Рішення № 74612843, 12.06.2018, Окружний адміністративний суд міста Києва

ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД міста КИЄВА 01051, м. Київ, вул. Болбочана Петра 8, корпус 1Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Київ

12 червня 2018 року № 826/16016/17

Окружний адміністративний суд міста Києва у складі:

головуючого судді Шейко Т.І.

розглянувши у порядку письмового провадження адміністративну справу

за позовомГоловного управління Державної фіскальної служби у місті КиєвідоФізичної особи-підприємця ОСОБА_1прозастосування арешту коштів на рахункахвстановив:

Головне управління Державної фіскальної служби у місті Києві звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, у якому просило:

- застосувати адміністративний арешт коштів на рахунках Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 (код ЄДРПОУ НОМЕР_1), наведених у мотивувальній частині позову, а також тих рахунків, які можуть бути відкриті у період дії арешту.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що співробітниками відповідача було відмовлено допустити співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до проведення фактичної перевірки.

В судовому засіданні представник позивача підтримав заявлений позов та просив задовольнити його у повному обсязі.

Представник відповідача проти позову заперечив та просив відмовити у задоволенні позовних вимог, виходячи з наступних підстав, вказаних у відзиві.

Так, 26 жовтня 2017 року, громадяни ОСОБА_2 та ОСОБА_3 прибули за адресою місцезнаходження відповідача - АДРЕСА_1. Вказані особи зазначили, що вони є працівниками Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві, на підтвердження даного факту надали «Службові посвідчення».

За змістом наданих документів, а саме «Службового посвідчення» ОСОБА_4, встановлено наступне: серія та номер посвідчення НОМЕР_2, ОСОБА_2 працює на посаді головного державного ревізора-інспектора, посвідчення видане Міністерством доходів та зборів України.

Барменом ОСОБА_5 відмовлено у допуску до проведення перевірки, у зв'язку з тим, що відповідно до змісту направлення від 17 жовтня 2017 року №6673/26-15-40-01 проведення перевірки покладено на головного державного ревізора-інспектора ОСОБА_2, а саме направлення видане Головним управлінням Державної фіскальної служби у м. Києві.

Виходячи з вищенаведеного, в зв'язку з суттєвими розбіжностями за змістом направлення на перевірку від 17 жовтня 2017 року №6673/26-15-40-01 та Службовим посвідченням серії НОМЕР_2 ОСОБА_4, відповідач не зміг належним чином впевнитися в повноваженнях ОСОБА_4, а тому його не було допущено до проведення фактичної перевірки.

В той же час, враховуючи вимоги пункту 80.7 статті 80 Податкового кодексу України, ОСОБА_3 також не було допущено до проведення фактичної перевірки.

У зв'язку з наявним клопотанням сторін, суд ухвалив завершити розгляд справи в порядку письмового провадження.

Як вбачається із матеріалів справи та встановлено судом, Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 перебуває за основним місцем обліку у Державній податковій інспекції у Шевченківському районі Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві та є платником податків.

26 жовтня 2017 року, з метою перевірки Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1, співробітниками Головного управління Державної фіскальної служби України в м. Києві здійснено вихід за місцезнаходженням відповідача за адресою: АДРЕСА_1.

При цьому, барменом ОСОБА_5 відмовлено допустити співробітників Головного управління Державної фіскальної служби у м. Києві до проведення фактичної перевірки, що зафіксовано актом не допуску до перевірки від 26 жовтня 2017 року №538/26-15-40-01-14.

Враховуючи, те що були всі підстави, необхідні для проведення перевірки, проте до проведення якої посадові особи контролюючого органу допущені не були, Головне управління Державної фіскальної служби у м. Києві звернулось з відповідним адміністративним позовом до суду.

Вирішуючи спір, суд виходить з наступного.

Відповідно до пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України контролюючі органи мають право проводити камеральні, документальні (планові або позапланові; виїзні або невиїзні) та фактичні перевірки.

Підпунктом 75.1.3 пункту 75.1 статті 75 Податкового кодексу України визначено, що фактичною вважається перевірка, що здійснюється за місцем фактичного провадження платником податків діяльності, розташування господарських або інших об'єктів права власності такого платника. Така перевірка здійснюється контролюючим органом щодо дотримання норм законодавства з питань регулювання обігу готівки, порядку здійснення платниками податків розрахункових операцій, ведення касових операцій, наявності ліцензій, патентів, свідоцтв, у тому числі про виробництво та обіг підакцизних товарів, дотримання роботодавцем законодавства щодо укладення трудового договору, оформлення трудових відносин з працівниками (найманими особами).

Згідно із пунктом 80.1 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка здійснюється без попередження платника податків (особи).

В силу пункту 2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися на підставі рішення керівника контролюючого органу, оформленого наказом, копія якого вручається платнику податків або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції під розписку до початку проведення такої перевірки, та за наявності хоча б однієї з обставин, передбачених пунктом 80.2. статті 80 Податкового кодексу України.

Статтею 81 Податкового кодексу України передбачені умови та порядок допуску посадових осіб контролюючих органів до проведення документальних виїзних та фактичних перевірок.

Відповідно до пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України посадові особи контролюючого органу мають право приступити до проведення документальної виїзної перевірки, фактичної перевірки за наявності підстав для їх проведення, визначених цим Кодексом, та за умови пред'явлення або надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, таких документів: направлення на проведення такої перевірки, в якому зазначаються дата видачі, найменування контролюючого органу, реквізити наказу про проведення відповідної перевірки, найменування та реквізити суб'єкта (прізвище, ім'я, по батькові фізичної особи - платника податку, який перевіряється) або об'єкта, перевірка якого проводиться, мета, вид (документальна планова/позапланова або фактична), підстави, дата початку та тривалість перевірки, посада та прізвище посадової (службової) особи, яка проводитиме перевірку. Направлення на перевірку у такому випадку є дійсним за наявності підпису керівника контролюючого органу або його заступника, що скріплене печаткою контролюючого органу; копії наказу про проведення перевірки; службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Непред'явлення або не надіслання у випадках, визначених цим Кодексом, платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) цих документів або пред'явлення зазначених документів, що оформлені з порушенням вимог, встановлених цим пунктом, є підставою для недопущення посадових (службових) осіб контролюючого органу до проведення документальної виїзної або фактичної перевірки.

Відмова платника податків та/або посадових (службових) осіб платника податків (його представників або осіб, які фактично проводять розрахункові операції) від допуску до перевірки на інших підставах, ніж визначені в абзаці п'ятому цього пункту, не дозволяється.

При пред'явленні направлення платнику податків та/або посадовим (службовим) особам платника податків (його представникам або особам, які фактично проводять розрахункові операції) такі особи розписуються у направленні із зазначенням свого прізвища, імені, по батькові, посади, дати і часу ознайомлення.

Таким чином, для встановлення правомірності чи протиправності проведення спірної перевірки визначальними є обставини щодо пред'явлення, направлення або надіслання платнику податків (його посадовим (службовим) особам або його уповноваженому представнику, або особам, які фактично проводять розрахункові операції) направлення, копії наказу та службового посвідчення осіб, які зазначені в направленні на проведення перевірки.

Як встановлено судом, наказ про проведення фактичних перевірок та перелік суб'єктів/об'єктів, які підлягають опрацюванню шляхом проведення фактичних перевірок, який затверджений наведеним наказом, містять різні підстави для проведення перевірки позивача.

Також, суд зазначає, що згідно з підпунктом 80.2.5 пункту 80.2 статті 80 Податкового кодексу України фактична перевірка може проводитися у разі отримання в установленому законодавством порядку інформації про порушення вимог законодавства в частині виробництва, обліку, зберігання та транспортування спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів та цільового використання спирту платниками податків, а також здійснення функцій, визначених законодавством у сфері виробництва і обігу спирту, алкогольних напоїв та тютюнових виробів, пального.

Проте, відповідачем не вказано, яка інформація ним була отримана щодо порушень з боку позивача, коли та ким така інформація надана, а також відповідачем не надано взагалі жодного доказу отримання такої інформації/звернення.

Крім того, відповідачем не надано будь-яких доказів наявності підстав для проведення перевірки позивача, що визначені статтею 80 Податкового кодексу України.

В той же час, невідповідність наведеної у службовому посвідченні інформації щодо органу, який видав службове посвідчення, тому органу, що наведений у направленні від 17 жовтня 2017 року №6673/26-15-40-01 свідчить про недотримання заявником вимог пункту 81.1 статті 81 Податкового кодексу України, що, в свою чергу, зумовило виникнення у відповідача права на недопущення посадової особи органу державної фіскальної служби до проведення перевірки. Як вбачається з наведених вище норм законодавства, таке право гарантовано платнику податків пунктом 81.1 статті 81 ПК України.

В силу приписів пункту 94.1 та підпункту 94.2.3 пункту 94.2 статті 94 Податкового кодексу України адміністративний арешт майна платника податків є винятковим способом забезпечення виконання платником податків його обов'язків, визначених законом. Арешт майна може бути застосовано, якщо з'ясовується, зокрема, що платник податків відмовляється від проведення документальної перевірки за наявності законних підстав для її проведення або від допуску посадових осіб органу державної податкової служби.

З урахуванням викладеного суд дійшов висновку про не обґрунтованість позовних вимог, а відтак вважає їх такими, що не підлягають задоволенню.

Керуючись статтями 241-246, 250 Кодексу адміністративного судочинства України, Окружний адміністративний суд міста Києва -

в и р і ш и в:

1. Відмовити в задоволенні позову Головному управління Державної фіскальної служби у місті Києві.

Рішення набирає законної сили відповідно до статті 255 Кодексу адміністративного судочинства України.

Рішення може бути оскаржено до Київського апеляційного адміністративного суду в порядку та у строки, встановлені статтями 295 - 297 Кодексу адміністративного судочинства України.

Суддя Т.І. Шейко