Ухвала суду № 74616118, 31.05.2018, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/4728/17 Головуючий у 1 інстанції: Кирилюк А.І.

Провадження № 11-кп/783/1300/17 Доповідач: Белена А. В.

Категорія ст. 289 ч.1 КК України

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

31 травня 2018 року м. Львів

Колегія суддів судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючого судді - Белени А.В.,

суддів – Макойди З.М., Маліновської-Микич О.В.,

секретаря судового засідання - Щербая В.П.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові кримінальне провадження № 1201414007000690 за апеляційною скаргою заступника прокурора Львівської області Пуківького Б.В. на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 15.11.2017 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, 28.12.1990 р. н., уродженця ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, не працюючого, на утриманні має двох малолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2,

обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України,

за участю:

прокурора - Яворського С.М.,

захисника-адвоката – ОСОБА_2,

обвинуваченого – ОСОБА_1,

встановила:

Прокурор подав апеляційну скаргу на вирок Залізничного районного суду м.Львова від 15.11.2017 року яким ОСОБА_1 звільнено від відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі на строк 3 роки за ч.1 ст. 289 КК України, на підставі ст. 86 КК України та п. «в» ст. 1 Закону України «Про амністію у 2016 році» від 22.12. 2016 року.

Стягнуто з ОСОБА_1 на користь держави процесуальні витрати за проведення експертиз у кримінальному провадженні в розмірі 2773,34 коп.

Запобіжний захід ОСОБА_1 у вигляді домашнього арешту скасовано.

Вирішено питання з речовими доказами в порядку ст.100 КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати, у зв'язку з неправильним застосуванням закону про кримінальну відповідальність в частині звільнення від відбування покарання внаслідок амністії. Ухвалити новий вирок, яким визнати ОСОБА_1 винним за ч.1 ст.289 КК України та призначити покарання у вигляді 3 років обмеження волі. На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_1 від відбування покарання з випробуванням, встановивши іспитовий строк 2 роки з покладенням на нього обов’язків передбачених ч.1 ст.76 КК України. В решті вирок залишити без змін.

Свої вимоги апелянт мотивує тим, що суд першої інстанції при призначенні ОСОБА_1 покарання врахував, що він має 2 малолітніх дітей, ІНФОРМАЦІЯ_3, у зв’язку з чим, на підставі п. «в» ст. 1 Закону України « Про амністію у 2016 році» звільнив останнього від відбування покарання. Однак вказані відомості щодо дітей не відповідають дійсності, оскільки на момент ухвалення вироку судом першої інстанції не було підтверджених офіційних даних про те, що ОСОБА_1 є батьком малолітніх дітей. Оскільки в свідоцтвах про народження:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначено мати – ОСОБА_4, батько - ОСОБА_5,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, зазначено мати – ОСОБА_4, батько - ОСОБА_5.

Факт одруження ОСОБА_7 з матір’ю дітей відсутній в справі. Те, що в свідоцтвах про народження дітей батько записаний на прізвище матері свідчить про те, що ОСОБА_1 не звертався до органу державної реєстрації актів із заявою про встановлення батьківства цих дітей.

Апелянт наполягає, що судом вищевказані факти не перевірялися, як і не з’ясовувалось питання щодо позбавлення ОСОБА_1 батьківських прав, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні відповідні офіційні документи. Таким чином суд першої інстанції безпідставно застосував до ОСОБА_1 Закон України «Про амністію в 2016 році» через відсутність достатніх даних, які б підтверджували наявність у ОСОБА_1 дітей, яким не виповнилося 18 років, щодо яких він не позбавлений батьківських прав.

Судом першої інстанції встановлено, що 12.07.2017 року приблизно о 20:00 годині ОСОБА_1, перебуваючи в приміщенні квартири №64, по вул. Каховська, 8, у м. Львові, маючи намір на незаконне заволодіння транспортним засобом, висунув вимогу свідкові ОСОБА_8 передати ключі від автомобіля, котрі знаходились на дивані кімнати цієї ж квартири біля потерпілого ОСОБА_9 ОСОБА_8 не усвідомлюючи, злочинний намір ОСОБА_1, передала йому ключі від автомобіля потерпілого. Після цього ОСОБА_1, реалізуючи свій виниклий умисел направився на вихід із приміщення квартири до місця розташування автомобіля НОМЕР_1, синього кольору, а саме прибудинкової території житлового будинку №8, по вул. Каховська, у м. Львові та достовірно знаючи, що він належить потерпілому, за допомогою ключів відчинив двері та сівши за кермо автомобіля за допомогою ключів від замка запалення, запустив двигун автомобіля і покинув місце події. В подальшому ОСОБА_1 проїжджаючи по вул. Сяйво у м. Львові на вказаному автомобілі, вартість якого становить 56035,85 гривень, не впоравшись з керуванням, здійснив дорожньо-транспортну пригоду, а саме наїзд на перешкоду, внаслідок чого спричинив пошкодження вказаного автомобіля на суму 5943,02 гривень.

Заслухавши доповідача, думку прокурора про задоволення апеляційної скарги, міркування захисника, підтримане обвинуваченим, про залишення без задоволення апеляційної скарги, вивчивши матеріали кримінального провадження, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора не підлягає до задоволення, виходячи з наступних підстав.

Відповідно до ст.370 КПК України, судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до статті 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.

Відповідно до ст.404 КПК України судове рішення суду першої інстанції переглядається в межах апеляційної скарги.

Винуватість ОСОБА_1 у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення за обставин, викладених у вироку, встановлена у передбаченому законом порядку та на підставі зібраних по справі доказах, яким суд надав належну правову оцінку.

Дії обвинуваченого ОСОБА_1 кваліфіковані судом першої інстанції за ч.2 ст.289 КК України, як незаконне заволодіння транспортним засобом.

В суді апеляційної інстанції встановлено, що висновок суду першої інстанції про винуватість ОСОБА_1 в інкримінованому йому злочині, передбаченому ч.2 ст.289 КК України, вчинено за обставин, описаних у вироку, є обґрунтованим і відповідає фактичним обставинам.

В апеляційній скарзі не оскаржується доведеність вини обвинуваченого та кваліфікацію його дій по ч.2 ст. 289 КК України.

Покарання обвинуваченому призначено у відповідності до вимог ст.65 КК України з врахуванням суспільної небезпеки скоєного, обставини та характеру скоєного кримінального правопорушення, яке згідно зі ст. 12 КК України відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, обставини, що впливають на його відповідальність, особу обвинуваченого ОСОБА_1, який є громадянином України, раніше не судимим, не перебуває на обліку у нарколога та психіатра, страждає розладом психіки, має двох малолітніх дітей – ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_6 та ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_7, тобто яким на день До о Обставини, яка пом’якшує покарання обвинуваченому суд першої інстанції, відніс щире каяття у скоєному. Обставин, які б обтяжували покарання, судом не встановлено.

Колегією суддів знайшло підтвердження покликання апелянта про те, що суд першої інстанції, призначаючи покарання обвинуваченому ОСОБА_1, а вподальшому звільняючи обвинуваченого від відбуття призначеного покарання у виді обмеження волі на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році», належним чином не перевірив анкетні дані обвинуваченого, які документально підтверджували б наявність у ОСОБА_1 двох неповнолітніх дітей, що не досягли 18 річного віку та по відношенню до яких ОСОБА_1 не був позбавлений батьківських прав.

Суду апеляційної інстанції захисником обвинуваченого – адвокатом ОСОБА_11 було надано ксерокопії свідоцтв про народження:

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, зазначено мати – ОСОБА_4, батько - ОСОБА_1,

ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, де зазначено мати – ОСОБА_4, батько - ОСОБА_1.

Також надано з лист-відповідь про те, що органом опіки та піклування Сихівської районної адміністрації не приймався висновок щодо позбавлення батьківських прав ОСОБА_1 відносно дітей ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5

На думку колегії суддів вищевказані документи спростовують необґрунтовані покликання апелянта про те, що суд першої інстанції безпідставно звільнив ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі Закону України «Про амністію у 2016 році» через відсутність достатніх даних про наявність на утриманні в останнього двох неповнолітніх дітей, які не досягли 18 річного віку та відносно яких він не був позбавлений батьківських прав.

На підставі наведеного вирок суду першої інстанції є законним та обґрунтованим, а тому підстав для його скасування в частині призначення покарання та звільнення ОСОБА_1 від відбування призначеного покарання на підставі п. «в» ст.1 Закону України «Про амністію у 2016 році» колегія суддів не вбачає.

Керуючись ст.ст. 404, 405, 407, 419 КПК України, колегія суддів,-

постановила:

Апеляційну скаргу заступника прокурора Львівської області Пуківького Б.В. – залишити без задоволення.

Вирок Залізничного районного суду м.Львова від 15.11.2017 року у кримінальному провадженні відносно ОСОБА_1, обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 289 КК України - залишити без змін.

Ухвала може бути оскаржена в касаційному порядку протягом трьох місяців з дня її проголошення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: