Рішення № 74616120, 05.06.2018, Заводський районний суд м. Миколаєва

Справа № 487/1137/18

Провадження № 2/487/1283/18

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(ЗАОЧНЕ)

05.06.2018 року м. Миколаїв

Заводський районний суд м. Миколаєва в складі головуючого судді Гаврасієнко В.О., за участю секретаря судового засідання Гречаної А.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3, третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням, -

В С Т А Н О В И В:

02.03.2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовною заявою до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 про визнання відповідача та її малолітню доньку такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, посилаючись на відсутність відповідача та її малолітньої доньки у квартирі понад шість місяців без поважних причин.

Позовні вимоги мотивовано тим, що згідно довідки ОСББ «Карпенко 202224»від 19.02.2018 року позивач є основним наймачем квартири АДРЕСА_1, де зареєстрований з 09.04.2009 року. Зазначена квартира не приватизована. У зазначеній квартирі з 09.12.2010 року зареєстрована відповідач - колишня дружина позивача, з якою позивач перебував у шлюбі з 29.04.2010 року по 2013 рік. Також у квартирі 03.07.2015 року відповідач зареєструвала без згоди позивача свою малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1. Однак відповідач та її дитина за місцем реєстрації ніколи не проживали, жодного разу у квартирі не з'являлись, на ім'я відповідача кореспонденція не приходить, в квартирі позивача речей відповідача немає. Позивач зареєстрований у зазначеній квартирі і всі обов'язки, що випливають із договору найму житлового приміщення, покладені тільки на позивача, він сплачує комунальні рахунки за квартиру, які нараховуються згідно численності зареєстрованих осіб. Оскільки заробіток позивача обмежений, йому важко вносити щомісячну плату за користування комунальними послугами за всіх осіб. Перешкод у користуванні жилим приміщенням позивач відповідачу не чинив, відповідач добровільно визначила собі інше місце проживання і спірним жилим приміщенням не користується з моменту реєстрації без поважних причин. На підставі викладеного просив позов задовольнити.

До судового засідання позивач та його представник не з'явились, суду надали заяви, в яких позовну заяву підтримали, зазначили, що вони згодні на заочне рішення.

Представник третьої особи Служби у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради до судового засідання не з'явився, у зв'язку з професійною завантаженістю , просив розглядати справу без його участі, рішення просив винести на розсуд суду, враховуючи інтереси дитини.

Відповідач у судове засідання не з'явився повторно, належним чином повідомлявся про час та місце розгляду справи за зареєстрованим місцем проживання з направленням судової повістки засобами рекомендованого поштового зв'язку, причину неявки суду не повідомив.

Суд вважає за можливе ухвалити рішення про заочний розгляд справи, що відповідає положенням ст.ст. 280-281 ЦПК України.

Дослідивши письмові матеріали справи, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими і такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

Судом встановлено, що згідно довідки про склад сім'ї та розмір платежів за житлово-комунальні послуги №14 від 19.02.2018 року виданої за адресою уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення (будинку), членові ОСББ «Карпенко 202224» ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 до складу сім'ї (зареєстрованих) входять: ОСОБА_1 - уповноважений власник, ОСОБА_2 (колишня) дружина, ОСОБА_3 донька дружини.

Так, відповідно до довідки №16 від 19.02.2018 року виданої уповноваженому власнику (співвласнику, наймачу) житлового приміщення (будинку), членові ОСББ «Карпенко 202224» ОСОБА_1, який мешкає в Заводському районі м. Миколаєва за адресою: АДРЕСА_1 про те, що ОСОБА_2 та її донька ОСОБА_3 за вказаною адресою не проживають, згідно акту обстеження про не проживання.

Відповідач ОСОБА_2 та її малолітня донька ОСОБА_3 за місцем реєстрації фактично не проживають, що підтверджується актами про не проживання від 18.02.2018 року та 19.02.2018 року, засвідчених печаткою ОСББ «Карпенко 201124» та письмовими поясненнями свідків сусідів. Жодних речей відповідача та її доньки ОСОБА_3 їх у квартирі немає, кореспонденція на їх ім'я не приходить.

Згідно зі ст. 4, 115 ЦПК України, ст.15, 20 ЦК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, який обирає на власний розсуд.

Статтею 47 Конституції України визначено, що кожен має право на житло. Ніхто не може бути примусово позбавлений житла інакше як на підставі закону за рішенням суду.

Відповідно до п. 1 ст. 8 Європейської конвенції про захист прав людини та основних свобод, яка гарантує кожній особі окрім інших прав, право на повагу до її житла. Воно охоплює насамперед право займати житло, не бути виселеною чи позбавленою свого житла.

Згідно зі ст. 319 ЦК України, власник має право вчиняти щодо свого майна будь-які дії, що не суперечать закону.

В силу ч.1 ст. 321 ЦК України право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні. Відповідно до вимог ст. 391 ЦК України, власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно ст. 405 ЦК України члени сім'ї власника житла, які проживають разом з ним, мають право на користування цим житлом відповідно до закону. Житлове приміщення, яке вони мають право займати, визначається його власником. Член сім'ї власника житла втрачає право на користування цим житлом у разі відсутності члена сім'ї без поважних причин понад один рік, якщо інше не встановлено домовленістю між ним і власником житла або законом.

Абзацом 3 п. 34 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ №5 від 07 лютого 2014 року «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав», усунення перешкод у здійсненні права користування та розпорядження своїм майном, зокрема жилим приміщенням, шляхом зняття особи з реєстраційного обліку, залежить від вирішення питання про право користування такої особи жилим приміщенням відповідно до норм житлового та цивільного законодавства (наприклад, статті 71, 72, 116, 156 ЖК УРСР; стаття 405 ЦК), а саме від вирішення однієї із таких вимог: про позбавлення права власності на жиле приміщення; про позбавлення права користування жилим приміщенням; про визнання особи безвісно відсутньою; про оголошення фізичної особи померлою.

Відповідно до ст. 107 Житлового кодексу України наймач або член його сім'ї, який вибув на інше постійне місце проживання, втрачає право користування жилим приміщенням з дня вибуття, незалежно від пред'явлення позову про це. На підтвердження вибуття необхідно брати до уваги будь-які фактичні дані, які свідчать про обрання особою іншого постійного місця проживання (повідомлення про це в листах, розписках, переадресовка кореспонденції, утворення сім'ї в іншому місці, виїзд в інший населений пункт і постійна там прописка), на що вказує п.11 постанови Пленуму Верховного суду України « Про деякі питання, що виникли в практиці застосування судами Житлового кодексу України» від 12.04.1985 року за №2.

Факт вибуття відповідача разом із донькою із квартири АДРЕСА_1 підтверджується актами про не проживання, письмовим показами свідків сусідів, тими обставинами, що відповідач та її донька житлове приміщення за місцем своєї реєстрації не відвідують, їх речей у квартирі немає, ніякої участі у ремонтних роботах, у комунальних витратах не приймають.

Таким чином, у зв'язку з тим, що відповідач та її малолітня донька ОСОБА_3 не проживають у квартирі більше шести місяців без поважних причин, суд вважає їх такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1, тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 141 ЦПК України з відповідача на користь позивача підлягає стягненню судовий збір у розмірі 704,80 грн.

На підставі викладеного керуючись ст. ст. 319, 321, 391 ЦК України, ст.ст. 12, 81, 141, 280-289 ЦПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 (проживає: АДРЕСА_1, РНОКПП НОМЕР_1) до ОСОБА_2, яка діє в своїх інтересах та в інтересах малолітньої ОСОБА_3 (зареєстровані: АДРЕСА_1), третя особа Служба у справах дітей Адміністрації Заводського району Миколаївської міської ради (місцезнаходження: м. Миколаїв, вул. Погранична, 9) про визнання особи такою, що втратила право користування житловим приміщенням - задовольнити.

Визнати ОСОБА_2 та її малолітню доньку ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, такими, що втратили право користування житловим приміщенням - квартирою АДРЕСА_1.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь позивача ОСОБА_1 витрати по сплаті судового збору в розмірі 704,80 грн.

Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача, поданою протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручене у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд - якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду.

Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження рішення суду - якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.

У разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржене в загальному порядку, встановленому цим Кодексом. У цьому разі строк на апеляційне оскарження рішення починає відраховуватися з дати постановлення ухвали про залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення.

У відповідності до п.п. 15.5 ч.1 Перехідних Положень ЦПК України в новій редакції, яка вступила в дію з 15.12.2017 року, до дня початку функціонування Єдиної судової інформаційно-телекомунікаційної системи апеляційні та касаційні скарги подаються учасниками справи до або через відповідні суди.

Суддя В.О. Гаврасієнко