Рішення № 74613872, 12.02.2018, Бердянський міськрайонний суд Запорізької області

Справа № 310/8909/17

2-а/310/92/18

РІШЕННЯ

Іменем України

12 лютого 2018 року м.Бердянськ

Бердянський міськрайонний суд

Запорізької області

в складі: головуючого - судді Крамаренка А.І.,

при секретарі - Корнієнко Н.І.,

за участі: позивача - ОСОБА_1, представника позивача - ОСОБА_2, представника відповідача - Закройщика В.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області, третя особа - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради Запорізької області, про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії,

ВСТАНОВИВ:

Позивач ОСОБА_1 звернулась до суду з позовом до Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області про визнання дій протиправними та зобов'язання здійснити певні дії, мотивуючи свої вимоги наступним.

Так, вона з 1998 року отримує пенсію по інвалідності безстроково, а з 2005 року здобула право на отримання пенсії за віком.

Також вона з грудня 2014 року перебуває на обліку у відповідача як отримувач пенсії за віком та до лютого 2017 року включно отримувала пенсію шляхом зарахування коштів на картковий рахунок.

У березні 2017 року на її картковий рахунок не була зарахована щомісячна пенсія і лише 15.11.2017 року з листа відповідача їй стало відомо про припинення виплати пенсії.

До цього часу їй не було відомо про прийняття такого рішення, будь-яка письмова інформація з цього приводу їй не надсилалась.

Просив поновити їй строк звернення до суду з даним позовом, визнати такі дії відповідача протиправними та зобов'язати відповідача поновити нарахування та виплату їй пенсії з березня 2017 року негайно після проголошення судового рішення а також утримуватись від подальшого призупинення її виплати.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 та її представник ОСОБА_2 підтримали позовні вимоги, просили позов задовольнити.

Представник відповідача за довіреністю Закройщик В.М. в судовому засіданні просив відмовити в задоволенні позовних вимог з підстав наведених в запереченні на позов. Зокрема зазначив, що позивач ОСОБА_1, покинувши місце проживання, визначене згідно довідки внутрішньо переміщеної особи, сама створила передумови для прийняття рішення щодо скасування відповідної довідки внутрішньо переміщеної особи, що потягло припинення їй всіх соціальних виплат.

Представник третьої особи - Управління праці та соціального захисту населення виконавчого комітету Бердянської міської ради, в судове зсіданні не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином.

Заслухавши учасників судового засідання, дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку про наявність підстав для частково задоволення позову з огляду на наступне.

Судом в межах заявлених позовних вимог і на підставі наданих сторонами доказів встановлено наступні обставини та визначені відповідно до них правовідносини.

Встановлено, що позивач ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, є пенсіонером за віком.

Відповідно до довідки від 04.12.2014 року №2306004816 ОСОБА_1 взято на облік як особу, переміщену з тимчасово окупованої території України, районів проведення антитерористичної операції та населених пунктів розташованих на лінії зіткнення.

З 25.12.2014 року ОСОБА_1 перебуває на обліку в Бердянському об'єднаному управлінні ПФУ в Запорізькій області та до лютого 2017 р. включно отримувала пенсію.

Встановлено, що виплата пенсії позивачу була припинена у зв'язку з рішенням Управління праці та соціального захисту населення виконкому Бердянської міської ради №151 від 18.02.2017 р. про скасування довідки позивача від 12.2014 року №2306004816 про взяття на облік як внутрішньо переміщеної особи.

Рішення комісії з питань призначення (відновлення) або про відмову у призначенні (відновленні) соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам щодо позивача не приймалось. Також відповідне рішення не приймалось й Бердянським об'єднаним управлінням Пенсійного фонду України в Запорізькій області.

Встановлені обставини підтверджені матеріалами справи і не є спірними.

Спірними у справі є правомірність дій відповідача щодо припинення виплати позивачу пенсії з березня 2017 року.

Статус внутрішньо переміщеної особи врегульований Законом України «Про забезпечення прав і свобод внутрішньо переміщених осіб» від 20 жовтня 2014 року № 1706-VІІ (далі - Закон № 1706-VII).

Згідно ст. 7 Закону № 1706-VII для взятої на облік внутрішньо переміщеної особи реалізація прав, зокрема, на пенсійне забезпечення здійснюється відповідно до законодавства України. Україна вживає всіх можливих заходів, спрямованих на розв'язання проблем, пов'язаних із соціальним захистом, зокрема відновленням усіх соціальних виплат внутрішньо переміщеним особам.

Питання виплати пенсій врегульовані зокрема Законом України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування» від 09 липня 2003 року № 1058-VI (далі - Закон № 1058-VI).

Згідно зі ст. 5 Закону № 1058-VI цей Закон регулює відносини, що виникають між суб'єктами системи загальнообов'язкового державного пенсійного страхування. Дія інших нормативно-правових актів може поширюватися на ці відносини лише у випадках, передбачених цим Законом, або в частині, що не суперечить цьому Закону. Виключно цим Законом визначаються, зокрема, умови набуття права та порядок визначення розмірів пенсійних виплат, порядок здійснення пенсійних виплат за загальнообов'язковим державним пенсійним страхуванням.

Статтею 47 Закону № 1058-VI передбачено, що пенсія виплачується щомісяця організаціями, що здійснюють виплату і доставку пенсій, у строк не пізніше 25 числа місяця, за який виплачується пенсія, виключно в грошовій формі за зазначеними у заяві місцем фактичного проживання пенсіонера в межах України або перераховується на визначений цією особою банківський рахунок у порядку, передбаченому законодавством.

Підстави припинення виплати пенсії передбачені ст. 49 Закону № 1058-VI.

Згідно з ч. 1 вказаної статті виплата пенсії за рішенням територіальних органів Пенсійного фонду або за рішенням суду припиняється: якщо пенсія призначена на підставі документів, що містять недостовірні відомості; на весь час проживання пенсіонера за кордоном, якщо інше не передбачено міжнародним договором України, згода на обов'язковість якого надана Верховною Радою України; у разі смерті пенсіонера; у разі неотримання призначеної пенсії протягом 6 місяців підряд; в інших випадках, передбачених законом.

Судом встановлено, що Бердянським об'єднаним управлінням ПФУ в Запорізькій області не приймалося рішення про припинення виплати пенсії позивачу з березня 2017 року.

З матеріалів справи вбачається, що виплату пенсій позивачу припинено на підставі отриманих списків тривало відсутніх за місцем проживання/перебування одержувачів пенсій з числа внутрішньо переміщених осіб та рішення про скасування їх довідок як внутрішньо переміщених осіб, що не передбачено ст. 49 Закону України «Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».

Однак, припинення виплати пенсії без вирішення цього питання шляхом прийняття відповідного рішення не входить до переліку випадків, відповідно до яких припиняється виплата пенсії, а тому не може бути підставою для її припинення, оскільки право соціального захисту, у тому числі пенсійне забезпечення, гарантовано кожному громадянину України.

Отже, діями Бердянського об'єднаного управлінням ПФУ в Запорізькій області щодо припинення виплати пенсії позивачу порушені його права на отримання пенсії, оскільки відповідач всупереч вимог ст. 49 Закону № 1058-V не приймав рішення про припинення виплати пенсії позивачу.

Суд також звертає увагу на положення статті 1 Конвенції, Статті 1 Додаткового протоколу до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (Париж, 20.III.1952) яка передбачає, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений свого майна, інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом або загальними принципами міжнародного права, положення Статті 14 Конвенції якою визначено, що користування правами та свободами, визнаними в цій Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою.

Оцінюючи спірні правовідносини, суд застосовує положення Конституції України, за якими в Україні як соціальній, правовій державі людина, її життя і здоров'я, честь і гідність, недоторканність і безпека визнаються найвищою соціальною цінністю. Права і свободи людини та їх гарантії визначають зміст і спрямованість діяльності держави. Утвердження і забезпечення прав і свобод людини є головним обов'язком держави (ст.ст. 1, 3 Конституції України). Право на соціальний захист віднесено до основоположних прав і свобод. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел (ч. 2 ст. 46 Основного Закону України) і забезпечується ч 2 ст. 22 Конституції України, відповідно до якої конституційні права і свободи гарантуються і не можуть бути скасовані. Конституційне право на соціальний захист включає і право громадян на забезпечення їх у старості. Пенсія за віком, за вислугу років та інші її види, що призначаються у зв'язку з трудовою діяльністю, виконанням трудових обов'язків і є однією з форм соціального захисту. Цим визначається зміст і характер обов'язку держави стосовно тих громадян, які набули право на одержання пенсії.

Статтею 24 Конституції України встановлено, що громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом. Не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.

В даному випадку наявність у позивача статусу внутрішньо переміщеної особи створює для нього на відміну від інших громадян України певні перешкоди в отриманні пенсії та потребує від пенсіонера здійснення додаткових дій, не передбачених Законами щодо пенсійного забезпечення, зокрема, ідентифікація особи, надання заяви про поновлення виплати пенсії, яка була припинена органом Пенсійного фонду без прийняття відповідного рішення тощо.

Суд застосовує при розгляді справи практику Європейського Суду з прав людини як джерело права відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» від 23 лютого 2006 року.

Як зазначив Європейський суд з прав людини (далі - ЄСПЛ) в рішенні у справі «Пічкур проти України», яке набрало статусу остаточного 7 лютого 2014 року, право на отримання пенсії як таке, стало залежним від місця проживання заявника. Це призвело до ситуації, в якій заявник, пропрацювавши багато років у своїй країні та сплативши внески до системи пенсійного забезпечення, був зовсім позбавлений права на пенсію лише на тій підставі, що він більше не проживає на території України (пункт 51 цього рішення). У пункті 54 вказаного рішення ЄСПЛ зазначив, що наведених вище міркувань ЄСПЛ достатньо для висновку про те, що різниця в поводженні, на яку заявник скаржився, порушувала ст. 14 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, згідно з якою користування правами та свободами, визнаними в Конвенції, має бути забезпечене без дискримінації за будь-якою ознакою - статі, раси, кольору шкіри, мови, релігії, політичних чи інших переконань, національного чи соціального походження, належності до національних меншин, майнового стану, народження, або за іншою ознакою, у поєднанні зі статтею 1 Першого протоколу до Конвенції, якою передбачено право кожної фізичної або юридичної особи мирно володіти своїм майном та закріплено, що ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, що в діях Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області містяться ознаки протипавності відносно позивача, як внутрішньо переміщеної особи, та відсутність єдиного підходу до виплати пенсій громадянам України згідно діючого законодавства.

Позовні вимоги про зобов'язання Бердянського об'єднаного управління ПФУ в Запорізькій області виплатити позивачу заборгованість по пенсії з березня 2017 року також підлягають задоволенню, оскільки є похідними від задоволених позовних вимог.

Спори у майбутньому між сторонами, не можуть бути вирішені у даній справі, а тому не підлягають задоволенню вимоги позивача в частині зобов'язання відповідача утриматись від подальшого призупинення виплати пенсії.

Керуючись статтями 2, 7, 9, 72-76, 242-246, 295, 371 КАС України, суд

ВИРІШИВ:

Позов ОСОБА_1 задовольнити частково.

Поновити ОСОБА_1 строк звернення до суду.

Визнати протиправною бездіяльність Бердянського об'єднаного управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області щодо припинення з 01 березня 2017 року виплати пенсії ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1.

Зобов'язати Бердянське об'єднане управління Пенсійного фонду України в Запорізькій області поновити ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, виплату пенсії з 01 березня 2017 року.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.

У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.

Рішення може бути оскаржено до Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.

Суддя А.І. Крамаренко