Постанова № 74613147, 04.06.2018, Харківський апеляційний адміністративний суд

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

Головуючий І інстанції: Є.Д. Кравченко

04 червня 2018 р. м. ХарківСправа № 818/2002/17Харківський апеляційний адміністративний суд

у складі:

головуючого судді: Бенедик А.П.

суддів: Мельнікової Л.В. , Гуцала М.І.

за участю секретаря судового засідання Багмет А.В.

позивача ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні у приміщенні Харківського апеляційного адміністративного суду в м. Харкові адміністративну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Сумського окружного адміністративного суду (головуючий-суддя І інстанції: Кравченко Є.Д.) від 14.02.2018р. (повний текст рішення складено 22.02.2018р.) по справі №818/2002/17

за позовом ОСОБА_1

до Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа Недригайлівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг)

про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди,

ВСТАНОВИВ:

Позивач, ОСОБА_1, звернулася до суду із адміністративним позовом до Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області, в якому просила:

- визнати дії начальника Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області щодо незаконного використання персональних даних позивача неправомірними;

- стягнути з Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області на користь позивача моральну шкоду в сумі 20 000,00 грн.

В обґрунтування адміністративного позову вказує, що 22.03.2012 року мати позивача - ОСОБА_2 звернулась до голови Недригайлівської селищної ради щодо звільнення її від сплати за соціальне обслуговування, оскільки її донька є інвалідом, син онкохворий, які не в змозі її обслуговувати. 08.11.2012 року селищний голова ОСОБА_3 звернувся до комісії з розгляду справ щодо звільнення від сплати за соціальне обслуговування Недригайлівської РДА. 12.11.2012року рішенням комісії з розгляду справ щодо звільнення від сплати за надання соціальних послуг Недригаилівським районним територіальним центром соціального обслуговування ОСОБА_2 звільнено від плати за надання соціального обслуговування. Непогодившись із таким розвитком подій, позивач почала скаржитись в різні інстанції щодо незаконного призначення соціального працівника, оскільки, на її думку, сама добре справлялась по господарству та доглядом за матір’ю. У квітні 2017 року позивач звернулась до прокуратури Недригайлівського району Сумської області та з матеріалів перевірки дізналась про наявність довідки управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської РДА № 2543, яка була видана в жовтні 2012 року начебто особисто ОСОБА_1 про те, що вона знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Недригайлівської РДА та одержує допомогу як інвалід з дитинства. Позивач стверджує, що вказаної довідки не замовляла, не отримувала на руки та не подавала до комісії, яка розглядала клопотання про звільнення її матері від плати за надання соціального обслуговування. Враховуючи викладені обставини, позивач вважає неправомірними дії управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської РДА, які полягають у порушенні Закону України “Про захист персональних даних” щодо незаконного використання її персональних даних. Крім того, позивач зазначає, що протиправними діями відповідача їй нанесена моральна шкода, яка полягає у душевних переживаннях. Дізнавшись про наявність такої довідки, позивач стала переживати, в зв’язку з чим у неї погіршився сон, загострились хронічні хвороби, що призвело до додаткових витрат на лікування.

Ухвалою Сумського окружного адміністративного суду від 11.01.2018 року залучено до участі у справі у якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору - Недригайлівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг).

Рішенням Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року в задоволенні адміністративного позову відмовлено.

Позивач, не погоджуючись із судовим рішенням, подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2018 року та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги.

Обґрунтовуючи вимоги апеляційної скарги, посилається на незаконність оскаржуваного рішення, яке полягає в неповноті з’ясування обставин, які мають значення для справи, а також в неправильному застосуванні норм процесуального права.

Вказує, що відмовляючи в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції дійшов до неправомірного висновку про невстановлення доказів незаконного розповсюдження персональних даних позивача. Зазначає, що наданий відповідачем під час судового розгляду журнал видачі довідок та повідомлень не може бути доказом видачі позивачу довідки через порушення під час його ведення вимог інструкції. Крім того, судом не було досліджено як вищевказана довідка потрапила до територіального центру соціального обслуговування, враховуючи, що позивач її не надавала та не отримувала.

Відповідач надав до суду письмовий відзив на апеляційну скаргу, в якому просив відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач підтримала вимоги апеляційної скарги та просила її задовольнити.

Представник відповідача та третьої особи у судове засідання не з’явились, про дату, час та місце розгляду справи повідомлялись.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення позивача, перевіривши рішення суду та доводи апеляційної скарги, дослідивши письмові докази, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.

Під час розгляду справи встановлено та підтверджено під час її апеляційного перегляду, що 10.10.2012 року Управлінням праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області видано довідку № 2543 на ім’я ОСОБА_1 про те, що вона дійсно знаходиться на обліку в управлінні праці та соціального захисту населення Недригайлівської райдержадміністрації і одержує державну соціальну допомогу інвалідам з дитинства та дітям-інвалідам (а.с.129).

Комісією з розгляду справ щодо звільнення від плати за надання соціальних послуг Недригайлівським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) звільнено від плати за надання соціального обслуговування матір позивача ОСОБА_2, що підтверджується витягом з протоколу комісії від 12.11.2012 (а.с. 132).

Приймаючи вказане рішення комісія, серед іншого, посилалась, на те, що дочка ОСОБА_2, ОСОБА_1, є інвалідом з дитинства, що підтверджено довідкою Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області від 10.10.2012 №2543 на ім’я ОСОБА_1.

Позивач вважаючи, що відповідачем було незаконно використано її персональні дані, оскільки вищевказаної довідки вона не замовляла, не отримувала на руки та не подавала до комісії, яка розглядала клопотання про звільнення її матері від плати за надання соціального обслуговування, звернулась до суду із даним позовом.

Приймаючи рішення по справі, суд першої інстанції дійшов висновку про відсутність правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки відповідач дотримав встановлений законодавством порядок видачі довідки, діяв на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Колегія суддів погоджується з висновками суду першої інстанції, враховуючи наступне.

Відносини, пов'язані із захистом персональних даних під час їх обробки регулюються Законом України "Про захист персональних даних" в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.

Згідно із статтею 2 вищенаведеного Закону, персональні дані - відомості чи сукупність відомостей про фізичну особу, яка ідентифікована або може бути конкретно ідентифікована.

Використання персональних даних передбачає будь-які дії володільця бази щодо обробки цих даних, дії щодо їх захисту, а також дії щодо надання часткового або повного права обробки персональних даних іншим суб'єктам відносин, пов'язаних із персональними даними, що здійснюються за згодою суб'єкта персональних даних чи відповідно до закону (ст. 10 Закону України "Про захист персональних даних").

Згідно із ч. 2 ст. 5 Закону України "Про захист персональних даних" персональні дані, крім знеособлених персональних даних, за режимом доступу є інформацією з обмеженим доступом.

Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України "Про захист персональних даних" підставами виникнення права на використання персональних даних є: 1) згода суб'єкта персональних даних на обробку його персональних даних. Суб'єкт персональних даних має право при наданні згоди внести застереження стосовно обмеження права на обробку своїх персональних даних; 2) дозвіл на обробку персональних даних, наданий володільцю бази персональних даних відповідно до закону виключно для здійснення його повноважень.

Згідно із ст. 14 Закону України "Про захист персональних даних" поширення персональних даних передбачає дії щодо передачі відомостей про фізичну особу з баз персональних даних за згодою суб'єкта персональних даних. Поширення персональних даних без згоди суб'єкта персональних даних або уповноваженої ним особи дозволяється у випадках, визначених законом, і лише в інтересах національної безпеки, економічного добробуту та прав людини. Виконання вимог встановленого режиму захисту персональних даних забезпечує сторона, що поширює ці дані.

Згідно із ст. 28 Закону України "Про захист персональних даних", порушення законодавства про захист персональних даних тягне за собою відповідальність, встановлену законом.

Колегія суддів зазначає, що відомості про перебування особи на обліку в органі соціального захисту населення та отримання соціальної допомоги є персональними даними.

Видача довідок про отримання (неотримання) соціальної допомоги здійснюється відповідно до Інструкції щодо порядку оформлення і ведення особових справ отримувачів усіх видів соціальної допомоги, затвердженої наказом Міністерства праці та соціальної політики України від 19.09.2006 № 345 в редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин (далі - Інструкція).

Відповідно до п.п. 8.1 пункту 8 Інструкції на вимогу будь-якої особи або отримувача соціальної допомоги (його законного представника) Управління зобов'язане не пізніше ніж у триденний термін надати довідку про отримання (неотримання) допомоги (додаток 11), підстави, її розмір та терміни виплати.

Довідка про отримання (неотримання) соціальної допомоги видається на підставі письмової заяви або усної вимоги за умови пред'явлення паспорта або іншого документа, який підтверджує особу та місце її проживання (реєстрації). Письмова заява чи усна вимога про отримання довідки реєструється в Журналі видачі довідок та повідомлень, після чого письмова заява підшивається (укладається у швидкозшивач) до особової справи отримувача допомоги. Заяви осіб, які не отримують допомоги, підшиваються в окрему папку (п.п. 8.2 Інструкції).

Журнал видачі довідок та повідомлень міститься у координатора (головного спеціаліста) прийому громадян (п.п. 8.3 Інструкції).

У разі, якщо заявник особисто звертається з проханням надати довідку, довідка видається в той же день (п.п. 8.5 Інструкції).

Згідно наданої відповідачем під час розгляду справи у суді першої інстанції копії витягу із Журналу видачі довідок та повідомлень Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області за 2011-2012 роки вбачається, що довідка від 10.10.2012 № 2543 видана на звернення заявника ОСОБА_1 (а.с. 145-148).

На підставі вищевикладеного, колегія суддів погоджується з висновком суду щодо не встановлення під час розгляду справи факту незаконного розповсюдження відповідачем персональних даних позивача.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб’єктів владних повноважень.

Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб’єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси (ч.1 ст. 5 КАС України).

Тобто, виходячи з аналізу вищезазначеної правової норми, суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.

Визнання протиправними дій суб'єкта владних повноважень можливе лише за позовом особи, право або законний інтерес якої порушені цією дією.

Обов'язковою ознакою дій суб'єкта владних повноважень, які можуть бути оскаржені до суду, є те, що вони безпосередньо породжують певні правові наслідки для суб'єктів відповідних правовідносин і мають обов'язковий характер.

Отже, до адміністративних судів можуть бути оскаржені будь-які рішення, дії чи бездіяльність суб'єктів владних повноважень, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин, вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, якщо позивач вважає, що цими рішеннями, діями чи бездіяльністю його права чи свободи порушені або порушуються, створено або створюються перешкоди для їх реалізації або мають місце інші ущемлення прав чи свобод.

Із правового аналізу вказаних норм вбачається, що позивач на власний розсуд визначає, чи порушені його права рішеннями, дією або бездіяльністю суб'єкта владних повноважень. Проте ці рішення, дія або бездіяльність повинні бути такими, які породжують, змінюють або припиняють права та обов'язки у сфері публічно-правових відносин.

Рішенням Конституційного Суду України від 01.12.2004 р. у справі № 1-10/2004 (справа про охоронюваний законом інтерес) розтлумачено поняття "охоронюваний законом інтерес", що вживається в частині першій статті 4 Цивільного процесуального кодексу України та інших законах України у логічно-смисловому зв'язку з поняттям "права", а саме зазначено, що цей термін треба розуміти як прагнення до користування конкретним матеріальним та/або нематеріальним благом, як зумовлений загальним змістом об'єктивного і прямо не опосередкований у суб'єктивному праві простий легітимний дозвіл, що є самостійним об'єктом судового захисту та інших засобів правової охорони з метою задоволення індивідуальних і колективних потреб, які не суперечать Конституції і законам України, суспільним інтересам, справедливості, добросовісності, розумності та іншим загально-правовим засадам.

Законний інтерес - це юридичний інтерес, що заснований на законі і випливає з нього, схвалюється ним, хоча і не закріплений у конкретних правових нормах. Так можна говорити про загальні законні інтереси осіб - учасників адміністративного процесу (досягнення юридично значущого результату, прийняття законного і обґрунтованого рішення у справі) і персоніфіковані законні інтереси (інтерес особи у встановленні конкретних фактів, що доводять його невинність у вчиненні адміністративного правопорушення або обґрунтовують його позицію у зв'язку зі зверненням у компетентний державний орган).

Таким чином, у контексті наведених приписів до адміністративного суду вправі звернутися кожна особа, яка вважає, що її право чи охоронюваний законом інтерес порушено чи оспорюється, оскільки підставою для звернення особи до суду з позовом є її суб'єктивне уявлення, особисте переконання в порушенні прав чи свобод.

Однак, обов'язковою умовою здійснення такого захисту судом є об'єктивна наявність відповідного порушення права або законного інтересу на момент звернення до суду.

Колегія суддів зазначає, що ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не встановлено порушення відповідачем прав та охоронюваних законом інтересів позивача, оскільки доказів на підтвердження незаконного розповсюдження відповідачем персональних даних позивача матеріали справи не містять.

Крім того, позивачем ані під час розгляду справи у суді першої інстанції, ані під час її апеляційного перегляду не заперечувалось факту перебування на обліку в Управлінні праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області та отримання допомоги, тобто інформації, яка міститься у довідці відповідає дійсності.

Доводи апеляційної скарги щодо можливих порушень відповідачем ведення журналу довідок не можуть бути визнані в якості підстав наявності факту незаконного використання відповідачем персональних даних позивача.

Посилання заявника апеляційної скарги на незгоду із рішенням Комісії з розгляду справ щодо звільнення від плати за надання соціальних послуг Недригайлівським районним територіальним центром соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про звільнення від плати за надання соціального обслуговування матір позивача ОСОБА_2 не стосуються предмету спору по даній справі.

На підставі вищевикладеного, колегія суддів дійшла висновку, що підстави для визнання дій Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області щодо незаконного використання персональних даних ОСОБА_1 неправомірними відсутні, а тому рішення суду першої інстанції в частині відмови в задоволенні вказаної частини позовних вимог є обґрунтованим.

Також, оскільки вимоги про стягнення з відповідача моральної шкоди в сумі 20000,00 грн. є похідними від позовних вимог про визнання незаконними дій, то вони також не підлягають задоволенню.

Згідно із вимогами ч. 1 ст. 77 та ч. 1 ст. 90 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, в суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Колегія суддів зазначає, що позивачем, як під час розгляду справи у суді першої інстанції так і під час її апеляційного перегляду, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження обґрунтованості заявлених позовних вимог.

Натомість відповідач, будучи суб'єктом владних повноважень та заперечуючи проти позову, довів правовірність власних дій.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно ч. 2 ст. 2 КАС України, у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Колегія суддів дійшла висновку, що у спірних правовідносинах відповідач діяв на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України, а також з використанням повноважень з метою, з якою ці повноваження їй надано, обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення; безсторонньо (неупереджено), добросовісно та розсудливо.

Згідно ч. 1 ст. 242 КАС України, рішення суду повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.

Колегія суддів вважає, що оскаржуване рішення суду першої інстанції відповідає вимогам ч.1 ст.242 КАС України, а тому відсутні підстави для її скасування та задоволення апеляційних вимог апелянта, позивача у справі.

Відповідно до ст. 316 КАС України, суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.

На підставі викладеного, колегія суддів, погоджуючись з висновками суду першої інстанції, вважає, що суд дійшов вичерпних юридичних висновків щодо встановлення обставин справи і правильно застосував до спірних правовідносин сторін норми матеріального та процесуального права.

Керуючись ст.ст. 243, 250, 308, 310, 315, 316, 321, 322, 325, 326, 327 Кодексу адміністративного судочинства України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.

Рішення Сумського окружного адміністративного суду від 14.02.2018р. по справі №818/2002/17 за позовом ОСОБА_1 до Управління праці та соціального захисту населення Недригайлівської районної державної адміністрації Сумської області, третя особа Недригайлівський районний територіальний центр соціального обслуговування (надання соціальних послуг) про визнання дій неправомірними та стягнення моральної шкоди залишено без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена у касаційному порядку протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення шляхом подачі касаційної скарги безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий суддя (підпис)ОСОБА_4Судді(підпис) (підпис) ОСОБА_5 ОСОБА_6

Повний текст постанови складено 11.06.2018 р.