Рішення № 74613680, 01.06.2018, Гуляйпільський районний суд Запорізької області

Справа № 315/33/18

Номер провадження № 2/315/110/18

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

01 червня 2018 року Гуляйпільський районний суд Запорізької області

у складі головуючого: судді Яроша С.О.

при секретарі: Прістенській Н.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду м. Гуляйполе Запорізької області цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -

В С Т А Н О В И В:

09.01.2018 року до суду звернулося Публічне акціонерне товариство комерційний банк «Приватбанк» з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.

В позові позивач посилався на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 30.01.2008 року відповідач отримав кредит в сумі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, однак порушив зобов`язання: кредит не повертає, заборгованість станом на 31.10.2017 року склала в сумі 11150,66 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 4115,86 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 5365,72 грн., заборгованість за пенею та комісією в сумі 900 грн., штраф (фіксована частина) в сумі 250 грн., штраф (процентна складова) в сумі 519,08 грн., прохає стягнути з відповідача заборгованість в сумі 11150,66 грн., а також витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн.

09.01.2018 року до суду звернувся представник позивача Савіхіна А.М. з клопотанням про розгляд справи у його відсутність, не заперечував проти заочного розгляду справи.

22.01.2018 року ухвалою судді Гуляйпільського районного суду Запорізької області Яроша С.О. позовну заяву прийнято до провадження, відкрито провадження у справі та призначено до розгляду в порядку загального позовного провадження в підготовче засідання на 09.02.2018 року.

09.02.2018 року ухвалою Гуляйпільського районного суду Запорізької області закрито підготовче засідання і справу призначено до розгляду по суті в судове засідання на 01.03.2018 року.

23.02.2018 року до суду звернулася відповідач з відзивом на позов, в якому посилалася на те, що обставини, викладені в позові про отримання нею кредиту в сумі 21600 грн. зі сплатою 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості не підтверджуються довідкою про умови кредитування з використанням кредитної картки "Універсальна", яка містить процентну ставку 2,85 % на місяць, позивачем збільшено процентну ставку за користування кредитом з 01.01.2013 року з 22,80 % до 30%, а з 01.09.2014 року з 30 % до 34,80 % в односторонньому порядку, вважала, що позов підлягає задоволенню частково на суму залишку заборгованості, яка становить по кредиту станом на 01.01.2013 року в сумі 911,07 грн., проценти за період з 01.01.2013 року по 31.10.2017 року в сумі 1003,90 грн., прохала стягнути з неї заборгованість по тілу кредиту в сумі 911,70 грн., заборгованість по процентам в сумі 1003,90 грн., пеню в сумі 1200 грн., застосувати загальну та спеціальну позовну давність.

20.03.2018 року до суду звернувся представник позивача Демченко А.М. з відповіддю на відзив, в якій посилалася на те, що відповідно до умов укладеного між сторонами кредитного договору № б/н від 30.01.2008 року відповідач отримав кредит в сумі 21600 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою відсотків за користування кредитом у розмірі 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості за кредитом з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, договір укладався в письмовій формі і був договором приєднання, не погодилась з тим, що відповідач посилається на Закон України «Про захист прав споживачів», так як укладений договір не є договором споживчого кредиту, вказує на те, що змінення процентної ставки за кредитом узгоджується з Умовами і Правилами надання банківських послуг, не погоджується з думкою відповідача щодо застосування строків позовної давності, посилаючись на те, що строк дії договору це строк дії кредитної картки, а саме до 08.2018 року, враховуючи вищевикладене, прохала позов задовольнити.

В судове засідання представник позивача, належним чином повідомлений про дату, час і місце розгляду справи судом, не з`явився, надав суду заяву про розгляд справи без його участі.

В судовому засіданні відповідач позов визнав частково на суму 3115,60 грн., суду пояснивши, що нею укладено договір з позивачем у 2008 році, на її картковому рахунку були кошти в сумі 1000 грн., якими вона користувалася, повертала кошти несвоєчасно і не в повному обсязі, не згодна з тим, що отримала кредит 21600 грн., визнає позов на суму 3115,60 грн. за обставин, викладених у відзиві на позов.

Представник відповідача ОСОБА_4 вважала, що позов підлягає задоволенню частково на суму 3115,60 грн., посилаючись на обставини, викладені в відзиві на позов.

Суд, оцінивши наявні у справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на повному, об`єктивному, всебічному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів, вважає встановленими наступні обставини:

30.01.2008 року між сторонами укладено кредитний договір № б/н, що підтверджується копією анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 30.01.2008 року, довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", Умовами і правилами надання банківських послуг.

Даний договір відповідно до ч.1 ст.304 ЦК України є договором приєднання, так як відповідач, подавши 30.01.2008 року анкету-заяву позивачу про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку, приєднався до Умов і Правил надання банківських послуг та тарифів обслуговування кредитних карт "Універсальна", ознайомився з останніми формулярами і був згоден з умовами договору, що підтверджується його підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку від 30.01.2008 року.

Укладений між сторонами договір є договором про надання банківських послуг і складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 30.01.2008 року, Умов і Правил надання банківський послуг у Приватбанку, довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Останній укладено в письмовій формі відповідно до ч.1 ст.207 ЦК України, відповідно до якої правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або декількох документах (в тому числі електронних) у листах, телеграмах, якими сторони обмінялися.

Відповідно до анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача позивач надав відповідачу кошти у сумі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, погашення заборгованості здійснюється щомісячними платежами, що підтверджується анкетою-заявою про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 30.01.2008 року та довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", випискою по картковому рахунку відповідача, розрахунком заборгованості.

Відповідач отримала кредитну картку та ПІН код, пам`ятку клієнта, що підтверджується її підписом в анкеті-заяві про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 30.01.2008 року, випискою по картковому рахунку відповідача.

Позивач збільшив річну процентну ставку по договору з 01.01.2013 року з 22,80 % до 30 %, з 01.09.2014 року з 30 % до 34,80 %, з 01.04.2015 року з 34,80 % до 43,20%, що підтверджується розрахунком заборгованості.

На момент розгляду справи судом відповідач заборгованість не погасив.

Суд, задовольняючи позов частково, керується наступним.

Правовідносини, які склалися між сторонами, є правовідносинами по кредитному договору, які регулюються параграфом 1 Позика та параграфом 2 Кредит Цивільного кодексу України та умовами кредитного договору № б/н від 30.01.2008 року, укладеного між сторонами, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 30.01.2008 року, Умов і Правил надання банківський послуг у Приватбанку, довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідно ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України суд, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяє учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом.

Суд, керуючись ч.5 п.4 ст.12 ЦПК України, зберігаючи об`єктивність і неупередженість, сприяв учасникам судового процесу в реалізації прав, передбачених цим Кодексом, а саме надав можливість відповідачу надати відзив на позов, представнику позивача - відповідь на відзив, відповідачу - заперечення на відповідь, представнику позивача - пояснення на заперечення, а також надати суду всі наявні у учасників судового процесу докази.

Відповідно до ч.3 ст.12 ЦПК України кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Суд не бере до уваги посилання позивача на те, що відповідач отримав кредит у сумі 21600 грн., так як дана обставина не підтверджується належним та допустимим доказом, а саме випискою по картковому рахунку відповідача.

Суд не бере до уваги в якості належного та допустимого доказу зміни кредитного ліміту за договором розрахунок заборгованості та довідку про зміну кредиту, так як останні не підтверджені випискою по картковому рахунку відповідача, який є належним та допустимим доказом зняття коштів і поповнення рахунку відповідачем, тоді як розрахунок заборгованості і довідка про зміну ліміту є документами, створеними позивачем і повинні бути підтверджені випискою по картковому рахунку відповідача.

Однак суд доходить висновку, що відповідач порушив зобов`язання щодо повернення кредиту та відсотків за його користування та комісії за договором про надання банківських послуг.

Висновок суду ґрунтується на наступному.

Відповідно до ч.1 ст.11 ЦК України цивільні права та обов`язки виникають із дій осіб, що передбачені актами цивільного законодавства, а також дій осіб, що не передбачені цими актами, але за аналогією породжують цивільні права та обов`язки.

Відповідно до ч.2 п.1 ст.11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов`язків, зокрема, є договори та інші правочини.

Судом встановлено, що підставою виникнення прав та обов`язків сторін є договір про надання банківських послуг № б/н від 30.01.2008 року, укладений між сторонами, який складається з анкети-заяви про приєднання до Умов і Правил надання банківських послуг у Приватбанку відповідача від 30.01.2008 року, Умов і Правил надання банківських послуг, довідки про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідно до умов договору про надання банківських послуг банк надав позичальнику кредит у сумі 1000 грн. у вигляді встановленого кредитного ліміту на платіжну картку зі сплатою 22,80 % на рік на суму залишку заборгованості з кінцевим терміном повернення, що відповідає строку дії картки, а позичальник зобов'язався надавати банку грошові кошти (щомісячний платіж) для погашення заборгованості по кредиту щомісячними платежами в розмірі 7% від заборгованості, але не менше 50 грн. і не більше залишку заборгованості до 25 числа місяця наступного за звітним, щомісячна комісія становить 1 % від залишку заборгованості, непогашеної протягом пільгового періоду, що підтверджується довідкою про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідно до ст.526 ЦК України зобов`язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.

Відповідно до ст.610 ЦК України порушенням зобов`язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов`язання (неналежне виконання).

Судом встановлено, що відповідач, зобов`язаний згідно договору надання банківських послуг погашати заборгованість перед банком по наданому кредиту, нарахованим відсоткам та комісії, порушив зобов`язання по його поверненню частинами, відсотків за його користування та комісії, так як сплачував його нерегулярно та не в повному розмірі, чим допустив неналежне виконання зобов`язання щодо повернення кредиту, відсотків за його користування та комісії.

Відповідно до ч.1 п.3, 4 ст.611 ЦК України у разі порушення зобов`язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема сплата неустойки, відшкодування збитків та моральної шкоди.

Відповідно ч.1 ст.623 ЦК України боржник, який порушив зобов`язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.

Відповідно до ч.1 ст.624 ЦК України якщо за порушення зобов`язання встановлено неустойку, то вона підлягає стягненню у повному розмірі, незалежно від відшкодування збитків.

Відповідно до ч.1 ст.15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ч.1 ст.16 ЦК України кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.

Відповідно до ч.2 п.8 ст.16 ЦК України способом захисту цивільних прав та інтересів можуть бути відшкодування збитків або інші способи відшкодування майнової шкоди.

Судом встановлено, що до суду звернувся позивач як позикодавець за кредитним договором з позовом за захистом свого порушеного майнового права, передбаченого кредитним договором, шляхом відшкодування збитків в зв`язку з тим, що відповідач як позичальник неналежним чином виконав свій обов`язок щодо повернення позики, відсотків за її користування та комісії.

Суд доходить висновку, що майнове право позивача, передбачене кредитним договором: повернення позики, відсотків за її користування та комісії, порушене відповідачем внаслідок його неналежного виконання обов'язку, передбаченого кредитним договором, підлягає захисту судом способом відшкодування збитків у виді повернення кредиту, відсотків за його користування та комісії.

Суд приймає до уваги заперечення відповідача щодо нікчемності умови договору про право банка змінювати в односторонньому порядку фіксованої процентної ставки, виходячи з наступного.

Пункт 2 Умов і Правил надання банківських послуг у розділі терміни і поняття містить посилання на те, що тарифи - це розмір винагороди за послуги банка, є невід`ємною частиною договору. Перелік може змінюватися і доповнюватися, про що клієнт повідомляється у відповідності з цими умовами.

Однак надані суду як доказ Умови і Правила надання банківських послуг не містять посилання на право банку змінювати тарифи і порядок їх узгодження з клієнтом.

З 22.09.2011 року діє редакція ст.1056-1 ЦК України відповідно до ч.1 якої встановлено, що процентна ставка за кредитом може бути фіксованою або змінювана. Тип процентної ставки визначається кредитним договором.

Умови і Правила надання банківських послуг не визначають типу процентної ставки, не визначає типу процентної ставки і довідка про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду".

Відповідно до ч.2 ст.1056-1 ЦК України розмір процентів, тип процентної ставки (фіксована або змінювана) та порядок їх оплати за кредитним договором визначається в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.

Відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України фіксована процентна ставка є незмінною протягом усього строку дії кредитного договору. Встановлений договором розмір фіксованої процентної ставки не може бути збільшено банком в односторонньому порядку. Умова договору щодо права банку змінювати розмір фіксованої процентної ставки в односторонньому порядку є нікчемною.

Відповідно до ч.4 ст.1056-1 ЦК України у разі застосування змінюваної процентної ставки кредитор самостійно, з визначеною у кредитному договорі періодичністю, має право збільшувати та зобов`язаний зменшувати процентну ставку відповідно до умов і в порядку, встановлених кредитним договором. Кредитодавець зобов`язаний письмово повідомити позичальника, поручителя та інших зобов`язаних за договором осіб про зміну процентної ставки не пізніш ніж як за 15 календарних днів до дати, з якої застосовуватиметься нова ставка. У кредитному договорі встановлюється порядок розрахунку змінюваної процентної ставки із застосуванням погодженого сторонами індексу, порядок розрахунку змінюваної процентної ставки повинен дозволяти точно визначити розмір процентної ставки за кредитом на будь-який момент часу протягом строку дії кредитного договору. Кредитор не має права змінювати встановлений кредитним договором порядок розрахунку змінюваної процентної ставки без згоди позичальника.

Суд, аналізуючи такі докази укладеного між сторонами договору про надання банківських послуг як: Умови і Правила надання банківських послуг та довідку про умови кредитування з використанням кредитки "Універсальна, 55 днів пільгового періоду", доходить висновку про те, що тип процентної ставки за договором, укладеним між сторонами, є фіксованим і процентна ставка складає 22,8% річних на залишок заборгованості за кредитом.

На це вказує і відсутність обставин, які характеризують тип змінюваної процентної ставки, які передбачені ч.4,5 ст.1056-1 ЦК України, в укладеному між сторонами договорі, що підтверджується випискою по картковому рахунку.

А тому суд визнає, що дії позивача щодо збільшення процентної ставки по договору з 01.01.2013 року з 22,80 % до 30 %, з 01.09.2014 року з 30 % до 34,80 %, з 01.04.2015 року з 34,80 % до 43,20% в односторонньому порядку відповідно до ч.3 ст.1056-1 ЦК України не відповідають вимогам договору та закону і не приймаються судом до уваги при визначенні розміру заборгованості відповідача.

Зважаючи на те, що тип процентної ставки за договором, укладеним між сторонами, становить 22,8 % річних, то суд визначає розмір заборгованості наступним чином.

Станом на 01.01.2013 року заборгованість за кредитом становила: сальдо поточної заборгованості 911,07 грн. + сальдо простроченої заборгованості 37,67 грн. + нараховані проценти на поточну та прострочену заборгованість 14,04 грн. = 964,78 грн.

Заборгованість за відсотками за користування кредитом станом на 31.10.2017 року за період з 30.01.2008 року по 31.10.2017 року становила: заборгованість по тілу кредиту в сумі 964,78 грн. х 22,8 % :100 % : 365 днів х 1764 = 1063,09 грн.

Крім того, комісія за період користування коштами становить 900 грн., що підтверджується розрахунком заборгованості.

Таким чином загальна сума позовних вимог, що підлягає задоволенню, становить: заборгованість по тілу кредиту в сумі 964,78 грн. + заборгованість по процентам за користування кредитом в сумі 1063,09 грн. + заборгованість по комісії в сумі 900 грн. = 2927,87 грн.

Суд, відмовляючи в задоволенні вимоги про стягнення штрафів, виходить з наступного. Як вбачається з позову позивач посилається на те, що відповідно до кредитного договору при порушенні позичальником строків платежів по кожному з грошових зобов'язань, передбачених цим договором більш ніж на 120 днів, позичальник зобов'язаний сплатити штраф в розмірі 250 грн. + 5% від суми позову.

Як вбачається з п.8.6 Умов і Правил надання банківських послуг при порушенні клієнтом строків платежів по будь-якому з грошових зобов`язань, передбачених дійсним договором більш ніж на 120 днів, клієнт зобов`язаний сплатити банку штраф в розмірі 500 грн. + 5% від суми позову.

Суд доходить висновку, що дана позовна вимога не ґрунтується на встановлених судом обставинах, так як позов не містить посилання на конкретне порушення умов договору про надання банківських послуг відповідачем і не підтверджена умовами договору.

А тому в задоволенні решти позовних вимог необхідно відмовити, так як останні не ґрунтуються на законі та не підтверджені обставинами, встановленими судом при перевірці належними та допустимими доказами.

Суд не бере до уваги заяву відповідача про застосування загальних та спеціальних строків позовної давності з огляду на наступні обставини.

Відповідно до ст.257 ЦК України загальна позовна давність встановлюється тривалістю три роки.

Відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності переривається вчиненням особою дії, що свідчить про визнання нею свого боргу або іншого обов`язку.

Як вбачається з виписки по картковому рахунку відповідача останній платіж відповідача мав місце 09.11.2016 року в сумі 430 грн.

Позивач звернувся до суду з позовом до відповідача 09.01.2018 року.

Таким чином позов подано в межах трирічного строку, передбаченого ст.257 ЦК України, так як відповідач здійснивши 09.11.2016 року платіж в сумі 430 грн., тим самим визнавши борг і перервавши таким чином відповідно до ч.1 ст.264 ЦК України перебіг позовної давності.

А тому суд не бере до уваги твердження представника відповідача щодо застосування строку позовної давності в частині позовної вимоги про стягнення штрафів.

Відповідно до ч.1 п.6 ст.264 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує питання як розподілити між сторонами судові витрати.

Відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.

Так як позов задоволено частково на суму 2927,87 грн., то суд відповідно до ч.1 ст.141 ЦПК України покладає на відповідача понесені позивачем і документально підтверджені витрати на сплату судового збору в сумі 1600 грн. та стягує їх з відповідача на користь позивача.

Керуючись ст.ст. 4-6, 10-13, 89, 141, 263-266, 268 ЦПК України, ст.ст. 11, 15, 16, 22, 526, 546, 549, 550, 610-612, 625, 629, 1048-1055 ЦК України, договором про надання банківських послуг № б/н від 30.01.2008 року суд, -

В И Р І Ш И В:

Позов Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» р/р № 29092829003111 МФО 305299 ЄДРПОУ 14360570 заборгованість по договору про надання банківських послуг № б/н від 30.01.2008 станом на 31.10.2017 року в сумі 2927,87 грн., з яких заборгованість по кредиту в сумі 964,78 грн., відсотки за користування кредитом в сумі 1063,09 грн., заборгованість по комісії в сумі 900 грн., а також судовий збір в сумі 1600 грн., а всього 4527,87 грн.

В задоволенні решти позовних вимог відмовити.

Повний текст рішення буде складений 04.06.2018 року.

Рішення може бути оскаржене безпосередньо до Апеляційного суду Запорізької області шляхом подання апеляційної скарги протягом 30 днів з дня його проголошення.

Суддя: Ярош С.О.