Ухвала суду № 74613507, 05.06.2018, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 309/1302/18

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

05.06.2018 м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в особі судді:

ОСОБА_1 (головуючої),

ОСОБА_2., ОСОБА_3,

з участю секретаря судових засідань ОСОБА_4,

прокурора Баника С.Ю.,

підозрюваного ОСОБА_5, захисника ОСОБА_6,

розглянув у відкритому судовому засіданні провадження №11сс/777/273/18, за апеляційною скаргою прокурора Хустської місцевої прокуратури на ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року про відмову застосуванні до ОСОБА_5 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою у кримінальному провадженні за підозрою його у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч . 2 ст. 286 КК України, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 11.05.2018 № 12018070050000606.

Слідчий суддя відмовив задоволенні клопотання слідчого СВ Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області ОСОБА_7, погодженого з прокурором Хустської місцевої прокуратури ОСОБА_8 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженцю та мешканцю с. Березово, будинок 180 Хустського району Закарпатської області, українцю, громадянину України, ІНФОРМАЦІЯ_2, одруженому, працюючого водієм в ДП «Хустське ЛДГ», не судимому, підозрюваному у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України та застосував запобіжний захід у виді домашнього арешту строком на 60 днів - до 12 липня 2018 року включно із забороною залишати місце проживання з 21 год. вечора до 06.00 год. ранку, з покладенням обов`яків: прибувати до Хустського районного суду, Хустського ВП ГУНП в Закарпатській області, Хустської місцевої прокуратури за першою вимогою, повідомляти прокурора чи суд про зміну свого місця проживання або роботи.

Органом досудового розслідування ОСОБА_5 підозрюється у тому, що він 11 травня 2018 року близько 11:00 години, керуючи вантажним автомобілем марки "Урал» моделі «375» типу «Лісовоз-Е», державний номерний знак НОМЕР_1, який був завантажений деревиною та обладнаний краном-маніпулятором, рухаючись по вулиці Небесної Сотні в місті Хуст, здійснюючи маневр повороту ліворуч на другорядну дорогу до території загальноосвітньої школи №4 І-ІІІ ступенів, не врахувавши дорожню обстановку, висоту бордюру через який він переїжджав та габарити автомобіля з вантажем за висотою від поверхні дороги, краном-маніпулятором зачепив дроти телекомунікаційних ліній зв’язку, в результаті чого зламалась бетонна опора, яка впала на тротуар, де в той час проїжджала ОСОБА_9 з дитячою коляскою, в якій знаходився малолітній ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_3. Внаслідок падіння бетонної опори на коляску ОСОБА_10 отримав несумісні з життям травми, від яких помер на місці пригоди. Орган слідства встановив порушення водієм вимог п.п. 10.1, 10.6, 1.5, а також п. 22.5 Правил дорожнього руху України (в частині тлумачення поняття «перевезення вантажу»), якими передбачено:

- п. 1.5 «дії або бездіяльність учасників дорожнього руху та інших осіб не повинні створювати небезпеку для руху, загрожувати життю або здоров'ю громадян, завдавати матеріальних збитків»;

- п. 10.1 «Перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху»;

- п. 10.6 «Якщо транспортний засіб через свої габарити або інші причини не може виконати поворот чи розворот з відповідного крайнього положення, дозволяється відступити від вимог пункту 10.4 цих Правил, якщо це не суперечить вимогам заборонних чи наказових дорожніх знаків, дорожньої розмітки та не створить небезпеки чи перешкод іншим учасникам руху. У разі потреби, для забезпечення безпеки дорожнього руху, слід звернутися за допомогою до інших осіб»;

- п. 22.5 «За спеціальними правилами здійснюється дорожнє перевезення небезпечних вантажів, рух транспортних засобів та їх составів у разі, коли хоч один з їх габаритів перевищує за шириною 2,6 м., за висотою від поверхні дороги - 4 м. (для контейнеровозів на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - 4,35 м.), за довжиною - 22 м. (для маршрутних транспортних засобів - 25 м.), фактичну масу понад 38 т. (на встановлених Укравтодором і Державтоінспекцією маршрутах - до 40 т.; для контейнеровозів - понад 44 т., на встановлених для них маршрутах - до 46 т.), навантаження на одиночну вісь - 11 т. (для автобусів, тролейбусів - 11,5 т.), здвоєні осі - 16 т., строєні - 22 т. (для контейнеровозів навантаження на одиночну вісь - 11 т., здвоєні осі - 18 т., строєні - 24 т.) або якщо вантаж виступає за задній габарит транспортного засобу більш як на 2 м".

Суд перевірив обгрунтованість висунутої підозри, достатність та вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України, вимоги положень ст. 183 КПК України, до яких застосовується як виняток запобіжний захід у виді тримання під вартою, тяжкість покарання за вчинене, у разі визнання його винуватим, вік, наявність соціальних зв’язків в місці постійного проживання, позитивної характеристики за місцем праці та проживання, раніше не притягувався до кримінальної відповідальності, його майновий та сімейний стан, та прийшов до висновку про необхідність застосування до підозрюваного запобіжного заходу більш м’якого ніж тримання під вартою, а саме - у виді домашнього арешту, який вважає буде доцільною та достатньою мірою гарантування виконання підозрюваним ОСОБА_5 покладених на нього обов’язків, визначених нормами КПК України.

В апеляційній скарзі прокурор просить скасувати ухвалу слідчого судді , постановити нову ухвалу, якою застосувати підозрюваному ОСОБА_5 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком на 60 днів. Обгрунтовує тим, що суд застосував надто м’який запобіжний захід, який, на його думку, не зможе забезпечити виконання підозрюваним своїх процесуальних обов’язків та запобігти ризикам, передбачених п.1,3, 4 ч.1 ст. 177 КПК України. Вважає, що перебуваючи на волі та усвідомивши можливість отримання кримінального покарання у вигляді позбавлення волі, підозрюваний може переховуватись від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на потерпілих, свідків шляхом погроз з метою уникнення кримінальної відповідальності та може перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином. Водночас вказує, що висунута підозра ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме: протоколом огляду місця дорожньо-транспортної пригоди з додатками від 11.05.2018, та іншими зібраними матеріалами. Вказує, що запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, відповідно до п.4 ч.2 ст. 183 КПК України, може бути застосований до раніше не судимої особи, яка підозрюється у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п’ять років. При цьому зазначає, що ОСОБА_5 підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від трьох до восьми років.

Заслухавши доповідь судді апеляційного суду, виступ прокурора, який підтримав апеляційну скаргу та просив скасувати ухвалу слідчого судді та застосувати підозрюваному запобіжний захід у виді триманням під вартою, доводи підозрюваного ОСОБА_5 та його захисника про законність ухвали слідчого судді та необхідність залишення її без змін, вивчивши матеріали судового провадження, обговоривши доводи сторін, апеляційний суд вважає, що апеляційна скарга задоволенню не підлягає з таких підстав.

Відповідно до вимог ч.1 ст.183 КПК України, тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу.

Метою застосування запобіжних заходів у кримінальному провадженні є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Застосування таких заходів завжди пов'язано із необхідністю запобігання ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Як видно з мотивувальної частини ухвали, слідчий суддя вимоги кримінального процесуального закону при вирішенні питання застосування запобіжного заходу дотримав та дійшов обгрунтованого висновку про необхідність застосування до підозрюваного домашнього арешту, з чим і погоджується апеляційний суд.

Одна лише тяжкість кримінального правопорушення у якому підозрюється ОСОБА_5 та суворість покарання, що йому загрожує, в разі визнання винним, не може бути безумовною підставою для обрання найсуворішого та виняткового запобіжного заходу, а ті обставини, на які зіслався в апеляційній скарзі прокурор щодо можливого переховування підозрюваного від органу досудового розслідування є лише припущенням та жодними доказами не підтверджений. Також апелянт і не вказав на яких саме свідків останній може впливати, будучи на волі, та яким чином перешкоджатиме кримінальнмоу провадженню.

Апеляційний суд вважає, що суд першої інстанції в повній мірі перевірив та врахував обставини, що враховуються при обранні запобіжного заходу, передбачені ст. 178 КПК України, ним враховано вагомість наявних доказів про вчинення правопорушення, вік та стан здоров`я підозрюваного, міцність соціальних зв`язків та постійне місце проживання, наявність постійного місця роботи, репутацію, відсутність судимостей.

Сукупність відомостей про особу ОСОБА_5, з урахуванням пояснень наданим апеляційному суду про те, що він жодним чином не впливає на хід досудового розслідування, шкодує про подію, яка відбулася; його родиною вжито заходів для матеріального відшкодування потерпілій стороні, що він працює на підприємстві водієм 33 роки, колектив бере його на поруки, приводять апеляційний суд до переконання, що рішення слідчого судді про застосування саме такого виду запобіжного заходу, тобто домашнього арешту, є обгрунтованим.

На підставі викладеного, апеляційний суд приходить до висновку, що прокурор не довів, що більш м`який запобіжний захід, який застосував суд, є недостатнім для забезпечення процесуальної поведінки підозрюваного і забезпечення кримінального провадження та вважає ухвалу суду законною, обгрунтованою, підстав для її скасування і постановлення нової, не вбачає.

Керуючись ст. ст. 405, 407, 422, 419 КПК України, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

апеляційну скаргу прокурора Хустської місцевої прокуратури залишити без задоволення, а ухвалу слідчого судді Хустського районного суду Закарпатської області від 14 травня 2018 року, якою ОСОБА_5 застосовано запобіжний захід у виді домашнього арешту строком до 12 липня 2018 року - залишити без зміни.

Ухвала касаційному оскарженню не підлягає.

Судді: