Постанова № 74612981, 12.06.2018, Донецький апеляційний адміністративний суд

ДОНЕЦЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 червня 2018 року справа №812/596/18

приміщення суду за адресою: 84301, м. Краматорськ вул. Марата, 15

Донецький апеляційний адміністративний суд у складі колегії:

головуючого судді Компанієць І.Д. (суддя-доповідач),

суддів Казначеєва Е.Г., Ястребової Л.В.,

розглянув у порядку письмового провадження апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в адміністративній справі №812/596/18 (головуючий у 1 інстанції Свергун І.О.) за позовом товариства з обмеженою відповідальністю «Абсолют Плюс К» до Головного управління ДФС у Луганській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 02.03.2018 року, -

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернувся до суду з позовом, в якому, з урахуванням уточнених позовних вимог (а.с.91-94) просив визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 року №0008761205 на суму 57770,79 грн, у тому числі за основним платежем 46216,63 грн та за штрафними (фінансовими санкціями) 11554,16 грн.

В обґрунтування позову зазначив, що 17.01.2018 року та 19.01.2018 року подав уточнюючі податкові декларації з орендної плати за 2015-2016 роки, якими зменшив податкові зобов'язання з орендної плати за землю.

Відповідачем проведено камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності за 2015-2016 роки, за результатами якої складено акт, яким встановлено порушення позивачем п.288.1, п.288.4 ст.288 Податкового кодексу України, а саме – заниження податкового зобовязання з орендної плати за земельні ділянки.

За результатами перевірки прийнято спірне податкове повідомлення-рішення, яке є протиправним, оскільки при визначенні податкового зобов'язання відповідачем не враховано приписи статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції» (в редакції, чинній до 17.05.2016), якою суб’єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, звільнено від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Рішенням Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року позов задоволено.

Визнано протиправним і скасовано податкове повідомлення-рішення Головного управління ДФС у Луганській області від 02.03.2018 №0008761205, яким ТОВ «Абсолют Плюс К» збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» у загальному розмірі 57770,79 грн.

Не погодившись з судовим рішенням, відповідач подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив скасувати рішення, прийняти постанову, якою відмовити в задоволенні позову у повному обсязі.

Обґрунтування апеляційної скарги.

1. Суд першої інстанції не врахував той факт, що в наданих позивачем звітних та уточнюючих деклараціях з орендної плати за землю відсутні відомості про використання позивачем податкової пільги (не заповнені відповідні графи), що свідчить про відсутність у позивача права на отримання податкової пільги та безпідставність посилань на положення ст.6 Закону №1669.

2. На час подання позивачем уточнюючих декларацій податкова пільга, визначена ст..6 Закону №1669, не діяла, оскільки м. Лисичанськ не відноситься до населених пунктів, визначених розпорядженням КМУ №1085-р від 07.11.2014 року.

3. Аналіз певних положень Податкового кодексу свідчить, що надання податкової пільги є компетенцією міських рад. Проте Лисичанська міська рада не надавала пільгу позивачу на сплату орендної плати за землю.

Сторони в судове засідання не прибули, про час, дату та місце апеляційного розгляду справи повідомлені належним чином, тому за ч.1 ст. 311 КАС України суд апеляційної інстанції розглядає справу у порядку письмового провадження.

Фактичні обставини справи.

Дослідивши доводи апеляційної скарги та матеріали справи, суд встановив наступне.

ТОВ «Абсолют Плюс К» зареєстровано в якості юридичної особи виконавчим комітетом Лисичанської міської ради 24.02.2005 року за № 13811020000000380 (арк. спр. 38-43, 50-54).

26.09.2011 року між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Абсолют Плюс К» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,0409 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. 9-го Травня, 46-а, для експлуатації технологічного газопроводу АГНКС.

Вказаний договір оренди зареєстровано у Державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у м. Лисичанську, про що у книзі записів державної реєстрації договорів орнди 30.12.2011 вчинено запис за № 441180004000077 (арк. спр. 28-33).

До договору оренди земельної ділянки сторонами укладалися додаткові угоди в 2015 році та 16.02.2016, які є його невідємними частинами (арк. спр. 34-37).

07.06.2012 року між Лисичанською міською радою (орендодавець) та ТОВ «Абсолют Плюс К» (орендар) укладено договір оренди земельної ділянки загальною площею 0,1790 га, яка знаходиться за адресою: Луганська область, м. Лисичанськ, вул. 9-го Травня, 46-а, для експлуатації АГНКС. Вказаний договір оренди зареєстровано у Державному реєстрі земель Управлінням Держкомзему у м. Лисичанську, про що у книзі записів державної реєстрації договорів оренди 30.07.2012 вчинено запис за № 441180004000184 (арк. спр. 102-113).

До договору оренди земельної ділянки сторонами укладалися додаткові угоди в 2015 році та 16.02.2016, які є його невідємними частинами (арк. спр. 114-119).

Позивач подавав до контролюючого органу звітні податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки, в яких самостійно визначав суми зобов'язань, що належать до сплати (арк. спр. 15-21).

Зазначені суми самостійно визначених платежів з орендної плати за землю щомісячно відображались податковим органом в інтегрованій картці ТОВ «Абсолют Плюс К» за видом платежу «орендна плата з юридичних осіб» (арк. спр. 71-87).

У подальшому, 17.01.2018 та 19.01.2018, позивач подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельного податку та/або орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності) за 2015 та 2016 роки відповідно, якими з урахуванням звільнення від її сплати в силу статті 6 Закону України «Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції»зменшено податкові зобов'язання за період з січня по грудень 2015 року в сумі 22115,93 грн, з січня по травень 2016 року в сумі 24100,70 грн (арк. спр. 22-27).

05.02.2018 року податковий орган провів камеральну перевірку даних, задекларованих у податковій звітності по орендній платі за земельні ділянки державної або комунальної власності ТОВ «Абсолют Плюс К» за 2015, 2016 рр. звітний (податковий) період, за результатами якої складено акт № 266/12-32-12-05/33359659.

Перевіркою встановлено, що в порушення п. 288.1, п 288.4 статті 288 Податкового кодексу України ТОВ «Абсолют Плюс К» занизило податкові зобов’язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності на загальну суму 46216,63 грн, за що передбачена відповідальність визначена пунктом 123.1. статті 123 Податкового кодексу України (арк. спр. 7-12).

На підставі акта перевірки ГУ ДФС у Луганській області прийнято податкове повідомлення-рішення від 02.03.2018 року №0008761205, яким позивачу збільшено суму грошового зобов’язання за платежем «орендна плата з юридичних осіб» на 57770,79 грн, у тому числі: за податковими зобовязаннями 46216,63 грн, за штрафними (фінансовими) санкціями 11554,16 грн (арк. спр. 13).

Суд першої інстанції, задовольняючи позов, виходив з того, що на підставі Закону №1669 позивач був звільнений від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності, розташованими в зоні проведення АТО з 14.04.2014 року по 07.06.2016 року.

Оцінка суду.

Згідно з п.54.1 ст.54 Податкового кодексу України (далі ПК України), крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.

Пунктом 57.1 статті 57 ПК України передбачено, що платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Плата за землю - обов'язковий платіж у складі податку на майно, що справляється у формі земельного податку та орендної плати за земельні ділянки державної і комунальної власності (пп. 14.1.147 п. 14.1 ст. 14 ПК України).

На підставі пп.14.1.136 п.14.1 ст. 14 ПК України орендна плата за земельні ділянки державної і комунальної власності є обов'язковим платежем, який орендар вносить орендодавцеві за користування земельною ділянкою.

Згідно п.286.2. ст. 286 ПК України платники плати за землю (крім фізичних осіб) самостійно обчислюють суму податку щороку станом на 1 січня і не пізніше 20 лютого поточного року подають відповідному органу державної податкової служби за місцезнаходженням земельної ділянки податкову декларацію на поточний рік за формою, встановленою у порядку, передбаченому статтею 46 цього Кодексу, з розбивкою річної суми рівними частками за місяцями.

Податкове зобов'язання щодо плати за землю, визначене у податковій декларації на поточний рік, сплачується рівними частками власниками та землекористувачами земельних ділянок за місцезнаходженням земельної ділянки за податковий період, який дорівнює календарному місяцю, щомісяця протягом 30 календарних днів, що настають за останнім календарним днем податкового (звітного) місяця, як визначено в пункті 287.3 статті 287 Податкового кодексу України.

Позивач відповідно до зазначених вимог подав уточнюючі податкові декларації з плати за землю (земельний податок та/або орендна плата за земельні ділянки державної або комунальної власності) в установленому законом порядку.

Проте, для забезпечення підтримки суб'єктів господарювання, що здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, та осіб, які проживають у зоні проведення антитерористичної операції або переселилися з неї під час її проведення було прийнято Закон України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" (далі Закон №1669)

Указом Президента України № 405/2014 від 14 квітня 2014 року введено в дію рішення РНБО України від 13 квітня 2014 року "Про невідкладні заходи щодо боротьби з терористичною загрозою і збереження територіальної цілісності України" та розпочато проведення Антитерористичної операції (далі - АТО) на території Донецької і Луганської областей.

Згідно з нормами ст. 1 Закону №1669 період проведення антитерористичної операції це час між датою набрання чинності Указом Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13 квітня 2014 року Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України від 14 квітня 2014 року № 405/2014 та датою набрання чинності Указом Президента України про завершення проведення антитерористичної операції або військових дій на території України.

Отже, датою початку періоду проведення антитерористичної операції є 14.04.2014.

Статтею 6 Закону № 1669 (в редакції, чинній до 07.06.2016) встановлено, що під час проведення антитерористичної операції звільнено суб'єктів господарювання, які здійснюють діяльність на території проведення антитерористичної операції, від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності.

Згідно з частиною 3 статті 11 Прикінцеві та перехідні положення Закону №1669 закони та інші нормативно-правові акти України діють у частині, що не суперечить цьому Закону.

Тобто, Закон № 1669 є спеціальним законом у спірних правовідносинах, а тому його застосування не ставиться у залежність від норм ПК України.

Крім того, Закон № 1669 прийнято у часі пізніше ніж Податковий кодекс України.

Відповідно до п. 5 ст. 11 Прикінцевих та перехідних положень Закону № 1669 Кабінету Міністрів України у десятиденний строк з дня опублікування цього Закону зобов'язаний, зокрема: затвердити перелік населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, розпочата відповідно до Указу Президента України Про рішення Ради національної безпеки і оборони України від 13.04.2014 Про невідкладні заходи щодо подолання терористичної загрози і збереження територіальної цілісності України № 405/2014 від 14.04.2014, у період з 14.04.2014 до її закінчення.

Розпорядженням Кабінету Міністрів України від 02 грудня 2015 року № 1275-р «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція, та визнання такими, що втратили чинність, деяких розпоряджень Кабінету Міністрів України» (від 30 жовтня 2014 року № 1053 «Про затвердження переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція», від 05 листопада 2014 року № 1079 «Про зупинення дії розпорядження КМУ від 30 жовтня 2014 року» № 1053), м. Лисичанськ віднесено до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася антитерористична операція.

Орендовані позивачем земельні ділянки мають комунальну форму власності та розташовані в м. Лисичанськ Луганської області, тобто, на території, на якій, згідно з розпорядженням Кабінету Міністрів України від 2 грудня 2015 року №1275-рздійснювалася антитерористична операція.

Таким чином, позивач в силу статті 6 Закону № 1669 на час визначення податковим органом правопорушення (протягом 2015 року по 07.06.2016 року) - був звільнений від сплати за користування земельними ділянками комунальної та державної власності, а доводи апелянта, що м. Лисичанськ не відноситься до переліку населених пунктів, на території яких здійснювалася АТО, є незмістовними та спростовуються текстом розпорядження КМУ №1275-р від 02.12.2015 року.

З урахуванням викладеного, суд погоджується з висновком суду першої інстанції про наявність у позивача відповідних пільг по звільненню від платежів за вищевказаними договорами оренди земельних ділянок, відповідно до приписів Закону України "Про тимчасові заходи на період проведення антитерористичної операції" у період з 14.04.14 р. по 08.06.16 р.

Згідно зі ст.10 Закону № 1669 протягом терміну дії цього Закону єдиним належним та достатнім документом, що підтверджує настання обставин непереборної сили (форс-мажору), що мали місце на території проведення антитерористичної операції, як підстави для звільнення від відповідальності за невиконання (неналежного виконання) зобов'язань, є сертифікат Торгово-промислової палати України.

Суд погоджується з висновком суду першої інстанції, який не прийняв посилання податкового органу на вказану норму, що статтею 6 Закону №1669, яка має пряму дію, не вимагається додаткове отримання сертифіката про засвідчення настання форс-мажорних обставин.

Відповідно до п. 123.1 ст. 123 Податкового кодексу України у разі якщо контролюючий орган самостійно визначає суму податкового зобов'язання, зменшення суми бюджетного відшкодування та/або від'ємного значення суми податку на додану вартість платника податків на підставах, визначених п.п. 54.3.1, 54.3.2, 54.3.4, 54.3.5, 54.3.6 п. 54.3 ст. 54 цього Кодексу, тягне за собою накладення на платника податків штрафу в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання, завищеної суми бюджетного відшкодування.

Відповідачем нараховано позивачу штрафні (фінансові) санкції спірним податковим повідомленням-рішенням з посиланням на п.123.1 ст.123 Податкового кодексу України.

Оскільки відсутні підстави для визначення податковим органом позивачу податкового зобов'язання з орендної плати за земельні ділянки державної або комунальної власності, тому є безпідставним застосування відповідачем штрафних (фінансових) санкцій в розмірі 25 відсотків суми визначеного податкового зобов'язання.

Суд вважає неприйнятними доводи апелянта, що у позивача відсутнє право на отримання податкової пільги, що Лисичанська міська рада не надавала пільгу позивачу на сплату орендної плати за землю, оскільки згідно з положеннями Закону № 1669 достатньою підставою для звільнення від сплати за користування земельними ділянками державної та комунальної власності та скасування орендної плати за користування державним та комунальним майном стосовно конкретних суб'єктів господарювання є встановлення факту здійснення ними діяльності на території проведення антитерористичної операції за період з 14.04.2014 до 07.06.2016.

Положення ст. 6 Закону № 1669 не є податковою пільгою, що розповсюджується на позивача, не є правом позивача, реалізація якого залежить від дотримання певної процедури, а є спеціальною нормою закону, яка для суб'єктів господарювання, які здійснюють свою діяльність на певній території протягом певного періоду в часі, в силу об'єктивних обставин - проведення антитерористичної операції - скасовує дію підстав для сплати, отже, і для нарахування певного податку, що відповідає принципу соціальної справедливості, що закріплений в п.п. 4.1.6 п. 4.1 ст. 4 Податкового кодексу України, та положенням п. 56.21 ст. 56 Податкового кодексу України.

За приписами пункту 1 частини 1 статті 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право залишити апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення - без змін.

Відповідно до пункту 4 частини 1 статті 317 КАС України підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.

Оскільки судом першої інстанції правильно встановлені обставини справи, судове рішення є обґрунтованим, ухваленим з дотриманням норм матеріального та процесуального права, доводи апеляційної скарги не спростовують висновків суду першої інстанції, тому підстав для задоволення апеляційної скарги та скасування рішення суду першої інстанції не вбачається.

Керуючись статтями 308, 311, 315, 316, 321, 322, 325, 327, 328, 329 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу Головного управління Державної фіскальної служби у Луганській області на рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в адміністративній справі №812/596/18 – залишити без задоволення.

Рішення Луганського окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року в адміністративній справі №812/596/18 – залишити без змін.

Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дати її прийняття 12.06.2018 року.

Касаційна скарга на судове рішення подається протягом тридцяти днів до Верховного Суду з дня складання повного судового рішення.

Повне судове рішення складено 12 червня 2018 року.

Головуючий суддя І.Д. Компанієць

Судді Е.Г. Казначеєв

ОСОБА_1