийшов з кабінету, він побачив на столі грошові кошти, хотів повернути їх, але на виході з кабінету його затримали.

Вина обвинуваченого у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення повністю доведена в судовому засіданні і підтверджується наступними доказами.

Допитаний в судовому засіданні представник потерпілого ПАТ КБ «Приватбанк» - ОСОБА_1 показав, що ОСОБА_8 є куратором Біляївського району Одеської області і від нього йому стало відомо про те, що ОСОБА_3 необхідно передати 500 доларів США для зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Після того, як він зрозумів, що ОСОБА_3 вчиняє неправомірні дії, він 29.04.2016 року звернувся у поліцію з відповідною заявою, в якій він вказав, що ОСОБА_3 вимагає грошові кошти у розмірі 500 доларів США, а згодом йому стало відомо, що сума, яка має бути передана ОСОБА_3, становить 300 доларів США. Особисто у нього ОСОБА_3 грошові кошти не вимагав, але останній вказану суму обговорював з ОСОБА_7, а він в свою чергу - з ОСОБА_8 Після цього, у слідчому відділі у присутності понятих він передав грошові кошти у сумі 300 доларів США. Номер телефона ОСОБА_3 йому дав ОСОБА_8 і обвинуваченому він телефонував 2-3 рази, щоб домовитися про особисту зустріч з метою обговорення питання зняття арешту. Коли він приїхав з ОСОБА_8 до відділу, вони пройшли до кабінета ОСОБА_3 і особисто у останнього уточнили, чи дійсно за зняття арешту необхідно 300 доларів США, ОСОБА_3 йому відповів: «з ОСОБА_7 вже домовилися». Також ОСОБА_3 додав, що у відділі на даний час база даних не працює, вона буде працювати у п'ятницю і цього ж дня він винесе постанову про зняття арешту, внесе її у відповідний реєстр, а тому необхідно буде за нею приїхати у п'ятницю. Наступної зустрічі - 20.05.2016 року він в робочому кабінеті ОСОБА_3 отримав постанову про зняття арешту, і в свою чергу поклав грошові кошти у розмірі 300 доларів США на робочий стіл ОСОБА_3 на те місце, яке йому показав останній, після чого ОСОБА_3 поклав на вказані гроші папери. При цьому ОСОБА_3 бачив грошові кошти.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_7 показав, що в січні 2016 року до нього звернувся ОСОБА_8, який працює у ПАТ КБ «Приват Банк» на посаді юриста-консультанта, з проханням написати заяву до виконавчої служби про зняття арешту з квартири, розташованої за адресою: АДРЕСА_1. Вказану заяву було подано до відділу ДВС Біляївського міськрайонного в Одеській області. Відповідь на вказану заяву до відділення банку не надходила. 22.04.2016 року ОСОБА_8 йому повідомив про те, що працювати з виконавчою службою від ПАТ КБ «Приватбанк» надалі буде ОСОБА_1 і попросив його познайомити ОСОБА_1 з начальником Біляївського міськрайонного відділу ДВС ОСОБА_3 При особистій зустрічі з обвинуваченим вони ні про що не домовлялися, останній пообіцяв дослідити матеріали провадження та розглянути заяву про зняття арешту з вищевказаної квартири. Що стосується грошових коштів, вказав, що ОСОБА_3 йому не говорив про те, що необхідно щось сплачувати, грошові кошти не вимагав. Мова йшла лише про канцелярські товари - папір, марки, оскільки відділ не в повній мірі забезпечений ними. Він не повідомляв ОСОБА_8 та ОСОБА_1 про те, що ОСОБА_3 нібито вимагає у нього 300 чи 500 доларів США. Згодом він був усунутий від роботи з Біляївським міськрайонним відділом ДВС.

Допитана в судовому засіданні свідок ОСОБА_4 показала, що на виконанні в Біляївському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області перебувало виконавче провадження (боржник ОСОБА_5), ВП № 481577696. В ході проведення виконавчих дій був накладений арешт, в тому числі на все майно боржника ОСОБА_5 До відділу надходили заяви від ПАТ КБ «Приватбанк» про зняття арешту, але виконавче провадження було не закінчене і підстав для зняття нею арешту не було. Будь-яких постанов з цього приводу вона не виносила. До того ж пояснила, що ОСОБА_3 до неї з будь-якими проханнями стосовно зняття арешту не звертався, про грошову винагороду їй нічого не відомо.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_8 показав, що він працює в ПАТ КБ «Приватбанк» на посаді юриста-консультанта, є куратором Біляївського району Одеської області, займається проблемними кредитами. Розпочався процесс реалізації предмету іпотеки, а саме: квартири, розташованої в АДРЕСА_1, але виявилися проблеми зі зняттям арешту з вказаного майна. У нього в підпорядкуванні був ОСОБА_7 і з ним вони обговорювали питання, як зняти зазначений арешт. Він у ОСОБА_7 запитав, чи можливо зняти арешт іншого банку, на що ОСОБА_7 відповів позитивно, при цьому зазначив, що тільки в судовому порядку. Згодом ОСОБА_7 повідомив йому, що з цього приводу він спілкувався з начальником Біляївського міськрайонного відділу ДВС - ОСОБА_3, для вирішення вказаного питання необхідно 300 доларів США і арешт буде знятий на протязі тижня. Керівництво банку погодилося та вказало, що даним питанням буде займатися ОСОБА_1 і грошові кошти буде саме він передавати. Після чого, на початку робочого тижня він разом з ОСОБА_1 приїхали до м. Біляївка Одеської області, де при зустрічі з ОСОБА_3 останній сказав, що з ОСОБА_7 питання про зняття арешту обговорено, на що він перепитав ОСОБА_3, вартість вирішення вказаного питання 300? ОСОБА_3 відповів йому: «Да». До того ж додав, що ОСОБА_3 у нього грошові кошти не вимагав.

Допитаний у судовому засіданні свідок ОСОБА_9 показав, що 20.05.2016 року він був запрошений в якості понятого працівниками правоохоронних органів, для проведення слідчих дій. В присутності ОСОБА_1 було просвічено грошові кошти у кількості 4 купюри, з них 2 купюри номіналом по 100 доларів США та 2 купюри номіналом по 50 доларів США, на яких світилася літера «В». Після того, як ОСОБА_1 вийшов з кабінету начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - ОСОБА_3, він зайшов до вказаного кабінету, в якості понятого, де побачив, що під документами лежали грошові кошти, які були при ньому заздалегідь помічені. При просвіченні рук ОСОБА_3 ніяких слідів він не побачив, натомість гроші, які лежали на столі - світилися.

З протоколу прийняття заяви про вчинене кримінальне правопорушення (або таке, що готується) від 29.04.2016 року (т. 1 а.с. 170-172) вбачається, що ОСОБА_1 звернувся до СУ ГУНП в Одеській області з повідомленням про те, що що начальник Біляївського міськрайонного відділу ДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 вимагає в нього неправомірну вигоду в розмірі 500 доларів США.

Відповідно до протоколу добровільної видачі грошових коштів від 20.05.2016 року ОСОБА_1 видано грошові кошти у розмірі 300 доларів США, номіналом: 100 доларів США в кількості 2 шт., 50 доларів США в кількості 2 шт., з серійними номерами: купюра 100 доларів США серія LF94122714J, купюра 100 доларів США серія LF94122682J, купюра 50 доларів США серія MD15108873A, купюра 50 доларів США серія JK27351411A, для перевірки його звернення в рамках кримінального провадження, які в подальшому будуть оглянуті, помічені та передані останньому для участі у проведенні заходів для отримання фактичних даних щодо скоєння кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України (т. 1 а.с. 175-176).

Згідно з протоколом огляду та ідентифікації грошових коштів від 20.05.2016 року грошові кошти у розмірі 300 доларів США, номіналом: 100 доларів США в кількості 2 шт., 50 доларів США в кількості 2 шт., з серійними номерами: купюра 100 доларів США серія LF94122714J, купюра 100 доларів США серія LF94122682J, купюра 50 доларів США серія MD15108873A, купюра 50 доларів США серія JK27351411A оглянуті і помічені люмінесцентним аерозолем «Препарат «Промінь 1», люмінесцентним фломастером (т. 1 а.с. 177).

Протоколом вручення грошових коштів від 20.05.2016 року підтверджено ту обставину, що ОСОБА_1, у присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10 були вручені грошові кошти у розмірі 300 доларів США, номіналом: 100 доларів США в кількості 2 шт., 50 доларів США в кількості 2 шт., з серійними номерами: купюра 100 доларів США серія LF94122714J, купюра 100 доларів США серія LF94122682J, купюра 50 доларів США серія MD15108873A, купюра 50 доларів США серія JK27351411A, які при освітленні лампою з глибоким ультрафіолетовим випромінюванням мають свічення яскраво-жовтого кольору і мають помітку «В» на лицевій стороні у правому верхньому кутку, яка в променях лампи з глибоким ультрафіолетовим випромінюванням має блакитний колір (т. 1 а.с. 178).

У відповідності до протоколу про результати аудіо-, відео контролю за особою від 16.06.2016 року (т. 1 а.с. 179-182) зафіксовано розмову між ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 17.05.2016 року та 20.05.2016 року під час передачі грошових коштів ОСОБА_3 При цьому зі слів ОСОБА_3 не вбачається, що він вимагав грошові кошти, але говорить про те, що «ОСОБА_11 в курсі», що свідчить про домовленість ОСОБА_7 і ОСОБА_3 щодо грошових коштів.

Крім того, в судовому засіданні були оглянуті відеозаписи, які містяться на флеш-носії microSDHC 8GB та диску DVD-R (т. 1 а.с. 183), з яких вбачається, що в ході розмови 17.05.2016 року ОСОБА_8 та ОСОБА_1 з ОСОБА_3 останній відкриває матеріали виконавчого провадження та говорить про те, що буде виноситися постанова, на підставі якої буде знятий арешт. При цьому говорить про те, що витяг буде готовий через день-два. Наведене спростовує доводи обвинуваченого про те, що арешт він зняв у лютому 2016 року, тобто вчинив дії в минулому, а тому в його діях відсутній склад кримінального правопорушення, передбаченого ч.3 ст. 368 КК України.

Відповідно до протоколу про результати контролю за вчиненням злочину від 27.07.2016 року (т. 1 а.с. 184-187) роздруковано розмову між ОСОБА_1, ОСОБА_8 та ОСОБА_3 від 17.05.2016 р. При цьому ОСОБА_3 говорить про те, що можливо буде зняти арешт шляхом винесення відповідної постанови З розмови від 20.05.2017 р. вбачається, що ОСОБА_3 передає ОСОБА_1 відповідну постанову, після чого ОСОБА_1 кладе на стіл грошові кошти, а саме: 300 доларів США.

З протоколу огляду місця події від 20.05.2016 року (т. 1 а.с. 188-190) вбачається, що місцем події є кабінет начальника Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області. Було проведено освідування ОСОБА_3, в ході якого зроблено змиви на ватні тампони з правої та з лівої руки, виявлені на столі грошові кошти у розмірі 300 доларів США, номіналом: 100 доларів США в кількості 2 шт., 50 доларів США в кількості 2 шт., з серійними номерами: купюра 100 доларів США серія LF94122714J, купюра 100 доларів США серія LF94122682J, купюра 50 доларів США серія MD15108873A, купюра 50 доларів США серія JK27351411A опечатано, поміщено до пакету та підписано в присутності понятих ОСОБА_9 та ОСОБА_10

Постановою начальника ВДВС Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби ОСОБА_3 від 04.02.2016 року знято арешт з майна боржника ОСОБА_5, що зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, накладеного постановою державного виконавця ВП № 44815351 від 24.09.2014 року, номер запису про обтяження 8273006 (спеціальний розділ) (т. 1 а.с. 192). При цьому в постанові зазначена посада ОСОБА_3 - начальник ВДВС Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби, хоча на той час він займав посаду начальника відділу ДВС Біляївського місткрайонного управління юстиції в Одеській області. Крім того, звертає на себе увагу та обставина, що підпис ОСОБА_3 поставлений поверх печатки відділу, що свідчить про те, що ця постанова не могла бути виготовлена 04.02.2016 року.

Згідно наказу № 1195-к від 29.04.2016 року ОСОБА_3 був призначений на посаду начальника Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області з 29.04.2016 року, з посадовим окладом згідно з штатним розписом, із збереженням 11 рангу державного службовця (т. 1 а.с. 193).

Відповідно до наказу № 1101-к від 28.04.2016 року про оголошення наказу Міністерства юстиції Украни від 28.04.2016 року № 2497/к «Про звільнення ОСОБА_3» ОСОБА_3 вважається таким, що звільнений з посади заступника начальника Біляївського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області - начальника відділу державної виконавчої служби (т. 1 а.с. 194).

Протоколом огляду предмету від 23.05.2016 року підтверджено ту обставину, що оглянуті грошові кошти, які були вилучені в ході огляду місця події, за адресою: м. Біляївка вул. Заводська, 19 Одеської області, в кабінеті начальника Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області (т. 1 а.с. 195-199).

З виконавчих проваджень, зокрема № 48157696, вбачається, що 25.01.2016 року до відділу ДВС Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області надійшла заява ПАТ «КБ «Приватбанк» про зняття арешту з квартири АДРЕСА_1 (т. 1 а.с. 205-248, т. 2 а.с. 1-44). При цьому в матеріалах виконавчого провадження відсутня постанова від 04.02.2016 року про зняття арешту.

Інформаційна довідка з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно та Реєстру прав власності на нерухоме майно, Державного реєстру Іпотек, Єдиного реєстру заборон відчуження об'єктів нерухомого майна щодо суб'єкта № 65773168 від 13.08.2016 року свідчить про те, що 22.06.2016 року обтяження щодо особи, майна/права якої обтяжуються: ОСОБА_5, РНОКПП: НОМЕР_1, адреса: АДРЕСА_1 припинено на підставі постанови, виданої 04.02.2016 року Біляївським міськрайонним ВДВС (т. 2 а.с. 34-40). Наведене свідчить про те, що у разі винесення ОСОБА_3 постанови 04.02.2016 року вона була б внесена до вказаного реєстрру до 20.05.2016 року.

З висновку № 3059 криміналістичної експертизи спеціальних хімічних речовин від 11.07.2016 року (т. 2 а.с. 45-48) вбачається, що:1) на наданих на дослідження ватних тампонах зі змивами з лівої та правої рук ОСОБА_3, на момент дослідження, є сліди люмінесцюючої речовини. Визначити, чи є дана речовина спецбарвником - люмінесцентним порошком і чи має вона загальну родову приналежність зі спецбарвником (люмінесцентним порошком), наданим в якості зразка для порівняльного дослідження, не уявляється можливим по причині, яка зазначена в синтезуючій частині висновку. На момент дослідження на ватних тампонах зі змивами з правої та лівої рук ОСОБА_3 слідів спецбарвника (люмінесцентної фарбувальної речовини), яким виконано напис, немає; 2) на наданих на дослідження грошових коштах у сумі 300 доларів США, а саме: на двох купюрах номіналом 100 доларів США LF 94122682 J і LF 94122714 J та на двох купюрах номіналом 50 доларів США, кожна, серії MD15108873A і JK27351411A є спецбарвники - люмінесцентний порошок та люмінесцентна фарбувальна речовина, які мають загальнородову приналежність з відповідними зразками спецбарвників, наданими для порівняльного дослідження.

Відповідно до постанови прокурора відділу прокуратури Одеської області Різой К.Є. № 04/2/5-2330т про проведення контролю за вчиненням злочину від 19.05.2016 року (т. 2 а.с. 68-69) проведено контроль за вчиненням кримінального правопорушення шляхом спеціального слідчого експерименту відносно начальника Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, строком на 2 місяці.

Постанова прокурора відділу прокуратури Одеської області Різой К.Є. № 04/2/5-2329т про використання заздалегідь ідентифікованих (помічених) засобів від 19.05.2016 року свідчить про те, що при проведенні контролю за вчиненням кримінального правопорушення шляхом спеціального слідчого експертименту відносно начальника Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області використовувались заздалегідь ідентифіковані (помічені) засоби строком на 2 місяці (т. 2 а.с. 70-71).

Згідно з висновком № 18-243 від 22.02.2018 року судово-технічної експертизи документів за матеріалами кримінального провадження, зареєстрованого у ЄРДР за № 12016160000000262 від 29.04.2016 року вбачається, що надані на експертизу дві грошові банкноти номіналом 100 доларів США серійними номерами: LF 94122714 J, LF 94122682 J та дві банкноти номіналом 50 доларів США серійними номерами: MD 15108873 A, JK 27351411A, вилучені під час огляду місця події 20.05.2017, виготовлені на підприємстві, що здійснює випуск державних грошових знаків і цінних паперів США та є грошовими банкнотами Федеральної резервної системи США (т. 2 а.с. 176-179).

Крім того, у висновку № 18-19/07 від 29.03.2018 року судової криміналістичної експертизи відео-звукозапису по кримінальному провадженню, внесеному до ЄРДР за № 12016160000000262 від 29.04.2016 року зазначено, на твердотільному накопичувачі, позначеному експертом, як КП1 містяться два відео-звукозаписи, зафіксовані 17.05.2016 року та 20.05.2016 року, які досліджувалися згідно до питань ухвали суду. Відео звукозаписи очних розмов позначені експертом як фонограми № 1 та № 2. 1, 2, 3 встановлений на рівні суб'єктивного прийняття експерта дослівний зміст розмов фонограм записів (№1 та №2), які записані на наданій для досліджень картці пам'яті КП№1, наведено у Додатку № 2 до цього висновку на рівні суб'єктивного сприйняття експерта. ОСОБА_1 приймав участь у розмовах на фонограмах № 1 та № 2. Вимовлені ним репліки у Додатку №2 позначені, як «Ч1». ОСОБА_8 приймав участь у розмові на фонограмі № 1. Вимовлені ним репліки у Додатку № 2 позначені, як «Ч2». ОСОБА_3 приймав участь у розмові на фонограмі № 1 і, ймовірно, на фонограмі № 2. Вимовлені ним репліки у Додатку № 2 позначені, як «Ч3». Репліки, ймовірно промовлені ОСОБА_3, позначені як «Ч3?». Ймовірний висновок обумовлений малим обсягом придатного для інструментальної ідентифікації цього голосу мовленнєвого матеріалу і грунтується на результатах перцептивного дослідження.

Згідно листа Державного підприємства «Національні інформаційні системи» № 4164/03-06/16 від 30.09.2016 року начальнику Біляївського міськрайонного ВДВС ГТУЮ в Одеській області ОСОБА_3 в період з 18.01.2016 року по 01.06.2016 року доступ до бази ЄДРВП не надавався (т.3 а.с. 1). В судовому засіданні ОСОБА_3 наголошував на тому, що доступу до ЄДРВП він не мав, а тому не міг зняти арешт. Разом з тим, для зняття арешту необхідно було винесену постанову внести не до ЄДРВП, а до Єдиного державного рестру речових прав, і ОСОБА_3 20.05.2016 року сказав ОСОБА_1 про те, що вони розбираються з базою і на протязі одного-двох днів арешт буде знятий.

Допитаний в судовому засіданні свідок ОСОБА_14 показав, що він працює у Біляївському міськрайонному відділі ДВС ГТУЮ в Одеській області на посаді заступника начальника. Так, 20.05.2016 року ОСОБА_3 знаходився у його кабінеті, як раптово ОСОБА_3 покликали і він вийшов. Після чого він почув кроки у коридорі і побачив натовп незнайомих людей, один з них йому сказав, що проводяться слідчі дії.

Доводи обвинуваченого в тій частині, що постанова була винесена ним 04.02.2016 року суд до уваги не приймає, оскільки як вбачається з її тексту, складена вона саме начальником Біляївського міськрайонного ВДВС ОСОБА_3, а станом на 04.02.2016 року він не займав цю посаду. Крім того, його доводи про те, що винесену 04.02.2016 року постанову він надіслав сторонам виконавчого провадження та до ПАТ КБ «Приватбанк», також не підтверджені, оскільки належних та допустимих доказів (реєстрів вихідної кореспонденції, супровідних листів тощо) на підтвердження цих обставин не надано.

До того ж, в матеріалах кримінального провадження міститься копія виконавчого провадження № 48157696, і в ньому постанова від 04.02.2016 року про зняття арешту відсутня, що спростовує доводи обвинуваченого в тій частині, що постанова була винесена у лютому 2016 року.

Крім того, обвинуваченим надано акт приймання передачі печаток та штампів на знищення від 21.04.2016 року, підписаний зокрема начальником Біляївського міськрайонного управлвння юстиції в Одеській області, з якого вбачається, що відділ організаційної роботи, документування та контролю ГТУЮ в Одеській області прийняв на знищення 2 печатки та 3 штампи відділу державної виконавчої служби Біляївського міськрайонного управління юстиції в Одеській області, відбитки яких наведено у додатку. При цьому він звертав увагу суду на ту обставину, що на постанові від 04.02.2016 року проставлена печатка, яка здана на знищення 21.04.2016 року. Разом з тим, як вбачається з постанови від 04.02.2016 року, підпис ОСОБА_3 проставлений поверх печатки, крім того, вказані вище об»єктивні докази, досліджені у судововму засіданні, свідчать про те, що ця постанова була винесена не 04.02.106 року, а значно пізніше.

Доводи свідка ОСОБА_7 в тій частині, що він ні про що не домовлявся з ОСОБА_3, спростовано зокрема протоколом про резульатати аудіо-, відеоконтролю (т.1 а.с. 179-182), з якої вбачається, що ОСОБА_7 напередодні обговорив ці питання з ОСОБА_3

Доводи свідка ОСОБА_14 суд не приймає до уваги, оскільки він не повідомив обставини, які б свідчили про винуваність чи невинуватість ОСОБА_3 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення.

Крім того, суд перевірив доводи обвинуваченого про те, що він не вимагав від представника потерпілого гроші, оскільки не спілкувався з представником потерпілого ОСОБА_1 до періоду 29.04.2016 року. А, 17.05.2016 року та 20.05.2017 року спілкуючись з ОСОБА_1 і ОСОБА_8 не вимагав від нього гроші, що фактично слідує з розшифрованого тексту розмови, наведеної у додатку № 2 до висновку № 18-19/07 від 29.03.2018 року судової криміналістичної експертизи відео-звукозапису, де представник потерпілого всіляко питав у обвинуваченого, скільки він винен і як швидко обвинувачений винесене потрібну йому постанову про зняття арешту.

Відповідно до ст.17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» суди застосовують Європейську конвенцію з прав людини та основоположних свобод та практику Європейського суду з прав людини як джерело права. У своїх рішеннях «Ірландія проти Сполученого Королівства» від 18.01.1978 року, «Коробов проти України» від 21.10.2011 року Європейський суд з прав людини повторює, що при оцінці доказів суд, як правило, застосовує критерій доведення «поза розумним сумнівом», така доведеність може випливати із співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків.

В частині кваліфікуючої ознаки злочину, передбаченого ч. 3 ст. 368 КК України у вигляді вимагання неправомірної вигоди, судом встановлено наступне.

Відповідно до положень п. 17 постанови Пленуму Верховного суду України «Про судову практику у справах про хабарництво» від 26.04.2002 року під вимаганням хабара визнається вимагання службовою особою хабара з погрозою вчинення або не вчинення з використанням влади чи службового становища дій, які можуть завдати шкоди правам чи законним інтересам того, хто дає хабара, або умисне створення службовою особою умов, за яких особа вимушена дати хабара з метою запобігання шкідливим наслідкам щодо своїх прав і законних інтересів.

Із законодавчого визначення розуміння вимагання неправомірної вигоди ця ознака може бути поставлена у вину лише у тому випадку, якщо винна особа з метою одержання неправомірної вигоди, погрожуючи вчиненням або не вчинененням таких дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам, того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, а вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам чи законним інтересам. Тобто законність прав і інтересів, які хабародавець захищає шляхом дачі неправомірної вигоди, має бути однією із основних і обов'язкових ознак вимагання.

Згідно постанови ВСУ від 21.01.2016 року у справі №5-124 кс15, із законодавчого визначення та судової практики випливає, що така ознака, як вимагання хабара, може бути поставлена за провину за наявності трьох основних чинників: 1) ініціатором давання (одержання) хабара є службова особа хабароодержувач; 2) пропозиція про давання (одержання) хабара має характер вимоги (примусу), що підкріплюється: або а) відкритою погрозою, або б) створенням таких умов, які переконують хабародавця в наявності реальної небезпеки (прихована погроза) його правам та законним інтересам, що змушує його погодитися з вимогою хабароодержувача; 3) дії, виконанням (невиконанням) яких погрожує вимагач, зумовлені його службовим становищем і, головне, мають протиправний характер та спрямовані на заподіяння шкоди правам та законним інтересам хабародавця. При цьому, вимагання хабара виключається, якщо хабародавець зацікавлений у незаконній, неправомірній поведінці службової особи, прагне обійти закон, установлену процедуру вирішення того чи іншого питання, досягти задоволення своїх незаконних інтересів, одержати незаконні пільги, переваги, уникнути заслуженої відповідальності, тощо. На відміну від цього, у разі, якщо винна особа з метою одержання хабара погрожує вчиненням або не вчиненням дій, які можуть завдати шкоди, що є визначальним, правам чи законним інтересам того, хто дає хабар, або створює такі умови, за яких особа не повинна була, але вимушена дати хабар із метою запобігання шкідливим наслідкам для своїх прав та законних інтересів, дії одержувача хабара слід розглядати як такі, що поєднані з вимаганням останнього.

Зазначена правова позиція викладена також у висновках Верховного Суду України, що викладені упостановах: №№ 5-14кс12, 5-13кс13, 5-14кс13, 5-28кс13, 5-14кс15, 5-47кс13, 5- 43кс13, які відповідно до ст.458 КПК України є обов'язковими для всіх судів України.

Стороною обвинувачення не доведено, що діяння обвинуваченого поєднано з вимаганням неправомірної вигоди.

За таких обставин суд приходить до переконання, що кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_3 за ч.3 ст.368 КК України за кваліфікуючою ознакою - вимагання неправомірної вигоди не знайшла свого підтвердження у судовому засіданні, а тому вона підлягає виключенню з обвинувачення.

Оцінивши всі докази в сукупності, суд приходить до висновку, що вина обвинуваченого повністю доведена у судовому засіданні і його дії кваліфікує за ч. 3 ст. 368 КК України - одержання службовою особою, яка займає відповідальне становище, неправомірної вигоди за вчинення такою службовою особою в інтересах того, хто надає неправомірну вигоду, будь-якої дії з використанням наданої їй влади чи службового становища.

Призначаючи покарання суд, виходить із принципів законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання.

У відповідності до ст. 65 КК України суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину та обставини, що пом'якшують та обтяжують покарання.

Обставин, що пом'якшують та обтяжують покарання обвинуваченого, судом не встановлено.

Призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_3, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, дані про особу обвинуваченого - він раніше не судимий, характеризується виключно позитивно, виходячи з чого суд вважає, що виправлення обвинуваченого можливе лише в умовах ізоляції від суспільства, але з призначенням мінімального покарання, передбаченого санкцією статті, за якою обвинувачується ОСОБА_3, з позбавленням права займати посади, пов»язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій, та конфіскацією майна.

Питання щодо речових доказів суд вирішує в порядку ст. 100 КПК України.

Відповідно до ч.4 ст. 174 КПК України арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси в рамках вказаного кримінального провадження, підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 368, 370, 374 КПК України, суд

У Х В А Л И В:

ОСОБА_3 визнати винним у вчиненні злочину, передбаченому ч. 3 ст. 368 КК України та призначити йому покарання у виді 5 (п?яти) років позбавлення волі, з позбавленням права займати посади, пов?язані з виконанням організаційно-розпорядчих функцій з конфіскацією майна, з відбуванням покарання у кримінально-виконавчій установі.

Застосувати до засудженого ОСОБА_3 запобіжний захід у вигляді особистого зобов'язання, до набрання вироком законної сили, після чого змінити на тримання під вартою.

Строк відбування покарання відраховувати з дня взяття під варту.

Речові докази: постанову від 04.02.2016 року по виконавчому провадженню ВП № 48157696 про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_5 за підписом ОСОБА_3 на 1 арк.; 3 копії наказу про призначення ОСОБА_3 № 1195-к на 3 арк.; 3 копії наказу про оголошення наказу Міністерста юстиції від 28 квітня 2016 року № 2497/к "Про звільнення ОСОБА_3 № 1101-к на 3 арк.; копію ідентифікаційного коду ОСОБА_3 на 1 арк.; аркуш з дислокацією дільниць державних виконавців відділу ДВС Біляївського МРУЮ Одеської області на 1 арк. - зберігати в матеріалах кримінального провадження; грошові кошти, вилучені у ОСОБА_3, а саме: 1 купюру номіналом 500 гривень з серійним номером ЗГ 9948169; 6 купюр номіналом 200 гривень з серійними номерами: ЕЗ 1398056, ЄА 4965009, КИ 9452855, ПГ 3228575, ПА 7674099, СБ 2221551; 1 купюра номіналом 100 гривень з серійним номером КР7284822; 3 купюри номіналом по 50 гривень з серійними номерами: ТЄ 4371962, СН 9828395, ТЗ 0342877; 2 купюри номіналом 20 гривень з серійними номерами: ПБ 7986089, ТК 0029243; 1 купюра номіналом 10 гривень з серійним номером СБ 0977770 - повернути ОСОБА_3; грошові кошти в сумі 300 доларів США серії: LF 94122682J, LF 94122714J по 100 доларів США, серії: MD 15108873A, JK27351411A номіналом по 50 доларів США - повернути ОСОБА_1; змиви, зроблені при проведенні освідування ОСОБА_3 та зразки спеціальних речовин, якими були помічені грошові кошти у розмірі 300 доларів США - знищити.

Арешт, накладений ухвалою слідчого судді Приморського районного суду міста Одеси від 23.05.2016 року на грошові кошти та документи, а саме: грошові кошти в сумі 300 доларів США, постанову від 04.02.2016 року по виконавчому провадженню ВП №48157696 про зняття арешту з майна боржника ОСОБА_5, 3 копії наказу про призначення ОСОБА_3, 3 копії наказу про оголошення наказу Міністерста юстиції від 28 квітня 2016 року № 2497/к, копію ідентифікаційного коду ОСОБА_3 на 1 арк.; аркуш з дислокацією дільниць державних виконавців відділу ДВС Біляївського МРУЮ Одеської області, грошові кошти, у розмірі 2000 гривень - скасувати.

Стягнути з обвинуваченого ОСОБА_3 на користь держави судові витрати, пов'язані із залученням експерта у розмірі 20242,80 гривень.

На вирок суду може бути подана апеляційна скарга до Апеляційного суду Одеської області через Біляївський районний суд Одеської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя О.І. Трушина