Ухвала суду № 74614542, 12.06.2018, Шевченківський районний суд м. Запоріжжя

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

№ 336/6166/17

4-с/336/4/2018

12 червня 2018 року м. Запоріжжя

Шевченківський районний суд м. Запоріжжя у складі головуючого судді Зарютіна П.В., при секретарі Чернишовій І.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на бездіяльність начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 та головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, заінтересована особа – боржник: ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

Заявник звернувся до суду із вищевказаною скаргою, за якою просить визнати незаконною бездіяльність головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 в частині нездійснення передбачених чинним законодавством виконавчих дій та невинесення постанови про арешт майна боржника (нежитлового приміщення № 18, за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 10), що призвело до втрати майна боржника; визнати незаконною бездіяльність начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 в частині нездійснення своєчасного контролю за діями головного державного виконавця Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 щодо накладення арешту на майно боржника (нежитлове приміщення № 18, за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 10), що призвело до втрати майна боржника.

В судовому засіданні представник скаржника на поданій скарзі наполіг за вказаними в ній підставами, а головний державний виконавець Міхайлідіс Ю.О. та представник начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1, як і боржник ОСОБА_3, заперечили на подану скаргу, вказуючи на її безпідставність та необґрунтованість.

Вивчивши подану скаргу, вислухавши представника скаржника, державного виконавця, представника начальника ВДВС, боржника, дослідивши надані докази, суд вважає, що скарга підлягає частковому задоволенню за наступними підставами.

Згідно ст. 447 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Судом встановлено та матеріалами справи підтверджується, що на виконанні у Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області перебувало виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа №336/5662/14-ц від 16.04.2015 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» боргу у розмірі 121 770,27 доларів США та 5754,72 гривень.

Так, 15.02.2016 року державним виконавцем Вознесенівському відділі державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_4 була винесена постанова про відкриття виконавчого провадження за вищезазначеним виконавчим документом.

На час відкриття виконавчого провадження боржник ОСОБА_3 була власником нежитлового приміщення № 18, за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 10.

Натомість, встановлено, що вищевказане приміщення натепер належить не боржнику, а новому власнику - ОСОБА_5, у відповідності до договору дарування нежитлового приміщення від 19.12.2016 року, посвідченого приватним нотаріусом Запорізького міського управління юстиції ОСОБА_6 за № 2813.

За заявою стягувача державний виконавець одночасно з винесенням постанови про відкриття виконавчого провадження може накласти арешт на майно та кошти боржника, про що виноситься відповідна постанова (ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Натомість, дані про те, що стягувач звертався до державного виконавця з відповідною заявою відсутні.

Більш того, встановлено, що на час відкриття виконавчого провадження та на час відчуження боржником нежитлового приміщення № 18, за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 10, головний державний виконавець Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2 не вів виконавче провадження, відкрите на підставі виконавчого листа №336/5662/14-ц від 16.04.2015 року, виданого Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» боргу.

Так, 22.02.2016 року у зв’язку із звільненням за власним бажанням державного виконавця Мандабури Я.В. виконавче провадження було передано на виконання державному виконавцю Распутіну Д.В.

03.06.2016 року у зв’язку із звільненням за власним бажанням державного виконавця Распутіна Д.В. виконавче провадження було передано на виконання державному виконавцю Попович В.С.

27.01.2017 року державному виконавцю Попович В.С. (зміна призвіща на ОСОБА_7С.) була надана відпустка, у зв’язку з чим лише 30.01.2017 року розпорядженням начальника відділу виконавче провадження було передано для подальшого виконання головному державному виконавцю Міхайлідісу Ю.О.

З викладеного суд не вбачає бездіяльності названого державного виконавця, яка, на думку, скаржника, полягає у нездійсненні передбачених чинним законодавством виконавчих дій та невинесення постанови про арешт майна боржника (нежитлового приміщення № 18, за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 10), що призвело до втрати майна боржника.

Контроль за своєчасністю, правильністю і повнотою виконання рішень державним виконавцем здійснюють начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, а також керівник вищестоящого органу державної виконавчої служби.

Начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, визнати недійсним складений державним виконавцем акт, зобов'язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом (ч.1 та ч.2 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV).

Аналогічні положенні містяться й в ч.3 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № N 1404-VIII), згідно яких начальник відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець, при здійсненні контролю за рішеннями, діями державного виконавця під час виконання рішень має право у разі, якщо вони суперечать вимогам закону, своєю постановою скасувати постанову або інший процесуальний документ (або їх частину), винесені у виконавчому провадженні державним виконавцем, зобов’язати державного виконавця провести виконавчі дії в порядку, встановленому цим Законом.

Дійсно, положення перелічених законів не містять приписів стосовно тотального контролю з боку начальника відділу через зобов’язання державного виконавця на проведення виконавчих дій в порядку, встановленому такими законами.

На думку суду, не тільки з урахуванням положень Закону України «Про виконавче провадження» від 21.04.1999 № 606-XIV та Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 № N 1404-VIII щодо прав і обов’язків сторін та інших учасників виконавчого провадження, начальник відділу органу державної виконавчої служби має здійснювати відповідний контроль внаслідок реалізації сторонами виконавчого провадження свого права на оскарження рішень, дій або бездіяльності державного виконавця до начальника відділу, якому безпосередньо підпорядкований державний виконавець.

Так, згідно п. 5 Розділу V «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (N 512/5, 02.04.2012, Наказ, Міністерство юстиції України) виконавче провадження передається від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби, зокрема, у разі хвороби державного виконавця, його перебування у відрядженні чи відпустці.

Передача виконавчого провадження від одного державного виконавця до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби чи виконавчої групи, між державними виконавцями одного органу державної виконавчої служби здійснюється за письмовим дорученням начальника цього органу державної виконавчої служби чи керівника виконавчої групи. Про прийняття виконавчого провадження до виконання державний виконавець, якому воно передано, виносить відповідну постанову.

Як вже зазначалося судом, 03.06.2016 року у зв’язку із звільненням за власним бажанням державного виконавця Распутіна Д.В. виконавче провадження було передано на виконання державному виконавцю Попович В.С. При цьому з табелів обліку робочого часу судом встановлено, що названа державний виконавець з 1 листопада 2016 року була тимчасово непрацездатною, у зв’язку із чим на роботу й не виходила, а 27 січня 2017 року державний виконавець Попович В.С. (зміна призвіща на ОСОБА_7С.) взагалі пішла у відпустку для догляду за дитиною (наказ № 19/07-15 від 27.01.2017 року).

Отже, відповідно до приписів п. 5 розділу V «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (N 512/5, 02.04.2012, Наказ, Міністерство юстиції України), за вказаних обставин начальник Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 повинен був надати письмове доручення про передачу вищевказаного виконавчого провадження від державного виконавця Радченко В.С. до іншого в межах одного органу державної виконавчої служби.

Натомість, такого доручення надано не було, і до 30.01.2017 року жоден державний виконавець не виносив постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання.

Під час здійснення виконавчого провадження виконавець вчиняє виконавчі дії та приймає рішення шляхом винесення постанов, попереджень, внесення подань, складення актів та протоколів, надання доручень, розпоряджень, вимог, подання запитів, заяв, повідомлень або інших процесуальних документів у випадках, передбачених цим Законом та іншими нормативно-правовими актами.

Арешт на майно (кошти) накладається не пізніше наступного робочого дня після його виявлення, крім випадку, передбаченого частиною сьомою статті 26 цього Закону (ч.1 та ч.2 ст. 13 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 N 1404-VIII).

Згідно ч.2 ст. 36 названого Закону розшук боржника - юридичної особи, майна боржника організовує виконавець шляхом подання запитів до відповідних органів, установ або проведення перевірки інформації про майно чи доходи боржника, що міститься в базах даних і реєстрах, та перевірки майнового стану боржника за місцем проживання (перебування) або його місцезнаходженням.

Виконавець під час здійснення виконавчого провадження, зокрема, має право: з метою захисту інтересів стягувача одержувати безоплатно від державних органів, підприємств, установ, організацій незалежно від форми власності, посадових осіб, сторін та інших учасників виконавчого провадження необхідні для проведення виконавчих дій пояснення, довідки та іншу інформацію, в тому числі конфіденційну; накладати арешт на майно боржника, опечатувати, вилучати, передавати таке майно на зберігання та реалізовувати його в установленому законодавством порядку (ч.3 ст. 18 Закону України «Про виконавче провадження» від 02.06.2016 N 1404-VIII).

Відповідно до ч.ч.1 та 2 названого Закону арешт майна (коштів) боржника застосовується для забезпечення реального виконання рішення. Арешт на майно (кошти) боржника накладається виконавцем шляхом винесення постанови про арешт майна (коштів) боржника або про опис та арешт майна (коштів) боржника. Постанова про арешт майна (коштів) боржника виноситься виконавцем під час відкриття виконавчого провадження та не пізніше наступного робочого дня після виявлення майна.

Відповідні положення містяться і в «Інструкції з організації примусового виконання рішень» (N 512/5, 02.04.2012, Наказ, Міністерство юстиції України), згідно яких після виявлення майна (коштів) боржника виконавець проводить опис та арешт цього майна (коштів), про що виносить постанову (п. 10 Розділу VIII).

Отже, суд констатує, що у період з 01.11.2016 року до 27.01.2017 року, тобто під час тимчасової непрацездатності державного виконавця Радченко В.С., начальник Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 допустив протиправну бездіяльність, внаслідок якої перелічені нормативно-правові приписи щодо виявлення та арешту нерухомого майна боржника ОСОБА_3 (нежитлового приміщення № 18, за адресою: м. Запоріжжя, вул. В. Лобановського, буд. 10) жодним державним виконавцем не виконувалися, що призвело до відчуження боржником вказаного майна та, відповідно, унеможливило звернення на нього стягнення в межах примусового виконання судового рішення за виконавчим листом №336/5662/14-ц від 16.04.2015 року, виданим Шевченківським районним судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» боргу у розмірі 121 770,27 доларів США та 5754,72 гривень.

При цьому, оскільки начальник Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 так і не прийняв рішення про те, хто конкретно заміняє відсутнього державного виконавця, на вказаний висновок суду не впливають доводи представника вищеназваного начальника відділу органу державної виконавчої служби про те, що 06.06.2016 року начальником відділу було винесено розпорядження щодо взаємозаміни державних виконавців на період відпустки та лікарняного, згідно якого на час відпуски або лікарняного ОСОБА_8, її заміняють державні виконавці Міхайлідіс Ю.О. або ОСОБА_9 Більш того, висновок суду підкріплюється тією обставиною, що жоден із названих державних виконавців у 2016 році не виніс постанову про прийняття виконавчого провадження до виконання.

За положеннями ч.2 ст. 451 ЦПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов’язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).

Зважаючи на встановлені фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини, враховуючи приписи ч.2 ст. 451 ЦПК України, подана скарга підлягає частковому задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 1-4, 5, 12, 13, 76-81, 89, ст. ст. 447-453, ст.ст. 258-261 ЦПК України, суд, -

У Х В А Л И В:

Задовольнити частково скаргу публічного акціонерного товариства «Державний ощадний банк України» на бездіяльність начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 та головного державного Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_2, заінтересована особа – боржник: ОСОБА_3.

Визнати неправомірною бездіяльність начальника Вознесенівського відділу державної виконавчої служби м. Запоріжжя Головного територіального управління юстиції у Запорізькій області ОСОБА_1 в частині в частині нездійснення своєчасного контролю за рухом виконавчого провадження з примусового виконання судового рішення за виконавчим листом №336/5662/14-ц від 16.04.2015 року, виданим Шевченківським судом м. Запоріжжя про стягнення з ОСОБА_3 на користь ПАТ «Державний Ощадний банк України» боргу у розмірі 121 770,27 доларів США та 5754,72 гривень.

У задоволенні іншої частини заявлених вимог – відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до Апеляційного суду Запорізької області. Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до суду апеляційної інстанції через Шевченківський районний суд м. Запоріжжя протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення або ухвала суду не були вручені у день його (її) проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження: якщо апеляційна скарга подана протягом п’ятнадцяти днів з дня вручення йому відповідної ухвали суду. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.

Суддя П.В. Зарютін