Ухвала суду № 74613047, 06.06.2018, Фастівський міськрайонний суд Київської області

ФАСТІВСЬКИЙ МІСЬКРАЙОННИЙ СУД

КИЇВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

08500, м. Фастів, вул. Івана Ступака, 25, тел. (04565) 6-17-89, факс (04565) 6-16-76, email: inbox@fs.ko.court.gov.ua

______________

4-с/381/11/18

381/1147/18

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

06 червня 2018 року Фастівський міськрайонний суд Київської області

в складі:

головуючого судді: Осаулової Н.А.,

за участю секретаря: Криворучко А.Є.,

з участю: боржника (заявник) ОСОБА_1,

стягувача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Фастів в приміщенні суду цивільну справу за скаргою ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3, -

В С Т А Н О В И В:

У квітні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду зі скаргою, в якій просить суд скасувати Постанову № ДВ/16 від 03 березня 2018 року винесену державним виконавцем Шевченківського районного відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 та зобов’язати державного виконавця Шевченківського районного відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 зробити перерахунок заборгованості по сплаті аліментів за період з 01 квітня 2014 року по 28 лютого 2018 року.

Скаргу обґрунтовує тим, що 03 березня 2018 року державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 було винесено постанову № ДВ/16 у виконавчому провадженні № 43104310, відповідно до якої звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та постановлено проводити щомісячне утримання з усіх видів заробітку (доходу), що належить до виплати боржнику, після відрахування податків в розмірі по 50% всіх видів заробітку, до погашення заборгованості, яка станом 28.02.2018 р. становить 45398,71 та ще 7 місяців, за період з 01.08.2017 року по 28.02.2018 рік, згідно заробітної плати, а далі по ? частині всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, у даній постанові вказано,що загальний розмір усіх відрахувань при кожній виплаті заробітної плати не може перевищувати 50%, крім стягнення по аліментах на неповнолітніх дітей, де можливо стягнення до 70%. Скаржник зазначає, що із вказаною постановою він не згодний, вважає її необґрунтованою та незаконною, оскільки державним виконавцем не було враховано те, що 14 травня 2016 року ним був відкритий картковий рахунок на ім»я доньки ОСОБА_4, вказану картку він передав стягувачу та пояснив, що на неї буде перераховувати аліменти на, що стягувач не заперечувала. Починаючи з 24 травня 2016 року по 16 березня 2018 року ним перераховувалися аліменти на відкритий рахунок № 5168755935442281, загальна сума оплачених ним аліментів за період з 24.05.2016 року по 16.03.2018 року складає 13797,42 грн.. Окрім того, скаржник не погоджується із самою сумою заборгованості, вважає завеликою та невірно нарахованою. Тому, змушений звернутися до суду з даною скаргою

В судовому засіданні заявник скаргу підтримав з підстав викладених в ній, проси суд її задовольнити.

Стягувач в судовому засіданні проти скарги заперечувала, просила відмовити в її задоволенні. Суду пояснила, що скаржник дійсно перераховував незначні кошти на карту доньки, але робив це не постійно, а час від часу. Зазначила, що домовленості між нею та скаржником про сплату аліментів шляхом перерахування на картковий рахунок доньки не було. Вказані кошти не можуть вважатися аліментами, оскільки вони перераховувалися на ім’я доньки, а не їй як стягувачу у виконавчому провадження. Вважає, дії державного виконавця правомірними.

Державний виконавець Шевченківського районного відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3 в судове засідання не з’явилася, повідомлялася судом вчасно та належним чином. Направила до суду заперечення на скаргу, в якій зазначила, що у відповідності до вимог статей 68-71 ЗУ «Про виконавче провадження» 03.03.2018 року нею було винесено постанову про стягнення аліментів із заробітної плати боржника, в якій зазначено утримувати по 50% всіх видів заробітку до погашення заборгованості, яка на 28.02.2018 року становить 45398,71 грн. та ще за 7 місяців, за період з 01.08.2017 року по 28.02.2018 року, згідно заробітної плати, а далі по ? частині усіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Разом з тим, зазначила, що оскільки боржником після отримання постанови про прийняття виконавчого провадження № 43104310 від 03.03.2018 року, не надавалося жодного документального підтвердження про сплату аліментів, окрім наявних у матеріалах виконавчого провадження, та які були враховані при розрахунку заборгованості Печерським РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві, тому у держаного виконавця відсутні підстави здійснювати перерахунок заборгованості. Окрім того, у матеріалах виконавчого провадження наявна заява стягувача ОСОБА_2 від 12.01.2018 року, згідно якої аліменти не сплачувалить за період з квітня по червень 2016 року, з вересня по грудень 2015 року, з січня до грудня 2016 року, з січня по грудень 2017 року, січень 2018 року. Більш того, державний виконавець зазначає, що державним виконавцем Печерського РВ ДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві направлялась довідка-розрахунок заборгованість від 08.02.2018 року скаржнику ОСОБА_1 та повідомлялось, що надані ним банківські виписки про перерахування коштів на картку ОСОБА_4 не можуть бути прийняті в розрахунок, в зв’язку з тим, що відповідно до рішення суду аліменти стягуються на користь ОСОБА_2. Вважає, що всі дії у виконавчого провадження вчинено державним виконавцем відділу у відповідності до вимог ЗУ «Про виконавче провадження», підстави для задоволення скарги відсутні, тому просила повністю відмовити у скарзі. Разом з тим, просила суд слухати скаргу без представника Відділу.

Вислухавши пояснення сторін, вивчивши матеріали скарги та виконавчого провадження, дослідивши наявні у справі докази у їх сукупності, суд дійшов наступного висновку.

В порядку розділу VII ЦПК України "Судовий контроль за виконанням судових рішень", ст. 447 ЦПК України, передбачене право учасників виконавчого провадження та осіб, які залучаються до проведення виконавчих дій, звернення до суду із скаргою в разі, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права чи свободи.

Відповідно до ст. 1 Закону України «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження та примусове виконання рішень інших органів (посадових осіб) - це сукупність дій органів і посадових осіб, визначених у цьому Законі, що спрямовані, зокрема, на примусове виконання рішень судів, які провадяться на підставах, в межах повноважень та у спосіб, визначених цим Законом, іншими нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону та інших Законів, а також рішеннями, що відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

Виходячи із засад цивільного судочинства, судове рішення, як таке, вже само по собі являється актом примусу, спрямованим на вчинення тих чи інших дій в інтересах та на користь учасників судового провадження.

Статтею 15 Закону України про виконавче провадження» передбачено, що сторонами виконавчого провадження є стягувач і боржник.

Пунктом 1 ч. 1 ст. 26 ЗУ «Про виконавче провадження» встановлено, що виконавець розпочинає примусове виконання рішення на підставі виконавчого документа за заявою стягувача про примусове виконання рішення.

Судом встановлено, що 14 квітня 2014 року Фастівським міськрайонним судом Київської області було видано виконавчий лист № 2/381/565/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 01.04.2014 року.

Так, на підставі вказаного виконавчого листа, за заявою стягувача ОСОБА_2, 25.04.2014 року державним виконавцем відділу державної виконавчої служби Печерського районного управління юстиції у місті Києві було відкрито виконавче провадження № 43104310, з примусового виконання виконавчого листа № 2/381/565/14, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Разом з тим, 25.04.2014 року державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві було звернуто стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_1.

Окрім того, 19.02.2016 року, головним державним виконавцем ВДВС Печерського РУЮ у м. Києві ОСОБА_5, було винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 43104310, з примусового виконання виконавчого листа № 2/381/565/14, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

16.01.2017 року головним державним виконавцем Печерського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_5, знову було винесено Постанову про звернення стягнення на заробітну плату боржника ОСОБА_6 у виконавчому провадженні № 43104310, з примусового виконання виконавчого листа № 2/381/565/14, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Як вбачається з матеріалів виконавчого провадження, 13.02.2018 року головним державним виконавцем Печерського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_5 було винесено Постанову про передачу виконавчого провадження, з якої вбачається, що виконавчий лист № 2/381/565/14 про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1 у розмірі 1/4 частини всіх видів заробітку відповідача, але не менше 30 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку до досягнення дитиною повноліття, щомісячно, починаючи з 01.04.2014 року, було передано до Шевченківського районного ВДВС міста Київ ГТЮУ міста Києва на підставі ч. 4 ст. 25 ЗУ «Про виконавче провадження».

Так, відповідно до ч. 4 ст. 25 Закону України «Про виконавче провадження» виконавець має право вчиняти виконавчі дії щодо звернення стягнення на доходи боржника, виявлення та звернення стягнення на кошти, що перебувають на рахунках боржника у банках чи інших фінансових установах, на рахунки в цінних паперах у депозитарних установах на території, на яку поширюється юрисдикція України.

Згідно Постанови про прийняття виконавчого провадження від 03.03.2018 року, старшим державним виконавцем Шевченківського районного ВДВС міста Київ ГТУЮ у місті Києві ОСОБА_3 було прийнято виконавче провадження № 43104310 з примусового виконання виконавчого листа № 2/381/565/14 від 14.04.2014 року, про стягнення з ОСОБА_1 на користь ОСОБА_2 аліментів на утримання неповнолітньої доньки ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2.

Разом з тим, з матеріалів виконавчого провадження вбачається, що 03.03.2018 року державним виконавцем було винесено оскаржувану Постанову.

З вказаної Постанови вбачається, що державним виконавцем Шевченківського РВДВС м. Київ ГТУЮ у м. Києві ОСОБА_3 на підставі ст. ст. 68, 69, 70 ЗУ «Про виконавче провадження» було звернуто стягнення на заробітну плату ОСОБА_1 та постановлено проводити щомісячне утримання з сіх видів заробітку (доходу), що належить до виплат боржника, після відрахування податків в розмірі: по 50% всіх видів заробітку, до погашення заборгованості, яка на 28.02.2018 року становить 45398,71 грн. та ще 7 місяців, за період з 01.02.2017 по 28.02.2018, згідно заробітної плати (бухгалтеру провести повний розрахунок заборгованості). А далі по 1/4 частини всіх видів заробітку (доходу), щомісячно, до досягнення дитиною повноліття. Аліменти надсилати стягувачу ОСОБА_2.

Як передбачено ч. 1 ст. 68 ЗУ «Про виконавче провадження» стягнення на заробітну плату, пенсію, стипендію та інші доходи боржника звертається у разі відсутності в боржника коштів на рахунках у банках чи інших фінансових установах, відсутності чи недостатності майна боржника для покриття в повному обсязі належних до стягнення сум, а також у разі виконання рішень про стягнення періодичних платежів.

Разом з тим, ч. 1 ст. 69 вказаного Закону підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці здійснюють відрахування із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника і перераховують кошти стягувачу у строк, встановлений для здійснення зазначених виплат боржнику, а в разі якщо такий строк не встановлено, - до десятого числа місяця, наступного за місяцем, за який здійснюється стягнення. Такі підприємства, установи, організації, фізичні особи, фізичні особи - підприємці щокварталу надсилають виконавцю звіт про здійснені відрахування та виплати за формою, встановленою Міністерством юстиції України.

Згідно ч. 1 ч. 2 ст. 70 вищевказаного Закону розмір відрахувань із заробітної плати, пенсії, стипендії та інших доходів боржника вираховується із суми, що залишається після утримання податків, зборів та єдиного внеску на загальнообов’язкове державне соціальне страхування.

Із заробітної плати боржника може бути утримано за виконавчими документами до погашення у повному обсязі заборгованості: у разі стягнення аліментів, відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров’я або смертю особи, у зв’язку із втратою годувальника, майнової та/або моральної шкоди, завданої кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням, - 50 відсотків.

Частина 3 вказаної статті передбачає, що загальний розмір усіх відрахувань під час кожної виплати заробітної плати та інших доходів боржника не може перевищувати 50 відсотків заробітної плати, що має бути виплачена працівнику, у тому числі у разі відрахування за кількома виконавчими документами. Це обмеження не поширюється на відрахування із заробітної плати у разі відбування боржником покарання у виді виправних робіт і стягнення аліментів на неповнолітніх дітей. У таких випадках розмір відрахувань із заробітної плати не може перевищувати 70 відсотків.

Окрім того, ч. 2 та ч. 3 ст. 71 ЗУ «Про виконавче провадження» передбачено, що за наявності заборгованості із сплати аліментів, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці, стягнення може бути звернено на майно боржника. Звернення стягнення на заробітну плату не перешкоджає зверненню стягнення на майно боржника, якщо існує непогашена заборгованість, сукупний розмір якої перевищує суму платежів за три місяці. Визначення суми заборгованості із сплати аліментів, присуджених як частка від заробітку (доходу), визначається виконавцем у порядку, встановленому Сімейним кодексом України.

Відповідно до ч. 1 ст. 74 Закону України «Про виконавче провадження» рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.

Враховуючи вищевикладені обставини в їх сукупності та дослідивши докази по скарзі, суд вважає, що оскаржувана постанова винесена з дотриманням норм чинного законодавства, дії, які вчинялися державним виконавцем, на виконання своїх повноважень були здійснені правомірно та відповідали ЗУ «Про виконавче провадження».

Посилання заявника на те, що він сплачував аліменти на утримання доньки шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок відкритий на ім’я доньки ОСОБА_4, а при винесенні оскаржуваної постанови державним виконавцем вказані суми не були враховані, суд не приймає до уваги, оскільки аліменти за рішенням суду стягуються на користь стягувача – ОСОБА_7, доказів, у відповідності до ст.ст. 76-80 ЦПК України, того, що остання не заперечувала та надала згоду на перерахунок вказаних аліментів на картковий рахунок неповнолітньої ОСОБА_4 суду стороною заявника надано не було.

З огляду на викладене, суд приходить до висновку, що скарга ОСОБА_1 є необґрунтованою, безпідставною та такою, що не підлягає задоволенню.

На підставі наведеного та керуючись ст. ст. 260, 261, 354, 447-451, 453 ЦПК України ЦПК України, Законом України «Про виконавче провадження», суд -

У Х В А Л И В:

Скаргу ОСОБА_1 на дії старшого державного виконавця Шевченківського районного відділу державної виконавчої служби міста Києва Головного територіального управління юстиції у місті Києві ОСОБА_3Д – залишити без задоволення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду може бути подана протягом п’ятнадцяти днів з дня її проголошення. У разі оголошення лише вступної та резолютивної частини судового рішення зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення.

Апеляційна скарга на ухвалу суду першої інстанції подається до Апеляційного суду Київської області через суд першої інстанції.

Реквізити сторін:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_1, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_4, 08500.

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер НОМЕР_2, адреса проживання: ІНФОРМАЦІЯ_6, 08500.

Старший державний виконавець Шевченківського районного відділ Державної виконавчої служби м. Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві ОСОБА_3, адреса місцезнаходження: вул. Саксаганського, буд. 110, м. Київ, 01032, Код ЄДРПОУ 34967593.

Повний текст рішення виготовлено 08 червня 2018 року.

Суддя Н.А. Осаулова